Законність та її роль у правовому регулюванні економічних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законність та її роль у правовому регулюванні економічних правовідносин

Н.П. Свиридюк

кандидат юридичних наук, доцент, докторант Національної академії внутрішніх справ

У статті розкриваються питання ролі режиму законності у правовому регулюванні економічних відносин. Наголошується на посиленні ролі держави у вирішенні економічних проблем сучасного українського суспільства. Охарактеризовано поняття режиму законності та його основних принципів, реалізація яких дозволить підвищити ефективність дії механізму правового регулювання. Визначено роль превентивних заходів у протидії економічним правопорушенням.

Ключові слова: законність, принципи законності, економічні правопорушення, економічні правовідносини, економічна політика держави.

законність економічний правовий правопорушення

В статье раскрываются вопросы роли режима законности в правовом регулировании экономических отношений. Отмечается усиление роли государства в решении экономических проблем современного украинского общества. Охарактеризованы понятие режима законности и его основных принципов, реализация которых позволит повысить эффективность действия механизма правового регулирования. Определена роль превентивных мер противодействия экономическим правонарушениям.

Ключевые слова: законность, принципы законности, экономические правонарушения, экономические правоотношения, экономическая политика государства.

The article deals with the question as regime legitimacy in the legal regulation of economic relations. Emphasis is on strengthening the state's role in solving the economic problems of modern Ukrainian society. The characteristic of the concept of legitimacy regime and its basic principles, the implementation of which will increase the efficiency of the mechanism of regulation. The role of preventive measures in combating economic crimes.

Keywords: rule of law, principles of law, economic crimes, economic relationship, the state economic policy.

Актуалізація проблем правового регулювання у сфері економічних відносин або здійснення економічної політики держави пов'язується із багатьма факторами об'єк-тивного або суб'єктивного походження, але передусім із гальмуванням економічного розвитку країни, загостренням кризової ситуації, яка, за словами очільників української держави, характеризується як дуже складна та навіть катастрофічна. Негативи економічного походження по-роджують соціально-шкідливі явища в ін-ших сферах суспільного життя, що накладає відбиток на стан функціонування гро-мадянського суспільства загалом. В юри-дичному контексті недоліки здійснення державою економічної політики виявля-ються у статистичних показниках кри-міногенної ситуації, яка, на жаль, із полі-тичними подіями початку 2014 р. в Україні погіршилася. Проте не слід вважати, що до цього періоду все було гаразд у сфері економічних відносин, де із року в рік офіційна статистика констатувала наявність таких правопорушень, як приховування прибутків, несплата податків, шахрайство тощо.

На жаль, за останні роки зусилля ко-румпованої державної влади вивести економічну систему Україну на рівень розвинутих країн світу, наблизитися до європейських стандартів у сфері ви-робництва та споживання найважливіших товарів і послуг виявилися марними. Більше того, зовнішній борг української держави вже давно перевищив планку 100 млрд дол. Складається враження, що сфера економічних відносин вийшла з області державного впливу та функціонує за своїми власними законами, не підкоряючись правилам і вимогам правового регулювання, не реагуючи на запити суспільного розвитку. За таких умов реалізація економічної політики держави є неможливою, а тому потребує повернення до правового порядку, посилення режиму законності, як шляхом використання превентивних, каральних засобів, так і засобів правового стимулювання.

Отже, метою цієї статті є висвітлення найбільш оптимальних шляхів удоскона-лення механізму правового регулювання у сфері здійснення економічної політики української держави. Тому передбачається вирішення таких пізнавальних завдань: охарактеризувати поняття принципу законності та його роль у досягненні мети правового регулювання; розкрити взаємозв'язок законності та ефективності механізму правового регулювання економічних відносин; охарактеризувати роль превентивних заходів правового впливу у протидії економічним правопо-рушенням.

Методологічною основою вирішення вищезазначених завдань є методи ста-тистики, моделювання, прогнозування, тлумачення, використання яких дозволяє виявити тенденції та закономірності пра-вового регулювання економічних відносин, сформулювати пропозиції щодо підвищення його ефективності.

Проблеми правового регулювання еко-номічних відносин в Україні вже не раз ставали предметом дослідження пред-ставників правознавства, які у своїх роботах торкалися питань структури і причин економічної злочинності, шляхів її по-передження, ролі держави у протидії еко-номічним правопорушенням (В. Б. Авер'я- нов, О. Г. Кулик, О. Є. Користін, В. В. Коз- люк, В. І. Литвиненко, В. І. Сало, Ю. Е. Черкасов, Ю. С. Шемшученко).

Окрему увагу вітчизняних правників було привернуто до проблем функціону-вання відносин власності, інституту від-повідальності у сфері господарських від-носин, захисту інтересів та прав споживачів, використання господарсько-правових засобів попередження зловживань монопольною владою на ринку, правового моделювання шляхів розвитку гос-подарського, фінансового, банківського та бюджетного законодавства, державного контролю за економічними відносинами (Л. І. Антошкіна, Є. О. Акі- мов, І. Г. Андрушко, А. І. Берлач, Я. В. Би- лінін, Н. О. Бикадьорова, Ю. А. Заїка, С. Б. Мельник, Л. Л. Нескородже- на, О. А. Старицька, Я. С. Синявська, Т. О. Шкляр та ін.).

Суттєвий внесок у розробку пробле-матики економічного зростання України зробили також фахівці інших галузей наукового знання, чиї праці стали до-повненням до загальної картини еконо- міко-правового регулювання, де предметом є сукупність особливого виду суспільних відносин, що виникають та розвиваються у зв'язку з потребами виробництва матеріальних та духовних цінностей, їх перерозподілу, обліку, споживання тощо (В. Я. Бобров, Б. В. Кульчиць- кий, М. І. Михальченко, С. В. Околіта, П. Ю. Саух, Р. Г. Соболь).

Разом з тим постають аналогічні проб-лемні питання, що потребують вивчення, актуалізація яких пов'язується з політичними та економічними трансформаціями в Україні, перерозподілом власності, розвитком правової системи, впливом зовнішньоекономічних чинників, загаль- ноцивілізаційними та глобалізаційними процесами, а також зниженням ролі права, правових засобів у регулюванні еко-номічних відносин.

Зокрема потребують додаткового осмислення та інтерпретації проблеми модернізації механізму правового регу-лювання, орієнтованого на нові умови господарювання, на принципи ринкової та цивілізованої економіки, на жорстку конкуренцію із світовими виробниками, на плюралізм та подальшу диференціацію економічного інтересу споживача. Крім того, додаткової уваги потребує і проблематика законності, зміцнення якої в економічній сфері передбачає не лише кроки у напрямі декриміналі- зації, гуманізації, демократизації, а й посилення державного контролю у цій сфері, розширення державної ролі та участі у виробничих процесах, легалізацію тіньового капіталу, удосконалення нормативної бази здійснення економічної діяльності.

На жаль, в Україні відбулося зрощення крупного капіталу з державною владою. Держава втратила контроль над процесами вироблення ВВП, темп приросту якого знизився, корупція увійшла у владні структури, для яких ідеали справедливості, законності, гласності перетворилися на гасла для прикриття власної бездіяльності. Проте сучасний світовий досвід, як вказують фахівці, дозволяє сформулювати висновок: чим більше держава відсторонюється від втручання в економіку, тим гостріше та глобальніше постануть завдання, що потребують невідкладного вирішення [1]. Тому держава змушена повертатися до вирішення економічних задач, застосовувати політичні засоби для стимулювання економічного зростання, виплати зарплат, конверсії виробництва тощо.

Разом з тим інший досвід свідчить про те, що самовідстороненість так само негативно впливає на стан правопорядку й законності у країні, а відповідно й на результати здійснення економічної політики, як і надмірне втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання.

Так, 21 січня 2014 року в Давосі на за-сіданні Всесвітнього економічного форуму було відзначено стурбованість його учасників щодо надмірності державного регулювання господарською діяльністю. Серед країн, в яких керівники компаній особливо стурбовані надмірним державним регулюванням: Франція (88 %), Австралія (85 %), Індія (82 %), Німеччина (77 %) [2].

Отже, правове регулювання економічних відносин, державна економічна політика мають спиратися на принцип збалансованості, сутність якого полягає у виборі адекватної моделі регулювання, де гармонійно поєднуються методи централізованого та децентралізованого управління. При порушенні такого балансу господарник завжди знаходить із ситуації вихід для того, щоб вийти із області державного контролю, що в результаті призводить до тінізації економіки, створення передумов для поширення економічної злочинності.

Для економічної системи України тіньова економіка продовжує залишатися найнебезпечнішим явищем, боротьбу з яким розпочали ще у 1993 р. із прийняттям Державної програми боротьби зі злочинністю [3], у 2003 р. на загальнодер-жавному рівні проголосили фактором за-грози національній безпеці та демокра-тичному розвитку держави [4]. А, за під-рахунками фахівців, у галузі економічної злочинності на тіньову економіку України у перші роки ХХІ ст. припадало 4060 % ВВП країни [5, с. 5].

Загалом слід підкреслити, що категорія законності та правового регулювання є достатньо відпрацьованими у правознавстві як на рівні загальної теорії права, так і на рівні окремих галузевих дисциплін. Зокрема привертає увагу методологічна різноплановість використання вказаних термінів, що цілком узгоджується із визначеними вище пізнавальними завданнями. Проблема полягає не в тому, які склалися авторські підходи до розуміння змісту цих категорій, а в тому, як, використовуючи різні авторські інтерпретації, охарактеризувати загальний стан і тенденції, що склалися у сфері реалізації економічної політики держави, запропонувати заходи вдосконалення механізму правового регулювання у цій сфері, реалізація яких дозволить забезпечити режим повсякденного та стабільного виконання вимог закону.

Що ж насправді передбачає правовий режим законності, основні риси якого ми намагаємося моделювати відносно економічної сфери, на яких постулатах він ґрунтується та які фактори свідчать про його рівень?

Перш за все, слід звернутися до ідеї верховенства закону, згідно з якою закон в системі нормативно-правових актів займає вище положення. Зазначений постулат унеможливлює втручання суб'єктів відомчої нормотворчості у відносини, що регламентується виключно законом. Таким чином, унеможливлюються і колізії законодавства, виключається можливість легалізації вузьковідомчого інтересу, нормативне визнання якого зводить нанівець положення законодавства. Так, Конституція України у ст. 92 визначає перелік тих відносин, що регулюються виключно законами України [6]. Цей перелік вичерпний і розширеному або звуженому тлумаченню не підлягає.

Однак ідея верховенства закону повинна працювати не тільки на стадії пра- вотворчості, а й на стадії правореалізації, в процесі приИняття правозастосовних рішень, здійснення актів реалізації права, коли суб'єкти господарських правовідносин обирають правову підставу для своєї подальшої поведінки, орієнтуючись на норми законодавчого акта.

Наступним важливим положенням, реалізація якого також сприятиме зміцненню законності в економічні сфері, є принцип єдності розуміння закону та єдності застосування його норм. Відхилення від цього принципу проявляється, як правило, на тих стадіях правового регулювання, коли наявний спір, суспільним відносинам завдано шкоду і вони потребують відновлення в судовій інстанції.

З метою забезпечення єдності юридичної практики судами здійснюється узагальнення окремих категорій справ, на підставі чого виробляються рекомендації, роз'яснення щодо тлумачення окремих термінів, особливо тих, що мають оціночний характер, використовуються рішення Конституційного Суду України або Європейського суду з прав людини.

Так, наприклад, привертають увагу рі-шення Конституційного Суду України, де дається тлумачення таких економіко-пра- вових термінів, як поняття судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в гос-подарському судочинстві (Рішення Кон-ституційного Суду України № 6-рп/2013 від 11.07.2013 р.), поняття засад договору споживчого кредиту (Рішення Кон-ституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р.), поняття особливого захисту споживача як слабкого суб'єкта економічних відносин (Рішення Кон-ституційного Суду України № 15-рп/2011 от 10.11.2011 р.) [7].

Важлива роль у забезпеченні законності належить також Пленуму Верховного Суду України, який, наприклад, вимагає, щоб позовна заява, яка виникає із кредитних правовідносин, за формою і змістом відповідала загальним правилам, встанов-леним ст. 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - вимогам, що містяться у спеціальному законодавстві (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р.) [8].

І,як підтверджує Т. С. Подорожня, зав-дяки поясненню створюються умови для однозначної правозастосовчої практики. Внаслідок аналізу рішень судів усіх інстанцій Пленуми Верховного і Вищого господарського судів можуть дійти вис-новку, що ті чи інші поняття сприймаються неоднаково, а в деяких випадках непра-вильно, на підставі чого готуються відпо-відні роз'яснення, що цілковито відпові-дають думці законодавця [9, с. 114-115].

Привертає увагу також принцип не-відворотності відповідальності, зміст якого націлює органи та їх уповноважених осіб не на обов'язковість покарання, а на обов'язковість фіксації та реагування на правопорушення. Тому слід наголосити й на інших сторонах міжгалузевого інституту юридичної відповідальності, завдяки якому вирішуються питання не лише карного, а й превентивного, виховного впливу, а головне - відшкодування, відновлення, компенсування, що разом характеризує функціональне призначення юридичної відповідальності. Одним із проблемних моментів реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності є те, що у сфері правового регулювання економічних відносин правопорушення мають високий рівень латентності, що не дозволяє окреслити реальний стан законності у цій сфері та виявити реальну кількість правопорушників. Такі правопорушення, як крадіжка, незаконне привласнення, шахрайство, хабарництво, здійснюються за умов максимальної таємності для оточуючих, а тому їх виявлення, розслідування, притягнення до відповідальності винних осіб є інколи неможливим, що не дозволяє реалізувати принцип невідворотності, вплинути на стан законності в регіоні, галузі, відомстві тощо.

У цьому контексті привертає увагу праця О. Є. Дементьєвої, де узагальнено досвід боротьби з економічною злочинністю в зарубіжних країнах. На думку цього на-уковця, ознаки економічної злочинності такі: здійснюються з використанням правових форм економічних відносин (тобто за формальними ознаками мають законний характер); анонімність жертв; велика відстань між жертвою та злочинцем; складність визначення персональної від-повідальності; неочевидність факту скоєння злочину; високий рівень латентності тощо [10].

Саме ці характеристики свідчать про складність протидії економічній злочинності, вказують на основні причини її поширення та нездатність правоохоронних органів упереджувати і своєчасно реагувати на зазначений вид правопорушень, забезпечувати належний рівень законності та правопорядку у вказаній сфері.

Наступним принципом, реалізація якого сприятиме зміцненню законності, є принцип її співвідносності з правовою культурою суб'єктів правових відносин. Зміст цього співвідношення полягає в тому, що рівень законності в певному соціальному просторі (місто, район, область, трудовий колектив) прямо залежить від рівня правової культури суб'єктів, яким адресовано правову норму.

Найяскравішим прикладом нігілістичного ставлення до правил господарювання є здійснення шахрайства працівниками підприємства, на якому вони працюють. Так, відповідно до результатів соціо-логічного опитування, проведеного ком-панією PWC, в якому взяло участь 65 під-приємств, виявлено, що 45 % компаній в Україні стали жертвами економічних злочинів. На підприємствах було зафіксо-вано тенденцію збільшення кількості ша- храйств «на робочому місці» та відповідне збільшення розмірів збитків. При цьому українська особливість виявлялася в тому, що 25 % шахрайств були виявлені випадково, а 70 % опитаних керівників компаній підтвердили, що середній ме-неджмент віддає перевагу наживі за рахунок свого підприємства [11]. В умовах ринкових відносин, загострення соціальної кризи вимоги до правової культури суб'єктів господарювання лише підвищу-ються. Це пояснюється тим, що право ви-являє себе як єдиний феномен: з одного боку, воно передбачає свободу самореа- лізації особи, а з іншого - її відповідальність перед собою та суспільством за наслідки вільно обраних дій [12, с. 172].

Отже, сфера господарської діяльності передбачає прийняття суб'єктами госпо-дарювання на власний розсуд та власний ризик вільних рішень, а це означає, що їх прийняття та наступна реалізація мають здійснюватися відповідно до принципів законності, послідовне втілення яких дозволить забезпечити стабільність та ефективність дії законодавства в економічній сфері, створить умови для нормального функціонування механізму правового регулювання. Під законністю слід розуміти режим точного та неухильного виконання приписів чинного законодавства всіма суб'єктами права як на стадії правотворчос- ті, так і на стадії правореалізації. Законність, як режим, ґрунтується на безумовному дотриманні принципів верховенства закону, єдності законності, невідворотності відповідальності, взаємозв'язку з культурою тощо.

Разом з тим правова база забезпечення законності у сфері господарської діяльності може бути ефективною лише за умови її постійного вдосконалення відповідно до сучасних реалій економічного розвитку держави. Попередження економічних злочинів, що вчиняються співробітниками підприємства, є особливо актуальним завданням для сучасних підприємств, зокрема, для забезпечення ефективності їх діяльності, що передбачає вжиття ними всього комплексу правових та інших заходів, орієнтованих на вдосконалення механізму правового регулювання діяльності підприємств.

Як зазначалося вище, до превентивних заходів загального характеру слід віднести: агітаційно-пропагандистські (орієнтовані на підвищення правової та економічної культури працівників, здійснення індивідуально-виховного впливу); правові (пов'язані з використанням засобів правового стимулювання та юридичної відповідальності, удосконаленням нор-мативної бази діяльності підприємств, модернізацією чинного законодавства, подоланням в ньому прогалин та колізій). Основною метою вжиття превентивних заходів є виявлення існуючих недоліків правового регулювання, зміцнення режиму законності, підвищення авторитету правових засобів впливу.

Список використаної літератури

1. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лими-троф Европы? / Н. И. Михальченко. - К. : Институт социологии НАНУ, 2001. - 440 с.

2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pwc.com/ua

3. Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. № 3325-ХІІ «Про Державну програму боротьби зі злочинністю» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua

4. Послання Президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє стано-вище України у 2003 році» від 15 квітня 2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://old.niss.gov.ua

5. Попередження та виявлення злочинів у сфері економіки шляхом впровадження та використання захищених бланків суворого обліку : [методичні рекомендації] /

[Ю. Е. Черкасов, В. І. Литвиненко, О. Г. Кулик, В. В. Козлюк ; за заг. ред. В. Д. Сущен- ка. - К. : НАВСУ, 2003. - 28 с.

6. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua

7. Офіційний веб-сайт Конституційного Суду України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua

9. Подорожня Т. С. Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції : [моногр.] / Т. С. Подорожня. - Львів : ПАІС, 2009. - 196 с.

10. Дементьева Е. Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / Е. Е. Дементьева. - М., 1996. - 30 с.

11. День. - № 214. - 25 листоп. 2009. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrrudprom.ua

12. Цимбалюк М. М. Онтологія правосвідомості: теорія та реальність : [моногр.] / М. М. Цимбалюк. - К. : Атіка, 2008. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru