Щодо необхідності внесення змін до переліку наукових спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо необхідності внесення змін до переліку наукових спеціальностей

В.В. Марков

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, начальник факультету підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Харківського національного університету внутрішніх справ

Є.Г. Гордієнко

курсант факультету підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми

Проаналізовано концептуальну нормативно-правову базу у сфері інформаційної безпеки. Доведено існування суттєвої юридичної складової у забезпеченні інформаційної безпеки держави. На підставі проведеного аналізу думок учених та положень чинної нормативно-правової бази запропоновано конкретні зміни до чинного Переліку наукових спеціальностей. Запропоновано формулу наукової спеціальності «Інформаційна безпека держави» (юридичні науки).

Ключові слова: інформаційна безпека, юридичні науки, перелік наукових спеціальностей, боротьба з кіберзлочинністю.

Президент України П. О. Порошенко постійно наголошує на потребі інституціонального та правового розвитку системи інформаційної безпеки держави. Особливо це є актуальним у контексті зовнішніх викликів для сучасної держави України.

У статті ставимо за мету проаналізувати роль юридичної науки у забезпеченні інформаційної безпеки держави.

До недавнього часу проблематика інформаційної безпеки здебільшого була предметом дослідження технічної науки, однак на цей час вона все більше набуває міжгалузевого характеру. Це підтверджується дослідженнями науковців І. В. Арістової, І. О. Кириченка, Б. А. Кормича, В. В. Крутова, А. І. Марущака, О. В. Олійника, висновками Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України тощо [1, с. 4].

Наказом Вищої атестаційної комісії України від 28.11.2000 № 586 [2] «Перелік спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» було розширено спеціальністю 21.05.01 «Інформаційна безпека держави», яка увійшла до групи спеціальностей «Національна безпека». Тепер за вказаною спеціальністю приймаються до захисту дисертації з технічних наук.

Однак, як уже наголошувалось, галузь знань «Інформаційна безпека» містить не лише технічну складову. Вона є комплексною. Адже нерідко проводяться наукові дослідження, що охоплюють питання нормативно-правового забезпечення у цій сфері, організації й тактики боротьби з високотехнологічною злочинністю, стратегії забезпечення інформаційної безпеки держави тощо.

Вказане підтверджується і п. 13 розділу ІІІ Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки (Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007), де зазначено, що одним зі шляхів вирішення проблеми інформаційної безпеки є вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп'ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері [3].

Системний характер інформаційної безпеки дозволяє визначити її забезпечення як складний, комплексний вид діяльності, що висуває особливі вимоги до його структурної характеристики. Наукові дослідження не виробили загальноприйнятого механізму структуризації забезпечення інформаційної безпеки. Для виокремлення складових його загальної структури найчастіше використовуються такі конструкції, як «напрями», «механізми» та «шляхи» забезпечення. Однак саме розуміння забезпечення інформаційної безпеки як комплексного виду діяльності дозволяє гармонізувати термінологію і здійснювати не лише структурний, а й глибокий змістовний аналіз, повною мірою застосовуючи потенціал діяльністю підходу [4, с. 165].

У ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» [5] однією з 5 головних загроз національній безпеці України в інформаційній сфері визначено комп'ютерну злочинність та комп'ютерний тероризм.

Удосконалення національної системи забезпечення інформаційної безпеки, на думку О.В. Руснака, може відбуватися у таких напрямах:

- підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам і забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань;

- запровадження міжвідомчого підходу та ієрархічності в організації системи забезпечення інформаційної безпеки держави. Її структура й організація мають відповідати існуючій структурі державного управління з чіткою координацією дій окремих сегментів;

- організація ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки потребує централізованого управління з конкретними відомчорозпорядницькими функціями, які забезпечують моніторинг і контроль за всіма складниками національного інформаційного простору. Система забезпечення інформаційної безпеки має у будь-яких ситуаціях володіти здатністю зберігати необхідні параметри для її функціонування;

- цілеспрямоване впровадження позитивного зарубіжного досвіду організації проведення інформаційних операцій, форм, методів, засобів протидії здійсненню кібератак, а також моделювання інформаційних нападів.

Указом Президента України від 24.09.2014 № 744/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» [7] було передбачено створення національного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам. Проте на сьогоднішній день кроки щодо втілення такої ініціативи в життя є недостатніми через відсутність міцної організаційно-правової складової.

Однією з причин такого становища є недостатня кількість наукових досліджень у сфері нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки, адже вона потребує одночасно комплексних юридичних і технічних знань, які сьогодні у галузі 1701 «Інформаційна безпека» може надавати Харківський національний університет внутрішніх справ.

Як зазначено у п. 4 Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 649-р [8], важливо підтримувати дослідження, які проводяться на стику наукових галузей знань - юридичних, економічних, соціальних, технічних тощо.

Зокрема, О. О. Тихомиров слушно зауважує, що на шляху просування до безпечного функціонування суб'єктів у національному та світовому інформаційному просторі вкрай важливим є системний підхід до пошуку ефективних управлінських рішень. Вироблення і застосування такого підходу можливі лише на основі ґрунтовних наукових досліджень, які формують теоретичну та методологічну основу організації діяльності із забезпечення всіх складових інформаційної безпеки. Серед актуальних напрямів наукових досліджень забезпечення інформаційної безпеки України сьогодні необхідно виділити формування гармонійного понятійно-термінологічного апарату сфери безпеки кіберпростору та встановлення своєрідності протидії кіберзлочинності в системі державної діяльності із забезпечення інформаційної безпеки [9, с. 254].

Враховуючи викладене, вважаємо, що саме Харківський національний університет внутрішніх справ має стати ініціатором унормування питання юридичних наукових досліджень у сфері інформаційної безпеки. На сьогодні в університеті працюють на постійній основі доктори юридичних наук та доктори технічних наук, що дозволяє якісно укомплектувати в майбутньому спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 21.05.01 - «інформаційна безпека держави».

Враховуючи вищевикладене, вважаємо доцільним внесення певних змін до Переліку наукових спеціальностей, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14.09.2011 № 1057 [10]: у групі спеціальностей «Національна безпека» до галузей науки, за якими присуджуються наукові ступені зі спеціальності 21.05.01 «Інформаційна безпека держави», додати галузь науки «юридичні».

Для складання формули цієї спеціальності потрібно виходити з того, що, як слушно зазначає В. І. Цимбалюк, визначним у проблематиці теорії організації інформаційної безпеки є з'ясування її напрямків на засадах комплексного підходу щодо методів підтримки режиму, охорони та захисту: правові, управлінські, інженерно-технологічні [11, с. 31].

Також серед українських науковців превалює широкий підхід до розуміння кіберзлочинності (комп'ютерних злочинів) як сукупності злочинів з використанням комп'ютерних систем і технологій, що загалом відповідає положенням Конвенції про кіберзлочинність. Враховуючи тотальне проникнення у суспільне життя інформаційно-комунікаційних технологій, апаратною складовою яких є комп'ютерна техніка, широке розуміння кіберзлочинності надає їй всеохоплюючого характеру, що корелюється з характером інформаційної безпеки [12, с. 80].

Трохи в іншому контексті О. Г. Широкова-Мурараш та Ю. Р. Акчурін розглядають інформаційну безпеку. Вони відзначають, що латентність розробки засобів ведення інформаційних воєн, належність інформативно-комунікативних технологій до технологій подвійного призначення та поєднання цих технологій з традиційними засобами ведення бойових дій за безконтрольного практично створення, використання і слабкого регулювання кіберпростору може призвести до катастрофічних наслідків для існування людської цивілізації. Запобігти цьому може тільки міжнародна співпраця всіх держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки, яка на основі збалансованих міжнародних нормативно-правових актів з урахуванням специфіки національних законодавств та наявності політичної волі держав зможе забезпечити створення ефективної системи міжнародної інформаційної безпеки [13, с. 82].

З урахуванням наведених думок, а також власного бачення автора формулу згаданої спеціальності можна викласти так: дослідження проблем нормативно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії кіберзлочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері.

Дослідження можна проводити за напрямами:

Концептуальні основи інформаційної безпеки: загальна теорія інформаційної безпеки, нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки, методологічні та організаційно-правові основи забезпечення інформаційної безпеки держави у різноманітних умовах світового розвитку, взаємозв'язок науки інформаційної безпеки з іншими науками, порівняльний аналіз систем інформаційної безпеки в різних країнах, стратегія і тактика забезпечення інформаційної безпеки держави.

Організаційно-правове забезпечення попередження пошкодження інформаційних ресурсів людини, суспільства і держави. Правове регулювання, структура й основні складові захисту інформації від несанкціонованого доступу та витоку технічними каналами в засобах її обробки.

Розробка вимог, норм та методик організаційно-правового захисту інформації з обмеженим доступом. Порядок захисту інформації від несанкціонованого блокування. Роль та функції держави в забезпеченні інформаційної безпеки країни.

Організація і тактика попередження та розслідування кіберзлочинів. Інформаційна безпека кримінального провадження.

Кадрове забезпечення системи інформаційної безпеки держави. Наукове та практичне вирішення завдань внутрішньої та зовнішньої взаємодії підрозділів інформаційної безпеки.

Розробка методик і програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі інформаційної безпеки.

Отже, на сьогодні назріла потреба у внесенні змін до чинного Переліку наукових спеціальностей в частині розширення спеціальності «Інформаційна безпека держави» (юридичні науки). Також потрібно розробити формулу цієї наукової спеціальності. Нами запропоновано один із варіантів такої формули.

юридичний наука інформаційний кіберзлочинність

Список використаних джерел

1. Манжай О. В. Правові засади захисту інформації : навч. посіб. / О. В. Манжай. - Харків : НікаНова, 2014. - 104 с.

2. Тихомиров О. О. Класифікації забезпечення інформаційної безпеки / О. О. Тихомиров // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 1. - С. 164-168.

3. Руснак О. В. Медіа-інформаційна безпека України: правові аспекти / О. В. Руснак // Стратегічні пріоритети. - 2013. - № 3 (28). - С. 147-150.

4. Тихомиров О. О. Протидія кіберзлочинності як складова державного забезпечення інформаційної безпеки / О. О. Тихомиров // Право України. - 2011. - № 4. - С. 252-259.

5. Цимбалюк В. Окремі питання щодо визначення категорії «інформаційна безпека» у нормативно-правовому аспекті / В. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. - Вип. 8. - 2004. - С. 30-33.

6. Тихомиров О. О. Протидія кіберзлочинності як складова державного забезпечення інформаційної безпеки / О. О. Тихомиров // Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави : зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 22 берез. 2011 р.). - Ч 2. - Київ : Вид-во НА СБ України, 2011. - С. 78-82.

7. Широкова-Мурараш О. Г. Міжнародно-правові заходи щодо упередження злочинності у сфері інформаційної безпеки / О. Г. Широкова Мурараш, Ю. Р. Акчурін // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. Серія: економіка, право, політологія, туризм 2010. - Вип. 2. - С. 78-82.

Размещено на Allbest.ru