Інститут криміналістичної профілактики: виникнення, розвиток, сучасний стан

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Інститут криміналістичної профілактики: виникнення, розвиток, сучасний стан

М.М. Фрідман-Козаченко,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

У статті розглядаються етапи виникнення й становлення криміналістичної профілактики злочинів, а також досліджується її розвиток у системі криміналістики.

Ключові слова: злочини, криміналістика, криміналістична профілактика, попередження.

In the article the stages of origin and becoming of criminalistics prophylaxis of crimes, and also her development, are examined in the system of criminalistics.

Keywords: crime, criminalistics, offense, forensic prevention, prevention.

Боротьба суспільства із злочинністю сягає своїм корінням глибоко в історію. Весь час суспільство шукає соціальні та правові закономірності, що породжують злочинність та засоби впливу на її запобігання, припинення та профілактику протиправної діяльності.

Мета цієї статті полягає у дослідженні історичних етапів розвитку криміналістичної профілактики злочинів та визначення її місця у системі криміналістики.

Криміналістична профілактика як один із наукових напрямів криміналістики, покликана розробляти рекомендації щодо встановлення обставин, що сприяли вчиненню певного виду злочинів, які спричинили слідоутворення, а також застосування запобіжних заходів криміналістичними методами, прийомами і засобами [1, с. 37].

За необхідності розроблення питань криміналістичної профілактики злочинів та правопорушень у 20-30-ті роки ХХ сторіччя наголошували такі вчені, як: Є.В. Владимиров, Г.О. Зільберквіт, Ю.Д. Каценельсон, які зазначали, що „настане час, коли в системі криміналістики профілактика займе пануюче положення... ми повинні випереджати злочинця, пророкувати, передбачати, запобігати вчиненню злочинів”[2, с. 10].

У 1935 році В.У Громов зазначав, що органи розслідування не можуть обмежувати свої завдання лише переслідуванням та викриттям злочинців..., вони зобов 'язані дбати і про прийняття профілактичних (попереджувальних) заходів, спрямованих на усунення першочергових причин, які сприяють або можуть сприяти вчиненню тих чи інших злочинів [3, с. 16].

Наприкінці 40-х років ХХ сторіччя ті самі питання висвітлювались ГО. Олександровим у працях „Удосконалювання методів розслідування в центрі уваги радянської криміналістики” та „Настільна книга слідчого” [4, с. 7-8].

Після такого пожвавлення та загострення уваги на проблемі криміналістичної профілактики злочинності обговорення припинилось майже на двадцять років.

Так, тривалий період криміналістика не приділяла належної уваги проблемі попередження злочинності. При визначенні предмета криміналістики і її завдань питання профілактики навіть не згадувалися. Криміналістика розглядалася лише як наука про прийоми і засоби розкриття злочинів.

Починаючи з 1948 року, в окремих працях науковців, які займалися криміналістичною профілактикою, а потім і в підручниках з різними формулюваннями та в різному обсязі питання профілактики злочинів стали відносити й до криміналістики [4; 5; 6; 7; 8]. Зазначимо і той факт, що приблизно в той же період у наукових працях криміналістів зарубіжних країн питанням профілактики злочинів стало приділятися все більше і більше уваги [9, с. 49].

У 1950 році А.І. Вінберг у своєму визначенні предмета криміналістики надав перевагу „технічним та тактичним прийомам і засобам виявлення, збирання, фіксації й дослідження судових доказів, що застосовуються для розкриття злочинів, викриття винних та дослідження способів запобігання злочинним діянням”[10, с. 10].

У криміналістичній літературі 60-80 років ХХ століття згадки про спірні питання криміналістичної профілактики злочинів та правопорушень зустрічаються все частіше.

Цьому сприяло те, що кримінально-процесуальне законодавство акцентувало увагу юристів-учених і практиків саме на проблемі запобігання злочинам криміналістичними засобами та методами, що сприяло активізації наукових досліджень у галузі розробки засобів та методів запобігання злочинності.

Підкреслюючи значення проблематики профілактики злочинності, В.П. Колмаков ще у 1961 році запропонував виділити в криміналістиці, поряд з технікою, тактикою і методикою, самостійний розділ та зосередити в ньому все, що відносять до профілактики в криміналістичній науці. Цей розділ криміналістики він назвав криміналістичною профілактикою [11, с. 106].

Зауважимо, що дана пропозиція викликала полеміку та різні міркування з цього приводу, таким чином, одразу у В.П. Колмакова прибічників його поглядів не знайшлося.

У 1964 році І.Я. Фрідман, який не підтримував позиції В.П. Колмакова, писав: „Правильніше не виділяти питання профілактики в самостійну частину криміналістики..., проте це не виключає терміна „криміналістична профілактика”, що передбачає сукупність таких заснованих на даних криміналістики й судової експертизи наукових прийомів та засобів, які розробляються, удосконалюються в кожному із згаданих розділів радянської криміналістики (у необхідних випадках спільно з представниками інших галузей науки й техніки) та використовуються криміналістами”. Пізніше він писав, що „виділення всіх питань криміналістичної профілактики злочинів у самостійну частину криміналістики було б штучним, оскільки одні й ті самі прийоми та методи можуть бути використані як в розслідуванні злочинів, так і в їх запобіганні” [6, с. 96; 7, с. 14].

Разом з тим ГГ Зуйков з цього приводу писав: „Криміналістичні засоби, прийоми та методи запобігання і розкриття злочинів знаходяться у нерозривній єдності... Розробка криміналістичних засобів запобігання злочинам в кожному з розділів радянської криміналістики розглядається в даний час криміналістами як найважливіше й невідкладне завдання криміналістики”[12, с. 48].

Згодом погляди І.Я. Фрідмана дещо були змінені і він зазначав, що перелік окремих криміналістичних теорій не можливо визнати комплексним без включення до нього вчення про криміналістичну профілактику, яка є методологічною основою дослідження та розроблення засобів, прийомів та методів попередження злочинів [13, с. 102].

Концепція, обґрунтована І.Я. Фрідманом, була підтримана багатьма криміналістами, хоча по відношенню до обсягу питань профілактики, віднесених до криміналістики і сформульованих ним положень про криміналістичну профілактику, були висловлені різні точки зору, які не збігалися з думкою автора [14; 15; 16].

Напевно, саме така зацікавленість та пожвавлення в обговоренні проблеми криміналістичної профілактики дали підстави В.П. Колмакову в 1973 році знову підняти питання про виділення криміналістичної профілактики в самостійний розділ криміналістики, що, в свою чергу, вимагало подальших науково-теоретичних досліджень [17, с. 76-95].

Наприклад, В.Ф. Зудін визначав криміналістичну профілактику як „систему правових, етичних, психологічних, логічних, ідентифікаційних, організаційно-управлінських, природно- технічних, інформаційно-пропагандистських, культурологічних наукових положень” [18, с. 44], вважаючи, що вона повинна вивчати в ході розслідування конкретного злочину „культурний світ” конкретного злочинця, рівень його інтелектуального, етичного й естетичного розвитку, правової й етичної свідомості тощо. Крім того, він виділяв окремі методи кримінологічної профілактики, до яких відносив бібліографічний метод і узагальнення незалежних характеристик (для всестороннього вивчення особи, з'ясування здібностей, темпераменту, характеру та формування світогляду, ідеалів тощо) та метод вивчення творів мистецтва і художньої літератури.

Таким чином, завдання криміналістичної профілактики полягало не лише в виявленні причин та умов, що сприяли скоєнню злочинів, але й повинні вирішувати прогностичні завдання у сфері боротьбі зі злочинністю.

Позбавлення криміналістичної профілактики необхідності збирання, дослідження, оцінки й використання доказів, що стосуються „внутрішніх” зв'язків злочинної поведінки, на думку В.Ф. Зудіна, практично послаблює дієвість засобів і методів криміналістичної профілактики та зменшує її соціальну цінність й ефективність у боротьбі зі злочинами. Такий підхід, стверджував він, не відповідає сутності предмета криміналістичної профілактики і її практичному призначенню в боротьбі зі злочинами та правопорушеннями, оскільки дослідження соціально-психологічних закономірностей в криміналістичній профілактиці збагачує її методи та засоби, що являється особливо важливим для сфери виховного впливу суспільства [18, с. 77-79].

Таким чином, В.Ф. Зудін вважав, що криміналістична профілактика злочинів, як відносно самостійна система соціальної профілактики, має складний характер: з однієї сторони, вона розвивається на основі загальної теорії криміналістики, а з іншої - включається як елемент у систему профілактики.

Досить широке трактування завдань криміналістики у сфері запобігання злочинам існує і в експертній профілактиці [19, с. 86].

Погоджуємося з науковцями, які зазначали, що аспект вивчення злочинності та її причин, який можна назвати криміналістичним, більше пов'язаний з аналізом зовнішніх форм прояву злочинної діяльності і умов, що їй сприяють, а звідси і з розробкою організаційних, технічних й інших заходів попередження конкретних злочинів та їх різновидів.

Не можна оминути й висловлені в літературі протилежні точки зору, що, по суті, заперечували існування криміналістичних методів попередження злочинів, але з різними примітками визнавали участь криміналістики в попередженні злочинів. Так, А.Н. Васільєв, який спочатку відносив до предмету криміналістики питання попередження злочинів [20], пізніше змінив свою точку зору [21].

На його думку, криміналістика бере участь у попередженні злочинів тим, що сприяє своїми методами швидкому розкриттю і розслідуванню злочинів, надає допомогу слідчим органам у виявленні обставин, що полегшують скоєння злочинів і правопорушень та розробляє заходи спеціального характеру для їх попередження із використанням засобів криміналістичної техніки [22, с. 16].

Зауважимо, що на помилковість віднесення питань профілактики злочинів до предмету методики розслідування злочинів вказують також і інші автори [23]. профілактика криміналістичний злочин

Прикладом може слугувати висловлення І.Ф. Пантєлєєва, який заперечував щодо віднесення до предмету криміналістики попередження злочинів, стверджуючи, що „профілактична діяльність відноситься не до криміналістики, а до кримінології і здійснюється з врахуванням її наукових рекомендацій” [24, с. 14], що „криміналістика вчить методам розкриття злочинів та в цій ролі обслуговує і профілактику злочинів” [25, с. 12].

Варто зазначити, що до цього І.Ф. Пантєлєєв вважав, що питання криміналістичної профілактики, пов'язані з виявленням причин та умов, що сприяють скоєнню окремих видів злочинів, і прийняттям необхідних заходів з приводу їх ліквідації, що відносять до предмету криміналістики [26, с. 30]. У подальшому він обмежувався констатацією того, що дані криміналістичної техніки використовуються У профілактиці правопорушень та стверджував, що „криміналістика допомагає своїми методами виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів”[27, с. 14].

І.Ф. Пантелєєв у 1975 році писав, що „питання криміналістичної профілактики, пов'язані з виявленням причин і умов, які сприяють вчиненню окремих видів злочинів, і вживанням необхідних заходів з приводу їх ліквідації, відносять до предмету криміналістики”, а в подальших роботах стверджував, що „профілактичну діяльність відносять не до криміналістики, а до кримінології” [26, с. 42]. Пізніше у 1980 році він стверджував, „що для потреб криміналістичної профілактики використовуються дані не лише криміналістики, але й інших наук (соціології, статистики, соціальної психології, педагогіки, судової психіатрії і судової медицини тощо), до предмета яких проблеми запобігання злочинам не відносять, і криміналістика в цьому відношенні не становить винятку”[27, с. 81]. Разом з тим він проводить також аналогію з такими науками, як мистецтвознавство, історія, етнографія, що використовують для своїх цілей криміналістичні методи і засоби, на доказ того, що проблеми цих наук, як і проблеми кримінології, не можуть бути віднесені до предмету криміналістики [27, с. 81].

Мета цієї статті, що полягала у дослідженні історичних етапів розвитку криміналістичної профілактики злочинів та визначенні її місця в системі криміналістики, досягнута та, узагальнюючи все перераховане, можна зазначити, що криміналістична профілактика злочинів та правопорушень має довгу історію, пройшла складний і тернистий шлях до свого стабільного існування в системі криміналістики України та не позбавлена уваги і до цього часу.

Список використаної літератури

Шепітько В.Ю. Криміналістика / В.Ю. Шепітько. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - 728 с.

Владимиров Е.В. Уголовная профилактика / Э.В. Владимиров, Г.А. Зильберквит, Ю.Д. Каценельсон. - М.: УРКМ, 1934. - 879 с.

Громов В.У Предварительное расследование в советском уголовном процессе / В.У Громов; под редакцией Н.В. Криленко. - М.: Советское законодательство, 1935. - 240 с.

Александров Г.Н. Совершенствование методов расследования в центре внимания советской криминалистики / ГН. Александров // Соц. Законность. - 1948. - N° 2. - С. 7-8.

Вінберг А.І. Служебная роль криминалистики и ее соотношение со специальными науками / А.И. Винберг, Н.Т. Малаховская // Вопросы судебной экспертизы. - Баку, 1952. - № 16. - С. 120-123.

Фрідман І.Я. Использование специальных познаний в работе по предупреждению преступлений / И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1964. - Выпуск 1. - С. 96-103.

Фрідман І.Я. Вопросы профилактики преступлений и советской криминалистики / И.Я. Фридман: Материалы пятой расширенной научной конференции Киевского отделения УНО СМиК. - Киев, 1964. - С. 14-17.

Фрідман І.Я. Вопросы профилактики преступлений при криминалистическом исследовании документов / И.Я. Фридман. - Киев, 1968. - 88 с.

Кангер А. Криминалистическая подготовка и её значение для правосудия / А. Кангер // Новая юстиция. - 1950. - № 61. - С. 48-54.

Вінберг А.І. Криминалистика / А.И. Винберг. - М.: Госюриздат, 1950. - 442 с.

Колмаков В.П. Некоторые вопросы криминалистической профилактики преступлений / В.П. Колмаков // Сов. гос. и право. - 1961. - № 12. - С. 106-109.

Зуйков Г.Г. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений / ГГ Зуйков. - М., 1967. - 178 с.

Фрідман І.Я. Вопросы профилактики преступлений в системе криминалистики / И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. -Киев, 1971. - Вып. 8. - С. 102-109.

Бєлкін РС. Курс советской криминалистики. Том 2 / РС. Белкин. - М.: РИО Академии МВД СССР, 1978. - 410 с.

Вандишев В.В. Криминалистическая профилактика в системе криминалистики / В.В. Вандышев // Правоведение. - М., 1982. - № 2. - С. 86 - 90.

Ледащєв В.А. О предмете криминалистической профилактики / В.А. Ледащев // Правоведение. - М., 1984. - № 6. - С. 51-56.

Колмаков В.П. Некоторые вопросы криминалистической профилактики преступлений / В.П. Колмаков // Сов. гос. и право. - 1962. - № 12. - С. 76-95.

Зудін В.Ф. Предотвращение и исследование преступлений / В.Ф. Зудин. - Саратов: изд-во Саратов. ун-та, 1983. - 157 с.

Скибицький К.В. О разработке методов криминалистической профилактики / К.В. Скибицкий // Проблемы правоведения. - Киев, 1977. - Вып. 35 - С. 86-91.

Васильєв А.Н. Введение в курс советской криминалистики / А.Н. Васильев. - М.: изд- во МГУ, 1962. - 158 с.

Васильєв А.Н. Предупреждение преступлений / А.Н. Васильев. - М.: Издательство МГУ, 1963. - 619 с.

Васильєв А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / А.Н. Васильев. - М.: изд-во МГУ, 1978. - 71 с.

Образцов В.А. О предмете методики расследования преступлений / В.А. Образцов // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид.лит., 1979. -- Вып. 31. - С. 100-113.

Пантелєєв І.Ф. Предмет советской криминалистики и смежные науки / И.Ф. Пантелеев // Сов. гос. и право, 1981. - № 10. - С. 12-17.

Пантелєєв І.Ф. Криминалистика / И.Ф. Пантелеев, Н.А. Селиванов. - М.: Юрид.лит., 1984. - 544 с.

Пантелєєв І.Ф. Методика расследования преступлений / И.Ф. Пантелеев. - М.: изд-во ВЮЗИ, 1975 - 183 с.

Пантелєєв І.Ф. Теоретические проблемы советской криминалистики / И.Ф. Пантелеев. - М.: РИО ВЮЗИ, 1980. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru