Теоретичні підходи до визначення поняття "юридична відповідальність"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні підходи до визначення поняття "юридична відповідальність"

Є.Ю. Подорожній

Повноцінна розбудова України як демократичної правової держави неможлива без всебічного ствердження таких основоположних принципів, як верховенство права та законність, результатом дії яких є забезпечення панування у державі та суспільстві режиму правопорядку, який являє собою стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності [1, c. 454]. Серед засобів забезпечення нормальної реалізації зазначених принципів та підтримки стану правопорядку одне з ключових місць займає юридична відповідальність.

Як предмет наукових пошуків юридична відповідальність вже досить давно перебуває в центрі уваги правників, зокрема її вивчали: С.С. Алексєєв, Д.І. Бернштейн, С.М. Братусь, К.Г. Волинка, С.Т. Гончарук, О.С. Іоффе, О.О. Кожевніков, М.І. Козюбра, В.В. Копейчиков, В.О. Котюк, М.О. Краснов, В.В. Лазарєв, Д.А. Ліпінський, М.С. Малеїн, О.Ф. Скакун, М.В. Цвік, О.Ф. Черданцев, В.В. Ярков та інші. Втім, попри зусилля цих та інших дослідників проблематика юридичної відповідальності і досі не втрачає своєї актуальності, що свідчить про її складний, багатоаспектний характер. Значний науковий інтерес до цього питання, з одного боку, сприяє його всебічному аналізу, а з іншого, - виливається у велику кількість точок зору з цього приводу, що ускладнює вироблення єдиного підходу до бачення означеної проблеми.

Різноманітність наукових думок із приводу розуміння юридичної відповідальності обумовлює наявність значного кола її визначень. Тому мета цієї статті - розглянути теоретичні підходи до визначення поняття «юридична відповідальність».

На початку слід відзначити, що складність дослідження проблематики юридичної відповідальності перш за все обумовлюється тим, що вона, як зазначалося вище, має складний, багатоаспектний характер, адже категорія відповідальності має не лише правовий, але й етичний бік, це особливе соціальне та морально-правове ставлення особистості до інших людей, суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов'язку та правових норм [2, с. 403]. Так, Л.Ф. Ільїчов, С.М. Ковальов та інші зазначають, що відповідальність - це філософсько-соціологічне поняття, що відображає об'єктивний, історично конкретний характер взаємовідносин між особистістю, колективом, суспільством, з точки зору свідомого здійснення пред'явлених до них взаємних вимог [3, с. 468].

Такий підхід до розуміння відповідальності є загальнофілософським і не відображає її специфіку як юридичного явища, хоча й надає загальне уявлення про її сутнісний зміст. Із цього приводу І.Б. Аземша слушно наголошує, що якщо прийняти термін «відповідальність» у тому широкому змісті, в якому він застосовується в повсякденному житті, у філософській літературі і навіть у побуті юристів, утрачається специфіка юридичного розуміння відповідальності і виникає потреба в уточненні дефініції, що позначає те, що сьогодні включається в поняття відповідальності в юридичному змісті. Необхідність спеціального юридичного поняття відповідальності, нехай і найзагальнішого, дозволить відмежовувати відповідальність у юридичному сенсі від інших явищ, визначених тим же терміном, оскільки воно означає один з найважливіших інститутів права [4, с. 54].

Однак, говорячи про юридичну відповідальність як про самостійне явище, не можна не враховувати той факт, що вона є похідною від соціальної відповідальності, виступає окремим специфічним проявом останньої. Історично соціальна відповідальність виникла ще за часів первісного суспільства, тоді, коли постала необхідність узгоджувати поведінку людини із системою суспільних відносин. Сутністю відповідальності був обов'язок особи, яка порушила своїми діями встановлені суспільні вимоги, надавати звіт за свою поведінку перед особою чи організацією, які мають право закликати до звіту [5, с. 36]. Із цього приводу О.П. Чирков слушно зазначає, що відповідальність являє собою об'єктивно необхідне явище, що існує як обов'язковий прояв упорядкованості суспільних відносин, воно відображає об'єктивну необхідність узгодження поведінки суб'єктів соціального спілкування. Соціальна відповідальність, її буття обумовлюються необхідністю підпорядковувати, координувати і коригувати у процесі спільної діяльності дії кожного з діями інших, приватний інтерес погоджувати із загальним [6, с. 8]. Також варто відзначити точку зору І.Б. Аземші про те, що відповідальність особи має соціально-комунікативну природу та виникає тоді, коли поведінка людини має соціальну значущість і регулюється соціальними нормами. При цьому реалізація будь-якої соціальної норми є добром, соціальною цінністю, а дії, що порушують соціально значущі правила, визначаються як неприпустимі, що розривають соціальну комунікацію та зумовлюють негативну реакцію суспільства - соціальну відповідальність [4, с. 54].

На переконання Д.А. Ліпінського, відповідальність являє собою діалектичний взаємозв'язок між особою і суспільством, який характеризується взаємними правами та обов'язками щодо дотримання і виконання приписів соціальних норм, що тягне за собою схвалення, заохочення, а у випадках безвідповідальної поведінки, яка не відповідає приписам соціальних норм, - обов'язок перетерпіти несприятливі наслідки і їх перетерпіння [7, с. 15]. Схожу точку зору висловлював і К.В. Басін, на думку якого соціальна відповідальність - діалектичний взаємозв'язок між особою та суспільством, який характеризується взаємними правами та обов'язками стосовно дотримання і вдосконалення соціальних норм. Отже, зміст соціальної відповідальності - поведінка особи відповідно до реальних суспільних потреб [8, с. 8].

Із викладеного видно, що соціальна відповідальність має два аспекти: суспільний та особистісний. Перший відображає оцінку суспільством поведінки суб'єкта, з точки зору її відповідності встановленим соціальним нормам, та суспільну реакцію на неї. Що ж стосується другого, особистісного, аспекту, то він відображає оцінку та ставлення до своєї поведінки самої особи. У цьому контексті доречним буде відзначити наукову думку про те, що відповідальність у її психологічному розумінні, яке, власне кажучи, і є тим самим особистим елементом соціальної відповідальності, виступає складним у структурному відношенні явищем, що включає: а) усвідомлення необхідності діяти згідно з суспільними вимогами та нормами як соціальними цінностями; б) усвідомлення своєї соціальної цінності і суспільної ролі; в) передбачення наслідків вибору рішення, дій; г) критичність і постійний контроль за своїми діями, нагляд за їх наслідками для інших; ґ) реалізацію в об'єктивному світі; д) самооцінку; е) готовність відповідати за свої вчинки; є) соціально-відповідальну діяльність [9, с. 29].

З появою держави і права основним регулятором суспільних відносин стають норми права, відповідно, і соціальна відповідальність набуває правової форми. Юридична відповідальність мала суттєву перевагу порівняно з попередніми видами соціальної відповідальності, обумовлену тим, що вона забезпечувалася силою державного впливу (аж до примусу).

У правознавстві пропонується багато визначень поняття «юридична відповідальність». Утім, якщо не зважати на зовнішні відмінності у різних формулюваннях визначення поняття «юридична відповідальність», можна визначити кілька підходів до його бачення. Так, залежно від того, суб'єктивний (особистісний) чи об'єктивний (суспільно-державний) компонент покладається в основу визначення поняття «юридична відповідальність», одні правники говорять про неї як про обов'язок особи зазнати для себе певних, визначених законодавством, негативних наслідків за вчинення протиправних дій. Наприклад, В.М. Горшеньов свого часу писав, що юридична відповідальність є визнана державою здатність особи (громадянина, установи, органу держави, посадової особи тощо) звітувати про своє протиправне діяння і зазнавати на собі заходів державно-примусового впливу у формі позбавлення благ, які безпосередньо їй належать [10, с. 11]. Як зазначає В.В. Лазарєв, юридична відповідальність - це обов'язок особи зазнавати певних позбавлень державно-владного характеру, передбачених законом, за скоєне правопорушення [11, с. 159]. Схожу точку зору висловлює й Л.А. Луць, вказуючи, що юридична відповідальність - передбачений нормативно-правовими приписами обов'язок правопорушника зазнати негативних юридичних наслідків за вчинення правопорушення [12, с. 345]. Також і П.М. Рабінович пропонує розуміти юридичну відповідальність як закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать [13, с. 133]. У свою чергу, інші дослідники розуміють юридичну відповідальність як обов'язок держави вжити до суб'єкта, який порушив норми діючого законодавства, відповідні заходи, зокрема застосувати передбачені законом санкції. Так, скажімо, В.Л. Федоренко та Ю.П. Сурмін характеризують юридичну відповідальність як різновид соціальної відповідальності, зміст якої передбачає негативну реакцію на правопорушення (делікт) і протиправну поведінку або діяльність суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), які їх скоїли, з боку держави і суспільства та застосування державою до деліктоздатних суб'єктів відповідних санкцій [14, c. 94].

На наше переконання, формулюючи визначення поняття «юридична відповідальність» перш за все слід виходити з того, що оцінку відповідності (чи невідповідності) поведінки суб'єктів правовим нормам здійснюють державно владні суб'єкти, а отже, відповідальність слід розглядати як форму реакції держави на протиправні дії. У свою чергу, і суб'єктивний компонент також не можна відкидати, адже в разі визнання особи винною у вчиненні протизаконної поведінки в неї виникає обов'язок зазнати для себе відповідних негативних наслідків. Слід зазначити, що ряд авторів, визначаючи поняття юридичної відповідальності, наводять одразу два визначення, характеризуючи таким чином обидва її аспекти. Так, наприклад, В.К. Гіжевськи, В.В. Головченко та В.С. Ковальський пишуть, що юридичну відповідальність необхідно розуміти як установлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо). Юридична відповідальність - це форма впливу на порушників, реакція держави на допущені порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси суспільства, права особи [15, с. 191; 16, с. 519]. Як зазначає О.Ф. Черданцев, юридична відповідальність - це обов'язок особи, яка вчинила правопорушення, понести несприятливі наслідки (позбавлення). Відповідальність виступає як зустрічна міра, покладена з боку держави або потерпілого за допомогою держави на правопорушника. Реалізація цього заходу не залежить від бажання або небажання правопорушника. Вона полягає у позбавленні його якихось прав або в покладенні на нього додаткових обов'язків [17, с. 316]. Також у цьому контексті досить вдалою видається позиція В. В. Іванова, який вказує, що юридична відповідальність є особливими охоронними правовідносинами, в яких, з одного боку, стоїть держава в особі її органів, а з іншого, - правопорушник, тобто особа, яка винна, порушила норми права, що встановлюються державою. Саме остання обставина і визначає той факт, що такі правовідносини є імперативними і полягають в обов'язку і праві державних органів застосувати до правопорушника заходи юридичної відповідальності та обов'язку правопорушника зазнавати несприятливих для себе наслідків як кари за скоєне правопорушення. Отже, об'єктивно юридична відповідальність найчастіше розуміється як застосування примусових заходів за вчинене правопорушення, пов'язане із зазнаванням винним позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. А з суб'єктивної точки зору, юридична відповідальність - це передбачений правовими нормами обов'язок суб'єкта права зазнавати несприятливих для нього наслідків правопорушення [18, с. 12-13].

Далі вважаємо за потрібне зазначити, що особливість визначень поняття «юридична відповідальність» залежить від того, розглядає її автор як стан чи як процес або відносини. Так, наприклад, В.К. Бабаєв визначає юридичну відповідальність як передбачений юридичною нормою політико-правовий стан, який виникає в результаті особисто вчиненого правопорушення і полягає в тому, що компетентний орган, посадова особа або громадянин на основі закону або в спеціальній формі вимагає від правопорушника звіт за скоєне діяння, покладає на нього певну міру позбавлень, а правопорушник зазнає несприятливих наслідків порушення юридичної норми [19, с. 507]. О.П. Чирков уважає, що юридична відповідальність - це стан примусу до правомірної, а отже, і відповідальної поведінки, що досягається за допомогою несення несприятливих наслідків, накладення яких пов'язане з такою, що засуджується, є винною і протиправною (безвідповідальною), поведінкою певних осіб, і який має кінцеву мету: виховання правопорушників у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення ними та іншими особами нових протиправних діянь [6, c. 25].

У свою чергу, І.М. Сенякін виходять із того, що юридична відповідальність являє собою правову відносину, що виникає на підставі вчиненого правопорушення між державою в особі її спеціальних органів та правопорушником, на якого покладається обов'язок зазнати відповідних позбавлень та негативних наслідків за вчинене правопорушення, за порушення вимог, що містяться у нормах права [20, с. 543]. Так само і С.О. Комаров наголошує на тому, що юридична відповідальність є правовою відносиною, що виникає між державою та особою, на яку покладаються обов'язки зазнати несприятливих наслідків і позбавлень за вчинене правопорушення [21, с. 286].

На нашу думку, все ж таки доречніше буде розглядати юридичну відповідальність як правовідносину, адже якщо говорити про неї як про стан, то слід визнати, що вона, юридична відповідальність, фактично зводиться до застосування санкцій, на чому, до речі, і наголошував А.С. Шабуров, який пише, що юридична відповідальність являє собою застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, що виражаються у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. При цьому він наголошує, що вчинення особою дій, заборонених кримінальним законом, ще не тягне за собою юридичної відповідальності, і особа до відповідного рішення (вироку) суду вважається невинною, а значить, і не підлягає кримінальній відповідальності [22, с. 417-418]. Звісно, застосування санкцій є однією з основних стадій юридичної відповідальності, втім, частина зобов'язань, що становлять сутність відповідальності, виникає ще до застосування санкцій у момент вчинення правопорушення або виявлення факту його вчинення.

Також не можна не відзначити того, що останнім часом проблематика сутності відповідальності досить активно розглядається з позиції її позитивного (проспективного) чи негативного (ретроспективного) розуміння. Прибічники першого підходу вважають, що юридична відповідальність у сучасному суспільстві реалізується не тільки у випадку вчинення правопорушення, але й у правомірній поведінці, яка характеризується глибоким усвідомленням необхідності дотримуватись вимог правових та моральних норм, поваги до закону, права і припускає активний вплив на хід подій, внесок у загальну справу, в розвиток суспільства [23, с. 143]. Так, наприклад, М.С. Строгович із цього приводу писав, що юридична відповідальність, яка лежить на особі, виражається в усвідомленні особою необхідності неухильного та добросовісного виконання своїх обов'язків [24, с. 75]. У свою чергу, О.Г. Мурашин та М.С. Кельман розуміють відповідальність як абсолютне відношення, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою, тобто відповідальне ставлення до виконання обов'язку [25, с. 324].

Що ж стосується правників, які сповідують ретроспективний (негативний) підхід у розумінні юридичної відповідальності, то їхня позиція у загальному вигляді зводиться до того, що відповідальність існує тільки як реакція держави на протиправну поведінку, тобто є правопорушення - є відповідальність, немає правопорушення - немає відповідальності. Відповідальність виникає як результат за минулі дії, вчинки. Так, С.С. Алексєєв підкреслює, що головними рисами юридичної відповідальності є те, що вона: по-перше, має тільки ретроспективний аспект, тобто являє собою «відповідь» за минулу поведінку - правопорушення (в галузі права відповідальність в активному її аспекті отримала особливий вираз: вона виступає у вигляді законності); по-друге, носить державний характер, тобто являє собою реалізацію правоохоронної державної діяльності, державно-владного примусу; по-третє, володіє особливостями правового явища, включається в механізм правового регулювання, пов'язана з правовими категоріями - санкціями, обов'язками та ін. [26, с. 372].

Ретроспективний підхід має певні переваги у порівнянні з проспективним. По-перше, він відображає детермінаційний (причинно-наслідковий) зв'язок між вчиненням особою правопорушення та виникненням відповідальності за це. По-друге, він дає чітке уявлення про підстави виникнення відповідальності. Крім того, слід погодитися з науковою точкою зору про те, що віднесення так званої позитивної відповідальності до правової відповідальності означало б фактичну ліквідацію відповідальності як правового інституту, оскільки будь-який вид діяльності, що регулюється правом, можна було б уважати такою відповідальністю [27, с. 115; 28, с. 27].

Водночас уважаємо, що повністю заперечувати наявність проспективної відповідальності не можна, адже, як влучно вказує Л.Р. Наливайко, ретроспективна юридична відповідальність настає саме тому, що до правопорушення суб'єкт знаходиться в загальному відношенні відповідальності з державою, але розриває цей зв'язок актом безвідповідальної поведінки. Заперечуючи наявність загальних відносин правової відповідальності, не можна зрозуміти природу, джерела походження ретроспективної відповідальності [4, c. 54]. Тож наразі більшість авторів у тій чи іншій мірі визнають наявність позитивного та негативного аспектів юридичної відповідальності, зокрема, до таких належать М.В. Зайчук, А.Д. Машков, Н.М. Оніщенко, О.Ф. Скакун та інші. Однак, формулюючи визначення поняття юридичної відповідальності, більшість і з них все одно виходять із того, що відповідальність - це перш за все покарання. Так, скажімо, О.Ф. Скакун характеризує юридичну відповідальність як передбачені законом вид і міру державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення [1, с. 431]. А наприклад, М.В. Зайчук та Н.М. Оніщенко говорять про юридичну відповідальність як про застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми [29, с. 43]. Така ситуація, на нашу думку, свідчить про те, що проспективний підхід не дозволяє сформулювати чіткого, такого, яке б відповідало потребам практики, визначення поняття «юридична відповідальність».

Слід зазначити, що деякі автори взагалі висловлюються про недоцільність чіткого розмежування відповідальності на позитивну та негативну і необхідність розглядати її як комплексне явище. На цьому, зокрема, наголошували Д.І. Бернштейн, Р.Л. Хачатуров та ін.

Отже, завершуючи статтю, мусимо констатувати, що наразі немає єдино вірного підходу до визначення поняття юридичної відповідальності, кожна із наукових позицій має як свої переваги, так і недоліки. У той же час значна кількість поглядів на проблему юридичної відповідальності дозволяє більш змістовно та глибоко підійти до її вивчення та вироблення на цій основі більш-менш єдиного, універсального підходу до визначення поняття «юридична відповідальність».

Список використаних джерел

юридичний відповідальність правопорядок

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

2. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2001. - 719 с.

3. Философский энциклопедический словарь / гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. - М.: Сов. энцикл., 1983. - 840 с.

4. Аземша І.Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І.Б. Аземша // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 2. - С. 54-57.

5. Грищук В.К. Соціальна відповідальність: навч. посіб. / В.К. Грищук. - Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2012. - 152 с.

6. Чирков А.П. Ответственность в системе права: учеб. пособие / А.П. Чирков; Калинингр. ун-т. - Калининград, 1996. - 77 с.

7. Липинский Д.А. Формы реализации юридической ответственности / Д.А. Липинский. - Тольятти: Изд-во Волж. ун-та им. В.Н. Татищева, 1999. - 144 с.

8. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Басін Кирило Володимирович. - Київ, 2006. - 19 с.

9. Гришина Н.В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності: дис. ... канд. наук: 12.00.07 / Гришина Наталія Вікторівна. - Харків, 2007. - 193 с.

10. Зелена І.В. Юридична відповідальність: підходи до розуміння / І.В. Зелена // Юридичний вісник. - 2012. - № 2 (23). - С. 10-15.

11. Общая теория права и государства: учебник / под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. - 520 с.

12. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навч.-метод. посіб. (за кредит.-модул. системою) / Л.А. Луць. - Київ: Атіка, 2007. - 412 с.

13. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. / П.М. Рабінович. - Вид. 6-те. - Харків: Консум, 2002. - 160 с.

14. Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.]; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. - Київ: НАДУ, 2010. - 820 с.

15. Головченко В.В. Юридична термінологія: довідник / В.В. Головченко, В.С. Ковальський. - Кіїв: Інтер, 1998. - 224 с.

16. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. - Київ: Юрінком Інтер, 2002. - 528 с.

17. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учеб. для вузов / А.Ф. Черданцев. - М.: Юрайт, 2000. - 432 с.

18. Иванов В.В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Иванов Виктор Васильевич. - Одесса, 2001. - 192 с.

19. Теория государства и права: учебник / под ред. В.К. Бабаева. - М.: Юристъ, 2003. - 592 с.

20. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.

21. Общая теория государства и права: курс лекций / С.А. Комаров. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Манускрипт, 1996. - 316 с.

22. Шабуров А.С. Юридическая ответственность / Шабуров А.С. // Теория государства и права: учеб. для юрид. вузов и фак. / отв. ред. В.М. Корельский и В.Д. Перевалов. - М.: Норма - Инфра-М, 1999. - С. 417-432. - Глава 27 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://libcolm.com/book/83ad55a6-213a-4b38-9a3d-ed820063d670.

23. Матузов Н.И. Социалистическая демократия как единство прав, обязанностей и ответственности / Н.И. Матузов // Советское государство и право. - 1977. - № 11. - С. 135-143.

24. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности / М.С. Строгович // Советское государство и право. - 1979. - № 5. - С. 71-76.

25. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мкрашин. - Київ: Кондор, 2006. - 477 с.

26. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. - Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. - 394 с.

27. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С.Н. Братусь. - М.: Юрид. лит., 1976. - 216 с.

28. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних / Я.Н. Шевченко. - Киев: «Наукова думка», 1976. - 189 с.

29. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах: монографія / за заг. ред. Н.М. Оніщенко. - Київ: Юрид. думка, 2009. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru