Значення загальної теорії судової експертології в системі наукових знань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету ДПС України

Значення загальної теорії судової експертології в системі наукових знань

П.В. Цимбал

Судовій експертології на сьогодні приділяється значна увага. Становленню та історії розвитку її присвячено багато джерел спеціальної вітчизняної і зарубіжної літератури (О. Шляхов Р. Бєлкін, А. Вінберг, Н. Малаховська, О. Ейсман, Ю. Корухов, І. Алієв, Т. Аверьянова, О. Россінська, Н. Клименко, В. Гончаренко, С. Бичкова, В. Мітричев, В. Арсеньєв, М. Сегай та інші).

Розвиток інституту судових експертиз суттєво розширив її можливості, і судова експертиза, як вид специфічної діяльності, через міждисциплінарний характер стала об' єктом самостійного наукового знання. У зв'язку з цим виникли пропозиції про створення загальної теорії судової експертизи [1, с. 7; 11, с. 740].

Умовами, що сприяли створенню загальної теорії судової експертизи, були:

- наявність великого емпіричного матеріалу окремих видів експертиз і створення на цій основі їх окремих теорій;

- розробка принципів, методологічних основ, правових і організаційних основ різних видів судових експертиз;

- наявність проміжних теоретичних розробок окремих проблем судової експертизи у монографіях, статтях, навчальній літературі;

- постійне вдосконалення системи методів і методик експертного дослідження;

- наявність розвиненої системи державних наукових експертних установ у різних відомствах країни, які координують свою практичну і наукову діяльність.

Історичний шлях становлення і розвитку теорій судових експертиз зробив її наукою, яка має можливість пояснювати і прогнозувати дослідження її об'єктів і методів. Будучи системою знань, вона має необхідні ознаки, які притаманні будь-якій теорії, і відрізняється своєю специфікою. Виникнення і формування судової експертології стало результатом сучасних тенденцій диференціації і інтеграції наукового знання як прояву впливу науково-технічного прогресу на судову експертизу.

Багато вчених-криміналістів СНД та України, в тому числі і київська школа, визнали судову експертологію самостійною галуззю юридичної науки, однак ряд вчених (М.Я. Сегай, В.Г. Прохоров-Лукін, Н.І. Клименко та інші) розійшлися у трактуванні її місця у системі інших галузей знань. Вони вважають, що подальше її становлення вимагає більш чіткого визначення об'єкта і предмета нової науки, її концептуальних основ, її методології, що слід спиратись на модель експертного пізнання і міжгалузеві вчення та онтолого-гносеологічні орієнтири [5, с. 745].

Ідея формування спеціальної галузі науковиз хнань про судову експертизу народилася в 50-х рр. спочатку як створення науки про криміналістичну експертизу в межах криміналістичної техніки, як загальна методика дослідження речових доказів у кримінальному і цивільному праві. (А.І. Вінберг 1955; Ю.М. Кубицкий 1959; А.Р. Шляхов 1959).

Пізніше (1961 р.) А.І. Вінберг і О.Р. Шляхов висловили думку про необхідність розробки загального вчення про судову експертизу, предметом якої є процесуальні умови логічні, фізико-технічні і хіміко-біологічні методи дослідження, а також методика і техніка проведення різних видів судової експертизи.

У процесі подальшого розвитку науки про судову експертизу сформувалося самостійне вчення про судову експертизу, зросла її роль у системі доказування, були створені теоретичні основи предметних галузевих спеціальних знань.

Визначаючи місце судової експертології в системі наукового знання О.О. Ейсман зазначив, що вона „представляется скорее частью криминалистики - обособившейся, имеющей специфические проблематику, предмет и задачи. Ее следует считать учением о судебной экспертизе в системе криминалистики”.

РС. Белкін у 1978 році висловив своє відношення до неї : „Мы полагаем, что судебная экспертология имеет все основания для консолидирования в самостоятельную область научного знания, если рассматривать ее как науку о закономерностях возникновения и развития судебных экспертиз, процесса экспертного исследования и формирование его результатов, закономерностей, проявляющихся в обнаружении тех методологических и методических основ, на базе которых возможно объединение отдельных видов судебных экспертиз в единую целостную систему с четкой классификацией видов экспертиз как ее элементов”[2, с. 255]. судовий експертологія доказування юридичний

Книга А.І. Вінберга і Н.Т. Малаховської та попередні їх статті, а також наступні уточнення дають повне уявлення про їх концепцію нової галузі знань, яку вони назвали судовою експертологією [3, 4].

Їх робота „Предмет и методологические основы науки о судебной экспертизе - судебной экспертологии” (1980 р.) змінила і доповнила концепцію про судову експертологію. Судова експертологія повинна досліджувати загальні закономірності і методологічні проблеми теорії судових експертиз і не опускатися до рівня окремих видів експертиз, як практичної конкретної діяльності. Чим вищий рівень буде досягнутий, тим ефективнішою буде структура судової експертології.

Ідея загальної теорії судової експертизи не повторює теорію криміналістичної експертизи 50-х років (В.Г Гончаренко (1987 p.), B.C. Мітричев (1980 p.).

В останні роки питанням загальної теорії судової експертизи приділяли увагу в монографічних роботах І.А. Алієв, Т.В. Аверьянова („Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы” (Москва, 1989 р.), Ф. Джавадов („Экспертная деятельность и развитие науки о судебной экспертизе” Баку, 1998), М.Я. Сегай („Судова експертологія - наука про судово-експертну діяльність” (Харків, 2003 р.), колективна монографія „Основи судової експертизи (ч. 1 загальна теорія - М., 1997) “, С. Бичкова („Становлення і тенденції розвитку науки про судову експертизу” (Алмати, 1994).

І.А. Алієв писав, що „загальна теорія судової експертизи - це система світоглядних принципів, науково обґрунтованих концепцій, категорійних понять, методів, зв'язків, відношень, здатних відобразити предмет наукового пізнання і узагальнення”[5, с. 15].

Т.В. Аверьянова визначає загальну теорію судової експертизи як систему світоглядних і праксеологічних принципів як самої теорії, так і її об'єкта -експертної діяльності, окремих теоретичних побудов у цій галузі наукового знання, методів розвитку теорії і здійснення експертних досліджень, процесів і відносин - комплексне наукове відображення судово- експертної діяльності як єдиного цілого.

М.Я. Сегай зазначає, що судова експертологія поєднує спеціальні судово-експертні галузі знань із концептуальними засадами єдиної судово-експертної методології [6, с. 6].

С. Бичкова вважає, що метою судової експертології є формування теоретичних знань, а її основним завданням - наукове забезпечення використання спеціальних знань у судочинстві [7, с. 6]. У цих працях була визначена наука про судову експертизу та її наукове відображення у відповідних теоретичних концепціях, розглянуті питання про можливі структури і системи нової науки. М.Я. Сегай визначив судову експертизу юридичною наукою про судово- експертну діяльність, об'єктом якої є діяльність державних юридичних та фізичних осіб щодо забезпечення проведення незалежної і кваліфікованої експертизи, а предметом науки - закономірності функціонування правових, методологічних і організаційних засад судово- експертної діяльності [6, с. 25].

Місце судової експертології в системі юридичних наук ще однозначно не визначено: самостійна юридична наука (А.І. Вінберг, Н.Т. Малаховська, С.Ф. Бичкова), самостійна правова дисципліна в межах криміналістики (Р.С. Бєлкін, I.A. Алієв, Т.В. Аверьянова, Ф.М. Джавадов, В.Я. Колдін, Ю.Г Корухов, В.Є. Корноухов, О.Р. Россинська, О.О. Ейсман та ін.) чи доказового права (В.Д. Арсеньєв), або ж частина майбутньої науки - загальної експертології (В.С. Митричев).

Викликають принципові дискусійні питання з етіології знань, що використовуються новою наукою, та її зміст. Не можна погодитися з думкою, що судова експертологія являє собою „синтетичну науку”, „сплав різноманітних знань” або має „подвійну природу” - юридичну за предметом знань, природничо-технічну за всіма іншими критеріями [8, с. 71].

Як наука, що покликана вивчати закономірності і методологію формування і розвитку судових експертиз, закономірності дослідження їх об'єктів, здійснюваного на основі спеціальних знань, трансформованих на базі галузевих наук у систему наукових методів, методик та засобів вирішення експертних завдань у межах правової регламентації, судова експертологія має бути визначена як прикладна юридична наука, яка за своєю ґенезою і загальним об'єктом дослідження (злочинна діяльність) належить до циклу кримінально-правових наук.

Слід підтримати думку М.Я. Сегая, що природа знань кожної науки визначається виключно її предметом як частиною об'єктивної дійсності, яку вивчає конкретна наука. Використання знань інших наук (фізики, хімії, біології, математики тощо) не змінює її предмета, ці знання лише пристосовуються для вирішення завдань, які на цю науку покладені [6]. Під час розробки теоретичних засад і відповідних до них рекомендацій, адресованих експертній практиці, судова експертологія використовує такі знання і трансформує їх в знання юридичні, за допомогою яких оптимізується впровадження спеціальних знань в судочинство.

Не можна погодитися і з думкою, що обсяг предмета судової експертології має обмежуватися вивченням закономірностей, притаманних лише загальній методології і структурі експертного пізнання. Будь-яка теорія повинна реалізовувати себе в практичній діяльності тієї галузі, яку вона обслуговує. Тому судова експертологія, безпосередньо не включаючи до свого предмета галузеві судово-експертні знання і практичні види судової експертизи, обслуговує експертну практику опосередковано, шляхом розробки загальних теоретичних засад і засад сучасної експертної методології, яка охоплює типові методи і методики, що ґрунтуються на базових інструментальних засобах і сучасній електронно- обчислювальній техніці та повинна відігравати роль методологічних орієнтирів при побудові галузевих експертних дисциплін і притаманних їм експертних методів, методик і технологій.

Судова експертологія повинна взяти на себе „наукове обслуговування” усіх сторін багатогранної практичної судово-експертної діяльності і процесуального інституту, і галузевої професійної корпорації, що діє в межах судочинства.

У тісній взаємодії з процесуальною наукою судова експертологія повинна активно вдосконалювати правові засади державної політики в галузі судового-експертного забезпечення правосуддя.

Судова експертологія не може обходити осторонь розробку наукових засад організаційно- управлінського аспекту, які б забезпечували найбільш ефективне функціонування державних судово-експертних установ як важливої складової судоустрою та судочинства [6].

Нарешті, судова експертологія як наука повинна „потурбуватися” про відновлення своїх кадрів - як науковців, так і експертів-професіоналів. Тому розробка предмета і змісту навчальної дисципліни „Судова експертологія” також є невідкладним завданням нової науки.

Такий навчальний курс стане фундаментом розробки атестаційних програм при присвоєнні експертних спеціалізацій, навчальних планів магістратури, аспірантури тощо.

У зв'язку з останнім аспектом заслуговує на спеціальний розгляд питання про взаємодію і взаємовідносини науки криміналістики і судової експертології.

Висловлена в літературі думка (P.C. Бєлкін) про те, що криміналістика є для судової експертології звичайною обгрунтовуючою наукою (нарівні з фізикою, хімією, біологією), видається досить спірною. Не можна не враховувати такої суттєвої обставини, що криміналістику треба визнати дійсно основною наукою, завдяки їй зароджувалась експертологія і від якої вона врешті-решт відокремилася. Судова експертологія не тільки зберігає „родимі плями” криміналістики та змісту, а й, у свою чергу, впливає на діалектику розвитку предмета криміналістики та змісту її наукових галузей (криміналістичної техніки, криміналістичної тактики і криміналістичної методики). Зокрема, потребує уточнення усталений погляд на єдність криміналістичної техніки для слідчого і для експерта. Перша призначена для збирання слідової інформації, а друга - для поглибленого її дослідження на основі спеціальних знань з метою перетворення інформації на доказову. Різні цілі забезпечуються і різними за змістом засобами. Необхідно ставити питання про взаємодію, „стиковку” двох, хоча і тісно пов'язаних, але ж самостійних галузей науково-технічних засобів, обслуговуючих правосуддя.

На базі криміналістичних теорій ідентифікації і розпізнання, наукові засади яких закладеноС.М. потаповим, теорії ситуаційного аналізу Б.М. Комаринець, ГЛ. Грановський, ГВ. Прохоров-Лукін) сформувались теорії, методи і методики судово-експертної ідентифікації, діагностики та ситуалогії, які істотно відрізняються від слідчих методів ототожнювання, розпізнавання, ситуаційного аналізу обставин злочину.

Тактика призначення експертизи за змістом не збігається з поняттям тактики проведення експертизи. Зовсім інший зміст містить у собі використання спеціальних знань слідчим у криміналістичній методиці розслідування окремих категорій злочинів і використання спеціальних знань експертом, який професійно „обслуговує” конкретні види злочинів (судовий медик, експерт-автотехнік тощо). Фахові знання слідчого і спеціальні знання експерта з приводу криміналістичної характеристики злочину і включення цих знань кожним у свою професійну діяльність мають деякі спільні, але й істотно відмінні ознаки, названі проблеми потребують спільного вирішення наукою криміналістики і судової експертології.

У сучасний період набуті певні емпіричні матеріали, опубліковані наукові роботи, присвячені теорії судової експертизи, її організаційним і прикладним проблемам, що дозволяє визначити судову експертологію як науку, вказати її предмет і об'єкт дослідження, розкрити структуру загальної теорії, визначити її принципи і функції, дати окреме поняття системи.

Зрозуміло, що як у змісті і структурі науки судової експертології, так і у визначені її окремих понять і елементів відсутня єдність і однозначність, виникають деякі проблеми і дискусійні питання.

Перш за все, це проблема природи науки, об'єкта і змісту, системи судової експертології, її завдань, основних понять криміналістичного прогнозування тощо [6, 8, 9].

Судова експертологія, яка безпосередньо не включає в свій предмет і систему науки спеціальні судово-експертні галузі знань і відповідну їм судово-експертну практику, аналізує всю судово-експертну діяльність опосередковано - шляхом розробки загальнометодологічних засад такої діяльності.

Починає здійснюватися прогноз В.С. Мітричева про те, що судова експертологія стала спершу базовою, а в подальшому складовою більш широкої юридичної дисципліни „Загальної експертології”, яка обслуговуватиме не тільки право, а й потреби управління.

Йдеться про активне поширення судово-експертної діяльності не тільки на сфери управління господарського чи адміністративного судочинства, а й на інші галузі суспільної діяльності, які потребують традиційної експертної оцінки для прийняття важливих рішень у галузі права, управління, економіки тощо.

Список використаної літератури

1. Эйсман А.А. Экспертология в системе научного звания / А.А. Эйсман // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: сб. науч. тр. ВНИИСЭ. - М.: ВНИИСЭ, 1980. - С. 65-72.

2. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. Частные криминалистические теории. - М.: Юристь, 2001. - Т. 2. - 464 с.

3. Винберг А.И. Судебная экспертология. Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз: учеб. пособ. / А.И. Винберг, Т.Н. Малаховская. - Волгоград: НИиРИО ВШ МВД СССР, 1979. - 183 с.

4. Винберг А.И. Предмет и методолические основы науки о судебной экспертизе - судебной экспертолдогии / А.И. Винберг, Т.Н. Малаховская // Экспертные задачи и пути их решения в сете НТР: сб. научн. тр. ВНИИСЭ. - М.: ВНИИСЭ, 1980. - Вып. 42. - С. 92-95.

5. Алиев А.И. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы / А.И. Алиев, Т.В. Аверьянова. - Алма-Ата: б/и, 1992. - 165 с.

6. Сегай М.Я. Судебная экспертология: объект, предмет, природа и система науки / М.Я. Сегай // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики. - Х. - С. 25-27. Сегай М.Я. Судова експертологія - наука про судово-експертну діяльність / М.Я. Сегай // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - N° 2 (33), № 3 (34). - С. 740-761.

7. Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе / С.Ф. Бычкова. - Алма-Ата: б/и, 1992. - 165 с.

8. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза. Курс общей теории / Т.В. Аверьянова. - М.: Норма, 2006. - 477 с.

9. Клименко Н.И. Судебная экспертология как наука и ее проблемы // Роль и значение деятельности проф. Р.С. Белкина в становлении развития современной криминалистики / Н.И. Клименко. - М.: АУ МВД, 2002. - С. 250-257.

10. Клименко Н.І. Судова експертологія. Курс лекцій / Н.І. Клименко. - К.: Ін Юре, 2007. - 521 с.

Анотація

У статті розглядаються умови формування загальної теорії судової експертизи - судової експертології, її поняття і місце в системі наукового знання та сформовані її завдання.