Юридична відповідальність за земельні правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Поклонська О.Ю. здобувач,

Науковий керівник:

Підмурна Н.А. викладач,

Дніпропетровський університет внутрішніх справ

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Але не дивлячись на те, що дана норма закріплена на конституійному рівні, зустрічається недотримання законодавства, що в свою чергу, тягне за собою притягення до юридичної відповідальності. Тому на сьогоднішній день питання земельних відносин, забезпечення законності та правопорядку в даній галузі є досить актуальним.

Слід зазначити, що юридична відповідальність взаємопов'язана з державою, нормами права, обов'язками та протиправними діями осіб. Держава безпосередньо покаладає юридичну відповідальність на суб'єктів права незалежно від їх волі чи бажання, тому дана відповідальність має примусовий характер.

Питанням юридичної відповідальності, зокрема її підставам, науковцями завжди приділялась належна увага. Вагомий внесок у розробку теоретичних та практичних питань як в галузі загальної теорії права, так і галузевих наук з проблем юридичної відповідальності зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як С. Алексєєв, В. Андрейцев, Г. Балюк, С. Братусь, О. Колбасов, М. Краснов, С. Кравченко, В. Мунтян, В. Носік, В. Петров, Б. Розовський, Н. Титова, Ю. Шемчушенко та ін. [5, с. 92].

Земельні правопорушення - це винна, протиправна дія чи бездіяльність, що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатсвом нашої країни [6, с. 417].

Суб'єктами земельних правопорушень можуть бути як окремі громадяни, посадові особи, так і працівники підприємств, установ, організацій. А об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державної, колективної та приватної власності на землю, існуючий порядок землекористування й охорони земель, права й інтереси окремих громадян, підприємств, установ, організацій [6, с. 415].

Земельне правопорушення є підставою притягнення cуб'єкта правопорушення до відповідальності.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи за порушення земельного законодавства несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність [2].

Цивільно-правова відповідальність - це форма державного примусу, що полягає у стягненні на користь потерпілого майнових санкцій і накладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків, спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових відносин [6, с. 430]. Земельні відносини регулюються Главою 27 ЦК України, зокрема ст. 373-377 [8].

Адміністративно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства застосовується у випадках, коли діями або бездіяльністю особи порушені адміністративно-правові норми, що регулюють земельні відносини; у результаті порушення вимог норм адміністративного права власнику землі чи землекористувачу завданий такий збиток, що не передбачає кримінальної відповідальності; землеробу не завдано збитків порушенням адміністративно- правових норм, але склалась реальна загроза заподіяння такого збитку [6, с. 419]. Інститут земельних відносин регулюється главою 7 КУпАП, зокрема ст. 52-54 [3].

Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства, а тому потрібні спеціальні державні примусові заходи.

Кримінальна відповідальність реалізується в суворо встановлених процесуальних формах, спрямованих на швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правил застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, поніс справедливе покарання, а невинний не був би притягнутий до кримінальної відповідальності [9, с. 13]. Відповідальність у сфері земельних відносин регулюються Розділом VIII КК України (ст. 239, 239-1, 239-2, 254) [4].

Слід зазначити, що хоча ст. 211 Земельного кодексу України й не охоплює дисциплінарної відповідальності, але відповідно до Кодексу законів про працю України, вона може застосовуватись за порушення земельного законодавства, але лише до працівників, на яких було покладено трудовий обов'язок щодо дотримання земельно-правових норм.

Дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до учасників трудових відносин підприємств і їх посадових осіб, винних у здійсненні дисциплінарних проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення дисциплінарних стянень [6, с. 436].

Щодо підстав, на яких громадяни та юридичні особи можуть притягуватись до юридичної відповідальності, то вони містяться у ст. 211 Земельного кодексу України. Зокрема, це укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекультивації порушених земель та ін [2]. Перелік цих підстав не є вичерпним, так як законодавством може бути передбачено й інші підстави притягнення до відповідальнсті за порушення земельного законодавства.

Таким чином, порушення, за які особу може бути притягнуто до відповідальності є досить різними за характером і спрямованістю, кожному з них притаманна певна специфіка. Притягнення до відповідальності за кожне окреме правопорушення характеризується певними особливостями й специфічними правовими наслідками. Разом із тим існують і порушення земельного законодавства, яким притаманні не лише відмінні, а й тотожні риси. Це зумовлює складнощі та затруднення у практиці правозастосування та проблеми щодо відмежування схожих між собою порушень земельного законодавства. Йдеться, зокрема, про самовільне зайняття земельних ділянок та порушення строків повернення тимчасово займаних земель [7, с. 1].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними [1].

Слід зазначити, що окремі автори самовільне зайняття земельних ділянок відносять до підстав настання спеціальної (земельно-правової) відповідальності. Зокрема, цю думку підтримують такі вчені: Б. Єфросеєв, І. Панкратов та ін.

Наявність та настання спеціальної земельно-правової відповідальності за правопорушення обгрунтовується наступним: по-перше, земля як об'єкт природи має специфіку, відмінну від інших об'єктів матеріальноо світу, тому застосування загальної цивільно-правової відповідальності недостатньо для належного правового забезпечення її режиму; по-друге, основна мета спеціальних заходів відповідальності має, насамперед, не каральний характер, а відновлювальний; і по-третє, відповідальність виражається не стільки в

застосуванні несприятливих матеріальних наслідків, а скільки у відшкодуванні витрат, завданих на час незаконного користування ними [6, с. 439].

Слід зазначити, що деякі порушення досить складно відмежувати один від одного. Зокрема, серед порушень земельного законодавства, які включені до переліку ст. 211 ЗК України, самостійне місце займає порушення строків повернення тимчасово займаних земель (п. «д» ч. 1 ст. 211 ЗК). Це порушення ззовні схоже із самовільним зайняттям земельної ділянки. Водночас воно характеризується такими рисами, які дозволяють відмежувати його від самовільного зайняття земельних ділянок [7, с. 3].

У даному випадку, спільною рисою є те, що дані правопорушення перешкоджають власнику або користувачу земельної ділянки безпосередньо використовувати земельні ділянки. До відмінних рис, які характеризують наведені земельні правопорушення, відноситься насамперед суб'єктний склад. Так, суб'єктом порушення строків повернення тимчасово займаних земель може бути лише особа, яка отримала земельну ділянку (а точніше - дозвіл на використання земельної ділянки) для проведення розвідувальних робіт з дотриманням вимог, закріплених ст. 97 ЗК України. Суб'єктом же самовільного зайняття земельних ділянок може виступати будь-яка фізична чи юридична особа, яка без законних підстав заволоділа чужою земельною ділянкою [7, с. 5]. Відмінним є також порядок визначення розміру шкоди, заподіяного даними правопорушеннями.

Отже, відповідно до чинного земельного законодавства є чотири види юридичної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері земельних відносин. А саме, кримінальна, цивільно-правова, адміністративна та дисциплінарна. Хоча деякі вчені стверджують і про наявність п'ятого виду - спеціальної (земельно-правової) відповідальності, до підстав настання якої відносять саме самовільне зайняття земельної ділянки. Щодо загальних підстав, за порушення яких осіб може бути притягнуто то відповідальності, то вичерпного переліку в законодавстві не міститься. Але при притяненні суб'єктів правопорушення до відповідальності потрібно правильно встановити вид та межі відповідальності за те чи інше порушення земельного законодавства, що має дуже велике значення.

земельний правопорушення відповідальність

Список використаних джерел:

1. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19.06 2003 р. № 963- IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003 - № 39. - Ст. 350.

2. Земельний кодекс України від 05.10.2001 р.№ 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002 - № 3-4. - Ст. 27.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 02.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради України. - 1984 - № 51. - Ст. 1122.

4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

5. Оверковська Т. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності в галузі охорони земель від забруднення та псування / Т. Оверковська // Юридичні науки. - 2007. - 77-78 - С. 92-94.

6. Погрібний О.О. Земельне право України / О.О. Погрібний, І.І. Каракаша. - К.: Істина, 2003. - С. 414-439.

7. Сидоренко В.В. Відмежування самовільного зайняття земельної ділянки від інших порушень земельного законодавства / В.В. Сидоренко // Теорія і практика правознавства . - 2013. - Вип. 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/tipp_2013_2_38.pdf.

8. Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

9. Шульга А.М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування / А.М. Шульга. - Х.,2004. - С. 13.

Размещено на Allbest.ru