Проблеми віндикації в цивілістиці і правозастосовчій практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМИ ВІНДИКАЦІЇ В ЦИВІЛІСТИЦІ І ПРАВОЗАСТОСОВЧІЙ ПРАКТИЦІ

Євгенія Валеріївна Гузь,

аспірант

Резюме

У статті розглянута проблема, пов'язана з правовою природою та правозастосуванням віндикаційних позовів відповідно до норм цивільного права України. Розглянуто проблемні моменти, пов'язані з правовим регулюванням віндикації, визначено її характерні особливості. Зазначено, що віндикаційні позови є важливим інструментом захисту майнових прав, хоча при цьому в його правозастосуванні мають місце певні проблемні моменти.

Особливу увагу в статті приділено проблемі добросовісного набуття як підстави виникнення права власності на майно, також розглянуті проблеми співвідношення реституції та віндикації.

Ключові слова: віндикація, позов, право власності, майно, реституція, добросовісність.

В статье рассмотрена проблема, связанная с правовой природой и правоприменением виндикационных исков в соответствии с нормами гражданского права Украины. Рассмотрены проблемные моменты, связанные с правовым регулированием виндикации, определены ее характерные особенности. Указано, что виндикационные иски являются важным инструментом защиты имущественных прав, хотя при этом в его правоприменении имеют место определенные проблемные моменты.

Особое внимание в статье уделено проблеме добросовестности приобретения как основания возникновения права собственности на имущество, также рассмотрены проблемы соотношения реституции и виндикации.

Ключевые слова: виндикация, иск, право собственности, имущество, реституция, добросовестность.

The article considers the problem of the legal nature and law enforcement of acquittance of claims according to the norms of civil law of Ukraine. As a problematic there were considered the issues related to the legal regulation of acquittance, defined its characteristic features. There was declared that acquittance lawsuits are an important tool for the protection of property rights, although in its enforcement, some problematic issues.

Special attention is paid to the problem of honesty purchase as the foundation of the ownership, also addressed the problem of correlation of restitution and acquittance.

Key words: acquittance, claim, ownership, property, restitution, honesty.

У системі цивільних прав найбільш вагомими за своїм значенням є речові права, що забезпечуються правом власності на речі, майно. Фундаментальна роль цього права загальновідома, а його значення в системі загальних прав громадян обумовлює необхідність його захисту. Одним із способів такого захисту є віндикаційний позов, що дозволяє відновити втрачене речове право, реалізувати на практиці принципи справедливості, відновити законність.

Звернення учасників цивільних правовідносин для захисту своїх майнових інтересів до віндикаційних позовів тягне за собою низку нових проблем, які раніше не стояли так гострото. Зокрема йдеться про проблеми конкуренції віндикаційних позовів з позовами, що випливають з договорів, які тягнуть за собою повернення майна, також проблемним залишається питання щодо використання інструментів віндикації і реституції з метою відновлення порушеного права, для повернення втраченого майна; актуальною є і проблема добросовісності як підстави виникнення і захисту права власності, і таким чином, проблема, що порушена у даній статті, є актуальною.

Необхідно зазначити, що проблеми віндикації розглядали О.Б. Гупаловська, С.Д. Домусчі, В.А. Другова, М.А. Іваненко, Ю.М. Павлюченко, О Є. Щербатюк та ін.

У роботах дослідників широко і повно проаналізовано проблеми, що стосуються правозастосування, значення та особливостей віндикаційних позовів. В Україні, на жаль, ця проблема розглянута не на належному науково-практичному рівні, що зумовило вибір теми статті, метою якої є аналіз проблем використання віндикаційних позовів у цивільному праві України.

Серед усіх майнових відносин категорія власності займає одне з головних положень в цивілістиці. Охорона економічних відносин власності як матеріальної основи суспільного ладу має найважливіше завдання будь-якої правової системи. Така охорона здійснюється в тій чи іншій формі практично всіма галузями права. Свої особливі форми охорони даних відносин передбачає і цивільне право.

Основне завдання полягає у визначенні поняття захисту права власності, вивченні речово-правових способів захисту права власності на нерухоме майно, а також у спробі виявити проблемні моменти розглянутого питання і визначити місце кожного з методів у загальній системі захисту даного права. Взагалі, захищеність є іманентно властивою кожному суб'єктивному праву, роблячи реальним їх здійсненність. Стосовно до цивільних прав у найбільш загальному вигляді способи їх захисту закріплені у ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦК).

Необхідно зазначити, що в силу того, що способи захисту порушеного або оспорюваного права численні, стосовно до захисту права власності та інших речових прав існують особливі засоби, так звані речово-правові способи захисту.

Основним речово-правовим засобом захисту права власності є "віндикаційний позов" який є засобом витребування майна з чужого незаконного володіння. Зокрема, ст. 387 ЦК встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Підтримуючи та розвиваючи засади цивільного права, О.П. Копиленко зауважує, що для віндикаційного позову важливий предмет, яким є конкретне майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

У ст. 387 ЦК України зазначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Сторонами віндикаційного позову виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично не володіє нею, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Змістом віндикаційного позову є витребування саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника.

Слід звернути увагу на такі ознаки віндикаційного позову:

1) віндикаційний позов може бути пред'явлений лише стосовно індивідуально-визначених речей (загублена парасолька, вкрадений автомобіль тощо). Тобто, як правило, за таким позовом неможливо витребувати з чужого незаконного володіння річ, яка визначається лише родовими ознаками (100 л бензину, 50 т пшениці тощо). Проте немає ніяких підстав для недопущення у певних випадках віндикації речей, які визначаються родовими ознаками, але за умови, що цю спірну річ можна було б так чи інакше індивідуалізувати чи ідентифікувати. Якщо у конкретному випадку є можливість виділити річ з родовими ознаками з маси однорідних речей (наприклад, вкрадена картопля залишилася ще в мішках, цегла з вантажівки ще не розвантажена тощо), то можлива і її віндикація;

2) цей позов може бути пред'явлений щодо речі, власником якої є позивач і яка перебуває у володінні відповідача. Так, якщо хтось придбав вкрадену чи загублену власником річ, а потім заставив її, відповідачем за віндикаційним позовом виступатиме заставодержатель як фактичний володілець речі, а заставодавець буде притягнутий до справи як третя особа;

3) власник може вимагати повернення свого майна за цим позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно, наприклад, громадянин знайшов чужу річ і відмовляється її повернути. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ із такого володіння шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Водночас, якщо підстава володіння змінюється, то це цілком можливо.

4) захищати своє право власності віндикаційним позовом власник має можливість лише в тому випадку, коли майно збереглося в натурі. За своїм змістом віндикаційний позов являє собою вимогу про поновлення у власника права володіння річчю "яка йому має належати", тому не допускається заміна цієї речі іншою. Тобто, якщо втрачена власником річ спожита, перероблена в процесі виробництва, виготовлення, будівництва тощо, то вимога власника про захист права власності за своєю суттю вже не буде представляти собою віндикаційний позов, а розглядатиметься як позов зобов'язального характеру - про надання власникові іншої речі і відшкодування збитків.

Суб'єктом права звернення з позовом про віндикацію є власник, який обов'язково повинен довести своє право на витребуване майно.

Особою, яка зобов'язана повернути майно, виступає незаконний власник, фактично володіючий річчю на момент пред'явлення вимоги.

Об'єктом віндикації завжди виступає індивідуально-визначена річ, що збереглася в натурі. Зміст віндикації складає вимога про відновлення володіння річчю, а не про заміну її іншою річчю того ж роду і якості. Отже, віндикаційний позов не можна пред'являти відносно речей, визначених лише родовими ознаками чи не збережених у натурі (наприклад, у разі, якщо будова капітально перебудована новим власником і стала практично новим об'єктом нерухомості, або неможливо віндикувати 5 тонн зерна, оскільки це родова річ, в даному випадку можна вимагати лише повернення такої ж кількості зерна і в такій же якості, але це вже будуть зобов'язальні відносини).

Крім того, за своєю суттю віндикація є вимогою про відновлення володіння власника річчю, яка вибула з його панування, а не вимогою заміни цієї речі іншим майном. Якщо майно знищене, власник не має права вимагати його повернення. У такому випадку законодавство передбачає захист майнових інтересів власника за допомогою інших правових засобів, зокрема, позовом за зобов'язанням щодо заподіяння шкоди. Питання про можливість вилучення індивідуально визначеної речі, що зазнала змін, переробки, має вирішуватися залежно від характеру таких змін, їх суттєвості.

Якщо річ змінила своє первісне призначення в результаті переробки, слід визнати, що підстав для віндикації немає, виникають наслідки, аналогічні загибелі речі, власник має право лише на відшкодування збитків. Якщо річ зберегла своє господарське призначення та ще була покращена, то її доля має бути вирішена згідно з правилами статті 390 ЦК. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження речі. Якщо таке відділення неможливо, добросовісний власник має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не вище розміру збільшення вартості речі.

Вище було вже зазначено, що предмет віндикаційного позову незамінний, і відповідач зобов'язаний повернути власнику саме ту річ, на яку останній має право власності. І, за загальним правилом, повернення речі повністю відповідає інтересам власника, будучи основною вимогою віндикації. Але якщо власник захоче, то замість повернення речі він може вимагати відшкодування вартості її грошима, оскільки вилучення речі з тих чи інших причин виявляється недоцільним або втратила інтерес або корисність для власника. Подібні розрахунки володільця речі з власником цілком припустимі, оскільки не суперечать закону і допускаються судовими органами.

Віндикаційний позов власника може мати місце, тільки якщо інша особа володіє ним незаконно. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від того, чи є незаконне володіння добросовісним чи недобросовісним. Можна погодитися з М.А. Іваненко в тому, що можливість витребування майна за допомогою віндикаційного позову залежить від добросовісності чи недобросовісності набувача речі (на момент пред'явлення позову - її володільця). Щодо недобросовісного набувача (особа, яка знала або повинна була знати, що відчужувач, у якого вона отримала майно, не мав права його відчужувати), то тут закон є категоричним - така особа зобов'язана негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (ст. 400 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України добросовісним набувачем визнається набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права його відчужувати. Незаконним володільцем є особа, що викрала річ або присвоїла знахідку, яка придбала річ у особи, не уповноваженої на її відчуження і т. ін. При цьому не вимагається, щоб особа, яка придбала річ, була винуватою (хоча б у формі необережності). Достатньо, щоб підстава володіння було незаконною. Вирішуючи питання про добросовісність чи недобросовісність набувача, суд повинен врахувати всі конкретні обставини, за яких відбувалося укладення угоди: місце, час, предмет, ціна та інші умови. Так, якщо відповідач придбав у незнайомої особи вночі на вокзалі за півціни годинник, то, звичайно, в нього була можливість передбачити, що годинник може бути вкраденим.

Питання про витребування речі у добросовісного набувача вирішується залежно від того, як придбана річ - за плату або безоплатно. Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК, при безвідплатному набутті майна від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.

При застосуванні ч. 3 ст. 388 ЦК виникає і інше питання. Цілком можлива ситуація, коли "безоплатний" набувач майна від особи, яка не мала права на його відчуження, реалізує це майно шляхом оплатної угоди. Чи припустима віндикація в цьому випадку?

Буквальне тлумачення ч. 3 ст. 388 ЦК означає, що у випадку, коли майно перейшло від неуправомоченого відчужувача, то, незалежно від його подальшої долі, воно може бути віндиковано у всіх випадках, але таке тлумачення не відповідає закону. Добросовісний набувач майна, що пройшло через руки "безоплатного" набувача, нічим, по суті, не відрізняється від неуправомоченого відчужувача. Тому слід визнати, що ч. 3 ст. 388 ЦК застосовується лише тоді, коли безоплатний набувач від неуправомоченого відчужувача виступає як відповідача за позовом.

Незаконний набувач речі вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати, що особа, яка передала йому річ (майно), не мала на це право. Якщо ж він про це знав або за певними обставинами повинен був знати, що придбав річ не у власника, то він визнається недобросовісним набувачем. У літературі панує думка, що для визнання набувача недобросовісним недостатньо простої необачності, повинен бути умисел або груба необережність.

При розмежуванні простої і грубої необережності слід спиратися на фактичні обставини при кожному певному випадку, беручи до уваги як обстановку і умови придбання речі, так і суб'єктивні властивості самого набувача - його життєвий досвід, юридичну грамотність і т. ін. Необхідно також враховувати, що діюче законодавство виходить із презумпції добросовісності набувача, тобто набувач визнається добросовісним до тих пір, поки не буде доведена його недобросовісності. У недобросовісного набувача річ вилучається у всіх випадках, тобто діє принцип необмеженої віндикації. віндикація позов правозастосування

У всіх цих випадках віндикація допускається в інтересах власника, оскільки майно виходить з його володіння не з його волі, проти його бажання та інтересу. Інша справа, коли річ виходить із володіння власника з його волі. При такому положенні він сам повинен нести невигідні наслідки за допущену їм помилку чи зайву довірливість. Так, якщо власник вручає своє майно наймачеві, а той, зловживаючи довірою власника, продає майно третьому добросовісному набувачу, віндикаційний позов власника до такої особи задоволенню не підлягає. У цьому випадку закон захищає інтереси добросовісного набувача майна, який на основі складного юридичного складу стає власником придбаного возмездно майна.

Відмовляючи власнику у віндикації майна, що вибуло з його володіння з його власної волі, законодавець враховує, що власник, як правило, знає особу, якій він передав своє майно, і тому має можливість стягнути з неї збитки, якщо йому буде відмовлено у поверненні речі. У порівнянні з ним добросовісний набувач у разі відібрання у нього речі, придбаної за плату, знаходився б у гіршому становищі, бо він, як правило, менше знає ту особу, у якої він придбав річ, відповідно, він має менше шансів відшкодувати за рахунок останнього понесені збитки.

Навпаки, у разі вибуття речі з володіння власника без його волі, в можливості відшкодування збитків, опиняється добросовісний, так званий возмездний, набувач. Оскільки на відміну від власника (у якого в цій ситуації взагалі немає контрагента) набувач майна має певне уявлення про особу, у якої він придбав річ.

З цієї причини, на нашу думку, річ повертається власнику, а добросовісному набувачеві надається можливість покрити збитки за рахунок продавця. Все це говорить про обмеження віндикації щодо добросовісного набувача чужого майна.

Віндикаційний позов слід відмежовувати від позовів, теж спрямованих на витребування індивідуально визначеної речі, але заснованих на зобов'язальних відносинах, що вже існували між сторонами вимоги. Наслідки невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ (ст. 620 ЦК) пов'язані з тим, що право власності на річ ще не перейшло до позивача, а тому віндикаційний позов не може бути пред'явлений. Такий позов може бути пред'явлений лише за відсутності зобов'язальних відносин між сторонами або після того, як зобов'язальні відносини припинилися (до їх припинення володіння річчю спирається на законну підставу).

Підводячи підсумок цієї статті, можна визначити, що віндикаційним вважається позов власника, який не володіє майном до особи, яка реально володіє майном не будучи його власником і такий позов пред'являється при порушенні одночасно права володіння, користування і розпорядження, остільки віндикацією захищається право власності в цілому.

Таким чином, під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу власника речі, який в силу різних причин позбавлений права реального володіння нею до власника речі, право якого на володіння може бути оскаржене. Особливістю цього позову є те, що він не виникає з договірних відносин, а фактично його підставою є переконання реального власника в тому, що річ перебуває у користуванні особи, яка не має законних підстав для володіння нею. Таким чином, даний позов має в своїй основі суб'єктивну переконаність позивача у незаконності володіння, що не заперечує наявності переконаності і відповідача у своїй правоті.

В юридичних нормах, що стосуються віндикації, важливу роль займає така категорія як "добросовісність", яка є не абстрактним, а цілком конкретним терміном, може бути визначена як явно виражена і підтверджена (доведена) необізнаність набувача про права інших осіб на придбане майно, хоча така обізнаність не завжди є підставою для залишення майна у його володінні.

В цілому, на сьогодні є безліч питань, що стосуються віндикації і потребують свого вирішення, зокрема мова йде про можливість використання даних позовів стосовно до рухомого майна, що є перспективним напрямком подальших досліджень.

Література

1. Гупаловська О.Б. Правові засоби захисту права власності / О.Б. Гупаловська // Університетські наукові записки: часопис Хмельницького ун-ту управління та права. - 2008. - № 3 (27). - С. 98-100.

2. Домусчі С.Д. Класифікація способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння / С.Д. Домусчі // ФП. - 2011. - № 1. - С. 310-314.

3. Другова В.А. Позов про визнання права власності як засіб захисту майнових прав осіб, які на досягли повноліття / В.А. Другова; Харк. нац. ун-т внутр. справ // ФП. - 2013. - № 2. - С. 116-122.

4. Іваненко М.А. Співвідношення правових інститутів реституції та віндикації в цивільному праві України // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2013. - № 6. - С. 20-24.

5. Павлюченко Ю.М. Добросовісність набувача у визнаних недійсними договорах з реалізації арештованого майна / Ю.М. Павлюченко // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 681-686 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/ e-journals/FP/2011 -2/11pjmram.pdf

6. Щербатюк О.Є. Проблеми регулювання припинення права власності на безхазяйну річ / О.Є. Щербатюк // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2013. - № 6. - С. 73-79.

7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

8. Копиленко О.П. Правознавство / О.П. Копиленко, Л. І. Мозговий. - К.: Професіонал ВД, 2007. - 400 с. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15060913/pravo/ vindikatsiyniy_pozov

9. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/435-15

Размещено на Allbest.ru