Відсторонення від посади: кримінальний процесуальний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відсторонення від посади: кримінальний процесуальний аспект

В.І. Фаринник

кандидат юридичних наук

Національна асоціація адвокатів України

Розглянуто процесуальний порядок, проблемні питання та шляхи їх вирішення під час застосування заходу забезпечення кримінального провадження відсторонення особи від посади. Запропоновано зміни до кримінального процесуального законодавства з метою удосконалення порядку застосування відсторонення особи від посади.

Ключові слова: відсторонення особи від посади, підозрюваний, обвинувачений, клопотання, ухвала слідчого судді, кримінальне провадження, досудове розслідування, судове провадження.

Рассмотрен процессуальный порядок, проблемные вопросы и пути их решения при применении меры обеспечения уголовного производства отстранения лица от должности. Предложены изменения к уголовному процессуальному законодательству с целью усовершенствования порядка применения отстранения лица от должности.

Важливу роль у забезпеченні належного досудового розслідування та судового провадження відіграють заходи забезпечення кримінального провадження. Без них не обходиться жоден кримінальний процес сучасних держав світу, оскільки саме так забезпечується належний, передбачений законом перебіг досудового розслідування й судового провадження, а в підсумку - захист особи, суспільства, держави від кримінальних правопорушень та виконання інших завдань кримінального судочинства [9, с. 259 260]. Особливе місце в системі процесуального примусу посідає відсторонення від посади - захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому вимушеному недопущенні особи, яка перебуває у певних службових відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, до виконання своїх функціональних обов'язків з підстав і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Такий захід не є новим у кримінальній процесуальній діяльності України. КПК України (1960 р.) передбачав цей захід процесуального примусу в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин та може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства.

КПК України (2012 р.) [1] передбачає відсторонення від посади особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. При цьому відсторонення від посади застосовують за рішенням слідчого судді, суду (за КПК України (1960 р.) - прокурора), такий захід обирається відносно підозрюваного чи обвинуваченого (за КПК України (1960 р.) лише відносно обвинуваченого), здійснення відсторонення має дискреційний¹ характер (за КПК України (1960 р.) - обов'язковий при встановленні певних обставин (ч. 1 ст. 147).

Питання, пов'язані із застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, досліджувалися Ю. П. Аленіним, Р. І. Благутою, Ю. М. Грошевим, Ю. М. Дьоміним, В. С. Зеленським, В. Т. Нором, О. Ю. Татаровим, Л. Д. Удаловою, але вказані дослідження здебільшого ґрунтувалися на законодавстві, яке діяло до вступу і дію нового КПК України. Зважаючи на визначення КПК України (2012 р.) нових умов застосування відсторонення від посади, порядку обрання вказаного заходу, підстав продовження та припинення, комплексне дослідження вказаного питання в умовах удосконалення кримінального процесуального законодавства України набуває особливої актуальності.

Відсторонення від посади - захід забезпечення кримінального провадження, сутність якого полягає у тимчасовому недопущенні підозрюваного, обвинуваченого до виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків протягом певного строку, який за загальним правилом здійснюється за рішенням слідчого судді, суду з метою припинення кримінального правопорушення, припинення протиправної поведінки, запобігання протиправній поведінці особи, яка перебуваючи на посаді, зможе знищити чи підробити речі або документи, що мають значення для досудового розслідування, незаконними способами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом [6, с. 256]. У більш вузькому значенні - це захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, вимушеному недопущенні посадової особи до виконання своїх функціональних обов'язків та застосовується щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину [8, с. 200].

Отже, даний захід передбачає досягнення певної мети: припинення кримінального правопорушення; припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого [8, с. 201]. Тобто особа, яка перебуває на посаді, відсторонюється від неї для того, щоб вона не мала можливості, використовуючи своє службове становище, продовжувати злочинну діяльність, підроблювати або знищувати речові докази, залякувати чи вчиняти інші протиправні дії відносно потерпілого, свідка, експерта з метою переконати надати свідчення, які виправдають підозрюваного чи обвинуваченого тощо. Ф. Багаутдінов, досліджуючи питання, пов'язані з відстороненням особи від посади, зазначає, що є багато випадків, коли керівники-посадові особи, перебуваючи в місцях позбавлення волі, формально продовжують залишатися на своїх посадах і, більше того, активно їх використовують, перешкоджаючи досудовому розслідуванню або судовому провадженню. Тому прийняття рішення про відстороненню особи від посади можливе і необхідне, навіть під час застосування такого заходу як взяття під варту [10, с. 14].

Відсторонення підозрюваного від посади необхідно відрізняти також від відсторонення від роботи відповідно до вимог КЗпП. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони (ст. 46 КЗпП). Рішення про відсторонення у такому випадку приймається керівником органу, який видає відповідний наказ (розпорядження). Крім того, потрібно відрізняти відсторонення від посади під час кримінального провадження від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що є видом покарання і застосовується за вироком суду до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог КПК України відсторонення від посади здійснюється виключно щодо особи, яка:

- підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу (відповідно, відсторонення від посади не може застосовуватися до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, за винятком службових осіб правоохоронних органів, чи у вчиненні кримінального проступку);

- є службовою особою правоохоронного органу - незалежно від тяжкості злочину (з формулювання „незалежно від тяжкості злочину” можна зробити висновок, що на кримінальні проступки це положення закону не поширюється, а отже, вчинення службовою особою правоохоронного органу кримінального проступку не може бути підставою для відсторонення її від посади). Відповідно до Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” до правоохоронних органів належать органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи й установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2). Наведений перелік правоохоронних органів не є вичерпним, тому для визначення належності службової особи до правоохоронних органів, крім передбаченого їх переліку, необхідно встановити, чи не здійснюють відповідні органи, установи правозастосовні або правоохоронні функції [4, с. 410]. Крім того, при визначенні поняття „службова особа правоохоронного органу” потрібно враховувати правову позицію Конституційного Суду України, сформульовану у рішенні від 18.04.2012 р. N° 10-рп2012 (у справі щодо застосування кваліфікуючої ознаки „працівник правоохоронного органу”), відповідно до якого поняття „працівник правоохоронного органу” не поширюється на працівника органу державної виконавчої служби [5].

Разом з тим положення ч. 1 ст. 154 КПК України, на нашу думку, не повною мірою відповідають проблемам сьогодення. Адже особливо актуальними є питання відсторонення від посади (насамперед пов'язаної із викладацькою та лікарською діяльністю, різноманітними дозвільними послугами) й за вчинення злочину невеликої тяжкості шляхом використання службового становища (наприклад, шахрайства (ч. 1 ст. 190 КК України), незаконного збагачення (ч. 1 ст. 368-2 КК України) тощо. Залишаючись на посаді, вказані особи отримують можливість продовжувати злочинну діяльність, здійснювати тиск на потерпілих, свідків. Зважаючи на наведене, на нашу думку, ч. 1 ст. 154 КПК України доцільно доповнити положенням про можливість у виключних випадках відсторонення від посади підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої тяжкості, вчиненого із використанням посадового становища.

Рішення про відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення:

- слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження. Слідчий суддя під час досудового розслідування, а суд (незалежно від його складу) під час судового провадження приймає судове рішення лише у формі ухвали;

- Президента України щодо осіб, які ним призначаються (перелік осіб, які призначаються на посаду Президентом України, визначається ст. 106 Конституції України, законами України „Про центральні органи виконавчої влади”, „Про місцеві державні адміністрації”).

- Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо суддів (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N° 223-558/0/4-13 від 5 квітня 2013 року „Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження”).

Як уже зазначалося, відповідно до КПК України (1960 р.) рішення про відсторонення від посади приймалося слідчим із санкції прокурора або його заступника (ч. 2 ст. 147) [2]. Певною мірою дане положення надавало можливість скоротити терміни отримання рішення про відсторонення від посади, однак не відповідало європейським та світовим стандартам дотримання прав і свобод людини, які наголошують на необхідності приймати рішення про відсторонення від посади виключно на підставі вмотивованого рішення суду. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі „Клас та інші проти Федеративної Республіки Німеччини” (1978 р.) зазначено, що принцип верховенства права виходить, зокрема, з того, що втручання органів виконавчої влади у права окремих осіб повинно перебувати під ефективним контролем, який має забезпечуватися судовою системою, у всякому разі як останньою інстанцією, судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури. Саме тому з урахуванням європейських стандартів прийняття рішення про відсторонення від посади віднесено до виключної компетенції суду [4, с. 370].

Разом з тим прийняття рішення про відсторонення осіб двох специфічних категорій (суддів та осіб, які призначаються Президентом України) не відноситься до компетенції суду. У цьому випадку йдеться про виключення із загального порядку, адже компетентною особою, за рішенням якої застосовується цей захід забезпечення кримінального провадження, є не слідчий суддя, суд, а Президент України та Вища кваліфікаційна комісія суддів України [6, с. 277].

Порівняно з КПК України (1960 р.) таке привілейоване становище мали лише особи, що призначалися Президентом України. Проте необхідність забезпечення недоторканності суддів передбачає особливий порядок відсторонення їх від посади. Саме тому відповідно до ст. 48 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України (аналогічні положення „продубльовано” й у КПК України). Водночас потрібно зазначити, що відсторонений суддя від посади не може здійснювати правосуддя, а отже, це повинно бути враховано під час автоматичного розподілу судових справ та матеріалів кримінального провадження. Так, у разі надходження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відсторонення судді від посади, головою суду має видаватися наказ на підставі такого рішення. При цьому у наказі має зазначатися про покладання на керівника апарату суду обов'язку щодо внесення інформації в автоматизовану систему документообігу суду про настання обставин, які унеможливлюють участь відстороненого судді від посади у розгляді справ та кримінальних проваджень.

При цьому КПК України чітко не закріплює, чи потрібно рішення слідчого судді, суду після або до прийняття рішення про відсторонення від посади Президентом України чи Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Прийняття таких рішень Президентом України чи Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не відповідає світовим вимогам дотримання прав і свобод людини. До того ж КПК України не передбачає, який процесуальний документ повинен складатися Президентом України чи Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, а відповідно не визначено й порядку його оскарження та скасування. Не визначено, на відмінну від порядку відсторонення суддів, й який саме прокурор (процесуальний керівник чи Генеральний прокурор України повинні звертатися із клопотанням до Президента України про відсторонення від посади).

Тому враховуючи зазначене, на нашу думку, положення ч. 3 ст. 154 КПК України потрібно викласти так: „Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується слідчим суддею, судом, на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством, та згоди Президента України. Відсторонення судді від посади здійснюється слідчим суддею, судом на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством, та згоди Вищої кваліфікаційної комісії суддів України”.

Спеціальними умовами відсторонення від посади є: 1) наявність в особи процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого (у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу); 2) обґрунтована наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме продовження перебування підозрюваного на займаній посаді дозволить знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 3) співрозмірність застосування відсторонення від посади з тими негативними наслідками для особи (третіх осіб), які можуть настати (невиконання договірних зобов'язань, залишення підприємства без керівника, невиплата заробітної плати, несплата податків тощо).

Необхідно додати, що ініціювання застосування зазначеного заходу не може відбуватися в той час, коли сам підозрюваний безпосередньо перебуває на лікарняному або у відпустці, оскільки вже сама наявність вказаних обставин суперечить меті застосування заходу.

Доцільно згадати й про проблему погодження прокурором клопотання про відсторонення від посади, оскільки відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор має право погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках [1]. Відповідно до п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N° 223-558/0/4-13 від 5 квітня 2013 року „Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження” також визначено, що за відсутності згоди (погодження) прокурора слідчий не вправі звертатися до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Водночас, на жаль, жодними нормами не визначено строків такого погодження, що створює певні проблеми в оперативності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі відсторонення від посади. Тому, на нашу думку, такі строки повинні бути чітко визначені та закріплені в КПК України. Зокрема, для вирішення даної проблеми, потрібно ч. 1 ст. 155 КПК України доповнити абзац такого змісту: „При надходженні клопотання слідчого про відсторонення особи від посади до прокурора, прокурор протягом 24 годин, з моменту надходження клопотання та виходячи із інтересів кримінального судочинства: 1) погоджує клопотання про відсторонення від посади; 2) надає письмові вказівки з усунення недоліків щодо підготовленого клопотання та повертає його слідчому для доопрацювання; 3) відмовляє в погодженні клопотання про відсторонення особи від посади з винесення відповідної постанови”.

У клопотанні обов'язково зазначаються: обставини кримінального правопорушення; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення; найменування посади, яку обіймає особа; обставини, які дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або будь-яким іншим чином протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати у суді під час розгляду клопотання (ст. 155 КПК України). З урахуванням вимог ч. 2 ст. 154 КПК України зазначається також строк відсторонення особи від посади, який не може перевищувати двох місяців.

Копії клопотання про відсторонення від посади, а також матеріали, що обґрунтовують його, слідчий, прокурор перед зверненням до слідчого судді або суду повинні надати підозрюваному, обвинуваченому. Ознайомлення з ними надає підозрюваному, обвинуваченому та їх захисникам можливість під час розгляду клопотання подавати слідчому судді (суду) докази щодо обставин, викладених слідчим, прокурором, а також надавати докази та відстоювати позицію щодо суті клопотання про відсторонення від посади. Невиконання слідчим, прокурором цієї вимоги позбавить підозрюваного, обвинуваченого зазначеної можливості та призведе до порушення визначених КПК України загальних засад кримінального провадження (зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачена ст. 22 КПК України) [4, с. 414].

Клопотання повертається прокурору без задоволення у разі недодержання слідчим, прокурором порядку звернення з ним до слідчого судді, суду, а також вимог щодо його змісту та структури. Зокрема, поширеними підставами для повернення клопотання є невиконання слідчим, прокурором вимог закону про надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання про відсторонення від посади, а також матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Клопотання повертається прокурору також, коли у ньому не викладено обставини кримінального правопорушення та його правової кваліфікації; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення; обставини, які дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншим чином протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню; не зазначено посаду, яку обіймає особа, відсутній перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, а також у разі відсутності передбачених законом додатків до нього.

Як приклад, Апеляційним судом Донецької області скасовано ухвалу слідчого судді Ворошиловського районного суду м. Донецька про відсторонення підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України від посади строком на два місяця, оскільки ні слідчий, ні прокурор не довели наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання противоправній поведінці підозрюваного, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином [12]. А той факт, що підозрюваний перебуває на посаді та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути єдиною підставою для однозначного вирішення питання про відсторонення особи від посади, оскільки діє принцип презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд, в порядку визначеному ч. 2 ст. 157 КПК України, зобов'язаний врахувати такі обставини: правові підстави для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб [1]. При цьому, як зазначає Ю. М. Дьомін [4, с. 418], слідчий суддя, суд мають звернути особливу увагу на можливі наслідки для інших осіб, у тому числі й негативні, у разі прийняття рішення про відсторонення від посади, а саме, з огляду на загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя, суд при оцінці потреб досудового розслідування зобов'язані враховувати можливості досягнення завдань у конкретному кримінальному провадженні без застосування зазначених заходів. На думку В. В. Нарова, застосовуючи захід забезпечення кримінального провадження, в тому числі відсторонення від посади, слідчий суддя, суд повинні враховувати не лише те, що таке право їм надане і реалізація цього права органом досудового розслідування полегшує їм діяльність, а й дійсну необхідність у таких заходах, доцільність, справедливість їх застосування. Крім того, при прийнятті рішення повинні бути прогнозовані й оцінені його наслідки [7, с. 139 140]. Як доповнення до зазначеного О. Г. Шило зауважує, що при розгляді клопотання про відсторонення підозрюваного, обвинуваченого від посади слідчим суддею, судом мають бути враховані такі обставини, як наявність підозри або обвинувачення за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого (за винятком випадків, передбачених ст. 154 КПК України); звернення слідчого, прокурора із клопотанням у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України; наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для досягнення мети, передбаченої ст. 157 КПК України [6, с. 279 280].

Отже, слідчий суддя, суд мають звернути особливу увагу на можливі наслідки для інших осіб, як „позитивні” (зокрема, унеможливлення впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження), так і негативні (зупинка підприємства, простій, невиплата заробітної плати тощо). З огляду на загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, слідчий суддя або суд при оцінці потреб досудового розслідування зобов'язані врахувати можливість досягнення завдань у конкретному кримінальному провадженні без застосування зазначених заходів.

Наприклад, суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотання про відсторонення даної особи від посади, оскільки у судовому засіданні встановлено, що обвинуваченим змінено посаду і він не має можливості замінити або підробити документи, які мають доказове значення, а прокурором, у свою чергу, не доведено можливість протидіяти судовому провадженню з боку обвинуваченого. Приймаючи дане рішення, суддя виходив з урахуванням доводів свідків, обвинуваченого, прокурора та керуючись ст. 157 КПК України [12].

Строк відсторонення від посади може бути продовжено за рішенням слідчого судді, суду (в окремих випадках - Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів) за таких умов:

1) клопотання подано прокурором (у випадку продовження строку відсторонення від посади судді - Генеральним прокурором України);

2) клопотання подано не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попереднього рішення (ухвали слідчого судді, суду, рішення Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів тощо);

3) обставини, які були підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати і сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було відсторонено від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Потрібно також враховувати, що за клопотанням прокурора слідчий суддя може продовжити застосування відсторонення від посади провадження відповідно до строку досудового розслідування. КПК не містить заборони звернення до слідчого судді із повторним клопотанням про відсторонення від посади у разі закінчення строку, на який особу було відсторонено. При цьому відсторонення від посади може бути продовжене у межах досудового розслідування до шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої тяжкості або середньої тяжкості; до 12 місяців - щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Зокрема, при розгляді клопотання про продовження строку відсторонення підозрюваного до семи місяців від посади колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим не погодилася з думкою прокурора щодо необхідності такого продовження, мотивувавши своє рішення тим, що повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, а тому продовження відсторонення від посади можливо на строк не більше шести місяців відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК України.

У КПК України відсутня вказівка про надання прокурором підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання про продовження строку відсторонення від посади та матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Проте така дія є обов'язковою, виходячи з положень ст.ст. 155, 156 КПК України, які визначають порядок розгляду та зміст клопотання про відсторонення від посади, у тому числі наявність документів, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують його. Ненадання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання про продовження строку відсторонення від посади та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним КПК України, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Необхідно зазначити, що ухвала про відмову у продовженні строку відсторонення від посади з урахуванням вимог ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає. Так, ухвалою Апеляційного суду Донецької області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Артемівської міжрайонної прокуратури на ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області про відмову у продовженні строку відсторонення від посади підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 368 КК України у зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 309 КПК України встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Даною нормою закону не передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у продовженні строку відсторонення від посади.

Зауважимо, що КПК України не регламентує порядку відсторонення від посади, яку особа займає за сумісництвом. На нашу думку, у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, яку він займає за сумісництвом із основним видом діяльності, має можливість знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, він повинен бути відсторонений від такої посади.

Важливого значення набувають й питання, пов'язані із грошовим забезпеченням особи, яка відсторонена від посади. КПК України ці питання жодним чином не регламентує. У розробках науковців [5, с. 61; 10, с. 15] ці положення аналізувалися з огляду на зарубіжний досвід правозастосування, відповідно до якого відсторонений від посади підозрюваний або обвинувачений має право на виплату йому щомісячної державної допомоги. На нашу думку, КПК України також повинен регламентувати вказані питання, а розмір оплати праці особи, відстороненої від посади, не повинен бути меншим розміру прожиткового мінімуму.

Отже, проведений аналіз норм КПК України щодо порядку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення особи від посади, надав можливість стверджувати про певну законодавчу недоопрацьованість положень КПК України, які потребують відповідного опрацювання та закріплення шляхом внесення відповідних змін, зокрема щодо: застосування відсторонення від посади у виключних випадках відносно будь-якої посадової особи, яка вчинила злочини невеликої тяжкості; строків погодження клопотання слідчого прокурором про відсторонення особи від посади; порядку відсторонення від посади особи, яку призначено Президентом України та суддів; оплати праці підозрюваного або обвинуваченого під час застосування відносно нього про відсторонення від посади.

Список використаної літератури

відсторонення посада кримінальний процесуальний

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України: від 13 квітня 2012 року // Голос України. - 2012. - N° 90-91 від 19.05.2012.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: від 28 груд. 1960 р. № 1001-05 // Відомості Верховної Ради (ВВР) УРСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

3. Конституція України: від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР) України. - 1996. - № 30.- Ст. 141.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Т. 1. - Х.: Право, 2012. - 768 с.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Кузьменка Віталія Борисовича щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки „працівник правоохоронного органу” до працівника державної виконавчої служби) від 18 квітня 2012 року № 10-рп/2012. Справа № 1-13/2012 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-12.

6. Кримінальний процес: підручник / [Грошевий Ю. М., Тацій В. Я., Туманянц А. Р. та ін.]; [за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило]. - Х.: Право, 2013. - 824 с.

7. Назаров В. В. Кримінальний процес України: навч. посіб. / Назаров В. В. - К.: ФОП О. С. Ліпкан, 2013. - 488 с.

8. Кримінальний процес: підручник / [Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Письменний Д. П. та ін.]; [за заг. ред. Коваленка В. В., Удалової Л. Д., Письменного Д. П.]. - К.: Цент учбової літератури, 2013. - 544 с.

9. Бойко О. Є. Особливості застосування заходів забезпечення кримінального провадження стосовно суддів / О. Є. Бойко // Науковий вісник НАВС. - К., 2013. - № 2. - С. 259-266.

10. Багаутдинов Ф. Временное отстранение обвиняемого от должности / Ф. Багаутдинов // Законность. - М., 2003. - № 4 (822). - С. 13-15.

11. Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження: лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 5 квітня 2013 року // Судовий вісник. - К., 2013. № 4.

12. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс] / Державне підприємство «Інформаційні судові системи». -- Режим доступу: http:// www. reyestr. court.gov.ua/.

13. Мірковець Д. М. Керівництво досудовим слідством у кримінальному процесі України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / Д. М. Мірковець. - Дніпропетровськ, 2012. - 233 с.

Размещено на Allbest.ru