Поняття, ознаки та склад дисциплінарного проступку

Родовим об'єктом дисциплінарних проступків працівників є трудова дисципліна на підприємстві, тобто встановлений порядок, правовий режим трудової діяльності.

І.С. Самощенко в своїй праці вказав, що специфічними рисами та ознаками дисциплінарних проступків порівняно з іншими видами проступків є те, що вони обумовлюються характером тих суспільних відносин, на які посягають дисциплінарні проступки. Як правило, об'єктом дисциплінарних проступків у літературі вказується дисципліна [12, с. 199].

Оскільки дисциплінарні проступки стосуються різних сторін службової діяльності, доцільно виділяти ще їх безпосередні об'єкти.

Так, Д.О. Гавриленко розрізняє три групи таких об'єктів:

а) службові обов'язки, визначені за посадою, порушення яких може спричинити обмеження прав, інтересів, честі, гідності, особистої недоторканності окремих громадян, інтересів і прав державних і громадських організацій;

б) правила додержання службової дисципліни (режим робочого часу, розпорядок дня працівників, правила поводження зі службовими документами);

Об'єктивну сторону дисциплінарного проступку працівника характеризують такі елементи: протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння.

Протиправною слід вважати лише ту дію (бездіяльність) працівника, яку він вчинив у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків. Деякі винятки з цього правила передбачено для окремих категорій працівників (прокурорів, суддів, вчителів), негідна поведінка яких хоч і не пов'язана з виконанням ними своїх трудових обов'язків, але принижує їх гідність як представників певних державних установ і тому вважається порушенням трудової дисципліни. Ознака протиправності тісно пов'язана з об'єктом та означає заборону діяння під загрозою застосування санкцій.

Крім того, як правильно відмічено О.В. Білявською, допускається встановлення санкцій у порядку локальної нормотворчості. Це свідчить про те, що застосування санкцій у трудовому праві не є прерогативою вищих органів державної влади [15, с. 63], на відміну від адміністративного права, де право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб'єктам, серед яких-органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди ( ст. 213 КУпАП).

У проекті Трудового кодексу ст. 336 передбачено ширший перелік видів дисциплінарних стягнень. До існуючих видів стягнення законодавець додав попередження та зниження заробітної плати у розмірі до 20 відсотків від розміру заробітної плати за той місяць, в якому працівник вчинив порушення, за умови, якщо порядок застосування такого стягнення та конкретний його розмір визначається колективним договором. На, що виступила з критикою Н.М. Хуторян, зазначаючи, що введення такої санкції по суті означає штраф, закріплення його у новому Трудовому кодексі України в період становлення ринкової економіки з її інфляційними процесами є недоцільним [16, с. 407]. Л.Ю. Прогонюк зазначає, що штраф є недопустимим заходом у трудових правовідносинах, оскільки дисциплінарні стягнення наділені моральним характером, а штраф - є специфічною каральною санкцією, яка застосовується в інших галузях права [10, с. 63].

Необхідно зазначити, що в трудовому праві дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку в строки, чітко визначені законодавством, на відміну від адміністративних проступків, які вчиняються в один час, а розглядаються в інший. Між днем учинення діяння і днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний термін, протягом якого може навіть змінитися законодавство (якою ж нормою слід керуватися новою чи старою, успішно розбираються науковці з адміністративного права) [17, с. 78].

Як зазначає К.С. Бельський, пояснення порушника не має для компетентного органу «заздалегідь встановленої сили» та оцінюється ним поряд з іншими зібраними доказами по адміністративній справі [18, с. 17].

Суб'єктом дисциплінарного проступку є тільки робітник чи службовець, який знаходиться в трудових правовідносинах. Щоб нести відповідальність, потрібно володіти деліктоздатністю. Трудова деліктоздатність означає здатність особи нести особисту відповідальність за порушення юридичних обов'язків. Трудова правосуб'єктність за законодавством України виникає з настанням трудового повноліття - з 16-ти років. У випадках, встановлених законом, цей вік може знижуватися до 15-ти років і навіть менше (ст. 188 КЗпП України). Вона свідчить не тільки про досягнення особою встановленого віку, а й про наявність у неї вольової здатності керувати своїми діями.

Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина. Звичним є визначення вини через психічні ознаки. У законодавстві про працю не розкривається зміст категорії вини, не визначаються її види, це саме стосується цивільного й адміністративного права. Пряме визначення поняття вини та її форм визначено лише у ст. 23 Кримінального кодексу України. Чинний Цивільний кодекс України уникає прямого визначення цивільно-правового поняття вини. Натомість законодавець використовує прийом визначення поняття вини в цивільному праві через встановлення ознак відсутності вини. Науковці-цивілісти пропонують оціночну теорію вини, згідно з якою категорія вини та її форм повинна залишатись нормативно невизначеною, а наявність вини у кожному конкретному випадку встановлює суд.

У законодавстві про працю прямо не зазначається, що вина є обов'язковим елементом суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку. Але судова практика України є послідовною у визнанні вини як обов'язкової умови дисциплінарної відповідальності. Для дисциплінарної відповідальності характерніша така форма вини як необережність (легковажність і самовпевненість). Залежно від випадку може мати місце і непрямий умисел (порушення норм техніки безпеки працівником). Таким чином, для того щоб не виникали розбіжності на практиці при визначенні наявності вини у діях працівника та не застосовувалася аналогія з нормами інших галузей права, слід включити до нового Трудового кодексу України поняття вини і визначити її форми.

Висновки. Дисциплінарний проступок відрізняється від інших видів правопорушень наступними особливостями: характером суспільних відносин, на які посягають проступки; об'єктом правопорушення, визначеного ступенем суспільної небезпеки; порядком застосування санкцій та суб'єктом, який визначає та накладає їх; правовими наслідками для правопорушника; строками застосування відповідальності.

Таким чином, дисциплінарний проступок - це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке посягає на трудову дисципліну у відповідному організованому колективі (підприємство, установа) шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов'язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, що визначені у чинному законодавстві.