Вплив корупції на рівень фінансової безпеки держави

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет ДПС України

Вплив корупції на рівень фінансової безпеки держави

О.O. Бригінець, к.ю.н.

Анотація

В статье раскрывается роль совершенного определения влияния коррупции на жизнь общества. Определены особенности отечественного законодательного обеспечения борьбы с коррупционными деяниями. Статья подготовлена с применением действующих актов, имеющих отношение к данной проблеме.

Ключові слова: фінансова безпека, корупція, подолання корупції, корупційні діяння.

Поступове погіршення економічної ситуації в Україні свідчить про зниження рівня вітчизняної фінансової безпеки держави. Одним з основних факторів, що негативно впливають на її стан, є масштабні корупційні діяння, що мають місце в нашій державі. За останні роки в Україні багато чого змінилося - успішно проведено чемпіонат з футболу Євро-2012 та остаточно обрано європейський вектор розвитку для України. Але одним із найскладніших процесів, які гальмують розвиток держави є системна корупція. Будь-які позитивні перетворення у державі не можуть бути ефективно і вчасно реалізовані без внутрішніх або зовнішніх інвестицій у проекти. Але у випадку, коли фінансуванням цих проектів розпоряджаються особи, які не дотримуються фінансової дисципліни, профінансувати проект у повному обсязі практично не можливо. Усі президенти України неодноразово називали корупцію проблемою номер один для українського суспільства. Усі прагнули її подолати, але не змогли. Досить часто і Верховна Рада України приймала закони, які були спрямовані на боротьбу з корупцією. Серед найпомітніших з них можна виділити Закон України „Про боротьбу з корупцією” та чинний Закон України „Про засади запобігання і протидії корупції”. Але значних практичних кроків по вирішенню цього важливого для стану фінансової безпеки питання дотепер зроблено не було.

Потрібно зазначити, що боротьбі з корупцією у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі присвячено досить багато публікацій. До даної тематики зверталися такі визначні вчені, як Журавський В.С. [1], Костенко О.М., Мельник О.М., Михальченко О.М., Михальченко М.І., Невмержицький Є.В., Ревак І.О. [2], Руснак Ю.І., Шамрай В.О. У публікаціях згаданих вище науковців описано переважно корупцію як загальнодержавне явище, але корупція практично не розглядається як фактор, що впливає на стан фінансової безпеки держави. Беручи до уваги відомі нам дослідження, можна говорити про недостатню розробку проблем впливу корупційних діянь на вітчизняну фінансову безпеку держави.

Виходячи з викладеного вище, у дослідженні вирішуються такі завдання: аналіз впливу масштабних корупційних діянь на рівень фінансової безпеки держави та підвищення рівня протистояння цим негативним явищам, які сповільнюють позитивні економічні перетворення у нашій державі, особливо в умовах світової економічної кризи.

Корупція викликає внутрішній опір у кожного навіть незважаючи на те, що вона існує досить довго. Причина в тому, що корупція зазіхає не тільки на стабільність економічного життя суспільства, але і на його моральні принципи.

Колишній Державний секретар США Хіларі Клінтон, яка багато років є видатним представником політичного істеблішменту власної держави, висловила з цього приводу свою позицію так: „Корупція - це політична воля. Якщо влада корумпована від початку до кінця, вона робить вигляд, що в країні все нормально. Якщо чиновники переконаються, що є політична воля і санкції, що покарання неминуче піде, то перестануть займатися корупцією. А зараз корупція повсюди, тому що безкарна” [3]. Звичайно, без політичної волі істеблішменту держави корупція не може існувати у великих обсягах у державі. посадовий корупційний законодавчий фінансовий безпека

Дійсно, боротьба з корупцією в нашій державі виглядала б зовсім неможливою, якби не кілька прикладів сучасності, які доводять, що навіть досить корумповане суспільство може змінитися лише за кілька років. До цих прикладів можна віднести Сінгапур та Грузію. Донедавна важко було уявити, що корупцію можна знищити повністю, але ці держави на практиці довели, що все можливо. Так, на початку дев'яностих років Грузія почала формувати власну систему механізму держави. Зауважимо, що у цій державі до 2004 року існував досить високий рівень корупції. Корупція як явище значно стримувала економічні реформи в державі. З 2004 року новий уряд провів ряд перетворень, які були спрямовані на підвищення рівня фінансової безпеки держави. Одним із пріоритетних завдань було зменшення рівня корупції в державному апараті Грузії. Було значно зменшено чисельність чиновників та водночас збільшено їх мобільність та фінансове забезпечення.

Нині Грузія, за даними міжнародної організації Transparency International, входить до групи найменш корумпованих держав світу [4]. За результатами опитування Transparency International, серед громадян Грузії лише 3% брали учать у корупційних діяннях. Показовим прикладом є і те, що згаданий вище комплекс реформ було проведено у досить короткий термін (приблизно 5 років). Розвинені європейські держави проходили цей шлях раніше, але за кілька десятиліть.

Одним із ключових етапів боротьби з корупцією в Україні є тотальне зменшення кількості дозвільних процедур. Для реалізації цього завдання потрібно відновити партнерські відносини між громадянами та державою. Звичайно, в нашій державі існують єдині дозвільні центри, єдині реєстраційні офіси, єдині інвестиційні вікна. Але у Грузії, наприклад, більше ніж 300 адміністративних послуг громадяни можуть отримати у грузинських домах юстиції. Тобто більшість адміністративних послуг громадяни можуть отримати досить швидко (до 15 хвилин) та без допомоги посередників (нотаріусів). На перших етапах роботи при масштабному об'єднанні надання послуг в одну структуру виникають і деякі неузгодженості, але згодом вони компенсуються уникненням дублювання функцій та економією часу як громадян, які є основою будь-якої держави, так і працівників державного апарату. Не потрібно і забувати те, що саме громадянин є провідним елементом правової системи держави. Адже саме державний апарат повинен слугувати громадянам держави, а не громадяни повинні протягом тривалого часу „випрошувати” певні соціально-економічні блага у чиновницького апарату. Саме це передбачено Законом України „Про адміністративні послуги” [5], Концепцією Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року [6] і Концепцією розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади [7].

З іншого боку, Україна - держава особлива. Корупційні діяння в ній є необхідним елементом взаємодії державного апарату і суспільства. Спираючись на досвід попередників, боротися з настільки масштабним явищем за допомогою лише адміністративних методів досить довго і складно. Корупційні механізми в нашій державі створювалися не одночасно і повністю змінити її одразу також неможливо. Потрібно зазначити, що в світі не існує ідеальних схем по боротьбі з корупцією. І шукати їх не потрібно. Мета таких заходів полягає не у повному усуненні корупції з українського суспільства, а у її мінімізації та обмеженні певними рамками. Позитивним можна вважати той результат, коли на кожну гривню, витрачену на боротьбу з корупцією, у бюджет надійде понад одна гривня доходу, отриманого від зменшення корупційного обороту. Корупційні схеми створюють розумні люди, які мають декілька вищих освіт і певний стаж роботи в державному апараті. З такими людьми досить важко боротись, якщо боротись напряму. Але можна боротись і побічними методами. Прикладом цієї методики може слугувати боротьба з посередниками.

Річ у тім, що значна частина коштів, з яких не сплачуються податки, не потрапляє до державної казни, поступово „осідаючи” у „кишенях” посередників. Проілюструвати цей механізм можна так: підприємство А продає власну продукцію фірмі-посереднику Б, яка перепродає цю саму продукцію фірмі-посереднику В, яка перепродає цю саму продукцію підприємству Д. В умовах ринкових відносин підприємство А могло б і само продати власну продукцію підприємству Д. У крайньому випадку вони могли б скористатися допомогою фірми-посередника Б (або В). Але навіть з логічного погляду одна з фірм-посередників є в цій схемі продажу продукції зайвою. Але друга фірма-посередник не є зайвою у випадках, коли ціллю її діяльності (і, навіть, створення) є приховування коштів від їх оподаткування. Адже в неочікуваний момент друга фірма-посередник може просто зникнути з українського юридичного поля.

Боротися з таким явищем пропонуємо побічним методом, а саме: ввести 20% акциз на операції з сировиною або продукцією, які здійснюються другим і наступними посередниками.

Нещодавно Кабінетом Міністрів України було запропоновано проект закону України „Про запобігання корупції”. Новий закон дозволить значно підвищити рівень боротьби з корупційними явищами, і частина його положень - покращить рівень виявлення та розслідування випадків хабарництва серед вищих посадових осіб держави. На підставі нового проекту декларації чиновників будуть подаватися в електронній формі та висвітлюватись у громадському реєстрі. Також буде створено певні обмеження для державних службовців,вводу поняття потенційного і явного конфліктів інтересів. Законопроект закріплює можливості для зіставлення доходів і видатків посадовців, перевірки фінансових джерел декларанта і відповідальності посадової особи у разі виявлення фактів незаконного збагачення. Також посилиться роль громадського контролю за корупцією в рядах чиновників.

Положеннями законопроекту передбачено і створення Національної дисциплінарної комісії з питань запобігання корупції. Але її членів призначатиме уряд за результатами конкурсного відбору. Тобто виникає їх стійка залежність від Кабінету Міністрів України. Адже зараз базовою з основ корупції є залежність чиновників нижчого рівня від чиновників вищого рівня.

Потрібно зазначити, що антикорупційні перетворення у будь-якій державі проводити легше, ніж економічні. Проведення антикорупційних перетворень насамперед досягається за рахунок використання внутрішньодержавних ресурсів і резервів. А для швидкого проведення реформ в економічній сфері потрібне і зовнішнє кредитування. Найголовніше, що потрібно для проведення антикорупційної діяльності - це бажання керівництва держави і воля частини громадян, які підтримують дії керівництва. Події, які відбулися на початку 2014 року довели, що і керівництво держави бажає жити по-новому у нетерпимості до корупційних діянь і частина громадян не бажає „налагоджувати комунікації" з державним апаратом за допомогою нечесних пропозицій. Водночас у суспільстві проблемними є труднощі з адаптацією частини населення до таких реформ. Тому необхідно проводити також і масштабну масово-роз'яснювальну роботу серед населення. Частина науковців зауважують, що в українському суспільстві є певна неможливість швидко змінити соціально-політичні стереотипи (ментальність). Адже значна частина суспільства, особливо та, яка займає більшість керівних посад у державному апараті, починала працювати за часів СРСР і їй досить складно змінити власне відношення до роками відпрацьованих процесів взаємовідносин. До такого відпрацьованого роками способу взаємодії з державним апаратом відноситься і корупція.

У будь-якій державі корупція як явище будується зверху. Тобто керівники держави повинні власним прикладом показувати, як вони ставляться до таких незаконних дій. У Грузії діяв режим невідворотності покарання, який починався з відносин серед найближчого оточення керівника держави і його було названо „нульовою толерантністю” до корупції. У нашій державі Президент України П.О. Порошенко, представляючи нового Генерального прокурора України В.Г Ярему, зазначив, що роль Генеральної прокуратури України у боротьбі з корупцією є визначальною і потрібно негайно розпочати боротьбу з корупцією на всіх ешелонах державної влади. Президент України згадав слова автора сінгапурського фінансового дива Лі Куан Ю: „Як почати боротьбу з корупцією? Почніть з того, що треба посадити трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, вони знають за що, і народ вам повірить” [8].

На столичному рівні такий тезис також був підтриманий. Мер Києва В.В. Кличко оголосив „нульову терпимість до корупції" у столиці. Про це він заявив вже на першому засіданні нової Київської міської ради. За його словами буде наведено функціонування надання адміністративних послуг і за такої системи не можливо буде давати та отримувати хабарі [9].

Висловлювання згаданих вище керівників держави можна звичайно ж сприймати як початок нової епохи по боротьбі з корупцією у нашій державі. Але поки що це лише висловлювання.

Отже, всі зміни, що відбувалися останнім часом в законодавстві у сфері боротьби з корупцією як загрозою вітчизняній фінансовій безпеці держави залишалися лише декларацією про наміри держави боротися з цим негативним явищем. За останні півроку не було зафіксовано випадків публічної передачі в управління бізнесу високих посадових осіб, та були відсутні випадки притягнення когось із них до відповідальності за порушення цієї вимоги. Здебільшого переслідують чиновників середньої ланки за участь їх у корупційних діяннях. Такий стан речей необхідно змінювати. Досить позитивним є проект Кабінету Міністрів України закону „Про запобігання корупції" та створення Національної дисциплінарної комісії з питань запобігання корупції.

Але повністю ліквідувати корупцію як явище поки що жодній цивілізованій державі не вдалося. Наша держава, як і інші, прагне мінімізувати дане явище та його вплив на фінансову безпеку держави. На нашу думку, для зменшення поширення корупції в суспільстві потрібно систематично впроваджувати в життя комплекс заходів щодо реформування різних сфер управління. Більш детально потрібно зупинитися на таких:

- удосконалення системи державного регулювання адміністративних та фінансових послуг;

- децентралізація розподілення бюджетних коштів;

- гармонізація законодавства зі стандартами ЄС у частинах визначення замовника державних закупівель;

- боротьба з нарахуванням зарплат незаконними шляхами (без сплати податків та зборів);

- формування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Список використаної літератури

1. Корупція в Україні - не політика: монографія / Журавський В.С., Михальченко М.І., Михальченко О. М. - К.: Фенікс, 2007. - 408 с.

2. Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / кер. авт. кол. І. О. Ревак. - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - 220 с.

3. Мельник О. М. Науково-практичний коментар Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”. Станом на 01.01.2012 р. / Мельник О. М., Руснак Ю. І., Шамрай В. О. [за ред. Шамрая В. О.]. - К.: Видавничий дім „Професіонал”, 2012. - 464 с.

4. Corruption Perceptions Index 2013 [Електронний ресурс].

5. Про адміністративні послуги: Закон України: від 06.09.2012 р. №5203-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2013. - №32. - Ст. 409.

6. Про схвалення Концепції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 24.07. 2013 р. №614-р // Офіційний вісник України. - 2013. - №66. С. 131.- Ст. 2403.

7. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 15.02.2006 р. №90-р // Офіційний вісник України. - 2006. - №7. - Ст. 376.

8. Порошенко порадив новому генпрокурору Яремі посадити трьох друзів [Електронний ресурс].

9. Кличко оголосив „нульову терпимість до корупції” в Києві [Електронний ресурс].

Размещено на allbest.ru