Визначення предмета корупційних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення предмета корупційних злочинів

Ірина Мезенцева

Анотації

З'ясовується сутність злочинів, що належать до корупційних. Проведено експрес- аналіз змін до чинного Кримінального кодексу України щодо протидії корупційним злочинам. Надано визначення предмета корупційних злочинів.

Ключові слова: корупція; предмет корупційних злочинів; майно.

Ирина МЕЗЕНЦЕВА

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДМЕТА КОРРУПЦИОННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ

Выясняется сущность преступлений, принадлежащих к коррупционным. Проведен экспресс-анализ изменений в действующем Уголовном кодексе Украины, касающихся противодействия коррупционным преступлениям. Дано определение предмета коррупционных преступлений.

Ключевые слова: коррупция; предмет коррупционных преступлений; имущество.

Iryna MEZENTSEVA

DETERMINATION OF A SUBJECT OF CORRUPTION OFFENCES

The core of offences, which relate to corruption offences, is under consideration. An express- analysis of amendments on counteraction against corruption offences to the Criminal Code of Ukraine in force has been carried out. The determination of the subject of corruption offences is given.

Keywords: corruption; subject of the corruption offences; property.

Вирішення питання протидії корупційним злочинам та їх співвідношення з іншими злочинними посяганнями є важливим завданням кримінально-правової науки. Удосконаленню законодавства у зазначеній галузі передусім сприятимуть максимальна конкретизація визначення корупційного злочину та формалізація його ознак, що дасть змогу окреслити юридичну природу цього суспільно небезпечного діяння.

Зважаючи на прийняття Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", в якому визначено коло корупційних злочинів, у роботі будемо керуватися саме цим переліком. Проте усвідомлюємо дискусійність зазначеного вище питання, яке заслуговує на увагу в межах самостійного дослідження. Розробці та вивченню окресленої проблематики присвятили свої праці такі науковці, як О. Дудо- ров, О. Кальман, О. Книженко, О. Литвак, В. Лукомський, М. Мельник, А. Мудров, Є. Невмержицький, О. Хавронюк, Н. Ярмиш та інші.

Мета цієї статті - визначення ознак предмета корупційних злочинів. З урахуванням заявленої мети завданням роботи є аналіз чинного законодавства в цій частині та формулювання відповідних висновків. Так, згідно з ч. 2 п. б Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" корупційними вважаються злочини, передбачені у ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 320, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені у статтях 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 Кримінального кодексу України [1].

При з'ясуванні сутності злочинів, які належать до корупційної злочинності, слід пам'ятати, що в основу цього поняття покладено законодавчі визначення злочину (ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України (КК України) [2], корупції та корупційного правопорушення (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року № 3206-VI [3] та Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII [4]). З огляду на зазначені правові норми доходимо висновку, що під корупційним злочином законодавець розуміє передбачене в Особливій частині КК України суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки корупції та корупційного правопорушення.

У характеристиці об'єктивних ознак корупційних злочинів важливим є визначення їх предмета. Правозастосовна практика засвідчує, що предметом більшості вказаних злочинів виступають передусім такі майнові цінності: 1) майно (грошові кошти, цінності та інші коштовні речі);

2) майно, вилучене з вільного обігу (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги); 3) право на майно (документи, що надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання

3) зобов'язань тощо); 4) будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних або туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

З огляду на те, що Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" вступає в силу в січні 2015 року, вважаємо за необхідне зупинитися на аналізі ознак предмета корупційних злочинів у чинній редакції. злочин корупційний кримінальний

З урахуванням останніх змін, внесених у законодавство України, в тому числі й кримінальне, предметами злочинів, що становлять корупційну злочинність, слід вважати і такі, що не мають майнового характеру, як-от: послуги, пільги та переваги (похвальні характеристики чи виступи у пресі, надання престижної роботи, інтимні зв'язки тощо). Одержання їх може розцінюватись як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того ж підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Таке розширення змісту предмета корупційних злочинів пов'язане із введенням до кримінального законодавства поняття "неправомірна вигода", яке, власне, і охоплює цінності не лише майнового, а й немайнового характеру. Можливо, тому із визначення неправомірної вигоди вилучено, щоправда, не у всіх статтях КК України, формулювання "безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову" [5]. Так, у примітці до ст. 364-1 КК України визначено, що у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2-368-4, 369, 369-2 та 370 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Між тим, примітка до ст. 368-2 "Незаконне збагачення" КК України містить інше визначення неправомірної вигоди із зазначенням виключно майнового характеру останньої, а саме: неправомірною вигодою у значному розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [2].

Для розуміння предмета злочинів, що розглядаються, нам необхідно звертатися до нормативних актів, виданих в інших галузях права. Так, поняття "грошові кошти" міститься у п. 4 Розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку у державному секторі 101 "Надання фінансової звітності" [6]. Під грошовими коштами відповідно до цього Положення слід розуміти готівку, кошти на рахунках в органах Державного казначейства України, у банках та депозити до запитання. У Цивільному кодексі України (ЦК України) "грошові кошти" та "гроші" використовуються як рівнозначні поняття (наприклад, ст. 192 ЦК України) [7].

Наступним терміном у досліджуваному переліку цінностей є майно. Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Інакше трактується це поняття у ст. 139 Господарського кодексу України, а саме: майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, віднесене згідно із законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валютах, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери [7].

Остання дефініція передбачає, що поняття "майно" охоплює нематеріальні активи, а у зазначеній вище примітці до ст. 364-1 КК України ці два терміни перебувають у переліку, що свідчить про їх розрізнення й самостійність.

Конвенція ООН проти корупції також містить визначення поняття "майно", що означає будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них [8].

Не існує однозначного тлумачення і змісту правової конструкції "нематеріальні активи", яка у законодавстві визначається за допомогою двох десятків різноманітних трактувань.

На відміну від розглянутих вище понять терміни "переваги" та "пільги" не мають такої багатоманітності пояснень, навіть навпаки, їх визначення законодавство не містить. Термін "майнові переваги" згадується у ст. 54 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Утім, деталізації та пояснень цього поняття в Законі немає [4]. Безумовно, переваги, про які йдеться у визначенні неправомірної вигоди, відрізняються майновим характером. Проаналізувавши наукову літературу та надбання правозастосовної практики, доходимо висновку, що до переваг можемо віднести: передачу майнових вигод, відмову від них, відмову від прав на майно, заниження вартості об'єктів під час приватизації, зменшення орендних платежів, відсоткових ставок за банківськими позиками, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо. Таким чином, перевагами (майновими перевагами) є вигоди або послуги майнового характеру, які надаються суб'єкту безкоштовно, але за загальним правилом мали б бути оплаченими.

Подібна ситуація склалася і стосовно тлумачення поняття "пільги". У п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України

(ПК України) наведено його визначення [10]. Втім, звільнення від оплати комунальних послуг у будинках відомчого житлового фонду як різновид пільг у правовій літературі відносять до неправомірної вигоди, хоча поняттям "податкова пільга" вона не охоплюється.

Складність виникає також щодо вартісної характеристики деяких пільг. Зокрема, підставами їх надання є особливі заслуги перед Батьківщиною (ветеран війни, ветеран праці, учасник бойових дій, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), сімейні відносини (багатодітна мати), наявність захворювання (інвалід певної групи). Усі вони надають право користування пільгами, але особа їх отримує не в обмін на гроші або матеріальні цінності, тому ці пільги не можуть бути виражені у грошовому еквіваленті.

Варто зазначити, що поняття "матеріальний" та "майновий" відрізняються. Перше не належить до суто правових. У тлумачних словниках "матеріальний" визначається як такий, що:

1) стосується матерії (у першому значенні); який існує незалежно від свідомості; протилежний поняттю " духовний ".

Матеріальна точка - фізичне тіло, розмірами і формою якого в даній задачі можна знехтувати, а всю масу тіла вважати зосередженою в точці;

2) має відчутну форму; речовий, предметний. Матеріальне виробництво;

3) пов'язаний з володінням певною власністю, з прибутками, заробітком, грошима.

Матеріальна відповідальність - зобов'язання працівника відшкодувати збиток, завданий організації-роботодавцю, в межах і порядку, встановлених законодавством.

Матеріальні витрати - елемент собівартості, який становлять витрати на матеріали, вироби, конструкції, паливо, електроенергію, воду, що використовуються в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Матеріальні цінності - цінності у речовій, матеріальній формах, у вигляді майна, товарів, предметів;

4) прикметник до іменника "матеріал": 1) Матеріальний кошторис // Призначений для зберігання матеріалів. Матеріальний склад.

Матеріальна частина - спеціальне технічне устаткування та засоби [9].

Коли ж ідеться про неправомірну вигоду, термін "матеріальний" вживається в іншому значенні: такий, що має відчутну форму, речовий, предметний. Неправомірна вигода у різних формах може мати як матеріальний, так і нематеріальний характер.

Слово "майновий" як частина мови є прикметником, що походить від іменника "майно". Стосовно терміна "неправомірна вигода" поняття "майновий" потрібно розуміти як такий, що має вартісні характеристики.

Вимога, щоб вигоди не залежали "від того, чи мають вони ринкову ціну, яку можливо визначити, чи ні", також не свідчить про відсутність винятково майнового характеру досліджуваного поняття. Йдеться про наявність або відсутність ринкової ціни, але це не свідчить про відсутність вартісної характеристики. Можна уявити унікальні цінності, які просто не мають ринкової ціни через свою винятковість, але мають собівартість, отже, їм властиві вартісні характеристики. Можливо, саме на такі цінності вказано в рекомендаціях GRECO. І останнє: "вигоди, які мають низьку ціну", відрізняються винятково майновим характером, адже в них є ціна, хоча і низька.

Таким чином, аналіз офіційного тексту перекладу Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та рекомендацій GRECO не дає підстав стверджувати, що вони містять чітку вимогу розширити поняття неправомірної вигоди за рахунок скасування її виключно майнового характеру.

Окремо зауважимо, що відповідно до диспозиції ст. 354 КК України під неправомірною вигодою потрібно розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують півтора неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Таким чином, якщо раніше йшлося про винятково майновий характер предмета цього злочину, то після останніх законодавчих змін оцінювання нематеріальних активів, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав, є необхідністю, обумовленою потребою перевищувати півтора неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Постає запитання: чому нематеріальний актив відмежовано?

Відповідно до пп. 14.1.120. ст. 14 ПК України до нематеріальних активів віднесено право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами [10]. З цієї дефініції вбачається, що нематеріальні активи мають майновий характер, отже, для них також можна було б установити вартісні характеристики.

Облік нематеріальних активів ведеться за групами таких прав: 1) право на користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища); 2) право на користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею); 3) право на комерційні позначення (товарні знаки, торгові марки, зокрема гудвіл (вартість ділової репутації)); 4) право на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, ноу-хау); 5) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ); 6) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв) [11].

Одним із правил законодавчої техніки є вимога щодо використання єдиної термінології. М.Д. Шаргородський з цього приводу зауважував, що правильна побудова системи права вимагає, щоб один і той самий термін і одне й те саме слово у будь-якому законодавчому акті мали однакове значення [12, 373]. Термін "неправомірна вигода" вживається не лише в КК України, а й у Законі України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції".

Причому визначення цього поняття у примітці до ст. 364-1 КК України та абзаці 7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону однакове. Проте у ст. 354 КК України поняттю неправомірної вигоди надано інше значення, що є порушенням наведених вище правил законодавчої техніки.

Крім того, згідно із Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" до КК України було введено поняття "неправомірна вигода", що застосовується одночасно як: самостійне поняття (примітка 1 до ст. 364-1 та ін.); синонім до незаконного збагачення (ч. 1 ст. 368-2); предмет незаконного збагачення (частини 2, 3 ст. 368-2); одна з ознак комерційного підкупу (ст. 368-3), підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4), та зловживання впливом (ст. 369-1).

Отже, проаналізувавши статті 368 і 368-2 КК України, доходимо висновку про виключно майновий характер неправомірної вигоди як предмета передбачених цими статтями злочинів, оскільки вона вимірюється в грошовому еквіваленті. Можливість такого оцінювання (вимірювання) є обов'язковою з огляду на те, що інакше неможливо буде встановити значний, великий та особливо великий розмір неправомірної вигоди, якщо його предметом будуть окремі переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи (як це наразі вже має місце при кваліфікації злочинів, передбачених статтями 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК України).

Список використаних джерел

1. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1698-18/ page

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14

3. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

4. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18

5. Бабіков О. Майновий характер неправомірної вигоди / О. Бабіков // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2013. - № 4. - С. 35-38.

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку у державному секторі 101 "Надання фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2009 року № 1541 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 року за № 95/18833 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrbudget.ru/news/1-0-6

7. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

8. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 50. - Ст. 496.

9. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// uktdic.appspot.com/

10. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - №№ 13-14, №№ 15-16, № 17. - Ст. 112.

11. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: підруч. / В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2006. - 439 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.westudents.com.ua/glavy/103035-33- nemateraln-aktivi.html

12. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. - М.: Юридическая литература, 1961.

Размещено на Allbest.ru