Особливості розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами

Т.О. Мудряк,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

У статті висвітлені проблемні аспекти організації розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами та запропоновані шляхи їх вирішення.

Ключові слова: криміналістичні проблеми, задачі, шахрайство з фінансовими ресурсами, методи організації розслідування.

The article highlights the problematic aspects of the organization of fraud investigations with the financial resources and the ways to solve them.

Keywords: forensic, problems, fraud, financial resources, methods of organization of investigation.

Надзвичайно складна криміногенна обстановка, що складається в економіці України, не лише перешкоджає нормальному розвитку фінансової системи країни, але й вимагає підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів і пошуку найбільш оптимальних підходів до вирішення проблем, що виникають у процесі виявлення та розслідування кримінальних правопорушень у кредитно-фінансовій сфері, а саме шахрайства з фінансовими ресурсами.

Аналіз судово-слідчої практики, чинного законодавства та спеціальної літератури дає підставу вважати, що вирішення зазначених завдань ускладнюється недосконалістю банківського та кримінального законодавства, суперечливістю судової практики, відсутністю достатнього досвіду в більшості слідчих і оперативних співробітників, відсутністю загальних положень методики розслідування цих кримінальних правопорушень, які б знайшли достатнє відображення у науковій літературі, застарілістю існуючих методичних рекомендацій правоохоронних органів тощо.

Важливе значення має і той факт, що в більшості випадків шахрайські дії щодо незаконного одержання фінансових ресурсів вчиняються групою осіб та організованими злочинними групами, які мають розгалужені зв'язки не лише на території України, але і за кордоном. Організаторами добре замаскованих і ретельно підготовлених кримінальних правопорушень виступають особи, які володіють глибокими економічними знаннями і практичним досвідом, мають широкі зв'язки в структурах державної влади. Доцільно зазначити, що це перш за все „білокомірцевий” тип злочинців. Ці особи вчинюють кримінальні правопорушення без застосування насильства, з використанням неправдивих відомостей з метою отримання фінансових прибутків. За своїм суспільним станом належать до підприємців, є професіоналами високого або середнього рівня у сфері кредитно-фінансових відносин, у більшості випадків добре орієнтуються у законодавстві - податковому, банківському, володіють знаннями бухгалтерського обліку. Багато з них мають досвід роботи в державному секторі на посадах, пов'язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків [4, с. 216; 5, с. 8]. Тому часто розслідування таких кримінальних правопорушень пов'язане з серйозною протидією з боку зацікавлених осіб і відомств.

У сучасних умовах також досить часто виявляють факти штучного створення доказів та ініціювання початку кримінального провадження за ознаками шахрайства з фінансовими ресурсами з метою прибрати конкурента або „неугодного” чиновника, звільнити місце для „потрібної” людини. Нерідко цьому сприяють окремі несумлінні співробітники правоохоронних органів.

Викладені обставини значною мірою зумовлюють коло криміналістично значущих проблем, пов'язаних із забезпеченням ефективного виявлення і розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами.

Результати проведеного дослідження показують, що до однієї з основних з-поміж згаданих проблем потрібно віднести недостатню забезпеченість осіб, які здійснюють виявлення та розслідування вказаного кримінального правопорушення, науково обґрунтованими методико- криміналістичними рекомендаціями. Насамперед це стосується криміналістичних рекомендацій, які повинні бути не тільки затребуваними, тобто володіти високою практичною цінністю і містити „точну й апробовану практикою інформацію” [3, с. 327], але і своєчасними, тобто „встигати” за якісним переродженням злочинності. Іншими словами, з оновленням кримінального законодавства перед дослідниками стоїть складне завдання розробки і переробки всіх необхідних слідчій практиці типових окремих методик розслідування злочинів [3, с. 289] з метою максимального забезпечення потреб правоохоронних органів у протидії сучасній злочинності.

Проблеми кваліфікації та розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами досліджують учені-криміналісти Г.О. Душейко, О.В. Курман, В.Р. Мойсик, Т.В. Охрімчук та ін. Однак, як слушно зазначають С.С. Чернявський та С.В. Бондар, у підручниках з криміналістики, навчальних посібниках, виданих останніми роками, питання розслідування цих кримінальних правопорушень викладають переважно „за старою практикою”, без урахування змін у способах і технологіях злочинної діяльності [7].

І, нарешті, існуючі приватні методики орієнтовані на розслідування тільки одного виду кримінальних правопорушень, тим самим фактично не дозволяють зіставити цілісне уявлення про найбільш істотні ознаки відповідної криміналістично однорідної групи діянь, встановити загальні закономірності як у способах вчинення таких кримінальних правопорушень, так і в їх розслідуванні. Дана обставина обумовлює необхідність теоретичного дослідження окремих видів кримінальних правопорушень, об'єднаних спільністю істотних їх ознак та розробки рекомендацій прикладного характеру щодо організації та проведення їх розслідування.

Як зазначалося раніше, шахрайство з фінансовими ресурсами відносять до злочинів, які вчиняються у сфері банківського кредитування.

У зв'язку з цим абсолютно слушною видається думка В.П. Бахіна щодо того, що стосовно розслідування кримінальних правопорушень у сфері банківського кредитування потрібно говорити про створення об'єднуючої (позавидової) методики, в основі якої лежать особливості, що виходять за межі специфіки конкретного виду злочину та дозволяють виявляти і використовувати в діяльності з розкриття та розслідування злочинів додаткові фактори [1, с. 16-22]. Ці фактори визначаються не видом кримінального правопорушення, а ознаками, характерними для групи різних кримінальних правопорушень, а врахування цих ознак за їх спільністю сприяє підвищенню ефективності розслідування кримінальних правопорушень зазначеної категорії.

На думку В.І. Рохліна, наявність методик, що враховують те загальне, що є у вчиненні та розслідуванні окремих груп криміналістично схожих злочинів і містять типові рекомендації з урахуванням різних слідчих ситуацій та на різних етапах розслідування, надає додаткову можливість практичним працівникам у досягненні успіху при здійсненні своїх функцій, а також сприяє подальшому розвитку криміналістичної науки, розробці як загальних, так і окремих методик розслідування [6, с. 21-23].

С.С. Чернявський щодо цього зазначає, що об'єднання злочинів, які мають спільні характеристики, збігаються за основними елементами в окрему групу, дозволяє загострити увагу на науковому розробленні загальних питань їх виявлення, викриття і диференційовано підійти до формування окремих криміналістичних методик, так би мовити, „нового покоління”, які орієнтовані на більш ефективні рекомендації щодо їх викриття на основі залучення екс-пресметодів оцінки ознак злочину, систем типових версій, програм розслідування тощо [8, с. 266].

Аналіз судово-слідчої практики дозволяє стверджувати, що успіх розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами значною мірою залежить від рівня організації роботи і, насамперед, від уміння аналізувати інформацію як доказового, так і орієнтуючого характеру. Доцільно також зазначити, що деякі слідчі, не маючи достатнього досвіду роботи, помилково вважають, що розкриттям і виявленням ознак шахрайства з фінансовими ресурсами повинні займатися співробітники підрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з організованою та економічною злочинністю, а на частку слідчого залишається лише процесуальне закріплення отриманих у результаті оперативної діяльності доказів. Це небезпечна помилка. У більшості випадків на момент початку досудового розслідування в розпорядженні слідчого є дуже обмежений обсяг інформації про обставини вчинення кримінального правопорушення. Нерідко в процесі розслідування докорінно змінюється уявлення не лише про спосіб і механізм вчиненого діяння, його виконавців, але навіть кваліфікації скоєного.

До зазначеного необхідно додати, що при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами дуже важливо враховувати особливості законодавчого регулювання банківської діяльності. Без розуміння механізму функціонування банківської системи в цілому і її складових, зокрема, особливостей здійснення банківської діяльності та супроводжуючого її документообігу, процесу передачі і переробки банківської комп'ютерної інформації, не можна висунути версії про вид і місцезнаходження слідів кримінального правопорушення, про володіння злочинцем певними професійними навичками, про його ставлення до предмета посягання, визначити характер і способи підготовки, вчинення та приховування діяння і, як наслідок, зібрати докази, які викривають винних. Важливим є також вивчення судової практики, аналіз та облік помилок, допущених при розслідуванні зазначеної категорії кримінальних правопорушень. Можна стверджувати, що без урахування названих обставин у більшості ситуацій неможливо прийняти правильне рішення за результатами розслідування, та й сам процес розслідування може здійснюватися не в потрібному напрямі.

Будь-яке розслідування починається з аналізу вихідної інформації, що міститься у матеріалах, які стали приводом (за наявності підстав) для прийняття рішення про початок досудового розслідування, а саме у матеріалах проведеної перевірки (різних документах, довідках, поясненнях обізнаних осіб, ревізійних матеріалах). У зібраних документах може бути певна інформація про спосіб вчинення кримінального правопорушення, розмір матеріального збитку, можливих виконавців. Однак це не означає, що розслідування кримінального правопорушення буде легким, оскільки труднощі, які виникають, можуть бути пов'язані з конкретизацією способу його вчинення, визначенням кола учасників і ролі кожного з них, уточненням корисливої зацікавленості та інших обставин злочинного посягання.

Як правило, матеріали перевірки заяв чи повідомлень про можливе вчинення кримінального правопорушення містять значний обсяг інформації, особливо якщо діяння відбувалося впродовж тривалого часу або якщо в ньому брали участь працівники різних організацій, а також, коли застосовувалися певні заходи, спрямовані на приховування слідів злочинної діяльності. Крім пояснень обізнаних осіб, у них містяться установчі, бухгалтерські, нормативні документи, акти інвентаризацій, ревізій чи документальних перевірок, різні довідки та інші джерела інформації про вчинене кримінальне правопорушення. Правильна оцінка наявної інформації можлива лише на основі глибокого аналізу зібраних матеріалів.

Основними завданнями такого аналізу є: належна оцінка, систематизація, переробка наявної в справі інформації; отримання нових знань; своєчасне і правильне використання відомостей, які має слідчий; висунення необхідних версій; визначення завдань розслідування і пошук нових доказів. розслідування шахрайство фінансовий

При вирішенні зазначених завдань важливе значення мають методи аналізу та користування наявною в справі інформацією, організація пошуку нових даних. Як показує аналіз судово- слідчої практики, однією з причин низької якості розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із шахрайством з фінансовими ресурсами, низької ефективності слідчих (розшукових) дій є неправильний вибір, а інколи і незнання методів організації розслідування, оцінки та використання наявної інформації, невміння визначити завдання і знайти шляхи їх вирішення. Значна частина слідчих, які здійснюють розслідування кримінальних правопорушень у сфері банківського кредитування, відчувають труднощі при аналізі первинної інформації, що надійшла або від заявника чи від оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України, і формулюванні загальних та окремих завдань розслідування. Як правило, ці завдання зводяться до одного, рідше - двох слідчих версій, і обмежуються загальними міркуваннями про необхідність встановити місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, можливих співучасників. Такий результат є закономірним наслідком невміння правильно проаналізувати вихідну інформацію.

Невміння виділити ключові моменти початкової інформації, криміналістичні ознаки кримінального правопорушення, взаємозв'язки між окремими фактами, визначити характер і обсяг недостатніх відомостей, які необхідно отримати або уточнити, призводить до того, що слідчі, особливо на початковому етапі розслідування, проводять слідчі (розшукові) дії безсистемно, нецілеспрямовано, а тому допускають безліч помилок, не беруть до уваги найважливіші джерела доказової інформації, час і можливості їх вилучення і дослідження.

Результати опитування слідчих МВС і органу, що здійснює контроль, за податкового законодавства свідчать, що при аналізі інформації з кримінального провадження найчастіше вони використовують власний досвід розслідування. Оскільки особистий досвід завжди обмежений тільки кількістю самостійно розслідуваних кримінальних правопорушень і особистісними якостями слідчого, такий підхід не виключає помилки в оцінці фактичних даних, наявних у матеріалах провадження. Перша полягає в тому, що при виконанні аналізу деякі важливі для розслідування відомості залишаються непоміченими. Друга зводиться до того, що слідчі іноді не вміють вибрати з слідчої ситуації ту інформацію, яка в матеріалах провадження прямо не зазначена, але вона закономірно випливає з наявних у справі даних. І, нарешті, третя - неповнота поставлених ними окремих завдань розслідування, що випливають з наявної інформації. Кожна з цих помилок сама по собі призводить до неповноти розслідування.

Уникнути подібних помилок, на думку І.А. Возгріна, Е.К. Горячева, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Аверянової, А.О. Ляша, В.П. Хомколова та ін., можна лише поєднавши методи суб'єктивного аналізу і наукового пізнання, таких як: методи аналогій, дедукції та індукції, типових версій, програмно-цільовий метод, метод моделювання, факторного аналізу, комплексного підходу тощо. Однак необхідно зазначити, що в процесі виявлення та розслідування кримінальних правопорушень „жоден із застосовуваних наукових методів не можна абсолютизувати, перетворювати в єдино можливий, універсальний. Метод, узятий ізольовано від інших, не може привести до успіху ні в науковому дослідженні, ні в практичній діяльності. Практика показала, що тільки сукупність методів пізнання може забезпечити досягнення істини” [2, с. 336].

Перераховані вище та інші методи наукового аналізу наявної в розпорядженнях слідчого інформації дозволяють оптимізувати процес пошуку ознак злочинного діяння, визначення всіх можливих версій, сприяють правильному формулюванню загальних і окремих завдань розслідування, створюють умови для розробки оптимального плану як розслідування в цілому, так і виконання окремих слідчих (розшукових) дій. Т акий аналіз дозволяє використовувати не лише особистий досвід учасника кримінального провадження, але й науковий потенціал криміналістики, кримінології, кримінально-правових та інших наук для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Аналіз основних криміналістичних проблем організації розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з шахрайством з фінансовими ресурсами, вважаємо, що в переважній більшості випадків вони обумовлені такими обставинами: недостатньою оперативністю розробок нових і вдосконалення існуючих методик розслідування окремих видів кримінальних правопорушень, що відповідають сучасним потребам слідчої практики; відсутністю спеціалізації працівників правоохоронних органів щодо виявлення та розслідування зазначених діянь; наявністю активної протидії з боку кримінальних структур; відсутністю належної взаємодії між правоохоронними та контролюючими органами.

Список використаної літератури

Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002 гг.) / В.П. Бахин. - Киев, 2002. - 268 с.

Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3-х т. / Белкин Р.С. - М. : Юристь, 1997. - Т. 1 : Общая теория криминалистики. - 408 с.

Возгрин И.А. Принципы методики расследования отдельных видов преступлений: [учеб. пос.] / Возгрин И.А. - Л. : ВПУ МВД СССР, 1977.- 80 с.

Коновалов С.И. О задачах типизации криминалистической методики / С.И. Коновалов / / Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики: Всероссийский круглый стол: сб. мат-гр., (г Ростов-на-Дону, 15-16 июня 2000 г) - Ростов-н/Д., 2000.- С. 140-144.

Курман О.В. Методика розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О.В. Курман. - Х., 2002. - 20 с.

Российская Е.Р Проблемы совершенствования технико-криминалистической подготовки следователей / Е.Р. Российская // Проблемы криминалистики и методики ее преподавания: тез. выст. участ. совещания-семинара преподавателей криминалистики, (г. Пермь, 14-15 июня 1994 г). - М., 1994. - С. 14-23.

Чернявський С.С. Розв'язання проблем протидії шахрайству з фінансовими ресурсами в банківській сфері [Електронний ресурс] / С.С. Чернявський, С.В. Бондар. - Режим доступу: http ://www. nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2012_ 1 /cherny. htm.

Чернявський С.С. Предмет злочинів у сфері господарської діяльності / С.С. Чернявський // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2009.-№ 4 (47). - С. 258-266.

Размещено на Allbest.ru