Узагальнення практики розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини

Слід також вказати на приклад, коли в матеріалах справи відсутні дані попередження про обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції», який набрав чинності з 1 липня 2011 р., а тому відсутні підстави для притягнення таких осіб до відповідальності за порушення обмежень, встановлених саме цим Законом.

Так, постановою Святошинського районного суду від 28.03.2013 р. С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП. Проте Апеляційним судом м. Києва дана постанова скасована на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях С. складу адміністративного правопорушення, позаяк у матеріалах справи відсутні дані попередження С. про обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції», який набрав чинності з 1 липня 2011 р.

Є також справи, в яких особу визнавали винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП, але при цьому не враховували винятки, які дозволяють суб'єктам відповідальності займатися викладацькою, науковою та творчою діяльністю, медичною та суддівською практикою, інструкторською практикою із спорту. В даному випадку йдеться саме про творчу, інтелектуальну діяльність.

Так, Апеляційним судом м. Києва скасовано постанову Святошинського районного суду від 28.03.2013 р., якою С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП за відсутністю в діях С. складу адміністративного правопорушення (Апеляційний суд керувався тим, що пошук інформаційного матеріалу та виконання робіт, пов'язаних зі створенням інших телевізійних програм для ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», є творчою, інтелектуальною діяльністю, а тому дії С. не утворюють складу адміністративного проступку, передбаченогоч.1 ст.172⁴ КУпАП).

Апеляційним судом м. Києва скасовано постанову Голосіївського районного суду від 05.06.2013 р., якою П. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП. Провадження у справі відносно П. про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.1 ст. 172⁴ КУпАП, закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення (Апеляційний суд керувався тим, що посада коректора у видавництві належить до творчих, а тому дії П. не утворюють складу відповідного адміністративного проступку).

Говорячи про винятки щодо ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП, необхідно вказати і на те, яким чином суддями визначається поняття «медична практика», що є суттєвим для кваліфікації відповідного адміністративного корупційного правопорушення.

Так, постановою Оболонського районного суду від 07.08.2013 р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно С. за ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП закрито за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення. Так, С., будучи посадовою особою органу державної виконавчої влади, уповноваженої на виконання функцій держави (помічником санітарного лікаря по гігієні дітей та підлітків санітарно-епідеміологічної станції Оболонського району м. Києва), за місцем основної роботи в органі державної виконавчої влади в м. Києві одночасно займалася іншою оплачуваною діяльністю, чим порушила обмеження щодо сумісництва й суміщення з іншими видами діяльності та вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП. Суддя у постанові послався на те, що С., працюючи на посаді старшої медичної сестри ДНЗ №635 «Журавлик», здійснювала у розумінні ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичну практику, виходячи з того, що у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» та КУпАП відсутнє визначення «медична практика» й не вказано, що медична практика повинна розглядатися суто як окремий вид економічної діяльності, що підлягає ліцензуванню та повинна здійснюватися зареєстрованим у встановленому порядку суб'єктом господарювання. Апеляційним судом м. Києва від 11.04.2013 р. встановлено, що районним судом дотримані вимоги закону, а висновок судді є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Невірно трактувалося і поняття «наукова діяльність».

Постановою Шевченківського районного суду від 27.05.2013 р. провадження у справі про притягнення Г. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного корупційного правопорушення. Проте суддею не враховано, що Г., який перебував на посаді директора Департаменту безпеки Міністерства інфраструктури України і взяв на себе зобов'язання з розробки нормативного документа - «Системи управління охороною праці в ТОВ «Інтертрансгруп», здійснював пристосування вже існуючих стандартів та норм, визначених чинним законодавством, виключно для використання підприємством, а тому висновки суду першої інстанції щодо здійснення ним наукового підходу при визначенні ризиків з використанням математичного апарату не свідчать про те, що зазначена діяльність може підпадати під норму закону як наукова діяльність, оскільки фундаментальних та науково-прикладних досліджень, які б можна вважати новими, при проведенні та написанні роботи Г. здобуто не було. Крім того, робота, яку виконував Г., мала за мету отримання прибутку, а основним видом діяльності підприємства є розробка нормативних документів з охорони праці, проте вказане підприємство не має статусу наукового. Таким чином, має місце порушення заборони виконувати роботу на умовах сумісництва з іншими видами діяльності, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Апеляційний суд м. Києва дане рішення скасував, а Г. визнав винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП.

Окремо наголошуємо, що поширеними стали випадки застосування ст. 22 КУпАП (малозначності вчиненого адміністративного правопорушення), за якою орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.

Так, постановою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2013 року звільнено Г. від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі суд закрив. При цьому Апеляційний суд м. Києва зазначену постанову залишив без змін, а провадження у справі закрив.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2013 року Р. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст.172⁴ КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією отриманої винагороди від роботи за сумісництвом. Апеляційним судом м. Києва дану постанову скасовано, Р. звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрито.

Розглядався і такий випадок, коли судом порушено конституційну вимогу щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів при розгляді досліджуваної категорії справ.

Так, постановою Оболонського районного суду від 08.01.2013 р. визнано винним Ф. у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а провадження в справі відносно Ф. закрито із звільненням його від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення та оголошено йому усне зауваження. Згідно з постановою Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2013 р., визнавши Ф. винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП та ч. 1 ст.1 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», суддя в постанові зазначив, що Ф., як суб'єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП, не подав за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік до 01.04.2012 р. Проте п. 1 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено, що ст. 12, якою зобов'язано осіб, зазначених у п. 1, пп «а» п. 2 ч. 1, п ст. 4 цього Закону щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону, набирає чинності з 01.01.2012 р. А відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, виходячи з того, що Ф. до набрання чинності Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» не був суб'єктом фінансового контролю, а відтак обов'язок щодо декларування доходів виник у нього з дня набрання чинності ст. 12 цього Закону. Таким чином, Ф. зобов'язаний вносити до декларації відомості про отримані доходи лише з дня набрання чинності ст. 12 зазначеного нормативно-правового акту, тобто з 01.01.2012 р., подавши до

01.04.2013 р. за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 р. Проте суддя, визнавши Ф. винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП, через те, що ним не було подано до 01.04 2012 р. декларацію про доходи за 2011 р., порушив конституційну вимогу щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Тому Апеляційним судом м. Києва постанову Оболонського районного суду скасовано, а справу закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події правопорушення.

Зазначені випадки непоодинокі й мають місце при розгляді справ зазначеної категорії.

Варто вказати на випадки, коли судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджено обставини вчиненого адміністративного правопорушення, проте при накладенні стягнення за вчинене адміністративне правопорушення не було враховано ряд істотних обставин, які мають значення для справи.

Так, постановою судді Шевченківського районного суду від 10 липня 2013 р. Р. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП. Р., будучи державним службовцем 11 рангу 5 категорії, 04.10.2012 р. була призначена на посаду члена дільничної виборчої комісії № 800666 одномандатного виборчого округу № 220. В цьому випадку судом першої інстанції не було враховано низку істотних обставин, які мають значення для справи: чоловік Р. навчався у вищому навчальному закладі за контрактною формою навчання, і в період вчиненого правопорушення був госпіталізований у зв'язку з операцією; до роботи в ДВК як член комісії Р. залучалася тільки один раз, у день виборів - 28.10.2013 р., що припадав на неділю, тобто вихідний день. Апеляційна інстанція вказала, що враховуючи, що Р. брала участь у роботі ДВК як член комісії у вихідний день, шкоди інтересам установи, в якій вона працювала не завдано, оскільки наступного дня після виборів - 29.10.2012 р. вона вийшла на роботу, а також враховуючи складні сімейні обставини, дійшов висновку про можливість застосування ст. 22 КУпАП до Р. зі звільненням її від адміністративної відповідальності, обмежившись при цьому усним зауваженням. Таким чином, постанова місцевого суду скасована з прийняттям судом апеляційної інстанції нової постанови.

Крім того, спостерігається неоднакова практика суддів Апеляційного суду м. Києва щодо складення змісту резолютивної частини постанови. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, як це зазначається в нижчезазначених постановах.

Так, постанову Оболонського районного суду від 07.03.2013 р., якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності С. за ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, Апеляційний суд залишив без змін.

Постанову Солом'янського районного суду від 25.10.2013 р. про притягнення Г. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення. Апеляційний суд вказану постанову залишив без змін.

Слід вказати і на рішення Апеляційного суду м. Києва, яким була змінена постанова районного суду. Це пояснювалось тим, що відсутність події правопорушення виключає наявність складу правопорушення, і в даному випадку посилання суддів на відсутність складу правопорушення є зайвим та підлягає вилученню з відповідного рішення.

Так, постанову судді Святошинського районного суду від 26.03.2013 р. про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності П. за ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП змінено, вилучено з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилання на відсутність складу адміністративного корупційного правопорушення, позаяк має місце відсутність події адміністративного правопорушення.

Існують певні недоліки і при з'ясуванні суб'єктів корупційних правопорушень за ст. 172⁴ КУпАП.

Так, постановою Печерського районного суду від 07.02. 2013 р. закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності С. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу цього адміністративного правопорушення. Отже, С. працював у Пенсійному фонді України на посаді помічника Голови правління сектору організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівництва Фонду департаменту персоналу та бухгалтерського обліку і при цьому був зареєстрований у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності (після набрання чинності з 01.07.2011 р. Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» С., продовжуючи займатися підприємницькою діяльністю, не вжив заходів до усунення порушення зазначених вказаним законом обмежень щодо зайняття підприємницькою діяльністю). Але суд першої інстанції поверхово поставився до з'ясування питань, що пов'язані з перебуванням С. на державній службі, обмежившись з'ясуванням того, чи отримував той заробітну плату з державного бюджету, на підставі чого він дійшов висновку про те, що останній не є державним службовцем у розумінні ст. 1 Закону України «Про державну службу». Водночас суд не звернув увагу, що взагалі не було зібрано даних на підтвердження того, коли С. прийняв присягу державного службовця, до якої категорії посад державної служби наоежить займана ним посада та який ранг державного службовця їй відповідає, чи зараховано стаж перебування його на цій посаді до загального стажу державної служби тощо. Тому Апеляційним судом м. Києва зазначена постанова скасована, а матеріали справи повернуто до Генеральної прокуратури України для проведення додаткової перевірки та дооформлення.

Неправильне встановлення суб'єктивної сторони спостерігається і при кваліфікації дій за ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП.

Так, постановою Солом'янського районного суду від 29.03.2013 р. Р. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172⁶ КУпАП. Р., перебуваючи на посаді голови правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Міністерства регіонального розвитку, будівництва ти житлового комунального господарства України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, яка отримує заробітну плату за рахунок державного бюджету, не подав в установлений законом термін за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 р., чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП. Проте судом не враховано, що фонд заробітної плати в 2011-2012 рр. у зазначеній установі було сформовано за рахунок джерел статутної діяльності, якими, крім бюджетних коштів, згідно із Статутом, є власні кошти фізичних і юридичних осіб, забудовників, громадських організацій, кредитних спілок, банків тощо. А тому підстав вважати оплату праці працівників Фонду в 2011-2012 рр. такою, що фінансувалася з бюджету, немає, а відповідно Р. не зобов'язаний був подавати декларацію, передбачену Законом. Апеляційним судом м. Києва дана постанова скасована, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі відносно за ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події правопорушення.

Проблемним є питання визначення складу адміністративного проступку і у ст. 172⁷ КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду від 20.09.2013 р. Є. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172⁷ КУпАП. Так, судом першої інстанції не було звернено уваги на низку обставин, які мають суттєве значення для прийняття об'єктивного рішення: особа, яка склала протокол про корупційне правопорушення, не встановила час його вчинення; особа, що визнала правопорушення таким, що триває, є неправильним; Є. не порушував встановлений ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» п'ятнадцятиденний строк для вжиття заходів щодо добровільного усунення обставин щодо наявності конфлікту інтересів; конфлікт інтересів став причиною добровільного звільнення Є. з роботи. Крім того, районним судом не проаналізовано визначення терміна «безпосереднє підпорядкування», наведеного в абз. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», а тому багато даних у адміністративній справі не встановлено.

Постановою Шевченківського районного суду від 16.09.2013 р. К. притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 172⁷ КУпАП. Проте дане рішення суду необґрунтоване, оскільки у діях К. відсутній умисел на вчинення коруп- ційного діяння; зі змісту посадової інструкції К. убачається, що в її діях відсутні відносини прямої організаційної та правової залежності щодо К., а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172⁷ КУпАП. У зазначеній справі особливу увагу варто звернути на те, що обов'язковою озна-кою, за якою будь-яка неправомірна або неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави або прирівняних до них осіб, визнається корупційною, є корисливий або інший особистий їх інтерес, або інтерес третіх осіб, втім ця обов'язкова складова суб'єктивної сторони правопорушення у даній справі з'ясована не була, а тому в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення.

Слід вказати і на безпідставність звільнення осіб від адміністративної відповідальності.

Постановою від 13.08.2013 р. Шевченківського районного суду Д. звільнив від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Суд першої інстанції врахував те, що при вчиненні нею вказаного правопорушення не було завдано жодної шкоди (збитків) ні державі, ні іншим особам (їх правам та інтересам), відсутність суспільної небезпеки в діянні, вчинення правопорушення вперше, позитивну характеристику за місцем роботи. Проте це не є обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення і це не звільняє Д. від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; чи особа є винною в його вчиненні, отже, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Суддя також повинен з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення. Проте ці вимоги Закону суддею не дотримано, а тому апеляційною інстанцією рішення скасоване і Д. визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172⁶ КУпАП.

4. Проблемні питання визначення складу адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 172⁴, 1725,1726, 172⁷, 172⁸, 172⁹ )

При проведенні даного узагальнення судової практики районні суди м. Києва висловлювали свою позицію щодо наявності проблематики стосовно визначення складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172⁴, 172⁵,172⁶, 172⁷, 172⁸, 172⁹ КУпАП.

Голосіївський районний суд зазначив, що п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме заборонено особам, що визначені у п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Відповідальність за порушення цього припису передбачено ст. 172⁴ КУпАП, відповідно до якої порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом. Проте Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» не наведено роз'яснення щодо виключень з іншої оплачуваної роботи вказаної у ст. 7 цього Закону, а саме яку роботу можна вважати, зокрема, науковою та творчою діяльністю. Через це у суду можуть виникати питання під час розгляду протоколів про вчинення корупційного правопорушення з приводу віднесення тієї чи іншої оплачуваної роботи до одного з видів роботи, відповідальність за яку, у разі сумісництва, ст. 172⁴ КУпАП не передбачено.

Також у суддів Подільського районного суду виникають певні труднощі при визначенні повноважень службових осіб, які отримали неправомірну вигоду, визначення статусу службової особи та тлумачення поняття «службова особа» у випадках, коли ця особа наділяється повноваженнями органами державної влади чи повноважним органом при розгляді адміністративних справ про корупційні діяння.

На проблеми (стосовно процесуальної сторони) вказує і Солом'янський районний суд: відсутність повноти доказової бази, що є підставою для направлення кримінальної справи в порядку ст. 281 КПК України прокурору для проведення додаткового розслідування, неповнота досудового слідства, яку неможливо усунути в ході судового розгляду справи, що виражається в: неоднозначності показань понятих при складанні протоколу огляду місця події (злочину), протоколу виїмки, протоколу обшуку та розбіжності при отриманні показань у судовому засіданні; відсутності легалізації використання диктофонних записів, порядку їх долучення до матеріалів справи в якості належного доказу (в матеріалах справи можуть бути відсутні процесуальні документи, на підставі яких чи шляхом проведення виїмки, чи обшуку, чи іншим шляхом слідчим отримується диктофон із записами розмов); незабезпеченні явки в судове засідання учасників процесу, в тому числі свідків та понятих.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що як суддями районних судів, так і суддями Апеляційного суду неоднозначно застосовувалися норми Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», глави 13-А КУпАП та відповідні норми розділу XVII КК України. Тому просимо Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України надати роз'яснення щодо застосування окремих положень кримінального закону та КУпАП стосовно порушених у даному узагальненні питань, а також:

- по яких критеріях необхідно встановлювати, що робота вважається науковою та творчою діяльністю (стосовно ст. 172⁴ КУпАП) при розгляді протоколів про вчинення корупційного правопорушення з приводу віднесення тієї чи іншої оплачуваної роботи до одного з видів роботи, відповідальність за яку, у разі сумісництва, ст. 172⁴ КУпАП не передбачено?

- як вчиняти, коли у разі надходження до суду протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172⁴ КУпАП, особа, відносно якої такий протокол складений, навмисно ухиляється від суду з метою пропущення річного строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення?

З метою забезпечення правильного й однакового застосування закону при розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом XVII КК України, суддями районних судів та Апеляційного суду м. Києва пропонується:

1) обговорити дане узагальнення на нараді суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, копію узагальнення направити до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та до районних судів м. Києва;

2) провести семінарські заняття із суддями районних судів на тему: «Практика розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг».

Размещено на Allbest.ru