Віндикація земельних ділянок за законодавством України в умовах обов’язкової реєстрації речових прав на нерухоме майно

Summary

Vindication of land parcels is applicable in situations when the State registry of in rem title of immovable property contains a wrong entry abouto the person who has in rem title.

Successful vindication claim is the legal basis for entering a new entry to the registry. The previous entry should not be annulled.

Питання щодо застосування такого способу захисту прав, як віндикація, щодо земельних ділянок було предметом дослідження у низці робіт та публікацій, у тому числі нещодавніх, таких авторів, як Р.І. Марусенко, А.М. Мірошниченко, Ю.В. Мягкоход, Ю.Ю. Попов, А.І. Ріпенко [2 c. 120-124; - 3 c. 24; 4; 7 c. 544]. Водночас, дане питання ще далеке від свого остаточного вирішення, про що свідчить хоча б той факт, що одна з останніх статей з даного питання (авторства А. Мірошниченка, Ю. Попова та А. Ріпенка) [3 c. 24] написана у формі дискусії між авторами.

Вивчення судової практики свідчить, що позовні вимоги щодо віндикації земельних ділянок заявляються порівняно нечасто. Якщо, наприклад, при безпідставному заволодінні рухомим майном його власник найчастіше намагається захистити своє право шляхом подачі віндикаційного позову, то в аналогічній ситуації щодо земельної ділянки в основному заявляються інші позовні вимоги, насамперед, про скасування (визнання недійсним, не чинним тощо) державного акта [3 c. 287-288], про визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки або скасування державної реєстрації речового права.

Див., наприклад, рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі № 676/2331/14-ц від 28.10.2014 за позовом прокурора Кам'янець - Подільського району в інтересах держави до Кам'янської сільської ради, ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, Відділу Держземагентства в Кам'янець-Подільському районі про скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності , скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_2 до Кам'янської сільської ради, ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, Відділу Держземагентства в Кам'янець-Подільському районі про скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41327057; рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі 707/2522/14-ц від 10.11.2014 за позовом третя особа без самостійних вимог Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання недійсними наказів про надання у власність земельних ділянок та скасування державної реєстрації // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41328068; прикладом рішення суду касаційної інстанції є Рішення від 22.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цивільній справі № за позовом публічного акціонерного товариства “Місто Банк” до приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі філії № 16 приватного підприємства „Нива-В.Ш.”, ОСОБА_3, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання проведених прилюдних торгів такими, що проведені з порушенням вимог закону, визнання протоколу проведення прилюдних торгів недійсним, відновлення положення, яке існувало до порушення, визнання незаконним акту державного виконавця, визнання незаконним і скасування свідоцтва, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, за зустрічною позовною заявою ОСО- БА_3 до приватного нотаріуса ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства „Місто Банк”, треті особи: приватне підприємство „Нива-В.Ш.”, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, приватний нотаріус ОСОБА_4 про усунення перешкод // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31459539 2 Див., наприклад, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13.02.2014 року у цивільній справі № 363/5089/13-ц за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Вишгородська районна державна адміністрація, Державне агентство земельних ресурсів України до Головного управління Держземагентства у Київської області, Вишгородського районного управління юстиції у Київській області. віндикація земельний речовий право

При цьому в тих порівняно нечисленних випадках, коли віндикаційні вимоги щодо земельних ділянок заявляються, вони здебільшого поєднуються зі згаданими більш поширеними видами позовних вимог - про визнання недійсними державних актів, свідоцтв, скасування державної реєстрації тощо.

Відзначимо, що хоча відносно іншого нерухомого майна практика розгляду спорів щодо визнання недійсними свідоцтв про право власності, самої реєстрації права власності існує вже тривалий час, подібна практика щодо земельних ділянок є порівняно новою і недослідженою у спеціальній правовій літературі, адже право власності на земельні ділянки почало посвідчуватися свідоцтвами лише після 01.01.2013 року, коли набрали чинності положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» і «запрацювали» норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на це, питання про особливості застосування віндикації та її співвідношення з іншими способами захисту прав, як правовими, так і не правовими (тобто такими, що не передбачені законом, але фактично використовуються у судовій практиці [4,-c. 9, 27 та ін.]), в умовах чинних правил про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно потребує подальшого дослідження.

Розуміння віндикації як способу захисту є усталеним. Віндикація - це витребування власником майна з чужого незаконного володіння [5, с. 322], тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. У чинному законодавстві віндикація як спосіб захисту права власності закріплена у ст. 387 Цивільного кодексу України («власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним»). Ст. 396 Цивільного кодексу України поширює можливість застосування віндикації на інші речові права, окрім права власності (речові права на чуже майно).

Певні складнощі у правозастосуванні може породити те, що ст.152 «Способи захисту прав на земельні ділянки» Земельного кодексу України не згадує віндикації. Проте немає жодних сумнівів, що дана стаття, яка містить відкритий перелік способів захисту, зовсім не виключає можливості застосування віндикації щодо земельних ділянок [5, c. 407]. Погоджуємося також із думкою, що саме по собі існування ст.152 Земельного кодексу України є невиправданим і шкідливим [4, c. 30 та ін.].

Особа - Державна реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс].

Для правильного вирішення питання про правову природу віндикації по відношенню до земельних ділянок (а також, у принципі, до будь-якого іншого нерухомого майна), перш за все, необхідно дати відповідь на те, що являє собою володіння земельною ділянкою (іншим нерухомим майном) у сучасній правовій системі.

Відповідаючи на дане питання, вважаємо за необхідне приєднатися до точки зору, згідно з якою володіння земельними ділянками підтверджується записами у публічних реєстрах [3, c.1], тобто володільцем повинна вважатися особа, яка зазначена суб'єктом відповідного права у реєстрі. Варто звернути увагу на те, що визначальним є саме запис у реєстрі, а не наявність в особи певного «правоустановчого документа» - державного акта чи свідоцтва про реєстрацію. Це справедливо не лише щодо чинного правового регулювання (яке включає, зокрема, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), але і щодо ситуації із державними актами, які видавалися до 01.01.2013 року. Державні акти при їх видачі також повинні були реєструватися - у т.зв. «державному реєстрі земель», складовою якого була «книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» (див. попередню редакцію ст.ст. 126 та 202 Земельного кодексу України).

Таким чином, самі лише дії щодо фактичного «самовільного зайняття» земельної ділянки, включаючи незаконне будівництво на ній, слід розглядати як створення перешкод у використанні земельної ділянки, але не позбавлення володіння [1, с. 101]. Отже, застосування віндикації для захисту від подібних порушень є помилкою, даний спосіб захисту у випадках «самовільного зайняття» є неналежним.

Наступним питанням, яке потребує вирішення, є питання про те, чи означає у всіх випадках запис у реєстрі про належність земельної ділянки особі, окрім переходу до такої особи володіння, також і перехід до неї титулу.

З одного боку, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав». Згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації». Ці положення можна розуміти так, що реєстрація є автономною підставою для виникнення у особи титулу. Іншими словами, проведення реєстрації призводить до переходу (виникнення) титулу незалежно від того, чи були для цього матеріально-правові підстави, наприклад, у вигляді дійсного правочину про відчуження земельної ділянки [3, с. 6].

З іншого боку, можливе й інше тлумачення даних положень, зокрема, у той спосіб, що вони встановлюють не автономну підставу набуття права на земельну ділянку (іншу нерухомість), а момент переходу (виникнення) права у тих випадках, коли для переходу наявні матеріально-правові підстави (наприклад, дійсний правочин про відчуження об'єкту). Аналіз судової практики дає підстави вважати, що саме такий підхід у цілому сприйнятий судами [3, с.7]. На це ж вказує позиція Верховного Суду України, викладена у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Так, у п.10 вказано, що «рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником ...».

На думку автора, саме другий підхід, який допускає існування ситуації, коли особа, записана як власник у реєстрі, такою не є, має вважатися більш продуктивним. Не можна погодитися з доводами А.М. Мірошниченка, за якими «можливість «абстрактного» виникнення права власності на земельну ділянку незалежно від дійсності правочину, що став основою для реєстрації, дозволяє захистити добросовісного набувача і є дуже корисною для обороту: потенційному покупцеві непотрібно досліджувати «правову історію» земельної ділянки, достатньо переконатися, що його контрагент вказаний у реєстрі як власник ділянки». Насправді, захист добросовісного набувача здійснюється саме згідно із спеціальними правилами про виникнення у добросовісного набувача права власності навіть у тих випадках, коли майно відчужується невласником (ст.388 Цивільного кодексу України), тобто такий захист не потребує зведення державної реєстрації права в абсолют. Водночас, надання державній реєстрації права «непорушності» може, всупереч поставленій меті (забезпечити стабільність права власності), дати зовсім протилежний результат, стимулюючи особливо недобросовісний оборот, при якому незаконна реєстрація буде використовуватися саме як спосіб умисного недобросовісного позбавлення права власності.

Таким чином, випадок, коли матеріально-правова підстава для переходу права власності була відсутня, а реєстрація права за неналежним суб'єктом все-таки була проведена, слід кваліфікувати саме як перехід володіння до неуправомоченої особи. Належним способом захисту у цьому випадку буде саме віндикація.

Поширена практика, згідно з якою у ситуації, коли до реєстру внесено неправильний запис про нового власника, застосовується такий спосіб захисту, як визнання недійсним державного акта на право власності на землю, є, на наш погляд, хибною. Даний спосіб захисту не передбачений законом, і в кращому випадку відповідний спір вирішується судом за правилами про віндикацію. У гіршому випадку має місце підміна понять, наприклад, до розгляду справи залучається не справжній відповідач, а орган влади, який видав державний акт чи зареєстрував його. Крім того, неправильно обчислюються строки давності, або ж вид юрисдикції, в межах якої розглядається спір. Одним з найбільш кричущих зловживань, які стали можливими якраз внаслідок підміни передбаченого законом способу захисту (віндикації) сурогатом - визнанням недійсним державного акту - стало визнання Бориспільським міжрайонним судом у березні 2006 року недійсними понад 300 державних актів про право власності на землю без залучення власників землі до судового процесу [13].

Аналогічні заперечення можна висловити щодо трансформованого різновиду спорів про визнання недійсними правоустановчих документів - спорів з приводу визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Такий спосіб захисту законом не передбачений, більш того, задоволення позову не тягне будь-яких правових наслідків взагалі - існування права ніяк не пов'язане із існуванням та «дійсністю» свідоцтва.

Відкидаючи можливість застосування визнання недійсними установчих документів про речові права на нерухоме майно (включаючи земельні ділянки) як способу захисту, слід звернути увагу на причини, які зробили можливим становлення відповідної судової практики. Суди, на нашу думку, інтуїтивно відчули специфіку земельних ділянок (іншого нерухомого майна), а саме, специфіку володіння ними, яке виражається у сучасному світі не у фактичному господарському пануванні над об'єктом, а у документальному оформлені права на нього. Втім, така специфіка була неправильно сприйнята. Її існування зовсім не означає, що замість пред'явлення віндикаційного позову слід винаходити якісь інші способи захисту, як- от визнання недійсними правоустановчих документів чи скасування записів у реєстрі. Спосіб захисту - віндикація - у відносинах із земельними ділянками та іншим нерухомим майном залишається тим самим, специфіка стосується лише порядку його застосування. Якщо у випадку з рухомим майном на виконання рішення суду про віндикацію майна його слід фізично передати від відповідача позивачу, у випадку з нерухомим майном на підставі рішення суду слід внести відповідні зміни до публічного реєстру, при цьому ні державні акти, ні свідоцтва про право власності на майно взагалі не повинні цікавити позивача - вони є лише відображенням реєстру на певний момент і жодного самостійного значення не мають.

Не повинен скасовуватися і попередній («неправильний») запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно, яким, наприклад, власником земельної ділянки було зазначено особу, яка таким не є. Справа у тому, що такий запис відображав об'єктивно існуючу реальність - факт вибуття майна з володіння власника. Новий запис на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову буде означати повернення майна власнику.

Можливість «скасування рішення про державну реєстрацію прав» судом, передбачену ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», слід розуміти як таку, що не стосується ситуації з витребуванням майна з чужого незаконного володіння. Ч.2 ст.26, на наш погляд, може бути застосована у тому випадку, коли певними дефектами характеризується саме рішення про державну реєстрацію речового права (наприклад, воно прийняте не уповноваженим суб'єктом, з порушенням процедури тощо).

Розуміння специфіки володіння нерухомістю, у т.ч. земельними ділянками, а також правильна кваліфікація правового значення реєстрації речового права як одного з елементів юридичного складу з переходу права власності, проте аж ніяк не автономної (самостійної і достатньої) підстави для його виникнення, дозволяє легко розібратися у проблемному для судової практики питанні про те, чи підлягає застосуванню ст.140 Земельного кодексу України до випадків повернення земельної ділянки в порядку віндикації.

Справа у тому, що ст.140 ЗКУ містить перелік «підстав припинення права власності на земельну ділянку», сформульований як вичерпний. При цьому у даному переліку не вміщено посилань на можливість віндикації чи реституції земельної ділянки. Втім, насправді це не складає жодної проблеми, оскільки при задоволенні віндикаційного позову ніякого припинення права власності не відбувається, оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, незважаючи на наявність відповідного запису в реєстрі та правоустановчих документах (державному акті чи свідоцтві). Таким чином, при віндикації немає і будь-якого порушення гарантій непорушності права власності, закріплених ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України.

Позови про визнання недійсними як державних актів, так і свідоцтв про право власності на земельні ділянки заявляються не лише у ситуаціях, коли особа хоче повернути свою земельну ділянку, а і у випадках, коли набувач земельної ділянки згідно з правоустановчим документом, наприклад, виявляє певні формальні проблеми, допущені при оформленні (т.зв. «накладки», різного роду помилки тощо). Наприклад, рішенням від 10.10.13 року у справі № 149/2847/13-ц [8] Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області задовольнив позов набувача земельної ділянки до Хмільницької міської ради Вінницької області, Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання недійсними рішення (про надання йому ж земельної ділянки) та правовстановлюючого документа (на його ж ім'я) тому, що при виготовлені технічної документації із землеустрою, через відсутність у базі даних відомостей про власника суміжної земельної ділянки виникла неузгодженість меж земельних ділянок. Втім, у даному випадку позовна вимога є некоректним замінником не віндикації, а інших передбачених законом способів захисту, тому дослідження практики вирішення спорів, що виникають з подібних вимог, виходить за межі даної статті.

Висновки

1. Віндикація може і повинна застосовуватися щодо земельних ділянок (як і іншого нерухомого майна) у разі, якщо до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено неправильний запис про суб'єкта права власності (іншого речового права). У цій ситуації власник втрачає володіння, а невласник - набуває його.

2. Правила ст.125 Земельного кодексу України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повинні розумітися лише як визначення моменту переходу права власності (іншого речового права), а не самостійна і достатня підстава для переходу права.

3. Задоволення віндикаційного позову повинне бути підставою для внесення нового запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому попередній запис не повинен скасовуватися, адже він відображає юридичну реальність - вибуття нерухомого майна з володіння власника.

Література

1. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підр. для студ. вищ. навч. закладів. - К.: Алерта, 2013. - 512 с.

2. Мірошниченко А.М. Захист права власності на земельну ділянку за допомогою віндикаційного та негаторного позовів через призму специфіки володіння земельною ділянкою // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» / Ред. кол.: Д.О.Мельничук (голова) та ін. - Київ, 2010.Вип. 156. - С.120-124.

3. Мірошниченко А.М., Попов Ю.Ю., Ріпенко А.І. Земельні ділянки: віндикація, реституція, кондикція, визнання прав (співвідношення та деякі проблемні питання) // Часопис Академії адвокатури України. -2012. - № 16 (3'2012). - 24 с.

4. Мягкоход Ю.В. Способи захисту земельних прав за законодавством України. Дис. ... к.ю.н. ... 12.00.06. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2014. - 210 с.

5. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996. -416 с.

6. Лист Верховного Суду України від №6-152цс14 // Поточний архів Верховного Суду України. - 2014.

7. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України, 5-те видання, змінене і доповнене. - К.: Алерта, 2013. - 544 с.

8. Рішення Хмільницького міськрайон- ного суду Вінницької області від 10.10.2013 року у справі № 149/2847/13-ц за позовом Особа_4 до Хмільницької міської ради Вінницької області, Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання недійсними рішення та правовстановлюю- чого документа // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/34109064

9. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13.02.2014 року у цивільній справі № 363/5089/13-ц за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Вишгородська районна державна адміністрація, Державне агентство земельних ресурсів України до Головного управління Держземагентства у Київської області, Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Державна реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37126621.

10. Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі № 676/2331/14-ц від за позовом прокурора Кам'янець - Подільського району в інтересах держави до Кам'янської сільської ради, ОСО- БА_1, Державної реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, Відділу Держземагентства в Кам'янець-Подільському районі про скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності , скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСО- БА_2 до Кам'янської сільської ради, ОСО- БА_1, Державної реєстраційної служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, Відділу Держземагент- ства в Кам'янець-Подільському районі про скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/41327057

11. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі 707/2522/14-ц від за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держземагенства у Черкаській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСО- БА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСО- БА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСО- БА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСО- БА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСО- БА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСО- БА_47, третя особа без самостійних вимог Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання недійсними наказів про надання у власність земельних ділянок та скасування державної реєстрації // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/41328068

12. Рішення від 22.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цивільній справі № за позовом публічного акціонерного товариства „Місто Банк» до приватного підприємства „Нива-В.Ш.» в особі філії № 16 приватного підприємства „Нива-В.Ш.», ОСО- БА_3, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання проведених прилюдних торгів такими, що проведені з порушенням вимог закону, визнання протоколу проведення прилюдних торгів недійсним, відновлення положення, яке існувало до порушення, визнання незаконним акту державного виконавця, визнання незаконним і скасування свідоцтва, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до приватного нотаріуса ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства „Місто Банк», треті особи: приватне підприємство „Нива-В.Ш.», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, приватний нотаріус ОСОБА_4 про усунення перешкод // Єдиний державний реєстр судових рішень - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/31459539

13. Самооборона: суд став на бік бориспільських селян, у яких відібрали землю // Інформаційне агентство УНІАН. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.unian.ua/politics/59401-samooborona- sud-stav-na-bik-borispilskih-selyan-u-yakih- vidibrali-zemlyu.html

Размещено на Allbest.ru