Сутність адміністративного нагляду у сфері охорони природи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

тюн в. м., ад'юнкт

Анотація

У статті досліджується поняття адміністративного нагляду у сфері охорони природи. Крім цього, з'ясовуються його сутнісні характеристики. Основна увага зосереджується на визначенні шляхів щодо вдосконалення наглядової діяльності державних органів у сфері охорони природи.

Ключові слова: нагляд, контроль, охорона природи, адміністративний нагляд, моніторинг.

Аннотация

В статье исследуется понятие административного надзора в сфере охраны природы. Кроме этого, выясняются его сущностные характеристики. Основное внимание сосредотачивается на определении путей по совершенствованию надзорной деятельности государственных органов в сфере охраны природы.

Ключевые слова: надзор, контроль, охрана природы, административный надзор, мониторинг.

Annotation

In the article the concept of administrative supervision is probed in the field of conservancy. In addition tum out him essence descriptions. Basic attention is concentrated on the decision of ways in relation to the improvement of observant activity of public organs in the field of conservancy. Key -words: supervision, control, nature protection, administrative supervision, monitored.

Вступ

Складна екологічна ситуація в Україні дає підстави стверджувати, що проблема взаємодії людини та природи останнім часом є однією з найбільш обговорюваних і викликає подальшу особливу зацікавленість.

Важливим юридичним засобом держави для забезпечення належного збереження, охорони й відновлення природи є наявність розгорнутої системи адміністративного нагляду. Тому нині залишається актуальним питання щодо вироблення шляхів удосконалення існуючої в Україні системи державного нагляду за дотриманням законності та правопорядку у сфері охорони природи.

Постановка завдання

Метою статті є з'ясування поняття та сутнісних характеристик адміністративного нагляду у сфері охорони природи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає можливість стверджувати, що у вітчизняній юридичній науці не повністю вирішені правові проблеми реформування системи адміністративного нагляду в галузі охорони довкілля. Певні аспекти проблеми досліджувалися в працях учених-правознавців, із-поміж яких слід назвати В.Б. Авер'янова, В.І. Андрейцева, О.Ф. Андрійка, В.І. Бабенка, П. Гетьмана, О.В. Мартинова, М.С. Панову, М.В. Руденка, С.В. Таранушича, Ю.С. Шемшученка, В. Шемчука, Х.П. Ярмакі та інших.

Результати дослідження

Для виконання свого обов'язку щодо забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України держава проводить ряд заходів, серед яких, зокрема, ідеологічні, економічні, політичні, правові, соціальні та інші. Зазначені заходи реалізовуються різноманітними інституціями, формами, способами та методами.

Особлива роль у системі заходів, на наш погляд, відводиться державному нагляду.

Зрозуміло, що інституціями, які його здійснюють, виступають державні правоохоронні та інші органи, одним із найважливіших завдань яких є охорона та збереження довкілля, утвердження, забезпечення прав і свобод людини, у тому числі й екологічних.

Як свідчить практика нормативно-правового регулювання, термін «нагляд» дуже часто вживається паралельно або ж у комплексі з поняттям «контроль», що й створює певні труднощі під час розмежування цих категорій і визначення їх сутнісних характеристик.

Крім того, про відсутність в Україні єдиного комплексного та системоутворюючого нормативно-правового акта, який би об'єднував і синтезував розрізнені елементи державного контролю та нагляду в галузі охорони довкілля в єдину, впорядковану й гармонійну систему, зазначають і деякі науковці. Відтак не існує й легальне визначення такої системи, що об'єктивно ускладнює коректне правове дефініціювання її сутності [1, с. ЗО].

З огляду на вищенаведене вважаємо за доцільне проаналізувати етимологічне значення цих понять, існуючі думки науковців щодо них, узагальнити їх і запропонувати своє бачення цієї проблеми.

Слово «нагляд» має такі етимологічні пояснення: 1) дія за значенням «наглядати»; 2) пильнувати, стежити за кимось, чимось для контролю, забезпечення порядку тощо; 3) службовець, група осіб чи орган влади, що наглядають за ким-небудь, чим-небудь [2, с. 707; 3, с. 503].

Слово «контроль» має такі етимологічні пояснення: 1) перевірка відповідності контрольованого об'єкта до встановлених вимог; 2) перевірка, облік діяльності кого-небудь, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось; 3) установа або організація, що здійснює нагляд за ким-небудь, чим-небудь, перевіряє його [2, с. 569]. нагляд адміністративний охорона природа

Наведене вище дає підстави стверджувати, що терміни «нагляд» і «контроль» мають дуже подібне етимологічне значення. Через це остаточне їх розмежування провести важко.

В енциклопедично-довідковому джерелі наводиться визначення поняття нагляду, під яким розуміється одна з форм діяльності різноманітних державних органів щодо забезпечення законності [4,с. 337].

Держаний нагляд - це діяльність спеціальних органів державного управління із систематичного контролю за дотриманням встановлених державних правил підприємствами, установами, організаціями, службовими особами та окремими громадянами [2, с. 707].

Основними ознаками державного нагляду є такі: 1) нагляд за дотриманням спеціальних норм і правил, що діють у всіх або більшості галузей і сфер; 2) функціонування спеціальних державних органів, які наділені широкими надвідомчими повноваженнями; 3) органи державного нагляду реалізують свої повноваження щодо не підпорядкованих їм органів та організацій; органи державного нагляду можуть застосовувати заходи адміністративного примусу. [5, с. 174-175].

У всіх концепціях адміністративного нагляду, що сформувалися в радянському адміністративному праві, були відсутні чітко виражені критерії розмежування контролю та адміністративного нагляду. Фактично адміністративний нагляд ототожнювався з контролем, був його специфічною формою або різновидом діяльності. Така теоретична двозначність і невизначеність не могла бути сприйнята правотворчістю та правозастосуванням, що стало на довгі роки тенденцією змішування контролю та нагляду в радянському й російському законодавстві [6, с. 8].

Аналогічно, на наше переконання, склалася ситуація і в українському законодавстві. На жаль, і сьогодні наука адміністративного права не вирішила проблему розмежування нагляду й контролю.

У сучасних, уже не соціалістичних, умовах, коли відбувається поступова демократизація суспільства та становлення України як правової держави, зменшується тотальне державне втручання в діяльність громадян та організацій. Таким чином, відбувається звуження державного контролю та збільшення обсягу нагляду.

У цьому контексті заслуговує на увагу позиція, висловлена Д.М. Овсянком. Розглядаючи нагляд у порівнянні з контролем як самостійний спосіб забезпечення законності, автор дає його визначення крізь призму відмежування від контролю, тобто нагляд відрізняється від контролю тим, що полягає в системному, постійному спостереженні спеціальними органами за діяльністю не підпорядкованих їм органів і суб'єктів із метою виявлення порушень законності [7, с. 148].

Ю.П. Битяк вважає, що метою нагляду є виявлення та попередження правопорушень, усунення їхніх наслідків та притягнення винних до відповідальності без права втручання в оперативну й господарську діяльність піднаглядних об'єктів, зміни чи скасування актів управління [8, с. 223-224].

В.В. Шемчук виділяє такі ознаки нагляду: здійснюється державними органами щодо суб'єктів, які їм організаційно не підпорядковані; у процесі нагляду застосовуються заходи адміністративного впливу; здійснюється за дотриманням відповідними суб'єктами спеціальних правових норм і правил [9,с. 37].

М.С. Панова називає характерні ознаки нагляду, які відмежовують його від інших функцій, у тому числі контролю, а саме: відсутність організаційно-управлінської підлеглості між наглядовими та піднаглядними органами; здійснення з метою попередження вчинення порушень відповідного законодавства, їх виявлення та припинення; можливість здійснення виключно державними органами (на відміну від контролю, оскільки існує, наприклад, громадський контроль); визначення законодавством підстав і порядку здійснення нагляду, які не можуть виходити за його межі; існування декількох критеріїв визначення видів нагляду (залежно від наглядового органу та залежно від підстав здійснення - плановий і позаплановий) [10, с. 12-13].

Цікавою є думка Х.П. Ярмакі. Автор вважає, що «нагляд» припускає «контроль», як і «контроль» припускає «нагляд». Про це зазначається яку переважній більшості докгринальних тлумачень цих термінів, так і в цілому ряді нормативно-правових актів, зокрема й законодавчого рівня. Головна відмінність контролю від нагляду полягає в тому, що суб'єкт нагляду, на відміну від суб'єкта контролю, не має права втручатися в оперативну діяльність піднаглядного. Звідси - будь-який суб'єкт контролю наділений наглядовими повноваженнями, а суб'єкт нагляду контрольними повноваженнями не наділений.

Учений обґрунтовує необхідність розширення сфери використання нагляду за рахунок звуження обсягу контролю, зазначаючи, що в житті суспільства збільшується роль технічних засобів, різноманітних технічних правил, нагляд за дотриманням яких - це важлива умова забезпечення безпеки держави та її громадян [11,с. 10-11].

Враховуючи вищесказане, вважаємо, що нагляд усе-таки слід відрізняти від близького до нього виду державної діяльності - контролю, хоча в них є багато спільних рис: їх поєднують єдина мета (забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні), форми здійснення роботи (перевірки, спостереження, витребування звітів, відібрання пояснень), обов'язковість вказівок та інше.

За ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [12] державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (державні служби, інспекції й агентства, наприклад, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державна екологічна інспекція України, Державна служба геології та надр України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України тощо).

Проте лише контрольними функціями компетенція органів виконавчої влади у сфері охорони природи не обмежується. Посадові особи цих органів, окрім контрольних повноважень (видача дозволів, ліцензії, установлення нормативів, правил, прийняття рішень щодо зупинки або заборони роботи підприємств чи їх окремих підрозділів, агрегатів, використання сировини чи матеріалів, зупинення операцій за рахунками в банках тощо), наділені ще й повноваженнями щодо здійснення нагляду.

Наглядова діяльність має на меті також попередження протиправних дій, усунення причин та умов, що сприяють правопорушенням, застосування заходів адміністративного примусу, у тому числі адміністративної відповідальності (в разі виявлення порушень загальнообов'язкових правил), якщо це віднесено до їх повноважень. До того ж інспекції, служби або агентства самостійно застосовують адміністративно-правові заходи згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законами та положеннями.

Враховуючи, що така наглядова діяльність буде регламентована нормами адміністративного права, здійснюватиметься за допомогою адміністративно-правових засобів і форм, то її, безперечно, можна називати адміністративним наглядом.

Крім того, досить часто в назвах органів екологічного контролю вживається слово «нагляд» (гірничий нагляд, ветеринарний, санітарно-епідеміологічний тощо).

Наприклад, згідно зі ст. 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру щодо порушників [13].

Отже, можна стверджувати, що центральні органи виконавчої влади (державні служби, інспекції та агентства) здійснюють не лише контроль у сфері охорони природи, а й адміністративний нагляд.

їхня контрольна та наглядова діяльність тісно переплітається. Саме тому виникає складність розмежування понять «контроль» та «нагляд» у цій сфері.

Окремі науковці зазначають, що в процесі здійснення адміністративного нагляду завжди передбачається вирішення адміністративно-правового конфлікту. Так, спостереження як процес стеження за ким-небудь, чим-небудь містить оцінку (моральну, юридичну) однією людиною іншої, яка робить величезний вплив на останню. Свідомість людини, коли її дії перебувають під наглядом, піддається або буде піддана оцінці поза звичним для неї колом родичів і знайомих, породжує таке почуття (обережності, страху, відповідальності), яке спонукає вести себе правомірно. Адміністративний нагляд у «чистому» вигляді, тобто без контактів наглядового органу з піднаглядними об'єктами, попереджає, унеможливлює, не дає «неправильній» поведінці трансформуватися в правопорушення або злочин. Однак предметом адміністративно-правового конфлікту може бути не саме по собі спостереження, а його результати, тобто виявлені відхилення нормального режиму функціонування піднаглядного об'єкта, які становлять загрозу безпеці або спричиняють порушення чинного законодавства, у тому числі й нормативно-технічних документів. У цьому випадку результатом відповідного спостереження буде прийняття заходів адміністративно примусу, тобто безпосередня реалізація юрисдикційних повноважень [14, с. 397-398].

Відмінність адміністративного нагляду від державного контролю полягає насамперед у тому, що державному контролю притаманна наявність широкого набору засобів і методів контрольної діяльності (перевірки, експертизи, ліцензування, аналіз звітних даних тощо), чого не можна сказати про адміністративний нагляд [15, с. 176].

Особливої уваги заслуговує позиція М.В. Руденка, який вважає, що доцільно вести мову про співвідношення контролю й нагляду в контексті «позавідомчого контролю», який здійснюють спеціально створені відповідно до законодавства органи, і «прокурорського нагляду», який реалізовують органи прокуратури. Як стверджує науковець, навіть за побіжного порівняння правомочностей державного спеціалізованого контролю й загального нагляду прокуратури неважко помітити, що ці органи здійснюють одні й ті ж дублюючі функції. Тому з метою уникнення своєрідної взаємозаміни повноважень він в основу їх розмежування ставить такі критерії: цілі та завдання створення й діяльності органів позавідомчого контролю та прокурорського нагляду; особливості характеру правомочностей прокуратури та інших спеціалізованих органів; роль, значення кожного з органів у системі державного управління [16, с. 59].

В.І. Бабенко, розглядаючи екологічний нагляд у контексті прокурорського нагляду, вказує на його відмінність від контролю, здійснюваного природоохоронними органами. Учений акцентує увагу на тому, що прокурори організовують і здійснюють нагляд саме за дотриманням і застосуванням законодавства у сфері охорони довкілля [17, с. 7].

У цьому випадку слід аналізувати позицію, викладену в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», де нагляд розглядається саме в контексті прокурорського нагляду. Згідно зі ст. 37 цього закону нагляд за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури, авч. 2 ст. 37 зазначено, що за необхідності в складі органів прокуратури України можуть створюватися спеціалізовані підрозділи, тобто природоохоронні прокуратури [12].

В.В. Таранушич обґрунтовує правильну думку, що прокурорський нагляду галузі охорони довкілля має сутнісні ознаки, а саме: 1) це самостійний вид державної діяльності, яка здійснюється від імені держави на всій території України; 2) метою прокурорського нагляду є забезпечення природозахисної законності всіма учасниками суспільних відносин та сприяння зміцненню екологічного правопорядку; 3) нагляд здійснюється на підставі Конституції та законів України; 4) шляхом здійснення прокурорського нагляду захищаються як державні інтереси, так і екологічні права й свободи людини та громадянина; 5) змістом прокурорського нагляду є виявлення порушень закону, причин та умов, які їм сприяють, вжиття заходів щодо усунення порушень і притягнення порушників закону до встановленої відповідальності [18, с. 12].

Не слід забувати й те, що працівники міліції здійснюють також нагляд щодо охорони природи. А оскільки наглядова діяльність її регламентується нормами адміністративного права й реалізується за допомогою адміністративно-правових форм, адміністративно-правовими засобами, то вона, звичайно, називається адміністративним наглядом.

Таким чином, нагляд міліції у сфері охорони довкілля є засобом адміністративного впливу й забезпечення законності, а також видом виконавчо-розпорядчої діяльності. Нагляд, який здійснюється міліцією, забезпечує охорону суспільних відносин з охорони природи та її ресурсів від загрозливих дій людини. Міліція зобов'язана не допустити й запобігти настанню шкідливих наслідків, виявити обставини, що можуть бути їх причиною, і вжити певних заходів для усунення виявлених відхилень.

Пріоритетність наглядової діяльності міліції перед контрольною полягає в тому, що вона, з одного боку, має профілактичний (попереджувальний) характер, а з іншого - працівники міліції під час реалізації наглядових повноважень можуть використовувати комплекс обмежених адміністративних засобів впливу на піднаглядні об'єкти (суб'єкти), що є загальноприйнятим орієнтиром правоохоронних органів більшості демократичних країн світу. Переорієнтація міліції України з контролюючого органу на наглядовий значно зменшить безпідставні втручання з боку її працівників у приватне життя та господарську діяльність фізичних чи юридичних осіб, що у свою чергу підвищить імідж як міліції в цілому, так і її працівників зокрема [11, с. 10].

До речі, про те, що міліція здійснює нагляд у сфері охорони природи, у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» нічого не зазначається, а необхідно було би вказати.

Враховуючи викладене вище, вважаємо, що складність трактування поняття «адміністративний нагляд» у сфері охорони природи пов'язана насамперед зі збігом у ньому правоохоронної та управлінської сутності.

В адміністративному нагляді, який здійснюють державні інспекції, служби, агентства у сфері охорони довкілля, наявна правоохоронна сутність, проте управлінська сутність усе-таки переважає. Зате, на наше переконання, правоохоронна сутність є переважаючою в адміністративному нагляді, здійснюваному міліцією у сфері охорони довкілля.

Не викликає заперечення й той факт, що правоохоронна сутність притаманна загальному нагляду у сфері охорони довкілля, який здійснює прокуратура.

Сутність адміністративного нагляду міліції та інших державних інспекцій, служб та агентств щодо охорони природи, на наш погляд, можна розкрити, визначивши основні напрямки її адміністративно-наглядової діяльності.

Наприклад, як правильно відзначає Х.П. Ярмакі, серед напрямків адміністративно-наглядової діяльності міліції можна виділити нормотворчість, організаційно-масову (попереджувальну) діяльність, застосування адміністративно-запобіжних заходів, застосування заходів припинення, притягнення до відповідальності [19,с. 192].

Водночас слід зауважити, що важливим елементом адміністративного нагляду є моніторинг (від лат. monitor - спостерігаючий).

У юридичній літературі про це сказано також. Моніторинг включає в себе систему спостережень, оцінки та прогнозу стану й динаміки тих або інших процесів, матеріальних об'єктів. Він використовується для постійного спостереження за динамікою об'єктів управління та дозволяє на основі одержуваної й використовуваної інформації оцінювати їх стан і прогнозувати розвиток, своєчасно здійснювати управлінські, господарські та інші заходи [20, с. 478-479].

Висновки

Підсумовуючи сказане, вважаємо, що нагляд у сфері охорони природи - це діяльність органів прокуратури, внутрішніх справ і центральних органів виконавчої влади (вони ж виконують правозастосовні та правоохоронні функції, тобто виступають у якості правоохоронних органів), спрямована на попередження правопорушень у сфері екології, вжиття заходів щодо усунення шкоди, завданої природі, причин та умов, що сприяють вчиненню вказаних правопорушень, а також притягнення правопорушників до встановленої законом відповідальності з метою забезпечення екологічного правопорядку.

Призначенням нагляду у сфері охорони природи є забезпечення дотримання всіма юридичними й фізичними особами вимог природоохоронного законодавства.

Вважаємо, що нагляд у цій сфері можна поділити на два види: загальний та спеціальний (адміністративний).

Загальний нагляду сфері охорони навколишнього природного середовища здійснює прокуратура.

Спеціальний (адміністративний) нагляд здійснюють служби, інспекції, агентства за певними напрямками охорони природи. Також вважаємо, що до цього виду нагляду можна віднести адміністративний нагляд у сфері охорони природи, який здійснюється органами внутрішніх справ.

Насамкінець зауважимо, що сутність адміністративного нагляду у сфері охорони природи розуміється нами як діяльність зі спостереження за кимось, виявлення чогось, спосіб слідкування за дотриманням установленого порядку чи правил, а також перевірка законності дій або діяльності.

Окрім того, нагляд і контроль є самостійними, невід'ємними елементами державного управління та засобами забезпечення законності, основна відмінність між якими полягає в межах їх застосування й деяких способах реалізації.

Вагомим недоліком чинного законодавства України є відсутність комплексного та ґрунтовного закріплення інституту нагляду у сфері охорони природи.

Список використаних джерел

1. Головкін О. Система державного екологічного контролю як складова єдиної системи державного контролю / О. Головкін // Вісник Національної академії прокуратури України. 2010. № 2(18). С. 30-34.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додатками, доповненнями та CD) / уклад, і гол. ред. В.Т. Бусел. К. ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.

3. Сучасний тлумачний словник української мови: [100 000 слів] / за заг. ред. докт. філос. наук, проф. В.В. Дубічинського. X.: ВД «Школа», 2009. 1008 с.

4. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А.Б. Барихин. М.: Книжный мир, 2005. 720 с.

5. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К.: Юридична думка, 2007. 992 с.

6. Мартынов А.В. Административный надзор в России: теоретические основы построения: [монография] / А.В. Мартынов ; под. ред. Ю.Н. Старилова. М.: ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2010. 183 с.

7. Овсянко Д.М. Административное право: [учеб, пособие] / Д.М. Овсянко ; под ред. проф. Г.А. Туманова. М.: Юристь, 1997. 448 с.

8. Адміністративне право України: [підручник для юрид. вузів і фак-тів] / за ред. Ю.П. Битяка. X.: Право, 2000. 520 с.

9. Шемчук В. Співвідношення понять «контроль» та «нагляд» у діяльності прокуратури / Шемчук // Право України. 2007.№7,С. 34-37.

10. Панова М.С. Нагляд за дотриманням адміністративного законодавства: адміністративно-правові засади розвитку та становлення: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / М.С. Панова ; Міжрегіональна Академія управління персоналом. К., 2013. 19 с.

11. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльності міліції в Україні: автореф. дис.... докт. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Х.П. Ярмакі; Харківський національний університет внутрішніх справ. Х., 2007. 41 с.

12. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1991. №41. Ст. 546.

13. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. 1994.№27. Ст. 218.

14. Мартынов А.В. Проблемы правового регулирования административного надзора в России. Административно-процессуальное исследование: [монография]. М.: NOTABENE, 2010. 548 с.

15. Ярмакі Х.П. Сутність адміністративного нагляду та його роль у правоохоронній діяльності міліції/Х.П. Ярмакі//Південно-український правничий часопис. 2012. № 1.С. 175-179.

16. Руденко М. Щодо усунення підміни прокуратурою інститутів контролю і нагляду в сфері управління / М. Руденко // Право України. 1996.№9,С. 58-62.

17. Бабенко В.І. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 / В.І. Бабенко ; Одеська національна юридична академія. О., 2004. 20 с.

18. Таранушич С.В. Організаційно-правові аспекти діяльності природоохоронної прокуратури: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 / С.В. Таранушич ; Академія адвокатури України. К., 2007. 22 с.

19. Ярмакі Х.П. Сутність адміністративно-наглядової діяльності міліції / Х.П. Ярмакі // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. 2005. № 2. 191-198.

20. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс / Ю.А. Тихомиров. 2-е изд., доп. и перераб. М.: Изд-во Тихомирова М.Ю., 2008. 697 с.

Размещено на Allbest.ru