Імпліцитні концепції права у правосвідомості громадян та їх врахування в державному управлінні

Размещено на http://allbest.ru

Донецький державний університет управління

УДК 35

Імпліцитні концепції права у правосвідомості громадян та їх врахування в державному управлінні

Владислав Ольмезов

Державне управління значною мірою є цілеспрямованим впливом держави на свідомість громадян. При цьому особливо важливе місце займає моніторинг, корегування та розвиток правосвідомості. Разом з ускладненням правового поля суспільства та свідомості громадян ускладнюється і проблема ефективного впливу на суспільство.

До того ж у сучасних суспільствах все виразнішою стає розбіжність між офіційним правом та правосвідомістю громадян. Далеко не всі правові ідеї та норми, які держава з тих чи інших причин ставить за мету сформувати у правовій ментальності своїх громадян, легко вкорінюються, попри наявність у розпорядженні держави ресурсів силового примусу та засобів масової інформації.

Аналогічно нелегко державі дається й викорінення небажаних правових поглядів.

Наукове осмислення зазначеної проблеми обумовило розмежування феномену права на експліцитне та імпліцитне. Так, американський правознавець Т. Фуллер у свої працях неодноразово підкреслював, що нормативне упорядкування людських взаємовідносин відбувається не лише в межах офіційного, створеного державою та досить чітко виписаного правового поля, або експліцитного (створеного) права, але й імпліцитного права, яке зазвичай є малоусвідомлюваним, а то й прихованим у підсвідомості громадян та реалізується через звичаї [7].

Сьогодні концепт «імпліцитного права» набирає популярність і серед українських та російських науковців, серед яких В. В. Архипов [1], І.Ю. Козлихін [4], А. А. Кормич [5].

Аналіз досліджень цих науковців дає підстави для такого узагальнення: труднощі як маніпуляції правосвідомістю громадян з боку суб'єктів державної влади (що, на жаль, також трапляється), так і цілком позитивної корекції та розвитку правової ментальності населення виникають часто через недостатнє врахування владою розбіжностей між феноменами експліцитного та імпліцитного права.

Це спонукає спрямувати наукові розвідки в аспекті більш глибокого аналізу природи експліцитного права.

Саме такі можливості, на наш погляд, і створює екстраполяція із психології у сферу державного управління правосвідомістю громадян поняття «імпліцитні теорії». На його основі легко сконструювати концепт «імпліцитні концепції права», який, на відміну від терміна «імпліцитне право», як виключно теоретичний інструмент спрямовує увагу державного управлінця в емпіричну та практичну площину.

У науково-психологічному осягненні буденної свідомості особистість аналізується крізь призму поняття «імпліцитні теорії», у контексті якого пересічний суб'єкт розглядається як свого роду дослідник, аналогічний професійному науковцю, а суб'єктивні концептуалізації тих чи інших сфер реальності вивчаються з такою ж повагою, як і наукові теорії, попри їх високий суб'єктивізм, дифузність, погану усвідомлюваність та фрагментарність. державотворення правосвідомість суспільний

Це сприяє переборенню давно вкоріненої в теорії та практиці державного управління, але на сьогодні вже застарілої парадигми суб'єкт-об'єктної людської взаємодії.

Сьогодні на порядку денному державотворення, як зазначає український фахівець у галузі державного управління В. М. Мартиненко, стоїть питання формування принципово нової системи суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між державою (владою) і суспільством (громадськістю), а отже, нової парадигми державного управління взагалі і формування правосвідомості зокрема [6].

Усе зазначене вище обумовлює мету статті - аналіз обґрунтування можливостей використання в державному управлінні поняття «імпліцитні концепції права» для більш глибокого аналізу проблем підвищення ефективності корекційно-розвивального впливу держави на правосвідомість громадян.

Розглядаючи сутність поняття «імпліцитні теорії», слід насамперед зауважити, що сучасна психологія стала вбачати в теорії та практичному досвіді не лише відмінне, але й спільне, вживаючи для цього такі поняття, як експліцитні теорії, тобто явні, та імпліцитні, тобто неявні, приховані.

Характерною особливістю експліцитних теорій є те, що вони чітко сформульовані й систематично викладені в усній чи письмовій формі. На відміну від них імпліцитні теорії рідко піддають рефлексії, вони зазвичай є прихованими в підсвідомості або ж нечітко усвідомлюються їх авторами.

Однак попри те усвідомлені, малоусвідомлені чи взагалі підсвідомі, ці утворення стоять за кожним рішенням людини взагалі і тими, що тягнуть за собою правові наслідки зокрема.

Як зазначали Ф. Франселла та Д. Банністер: «Використовуючи метафору «теорія», ми зовсім не беремося стверджувати, що такі теорії чітко структуровані: вони можуть бути вербалізованими, невербальними чи передвербальними, з жорсткою або гнучкою структурою, легко або важко підлягати перевірці, і зрештою вони можуть бути ідіосинкратичними або загальноприйнятими.

Тим не менше це теорії в тому сенсі, що вони являють собою «мережі значень», за допомогою яких людина сприймає дійсність, пояснює, прогнозує та намагається впливати на неї та діяти адекватно ситуації» [2, с. 31] (тут і далі переклад автора. - В. О.).

Якщо тепер від цього загального визначення імпліцитної теорії перейти до імпліцитних теорій права, то слід зазначити, що і в контексті історії державотворення, і в контексті правової соціалізації особистості імпліцитна теорія права формується задовго до створення державою експліцитного права, а також до отримання громадянином теоретичних знань про правову реальність та правові ідеали.

При цьому достатня розвиненість імпліцитного права є необхідною передумовою появи в суспільстві права експліцитного, а в індивідуальному плані відповідний рівень розвитку імпліцитної концепції права уможливлює повноцінне засвоєння експліцитних правових концепцій.

Дуже часто мають місце певні аналогії між експліцитними та імпліцитними правовими теоріями, унаслідок чого громадянин серед експліцитних правових концепцій найчастіше вибирає як керівництво до дії ту, яка первинно найбільшою мірою схожа на його імпліцитну теорію, але яка не відрефлексована так чітко, розлого та системно, як імпліцитна. Нерідко в процесі правової соціалізації експліцитна теорія повністю або більшою мірою буває консонантна до імпліцитної, узгоджується з нею і допомагає розвитку зазначеної імпліцитної теорії права громадянина.

Водночас нерідко буває й так, що репрезентована громадянину державою експліцитна теорія повністю чи значною мірою є дисонансною з його вчасною експліцитною теорією і тою чи іншою мірою суперечить їй. Подібні суперечності мають декілька варіантів розв'язання.

Один варіант - це конформістська реакція, наслідком якої є процес зменшення дисонансу та збільшення консонансу імпліцитної правової теорії з експліцитною теорією, репрезентованої державою. Інколи це може спричиняти своєрідну політичну невротизацію особистості. Іншим варіантом є відкрите чи приховане протиставлення власної імпліцитної концепції права експліцитній, що виливається в різного роду форми правового нігілізму.

Слід також зазначити, що у правознавстві суперечності між імпліцитними й експліцитними концепціями права певною мірою розв'язуються в межах полеміки між прихильниками природного і позитивного права.

Однією з наріжних ідей природного права є переконання, що правотворчість держави не може бути довільною чи тим більше свавільною, а повинна будуватися відповідно до природи людини та суспільства. У додержавних системах нормативної регуляції, втілених у різних формах імпліцитного права, вплив природного підґрунтя на нормотворення є особливо відчутним.

З появою держави та державного нормотворення з'являється тенденція створювати правове поле, у якому накопичуються штучні нормативні імперативи, бо з появою настанов юридичного позитивізму право починає розглядатися виключно як продукт людської волі, незалежний від природи. Більше того, природа розглядається меншовартісною порівняно з культурою і починає тлумачитися як така, що підлягає підкоренню та перебудові під потреби людини, яка стала вважати себе царем природи.

Правовий позитивізм є, по суті, гіперболізацією можливості і необхідності створення нової системи правових норм на кожному новому витку цивілізаційного розвитку. Природне ж право наголошує на тому, щоб у нормотворчих пошуках законодавці діяли не всупереч, а відповідно до біологічної та соціальної природи людини.

Правова нормотворчість повинна відповідати інстинктивним програмам людини як біологічного виду. Відомий російський біолог В.Р. Дольник зауважував: «Починаючи з Платона сила-сил енна мислителів намагалися конструювати ідеальне суспільство і державу, не розуміючи того, що нам не дано утворювати із себе що завгодно, що ми обмежені у виборі форм взаємин нашим генетичним багажем» [3, с. 225].

У цьому аспекті історична практика державотворення рясніє прикладами, коли структура правового поля, створеного державою, надто розходилася з інстинктивними структурами людини, які, на відміну від тварин, дають значно більше потенційних варіантів нормування поведінки. Але все одно це коло не безмежне, і діапазон конструктивного правотворення не є абсолютно довільним стосовно інстинктивного багажу, сформованого в людини еволюцією.

Сама людська культура є багатошаровим утворенням і правові норми, що розробляються, повинні відповідати архетипам культури населення даної країни. Чим більше позитивне право та система державного управління розходяться з архетипікою громадян, тим важче державі сформувати високий рівень праворозуміння та правослухняності, бо програмування поведінки правовими нормами надто часто виходить за межі схем, імпліцитно накреслених архетипами, які складалися упродовж тисячолітніх відрізків історії.

Окрім того, правотворення повинно узгоджуватися і з відносно динамічними стереотипами, які тим не менше стали усталеними на даному етапі історичного розвитку масової свідомості громадян.

Розвиток державотворення на сучасному етапі цивілізаційного розвитку сягнув такого рівня, коли правотворчість повинна перестати бути виключно прерогативою вузького прошарку владної еліти держави, вона має стати продуктом агрегації нормотворчої активності, що відбувається в контексті масової свідомості громадян держави.

Тобто правотворення повинно збагатитися експлікацією імпліцитних концепцій громадян і залученням їх до розробки системи правових норм. Громадянина вже не можна розглядати виключно як об'єкта імплементації в його свідомість та підсвідомість розроблених державою емпліцитних правових концепцій, він є співсуб'єктом правотворення.

Це, по суті, означає те, що В. М. Мартиненко називає переходом від неприродних, штучно створених практик державного управління та правотворення до природних форм суспільного розвитку, а точніше поверненням до них, який характеризується системним здійсненням процесів суспільних ретрансформацій в усіх сферах суспільної життєдіяльності людей [6].

Передумови для цього вже є. Сучасна психологія створила вже досить ефективний інструментарій для експлікації імпліцитних теорій, який може бути пристосований для виявлення та використання у правотворчості імпліцитних правових концепцій громадян.

Таким чином, на сучасному етапі державотворення правосвідомість громадян слід розглядати виключно як об'єкт довільного маніпулювання, або корегування, і розвитку з боку держави.

Усе більше потрібно рахуватися з тим, що правосвідомість громадян має не пасивний, а активний характер, що виявляється в існуванні в структурі правової ментальності імпліцитних концепцій права, які можуть дуже істотно відрізнятися від емпліцитних правових концепцій, сконструйованих відповідно до парадигми позитивного права.

Імплементація експліцитних правових концепцій відбувається ефективно лише за умови їх достатньої відповідності інстинктивному багажу людини як біологічного виду, архетипам та стереотипам громадян, на базі яких і формуються імпліцитні концепції права та творчо розвиваються відповідно до нових умов суспільного розвитку. Зазначену імпліцитну правотворчість у масовій свідомості громадян потрібно експлікувати й активно використовувати в державній правотворчості.

Перспективами подальших досліджень проблеми є розробка психосемантичного інструментарію, релевантного для виявлення

Список джерел

1. Архипов В. В. Лон Фуллер о соотношении права и морали / В. В. Архипов // Правоведение. - 2004. - № 6. - С. 145 - 152.

2. Баннистер Д. Новый метод исследования личности / Д. Баннистер, Ф. Франселла. - М. : Прогресс, 1987. - 236 с.

3. Дольник В. Р. Непослушное дитя биосферы. Беседы о поведении человека в компании птиц, зверей и детей. - 4-е изд., доп. / В. Р. Дольник. - СПб. : ЧеРо-на-Неве : Петроглиф, 2004. - 352 с.

4. Козлихин И. Ю. Процессуальная концепция права Лона Фуллера / И. Ю. Козлихин // Правоведение. - 1993. - № 2. - С. 53 - 58.

5. Кормич А. А. Право и справедливість: співвідношення категорій упрацях теоретиків XX століття / А. А. Кормич // Правове життя сучасної України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (16 - 17 трав. 2013 р.). Т. 1 / відп. за вип. В. М. Дрьомін ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». - О. : Фенікс, 2013. - С. 95 - 97.

6. Мартиненко В. М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія) : монографія / В. М. Мартиненко. - X. : Магістр, 2003. - 220 с.

7. Фуллер ЛонЛ. Мораль права / ЛонЛ. Фуллер. - К. : Сфера, 1999. - 232 с.

List of references

1. Arhipov V. V. Lon Fuller o sootnoshenii prava i morali / V V Arhipov // Pravovedenie. - 2004. - № 6. - S. 145 - 152.

2. Bannister D. Novyiy metod issledovaniya lichnosti / D. Bannister, F. Fransella. - M. : Progress, 1987. - 236 s.

3. Dolnik V. R. Neposlushnoe ditya biosferyi. Besedyi o povedenii cheloveka v kompanii ptits, zverey i detey. - 4-e izd., dop. / V R. Dolnik. - SPb. : CheRo-na- Neve : Petroglif, 2004. - 352 s.

4. Kozlihin I. Yu. Protsessualnaya kontseptsiya prava Lona Fullera / I. Yu. Kozlihin // Pravovedenie. - 1993. - № 2. - S. 53 - 58.

5. Kormych A. A. Pravo y spravedlyvist: spivvidnoshennia katehorii upratsiakh teoretykiv KhKh stolittia / A. A. Kormych // Pravove zhyttia suchasnoi Ukrainy : materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (16 - 17 trav. 2013 r.). T. 1 / vidp. za vyp. V. M. Dromin ; Nats. un-t «Odes. yuryd. akad.». - O. : Feniks, 2013. - S. 95 - 97.

6. Martynenko V. M. Derzhavne upravlinnia: shliakh do novoi paradyhmy (teoriia ta metodolohiia) : monohrafiia / V. M. Martynenko. - Kh. : Mahistr, 2003. - 220 s.

7. Fuller Lon L. Moral prava / Lon L. Fuller. - K. : Sfera, 1999. - 232 s.

Анотація

УДК 352.9

Імпліцитні концепції права у правосвідомості громадян та їх врахування в державному управлінні. Владислав Ольмезов. Донецький державний університет управління

Аналізується сутність поняття «імпліцитні концепції права громадян». Розглядається зв'язок імпліцитних та експліцитних концепцій права у структурі правосвідомості. Доводиться необхідність виявлення домінуючих імпліцитних концепцій права у правосвідомості громадян та врахування їх у державному управлінні.

Ключові слова: державне управління, правосвідомість, імпліцитні теорії, імпліцитні концепції права, експліцитні концепції права.

Аннотация

Имплицитные концепции права в правосознании граждан и их учет в государственном управлении. Владислав Ольмезов.

Анализируется сущность понятия «имплицитные концепции права граждан». Рассматривается связь имплицитных и эксплицитных концепцій права в структуре правосознания. Доказывается необходимость выявления доминирующих концепций права в правосознании граждан и учета их в государственном управлении.

Ключевые слова: государственное управление, правосознание, имплицитные теории, имплицитные концепции права, эксплицитные концепции права.

Annotation

Implicit concepts of law in citizens law consciousness and their role in public administration. Vladyslav Olmezov.

The essence of the notion «implicit concepts of law of citizens» is analyzed. The connection of implicit and explicit concepts of law in the system of law consciousness is considered. The necessity to define dominant implicit concepts of law in citizens' law consciousness and taking them into consideration in public administration is proved.

Key words: public administration, law consciousness, implicit theories, implicit concepts of law, explicit concepts of law.

Размещено на Allbest.ru