Сучасні вимоги щодо забезпечення запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасні інформаційні та комунікаційні технології істотно змінюють усі суспільні відносини. Відбувається становлення нового інформаційного суспільства. Нові технології змінюють не тільки способи виробництва продуктів і послуг, але й створюють нові можливості для реалізації громадянських прав, самореалізації особистості, отримання знань, виховання нового покоління та проведення дозвілля. Без упровадження нових інформаційних технологій неможливо досягти успіху в жодній сфері суспільного життя. В інформаційному суспільстві скорочуються відстані, відбувається глобалізація, створюються безпрецедентні можливості для розвитку регіонів.

У зв'язку зі зростанням доступності мережі Інтернет, підвищенням комп'ютерної грамотності населення формується та розвивається інформаційне суспільство. Проте зростаюча значущість інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у розвитку основних сфер життєдіяльності сучасного суспільства і державного управління зумовила переведення останнім часом питань використання інформаційних технологій у розряд пріоритетних напрямів державної політики. Одним із основних механізмів реалізації державної політики у сфері інформатизації та стратегії розвитку інформаційної інфраструктури держави стала Національна програма інформатизації [6].

Сьогодні особлива увага приділяється питанням захисту інформації, однорідності операційних платформ та відповідності сучасним вимогам, хоча досі акцентувалося на системах, що створювалися з розрахунку на довгострокове та незмінне використання. Основна вимога до таких систем полягала в їх високій функціональності та надійності. Однак сучасні вимоги до реалізації управлінської діяльності вимагають більш універсальних і гнучких систем, які були б доступні та зрозумілі для громадян України та максимально задовольняли вимоги споживачів. Тому з розвитком інформаційного суспільства слід удосконалювати існуючі та створювати нові більш розвинуті та пристосовані до вимог сьогодення інформаційні системи.

Аналіз наукових робіт з удосконалення державного управління підтверджує, що інформаційне забезпечення доцільно розглядати як один зі стратегічних напрямів підвищення ефективності діяльності України на міжнародному, державному, галузевому, регіональному та інших рівнях державного управління [1; 3].

Сучасні українські науковці вважають, що найважливішою характеристикою будь-якої держави є рівень її інформаційного забезпечення, який суттєво впливає на всі процеси соціально-економічного розвитку суспільства. Серед них варто назвати В.Д. Бакуменко, Р.Г. Скребець, О.В. Литвиненко, І.Ф. Бінько, В.М. Потіха. Г.Г. Почепцов та С.А. Чукут стверджують, що завданням держави є забезпечення поширення різноманітної інформації, альтернативних думок, але з поданням потужної державної думки. державний інформаційний користувач

Проте стан інформаційно-аналітичної роботи в органах державного управління та місцевого самоврядування не відповідає сучасним вимогам [5]. Зрозуміло, для розкриття всіх потенційних можливостей, які несе в собі використання комп'ютерів, необхідно застосовувати в роботі з ними комплекс програмних і апаратних засобів, максимально відповідний поставленим завданням. Тому в даний час існує велика потреба в інформаційних системах, що підтримують роботу управлінської ланки максимальною кількістю відповідних установ, які надають послуги населенню та мали б зворотній зв'язок зі споживачем, а також в інформації про способи оптимального використання можливостей комп'ютерного обладнання.

Інформація як сукупність певних даних про відповідні предмети, явища, процеси, відносини, події тощо, зібрана й систематизована в придатну для використання форму, є основою державного управління [4]. Проте сама інформація, якщо вона не враховує зміст суспільних процесів, тобто не відображає знання, досвід та цілі людей, не впливає на мислення, поведінку та діяльність людей, не є суспільно значущою. Наявність сучасних засобів зв'язку та обробки інформації у повсякденній роботі дозволяє значно скоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу і підвищити результативність. Застосування інформаційних систем надасть можливість розглядати проблеми управління організацією у взаємопов'язаному комплексі й підняти ефективність праці на якісно новий рівень.

Існують декілька проблем щодо запровадження новітніх ІКТ:

1. Забезпечення інформаційної безпеки (наприклад, загальна процедура перевірки достовірності й авторизації). Безперечно, використання навіть найдосконаліших методів контролю сучасних ІКТ в управлінні не гарантує абсолютної безпеки. Водночас мережі державного управління не можуть наражатися на непрогнозовані, навіть незначні ризики. Оцінювання цих ризиків є нетривіальним завданням, а необхідність передбачити їх під час проектування систем завжди є нагальною. До того ж через складність процесів адаптації людини до інформаційно-комунікаційного середовища слід вибудовувати принципово нові методи обробки інформації. Діяльність із підтримання інформаційної безпеки відповідно до сучасних вимог є багатоплановою. Вона передбачає таке: 1) проведення постійного моніторингу загроз інформаційної безпеки. У процесі моніторингу важливо встановлювати стадії розвитку небезпечних ситуацій і вчасно визначати першорядні загрози - це дасть змогу заощаджувати фінансові й матеріальні ресурси, підвищувати ефективність функціонування системи інформаційної безпеки; 2) удосконалення законодавчої, нормативно-методичної й технологічної бази забезпечення інформаційної безпеки міста та його мешканців; 3) налагодження стійкого партнерства з недержавними структурами міста у вирішенні складних проблем гарантування інформаційної безпеки; 4) створення штатного органу для забезпечення концептуального й координуючого складника роботи з інформаційної безпеки.

2. Можливість швидко й ефективно адаптуватися до зміни стратегічних цілей і організаційних структур. Зростання обсягів інформації призводить до виникнення проблем, усунення яких пов'язане з потребою глибоких теоретичних знань у різних наукових сферах. По-перше, відбувається нагромадження неякісної інформації, яка вводить в оману користувачів або спотворює процеси набуття нових знань. По-друге, важлива інформація часто безпідставно утаємничується, унаслідок чого стає недоступною для аналізу її фахівцями. По-третє, великий обсяг інформації складно обробляти.

3. Створення нових функціональних можливостей на базі існуючих систем з мінімальними вкладеннями. Специфічність процесу створення спільної інформаційної інфраструктури (ІнІ) при горизонтальній інтеграції державних (міжвідомчі та міжурядові структури) або ділових (створення консорціумів, злиття напрямів діяльності тощо) організаційних структур для вирішення складних багатопрофільних завдань обумовлена декількома складовими: 1) розпорошеність і неповнота існуючих локальних технологічних підходів та стандартів формування інформаційних систем, що вже склалися або можуть скластися, незважаючи на принципи відкритості архітектури й розподіленого функціонування; 2) залежність балансу різних типів інформації, що постачається ІнІ, від рольового профілю споживача інформації. В ієрархії організаційної структури управління чим вищим є рівень користувача, тим більша частка інформаційних потреб припадає на наполовину структуровану або зовсім неструктуровану інформацію. Таким чином, існує взаємозв'язок між функціями державного управління та інформаційними технологіями, що є інструментальним супроводженням зазначених функцій як частин управлінського процесу.

4. Складність інтеграції різних IT-систем у межах усієї організації (системи, що застосовуються в організації, не призначені для спільної роботи). Дійсно, на сучасному етапі навіть на рівні окремої організації проблема інтеграції виникає одразу, як тільки в ній упроваджуються кілька корпоративних додатків. Наприклад, у виконавчому комітеті міської ради системи, що застосовуються, не призначені для спільної роботи. Тобто база даних служби у справах дітей щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не створена управлінням праці та соціального захисту населення, яке призначає й виплачує державну допомогу цим дітям. Або дані цього управління про малозабезпечені сім'ї не узгоджуються з базою даних центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, які надають соціальні послуги цім сім'ям.

На рівні країни, регіону чи міста надання послуг державою громадянам і бізнесу й реалізація інших ділових процесів у державі вимагає також інтеграції систем і даних. Можна дати таку класифікацію технологій інтеграції:

- системи інтеграції корпоративних додатків (Enterprise Applications Integration, EAI) - технології, орієнтовані на вирішення проблем інтеграції різних систем, додатків і даних усередині окремої організації. Іноді ці технології позначаються абревіатурою A2A (Application-to-Application - додаток-додаток);

- системи інтеграції між організаціями (міжвідомчої інтеграції) (Business-to- Business (Business-to-Business Integration, B2Bi)) - технології, орієнтовані на забезпечення безпечного, надійного інформаційного обміну між різними організаціями та їхніми інформаційними системами. Ці технології забезпечують пересилання інформації за межі мережевих екранів (firewall) і дають можливість автоматизувати бізнес-процеси в межах «розширених організацій», що включають постачальників, партнерів, споживачів продуктів і послуг тощо;

- технології управління бізнес-процесами (Business Process Management, BPM), що є результатом природної еволюції класичних систем документообігу і діловодства (workflow systems) і систем класу EAI і B2Bi. Традиційні системи управління документами орієнтували в основному на пересилання інформації між людьми, що виконували певні дії. На відміну від технологій B2Bi, які орієнтовані на інтеграцію даних у міжвідомчому середовищі, технології BPM інтегрують дані, додатки і людей через єдині бізнес-процеси. Це відображує сучасну думку, що основою інтеграції повинні бути бізнес-процеси. Причина тут полягає в тому, що бізнес-процеси організації «перетинають» межі різних додатків, департаментів і організацій.

Ми описали декілька загальних проблем, що виникають в публічному управлінні під час запровадження новітніх ІКТ. Проте коли реалізуються інформаційні та комунікаційні технології, як відомо з практичного досвіду сучасних управлінців, виникають проблеми під час запровадження таких вимог до ІТ-систем, як надійність ІТ-систем, ефективність, гнучкість, безпека, підвищення якості послуг, оперативність, бюрократичні відносини тощо. Спробуємо це обґрунтувати:

1. Надійність. Вимога надійності забезпечується створенням резервних копій інформації, що зберігається, виконанням операцій протоколювання, підтриманням якості каналів зв'язку та фізичних носіїв інформації, використанням сучасних програмних і апаратних засобів. Надійність інформаційної системи має властивості безвідмовності, ремонтопридатності, а інколи й довговічності. IT-система має працювати у найскладніших умовах з максимальною можливістю. У разі виходу з ладу вона повинна відновлюватися в найкоротший термін з мінімальними затратами.

2. Ефективність. Система є ефективною, якщо з урахуванням виділених їй ресурсів вона дозволяє вирішувати покладені на неї завдання в мінімальні терміни. Дані, які вносяться до системи, повинні бути такими, щоб їх можна було використати для різного роду вибірок та формування звітів за різними параметрами.

3. Гнучкість. Система повинна мати варіанти «співіснування» з іншими операційними системами, встановлюватися в найкоротші терміни та бути зрозумілою навіть користувачам з незначним досвідом роботи. Здатність до адаптації та подальшого розвитку передбачає можливість пристосування інформаційної системи до нових умов, нових потреб установи.

4. Безпека. Безпеку, перш за все, розуміють як властивість системи, через яку сторонні особи не мають доступу до інформаційних ресурсів організації, крім тих, які для них призначені. Також має бути максимальний захист від програм, які негативно впливають на її діяльність. Вимога безпеки забезпечується сучасними засобами розробки інформаційних систем, сучасною апаратурою, методами захисту інформації, застосуванням паролів, протоколюванням, постійним моніторингом стану безпеки операційних систем і засобів їх захисту.

5. Підвищення якості послуг. Збільшення кількості й підвищення якості послуг для населення, підприємств і організацій міста: надання найбільш повних, якісних та соціально орієнтованих послуг; забезпечення електронної і інформаційної доступності сервісів усім категоріям населення і бізнесу. Значна частина комп'ютерів (близько 30 %) працює з використанням застарілих операційних систем, що не дозволяє використати сучасні інформаційні технології обміну інформацією в мережевому режимі й не забезпечує достатній захист інформації. Для переходу на більш сучасні операційні системи необхідна заміна частини парку комп'ютерів. Відомча роз'єднаність, використання деяких застарілих систем, відсутність єдиної методології розвитку інформатизації в місті й в управлінні міським господарством вимагає переходу на якісно новий рівень інформатизації в місті - рівень інтеграції міських інформаційних ресурсів, використання сучасних телекомунікаційних та інформаційних систем.

6. Оперативність. Поліпшення рівня й оперативності взаємодії органів муніципального управління з населенням та бізнесом за рахунок упровадження ефективних телекомунікаційних рішень (матеріальне забезпечення інформатизації органів місцевого самоврядування, єдині бази даних, геоінформаційні системи, Інтернет-ресурси та ін.). Одним із ключових напрямів у роботі з технічного обслуговування є підтримка в актуальному стані інформації про комп'ютерну техніку, програмне забезпечення й витратні матеріали, які перебувають у користуванні. Необхідно щодня здійснювати значний обсяг роботи з обліку, збирання статистичних даних й аналізу стану всього устаткування, що обслуговується. Відомча роз'єднаність, використання застарілих систем, використання єдиної методології розвитку інформатизації в місті й в управлінні міським господарством вимагають переходу на якісно новий рівень інформатизації - рівень інтеграції міських інформаційних ресурсів.

7. Бюрократичні відносини. Зменшення бюрократичних відносин за рахунок упровадження нових електронних способів інтерактивних взаємодій (електронний документообіг, прикладне програмне забезпечення й системи підтримки прийняття рішень тощо). Підвищення якості обслуговування обчислювальної й офісної техніки неможливе без використання сучасних інформаційних технологій, що забезпечують автоматичний облік, який дозволяє організувати обслуговування, спираючись на оцінювання якості послуг. Існуюче телекомунікаційне середовище міської ради та її виконавчого комітету має стати транспортною інфраструктурою для реалізації надійного, оперативного й захищеного процесу передачі інформації в межах міста та забезпечення доступу населенню, підприємствам і організаціям міста до інформаційних ресурсів.

Сьогодні керівництво багатьох українських міст уже розуміє, що для власної реклами та інформування своїх громадян потрібно мати зручний для користувачів міський веб-сайт [2]. Ми дійшли висновку, що нові інформаційні технології, інформаційно-аналітичні системи, інформаційні ресурси міста повинні розглядатися як ефективні засоби соціально-економічного розвитку, створення нових форм підприємницької діяльності, демократизації громадського життя, удосконалення системи управління містом. Інформація, нові інформаційні технології й інформаційно-аналітичні системи різноманітного рівня та призначення є найважливішими факторами, які визначають у сучасному світі рівень і якість життя всіх членів суспільства.

В Україні потрібно створити таку систему інформаційного забезпечення органів державного управління, яка б пов'язала організаційні, правові, інформаційні, методичні, програмно-технічні та технологічні компоненти, які мають забезпечувати необхідний рівень якості управлінських рішень, що приймаються за рахунок раціонального використання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій.

Отже, призначення системи інформаційного забезпечення полягає в наданні її користувачам даних, що забезпечують прийняття обґрунтованих і ефективних рішень відповідними органами державної влади й управління в межах її компетенції, а також підготовку рішень вищих інстанцій з дотриманням вимог і принципів, перевірених світовим та вітчизняним досвідом інформатизації.

Література

1. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія / В.Д. Бакуменко; редкол.: В.М. Князев [та ін.]. - К.: УАДУ, 2000. - 328 с.

2. Куйбіда В.С. Інформатизація муніципального управління / В.С. Куйбіда. - Л.: Літопис, 2002. - 222 с.

3. Літвиненко О.В. Інформаційний простір як чинник забезпечення інтересів України: монографія / О.В. Літвиненко, І.Ф. Бінько, В.М. Потіха; ІМВКУ ім. Т. Шевченка. - К.: Чорнобиль-інтерінформ, 1998. - 145 с.

4. Почепцов Г.Г. Інформаційна політика: навч. посіб. / Г.Г. Почепцов, С.А. Чукут. - К.: Знання, 2006. - 663 с.

5. Про затвердження Порядку обов'язкової передачі документованої інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовт. 2004 р. № 1454 // Уряд. кур'єр. - 2004. - № 214.

6. Про Національну програму інформатизації в Україні: Закон України від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР // Відом. Верховної Ради України. - 1998. - № 27 - 28. - Ст.181.

Размещено на Allbest.ru