Особливості інформаційного тероризму як одного із способів інформаційної війни

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості інформаційного тероризму як одного із способів інформаційної війни

Т. П. Яцик,

кандидат юридичних наук

Статтю присвячено проблемі інформаційного тероризму як соціополітичному явищу, яке загрожує національній безпеці держави. Проведено аналіз поточного стану і рівня загрози „ інформаційного тероризму” національним і міжнародним інтересам суспільства. Окреслено суттєві прогалини в законодавстві України в регулюванні цього явища, а також визначено суттєві перешкоди для впровадження ефективної протидії терористичним проявам правоохоронними органами України.

Статья посвящена проблеме информационного терроризма как социополитического явления, которое угрожает национальной безопасности государства. Проведен анализ текущего состояния и уровня угрозы „ информационного терроризма ” национальным и международным интересам общества. Определены существенные пробелы в законодательстве Украины в регулировании этого явления, а также названы существенные препятствия для внедрения эффективного противодействия террористическим проявлениям правоохранительными органами Украины

This article is devoted to a problem of information terrorism as socio-political phenomenon which threatens a homeland security of the state. The analysis of a current state and level of threats of „information terrorism” to national and international interests of society is carried out. Definitely essential gaps in the legislation of Ukraine in regulation of this phenomenon it is also presented obstacles to implementation of effective counteraction by law enforcement agencies to terrorist manifestations and acts.

Ключові слова: тероризм, міжнародний тероризм, інформаційний тероризм, медіа- тероризм, кібер-тероризм, інформаційна війна, національна безпека. тероризм інформаційний війна

У сучасному світі існує багато способів маніпуляції завдяки інформації. Маніпулятивні технології набувають дедалі широкого використання, завдяки їм ведуться інформаційні війни, знищення опонентів (конкурентів), вплив на маси і багато інших дій. Але останнім часом великої популярності набув інформаційний тероризм [1].

Осмислення поняття інформаційного тероризму є передумовою формування більш чітких уявлень щодо сутності сучасного міжнародного тероризму, запобігання загроз, здатних зруйнувати державні інститути, основи державної стабільності та основи національної безпеки країни взагалі.

Сутність феномену інформаційного тероризму активно досліджується в працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Серед дослідників, які займалися вивченням тероризму в умовах глобалізації, розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та зростання ролі засобів масової інформації в житті суспільства, потрібно згадати Д. Белла, Ж. Бодрійара, Е. Гіденса, М. Кастельса, Е. Тоффлера, Ф. Фукуяму, С. Хантінгтона, Б. Хофмана, А. Шміда та ін.

Потірбно зауважити, що існує чимала кількість праць вітчизняних учених, які зробили свій вклад у дослідження даної тематики. Серед них О. Зернецька, О. Гриценко, В. Іванова, Є. Макаренко, М. Ожевана, Т Петрів, Г Почепцов, В. Шкляр, А. Чічановський тощо. Проте у напрацюваннях цих науковців не відображено повною мірою тенденції швидкого розвитку цього явища, і як результат такі нові феномени, як медіа-тероризм, є недостатньо вивченими.

Незважаючи на велику кількість праць з даної проблематики, дане питання потребує подальшої наукової розробки, а також розгляду проблеми взаємовпливу сучасного тероризму як невід'ємної частини інформаційної структури та засобів масової інформації.

Мета статті - дослідження поняття інформаційного тероризму, основних нормативно- правових актів щодо регулювання соціальної політики в Європі і введення позитивної практики в національне законодавство.

Для того щоб зрозуміти поняття „інформаційний тероризм” та більш глибоко розкрити його сутність, необхідно звернутися до основного поняття „тероризм”. Уперше це поняття згадує в 1798 I. Кант для опису песимістичного погляду на долю людства.

За програмами ООН постійно робилися спроби розробки чіткого визначення тероризму, але й до сьогодні цього не вдалося досягнути.

Незважаючи на те, що в даний час немає загального погодженого міжнародним співтовариством визначення тероризму, на основі аналізу міжнародно-правових документів, присвячених співпраці держав у сфері боротьби з тероризмом, і насамперед Декларації про заходи з ліквідації міжнародного тероризму, прийнятої 9 грудня 1994 Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 49/601, можна сформулювати таке визначення поняття тероризму: тероризм - акти, методи та практика, які ставлять під загрозу дружні відносини між державами і народами, загрожують територіальній цілісності і безпеці держав, що представляють собою грубе нехтування цілями і принципами ООН, що може загрожувати міжнародному миру і безпеці, перешкоджати міжнародному співробітництву і вести до підриву прав людини, основних свобод і демократичних основ суспільства, спрямовані або розраховані на створення обстановки терору серед широкої громадськості, групи осіб або конкретних осіб у політичних цілях [2].

На сьогодні тероризм набув всесвітнього масштабу, перетворився на багатовимірне і багатоаспектне явище, яке дуже швидко еволюціонує, а отже - набуває міжнародного характеру.

Міжнародний тероризм належить до найбільш небезпечних і важко прогнозованих явищ, вирізняється особливим динамізмом і багатоплановістю, а також здатністю до адаптації й модернізації в умовах основних цивілізаційних тенденцій сучасності - глобалізації та інформатизації. Так, одним із загрозливих проявів міжнародного тероризму стає інформаційний тероризм, в основі якого - маніпуляція свідомістю мас, розповсюдження інформаційно-емоційного ефекту, на який розраховано більшість терористичних актів, залучення прихильників серед членів суспільства, вплив на владні структури, які приймають політичні рішення [3].

На перший погляд, на відміну від тероризму, інформаційний тероризм - явище не таке страхітливе. Немає вибухів, закривавлених трупів і криків поранених. Але якщо копнути трохи глибше, відкривається не така вже й радісна картина. Інформаційний тероризм - це не тільки кібер-злочини, хоча звичайно, ж вони частина цього явища, це також не коректні маніпуляції з інформацією або її підтасування, а в деяких випадках і подача свідомо помилкових фактів, внаслідок чого відбувається залякування населення, впровадження параноїдальних думок.

Інформаційні злочини суттєво впливають на інформаційну безпеку держави не тільки через те, що завдяки цим злочинам заподіюється значний економічний збиток, але насамперед через те, що наслідком вчинення зазначених злочинів є порушення нормальної роботи інформаційних і комунікаційних систем, а також поширюється інформація, що має протиправний характер [2].

Стосовно інформаційної сутності тероризму необхідно зауважити, що вона відрізняється від загального поняття тим, що політичні цілі досягаються опосередковано. Насилля виступає приводом для маніпуляції. Тероризм завжди має інформаційний характер, незалежно від того чи йде мова про глобальні події, чи про події локального характеру, тому що головне його завдання - маніпуляція (або у вигляді залякування населення для зародження паніки, або у вигляді прямих погроз та інше). Отже, фундаментальна відмінність тероризму від інших видів насильної політичної боротьби полягає в тому, що він перебуває на грані, оскільки для досягнення політичних цілей все одно використовують насилля проти мирних громадян [4].

Інформаційний тероризм - злиття фізичного насильства зі злочинним використанням інформаційних систем, а також умисне зловживання цифровими інформаційними системами, мережами або їх компонентами з метою сприяння здійсненню терористичних операцій або акцій [5, р. 98].

Сучасний інформаційний тероризм характеризується як множина інформаційних війн та спецоперацій, пов'язаних із національними або транснаціональними кримінальними структурами та спецслужбами іноземних держав. Доступність інформаційних технологій значно підвищує ризики інформаційного тероризму. Розвиненість інформаційної інфраструктури суспільства сприяє створенню додаткових ризиків інформаційного тероризму.

У свою чергу, інформаційний тероризм розділяють на:

інформаційно-психологічний тероризм (контроль над ЗМІ з метою поширення дезінформації, чуток, демонстрації могутності терористичних організацій):

а) медіа-тероризм або „медіа-кілерство” “ зловживання інформаційними системами, мережами, та їхніми компонентами для здійснення терористичних дій та акцій;

інформаційно-технічний тероризм (завдання збитків окремим елементам і всьому інформаційному середовищу супротивника в цілому: руйнування елементної бази, активне придушення ліній зв'язку, штучне перезавантаження вузлів комунікації тощо):

а) кібер-тероризм - сукупність дій, що включають інформаційну атаку на комп'ютерну інформацію, обчислювальні системи, апаратуру передачі даних, інші складові інформаційної інфраструктури, яка здійснюється злочинними угрупованнями або окремими особами [6, с. 231].

Важливо зауважити, що на сучасному етапі інформаційний тероризм широко використовує і новітні засоби комунікації для полегшення процесу планування операцій, проведення зборів, встановлення зв'язку, отримання та передачі оперативної інформації тощо.

Під впливом медіа-тероризму індивід не здатен самостійно орієнтуватися в необмеженому інформаційному просторі доступних даних, тому що мас-медіа представлена сьогодні у вигляді інструментів для конструювання недостовірної реальності. Завдання цієї реальності - не відображати істину та приховувати її, здійснюючи так „м'яку владу”, яка прагне підкорити людину характерним їй судженням. Отже, сьогодні не можна говорити про перехід кількості інформації в її якість. Особливо це стосується засобів масової інформації, в тому числі і мережі Інтернет, так як вони виступають майданчиком для політичних ігор, мета якої викривити реальний стан речей [4].

Кібер-тероризм же спрямований на проникнення в інформаційно-телекомунікаційну систему, перехоплення управління, пригнічення засобів мережевого інформаційного обміну та здійснення інших деструктивних дій. Небезпека такого виду інформаційного тероризму полягає в тому, що він не має національних меж та в проблематичності виявлення терориста в інформаційному просторі, адже хакери здійснюють терористичну діяльність через підставні комп'ютери, що ускладнює його ідентифікацію та визначення місцезнаходження [6].

На сьогодні кібер-тероризм є одним із найнебезпечніших видів злочинності. Кібер-атаки можуть завдати значної шкоди на локальному, державному та навіть міжнародному рівні. Адже зовнішні кібер-атаки можуть переслідувати і більш серйозні цілі, ніж пасивний збір даних, а об'єктами кібер-тероризму можуть бути грошова і секретна інформація, апаратура контролю над космічними приладами, ядерними електростанціями, воєнними комплексами головні комп'ютерні вузли тощо.

Необхідно зауважити, що у зв'язку з глобалізацією інформаційного тероризму та його інтернаціональним характером постала об'єктивна необхідність у правовому регулюванні цього явища на міжнародному рівні і тому заходи боротьби з інформаційним тероризмом повинні ґрунтуватися на єдиних законах, вироблених міжнародним співтовариством.

Інформаційному тероризму необхідно протиставити об'єднану силу всього світового співтовариства, оскільки таке явище має та загрожує безпеці всіх держав світу. Прикладом подібного регулювання можна вважати єдине договірне джерело з урегулювання проблем кіберзлочинності - Конвенцію Ради Європи із кібер-злочинів, укладену 23 листопада 2001, в якій зазначено чотири типи комп'ютерних злочинів.

На сьогодні існують дві великі організації, готові взяти на себе провідну роль у боротьбі з кіберзлочинністю на міжнародному рівні. Це Підрозділ по боротьбі з тероризмом ОБСЄ - організація, що діє під егідою ООН, а також Інтерпол. Крім того, у Європейському Союзі з нового року розпочав роботу Центр по боротьбі з кіберзлочинністю (European CyberCrime Centre). Країни-члени ЄС і європейські інституції' мають намір підтримувати Центр по боротьбі з кіберзлочинністю для створення оперативних і аналітичних можливостей її розслідування і для співпраці з міжнародними партнерами [7, с. 58].

Аналізуючи та досліджуючи розвиток кібер-злочинності на території України, не можна впевнено сказати, що концепція держави спрямована на об'єднання зусиль щодо протидії цьому феномену. Правовим документом, який регулює дану сферу в Україні, є Доктрина інформаційної безпеки України, в якій одним з ключових проблемних питань є забезпечення техногенної безпеки, у тому числі в сфері її інформаційних аспектів і боротьби з технологічним тероризмом. Проте вона не є дієвим регулятором у своїй сфері. Крім того, так і не ухвалено закон про засади державної інформаційної політики. Так само в Україні не створено кібер- командування, що б могло швидко реагувати на виклики в інформаційній сфері безпеки держави.

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що проблема протидії актам інформаційного тероризму - це комплексна проблема. Сьогоднішні закони повинні відповідати вимогам сучасного розвитку. З цією метою урядові нашої держави необхідно проводити цілеспрямовану роботу з гармонізації та вдосконалення законодавства у сфері інформаційної безпеки держави. Україні насамперед потрібно розробити ефективну інформаційну політику, спрямовану на інформування громадян та забезпечення їхнього розуміння того, в чому полягають причини тероризму - підвищення медіа-грамотності (вміння протистояти спробам маніпулювання собою за допомогою інформаційних потоків) та довіри до держави та інші складові, які допоможуть вибудувати систему захисту кожної людини від негативного впливу інформаційного тероризму.

Сьогодні існує проблема протидії актам інформаційного тероризму. Тому першочерговим завданням для України є цілеспрямована робота з гармонізації та вдосконалення законодавства у сфері інформаційної безпеки держави. Здійснення ефективної інформаційної політики, спрямованої на інформування громадян та забезпечення їхнього розуміння того, в чому полягають причини тероризму, підвищення медіа-грамотності (вміння протистояти спробам маніпулювання собою за допомогою інформаційних потоків) та довіри до держави та інші складові, які допоможуть вибудувати систему захисту кожної людини від негативного впливу інформаційного тероризму. Регулювання та протидія інформаційному тероризму, як одна зі складових цивілізаційного процесу, на міжнародному рівні повинно мати скооперовану антитерористичну діяльність як підсистему національної та міжнародної систем безпеки.

Одним з найефективніших засобів боротьби з інформаційним тероризмом, на нашу думку, є створення певної спеціальної установи покликаної першочергово розробити нову доктрину інформаційної безпеки із залученням експертів та разом зі ЗМІ реалізувати її в найкоротші терміни. Проте на даний момент в Україні не створено такого інституту, але заснування єдиного Інформаційного центру протидії інформаційному тероризму на базі Ради Національної Безпеки і Оборони України є необхідним. Такий центр повинен мати власні функції та виконувати ряд покладених на нього завдань по протидії пропаганді тероризму.

Не менш важливим важелем впливу на зменшення рівня інформаційного тероризму є формування системи ціннісно-якісних рис людини за допомогою спеціальних програм, розроблених спільно із засобами масової інформації, які пропагували б правильний спосіб життя, толерантність один до одного, культурний розвиток свідомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бабенко Ю. Інформаційний тероризм / Ю. Бабенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id= 149.

Кубишкін О. В. Міжнародно-правові проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravolib.pp.ua/mejdunarodno- pravovyie-problemyi-obespecheniya.html.

Глазов О. В. Міжнародний інформаційний тероризм в контексті загроз національній безпеці України / О. В. Глазов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/ pdf/naukpraci/politics/2012/197-185-15.pdf.

Матула М. М. Феномен інформаційного тероризму як загрози національній та міжнародній безпеці / М. М. Матула // Науковий блог НАУ „Острозька Академія” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mub.oa.edu.ua/2014/fenomen-informatsijnoho-teroryzmu-yak- zahrozy-natsionalnij -ta-mizhnarodnij -bezpetsi/].

Jerrold M. From Car Bombs to Logic Bombs: The Growing Threat from Information Terrorism / M. Jerrold // NATO Library at:TERRORISM_AND_POLITICAL_VIOLENCE, vol. 12, no. 2, Summer 2000, Р 97-122.

Бойченко О. В. Медіа-тероризм: особливості сучасних ознак інформаційній безпеці / О. В. Бойченко // Інтегровані інтелектуальні робото технічні комплекси (ПРТК-2009): Друга міжнародна наук.-практ. конф. (25-28 травня 2009 р.). - К.: НАУ, 2009. - С. 230-232.

Размещено на Allbest.ru