До питання підвищення національної безпеки України та пильності збереження об’єктів стратегічного призначення держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання підвищення національної безпеки України та пильності збереження об'єктів стратегічного призначення держави

к.т.н., проф. РАЕ Козубцов І.М.

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є [1], слід би виділити найбільш головні:

1) у сфері державної безпеки:

· розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;

· поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

· можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

2) у воєнній сфері:

· поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;

· накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань військової техніки, озброєння, вибухових речовин, що загрожує зниженням їх боєздатності;

· повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;

· незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

3) у внутрішньополітичній сфері:

· порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

· загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;

· структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

4) в економічній сфері:

· істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

· нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків;

· боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

· неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій;

· неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

5) у соціальній та гуманітарній сферах:

· невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

· неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;

· криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

· прояви моральної та духовної деградації суспільства;

· зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

6) у науково-технологічній сфері:

· наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

· неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

· низька конкурентоспроможність продукції;

· нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;

· зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

· відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

7) в екологічній сфері:

· значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;

· нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як не відновлюваних, так і відновлюваних;

· погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;

· неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;

· неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

· посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

· застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

8) в інформаційній сфері:

· прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

· поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

· розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави [2];

· намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Правову основу у сфері національної безпеки України як і у багатьох європейських держав покладено на Конституцію. Однак актуальним залишається питання підвищення пильності в збереженні об'єктів стратегічного призначення. Перелік об'єктів і споруд, за якими проектна документація закладається до страхового фонду документації України представлена в в [3]. Пильній увазі по збереженню слід головним чином приділити наступним:

1. Об'єкти та споруди систем життєзабезпечення, інженерні мережі:

1.1 магістральні трубопроводи, комунікації та лінії електропередач:

· газопроводи, нафтопроводи, нафтопродуктопроводи небезпечних хімічних речовин та споруди на них (компресорні станції, споруди зв'язку та обслуговування);

· водопроводи та споруди на них (станції насосні та фільтраційні потужністю 100 і більше куб.м/доб, водозабори, споруди зв'язку та обслуговування магістральних водопроводів);

· теплові носії;

· лінії електропостачання (повітряні та підземні) та споруди на них (трансформаторні станції та підстанції, опори);

1.2 місцеві трубопроводи та комунікації:

· газорозподільні системи та споруди на них (ГРП середнього та високого тиску);

· трубопровідні системи для води та інших продуктів та споруди на них (водяні свердловини, колодязі, бювети, водонапірні башти, фонтани);

· теплові мережі, котельні;

· каналізаційні системи (водостічні мережі та каналізаційні колектори) та споруди на них (насосні станції, очисні споруди потужністю 100 і більше куб.м/доб);

· системи електропостачання та споруди на них (електросилові мережі, тролейбусні лінії, трансформаторні станції та підстанції);

1.3 електростанції (атомні, гідро, гідроакумулювальні, теплові, державні, районні), теплоенергоценталі та споруди пов'язані з цими об'єктами у т.ч. зрошувальні канали;

1.4 магістральні телекомунікаційні лінії зв'язку.

2. Об'єкти транспортних зв'язків загальної мережі (крім сільських) та зовнішніх під'їзних шляхів підприємств:

· автомобільні дороги та залізничні колії у т.ч. під'їзні до підприємств та споруди до них;

· мости, естакади, тунелі, акведуки та метро;

· аеропорти, у т.ч. будівлі, споруди і мережі, пов'язані з цими об'єктами;

· річкові й морські порти, пристані, причали, шлюзи для пропуску суден, судноплавні канали, моли, маяки.

3. Об'єкти та підприємства стратегічного значення безпеки держави та її економіки, екології:

· підприємства оборонного комплексу;

· підприємства хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазовидобувної та нафтогазопереробної промисловості;

· підприємства гірничої та металургійної промисловості;

· підприємства машинобудівної промисловості;

· підприємства харчової промисловості, об'єкти для зберігання та переробки зерна;

· гідротехнічні споруди (дамби, греблі, шлюзи, тунелі) та споруди на них;

· сховища радіоактивних та токсичних відходів, а також полігони для їх утилізації та захоронення;

· об'єкти цивільної оборони;

· нафтогазосховища (наземні та підземні) та нафтотермінали;

· будівлі центрів радіо- та телевізійного мовлення, автоматичних телефонних станцій, телекомунікаційних центрів, ретрансляторів.

5. Об'єкти цивільного призначення:

· будівлі торговельні загальною площею більше 50 квадратних метрів;

· закриті спортивні комплекси;

· будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення;

· будівлі для культової та релігійної діяльності;

· будівлі виправних закладів, в'язниць, слідчих ізоляторів, армійських казарм, будівлі міліцейських та пожежних служб з трьома та більше поверхами;

· вокзали, депо (залізничні, трамвайні, метро).

6. Об'єкти підвищеної небезпеки чи потенційно небезпечні об'єкти: об'єкти, що внесені до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів.

7. Об'єкти комунального господарства та обслуговування населення: автозаправні станції.

Національна безпека України можна забезпечити лише за умови проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Складовими загального напряму по підвищенню національної безпеки України є:

1) у сфері державної безпеки:

· реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

· зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

2) у воєнній сфері:

· прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні; перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі [4];

· здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь;

· посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об'єктів; активізація робіт з утилізації зброї;

· забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

· створення повноцінного, ефективно діючого місцевого і регіонального самоврядування;

3) у науково-технологічній сфері:

· посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;

· поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань;

· створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції;

· забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності;

· забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об'єктів, споруд та інженерних мереж;

4) в екологічній сфері:

· недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів;

· реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань;

5) в інформаційній сфері:

· активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;

· вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

Запропоновані всі ці концепції, державні угоди та ін. вони так і ніколи не стануть ехіноцеюєю Національної безпеки України. Вони лишатимуться лише примарою доти доки не буде змінений системний підхід, що буде проявлятися у відношенні кожного громадянина до надбання, до підвищення пильності по збереженню вже існуючих об'єктів стратегічного призначення, та відповідально відноситись до планування новіх у майбутньому. Коли мова йде про відповідальність кожного громадянина - цев в більшій мірі стосується осіб вишшего ешелону чиновників, оскільки не даремно є народний вислів: „Риба гніє з голови”. Тому від їхнього ставлення, прикладу дій залежатиме Національна безпека. Одним з прикладів бездарного відношеня є, наприклад, як енергозабезпечуючі компанії декількох областей України почали знеструмлювати військові частини і установи ЗСУ, які виконують стратегічні завдання по захисту держави. Про це кореспондента ИА REGNUM 29 січня, в прес-службі міністерства оборони України повідомили: "Незважаючи на невеликі суми довга, відключають від світла військові частини і установи ЗСУ, забезпечення яких електроенергією є украй важливим для виконання завдань по захисту держави" [5]. Ці випадки є не поодинокими.

З короткого аналізу основних положень Закону України "Про основи Національної безпеки України" [1] витікає, що його не виконують навіть у вищих ешелонах влада. Про це свідчить Інтернет повідомлення засобів масової інформації [5].

Крадії кольорового металу руйнують резервні лінії електропередач. Як приклад, зірвано дріт, а згодом і опори резервної ЛЕП с. Мощенка-Автунічи Чернігівської області.

В кінці червня 2009 року премьер-міністром Ю. Тимошенко провела зїзд глав сільських рад за підтримки та розвитку сільського господарства [6]. Багато лише обіцянок, які мабуть не лишилися навіть на папері. А я каж може бути вилажена Національна економіка коли ж в небезпеці Національне сільське господарство. Швидкими темпами зазнає руйнація сільське господарство, колгоспи зі сторони так званих інвесторів. Вони керуються головню метою, як би ошукати затурканого селянина, швидко розпродати колективне майно та господарство колгоспів. Ніякої допомоги від інвесторів в розвиток села та Національної економіки не здійснюють, а навпаки її підривають. Типовим прикладом має стати дії інвестора щодо сільського колективного господарства села Полісся, що на Чернігівщині. Новоприбулий інвестор в щент швидко розпродав майно автотракторного парку, худобу ферми та зруйнував всі приміщення. Село мов перестало існувати. Після таких діянь, більше в с. Полісся він не з'являвся. Відновити колгосп селянами просто фантастично нереально. Про таке можно продовжувати без перерви, але це буде висвітлено в іншій темі.

Болючим питанням для авто водіїв є автошляхи багатьог регіонів України. Вони в не найкращому стані, що потребують відновлювальних робіт. Слід відмітити, що часи української незалежноситі було відремонтовано в щен розбиту автовантажівками стратегічну трасу Е-95 Київ-Санкт Петербург, що пролягає через прикордонну контрольно-перепускний пункт Сеньківка. Ії було підлагоджено за останні 30 років.

Ремонт відбувся з нагоди приїзду до монументу Дружби біля с. Сеньківка в 2004 році трьох президентів Росії, Білорусії та України до дня Молоді. Вже через 5 років почалось відчування руйнації асфальтового шару траси Е-95. З метою запобігання наслідків, Автодор України видав постанову про запобігання та заборону пересуванням по всій території України в спекотну пору року вантажівкам в денній час, окрім ранкового та вечірнього часу. Нажаль постанова лишилася на папері в архіві. Водій вантажівак її напросто ігнорують або в загалі не здогадуються про існування.

Такий підхід керівництва до збереження Національної безпекиУкраїни, справа самої України, нагадує перефразовану відому фразу „Великого комбінатора” Остап-Сулейман-Берта-Мария-Бендер-Бей.

національний безпека документація страховий

Література

1. Закон України "Про основи національної безпеки України". (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.351 ). (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116 )

2. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. По состоянию на 27 марта 2007 года

3. Про затвердження Переліку об"єктів і споруд, за якими проектна документація закладається до страхового фонду документації України

4. Козубцов І.М. Аналіз програми лояльності періоду реформування та розвитку професійних збройних сил України. Журнал Известие науки.

5. На Украине отключаются от энергоснабжения военные объекты стратегического назначения.

6. Тимошенко Ю.В. "За підсумками та змінами, які відчують люди, це - найважливіша нарада в моєму житті" (із доповіді прем'єр-міністра України на Всеукраїнській нараді з питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів 23 травня 2009 року) Урядовий Кур'єр

Размещено на Allbest.ru