Повноваження прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення крізь призму правової регламентації функцій прокуратури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 341

Повноваження прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення крізь призму правової регламентації функцій прокуратури України

Стефанчук М.М.

Висвітлюються проблемні питання правової регламентації повноважень прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з реалізацією функції нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; аналізуються повноваження прокурора щодо обов'язкової участі під час судового розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення як форма реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді; зазначаються доктринальні погляди на вказані проблеми; визначаються перспективні напрямки подальших розвідок у сфері досліджуваних питань Ключові слова: прокурор, провадження у справах про адміністративні правопорушення, функція нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, функція представництва інтересів громадянина або держави в суді

прокурор кримінальний юстиція право

Освещаются проблемные вопросы правовой регламентации полномочий прокурора в производстве по делам об административных правонарушениях, связанных с реализацией функции надзора за соблюдением законов при применении мер принудительного характера, связанных с ограничением личной свободы граждан; анализируются полномочия прокурора об обязательном участии в ходе судебного рассмотрения дел об административных коррупционных пра-вонарушениях как форма реализации функции представительства интересов гражданина или государства в суде; указываются доктринальные взгляды на указанные проблемы; определяются перспективные направления дальнейших исследований в сфере рассматриваемых вопросов

Ключевые слова: прокурор, производство по делам об административных правонарушениях, функция надзора за соблюдением законов при применении мер принудительного характера, связанных с ограничением личной свободы граждан, функция представительства интересов гражданина или государства в суде

The article highlights the problematic issues of legal regulation of the powers of the prosecutor in proceeding in cases of administrative offenses related to the realization of the function of supervision over the observance of laws in the application of measures of coercion related to the restraint of personal liberty of citizens; analyzes the powers of the prosecutor on mandatory participation in judicial review cases of administrative corruption offenses as a form of realization of the function of representation by office of public prosecutor of interests of the citizen or the state in court; indicated doctrinal views on these issues; identify promising directions for further research in the area of the issues

Keywords: the prosecutor, the case of an administrative offense, the function of supervision over the observance of laws in the application of measures of coercion related to the restraint of personal liberty of citizens, the function of representation by office of public prosecutor of interests of the citizen or the state in court

Актуальність. Прийняття Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року нового Закону України «Про прокуратуру» [1] (далі - Закон), який набирає чинності (окрім деяких положень, визначених п. 1 Розділу XII «Прикінцеві положення») з 25 квітня 2015 року, стало поштовхом до активної наукової дискусії з при-воду законодавчого закріплення повноважень прокуратури Укра-їни, якими вона наділяється для реалізації своїх конституційних функцій.

Слід зауважити, що функціональне спрямування сучасної прокуратури України визначається двома напрямами її діяльності: участь прокурора у сфері кримінальної юстиції і діяльність, що здійснюється поза межами кримінальної юстиції, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також суспільства та держави, що узгоджується із європейськими стандартами [2]. При цьому, правовий аналіз змісту нового Закону дає можливість стверджувати, що правозахисний потенціал прокуратури України, поза межами кримінальної юстиції, зводиться до удосконалення правової регламентації конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підтвердженням цьому є також положення п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону, в якому законодавчо встановлено, що прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (тут і далі виділено мною - М. С.). Вбачається, що саме таким чином законодавець висвітлив положення п. 5 ст. 121 чинної Конституції України, яка проголо-шує однією із функцій прокуратури нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами в норми нового Закону, ви-знавши її формою функції представництва інтересів громадянина або держави в суді.

З метою практичної реалізації окреслених вище положень щодо діяльності прокуратури України поза кримінальною сферою законодавцем внесено ряд змін до законодавчих актів України, які містять відповідні норми, з тим, щоби привести їх у відповідність до нової концепції діяльності прокуратури поза кримінальною сферою, яка наразі започатковується нормами нового Закону.

Одним з таких нормативно-правових актів є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) [3], який до внесення змін до нього Законом, однією із гарантій забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, визначав прокурорський нагляд.

Аналіз останніх досліджень. На доктринальному рівні питання участі прокурора у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у своїх дослідженнях торкалися Агєєв О.В., Драган О.В., Дьомін Ю.М., Колотило О.Ф., Сорочко О.Є, Шемякін О.В. та ін. Однак, прийняття нового Закону, нормами якого закріплена сучасна концепція реалізації прокуратурою України своїх повноважень в рамках визначених конституційних функцій, вимагає наукової дискусії щодо правової природи по-вноважень прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення крізь призму правової регламентації функцій прокуратури України, що визначає мету цієї статті.

Виклад основного матеріалу. Слід зауважити, що повнова-ження прокурора в провадженні у справах про адміністративні правопорушення в основному відображали реалізацією так званої функції «загального нагляду», правова регламентації якої знайшла своє відображення у пункті 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, згідно з положеннями якого прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до вве-дення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів [4]. При цьому доречно звернути увагу на те, що аналізуючи Рішення Конституційного Суду України (далі -КСУ) від 10 вересня 2008 року № 15 - рп [5], деякі науковці зазначають, що Конституційний Суд України у ньому дійшов висновку про те, що після доповнення ст. 121 Кон-ституції України (якою встановлено вичерпний перелік функцій прокуратури) п. 5, який частково поновив конституційну функцію нагляду, вичерпав дію п. 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України [6, 13; 7, 19].

В розвиток розгляду цього питання звернімо увагу на Окрему думку судді КСУ Бринцева В.Д. стосовно досліджуваного Рішення КСУ, в п. 2 якої він зазначив про те, що Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV [8] статтю 121 Конституції України доповнено пунктом 5, яким фактично відновлено конституційне підґрунтя для більшості форм прокурорського нагляду. Разом з тим у повному обсязі діє пункт 9 Перехідних положень, тому що правових підстав вважати його таким, що вичерпав свою дію, немає. Таким чином забезпечуються конституційні засади прокурорського нагляду у більш широких межах, ніж це передбачено пунктами 3, 5 статті 121 Конституції України [9]. В Окремій думці іншого судді КСУ стосовно цього Рішення КСУ зазначалось про те, що межі повно-важень прокурорів, закріплені в законах, не можуть виходити за межі функцій, якими наділена прокуратура Конституцією України [10].

З урахуванням вищевикладеного, з певною вірогідністю, можна стверджувати про те, що прийняття нового Закону - важ-ливий крок у напрямку законодавчої реалізації положень пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, на не-обхідність якої КСУ звертав увагу Верховної Ради України у п. 3 резолютивної частини вказаного вище Рішення КСУ У цьому на-прямку згідно з положеннями п. 5 Розділу XII «Прикінцеві поло-ження» Закону вносяться зміни до значної кількості законодавчих актів України, одним з яких є КУпАП.

Так, ст. 7 КУпАП доповнено ч. 5, за змістом якої прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосу-ванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Очевидно, що ці повноваження про-куратури України є формами реалізації конституційної функції, передбаченої в п. 4 ст. 121 Конституції: нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Так, від-повідно до ч. 2 ст. 26 Закону прокурор здійснює нагляд за додер-жанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв'язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. Частиною першою цієї ж статті визначено права прокурора при здійсненні такого нагляду, серед яких право на звернення до суду з позовом (заявою) у визначених законом ви-падках.

Аналізуючи положення законодавства України, правових по-зицій КСУ [11], а також доктринальні напрацювання у цій сфері [12, 13, 14] до таких заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення можна віднести такі заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення як доставлення, адміністративне затримання та привід порушника, які реалізуються за допомогою примусового обмеження свободи пересування і дій відповідної особи (проблеми правової регламентації заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення як одного із пер-спективних напрямків діяльності прокурора в адміністративно-деліктному провадженні висвітлювались нами раніше [15], тому не становлять предмет дослідження цієї статті), а також серед адміністративних стягнень - адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП). В той же час привертають увагу зміни, що вносяться Законом, до ст. 267 КУпАП, згідно положень яких прокурор ви-ключається з переліку суб'єктів, до яких можуть бути оскаржені заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Аналізуючи вказані законодавчі зміни виникає питання, чому, принаймні, такі заходи, як доставлення, адміні-стративне затримання не можуть бути оскаржені до прокурора, якщо він здійснює нагляд за додержанням законів при застосу-ванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян?

Крім того, згідно змін, внесених Законом до ч. 1 ст. 287 КУ- пАП прокурор може оскаржити постанову по справі про адміні-стративне правопорушення у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, тобто при здійсненні нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміні-стративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів при-мусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. При цьому, відповідно до положень ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адмі-ністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, пе-редбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Враховуючи викладені вище положення, можна дійти вис-новку, що чинна правова регламентація дає право прокурору оскаржити лише постанову суду про накладення такого адмі-ністративного стягнення як адміністративний арешт. В той же час, згідно положень ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Так, зокрема, статтею 294 КУпАП вирішені питання набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляду такої постанови. Привертає увагу той факт, що частина друга цієї статті, яка містить перелік осіб, які можуть оскаржити постанову судді у справі про адміністративне правопорушення, а отже є спеціальною нормою в частині оскарження саме постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, не наділяє таким правом прокурора.

Викладені вище положення свідчать про неузгодженість за-конодавства в цій частині та необхідність приведення його до вимог принципу правової визначеності, що є надзвичайно важ-ливим з огляду на те, що мова йде про правове регулювання від-носин, пов'язаних із застосуванням до осіб заходів адміністра-тивного примусу, пов'язаних з обмеженням особистої свободи. В цьому аспекті принагідно нагадати, що згідно з практикою Євро-пейського суду з прав людини, який неодноразово у своїх рішен-нях [16] вказував, що коли йдеться про позбавлення свободи, над-звичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності, а також про те, що у випадку, коли наці-ональний закон передбачає можливість позбавлення свободи, та-кий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля. У напрямку вирішення цього питання вважаємо за необхідне чітко визначити на законодавчому рівні, заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян, нагляд за додержанням законів при застосу-ванні яких покладається на прокурора в провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Крім того, вбачається потреба в узгодженні висвітлених вище положень ст. 287 та ч. 2 ст. 294 КУпАП з положеннями ст. 26 Закону, яка наділяє прокурора правом, при здійсненні нагляду за додержанням законів при вико-нанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, на звернення до суду з позовом (за-явою) у визначених законом випадках, однак не наділяє його пра-вом на апеляційне оскарження відповідних рішень судів.

В процесі правового аналізу змін, що вносяться Законом до КУпАП, важко не помітити певну непослідовність законодавця у питанні приведення норм цього Кодексу у відповідність із по-ложеннями нового Закону. Так, потребує додаткового з'ясування питання, чому законодавець, позбавивши прокуратура права вносити такий акт реагування, як подання в порядку загального нагляду, а також виключивши із КУпАП норми, що регламенту-вали порядок його внесення, розгляду та реагування, залишив без змін ст. 250 КУпАП, яка визначає повноваження прокурора при здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення та відносить до прав прокурора при здійсненні цього нагляду такі права: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушен- ня;знайомитися з матеріалами справи;перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передба-чені законом дії. Крім того, ч. 2 цієї статті передбачено обов'язко-ву участь прокурора у розгляді судом справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу. Очевидно, що положення цієї статті також підля-гають перегляду на предмет узгодження з нормами нового Закону.

Так, згідно з положеннями ч. 7 ст. 23 Закону (регламентує питання, пов'язані з реалізацією прокуратурою функції пред-ставництва інтересів громадянина або держави в суді) у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального пра-вопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені за-коном дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, як слушно зауважує Т Дунас, забезпечується реалізація одного із завдань представництва прокурором інтересів громадя-нина або держави в суді - притягнення осіб, винних у вчиненні правопорушень до встановленої законом відповідальності [17, 75].

В той же час змінами, що внесені Законом до статті 255 КУ- пАП, встановлено, що прокурор має складати протокол про адмі-ністративне правопорушення, якщо діяння кваліфікуються:

- за статтями 172-4 - 172-9: адміністративні корупційні пра-вопорушення;

- за статтею 185-4: злісне ухилення свідка, потерпілого, екс-перта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування;

- за статтею 185-8: ухилення від виконання законних вимог прокурора;

- за статтею 185-11: розголошення відомостей про заходи без-пеки щодо особи, взятої під захист.

Проаналізовані зміни до законодавства є принциповим обме-женням повноважень прокурора на стадії порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Так, згідно чинного законодавства України, прокурор має право на порушен-ня провадження у справах про адміністративні правопорушення не лише у випадку, якщо він уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення, згідно статті 255 КУпАП, але і в тому разі, якщо прокурор не уповноважений на складення такого протоколу, він, на підставі положень ст. 24 Закону України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року [18], має право винести постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка може розглядатись як процесуальний документ, яким є приводом до порушення прова-дження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки у цій постанові обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.

Дослідження даного питання наразі є своєчасним з огляду на те, що нормами нового Закону та змінами, які вносяться ним до

законодавства України, не передбачено, які саме дії зобов'язаний здійснити прокурор у разі встановлення ознак адміністративного правопорушення, протоколи про які він не уповноважений скла-дати, для порушення відповідного провадження, а також в яких процесуальних документах такі дії повинні бути відображені. Тобто, правовий аналіз вказаних положень свідчить про необхід-ність доопрацювання вказаного питання, яке за змістом зводиться до пошуку процесуального документу, який буде альтернативою постанови про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. В противному разі повноваження прокурора щодо порушення провадження у справах про адміністративні правопорушення будуть зводитись виключно до повноважень з порушення провадження по вказаним вище складам адміністра-тивних правопорушень, що, безперечно, не посилює законодавчі гарантії забезпечення законності у досліджуваній сфері.

Щодо повноважень прокурора, пов'язаних з обов'язковою участю прокурора при розгляді судами справ про адміністративні корупційні правопорушення, то, видається за необхідне з'ясування питання про те, формою реалізації якої конституційної функції прокуратури України виступають такі повноваження, з огляду на те, що положення Закону України від 7 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» [19], стаття 29 якого ви-значає, що нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами, втрачають чинність із введенням у дію Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» [20].

Не претендуючи на остаточність у вирішенні цього питання, та передбачаючи його дискусійність, все ж, візьмемо на себе смі-ливість твердження про те, що з огляду на те, що нормами нового Закону започатковано правову регламентацію напрямків діяльності прокуратури України поза межами кримінальної юстиції, яка зводиться до форм реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, видається, що участь прокурора при розгляді судами справ про адміністративні корупційні правопорушення, є однією із форм реалізації цієї конституційної функції прокуратури України. Слід зауважити, що на доктринальному рівні вже висловлювались правові позиції, за якими під функцією прокуратури з представ-ництва в суді розумілась діяльність прокурора, яка поєднувалась з його участю в судовому розгляді, в тому числі справ про ад-міністративні правопорушення, з метою захисту прав і законних інтересів окремої особи, громадянина, держави [21, 43-44; 22, 24]. Крім того, згідно з п. 4 ч. 6 ст. 23 Закону Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді проку-рор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, брати участь у розгляді справи. Одним із таких процесуальних законів є КУпАП, ч. 2 ст. 250 якого передбачає обов'язкову участь прокурора при розгляді в суді справ про адміністративні коруп- ційні правопорушення.

Висновки. З урахуванням вищевикладеного, можна виснува-ти про те, що перспективними напрямками майбутніх наукових доробок діяльності прокуратури у рамках провадження у справах про адміністративні правопорушення мають стати дослідження правової регламентації повноважень прокурора при здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів приму-сового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також при здійсненні функції представництва інтере-сів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених зако-ном, а також розробка теоретико-методологічних засад реалізації прокуратурою України функції представництва інтересів грома-дянина або держави в суді у випадках, визначених законом, з ура-хуванням сучасних детермінант її законодавчої регламентації.

Литература

1. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII //Голос України. - 2014. - № 206. - 25 жовтня.

2. Рекомендація ПАРЄ1604 (2003) 11 «Про роль служби публічних обвинувачів в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» від 27 травня 2003 року [Електронний ресурс] URL : http:// www.pravo.org.ua/fUes/_com_split_1.pdf; CM/AS(2004)Rec1604 final 6 February 2004Role of the public prosecutor's office in a democratic society governed by the rule of law -Parliamentary Assembly Recommendation 1604 (2003) [Електронний ресурс] URL : https://wcd.coe.int/ViewDoc. jsp?id=114263&Site=COE; Рекомендація Rec(2012)11 Комітету мі-ністрів державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» [Електронний ресурс] URL : http:// www.pravo.org.ua/files/rec_chodo_pubLPDE

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984року № 8073-Х (зі змінами та доповненнями) //Відомості Вер-ховної Ради Української РСР. - 1984. - додаток № 51. - Ст. 1122.

4. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Кон-ституції України (конституційності) положень статті 1, частини першої статті 7, статей 8, 9, 10,частини четвертої статті 14, статті 17,частини першої статті 20, частини третьої статті 29 Закону України «Про прокуратуру» (справа про повноваження про-куратури відповідно до пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України: від 10 вересня 2008 року № 15-рп/2008 // Офі-ційний вісник України. - 2008. - № 71. - ст. 2396.

6. Середа Е, Руденко М. Функція прокуратури з нагляду за додержан ням і застосуванням законів // Вісник прокуратури. - 2010. -№ 12. - с. 8-13.

7. Руденко М. В., Руденко М. М. Функція прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у контексті відновлення дії Конституції України 1996 року // Вісник Харківського національного університету імені Н. В. Каразіна № 945. Серія «ПРАВО». Випуск № 9. - 2011. - с. 15-20.

8. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222 -IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - ст. 44.

9. Окрема думка судді Конституційного Суду України Бринцева В.Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за кон-ституційним поданням 46 народних депутатів України щодо від-повідності Конституції України (конституційності) положень статті 1, частини першої статті 7, статей 8, 9, 10,частини четвертої статті 14, статті 17,частини першої статті 20, частини третьої статті 29 Закону України 2Про прокуратуру» справа про повноваження прокуратури відповідно до пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України) // Офіційний вісник Укра-їни. - 2008. - № 71. - ст. 2396.

10. Окрема думка судді Конституційного Суду України Маркуш М.А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за кон-ституційним поданням 46 народних депутатів України щодо від-повідності Конституції України (конституційності) положень статті 1, частини першої статті 7,статей 8, 9, 10, частини четвертої статті 14, статті 17, частини першої статті 20, частини третьої статті 29 Закону України «Про прокуратуру» (справа про повноваження прокуратури відповідно до пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України) // Офіційний вісник України. - 2008. - № 71. - ст. 2396.

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Кон-ституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію»(спра- ва про строки адміністративного затримання): від 11 жовтня 2011 р. № 10-рп/2011: // Офіційний вісник України. - 2011.- № 84. - Ст. 3089.

12. Бортняк Д. Ф. Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження : автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07/ Д. Ф. Бортняк. - Київ, 2011. - 16 с.

13. Галабурда Н. А. Діяльність міліції щодо застосування заходів забез-печення провадження у справах про адміністративні правопорушення: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07/Н. А. Галабурда. - Дніпропетровськ, 2011. - 24 с.

14. Весельська Т. Ф. Адміністративні процедури затримання, огляду, вилучення та їх оскарження в адміністративному судочинстві : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Т. Ф. Весельська. - Київ, 2012. - 27 с.

15. Стефанчук М. М. Деякі питання застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення як одного із перспективних напрямків діяльності прокурора в адміні-стративно-деліктному провадженні // Науковий вісник УжНУ. Серія „Право”. Випуск № 24- 2014. - С. 131-137.

16. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Барановський проти Польщі» від 28.03.2000 р. [Електронний ресурс]. -- URL : http://coe.kiev.ua/hr/case/04.html; Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Новік проти України» від 18.12.2008 р. [Електро-нний ресурс] Міністерство юстиції України. -- URL : http://www. minjust.gov.ua/19612; Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Солдатенко проти України» від 23.10.2008р. [Електронний ресурс] Міністерство юстиції України. -- URL : http://www.minjust. gov.ua/19612.

17. Дунас Т. Завдання представництва прокурора у контексті нового ЦПК України //Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. -№ 7 (37). - с. 69- 75.

18. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р//Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 73. - Ст. 793.

19. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 р. № 3206-VI//ВВРУ. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

20. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII//Голос України. - 2014. - № 206. - 25 жовтня.

21. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Консти-туцією України //Право України. - 1997. - № 6. - с. 43-46.

22. Шумський П. Представництво прокурора в суді // Право України. - 1998. - № 2 - с. 24-27.

Размещено на Allbest.ru