Правова природа права на пред’явлення позову про розподіл спільного майна подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.626.6: 347.91/.95

Правова природа права на пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя

О.М. Нікітюк,

аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

правовий позов подружжя майно

Визначено особливості правової природи права на пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя. Визначено поняття передумов права на пред'явлення позову в таких справах та їх зміст. Доведено існування спеціальної цивільної процесуальної правоздатності у справах про розподіл спільного майна подружжя. Акцентовано увагу на необхідності додаткового регулювання порядку обчислення строків позовної давності у справах про розподіл спільного майна в разі припинення фактичних шлюбних відносин.

Ключові слова: право на пред'явлення позову, позов, розподіл спільного майна подружжя, цивільна процесуальна правоздатність.

Аннотация

Никитюк Е.Н. Правовая природа права на предъявления иска о разделе общего имущества супругов

Определены особенности правовой природы права на предъявление иска о разделе общего имущества супругов. Определено понятие предпосылок права на предъявление иска по таким делам и их содержание. Доказано существование специальной гражданской процессуальной правоспособности по делам о разделе общего имущества супругов. Акцентировано внимание на необходимости дополнительного регулирования порядка исчисления сроков исковой давности по делам о разделе общего имущества в случае прекращения фактических брачных отношений.

Ключевые слова: право на предъявление иска, иск, раздел общего имущества супругов, гражданская процессуальная правоспособность.

Annotation

Nikitjuk Olena. Legal nature of right on putting an action about distributing of general property of the married couples

The features of legal nature of right are certain on putting an action about distributing of general property of the married couples. Certainly concept of pre-conditions of right on putting an action in so goes the world and their maintenance. Existence of the special civil judicial legal capacity is well- proven in matters about distributing of general property of the married couples. Attention is accented on the necessity of the additional adjusting of order of calculation of terms of lawsuit

Key words: right on putting an action, action, distributing of general property of the married couples, civil judicial legal capacity.

У сімейному та цивільному праві України є принцип спільності майна подружжя, що полягає в об'єднанні майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частини) протягом шлюбу в єдину майнову масу та встановлення низки спеціальних прав щодо володіння, користування та розпорядження таким майном. Припинення шлюбних відносин означає розподіл такого майна, що здебільшого призводить до спорів про обсяг спільної власності, про виділення часток у натурі, а також про порушення шлюбних договорів за умови їх укладення в частині розподілу майна подружжя. У зв'язку із цим важливого значення набуває визначення правової природи права на пред'явлення позову в таких справах.

Питанням розподілу майна подружжя присвячено значну кількість публікацій, зокрема це праці таких науковців, як: М.А. ГурвічГурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу [Текст] / Гурвич М.А. - М. : ВЮЗИ, 1950. - 199 с., В.В. КомаровКурс цивільного процесу : підручник / В.В. Комаров, В.А. Бігун, ВЫ.В. Баранкова та ін.; за ред.. В.В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - 1352 с., Д.Д. ЛуспеникЛуспеник Д.Д. Учасники процесса имеют право быть не только выслушанными, нго и услы- шаннями судом / Д.Д. Луспеник // Юрист України. - 2004. - № 3(5). - С. 28-30., С.Я. ФурсаФурса С.Я. Цивільний процесуальний кодекс України : наук. практ. коментар / Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. : у 2 т. / за заг. ред. С.Я. Фурси. - К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2006. - 912 с., Ю.Ю. Цал-ЦалкоЦал-Цалко Ю.Ю. Процесуальні особливості розгляду спорів щодо поділу спільного майна

подружжя : дисканд. юрид. наук : 12.00.03 / Цал-Цалко Ю.Ю. - Одеса, 2010. - 238 с., М.Й. ШтефанШтефан М.Й. Цивільний процес : підруч.ник / Штефан М.Й. - К. : Ін Юре, 2001. - 696 с., Ю.С. ЧервонийЦивільний процес України : підручник / за ред. Ю.С. Червоного. - К. : Істина, 2007. - 392 с. та ін.

Право на пред'явлення позову випливає із ст. 55 Конституції України, що декларує право громадян на захист прав і свобод від порушень і протиправних посягань. Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси.

Питання визначення правової природи права на позов у науці цивільного процесуального права протягом тривалого часу залишається дискусійним, оскільки існують різні погляди на передумови виникнення такого права та його зміст.

Деякі науковці розглядають право на звернення до суду як право на позов (у широкому розумінні), інші - як право на його пред'явленняДобровольский А. А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске) / Добровольский А.А. - М. : Моск. гос. ун-т, 1965. - С. 77..

Поняття “право на позов” вживається як у матеріальному праві, так і у процесуальному аспектах. При цьому в процесуальному праві більше звертається увага на поняття “право на пред'явлення позову”, ніж про право на позовБондар С. Право на звернення до суду як суб'єктивне цивільне процесуальне право [Електронний ресурс] / С. Бондар. - Режим доступу : www.univer.km.ua/visnyk/370.pdf. На думку A.A. Добровольського, ці поняття повинні бути єдиними. Проте низка процесуалістів, виходячи з подвійного значення поняття позову (позову в процесуальному значенні й позову в матеріально-правовому значенні), ведуть мову про самостійні поняття права на позов у процесуальному розумінні та права на позов у матеріально-правовому значенні¹⁰.

Не можемо погодитися з точкою зору С. Бондар: оскільки права на позов є процесуальним засобом захисту порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права, то такий засіб буде дійовим лише тоді, коли його елементами будуть такі правомочності: право на пред'явлення позову; право на одержання судового захисту, тобто право на задоволення позову¹¹. Багато вчених-процесуалістів не визнають самостійності інститутів права на звернення до суду і права на судовий захист¹². Проте проведення чіткого розмежування між цими інститутами сприяє більш повному захисту прав і охоронюваних законом інтересів, а також дотриманню законності в цивільному судочинстві. Тому вбачаються правильними погляди вчених, що відзначають самостійність і відмінність інститутів права на звернення до суду за судовим захистом і права на судовий захист¹³. Тому, на нашу думку, право на судовий захист не можна ототожнювати з правом на задоволення позову, оскільки ці поняття мають різну правову природу. Право на судовий захист включає право на задоволення позову. Процесуальна сторона права на позов полягає у можливості звернення особи до суду. Інакше кажучи, в праві на процес, в праві на розгляд матеріально-правової вимоги до відповідача у визначеному процесуальному порядку. В такому випадку право на позов є процесуальною формою матеріально-правової вимоги позивача до відповідача. Таким чином, право на позов у процесуальному аспекті трансформується у право на пред'явлення позову.

Трансформуючи загальнотеоретичні положення, на зміст розглядуваного питання, необхідно визнати, що для відкриття провадження у справі про розподіл майна подружжя необхідна наявність зазначених у законі передумов і дотримання порядку звернення до суду за судовим захистом.

Іноді не розмежовують порядок здійснення права на звернення до суду, яким володіють всі громадяни, і права на розгляд пред'явленого позову (заяви), що на практиці приводить до порушення прав фізичних осіб на судовий захист. Так, у ЦПК передбачені певні умови прийняття позовної заяви і відкриття провадження в справі, що регулюють питання про наявність суб'єктивного права на звернення до суду¹⁴ або обставини, з наявністю чи відсутністю яких закон Добровольский А. А. Цит. работа. - С. 79. Бондар С. Цит. праця. Елисейкин П.Ф. Применение общих и специальных правил гражданского судопроизводства в особом производстве [Текст] / П.Ф. Елисейкин // Советская юстиция. - 1970. - № 6. - С. 6; Шакарян М. Возбуждение гражданского дела в суде в защиту прав и интересов других лиц / М. Шакарян // Советская юстиция. - 1971. - № 13. - С. 21. Иванов О.П. Право на судебную защиту / О.П. Иванов // Советское государство и право. - 1970. - № 7. - С. 41-48; Кострова Н.И. Право на обращение в суд за судебной защитой в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : 12.712 / Н.И. Кострова. - Саратов, 1970. - С. 15; МашутинаЖ.Н. Судебная защита и проблема соотношения материального и процессуального: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : 12.712. / Ж.Н. Машутина. - Томск, 1972. - С. 14. Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / Мельников А.А. - М. : Наука, 1969. - С. 110-112. пов'язує виникнення суб'єктивного права певної особи на пред'явлення позову по конкретній справіГражданское процессуальное право : учебник. / под ред. М.С. Шакарян. - М. : Проспект,

2004. - С. 209..

Передумови права на пред'явлення позову розглядають у контексті їх поділу на загальні (характерні для всіх категорій справ) та спеціальні (характерні для окремих категорій справ)Цивільний процес : навч.посіб. / за ред. С.В. Васильєва. - X. : Одіссей, 2008. - С. 456..

Загальними передумовами визнають цивільну процесуальну правоздатність, цивільну юрисдикцію, відсутність рішення суду по даній справі. Що ж до особливих, або спеціальних, передумов реалізації права на позов, тобто передумов, характерних для окремих категорій справ, то доктрина найчастіше виділяє три: процесуальна заінтересованість осіб, правовий характер спору, відсутність провадження по справіКолядіна Н.Г. Спеціальні передумови реалізації права на позов в україні / Н.Г.Колядіна // Юридичні науки: проблеми та перспективи. : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Острог, 6-7 грудня 2013 року). - Херсон : Гельветика, 2013. - С. 25-28.

Також такі передумови поділяють на суб'єктивні, які стосуються особи, та на об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду. До суб'єктивних передумов належать процесуальна правоздатність та процесуальна заінтересованість особи. До об'єктивних належать: підвідомчість справи суду; відсутність рішення по тотожній справі; відсутність у провадженні суду тотожної справи; відсутність договору про передачу справи до третейського суду; неможливість для зацікавлених осіб в іншому порядку встановити факти, що мають юридичне значенняБобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою : дис. ... канд. юрид наук : 12.00.03 / Бобко В.Г.. - К., 2006. - С. 69.. На нашу думку, розглядаючи специфіку проваджень в окремих категоріях справ, зокрема щодо розподілу майна подружжя, доцільне використання класифікації за суб'єктивними та об'єктивними критеріями, оскільки саме вони демонструють специфіку розгляду таких справ не тільки щодо специфічних суб'єктів, а й щодо змісту таких спорів.

Розглядаючи суб'єктивні передумови права на пред'явлення позову про розподіл майна подружжя, необхідно зазначити, що, зважаючи на ст. 3 ЦПК України, відкриття провадження у справі можливе за заявою заінтересованої особи, що звертається до суду з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів, а також за заявою прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надане право звернутися до суду на захист прав та інтересів інших осіб. Відтак можна зробити висновок про те, що закон не обмежує коло осіб, які мають право звернутися до суду по справах досліджуваної категорії.

Право на пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя можуть мати, на нашу думку, один із подружжя, представники таких осіб, а також інші особи, що в межах компетенції здійснюють захист прав та інтересів інших осіб. Зрозуміло, що такий суб'єктний склад буде подібним і для фактичних шлюбних відносин.

Суб'єктивною передумовою права на пред'явлення позову також є матеріальна і процесуальна заінтересованість особи, яка звертається до суду за захистом своїх суб'єктивних прав, свобод чи інтересів. Водночас у випадках, коли від імені такої особи виступає представник, наділений правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб, у таких осіб виникає лише процесуальна заінтересованість. На думку Ю.С. Червоного, наявність матеріальної заінтересованості у вирішенні справи пояснюється тим, що рішення суду у справі може бути підставою для виникнення, зміни або припинення суб'єктивних прав у особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів¹⁹.

Натомість С.В. Васильєв вважає, що заінтересованість не може розглядатися ні як передумова, ні як юридична умова виникнення права на звернення до суду²⁰, оскільки заінтересованість не є юридичним фактом і, отже, не має право- творчого значення. Заінтересованість не виступає як юридична передумова права на звернення до суду, а відображає потребу відповідного суб'єкта у судовому захисті, виступаючи матеріальною передумовою здійснення такого юридичного факту, як звернення до суду. Заявникові немає необхідності доказувати суду потребу в судовому захисті, саме звернення до суду говорить про заінтересованість особи у судовому захисті. На нашу думку, така теза для справ про розподіл спільного майна подружжя не є вірною, оскільки звернутися за захистом у цій категорії справ мають право лише особи, котрі перебували у шлюбі й у цей період набули майно, яке вони вважають за необхідне розподілити. Тобто позиція С.В. Васильєва не враховує вимог ст. 3, 119 ЦПК, які передбачають вимоги до позовної заяви. Дійсно, якщо дивитися на звернення до суду як кінцеву мету, то ніхто не вправі обмежити доступ до суду і подачу відповідної заяви, але при неналежному зверненні не буде юридичної перспективи. Тому ми можемо говорити про наявність спеціальної процесуальної правоздатності у розглядуваній категорії справ.

Що стосується справ про поділ спільного майна подружжя, то у позивача є пряма матеріальна і процесуальна заінтересованість у результаті розгляду справи²¹. При цьому слід виділяти фактичні передумови реалізації права на звернення до суду. Наприклад, коли один з подружжя вважає іншого марнотратником, дармоїдом або з інших причин прагне розподілити спільно набуте майно і не кваліфікує його дій як правопорушення, то покладати на таку особу обов'язок із відшкодування судових витрат некоректно. Якщо ж дії іншого з подружжя кваліфікуються як правопорушення, зокрема, коли частина рухомого майна була відчужена і кошти не надійшли до сімейного бюджету, а були витрачені особисто такою особою у власних інтересах, то справа набуватиме дещо іншого характеру.

Як це не парадоксально, але справа про розподіл спільного майна подружжя може кваліфікуватися не як майнова, оскільки не відбувається набуття права власності на майно, яке і так належить обом з подружжя, а має місце трансформація спільної сумісної власності в особисту приватну на конкретне майно в натурі. Дане положення важливе для визначення розміру судового збору. Цивільний процес України [Текст]: підруч. / за ред. Ю.С. Червоного. - С. 234. Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. за ред. В. В. Комарова. - С. 205. Цал-Цалко Ю.Ю. Цит. праця. - С. 99.

Змішаною ж може вважатися справа, коли позивач вимагатиме не тільки розподілу спільної власності, а й компенсації за рахунок частки іншого з подружжя відчуженої або пошкодженої ним особистої речі позивача тощо.

Крім того, особливим слід вважати позов про розподіл спільної власності, але з урахуванням інтересів дітей, які залишилися проживати з позивачем, оскільки тут слід враховувати вік дітей та участь у такій справі представників органів опіки та піклування.

Важливого значення набуває також підвідомчість справи суду або належність справи до цивільної юрисдикції суду. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Санкція за порушення цієї передумови права на пред'явлення позову передбачена п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Цивільна юрисдикція це підвідомчість, під якою слід розуміти повноваження (компетенцію) із розгляду та вирішення справ загальними судами, іншими державними органами, третейськими судами, а також змішаними органамиЦивільний процес України [Текст] : підручник / за ред. Ю.С. Червоного. - С. 168; Науково- практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос. / [С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.]; за ред. Ю.С. Червоного. - К. ; О. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 47..

У випадку недосягнення згоди добровільно поділити майно один з подружжя може звернутися до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства. Із змісту ЦПК України можна зробити висновок, що справи про розподіл спільного майна подружжя належать виключно до справ позовного провадження.

Необхідною передумовою права на звернення до суду є відсутність судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (ч. 2 п. 2 ст. 122 ЦПК).

Повторний розгляд тотожного позову призвів би до перегляду ніким не скасованого раніше винесеного рішення по первинній справі, внаслідок чого з'ясувалося б, що по одному і тому ж позову постановлено два протилежних рішенняРинг М.П. Вопросы гражданського процесса в практике Верховного суда СССР / Ринг М.П. - М. : Госюриздат, 1957. - С. 1б9.. Характерною особливістю справ даної категорії можуть бути складні подружні відносини, коли після первісного рішення суду подружжя продовжуватиме спільно жити, оскільки розподіл майна може мати місце в період шлюбу, а потім воно знов набуватиме майно в спільну власність і може виникнути потреба знов його поділити.

Судове рішення або ухвала, що набрали законної сили, набувають поряд з іншими характеристиками, властивість виключності. Це означає недопустимість повторного розгляду і вирішення позову, тотожного тому, що вже вирішений судовим рішенням, яке набрало законної силиПушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе / Пушкарь Е.Г. - Львов, 1978. - С. 83.. Але для даної категорії справ специфічною особливістю може бути ситуація, коли перед судом може постати питання про поділ нового майна подружжя, набутого після розподілу спільної власності, тобто предмет нового позову буде інший.

До загальних об'єктивних позитивних передумов права на пред'явлення позову відносять також таку передумову, як правовий характер спору або наявність спору про право цивільне, яке виникає, у тому числі, з правовідносин щодо розподілу спільного майна подружжя. На нашу думку, правовий характер спору важко визнати окремою передумовою права на позов, оскільки він лише сприяє вирішенню питання про юрисдикцію цивільних судів, його доцільніше визнавати допоміжним критерієм такої передумови, як цивільна юрисдикція.

Важливим у цьому аспекті є також питання про позовну давність у спорах про розподіл спільного майна подружжя. У Кодексі законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 р. не було спеціальної норми щодо цього питання, і судові органи застосовували положення ЦК про позовну давність; у Кодексі про шлюб та сім'ю 1971 р. був встановлений трирічний строк позовної давності, який обчислювався не з моменту припинення шлюбних відносин і не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту порушення права на майно, що могло статися як під час шлюбу, так і після його розірвання.

Сімейний кодекс України у ст. 72Сімейний кодекс України від 01 мічня 2002 р. // ВВР України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135. передбачає інший порядок застосування позовної давності до майнових справ подружжя. Строк позовної давності для захисту майнових прав подружжя не застосовується незалежно від того, коли подружжя припинили шлюбні стосунки. Водночас виникають проблеми щодо встановлення початку перебігу строку позовної давності із фактичних шлюбних відносин, оскільки чітко не можна встановити дату початку і закінчення таких відносин. Таке підтвердження можна отримати, на нашу думку, лише з показів свідків, а також документів, що можуть підтверджувати купівлю майна спільно. Тому, на нашу думку, це питання потребує законодавчого визначення в межах ст. 72 Сімейного кодексу України.

Отже, лише наявність необхідних передумов права на пред'явлення позову в справах про розподіл спільного майна подружжя створює можливість захисту порушених або оспорених прав особи. Такі передумови можна визначити як обставини, визначені законом, з наявністю чи відсутністю яких закон пов'язує виникнення суб'єктивного права певної особи на пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя.

Размещено на Allbest.ru