Аудит у системі державного внутрішнього фінансового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Питання організації та здійснення внутрішнього державного контролю активно обговорюються і не вирішені з прийняттям Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року [5]. Оскільки її впровадження здійснюється поетапно.

Переважно над питаннями внутрішнього аудиту працювали науковці-економісти М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Г.М. Давидов, Б.Ф. Усач, В.В. Бурцев та інші. Їхні дослідження були спрямовані на характеристику аудиту в системі внутрігосподарського контролю суб'єктів господарювання.

На сьогодні вищевказана Концепція [5] визначає, що державний внутрішній фінансовий контроль розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації. У документі зазначається, що основою державного внутрішнього фінансового контролю є інспектування. Такий контроль за діяльністю органів державного і комунального сектору спрямований переважно на виявлення правопорушень і притягнення винних в їх вчиненні осіб до відповідальності, а не на оцінку результатів, досягнутих в управлінні державними фінансами. Потреба в інспектуванні на сьогодні зумовлена надзвичайно низьким рівнем фінансової дисципліни у бюджетній сфері та в державному секторі економіки, відсутністю системного внутрішнього контролю та децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору Саме це обґрунтовує необхідність включення в систему внутрішнього контролю - децентралізованого інспектування.

Внутрішній контроль стосується усіх напрямів діяльності державного органу та здійснюється уповноваженими суб'єктами, якими є підрозділи державного органу, посадові особи та інші працівники, які виконують відповідні дії та операції від імені уповноваженого органу в напрямі адміністративного та фінансового (бухгалтерського) контролю. Створення структури внутрішнього контролю та його реалізація покладена на керівника державного органу, який відповідає за всі дії та процеси в органі.

Реалізуючи внутрішній адміністративний контроль керівництво повинно контролювати забезпечення проведення операцій та дій тільки уповноваженими на те особами і відповідно до визначених процедур. Керівництво має отримувати оперативну інформацію з усіх питань діяльності державного органу для прийняття необхідних рішень з метою забезпечення стабільного фінансового становища, в тому числі збереження майна, проведення фінансових операцій та інше. Керівник може делегувати свої повноваження з перевірки виконання поставлених завдань іншим особам, якими є керівники структурних підрозділів або відповідальні особи.

Система внутрішнього контролю майже завжди обходить увагою оцінку дій вищого керівництва та власників організації і спрямована в більшій мірі на контроль дій працівників нижчого рівня [3, с. 280].

Внутрішній фінансовий контроль полягає у забезпеченні проведення фінансових операцій відповідно до нормативно-правових актів та інтересів державного органу. У свою чергу, бухгалтерський контроль допомагає забезпечити правильне відображення відповідних операцій у бухгалтерському обліку, проведення їх відповідно до нормативів та положень бухгалтерського обліку та інше.

Працівники державного органу, які здійснюють відповідні фінансово-господарські операції, виконують і функції внутрішнього контролю, відповідаючи за правильне їх оформлення, законність здійснення, відсутність порушень бухгалтерського обліку та інше.

Система внутрішнього контролю є необхідною і невід'ємною складовою структури будь-якого органу влади, але і вона не позбавлена недоліків. Адже порушення можуть виникнути в системі організації внутрішнього фінансового контролю, а саме, коли виникає зговір між працівниками органу з метою умисного порушення системи контролю; відбуваються зловживання з боку керівництва державного органу; відсутність відповідальності суб'єктів внутрішнього фінансового контролю за виконанням контрольних процедур.

Для забезпечення раціонального, правомірного, законного та ефективного використання коштів, управління майном необхідно створювати надійну систему внутрішнього контролю, яка залежатиме від кваліфікаційної характеристики працівників та їх добросовісності, керівництво повинно отримувати об'єктивну та правильну інформацію про стан фінансової діяльності та фінансової звітності.

Система внутрішнього контролю, як би добре вона не була організована, може лише в розумних рамках забезпечити попередження негативних наслідків у силу впливу ряду обмежень, які характерні будь-якій системі контролю [3, с. 291].

Це свідчить про необхідність взаємодії системи внутрішнього контролю з системою внутрішнього аудиту, що надає можливість останній визначити стан та зробити оцінку першої.

Призначення внутрішнього аудиту і контролю - сприяти такій організації роботи в органі, при якій кожний працівник свідомо зацікавлений виконувати свою роботу без помилок [2, с. 19]. Лише при такій системі управління можна мінімізувати ризик неправильного прийняття рішення і неякісного виконання фінансово-господарських операцій. Підрозділ внутрішнього аудиту є контролюючим підрозділом та не здійснює фінансово-господарської діяльності, на відміну від працівників, які здійснюють внутрішній контроль поряд з виконанням функціональних обов'язків.

Відповідно до Концепції [5] метою внутрішнього аудиту є надання незалежних та об'єктивних рекомендацій і консультацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами.

Не дивлячись на те, що Концепція [5] прийнята в 2005 році, її положення почали реалізуватися значно пізніше. В зв'язку зі змінами до Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”[8] від 15.12.2005 року було покладено на Державну фінансову інспекцію (на той час Державну контрольно-ревізійну службу) проведення державного фінансового аудиту.

У банківській системі організація внутрішнього аудиту впроваджена та активно функціонує як підрозділи внутрішнього аудиту, створення яких є обов'язковим під час реєстрації банку.

Щодо державного сектору, то до недавнього часу активно впроваджувалися положення Постанови Кабінету Міністрів Україні від 06.01.2010 року N° 2 „Про проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади” [9]. Основним завданням створених контрольно-ревізійних підрозділів було: контроль за фінансово-господарською діяльністю суб'єктів; встановлення осіб, винних у допущенні виявлених під час проведення контрольних заходів порушень законодавства; аналіз умов, причин і наслідків порушень законодавства і недоліків, виявлених під час проведення контрольних заходів, розроблення пропозицій щодо їх усунення та запобігання їм у подальшому; забезпечення органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб достовірною інформацією про стан фінансово-бюджетної дисципліни у відповідній сфері.

У зв'язку з прийняттям Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади [6], внутрішній контроль було орієнтовано на діяльність підрозділів внутрішнього аудиту, основним завданням яких є надання керівникові органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій.

Внутрішній аудит - це контроль, який забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору. Метою внутрішнього аудиту є надання незалежних рекомендацій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності органів державного й комунального секторів, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами. Відповідно до Концепції [5] внутрішній аудит може проводитися централізовано - органами державної фінансової інспекції та децентралізовано - вповноваженим самостійним підрозділом, підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного чи комунального сектору.

Виникають заперечення щодо можливості віднесення аудиту, що здійснюється органами Державної фінансової інспекції, до внутрішнього контролю. Контроль органів Державної фінансової інспекції належить до зовнішнього контролю. А саме, відповідно до статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”[8], державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Проектом Закону України „Про державний внутрішній фінансовий контроль” [7] визначено, що внутрішній аудит - діяльність внутрішнього аудитора в органі державного сектору, спрямована на удосконалення системи управління, попередження фактів незаконного та неефективного використання державних ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності органів державного сектору.

Внутрішній аудит вирішує важливі завдання з удосконалення системи управління, попередження фактів незаконного й неефективного використання державних ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності відповідного органу державного й комунального секторів. Саме тому до професійної етики і кваліфікації внутрішнього аудитора висуваються особливі вимоги. Кодекси етики міжнародних організацій визначають тільки загальні принципи норм поведінки представників даної професії, отже, кожна країна має розробити власний Кодекс професійної етики аудиторів з огляду на мовні, культурні, правові й соціальні особливості.

Ефективність роботи служби внутрішнього аудиту тим вища, чим менші її функціональні зв'язки з іншими підрозділами. Обмеження відносин із різними службами та їх мінімізація мають позитивний вплив на вирішення окресленого кола питань. У протилежному разі, їх діяльність розширюється настільки, що результатом роботи стає не вирішення проблем, а їх констатація або фіксування [1].

У статті 13 проекту Закону [7] законодавець спробував закріпити кваліфікаційні вимоги та обмеження щодо внутрішніх аудиторів, а саме внутрішніми аудиторами можуть бути фізичні особи, які спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні службові обов'язки. Внутрішнім аудитором не може бути особа, яка має судимість. Але більш детально кваліфікаційні вимоги до внутрішніх аудиторів визначаються Міністерством фінансів України.

На сьогодні законодавство визначає вимоги щодо внутрішніх аудиторів, а саме: на посаду керівника підрозділу внутрішнього аудиту призначається особа, яка має економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи на керівних посадах на державній службі за фахом не менше п'яти років; працівники підрозділу повинні мати економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, стаж роботи на державній службі за фахом не менше ніж три роки.

На організації внутрішнього аудиту прийнято Стандарти внутрішнього аудиту [10], які визначають як порядок здійснення аудиту, так і підвищення кваліфікації аудиторів, принципи їх діяльності та інше.

Внутрішній аудит може організовуватися за такими напрямами: 1) створення в структурі державного органу власної служби внутрішнього аудиту, 2) аутсорсинг - передача повністю функцій внутрішнього аудиту спеціалізованій компанії або зовнішньому консультанту; 3) косорсинг - створення служби внутрішнього аудиту, проте в деяких випадках залучаються експерти спеціальної компанії або зовнішні аудитори.

На даному етапі реалізується перший напрям, оскільки два наступні потребують додаткових фінансових затрат.

Перевагами внутрішнього аудиту є виконання комплексу функцій:

1) контрольна полягає у плануванні, організації та проведенні внутрішнього аудиту, документуванні його результатів;

2) аналітична - аналіз проектів наказів та інших документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, для забезпечення їх цільового та ефективного використання; оцінка ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання, стану управління державним майном, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності та інше;

3) інформаційна означає надання висновків та пропозицій у вигляді звіту за результатами перевірок керівництву бюджетної установи, підрозділу центрального органу виконавчої влади та Держфінінспекції;

4) рекомендаційна полягає у сприянні державному органу у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності і ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішньогосподарського фінансового контролю.

На сьогодні, як показує стан використання бюджетних коштів, внутрішній аудит не виконує повноцінно своїх завдань, у тому числі і за рахунок несвоєчасного вжиття заходів керівництвом державного органу. Недоліками роботи підрозділів внутрішнього аудиту є: 1) недостатнє розуміння керівниками органів державного сектору персональної відповідальності за діяльність служби внутрішнього аудиту; 2) відсутність повного законодавчого та методологічного забезпечення внутрішнього аудиту; 3) відсутність служб децентралізованого внутрішнього аудиту в частині органів державного сектору.

А тому основними шляхами підвищення ефективності внутрішнього аудиту є: укомплектування професійними працівниками; завершення процесу організації державного внутрішнього контролю, виконання рекомендацій служби внутрішнього аудиту та прийняття відповідних рішень керівниками.

Література

аудит внутрішній законодавство державний

1. Кравченко В.В. Проблеми та перспективи розвитку внутрішнього аудиту в сучасних умовах господарювання [Електронний ресурс] / В.В. Кравченко // Наукові праці КНТУ Економічні науки. - 2010. - Вип. 17. - Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_17_ekon/stat_17/66.pdf.

2. Пронская Н.С. Внутренний аудит и контроль в системе управления банковскими рисками / Н.С. Пронская // Финансы и кредит. - 2007. - N° 42 (282). - С. 18-22.

3. Бровкина Н.Д. Основы финансового контроля: [учеб. пособие] / Н.Д. Бровкина ; под ред. М.В. Мельника. - М.: Магистр. 2007. - 382 с.

4. Андрєєв П. Внутрішній контроль європейського зразка необхідно впроваджувати на всіх рівнях держуправління [Електронний ресурс] / П. Андрєєв. - Режим доступа: http:// www.kmu.gov.ua/control/uk/publish /article?art_id=245232007&cat_id=244277212.

5. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України в редакції від 22.10.2008 р. N° 1347-р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ KR050158.html.

6. Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 р. № 1001 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 75. - Ст. 2799.

7. Про державний внутрішній фінансовий контроль: Проект Закону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/51285;jsessionid=1E32C984D434EFE575E15ECADAE89210.

8. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XII. Із змінами, внесеними від 15.12.2005 р. № 3202-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T293900.html

9. Про проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 року № 2 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 1. - Ст. 20 (втратила чинність).

10. Стандарти внутрішнього аудиту: затверджено наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011р. № 1247 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 85. - Ст. 3131.

Размещено на Allbest.ru