Удосконалення державного архітектурно-будівельного контролю в контексті децентралізації державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення державного архітектурно-будівельного контролю в контексті децентралізації державного управління

УДК 351:69(477)

Т В. Забейворота

17.11.2014

Анотації

Проведено аналіз реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю в Україні. Розглянуто вплив децентралізації функцій архітектурно-будівельного контролю на ефективність його здійснення.

Ключові слова: державний контроль, децентралізація державного управління, архітектурно-будівельна інспекція, містобудівна діяльність.

The paper analyzes the reform of the state architectural and construction control system of Ukraine. The impact of decentralization of the functions of architectural and construction control on the efficiency of its implementation is considered.

Key words: state control, decentralization of public administration, Architectural and Construction Inspection, town planning activities.

Контроль у сфері будівництва є однією з найважливіших функцій державного управління в будівельній галузі. Його призначення полягає у сприянні реалізації державної містобудівної політики, забезпеченні дотримання вимог законодавства, державних будівельних норм та правил. У зв'язку з важливістю архітектурно-будівельного контролю на сьогоднішній день функції його здійснення на себе перебрали центральні органи державного управління. Проте надмірна централізація системи державного управління призвела до непрозорості відносин та поширення кризових явищ у даній галузі.

Механізми забезпечення функції державного контролю взагалі й у сфері будівництва зокрема досліджувалися багатьма науковцями як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Цим питанням присвячено роботи В. Авер'янова, В. Афанасьева, О. Бандурки, Д. Бахраха, Ю. Битяка, O. Вінника, І. Голосніченка, С. Каламбет, С. Ківалова, Л. Коваля, P. Косинського, Б. Лазарева, А. Матвійчука, Л. Морозова, В. Портнова, П. Рабіновича, В. Ремньова, Ю. Тихомирова, М. Тищенка, Р. Халфіної, В. Цветкова, В. Чіркіна, Ю. Шемшученка, К. Шоріноїтаін.

Мета дослідження полягає у визначенні існуючих проблем у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та пошуку механізмів його удосконалення в контексті децентралізації державного управління.

Згідно з чинним законодавством, Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт [2]. Система державного архітектурно-будівельного контролю функціонує з 1944 р. її було засновано за особистою ініціативою вищого державного керівництва для контролю будівельних робіт по відновленню об'єктів промисловості на звільненій території. У незалежній Україні розвиток системи державного контролю у сфері будівництва розпочався з 1992 р. Його умовно можемо розділити на два етапи: становлення - 1993 р. по 2008 р. та розвитку (реформування) - 2008 - 2012 роки.

Характерним для етапу становлення є прийняття нормативно-правової бази, формування органів державного архітектурно-будівельного контролю, механізмів його здійснення. Система державного архітектурно-будівельного контролю в цей час характеризується тим, що загальне керівництво та нормативно-правове забезпечення для діяльності здійснювали центральні органи виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, а безпосередньо державний архітектурно-будівельний контроль здійснювали місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Указу Президента України “Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації ситуації на первинному ринку житла” від 3 березня 2006 р. № 185/2006 Кабінет Міністрів України було зобов'язано удосконалити систему архітектурно-будівельного контролю та активізувати діяльність інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням законодавства у сфері будівництва.

Згідно з прийнятим Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві' від 16 травня 2007 р. № 1026 з 1 січня 2008 р. державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією (Держархбудінспекція) та її територіальними органами.

Отже, на сьогоднішній день територіальні органи державного архітектурно-будівельного контролю безпосередньо здійснюють контроль за веденням будівництва об'єктів, виробництвом будівельних матеріалів та дотриманням ліцензійних умов суб'єктами будівельної галузі, незалежно від форм власності, відомчого підпорядкування та джерел фінансування із залученням у разі необхідності інших органів державного нагляду.

Вказані дії були спрямовані на централізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та покращення його механізмів. Проте нововведення змінили підходи держаного управління до містобудівної галузі, що спричинило перехід на жорстку відомчу вертикаль. На нашу думку, саме надмірна централізацією управління сферою будівництва та архітектури упродовж останніх років стала однією з причин кризового стану галузі, призвела до непрозорих відносин, корупції, надлишкової кількості дозвільних процедур, інспекторів, браку професійних кадрів, особливо в регіонах.

Як видно на сьогодні, в системі ДАБК фактично існує тільки верхня частина вертикалі. Реально задіяний тільки центральний і регіональний рівень. Місцевий рівень, де безпосередньо розташовані об'єкти будівництва, практично відсутній, його обслуговують контролюючі структури регіонального та центрального рівнів, відповідно до компетенції. Тобто отримувач послуги максимально віддалений від надавала послуги, що суперечить законодавчим нормам і створює додаткові труднощі потенційним інвесторам та відповідно сповільнює розвиток урбанізованих територій.

Згідно із ст. 14 Закону України “Про архітектурну діяльність” керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами, п'ятим, шостим частини першої ст. 13 цього Закону (орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій) за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Таким чином передбачено, що керівники виконавчих органів міських рад у сфері містобудування та архітектури не наділятимуться повноваженнями головних архітекторів. Тобто органи місцевого самоврядування безпідставно позбавляються таких повноважень у сфері архітектурної діяльності [1].

З одного боку, місцева влада несе відповідальність за будівництво в місті, але контролювати, наскільки при будівництві враховуються умови і вимоги громади, на сьогоднішній день неможливо, бо контрольні функції віднесено до повноважень державних владних установ. Декларативний принцип, який діє сьогодні, добре виписано, але його було погано реалізовано. Наприклад, Інспекція ДАБК не мала повноважень, а часто і бажала перевіряти документи, які повинні бути в забудовника, відстежувати відповідність об'єкта цільовим призначенням землі, наявність містобудівних умов і обмежень, погодження проектів фасадів з управлінням архітектури. Тепер центр ухвалення всіх рішень зміщується на місця, й обмін інформацією буде оперативнішим. Крім того, такий обмін інформацією можна і потрібно організовувати між підрозділами органів місцевої влади. За нового порядку шанси зареєструвати декларацію з недостовірними даними знижуються майже до нуля. Усе це, звичайно, стане можливим, якщо чиновники місцевого самоврядування орієнтуватимуться на розвиток своєї території.

Виходячи з необхідності децентралізації системи державного управління та передачі максимального обсягу функцій і повноважень із 128загальнодержавного на місцевий рівень, існує потреба в реформуванні чинної на сьогодні системи державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, такий стан вимагає глибокого дослідження передумов і можливих наслідків зміни повноважень, а також шляхів уникнення суттєвих ускладнень при передачі державних функцій на більш нижчі рівні.

На сьогоднішній день урядом задекларовано, що складовою частиною Концепції реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні є делегування функції по здійсненню державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідний законопроект було зареєстровано у Верховній Раді України 11 серпня 2014 р.

Законопроект спрямовано на вдосконалення правового регулювання містобудівної діяльності, спрощення дозвільних та погоджувальних процедур у будівництві, реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю. У ньому, зокрема, передбачається, що надання документації, яка дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт, проведення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів може здійснюватися виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, розташованих на території населених пунктів; структурними підрозділами районних державних адміністрацій з питань державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, розташованих за межами населених пунктів; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць. Структуру органів архітектурно-будівельного контролю зображено на рисунку.

Законопроект спрямовано на вдосконалення процедури подання декларації про виконання підготовчих і будівельних робіт шляхом установлення вичерпного переліку підстав для їх повернення; виключення необхідності інформування замовниками місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про отримані документи на початок будівництва та прийняття в експлуатацію об'єктів, скасування відповідальності за неподання такої інформації тощо. Скорочено термін видачі технічних умов з 15 (а у окремих випадках цей термін складав 30 робочих днів) до 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Визначено і право замовника будівництва на застосування автономних систем інженерного забезпечення незалежно від наявності на відповідній території магістральних чи інших інженерних мереж.

Закон визначає і принцип мовчазної згоди. Застосовувати його забудовник має право на 11-й робочий день з дня подачі ним до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок підготовчих робіт чи декларації про початок будівельних робіт, якщо такі документи з якихось причин не були зареєстровані і не бути повернуті забудовнику. Якщо ж мова йде про отримання дозволу на початок будівельних робіт, то принцип мовчазної згоди забудовник може застосувати на 10-й день після направлення скарги на дії місцевого органу до Держархбудінспекції [3].

Рисунок. Структура органів архітектурно-будівельного контролю

Таким чином, прийняття законопроекту сприятиме вдосконаленню містобудівної діяльності, посиленню ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері забудови територій з урахуванням інтересів територіальних громад, забезпечить децентралізацію системи державного управління та передачу необхідних функцій та повноважень від центральних органів виконавчої влади на місцевий рівень.

До речі, це вже друга спроба Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України створити законодавче підґрунтя для реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю. Уперше законопроект було подано до Верховної Ради України на початку квітня 2014 р. Тоді він не був підтриманий народними депутатами.

У доопрацьованій редакції наголошується на необхідності встановлення на рівні закону вичерпного переліку документів, які подаються для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що відповідає вимогам закону України “Про адміністративні послуги”.

Таким чином, прийняття зазначеного законопроекту сприятиме виконанню таких важливих завдань.

1. Зниженню корупційних ризиків шляхом удосконалення дозвільних процедур.

2. Послабленню державного регулювання.

3. Скасуванню необхідності інформування замовниками місцевих органів влади про отримані документи та відповідальності за неподання такої інформації.

4. Максимальному наближенню послуг щодо отримання дозвільних документів до суб'єктів господарювання.

5. Економії часу, пов'язаного з виконанням вимог регуляторного акту.

6. Розширенню повноважень і можливостей місцевих органів влади щодо:

- контролю за сплатою замовниками пайової участі;

- перевірки дотримання виданих містобудівних умов та обмежень;

- недопущення самовільного будівництва;

- комплексного розвитку територій в інтересах територіальних громад;

- прийняття кадрових рішень.

Попри вищезазначені переваги передача функцій архітектурно-будівельного контролю на місцевий рівень має й певні недоліки. Архітектурно-будівельний контроль є контролем галузевим, який мають здійснювати лише спеціально підготовлені фахівці. Тому щоб упевнено працювати в цій сфері, потрібно мінімум три роки практики під керівництвом досвідченого наставника. Отже, наявність висококваліфікованих кадрів на місцях - це перша проблема, яка особливо гостро позначиться на периферії.

Другий ризик - негативний вплив на діяльність інспекторів ДАБК зі сторони представників місцевої влади та органів місцевого самоврядування. Проте з іншого боку, це дасть змогу забезпечити баланс стримувань і противаг між державними і місцевими органами управління у сфері будівництва.

Система архітектурно-будівельного контролю за час свого існування в Україні зазнавала змін, спрямованих на вдосконалення його здійснення. На даний час органи будівельного контролю мають значні владні повноваження по відношенню до суб'єктів будівельної галузі, система державного контролю у сфері будівництва є централізованою. У зв'язку з цим, очевидна необхідність реформування даної галузі через та передачу функцій на нижні рівні. державний будівельний децентралізація

Нинішньою владою процес децентралізації державного управління задекларований як невідкладний. Однією зі складових концепції децентралізації влади є делегування повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю місцевим органам виконавчої влади. Що сприятиме підвищенню ефективності виконання положень Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” в частині контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації. До того ж, передача функцій на місця сприятиме максимальному наближенню послуг щодо отримання дозвільних документів до суб'єктів господарювання та подальшому вдосконаленню дозвільної системи у сфері будівництва.

Література

1. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20.05.1999 р. № 687-XIV. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

2. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17.02.2011 р. № 3038-VI. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

3. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства: внесений Кабінетом Міністрів України 11 серпня 2014 р. № 4465а [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru