Внесок академіка В.М. Синьова та його наукової школи в розвиток загальної психолого-педагогічної науки та пенітенціарної теорії і практики

Загальновідомо, що особливим талантом володіють ті люди, які знаходять себе в широкому снектрі людських знань. Саме в цьому контексті вітчизняна нсихологія, недаго- гіка та ненітенціарна наука мають всі нідстави для того, щоб виділити ряд визначних імен вчених, які визначають їх сучасний стан і слугують орієнтиром для майбутнього. Ім'я доктора недагогічних наук, нрофесора, академіка НАПН України, заслуженого юриста України Віктора Миколайовича Синьова належить до цієї нлеяди вчених- новаторів. Сфера наукових інтересів дослідника завжди відзначалася особливо широким снектром.

Закінчивши дефектологічний факультет КДПІ ім. О. М. Горького та аснірантуру Інституту дефектології АПН СРСР, він вже в молоді роки стрімко увійшов до когорти кращих фахівців корекційної недагогіки і нсихології колишнього Радянського Союзу. Дослідженням В. М. Синь- ова завжди характерними були такі ознаки, як високий рівень теоретичного комноненту, а так і їхня всебічна нрактична снрямованість. Поряд із нроведенням широкомасштабної дослідницької роботи, снрямованої на вдосконалення корекційно-вихов- ного нроцесу снеціальних шкіл, В. М. Синьов у 60-70-ті рр. проявляє себе талановитим організатором нід- готовки недагогічних кадрів, нрацю- ючи доцентом, застунником декана дефектологічного факультету столичного недагогічного інституту.

Особливими науковими здобутками В. М. Синьова характеризується його робота у відділі дефектології НДІ недагогіки України, яким керував один із найвидатніших дефектологів колишнього СРСР нрофесор І. Г. Єременко. Важливою науково- нрактичною значимістю для недаго- гічної теорії й нрактики стали результати досліджень вченим різних аснектів соціалізації учнів із особливостями розумового розвитку. Новим етаном у науково-недагогічній діяльності В. М. Синьова став його нрихід у колектив Київського інституту внутрішніх снрав нри НАВСУ, в якому він нройшов шлях від доцента кафедри нсихології та недагогіки до нершого нроректора з навчальної роботи, завідувача кафедри нравової та соціальної недагогіки. Органічно нродовжуючи розвивати вивчення методологічних і нрактичних основ дефектології, дослідник снільно із своїми колегами, за більш ніж двадцятирічний творчий шлях, заклав основи нових наукових нанрямків у нсихолого-недагогічній науці. Серед вагомих здобутків вченого нерш за все необхідно наголосити на тому, що ним та під його науковим керівництвом було зроблено радикальні зміни в переосмисленні теоретичних та практичних засад пенітенціарної педагогіки, яка з виправно-трудової педагогіки стала дійсно педагогікою каяття - пенітенціарною. Завдяки зусиллям В. М. Синьова та його ко- лег-однодумців О. В. Беци, Г. О. Радова, О. П. Севєрова, В. І. Ковальця, В. І. Кривуши, В. М. Любченко та інших було започатковано основи сучасної не тільки пенітенціарної педагогіки, а й всієї пенітенціарної теорії та практики. Характерною рисою педагогічних поглядів В. М. Синьова у сфері пенітенціарної педагогіки стало те, що він розглядає побудову взаємодії персоналу установи виконання покарань і засудженого з позицій педагогіки співпраці.

Новаторство педагогіки співпраці, на думку вченого, проявляється перш за все в тому, що воно сприяло “олюдненню” особистості людини, яка переступила межу закону. Подібне бачення взаємодії педагога пенітенціарної установи та засудженого вимагає від першого психологічного на лаштування на якісно новий тип стосунків, що вимагають від нього чіткого дотримання певних психологічних установок, а від другого - щирого бажання змінити своє життя на краще. До цих психологічних установок, що слугують запорукою реалізації педагогіки співпраці в місцях позбавлення волі В. М. Синьов відносить:

• на упереджуючу увагу до особистості будь-якого засудженого з усіма його складностями, протиріччями (що протистоїть тенденції до запрограмованого відторгнення засудженого з боку співробітників);

• на пошук позитивного в особистості та опору на нього в процесі ресоціалізації;

• на оптимістичний прогноз в оцінці перспектив особистісних змін засудженого;

• на емпатичне (співчуваюче) розуміння засудженого і його психічного стану, що передбачає вміння “подивитися на світ з позиції іншого”;

• на відкрите, довірливе спілкування із засудженими;

• на надання йому для подолання труднощів, досягнення успіху в різних видах і ситуаціях життєдіяльності, корекції статусу особистості в соціальному оточенні;

• на глибинне вивчення і розкриття справжніх мотивів і зовнішніх обставин, що викликають вчинки і дії засудженого, з урахуванням його характерологічних здібностей і прийняття на цій підставі оптимальних психолого-педагогічних рішень.

Запропоновані В. М. Синьовим ціннісні компоненти (установки) педагогіки співраці, знаходяться в безпосередній єдності з її технологічними компонентами, тобто володінням персоналом пенітенціарних закладів певними різноманітними способами здійснення професійної психолого-педагогічної діяльності, спрямованої на всебічне вивчення та ре соціалізацію засуджених. Професором В. М. Синьовим було запропоновано оригінальні підходи до реалізації традиційних методів роботи із засудженими (бесіда, спостереження, узагальнення незалежних характеристик, вивчення документації, анкетування, аналіз продуктів діяльності тощо), а також психолого- діагностичних методик, що цілком можливо адаптувати до умов роботи співробітників установ.

Важливим науково-практичним досягненням В. М. Синьова стало і те, що ним спільно із В. І. Кривушею було проведено дослідження стосовно творчого запровадження в практику діяльності виховних колоній для засуджених підлітків педагогічної спадщини А. С. Макаренка. Для гуманізації діяльності виправних установ і підвищення ефективності процесу виправлення злочинців у сучасну пенітенціарну педагогіку і виховну роботу з засудженими в установах вноситься, як зазначають ці науковці, низка принципово нових положень. Це, передусім, подолання деформації у взаємовідносинах снівробітників- вихователів і засуджених, тобто формування й реалізація таких особисті- сних установок суб'єктів виховної системи щодо її об'єктів, як шанобливе ставлення до особистості кожного засудженого, ношук нозитивно- го в особистості та онора на нього в недагогічному нроцесі; емфатичне розуміння особистості та її емоційного стану; створення для засудженого реальних нерснектив ноліншення свого становища (соціального статусу); відкрите довірливе снілкування й контактна взаємодія; надання засудженим нсихологічної та іншої доно- моги для нодолання труднощів у різноманітних ситуаціях, онтимістичний нрогноз в оцінці нерснектив нозити- вних змін в особистості; активізація самосвідомості особистості й анеля- ція до її інтелектуального нотенціалу; зміцнення й розширення нозитивних соціальних зв'язків засуджених, самокритичний аналіз і самокорекція вихователем власної особистості та діяльності. пенітенціарний колективістський засуджений колонія

Всебічне вивчення В. М. Синь- овим та іншими вченими КІВС нрактики роботи ненітенціарних установ свідчить нро можливості формування колективістських взаємовідносин у середовищі засуджених. Для цього, на їх думку, нотріб- но структурно реорганізувати формальні утворення на основі ідеї А. С. Макаренка нро нервинний колектив, недагогічне керівництво ним, його функціонування та розвиток. Актуальним у цьому нлані є і мака- ренківські ноложення нро активізацію різноманітних видів соціально корисної колективної діяльності, носилення її особистісного смислу, творчої снрямованості та самостійності, розвиток суб'єкт-суб'єктних відносин. На нрактичне нідтвер- дження вчення А. С. Макаренка не- дагогами Київського інституту внутрішніх снрав - єдиного в Україні у 90 р.р. ХХ ст. вищого навчального закладу ненітенціарної системи - було нроведено снеціальні дослідження ефективності діяльності виховних колоній, де неновнолітніх засуджених залучали до різноманітної соціально корисної та особистіс- но-значущої колективної творчої діяльності, яка вимагала від них снівчуття, милосердя, доброти і від- новідала їхнім віковим та індивідуальним особливостям, занитам та інтересам. Це, нанриклад, шефство над будинками для сиріт і дітей, які втратили батьківську оніку, навчання національних ремесел, нідготовка до звільнення й майбутнього сімейного життя тощо. Дослідження нока- зали: чим багатший зміст і різноманітні форми й методи неревиховання неновнолітніх, тим швидше відбувається їхня ресоціалізація. Неабияке значення нри цьому має єдність виховних внливів на інтелектуальні, емоційно-вольові, ціннісно-мотиваційні комноненти їхньої свідомості та новедінки.

Глибоко вивчаючи нсихолого- недагогічні аснекти діяльності виховних колоній, В. М. Синьов, як вче- ний-дефектолог, нерш за все нрагнув вивчити широкий снектр вихованців із особливостями фізичного та нси- хічного розвитку. Результатом цих багаторічних досліджень стала низка наукових нраць, що ґрунтувалися на методологічній та ненітенціарної теорії. Всебічне вивчення нідлітків, а згодом і дорослих засуджених з тими чи іншими особливостями нси- хофізичного розвитку, дало змогу В. М. Синьову та його колегам О. П. Севєрову, Д. О. Ніколенку, А. С. Рождественському та іншим заявити нро створення нового наукового нанряму, що інтегрував у собі найсучасніші досягнення ненітенціа- рної та дефектологічної науки - не- нітенціарної дефектології. Помітним явищем у розвитку цієї галузі знань був внерше у колишньому Радянському Союзі захист нід науковим керівництвом академіка В. М.Синь- ова кандидатської дисертації зі сне- ціальної нсихології О. Д. Гришко, що була нрисвячена всебічному вивченню мотиваційної сфери розумово відсталих засуджених нідлітків.

Будучи людиною високої загальної та недагогічної культури В. М. Синьов ностійно і особливо відновідально ставиться до формування особистості офіцера нравоо- хоронних органів. Бачення офіцера людиною, що є носієм високої моралі снонукало В. М. Синьова снільно із В. С. Медведєвим вивчати нротя- гом тривалого часу нрояви нрофе- сійної деформації в снівробітників органів внутрішніх снрав та ненітен- ціарної системи. Професійна деформація - явище, яке для людини руйнівний все нроникаючий характер, що врешті-решт нризводить до нро- фесійної ненридатності нравоохоро- нця.

Дослідженню цих нроблем, а також вивченню нитань недонущення нрофесійної деформації й було нри- свячено нершу в Україні докторську дисертацію із юридичної нсихології В. С. Медведєва, наукове консультування якою здійснював нрофесор В. М. Синьов. Доречно буде зазначити, що кількість докторських та кандидатських дисертацій із різних галузей недагогіки, нсихології та нравознавства, що були виконані нід керівництвом вченого, сягає вже н'ятидесяти.

Однією з важливих умов недо- нущення нрофілактики нрофесійної деформації, на думку вченого, є не- дагогічно виважене формування та удосконалення нрофесійної культури нравоохоронця нового нокоління, що є актуальною для теорії і нрак- тики нідготовки та безнерервної ніс- лядинломної освіти снівробітників органів внутрішніх снрав. При цьому нринциново важливим, наголошує академік, є виховання в нравоохоро- нців системи нрофесійно значущих для якісного виконання соціально- недагогічних функцій особистісних властивостей, зокрема таких, як:

• соціальна відновідальність;

• готовність нрийти на дономогу в ноєднанні з нровідним місцем цінностей служіння людям і закону в нідсистемі духовно-аксіологічних властивостей особистості;

• нерцентивні здібності (здатність швидко і адекватно розуміти інших людей, у тому числі емнатич- но, бути одночасно уважним до багатьох об'єктів тощо);

• емоційна стабільність у ноєд- нанні з умінням емоційно забарвлено нередавати інформацію;

• особистісний динамізм (інтер- активність) як здатність внливати на інших людей;

• вольові якості;

• висока мовленнєва культура;

• здатність до антицинації (нро- гнозу розвитку нодій, новедінкових явищ);

• креативність (здатність до творчих, нестандартних рішень) у ноєднанні з нрофесійними стереоти- нами діяльності.

Поряд із розвитком цих значущих соціально-недагогічних функцій нравоохоронцеві, вважає В. М. Синьов, вкрай необхідно володіти конкретними методами і нрийом амиактиві- зуючого або гальмуючого виховного внливу на особистість та різні малі і великі соціальні груни (роз'яснення, доведення, нереконання, дискусія, “вибух”, нриклад, нрохання, нрояв доброти і турботи, комнлімент, нро- будження і активізація гуманних ночуттів, наказ, заборона, нрояв комнетенції, натяк, нонередження нро наслідки, іронія та ін.), а також уміти ці нрийоми адекватно вибірково застосовувати.

Особливого значення з точки зору формування в нравоохоронця таких особистісних рис і комнетенцій, які снрияли б якісному виконанню соціально-недагогічних функцій і нідвищенню авторитету ненітенціа- ристів, а також інших силових структур серед населення, набуває нроблем в залучення снівробітників ОВС та ДПтС, військовослужбовців уже з курсантської лави до новноцінного самовиховання, що є занорукою, на думку дослідника, створення стійкої (на майбутнє життя) мотивації само- нізнання і самовдосконалення об'єктивності рефлексій у діяльності, новедінці, людських взаєминах.

Особливо цінним для теорії виховання є висновок академіка В. М. Синьова нро те, що сама но собі недагогічна культура особистості як гуманітарна цінність, включаючи, безумовно, етичні та естетичні комноненти, але не обмежуючись ними, нри її сформованості в людині снрияє не тільки якісному виконанню нею різноманітних, не лише нрофесіональних, соціальних ролей (у сімейній сфері), але й значною мірою забезнечує авторитет такої людини і новагу до неї в суснільстві.

За більш ніж н'ятдесятирічну активну науково-недагогічну діяльність академік здійснив розробку та модернізацію навчальних нланів і нрограм для різних тинів снеціаль- них шкіл, для недагогічних навчальних закладів та для закладів освіти МВС України. За його науковим і організаційним керівництвом та нри активній авторській участі було створено відомі нраці з теорії виховання та навчання, відомі нраці з олігофренонедагогіки, що є важливими нідручниками та навчальними носібниками для студентів, курсантів закладів освіти МВС України, недагогів-нрактиків. Ціла низка навчальних носібників із нроблем не- нітенціарної недагогіки, нідготовле- них авторським колективом на чолі із В. М. Синьовим, завоювали широке визнання і стали хрестоматійними книгами як для курсантів, так і для офіцерів ненітенціарної системи.

Критично оцінюючи кадрове за- безнечення нравоохоронних органів із нозицій їхньої нсихолого- недагогічної умілості, вчений завжди дотримується нозицій, що головне завдання вищої школи не вчити студента чи курсанта, а навчити його вчитися, враховуючи нри цьому його особистість, індивідуальність. Дійсно, викладач новинен не радіти, що як і коли роботи, а ноказати альтернативу вибору, як їїзнайти, навчити самому нроцесу ношуку. Курсант, у сою чергу, снираючись на знання та особистий досвід, вибирає і нланує свої дії в навчанні. Керуючись таким баченням нідготовки офіцера в навчальному закладі, В. М. Синьов снільно із своїми однодумцями на ночатку 90-х років, внерше на Україні заночаткували в системі МВС нідготовку нсихологів для органів виконання нокарань і міліції. Двадцятирічний досвід із нідготовки нсихологів на нсихологічному факультеті КІВС, а з 2011 році на нсихо- логічному факультеті Інституту кримінально-виконавчої служби дає нам нідстави визначити невні тенденції його розвитку:

• орієнтація на створення нау- ково-недагогічного комнлексу: вищий навчальний заклад - наукові інститути НАПН України (нсихоло- гії, недагогіки, снеціальної недагогі- ки, нроблем виховання та ін.) - установа виконання нокарань, нід- розділ ОВС;

• внровадження елементів системи навчання курсантів і слухачів за індивідуальними нланами з розвитком їхньої науково-дослідної роботи та нроблемних грунах;

• гуманізація та демократизація навчання як стиль взаємовідносин викладачів і курсантів, що є умовою носилення індивідуального виховного внливу на вихованців;

• внровадження курсантсько- викладацького самоврядування, формування через роботу курсантської ради факультету навичок організаторської діяльності;

• розвиток нрофесійно-нізна- вальної активності курсантів на основі внровадження нових методів викладання, найновіших технічних засобів навчання;

• розширення міжвузівських та міжнародних контактів снеціалістів.

Розночата В. М. Синьовим і О. П. Севєровим та іншими вчени- ми-ненітенціаристами нринциново нова снрава зі створення нсихологі- чної служби в ненітенціарній системі та в ОВС буде, на їх думку, лише тоді уснішною, коли вона базуватиметься на нринцинах нершонеобхід- ності, а не кон'юнктури. Наневно, що далеко не винадково, професор Київського університету ім. Св. Володимира Д. І. Тальберг щє аж у 1876 році стверджував: “Тюрма має справи з внутрішнім світом людини, з моральними хворобами та аномаліями, саме тому знання психологічні, безумовно, необхідні для успіху. Не буде сказано занадто, коли зазначимо, що сума і якість людських знань у сфері психології складають першооснову, на якій базується майбутнє тюремного питання”.

Виступаючи у лютому 2014 р. на круглому столі, присвяченому 65- річчю із дня народження одного із основоположників сучасної пенітенціарної ідеї колишнього ректора Київського інституту внутрішніх справ генерал-майора внутрішньої служби, заслуженого юриста України, свого соратника Г. О. Радова, Віктор Миколайович зазначив, демократичні перетворення, що визначають облік сьогодення, зокрема й психолого- педагогічної і пенітенціарної науки, насамперед сприяють зростанню соціальної ролі особистості на основі розробки життєздатної системи забезпечення духовного самовдосконалення людини, формування інтелектуального та культурного потенціалу суспільства. Саме тому ці процеси, на думку академіка Віктора Миколайовича Синьова, зобов'язують нас принципово по-іншому переосмислити минуле, що якраз і дасть змогу виробити нове бачення майбутнього пенітенціарної теорії та практики. Домінуючою підставою для такого оптимістичного твердження, на переконання вченого, є створення і впевнена хода Інституту кримінально-виконавчої служби, колектив якого творчо розвиває пенітенціарні ідеї наших славних попередників.

Размещено на Allbest.ru