Вплив сім’ї та найближчого оточення на жінок, які вчиняють злочини у сімейно-побутовій сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив сім'ї та найближчого оточення на жінок, які вчиняють злочини у сімейно-побутовій сфері

Філоненко Ганна Михайлівна

здобувач ХНУВС

Вивчення детермінації злочинності - це центральна проблема всієї кримінології, адже визначення причин злочинності дозволяє зрозуміти, що таке злочинність, чому вона зростає і як ефективно їй запобігати. Цілком очевидно, що чоловіча та жіноча злочинність породжується загальними для них причинами та умовами, їх вивчення є глобальною проблемою. Особливо гостро останнім часом постає проблема зростання жіночої злочинності, значну кількість якої складають злочини, що вчиняються жінками у сімейно-побутовій сфері. Розглянути увесь комплекс детермінант жіночої злочинності у сімейно-побутовій сфері в рамках однієї статті вкрай важко через існуючі обмеження до об'єму статті, тому у нашій статті ми хотіли детально розглянути лише одну детермінанту - це вплив сімейного та найближчого оточення жінки на кримінальну поведінку жінок у сімейно-побутовій сфері. Проблеми жіночої злочинності та її детермінант розглядалися багатьма вченими, серед яких Ю.М. Антонян, Д.А. Шестаков, В.О. Глушков, Г.А. Панфілов, А.І. Долгова, Ф.А. Лопушанський,- О.В. Старков, А.Б. Блага, Л.О. Шевченко, М.В. Стрюк та інші. Однак окремі аспекти детермінації жіночої злочинності залишаються недостатньо опрацьованими і потребують поглибленого вивчення, до таких аспектів, на нашу думку, відноситься криміногенний вплив сім'ї на поведінку жінки.

Загальновідомо, що первинна соціалізація людини відбувається у сім'ї, де вона зростає і виховується. Сім'я традиційно розглядається як первинний та основний осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. У соціології сім'я - це соціальний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і разом з тим мала соціальна група, що володіє історично означеною організацією, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність у якій обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення [1, с. 131]. Особливістю сімейних відносин є не тільки те, що вони засновані на родинних зв'язках. У сім'ї формуються і підтримуються матеріальні і духовні потреби людини, певні традиції, відбувається становлення особистості[2, с. 8]. Однак при цьому нерідко виникають і різні протиріччя, найбільш гострі з яких при певному збігу обставин переходять у конфлікти, а останні іноді переростають у злочинні посягання.

Тобто, якщо сім'я виявляється неблагополучною, то у дитини набагато більша ймовірність отримання негативних якостей особистості. По-перше, через спостереження за поведінкою вихователів і копіюванням її, по-друге, через досвід дізнавання насильства з боку вихователів і отримання відповідного відбитку на свідомості/підсвідомості у вигляді психологічних проблем. Кримінологами навіть запропонований спеціальний термін, що описує дане явище - «сімейна десоціалізація», який означає певний криміногенний процес, котрий відбувається в сім'ї й обумовлений, зрештою, зовнішніми соціальними явищами, у тому числі різними недосконалостями соціального середовища, має своїм наслідком формування члена сім'ї антисоціальних якостей, що в певній ситуації можуть зумовити вчинення ним злочину[3, с. 194-195].

Але не слід всю вину перекладати на сім'ю, недарма А.П. Закалюк застерігає від поспішної і помилкової спроби зводити пояснення обумовленості ворожо-силової мотивації в особи лише до порушень структурних функцій та взаємовідносин у батьківській сім'ї[4, с. 45]. Адже насправді між часом виховання у батьківської сім'ї і часом вчинення злочину протікає певний більш-менш тривалий період, протягом якого особистість формується і набуває своїх індивідуальних якостей. Тим не менше вплив сім'ї на формування особистості та її основних життєвих установок величезний і применшувати її (сім'ї) роль - означає недооцінювати її.

Вплив батьківської сім'ї найбільш значущий саме у дитинстві і в юнацькі роки. Зв'язок недоліків сімейного виховання і протиправної поведінки осіб простежується як у теоретичних дослідженнях, так і у правоохоронній практиці. Формування особистості залежать не тільки від батьківського виховання, прикладів соціальної поведінки, а також від соціального стану та рівня матеріальної забезпеченості, ступеня культури й моральності батьків. Як не прикро визнавати, але на сьогодні із числа малозабезпечених та бідних родин у першу чергу формується прошарок дисфункційних сімей, вихованці яких опиняються у складних життєвих обставинах[5, с. 263].

Таким чином, вплив батьківської сім'ї проявляється у двох напрямках:

шляхом цілеспрямованого педагогічного виховного впливу, формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки;

як стихійний вплив на особистість шляхом проживання дитини тим способом життя, який типовий для даної сім'ї. У зв'язку з цим вкрай цікавою й інформативною є типологія родин, як можна віднести до групи ризику вчинення насильства в сім'ї, розробленою А.Б. Благою. Автором виділяються наступні типи родин: 1. Сім'ї, які неналежно виконують виховну та соціалізучу функції.

Сім'ї з недостатнім виховним потенціалом та виховними ресурсами;

Сім'ї, де батьки нехтують проблемами дітей;

Сім'ї з аморальним вихованням дітей та загрозами для життя і здоров'я дитини;

Сім'ї з антисоціальним вихованням дітей.

Сім'ї з наявністю залежностей у членів сім'ї.

Сім'ї алкозалежних;

Сім'ї наркозалежних або хворих на токсикоманію;

Сім'ї осіб з ігровою, комп'ютерною, Інтернет-залежністю.

Сім'ї із наявністю у членів родини хронічних соматичних або психічних захворювань.

Сім'ї, члени яких мають інвалідність;

Сім'ї, члени яких мають психічні захворювання або розлади поведінки;

Сім'ї, члени яких хворі на хронічні захворювання.

Сім'ї, які вирізняються за віком батьків, а також складом та повнотою.

Сім'ї дуже молодих та дуже літніх батьків;

Неповні сім'ї;

Сім'ї з прийомними дітьми;

Сім'ї, які мають дітей-вихованців (дитячі будинки сімейного типу);

Опікунські сім'ї.

Сім'ї, які мають специфічні проблеми.

сім'ї, члени яких були раніше засуджені;

Сім'ї, члени яких входять до складу релігійних сект та конфесій;

Сім'ї, члени яких входять до складу радикальних угруповань;

Сім'ї з різним рівнем матеріальної забезпеченості;

Сім'ї мігрантів, біженців [6, с. 172186].

Зазначені типи сімей групи ризику щодо вчинення насильства або жорстокого поводження вбачаються актуальними і для суто жіночої злочинності у сімейно-побутовій сфері. Деякі типи родин менш характерні для злочинності жінок у сімейно-побутовій сфері, до таких віднесемо сім'ї, члени яких входять до складу радикальних угруповань, сім'ї мігрантів, біженців.

На формування особистості у батьківській сім'ї негативно впливають наступні фактори:

негативні та аморальні форми поведінки безпосередньо у сімейному середовищі (алкоголізм, пияцтво, сварки, бійки, ігнорування інтересів). Дійсно, алкогольні традиції дотримуються значною частиною сімей, на жаль, ці традиції передаються підростаючому поколінню;

батьківські антигромадські погляди й установки;

відсутність психологічного й емоціонального контакту між батьками і дітьми;

безнаглядність дітей та невиконання функцій контролю за її станом і поведінкою.

Виховання у неблагополучній сім'ї створює великі ризики ранньої алкоголізації і наркотизації, потрапляння до сфери вуличного впливу, залучення до неформальних криміногенних груп. Діти ніби навчаються злочинній/маргінальній поведінці, а потім у подальшому житті продукують наслідки такого навчання у вигляді суспільно небезпечної поведінки. У таких сім'ях і батьки сприймають сферу побуту як сферу, де можна відпочити від суспільних вимог, правил та обов'язків і поза полем дії соціального контролю будувати своє «приватне» життя. Дефекти правосвідомості, що породжують антигромадські установки, передаються дітям від батьків.

Окремо слід зупинитись на питанні сімейного насильства. Не дивлячись на існування у цій сфері великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, серед яких Закони «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону дитинства», відповідні статті Кримінального кодексу, в Україні випадки домашнього насильства не є рідкістю. Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно сварить і б'є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює ма- ти-алкоголічка, старенька бабуся, яку ненавидять власні діти та відбирають пенсію силою. Тривалий час проблема насильства в сім'ї вважалася прерогативою звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання в сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося грубим порушенням таємниці приватного життя й категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на сферу латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади[7, с. 11].

Як встановлено кримінологічними дослідженнями, жінки-злочинниці, які вчинили тяжкі насильницькі злочини, практично в половині випадків самі ставали жертвами домашнього насильства з боку батьків, родичів чи осіб, які їх замінюють. Всі жінки, які вчинили злочини в стані афекту, показали, що в процесі виховання в їх сім'ях застосовувалося насильство в різних формах[8, с. 48]. Насильство у будь-якій формі негативно позначається на формуванні психіки дитини. Насильство, ініціатором якого стають члени сім'ї, залишає глибокий слід в особистості, що формується. Залякуванням у дитини можна виростити брехливість, лицемірство, відчуження, формуючи при цьому також боягузтво, озлобленість, жорстокість і мстивість. Неблагополуччя виховного процесу у сім'ї може бут пов'язане із застосуванням насильства як виховного заходу, тобто з усвідомленим неправомірним вихованням, а іноді воно проявляється неусвідомленою демонстрацією антисуспільної поведінки, яка притаманна батькам.

На моральний розвиток і поведінку дітей значний вплив здійснює психологічний мікроклімат сім'ї. По силі та інтенсивності впливу на емоційний стан дитини, на систему цінностей, на ставлення до оточуючих і до самої себе, психологічний мікроклімат сім'ї можна з повним правом назвати головним фактором морального розвитку дітей в сім'ї. Погляди, переконання, ставлення до праці, навчання, до людей, до оточуючого середовища, почуття совісті, справедливості, формуються та розвиваються в процесі життя дитини в сім'ї, впливу на неї особистості та поведінки кожного з батьків, ставлення членів сім'ї один до одного.

Обивательською є думка, що діти, які виросли у малозабезпечених сім'ях, більш вірогідно поповнять лави злочинців. Але кримінологами доведено, що злочин можуть скоювати як особи, що виросли у сім'ях з невисоким матеріальним рівнем, так і ті, життєвий рівень яких був достатньо високий[9, с. 21]. Причому все більше проявляється негативний вплив на формування особистості так званих благополучних у матеріальному плані сімей. Напевне, має значення не тільки рівень матеріальної забезпеченості сім'ї, але і суспільна спрямованість сім'ї, психологічний клімат у ній.

Слід підкреслити, що для жінки роль сім'ї і сімейних стосунків багато в чому є визначальною. Вплив сім'ї у ряді випадків є більш сильним, ніж вплив школи, побутового оточення, трудового колективу. Усі наявні дані кримінологічних досліджень підтверджують, що конфлікти в сім'ї нерідко сприяють виникненню конфліктів з законом. Як правило, переважна кількість злочинниць свого часу зростали у неблагополучних сім'ях, у несприятливих умовах, з неналежним вихованням з боку батьків і недостатньою увагою. Приклади аморальності та зразки криміногенної поведінки засвоювалися в якості норми, критичному та етичному осмисленню не піддавалися.

На сьогодні кримінологами переважно не пов'язується підвищена криміногенність осіб з фактом зростання у неповній сім'ї. Вихідці з обох видів сімей вчиняють злочини, ось чому слід враховувати не кількість батьків-вихователів, а їх якість. Цікавим є той факт, що пияцтво та аморальна поведінка батьків згубно впливає на дітей будь-якої статі, але неоднаковою мірою, на дівчатах цей негативний вплив позначається значно більше, ніж на хлопцях. За статистикою, до 80% дівчат, у яких батько був залежним від алкоголю, вибирають собі в супутники життя чоловіка-алкоголіка[10, с. 277].

Крім батьківської сім'ї, на жінку суттєво впливає і власна сім'я. Сім'я, чоловік, діти значною мірою зумовлюють поведінку жінки, її ставлення до людей, мають великий вплив на її психологічний стан, вибір конкретного варіанта поведінки[11, с. 201]. Сім'я значно впливає на побут жінки, розвиток її особистості і опосередковано стимулює до позитивної або негативної поведінки. У жінок, що вчинили злочин у сімейно-побутовій сфері, як правило, простежується зв'язок між сімейним неблагополуччям і вчиненим злочином. Сімейне неблагополуччя проявляється у деформації сімейних зв'язків і відносин, послабленні або руйнуванні сім'ї, домінуванні примітивних інтересів та паразитичного способу життя. Така деформація призводить до поступової деградації ролі жінки, вона взагалі припиняє виконувати або виконує неналежним чином свої обов'язки: не піклується про добробут, не займається вихованням дітей, починає вести розгульний спосіб життя тощо. Жінки можуть відчувати себе чужими і непотрібними, але разом з тим створювати обстановку постійних конфліктів і свар. Ті жінки, які перестають відчувати свій зв'язок із сім'єю, вже не орієнтуються на її традиційні цінності і ведуть маргінальний спосіб життя.

Складовою мікросередовища окрім сім'ї є найближче побутове оточення. Це друзі, знайомі, сусіди, з якими індивід контактує постійно і безпосередньо. Вплив такої малої групи іноді буває значно сильнішим та інтенсивнішим, ніж позитивний вплив з боку сім'ї, особливо серед дівчат юнацького віку, коли авторитет батьків стрімко знижується. При наявності негативних установок, цінностей, інтересів та систематичного порушення вимог закону, таке середовище може бути криміногенним і втягувати особу у злочинну активність. Вплив криміногенних груп особливо помітний відносно неповнолітніх дівчат, вони з легкістю переймають негативні звички та установки членів групи, щоб завоювати їх авторитет, ствердитись у їх очах. Це насамперед стосується проведення вільного часу та дозволу учасників та їх манери поведінки: йдеться про алкоголізоване й наркотизоване дозвілля членів криміногенних груп, аморальна поведінка з елементами сексуальної розбещеності. Б.М. Головкін описав таку градацію мотивів захоплення алкогольними напоями та наркотиками: компенсаторні (зняти напругу, забути про проблеми, підняти самооцінку), гедоністичні (отримати відчуття ейфорії, підняти настрій, цінувати безтурботність і розважальні форми спілкування), статусні (бажання утвердитися в колі еталонної групи, підняти свій статус і зайняти належне місце в груповій ієрархії, вирізнитися із натовпу тощо) [12, с. 270]. Для неповнолітніх дівчат провідними мотивами вживання алкоголю та наркотичних засобів є самоствердження, підняття самооцінки бажання бути не гіршою за інших, у жінок - зняття напруги, «забування» проблем, підняття настрою тощо.

Постійне спілкування людини у криміногенних групах, як правило, призводить до послаблення контролю з боку сім'ї і школи, формування асоціальних та антисуспільних інтересів і потреб, перешкоджає підвищенню освітнього і культурного рівня особистості, ускладнює встановлення нею нових соціально корисних зв'язків. Вплив найближчого оточення має місце не лише на неповнолітніх дівчат з боку криміногенних груп, а й на дорослих жінок. Цей вплив відбувається у неформальному між- особистісному спілкуванні між родичами, друзями, знайомими, сусідами. Друзі, приятелі, сусіди - це коло людей, яких особа сама собі обирає, на відміну від родичів. За яким принципом відбувається формування такого кола близьких людей? Звісно, за інтересами, поглядами, способами проведення дозвілля і взагалі за схожістю способу життя. У зв'язку з цим жінки, які вчинили злочин у сімейно-побутовій сфері, прагнули потрапити у таке середовище, де морально-етичні правила та норми поведінки осіб були схожими з її. Проживаючи у неблагополучній сім'ї, жінка поступово переживає деформацію потреб і інтересів, позитивні соціальні зв'язки слабіють або розриваються, деформується правосвідомість, бажання вирватися з болота, втрачається і відбувається деградація особистості. Тому такі жінки тяжіли до маргінальних людей та компаній, які по суті були побутово-дозвільними мікрогрупами, що створювалися на засадах міжособистісного спілкування поза сім'єю у колі деморалізованих осіб, які характеризувалися антигромадськими соціальними позиціями, алкоголізацією, кримінальними нахилами та ін. Причини потрапляння жінки у таке коло людей необхідно шукати в нахилах самої особи, в її антисуспільній спрямованості. Але свою роль також відграє загальний низький культурний рівень населення з сумнівними моральними нормами поведінки та примітивними поглядами на проведення дозвілля, поширення кримінальної субкультури. На цю обставину давно звернули увагу провідні кримінологи, так, Ю.М. Антонян зазначає: «На злочини та проступки жінок пагубний вплив робить сучасний стан суспільної моральності, якій необхідно аналізувати і оцінювати у контексті загальної кризи, що переживає наше суспільство. Падіння норову пов'язано з економічними труднощами, зростанням напруженості у відносинах між людьми, послабленням основних соціальних інститутів і в першу чергу сім'ї » [13, с. 62].

Підводячи підсумок, слід зазначити, що сім'я та найближче оточення мають суттєвий вплив на жінок, які вчиняють злочини у сімейно-побутовій сфері, перш за все це вплив батьківської сім'ї, у якій зростає та виховується дитина, по-друге, вплив власної сім'ї жінки і, нарешті, вплив друзів, сусідів, приятелів. Відповідно профілактичні заходи повинні зосереджуватися у тій же послідовності, до того ж профілактична робота повинна мати комплексний та системний підхід. Підвищена суспільна небезпечність жіночої злочинності у сімейно-побутовій сфері полягає саме в тому, що вона залишає незгладимий відбиток на сім'ї та на дітях.

Література

злочинність особистість сім'я

1. Соціологія: підручник / М.П. Требін, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.; за ред. М.П. Требіна. - Х.: Право, 2010. - 224 с.

2. Аракелян С.В. Семейно-бытовые убийства / Под ред. доктора юрид. наук, профессора Ю.М. Антоняна. изд. ЕГУ. - Ереван, 2009, - 160 с.

3. Криминология: словарь/ под. ред. В.П. Сальникова, В.Н. Бурлакова, О.В. Лукичева, Д.А. Шестакова и др. - СПб.: Лань, 1999. - 256 с.

4. Закалюк А. Відгіпотез - до наукової розробки / А. Закалюк // Радянське право. - 1991. - № 4. - С. 40-46.

5. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: монографія / Б.М. Головкін - Х.: Право, 2011. - 440 с.

6. Блага А.Б. Насильство в сім'ї (кримінологічний аналіз і запобігання): монографія / А.Б. Блага. - Х.: ФО-П Макаренко, 2014. - 360 с.

7. Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України /Укладачі: Запорожцев А.В., Лабунь А.В., Заброда Д.Г., Басиста І.В., Дроздова І.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М. Київ, 2012. - 246 c.

8. Чубаркин М.М. Семья как фактор, детерминирующий криминальное агрессивное поведение у женщин / М.М. Чубаркин// Российский следователь: науч.-практ. и информ. изд. - 2006. - № 11. - С. 46-51.

9. Остроумов А.А., Чугунов В.Е. Изучение личности преступников по материалам криминологических исследований / А.А. Остроумов // Советское государство и право. - 1965. - № 9. - С. 19-23.

10. Харчев А.Г. Брак и семья в СССР / А.Г. Харчев. - М.: Мысль, 1979. - 367 с.

11. Будз В.Ф. Роль сімейного мікросередовища у формуванні девіантної поведінки жінок-рецидивісток / В.Ф. Будз // Бюлетень Міністерства юстиції України: офіц. вид. - 2010. - № 4/5. - С. 199-208.

12. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання : монографія / Б.М. Головкін Х.: Право, 2011. - 440 с.

13. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин / Ю.М. Антонян. - М.: Рос. право, 1992. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru