Постановка проблеми. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є одним із важливих економічних регуляторів земельних відносин в Україні, що розглядається як різновид, так званої, позитивної відповідальності - відповідальності за правомірні дії [1]. Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

За своєю економічною сутністю, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є економічним інструментом регулювання урбанізаційних процесів, що покликаний знизити рентабельність трансформації сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у інші угіддя.

Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, встановлюється у порядку, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279. Але ця постанова вже не може вважатися такою, що у повній мірі відповідає діючому законодавству, адже за більш ніж 13 років, що минули після її прийняття, були прийняті Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, закони України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" та від 08.02.2006 № 3404-IV "Про внесення змін до Лісового кодексу України" тощо, які істотно змінили правове регулювання у відповідних сферах. Крім того, за період 1998-2011 років індекс споживчих цін у державі склав майже 469 % За даними офіційного сайту Державного агентства статистики України - http: //ukrstat.gov.ua. , але відповідна динаміка макроекономічних показників також не знайшла адекватного відображення при визначенні розмірів втрат.

Таким чином, зміни у законодавчому регулюванні земельних відносин та макроекономічних характеристиках економіки держави, вимагають напрацювання нових наукових підходів щодо визначення розмірів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню, в тому числі на основі індексації існуючих нормативів.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Попри те, що проблематика економічного регулювання земельних відносин є предметом досліджень широкого кола вітчизняних науковців, таких як Д.С. Добряк, П.Т. Саблук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, А.Д. Юрченко та деяких інших, теоретичні та методичні засади удосконалення порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва залишаються малодослідженими.

Метою даної статті є дослідження механізму індексації нормативів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва як передумови удосконалення економічного механізму регулювання урбанізації продуктивних земель, що виступають основним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві.

Виклад основного матеріалу. Аналіз положень статті 207 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III дозволяє зробити висновок, що чинне законодавство передбачає необхідність відшкодування втрат сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві у п'яти випадках, а саме:

· вилучення земельних ділянок із сільськогосподарськими угіддями, лісовими землями, що надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, відповідно до статті 149 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

· викуп земельних ділянок із сільськогосподарськими угіддями, лісовими землями, що перебувають у приватній власності, відповідно до Закону України від 17.11.2009 № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

· обмеження прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, відповідно до статті 111 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III Право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором, серед іншого, шляхом встановлення: заборони на користування; умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; заборони на провадження окремих видів діяльності; заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку тощо. ;

· погіршення якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави Це єдиний випадок, коли втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва мають відшкодовуватися як санкція за вчинене правопорушення. Більш детально із порядком визначення розміру втрат у цьому випадку читач може ознайомитись у більш ранній статті авторів [2]. ;

· виключення із господарського обігу сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон Див. Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, що затверджений наказом Держкомзему від 29. 12.2008 № 643. .

Базою для визначення розміру втрат, що підлягають відшкодуванню, є площа відповідного сільськогосподарського угіддя Не підлягають відшкодуванню втрати сільськогосподарських земель, що не є сільськогосподарськими угіддями (землі під господарськими будівлями і дворами; землі, які перебувають в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості; землі тимчасової консервації; забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві; інші сільськогосподарські землі). або лісових земель Див. наказ Держкомстату України від 05. 11.1998 № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", що зареєстрований в Мін'юсті України 14. 12.1998 р. за № 788/3228 (із змінами згідно наказу Держкомстату від 16. 10.2001 № 420) :

· ріллі - земель, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85), площі парників і теплиць (до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви);

· перелогів - орних земель, які раніше орали, а згодом більше року, починаючи з осені, не використовували для засіву сільськогосподарських культур і не готували під пар;

· багаторічних насаджень - земель, які використовуються під штучно створеними деревними, чагарниковими або трав'янистими багаторічними насадженнями, призначеними для отримання врожаю плодово-ягідних, технічних, лікарських культур, а також для декоративного оформлення територій (ГОСТ 26640-85) (до цих земель належать також землі під деревно-чагарниковою рослинністю, яку вирощують для реалізації квітів (троянд, жасмину та ін.), а також розсадники (за винятком лісових));

· сіножатей - сільськогосподарських угідь, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20% ділянки;

відшкодування втрата сільськогосподарська лісогосподарська

· пасовищ - сільськогосподарських угідь, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20% ділянки;

· лісових земель - лісових площ, які зайняті деревною та чагарниковою рослинністю, з повнотою насаджень від 0,2 до 1,0 (тобто крони дерев займають рівномірно щонайменше 20 % площі ділянки), в тому числі: полезахисних лісосмуг (лісові смуги, створені з метою захисту полів сівозмін, зрошувальної і осушувальної мережі від ерозії ґрунтів, засух та інших несприятливих впливів кліматичних факторів, а також стокорегулюючі та садозахисні лісосмуги); інших захисних насаджень (площі, вкриті іншою штучно створеною захисною лісовою рослинністю); площі, не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісненню (згарища; насадження, що загинули; вирубки, галявини, пустирі, рідколісся тощо); інших лісових земель (незімкнені лісові культури (штучно створені лісові насадження, які не переведені у вкриті лісовою рослинністю площі), лісові розсадники, плантації (на яких вирощується лісокультурний посадковий матеріал), лісові шляхи, просіки, протипожежні розриви, відомчі залізниці та автомобільні шляхи (держлісгоспів, лісокомбінатів), ґрунтові дороги, стежки, квартальні просіки, технологічні коридори, волоки, просіки для візирів та окружних меж; плантації та шкілки всіх видів, дендрологічні сади, а також теплиці та оранжереї, призначені для вирощування садивного матеріалу);

· чагарників - земель, вкритих чагарниковою рослинністю (якщо висота від 50 см до 7 м і крона вкриває більше 20% площі ділянки) на сільськогосподарських угіддях, присадибних землях громадян.

Чинні нормативи втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню (у тисячах гривень за 1 гектар) були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 окремо для ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, першої групи лісів та другої групи лісів. У примітці до відповідних таблиць зазначено, що нормативи індексуються за галузями народного господарства.

Серйозним недоліком постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 є те, що нею не встановлені нормативи втрат сільськогосподарського виробництва для перелогів Зважаючи на те, що перелоги фактично є орними землями, що не обробляються, на думку авторів, для визначення розміру втрат при їх вилученні варто застосовувати відповідні нормативи для ріллі. та нормативи втрат лісогосподарського виробництва для чагарників.

Варто зазначити, що у 2006 році в Україні зазнала змін класифікація лісів. Відповідно до статті 39 Лісового кодексу України (у редакції Закону України від 08.02.2006 № 3404-IV) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок", ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються не на дві групи, а на чотири категорії:

· ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

· рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

· захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

· експлуатаційні ліси.

Фактично, колишні ліси другої групи в сучасних умовах варто відносити до експлуатаційних лісів, а ліси першої групи - до лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчих, а також захисних лісів.

Передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 індексацію нормативів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва за галузями народного господарства, на думку авторів, за сучасних умов варто проводити на основі індексу цін реалізації продукції сільського господарства, що визначається на регулярній основі Державним агентством статистики України як середньозважена величина, яка враховує зміни середніх цін на основні види продукції за рік, або ряд років, з урахуванням всіх напрямків її реалізації (переробним підприємствам), на ринку, населенню в рахунок оплати праці, пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток), на біржах, аукціонах, за іншими напрямками). Базою зважування для агрегування цих змін є фактичний обсяг реалізації відповідних видів продукції за звітний рік http: //ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ct/icsh/icsh_u/isg_met.html.

Значення індексу цін реалізації продукції сільського господарства за 1997-2010 роки та їх добутку за відповідний період наведено у табл.1.

Таблиця 1 - Індекси цін реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) за 1997-2010 роки http: //ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ct/icsh/icsh_u/icrp2007_u. htm

Таким чином, зважаючи на те, що згідно Національного класифікатора України ДК 009: 2005 "Класифікація видів економічної діяльності" (NACE, Rev.1.1-2002) Прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26. 12.2005 № 375. сільське господарство, мисливство та лісове господарство розглядаються в межах однієї секції класифікації, нормативи втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва 1997 року за станом на травень 2011 рік варто індексувати на коефіцієнт 7,722 (див. табл.2 та 3).

1. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навч. посіб. / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К.: Ін-т законодавства ВРУ, 2007. - 432 с.

2. Мартин А.Г., Шиянов О.Ю. Відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при погіршенні якості земель сільськогосподарського призначення // Землеустрій і кадастр. - № 4. - 2009. - С.82-89.

Размещено на Allbest.ru