Постановка проблеми. Одним із основних завдань нині є поліпшення становища дітей у суспільстві. Особливе місце у розв'язанні цієї проблеми належить створенню достатніх умов щодо захисту прав кожної дитини. Значна кількість дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей з числа малолітніх правопорушників, перебувають в закладах, система вихованім яких не створює необхідних умов підготовки їх до самостійного життя. Недостатньо ефективними є результати взаємодії органів виконавчої влади з громадськими організаціями, які здійснюють захист прав дітей, відсутні дієві програми попередження соціального сирітства, соціального захисту та підтримки дітей, які залишилися без батьківського піклування, тих, які виходять із системи державної опіки та малолітніх правопорушників. Такі категорії дітей найбільш уразливі і потребують підтримки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з окресленої проблеми дозволяє стверджувати, що питання соціального захисту дітей, стало об'єктом дослідження у сфері права, історії, психології, педагогіки, соціальної роботи та соціальної педагогіки. Вивчення міжнародного досвіду захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, свідчить про ефективність соціальної і соціально - педагогічної роботи із зазначеною категорією дітей.

Так, вітчизняні вчені (І. Ковчина, Л. Міщик, Ж. Петрочко) обґрунтовують досвід, інновації соціально-педагогічного забезпечення прав дитини. Вивчення окремих питань соціального захисту дітей у Великій Британії, розглянуто у працях С. Грищенка, І. Долі (міжнародний досвід розвитку інституту прийомної сім'ї), В. Козубовського (соціальний захист неповнолітніх у Великій Британії), О. Романовської (розгляд феномена фостерної сім'ї у Великій Британії).

Багато вчених Великої Британії (Р. Баллок, Д. Кіртон, І. Сінклер та ін.) займалися вивченням зазначеної проблеми і з'ясуванням найефективніших і найдієвіших форм влаштування дітей. Питання практичної соціальної роботи з дітьми описано у праці Беррідж та Броуді; роботу судів Великої Британії розглядали Р. Клаф, Б. Хаг та інші.

Мета статті - розглянути та проаналізувати ефективність дитячих судів Великої Британії як елементу захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в системі соціального захисту окресленої категорії дітей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна структура соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у Британії має три рівні: державний, регіональний, місцевий. Між ними наявний тісний зв'язок у розв'язанні проблем дітей. Дитина перебуває під захистом від самого народження до досягнення нею повноліття і входження у самостійне життя, отримуючи соціальний захист, психологічну, юридичну підтримку від різних структур. Хоча частини Великої Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Північна Ірландія) мають відмінності в законодавчому аспекті та в організаційній структурі, - вони слідують єдиній стратегії - надання допомоги та підтримки дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування. їхня діяльність спрямована на надання ефективного соціального захисту такій категорії населення.

Для досягнення позитивних результатів у питанні соціального захисту дітей, які потребують допомоги, у Великій Британії діє законодавство, яке у зв'язку з потребами суспільства, що виникають, і у наш час змінюється, вдосконалюється. Законодавство у частинах цієї країни (Англії, Уельсі, Північної Ірландії, Шотландії) відрізняється і процедура процесу соціального захисту в кожній з частин Королівства має свою специфіку (табл.1).

Таблиця 1

Процедура процесу соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у частинах Великої Британії [5]

Проте права кожної дитини у Британії захищаються на всіх рівнях державного управління соціального захисту, оскільки в країні існують дитячі суди. Це спеціалізовані судові заклади, які згідно з законодавством відповідають за забезпечення і дотримання прав та інтересів дітей. Дитячі суди проводять слухання, виносять рішення за такими питаннями, які відносяться до сфери їхньої компетенції: насилля над дітьми, занедбання їхніх потреб; протиправні та злочинні дії, що скоєні неповнолітніми; суперечки щодо опіки над дітьми між розлученими або батьками, які проживають окремо [1, с.274].

В Англії та Уельсі дитина може звернутися до суду з сімейних справ, якщо він/вона страждають або ризикують бути скривдженими. Суд може передати дитину на піклування в заклади, які підзвітні місцевим органам влади. Виносячи ухвалу будь - якого рішення щодо їхнього життєзабезпечення та виховання, всі суди на перше місце мають ставити соціальний захист дітей. Існує загальноприйнятий принцип сімейного виховання і середовища, - щоб не трапилося, діти повинні залишатися вдома зі своїми біологічними сім'ями, якщо це не загрожує їхньому життю та здоров'ю [4, с.169].

Судова система Шотландії відрізняється від Англійської. Важливою ланкою у судовій системі Шотландії є шерифські суди. У цій системі вони - найнижча ланка. У Шотландії діти, які скоїли правопорушення або потребують опіки та захисту, можуть бути направлені до Доповідача комісії у справах неповнолітніх. Він отримує звіти від відповідних фахівців та соціальних працівників. Якщо потрібне примусове втручання, то справу може бути розглянуто на слуханні справ неповнолітніх, який може призначити нагляд за дитиною [4, с.169].

Майже в кожній європейській країні з 10-ти років дитина несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин. Згідно із законодавством Англії, дитина, яка не досягла 10 річного віку і скоїла злочин, не може переслідуватися у судовому або кримінальному порядку (згідно з Children and Young Persons Act, 1933). Дитина (до 10 років), яка скоїла злочин у Великій Британії перебуває під наглядом поліції, соціальних служб (через попередження батьків), через установлені законом процедури, або призначення опіки, супроводу (супервізії) або рішення про здійснення термінового захисту дитини [3, с.404].

У Британському законодавстві осіб віком до 18-ти років, які несуть відповідальність перед законом, поділяють на дітей (від 10 до 13 років) і молодих людей (від 14 до 17 років).

Вік дитини у суді важливий лише для того, як розглядати її справу у судовій системі та яке покарання отримає дитина за правопорушення:

- діти віком до 17 років, яким відмовили у поручництві, розміщуються соціальними службами (у 17 років дитину може бути узято під арешт у поліцейському відділку або переведено у центр для правопорушників (remand centre). У таких центрах розміщують правопорушників віком від 14 до 21 року до розгляду справи і винесення вироку;

- звинувачений віком від 17 до 18 років називається неповнолітнім та його справа розглядається судом зі справ неповнолітніх (ювенальним судом);

- дорослих, віком від 18 до 21 року, може бути направлено до закладів для неповнолітніх правопорушників, а не до в'язниці (хоча з правопорушниками після 18 років соціальні працівники вже не співпрацюють) [3, с.404].

На увагу заслуговує той факт, що вирок суду залежить від віку дитини та (у деяких випадках) від статі. У разі відмови у поручництві за дитину віком до 17 років, їх переважно розміщують у заклади підзвітні місцевим органам влади. Вважається, що в'язниця є несприятливим середовищем для дітей із 1991 року на законодавчому рівні було прийнято рішення щодо процесу запобігання розміщення дітей у в'язниці. Сучасна позиція полягає у тому, що з 17-ти років правопорушника може бути розміщено у в'язницю; дівчата віком до 17-ти років і хлопці до 15-ти років не можуть бути направлені до в'язниці або у заклад для неповнолітніх правопорушників; хлопці віком 15 та 16 років можуть бути направлені до в'язниці, у заклад попереднього ув'язнення для неповнолітніх правопорушників або у заклади, що підпорядковані місцевим органам влади. Отже, розміщення правопорушників у той чи той заклад залежить від віку, статі та тяжкості скоєного злочину [3, с.472].

Система дитячих слухань у Шотландії розроблялася та вдосконалювалася роками. У 1995 році було удосконалено діюче законодавство, що визнало права дитини та її захист центральними в політиці держави. Уся система дитячих слухань направлена, відповідно, на пошук найбільш ефективного та доцільного втручання у справу кожної дитини, що наочно представлено у вигляді рисунку (рис.1).

На стадії “випадку” дитина (або представник поліції чи Департаменту соціальної роботи) звертається до доповідача. Доповідач на наступній стадії оцінює інформацію та приймає рішення про необхідність обов'язкової супервізії. Процес слухання є прозорим та рішення ухвалюється відкрито як частина процесу. Найбільш поширеним рішенням у системі дитячих слухань є вимога супервізії, починаючи від супервізії батьків та соціальних працівників, закінчуючи розміщенням дитини у безпечне середовище. Місцеві органи влади мають законний обов'язок виконувати рішення, які винесені на дитячі слухання [2, с.4 - 5].

У деяких випадках дитина може бути направлена до фостерних батьків, дитячого будинку або до спеціального закладу, якщо на слуханні було ухвалено, що вона там отримає належну допомогу та догляд. Система дитячих слухань у Шотландії - унікальна, оскільки поєднує здійснення правосуддя та соціального захисту дітей, які потребують підтримки, опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і підлітків [4, с.169].

Випадок

Безпека дитини та її благополуччя під ризиком або дитина скоїла злочин

Дослідження

Доповідач комісії розслідує випадок, збираючи інформацію з різних джерел: соціальних працівників, поліції, школи та ін

Слухання

На кожному слуханні присутні кваліфіковані волонтери з місцевої громади

Результат/рішення

Прийняття рішення про розміщення дитини та надання їй допомоги

Рис.1. Стадії процесу дитячих слухань у Шотландії

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, соціальний захист дітей-сиріт, які здійснили правопорушення, заслуговує особливої уваги. Цьому процесу сприяють дитячі суди Великої Британії, де з 1991 року прийнято на законодавчому рівні положення про процес запобігання розміщенню дітей у в'язницях. Цей факт, безперечно, має низку переваг, оскільки неповнолітні можуть відбувати покарання: у фостерних сім'ях чи закладах для неповнолітніх правопорушників, у закладах попереднього ув'язнення для неповнолітніх правопорушників або в закладах, що підпорядковані місцевим органам влади. Розміщення правопорушників у той чи той заклад залежить від віку, статі та тяжкості скоєного злочину.

Для України позитивними могли б бути здобутки Великої Британії з питання захисту дитини у спеціалізованих дитячих судах, наявність законодавчих документів, які б виокремили дитину у суді від дорослої людини, з урахуванням її віку, статі, і, таким чином, винесення вироку з урахуванням цих критеріїв, наявність тісної міжрівневої співпраці у системі соціального захисту досліджуваної категорії дітей.

Список використаної літератури

1. Джудит С.Р. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: [практ. пособ.]: в 4 т. / Джудит С. Райкус, Рональд С. Хьюз. - М.: Национальный фонд защиты детей от жестокого обращения, 2008. - Т.1. - Концептуальные основы социальной работы с детьми. - 288 с.

2. Getting it right for every child. - Section 1. The Children's Hearing System. - Edinburgh: Scottish Executive, 2004. - 12 p.

3. Hugh B. Law for Social Workers / Brayne Hugh, Carr Helen. - New York: Oxford University Press, 2010. - 694 p.

4. The Official Yearbook of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland / Office for National Statistics. - London: TSO, 2005. - 537 p.

5. Vincent Sh. Inter-Agency Guidance in Relation to Child Protection: A UK Comparison // Briefing. - 2008. - № 2. - Appendix 1.

Размещено на Allbest.ru