Проблеми визначення ефективності санкцій за злочини проти моральності

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми визначення ефективності санкцій за злочини проти моральності

Макаров В. О.,

здобувач кафедри кримінального права

Стаття присвячена виявленню рівня ефективності санкцій за злочини проти моральності. Це не одна з традиційних робіт, у яких забагато філософствувань на тему: «а що ж таке ефективність?». Навпаки, у статті представлене розуміння ефективності санкцій як рівня їхньої здатності запобігати злочинам, проти яких вони спрямовані. З використанням потужного математичного інструментарію зроблено висновок, що рівень превентивної здатності санкцій за злочини проти моральності дуже скромний, причому як для найменш суворих покарань, так і для найбільш суворих покарань, передбачених у санкціях за злочини проти моральності в Україні.

Ключові слова: ефективність, злочини проти моральності, змінні, покарання, санкція.

Статья посвящена выявлению уровня эффективности санкций за преступления против нравственности. Это не одна из традиционных работ, в которых много философствования на тему: «а что же такое эффективность?». Напротив, в статье представлено понимание эффективности санкций как уровня их способности предупреждать преступления, против которых они направлены. С использованием мощного математического инструментария сделан вывод, что уровень превентивной способности санкций за преступления против нравственности очень скромный, причем как для наименее суровых наказаний, так и для самых суровых наказаний, предусмотренных в санкциях за преступления против нравственности в Украине.

Ключевые слова: эффективность, преступления против нравственности, переменные, наказание, санкция.

Article is devoted to identifying the level of effectiveness of sanctions for offenses against morality. This is not one of the traditional works, in which many of philosophizing on «what is it an efficiency?». On the contrary, the article presented understanding of the effectiveness of sanctions, as the level of their ability to prevent crimes against whom they are directed. With the use of powerful mathematical tools concluded that the level of preventive ability of sanctions for offenses against morality are very modest, both for the least severe punishment, and for the harshest punishment stipulated in the sanctions for crimes against morality in Ukraine.

Key -words: efficiency, crimes against morality, variables,punishment, sanction.

Питання про стримуючий ефект кримінально-правових санкцій все ніяк не зазнає збільшення кількості емпіричних досліджень. Утім існує нагальна потреба того, щоб дослідження проблем санкцій було зосереджено на наслідках покарання або інших примусових засобів у впливі на швидкість відновлення злочинної діяльності та відвернення інших осіб від первинної злочинної активності. Особливий інтерес у контексті цього питання викликає проблема наслідків від застосування покарань та спеціальної конфіскації за злочини проти моральності. Наведемо тут один тест неокласичної гіпотези стримування, але зробимо це в межах більш широкої концептуальної основи. Неокласична гіпотеза стримування є частиною більш загальної теорії людської поведінки. Ми маємо намір перевірити цю теорію саме так, як вона стосується злочинів проти моральності. Ми будемо використовувати одночасно межі рівняння для перевірки ефективності кримінально-правових санкцій та інших відповідних неокласичних змінних, які були вивчені емпірично до цього часу.

Стан дослідження. Багато науковців досліджували взаємозв'язок між злочином, побудовою санкції та застосуванням покарання. Визначенню суворості покарань присвячували свої праці Н.А. Ниркова, Н.В. Огородникова, Ю.А. Пономаренко, К.А. Сич та ін. [1; 2; 3; 4]. Засадам побудови санкцій, у тому числі в контексті їхньої ефективності, приділяли увагу Т. А. Денисова, О.О. Книженко, Н.А. Орловська, Ю.В. Філей та інші дослідники [5; 6; 7]. Теоретичні моделі санкцій стають дедалі складнішими [8; 9] - вони включають більше змінних, у тому числі економічні змінні, і визначають, що ці змінні можуть бути взаємозалежними. До того ж ця теоретична розробка супроводжується застосуванням більш складних статистичних технік. Результати цього дослідження послідовно підтверджують гіпотезу, що ймовірність покарання є стримуючим фактором для злочину, але надати вичерпні докази щодо того, що суворість покарання має таку ж кореляцію не можна.

Досліджень ефективності санкцій за злочини проти моральності нам знайти не вдалося. Проте існують дослідження ефективності кримінально-правових санкцій на концептуальному рівні й щодо інших видів злочинності [10; 11].

Позбавлення волі (як один із аспектів гіпотези стримування злочинності) було досліджене в низці робіт за останні роки [12; 13]. Дебати із цього приводу можуть служити сучасним синопсисом означеної проблеми, однак доброї емпіричної обробки цього питання так і не відбулося. На жаль, у рамках цього дослідження ми не можемо запропонувати універсальної моделі визначення ефективності кримінально-правових санкцій, хоча й очевидне розуміння того, що тут усі дослідники мусять виходити із загальної моделі емпіричної верифікації ефективності. Зазначена складність існує ще й на фоні того, що доволі проблемним залишається дискурс щодо розуміння самого поняття ефективності кримінально-правової санкції. Але ми змушені відсторонитися від філософсько-правового вивчення питання, оскільки цього вимагають предметні рамки нашого дослідження. Видається, що названа проблематика потребує ширшого залучення емпіричних методів. Переважна більшість досліджень, передусім західних, зосереджувались на методологічних питаннях, пов'язаних із емпіричною перевіркою гіпотези стримування, й не приводили до загального висновку про справедливість гіпотези.

Постановка завдання. У цій статті ми пропонуємо, продовживши дискурс про здатність кримінально-правових санкцій стримувати злочини, здійснити перевірку означеної можливості на прикладі злочинів проти моральності. Для цього буде тестуватися неокласична теорія розуміння кримінально-правових санкцій та покарань у контексті більш повної моделі, тобто моделі, яка включає в себе чітке визначення розмірів змінних у санкціях, а також економічні фактори, що впливають на індивідуальну схильність до вчинення злочинів проти моральності. Ми хочемо визначити, чи існує зв'язок, чи може він бути знайденим між вчиненням злочинів проти моральності й змінними, що входять у предмет нашого аналізу.

Результати дослідження. У неокласичній моделі поведінку індивіда визначають оцінкою її утиліт, пов'язаних із різними можливостями. Ймовірно, злочинну поведінку не слід вважати в цьому розумінні особливою. Є три аспекти стримування, пов'язані з використанням будь-якої юридичної або неформальної санкції: ймовірність, суворість і швидкість застосування санкції. Оскільки ймовірність бути юридично покараним, суворість покарання та швидкість його виконання можуть вплинути на сприйняття особою користі від злочинної поведінки, рівень вчинення злочинів проти моральності залежатиме від цих змінних. Проте повніше розуміння неокласичної моделі покарання передбачає те, що рішення скоїти злочин залежить також і від економічного становища особи. Позбавлення волі представляє більший економічний збиток, і, отже, більшу марність для осіб, які заробляють більш високі законні доходи. Однак цей показник слабшає стосовно безробітних. Особа з високим рівнем доходів знайде майнову вигоду, пов'язану із вчиненням злочину проти моральності, менш привабливою. Наприклад, зайнята в народному господарстві особа буде вкрай низько мотивована вчиняти наругу над могилою з корисливих спонукань, а дані нашого дослідження свідчать, що 59% цього різновиду злочинів вчинюються з корисливих спонукань. Натомість особи, котрі займаються сутенерством, і це становить їхній основний або єдиний прибуток, будуть найменше відчувати стримуючий ефект від кримінально-правової санкції на рівні загальної превенції. Таким чином, рівень доходів і потенціал майнової вигоди, пов'язаної зі злочинною діяльністю, повинні також з'явитися в якості аргументів у функції, яка пояснює вчинення злочину проти моральності. Такий акцент на перспективах прибутків і збитків не суперечить тому факту, що емоційні міркування теж мають значення.

Основні положення, що лежать в основі підходу до злочинів проти моральності виражаються в тому, що: 1) ці злочини здійснюються в основному як результат деморалізації особистості, котра, як правило, проявляється на тлі корисливої мотивації; 2) схильність до вчинення таких злочинів залежить від майбутніх прибутків і збитків. Немає підстав апріорі очікувати, що люди, які деморалізовані, менш чутливі до змін у вартості, а також доходів, пов'язаних із діяльністю, яку вони можуть і хотіли б продовжити, ніж особи, котрі просто байдужі до благополуччя інших [14, с. 209-227]. Тут взагалі важко формалізувати критерій деморалізації, оскільки це доволі оціночне розуміння, і тут ми найменше хотіли би вдаватися у філософський дискурс. Дуже важко переконатися, а ще більше переконати інших, що 16-річні підлітки, які просто заради «приколу» розміщують на своїй сторінці в соцмережі якийсь порно ролик - це деморалізовані особи.

Неокласична гіпотеза узгоджується з емоційним впливом на особу. Теоретично, найбільш повні дослідження [15,с. 521-565] використовували загальний рівень злочинів певного виду, індекс імовірності й індекс суворості санкцій, а також показники доходів і прибутку особи, як емпіричні змінні рівняння.

Кожне із цих досліджень використовувало різні комбінації змінних і їх розмірів, а також різні підходи до цих понять. Розмірність імовірності позбавлення волі вимірюється за строком ув'язнення за злочин по відношенню до кількості злочинів, відомих правоохоронному органу. І. Ерліх використовував швидкість застосування арешту й умовну ймовірність засудження за злочин на арешт. Суворість позбавлення волі вимірювалася по строку позбавлення волі [16, с. 397-418].

Як швидкість виконання санкції впливає на її ефективність поки що не відомо, оскільки не проводились відповідні емпіричні дослідження, окрім дослідження І. Ерліха. Однак він вивчав це питання принагідно до застосування санкцій за вбивства. Уявляється, що це принципово не вплине на картину, адже, якщо встановлена кореляція між швидкістю застосування санкції за вбивство й відверненням можливих злочинів у майбутньому, це буде справедливим і щодо санкцій за злочини проти моральності. Швидкість виконання санкції є ідеальною змінною санкції в сенсі умоглядності цієї змінної. Відомі досліди над тваринами показують, що негайне покарання за певну поведінку підвищує ефективність запобігання можливим подібним вчинкам у майбутньому в декілька разів. А ось в системі кримінальної юстиції такої швидкості добитися неможливо. Навіть інквізиційний процес не може дати такої швидкості. Окремий вимір змінної в рівнянні - це позбавлення волі та штраф. Складність оцінювання тут полягає у визначенні ймовірність виконання санкції. Але дослідники пов'язують їх міру, умовну ймовірність виконання після засудження. Отже виконання позбавлення волі та штрафу як санкцій заводить у глухий кут, оскільки наслідки тут не можна відділити від самої санкції.

Економічний виграш за злочин проти моральності апроксимується за допомогою індексів доходу на душу населення. Оскільки дана економічна віддача може стосуватися відносно бідних осіб, а практика це доводить, може бути доцільним включити індекс бідності в якості одного з аргументів у моделі. Можна використати відсоток осіб, що заробляють менше половини медіанного доходу. Можна також використати рівень безробіття й рівень участі в робочій силі, але немає явного індексу бідності.

Важко узагальнити картину на основі існуючих досліджень, оскільки автори розглядають санкції та змінні моделі чи рівняння, котрі стосуються елементу - економічний статус, по-різному. Порівнянність результатів, крім того, гальмується використанням авторами різних наборів даних, різних функціональних форм і різних контрольних змінних.

Емпіричні результати цих досліджень рівномірно підтримують твердження, що ймовірність застосування кримінально-правової санкції стримує злочин. Що стосується інших неокласичних змінних (тривалість позбавлення волі, розмір штрафу, ймовірність виконання санкції та економічний статус злочинця), то їх результати неоднозначні.

У цьому виникає ще й складність оцінки ефективності санкцій за злочини проти моральності, котрі вчинюються не через корисливі мотиви. Таких меншість, але вони є. Як у цьому випадку враховувати фактор безробіття або бідності? Очевидно, що вони впливають на вчинення цих злочинів та рецидив, але в такому рівнянні їх оцінювати не коректно, адже вони відсутні в мотивації особи.

Таким чином, загальна неокласична гіпотеза підтверджуються доказами не послідовно. Поки що вона не може бути прийнята, але й не може бути відхилена. Наприклад, статистичні моделі були використані як помилково специфічні, тобто істотні змінні виключені з моделі. Якщо важливі рівняння опущені, або якщо неправильно функціональна форма була використана, але підтвердила гіпотезу, то такий результат не може бути зарахованим.

Відповідно до нашої точки зору на неокласичну гіпотезу, ми припускаємо, що позбавлення волі як змінна в рівнянні з оцінки ефективності санкції передбачає власну ймовірність, залежно від серйозності та розмірів санкції, стрімкості її застосування. Ця точка зору відрізняється від поглядів наших попередників, які не виділяли серед змінних розміри санкції, і ураховували лише види покарань. Наш підхід має ту перевагу, що він включає в себе відповідні розміри змінних санкцій в межах концептуально більш точної та реалістичної основи. Наша модель є повнішою, що одночасно включає більше теоретично відповідних ефектів від санкцій, а також відповідні змінні економічного статусу.

Ми будемо використовувати два виміри змінної - позбавлення волі та штрафу: імовірність позбавлення волі (штрафу) за злочини проти моральності, і строк позбавлення волі (розмір штрафу) за ці злочини. Ми будемо розглядати тільки один аспект застосування санкції, що проявляється в її виконанні: імовірність бути виконаною щодо засудженого, котрий вчинив злочин проти моральності. У рамках нашої моделі ми уникаємо використання умовної ймовірності виконання санкції, ураховуючи переконання в тому, що ми не можемо знайти доказів на користь того, що потенційні злочинці чутливі до змін в такій умоглядній змінній, і вважаємо, що для потенційних злочинів, котрі можуть розмірковувати над вчиненням злочину проти моральності, як мірилом невигідності такої поведінки, користуються таким видом санкцій як позбавлення волі або штраф.

Наша неокласична модель також включає в себе дві основні змінні: економічний статус (дохід на душу населення) та індекс економічної бідності, а також набір контрольних змінних. Модель складається із чотирьох рівнянь, наведених нижче. Ми повинні допустити можливість, що злочини проти моральності й санкції взаємопов'язані. У звичайному відношенні санкції впливають на рівень цих злочинів, оскільки злочинці ретроспективно реагують на ці санкції. Не такий відомий, але в рівній мірі правдоподібний і не менш важливий рівень цих злочинів може вплинути на рівень санкцій: наприклад, серія скандальних злочинів проти моральності може привести до загального збільшення строку позбавлення волі, встановлюваних щодо засуджених. Теоретично правильна модель повинна визнати, що злочин і санкції можуть передбачати одночасно певні змінні. Це необхідно враховувати при оцінці ефективності санкцій за злочини проти моральності, а також включати до змісту рівнянь.

Взаємозалежність злочинів і санкцій має аналог у теорії економічного попиту та пропозиції, у якому ціна й прибутокє спільними змінними, котрі мають ураховуватися для того, щоб теоретично послідовно оцінити розвиток пропозиції та попиту, виробничої функції відносин, що належать до системи кримінального правосуддя.

Явне визнання такої взаємозалежності дається в нашій моделі шляхом включення рівнянь (1) - (4). Отримана система відображає чотири рівняння, котрі у формальному сенсі показують функціональний взаємозв'язок між злочинами проти моральності й санкціями за них. В основному рівнянні злочин проти моральності є функцією розмірів санкцій (1):

Ct = Ct (<р, а, є, v, S, р) (1)

(р = <p(Ct, v, S, р, Рс, ct_1, U18_35, MF16_35, Р, Мг) (2)

а = о(С, v, S,р, Рс, ct_1, U18_35, MF16_35, Р, Мг) (3)

є = e(Ct, v, S, р, Рс, ct_1, U18_35, MF16_35, Р, Мг) (4)

Де,

С(-- рівень злочинів проти моральності на рік t, котрі стали відомі правоохоронним органам; ф - імовірність застосування санкції у виді позбавлення волі (штрафу). Відношення числа засуджених, котрі перебувають в установах виконання покарань до числа осіб, котрі вчинили злочини проти моральності; відношення числа засуджених до штрафу до числа осіб, які вчинили злочини проти моральності;

а -межі санкції у виді позбавлення волі (штрафу). Середнє число місяців, котрі особа перебувала в ув'язненні за злочин проти моральності; середній розмір штрафу в гривнях;

є- імовірність виконання санкції. Співвідношення позбавлень волі за злочини проти моральності та кількості цих злочинів, відомих правоохоронним органам, 2010-2011, 2011-2012 рр.; співвідношення застосування штрафу за злочини проти моральності та кількості цих злочинів, відомих правоохоронним органам, 2010--2011,2011--2012 рр.;

v - середній прибуток. Міра економічних можливостей (потенціал прибутків) від вчинення злочинів проти моральності;

5 - відсоток осіб, що живуть менше ніж на половину середнього доходу. Міра частини населення, для яких є стимул займатися злочинною діяльністю;

р - відсоток раніше судимих за злочини проти моральності;

Рс - показник на душу населення ресурсів правоохоронних органів. У 2012 р. - ресурси міліції, якщо розраховувати їх на душу населення;

U 35 - рівень безробіття серед населення, віком від 18 до 35 років;

MF16 35 - кількість чоловіків і жінок, віком від 16 до 35 років;

Р-- стан населення;

Мг - перебування в шлюбі населення, віком від 16 до 35 років і старше.

Джерела даних забезпечують офіційна статистика Державної служби статистики України, МВС України та контент-аналіз кримінальних проваджень за відповідні періоди. У дослідженні використана логарифмічна лінійна функціональна форма. Спостереження, використані у вигляді регресійного аналізу, повинні бути перетворені в логарифми.

Результати підстановки конкретних даних, котрі відповідають змінним вищенаведених формул повідомляють нам ефективність санкцій за злочини проти моральності. Оскільки дані були перетворені в логарифми, коефіцієнти, що входять у формули можна інтерпретувати в такий спосіб: якщо коефіцієнт змінної X дорівнює к, то 1-відсоткове збільшення X виробляє відсоткову зміну швидкості вчинення злочинів проти моральності. Наприклад, 1-відсоткове збільшення ризику позбавлення волі породжує зниження кількості злочинів проти моральності на 0,52 %.

Очевидно, що розміри санкцій можуть залежати від кількості злочинів проти моральності, але для такого висновку необхідний статистичний аналіз. Вище ми визначили, що злочин проти моральності є функцією розмірів санкцій, котрі в свою чергу залежать від кількості злочинів проти моральності. Ми пропонуємо використовувати техніку найменших квадратів для множинної регресії.

Результати підрахунків, застосовуючи наведені формули в конкретних рівняннях із підстановкою даних, джерело котрих ми вже зазначали, можна побачити в таблиці 1. Ці результати послабили довіру до санкцій як інструменту для стримування злочинів проти моральності. Навіть існуюча впевненість у силі ф (імовірність застосування санкції у виді позбавлення волі або штрафу) суттєво запобігати злочинам є невиправданою, тобто (р і а обидва нестабільні, і великий інтерес викликає те, що переміна є залишається викривленою.

Таблиця 1

Результати підстановки конкретних даних до змінних рівнянь (1-4)

У неокласичної моделі, вибір, чи вчиняти злочин, чи ні, залежить від розрахунку прибутків і збитків від цього. На жаль, як нам уявляється, з огляду на зазначене вище, теорія кримінального права та математичний інструментарій не можуть запропонувати іншу модель, не пов'язану з оцінкою ефективності санкцій, оскільки в ній та подібних закладений алгоритм людської поведінки з точки зору законів біхевіоризму. Інші ж моделі або нехтують механізмом розрахунку, а це вже означає, що немає можливості оцінювати ефективність санкцій з точки зору запобігання злочинам, або додають у розрахунки доволі багато припущень та спекуляцій. Ми не в змозі виявити послідовний зв'язок між санкціями й злочинами проти моральності. Більш того, ми не можемо знайти послідовного зв'язку між прибутками або можливостями для отримання прибутку від злочинів проти моральності. Дійсно, більшість цих злочинів вчиняються через бажання отримання прибутку, але на рівні математичної перевірки цієї гіпотези, виявляється, що бідність та проблеми з прибутками не є запорукою вчинення злочинів проти моральності. Видається, що це проблема більш високого рівня й повинна вивчатися в контексті досліджень того, як бідність корелює зі злочинністю, і чому в багатих суспільствах рівень злочинів проти власності не менший, ніж у суспільствах, де бідність є разючою.

Наші статистичні підрахунки допоможуть нам зробити висновок, що деякі особи, котрі вирішили не вчиняти при нагоді злочини проти моральності, зробили це через занадто, на їхню думку, високий рівень санкцій. За умови, що вони знають про вид та розмір цих санкцій. Немає прямої пове- дінкової інформації, й вона не може бути отримана з інших джерел.

Використання об'єктивних показників санкцій, наприклад, середній строк ув'язнення, здавалося б, теоретично менш вагоме, ніж виявлення того, як сприймаються санкції потенційними злочинцями. Коефіцієнт детермінації для запобіжного ефекту становить 0,20 і 0,38 для 2011 р. і 2012 р. Таким чином, наша залежна змінна, ймовірно, дуже незначна в якості найближчої щодо детермінації для незалежної змінної.

Висновки

Таким чином, емпіричне виявлення рівня ефективності санкцій за злочини проти моральності демонструє нам однозначну перспективу: ефективність повинна пов'язуватися із запобіжними можливостями, інакше, ми не будемо користуватися об'єктивним мірилом оцінок ефективності. Проте здійснювати таку оцінку важко не стільки через складність формалізації змісту складників, скільки через те, що практично неможливо в цьому процесі, вичленувати вплив інших соціальних чинників, а не лише самих санкцій. Це ускладнює адекватне сприйняття картини ситуації щодо ефективності санкцій. Вимірювання показують, що цей ефект слабкий, і що більшу вагу мають інші соціальні чинники корегування поведінки людини. Зокрема потужний вплив має економічна мотивація вчинення злочинів проти моральності, котра часто вища за ефект від санкцій.

санкція злочин моральність

Список використаних джерел

Ныркова Н.А. Уголовно-правовые санкции за преступления различной степени тяжести [Текст]: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.А. Ныркова; СПб. гос. ун-т. -СПб.,1991. - 18 с.

Огородникова Н.В. Санкции за имущественные преступления [Текст]: дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.В. Огородникова; Саратов, юрид. ин-т. - Саратов, 1991. - 186 с.

Пономаренко Ю.А. Штраф як вид покарання у кримінальному праві України (за результатами реформи 2011 р.) [Текст] / Ю.А. Пономаренко - X.: Право, 2012. - 80 с.

Сыч К.А. Уголовное наказание и его состав: теоретико-методологические аспекты исследования [Текст]: автореф дис. на соиск. науч. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 /К.А. Сыч; Академия права и управления Мин. юст. РФ. - Рязань, 2001.-63 с.

Денисова Т.А. Кримінально-правові санкції та злочини проти власності [Текст]: монографія / Т.А. Денисова, Ю.В. Філей. - К.: ЦУГ, 2008. - 176 с.

Орловская Н.А. Уголовно-правовые санкции: проблемы определения, классификации и функціонального анализа [Текст]: монография/Н.А. Орловская. -О.: Юрид. лит., 2010. -296 с.

Книженко О.О. Санкції у кримінальному праві [Текст]: монографія / О.О. Книженко. - X.: Ника Нова, 2011. - 336 с.

Бурлаков В.Н.Уголовное право и личность пре ступника [Текст]: монография. -- СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. - 240 с.

Дядькин Д.С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический поход [Текст]: монография / Д.С. Дядькин. - СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. -510 с.

Рыбина А.В.Проблемы построения санкций и эффективность их применения за преступления, связанные с незаконным оборотом наркотических средств, психотропних веществ или их аналогов [Текст]: дис. на стиск, уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А.В. Рыбина; Кубанский государственный аграрный университет. - Краснодар, 2005. - 182 с.

Пивоварова А.А. Эффективность санкции уголовно-правовой нормы / А.А. Пивоварова // Уголовно-правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступностью: Сборник научных трудов. - Саратов: Сателлит, 2008. - С. 126-128.

Мясников В.В. Лишение свободы на определенный срок (содержание, цели и средства их достижения) [Текст]: дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / В.В. Мясников; Ростовский юридический институт МВД РФ. - Ростов-на-Дону, 2003. - 208 с.

Южанин В.Е. Механизм реализации наказания в виде лишения свободы [Текстфдис. на соиск. уч. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 / В.Е. Южанин; Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. - Москва, 1996. - 525 с.

Ehrlich I. Deterrence: Evidenceandlnference/ I. Ehrlich//YaleLawJoumal. - 1975. - Vol. 85. - P. 209-227.

Ehrlich I. Participationin Illegitimate Activities: A Theoretical and Empirical Investigation / I. Ehrlich //Journal ofPolitical Economy. - 1973. - Vol. 65,- P. 521-565.

Ehrlich I The Deterrent Effect of Capital Punishment: A Question of Life and Death /I. Ehrlich// American Economic Review. - 1975. -Vol. 65. - P. 397-418.

Размещено на Allbest.ru