Адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу України

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу України

Гущин О.О., ад'юнкт науково-організаційного відділення

Анотація

У статті зроблена спроба проаналізувати поняття «адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу» через поняття «правовий статус військовослужбовців» та «конституційно-правовий статус військовослужбовців».

Ключові слова: миротворчий контингент, миротворчий персонал, «правовий статус військовослужбовців», «конституційно-правовий статус військовослужбовців», адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.

Аннотация

В статье была сделана попытка проанализировать понятие «административно-правовой статус миротворческого контингента и миротворческого персонала» через понятие «правовой статус военнослужащих» и «конституционно правовой статус военнослужащих».

Ключевые слова: миротворческий контингент, миротворческий персонал, «правовой статус военнослужащих», «конституционно-правовой статус военнослужащих», административно-правовой статус миротворческого контингента и миротворческого персонала.

Annotatіon

The article is an attempt to analyze the concept of «administrative and legal status of peacekeeping contingents and personnel» through the concept of «legal status of servicemen» and «constitutional legal status of military personnel».

Key -words: peacekeeping forces, peacekeeping personnel, «the legal status of servicemen», «constitutional and legal status of servicemen», administrative and legal status of peacekeeping contingents and personnel.

Вступ. Миротворча діяльність стала одним з важливих напрямів зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Підтвердженням цьому є сам факт участі в миротворчих операціях у багатьох країнах світу, зокрема в колишній Югославії в складі міжнародних сил ООН і багатонаціональних сил у Боснії і Герцеговині, Косово.

У ході миротворчих операцій не тільки вирішуються питання, пов'язані з безпосереднім мирним врегулюванням збройних конфліктів, але і відпрацьовуються елементи нової системи регіональної безпеки, заснованої на взаємній готовності і здатності України до співпраці та партнерства в ім'я миру і загальної безпеки. Для досягнення необхідного рівня сумісності миротворчих підрозділів України з іншими підрозділами багатонаціональних миротворчих сил, наша країна продовжує упроваджувати відповідні критерії і стандарти у сфері оборонного планування, забезпечення підготовки визначених органів військового управління, військових підрозділів до спільних дій зі збройними силами держав - членів міжнародних організацій у сфері безпеки. миротворчий контингент конституційний правовий

Дослідженням правового забезпечення міжнародних операцій з підтримки миру та безпеки, підготовки та участі в них миротворчих підрозділів та миротворчого персоналу займалися такі українські та зарубіжні науковці, як В.І. Алещенко, С.О. Акулов, В.В. Бібік, С.Д. Білоцький, А.В. Галімов, О.Л. Горбачов В.О.Заросило, А.А. Каленський, І.П. Козинець, І.М. Коропатнік, О.М. Мельник, О.О. Мережко, М.В. Михеєв, Т.А. Мо- ренчук, П.Г. Назаренко, М.І. Неліп, В.В. Плотніков, Я.Ф. Радиш, Ю.І. Руснак, К.Л. Сазонова, В.О. Шамрай та інші. Так, наприклад, сферою досліджень О.В. Заросила стало, зокрема, адміністративно-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності, І.М. Коропатнік разом з В.О. Шамраєм дослідили організаційно-правові аспекти застосування підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях, а О.М. Мельник спільно з Я.Ф. Радиш провели аналіз джерел, що висвітлюють особливості правового регулювання таких операцій, дослідивши питання компетенції міжнародного співтовариства, держави і суспільства в розв'язанні гуманітарних конфліктів. Сучасний стан та перспективи участі військовослужбовців у миротворчій діяльності став об'єктом дослідження П.Г. Назаренка. Дальшим розвитком дослідження питання правової природи гуманітарних силових операцій ООН (гуманітарних інтервенцій) цілком обґрунтовано можна вважати дослідження М.І. Неліпа та 0.0. Мережка. У Російській Федерації правові аспекти миротворчої діяльності стали предметом дослідження О.Л. Горбачова, а К.Л. Сазонова вивчала питання застосування збройної сили під час здійснення миротворчих операцій. На жаль, не існує комплексного теоретичного дослідження з питань особливостей адміністративно-правового статусу миротворчого контингенту та миротворчого персоналу України.

Таким чином, як ми бачимо вище, більшість сучасних досліджень з тематики підготовки та здійснення миротворчої діяльності віддають перевагу її розгляду через призму міждержавних відносин, міжнародно-правових критеріїв її правомірності та адміністрування на загальнодержавному рівні, а також логістичного, морально-психологічного, кадрового забезпечення тощо. Проте, питанням правового забезпечення безпосередньої діяльності миротворчих контингентів та персоналу в зоні їхньої відповідальності, дослідженням особливостей їх правового статусу, на жаль, не приділено належної уваги.

На нашу думку, поняття «адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу» посідає особливе місце у визначенні сучасної міжнародної практики організації та проведення миротворчих операцій. Тому метою даної статті буде аналіз змісту поняття «адміністративно-правового статусу миротворчого контингенту та миротворчого персоналу України» та його вплив на сучасну миротворчу діяльність нашої держави.

Постановка завдання. Виходячи з даної мети поставлено такі завдання:

- проаналізувати поняття «правовий статус військовослужбовців», «конституційно-правовий статус військовослужбовців» як базових у структурі поняття «адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу;

- з'ясувати поняття, структуру та дослідити елементи адміністративно-правового статусу військовослужбовців України, які проходять службу в миротворчих контингентах;

- дати правовий аналіз змісту понять «адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу України.

Результати дослідження. Участь України в міжнародних миротворчих операціях є однією з вагомих складових її зовнішньої політики. Україна бере активну участь у них, оскільки вона впевнено входить до десяти найбільших держав-контрибуторів ООН та є активним учасником у врегулюванні воєнно-політичних конфліктів та в забезпеченні міжнародної безпеки.

У Стратегічному оборонному бюлетені України, який був затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2012 року № 771/2012 у п. 3.5.2. «Участь України в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки» слушно зазначається: «Участь підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, у міжнародних заходах щодо врегулювання кризових ситуацій, боротьби з піратством, протидії глобальним та регіональним викликам і загрозам, терористичній діяльності відповідно до принципів і норм міжнародного права та з урахуванням інтересів України дасть можливість, з одного боку, підвищити їх оперативну спроможність, а з іншого - набути необхідного досвіду взаємодії та належного рівня оперативної сумісності сил і засобів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, із силами і засобами інших держав» [1].

Важливою новацією Стратегічного бюлетеня, у контексті нашого дослідження, було наголошення в п. 3.5.3 про прагнення України до подальшого досягнення оперативної сумісності сил і засобів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, із силами і засобами інших держав.

Практичне співробітництво України з міжнародними організаціями у сфері безпеки, участь Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, у спільних заходах із підготовки військ до міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки потребують високого рівня сумісності підрозділів сил безпеки і оборони з відповідними підрозділами зі складу багатонаціональних формувань [1].

Незважаючи на те, що Україна з 1992 року виступає активним контрибутором світової миротворчості, нормативно-правове забезпечення підготовки та діяльності вітчизняних підрозділів на рівні національного війська довгий час було практично не систематизовано.

Лише к середині 2000 років у Збройних Силах починають з'являтись нормативні акти, які можна назвати системними. Так, варто навести накази Міністра оборони України від 19.10.1999 № 314 «Про затвердження Тимчасової інструкції про матеріально-технічне забезпечення військових частин й окремих підрозділів, що виконують завдання в складі миротворчих сил» [2], від 11.09.2004 № 400 «Про затвердження Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України» [3], від 25.10.2004 № 485 «Про затвердження Інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях» [4], від 13.12.2004 № 611 «Про затвердження Положення про організацію медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які залучаються до участі в міжнародних миротворчих операціях» [5], від 18.10.2005 № 630 «Про удосконалення порядку відбору та проходження військової служби в миротворчих підрозділах, механізму подальшого використання в Збройних Силах України військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях та їх соціальний захист» [6], від 10.05.2006 № 252 «Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів і персоналу Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях» [7], від 01.06.2009 № 267 «Про затвердження Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Силах України та Плану реалізації Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Сил України» [8], 28.12.2011 № 840 «Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів (персоналу) Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях» [9], Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.10.2005 № 154 «Про затвердження Інструкції військовослужбовцям українського миротворчого контингенту і миротворчому персоналу щодо правил поведінки з місцевим населенням під час виконання миротворчих завдань у відповідній країні перебування» [10].

Однак навіть така, достатньо широка правова регламентація дій миротворчих контингентів та миротворчого персоналу України, не визначила чітко одне з найважливіших питань - правовий статус військовослужбовців, які проходять службу в миротворчому контингенті. Це пов'язано в першу чергу з тим, що законодавчого визначення поняття «статус військовослужбовця» в Україні немає. Аналізуючи законодавство нашого найближчого сусіда - Російської Федерації, ми бачимо, що ще в 1993 році був прийнятий Закон «Про статус військовослужбовців», який: «...встановлює права, обов'язки і відповідальність військовослужбовців, визначає основи державної політики щодо правового і соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених із військової служби, та членів їх сімей» [11].

В 1998 році був прийнятий новий закон «Про статус військовослужбовців», який весь час змінювався та доповнювався (Федеральні закони від 31 грудня 1999 року № 229-ФЗ, від 19 червня 2000 року № 82-ФЗ, від 7 серпня 2000 року № 122-ФЗ, від 27 грудня 2000 року № 150-ФЗ). Цей Закон встановлює, що «статус військовослужбовців є сукупність прав, свобод, гарантованих державою, а також обов'язків та відповідальності військовослужбовців, встановлених цим Законом, федеральними конституційними законами, федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації» [12].

Визначаючи зміст поняття статус військовослужбовця України ми виходили з визначення, яке дав у своїй роботі В.Й. Пашинський: «військовослужбовець - це громадянин України, який проходить військову службу, що є державною службою особливого характеру, в одному з військових формувань України, яке створене відповідно до чинного законодавства України для здійснення оборони держави» [16, с. 6].

Беручи за аналогію вищезгадані визначення, а також виходячи з теорії права, можна дати наступне визначення: статус (або, як ще називають, правове становище) військовослужбовців - це сукупність гарантованих Конституцією та законами України прав та свобод, а також обов'язків та відповідальності, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Обсяг та реальний зміст прав, свобод, обов'язків та відповідальності військовослужбовців залежить від багатьох факторів чи обставин, з яких можна виділити два головних:

- по-перше, військовослужбовець є громадянином своєї держави, отже він має загальний правовий статус особи та громадянина, що включає в себе загальні права та обов'язки, що належать всім громадянам. У Статуті Внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовці мають усю повноту прав і свобод, закріплених у ст. 18. Конституції України [13];

- по-друге, обумовлені особливостями військової служби та специфічністю службових обов'язків; їх характеризує низка факторів, таких, зокрема як: обов'язок погодитись з певними обмеженнями деяких своїх основних прав та свобод (свобода пересування, вибір місця проживання, участь у діяльності політичних партій, страйках, демонстраціях, заняття підприємництвом тощо); необхідність неухильного виконання наказів у будь-яких умовах; детальна регламентація службової діяльності та побуту; наявність підвищеного ризику для здоров'я та життя, обумовлює наявність спеціального (особливого) правового статусу.

У статті 9 Статуту Внутрішньої служби збройних Сил України про це сказано так: «Військовослужбовці Збройних Сил України ... мають права й свободи громадян України з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. На військовослужбовців покладаються обов'язки, що визначаються військовими статутами та порадниками Збройних Сил України» [14].

Виходячи з вищезазначеного, можна сказати: «Учасниками міжнародних миротворчих операцій (миротворцями) визнаються громадяни України, які відряджаються до іншої держави для участі в міжнародній миротворчій операції в складі миротворчого контингенту або миротворчого персоналу під егідою ООН. їх правовий статус визначається Законом України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» [15], міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та мандатом ООН на проведення міжнародної миротворчої операції з конкретними завданнями».

У ст. 1 «Визначення термінів» Закону, даються поняття миротворчого контингенту та миротворчого персоналу: національний контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки, у тому числі в складі багатонаціональних військових формувань високої готовності військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки (спільні батальйони тощо); національний персонал - окремі військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших державних органів і цивільних установ України, які направляються Україною для участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки і не входять до складу національного контингенту [15].

На нашу думку, ці поняття є загальними та включають у себе елементи конституційно-правого статусу. У роботі В.И. Пашинського. «Конституційно-правовий статус військовослужбовців в Україні» наводяться такі основні елементи структури конституційно-правового статусу військовослужбовця, до яких належать: а) правові норми, які визначають статус;

б) основні права, свободи і обов'язки; в) правосуб'єктність; г) правові принципи; д) громадянство; е) гарантії прав і свобод; є) юридична відповідальність [16, с. 15-16].

Класифікації правового статусу, які мають найбільш істотне наукове і практичне значення, на нашу думку, є ті, що визначають види правового статусу особи: загальний (конституційний) статус особи, спеціальний (родовий) статус особи, індивідуальний статус особи. Всі вищевказані правові статуси особи співвідносяться між собою як загальний, особливий та одиночний. Кожен індивід одночасно виступає у всіх вказаних якостях: громадянина своєї держави (конституційний правовий статус), члена певної соціальної групи (спеціальний або родовий правовий статус), неповторної особистості (індивідуальний правовий статус) [16, с. 8 ]. Це положення ми взяли за основу, розглядаючи поняття адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.

Зміст адміністративно-правового статусу миротворчого контингенту та миротворчого персоналу є багатогранним і залежить від ряду факторів. По-перше, військовослужбовець, як особа (особистість) характеризується комплексом прав і гарантій, декларованих Конституцією України, актами міжнародного права, що знаходять конкретизацію в нормах адміністративного права, реалізованих за допомогою участі миротворців в адміністративно-правових відносинах.

По-друге, представники миротворчого контингенту та миротворчого персоналу як громадяни своєї держави, які виконують обов'язки, пов'язані з необхідністю беззаперечного виконання наказів і поставлених завдань у будь-яких умовах, у тому числі і з ризиком для життя при виконанні завдання міжнародної миротворчої операції на підставі: «чинного законодавства України; мандату міжнародної миротворчої операції; визначених командуванням міжнародної миротворчої місії завдань; стандартних операційних процедур (далі - СОП) / Standard operating procedures (SOP); правил застосування і можливостей своїх сил та засобів; правил застосування сили (у разі якщо ці правила не входять до СОП)» [9].

По-третє, права і свободи миротворців, їх обов'язки і відповідальність визначаються з урахуванням їх соціального статусу. В якості особливого різновиду соціального статусу можна розглядати статус, який набувається не в результаті здійснення громадянином певної діяльності, виконання якоїсь соціальної ролі, а в силу, як правило, надзвичайних обставин, наприклад попадання в полон супротивника, або статусу пораненого (постраждалого), що спричиняє деякі обмеження в правах і свободах. Відповідно до цих обставин їм надаються додаткові права, пільги, гарантії і компенсації.

По-четверте, це так званий особливий (ми пропонуємо іменувати його факультативним) статус миротворців України, зміст якого визначається правами та обов'язками, що набуваються ними для задоволення індивідуальних потреб. Прикладами такого особливого статусу можуть бути статуси автовласника, мисливця, пілота-аматора, власника маломірного судна і так далі.

Висновки

З вищевикладеного матеріалу є можливість зробити наступні висновки. Правовий статус військовослужбовців - це юридично гарантоване їх становище в суспільстві, обумовлене сукупністю передбачених Конституцією України, загальним законодавством і спеціальним військовим законодавством прав, свобод і обов'язків, гарантій їх здійснення та відповідальності військовослужбовців. Конституційно-правовий статус військовослужбовця складається з таких складових: загальний статус - як громадянина України, закріплений в Конституції і конституційних законах; спеціальний статус - як представника певної соціальної групи (військовослужбовця), наділеного спеціальними, додатковими правами і обов'язками; індивідуальний статус - персоніфіковані права і обов'язки, що визначаються особливостями правового положення кожного конкретного військовослужбовця.

Адміністративно-правовий статус миротворчого контингенту та миротворчого персоналу є спеціальним правовим статусом, в основі якого лежить конституційно-правовий статус особи, а саме - юридично гарантоване їх становище у суспільстві, обумовлене сукупністю передбачених Конституцією України, міжнародним законодавством і спеціальним військовим законодавством прав, свобод і обов'язків, гарантій їх здійснення та відповідальності військовослужбовців. Він характеризується особливими рисами соціального, правового, службового положення, наявністю відповідно до нормативно-правових актів спеціальних, додаткових прав і обов'язків.

В Україні назріла нагальна потреба прийняття нового закону «Про правовий статус військовослужбовців в Україні», який би визначав правовий статус військовослужбовців, незалежно від того, в яких військових формуваннях вони проходять службу, і забезпечував реальні гарантії реалізації їх прав і свобод. На його основі необхідно розробляти інші нормативно-правові акти з урахуванням особливостей і умов проходження служби різними категоріями військовослужбовців та сучасних реалій соціально-економічного розвитку нашої держави.

Список використаних джерел

1. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.12.2012 «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» / Указ Президента України № 771/2012 від 29.12.2012 II Офіційний вісник Президента України. - 2013. -№3.-3с,- Ст. 75.

2. Про затвердження Тимчасової інструкції про матеріально-технічне забезпечення військових частин й окремих підрозділів, що виконують завдання в складі миротворчих сил : Наказ Міністра оборони України від 19.10.1999 № 314.

3. Про затвердження Керівництва щодо застосування норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України : Наказ Міністра оборони України від 11.09.2004 № 400.

4. Про затвердження Інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі у міжнародних миротворчих операціях : Наказ Міністра оборони України від 25.10.2004 № 485.

5. Про затвердження Положення про організацію медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які залучаються до участі в міжнародних миротворчих операціях : Наказ Міністра оборони України від 13.12.2004 № 611.

6. Про удосконалення порядку відбору та проходження військової служби в миротворчих підрозділах, механізму подальшого використання у Збройних Силах України військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях та їх соціальний захист : Наказ Міністра оборони України від 18.10.2005 № 630.

7. Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів і персоналу Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях : Наказ Міністра оборони України від 10.05.2006 № 252.

8. Про затвердження Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Силах України та Плану реалізації Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Сил України / Наказ Міністра оборони України від 01.06.2009 № 267.

9. Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів (персоналу) Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях / Наказ Міністра оборони України від 28.12.2011 № 840 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://document.ua/pro-zatverdzhennja-instrukciyi-z-organizaciyi-uchasti-mirotv-doc86717.html.

10. Наказ Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.10.2005 № 154 «Про затвердження Інструкції військовослужбовцям українського миротворчого контингенту і миротворчому персоналу щодо правил поведінки з місцевим населенням під час виконання миротворчих завдань у відповідній країні перебування»

11. О статусе военнослужащих : Закон Российской Федерации от 22.01.1993 № 4338-1 [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www. bestpravo.ru/federalnoje/ gn-gosudarstvo/mlb.htm.

12. О статусе военнослужащих : Федеральний закон Российской Федерации от№ 76-ФЗ. / Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. - 1998. - № 22. - Ст. 2331

13. Конституція України II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

14. Про Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України / Закон України від№ 548-XIV// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - № 22. - Ст. 194. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/548- 14/card6#Public.

15. Про участь України в міжнародних миротворчих операціях / Закон України від№ 613 XIV //Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. -№22-23. - Ст. 202.

16. ПашинськийВ.И. Конституційно-правовий статус військовослужбовців в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. н-к, спец. : 12.00.02 «Конституційне право» / В.И. Латинський II Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2007. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru