Порядок та критерії встановлення неосудності особи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівського університет бізнесу та права

ПОРЯДОК ТА КРИТЕРІЇ ВСТАНОВЛЕННЯ НЕОСУДНОСТІ ОСОБИ

Р.Я. Заяць к. ю. н., доцент

Анотація

В даній статті проаналізовано порядок та критерії встановлення неосудності особи. Порушення вольової регуляції поведінки призводять до вчинення немотивованих агресивних правопорушень, які, зазвичай, пов'язані або з посяганням на власність.

Ключові слова: неосудність особи, юридичний критерій, судово-психіатрична експертиза, особа, адміністративні правопорушення.

Аннотация

В данной статье проанализирован порядок и критерии установления невменяемости лица. Нарушение волевой регуляции поведения приводят к совершению немотивированных агрессивных правонарушений, которые, как правило, связаны либо с посягательством на собственность.

Ключевые слова: невменяемость лица, юридический критерий, судебно-психиатрическая экспертиза, лицо, административные правонарушения.

Annotation

This paper analyzes the procedure and criteria for insanity person. Violation of volitional regulation of behavior lead to committing unjustified aggressive offenses typically associated with or infringe on the property.

Keywords: insanity person, legal criterion forensic psychiatric examination, the person administrative violations.

Постановка задачі

Для визначення неосудності традиційно використовують поєднані між собою два критерії: медичний (патологічний) та юридичний (психологічний).

Застосування одного з цих критеріїв без зв'язку з іншим при кваліфікації адміністративних проступків та проведенні медичного обстеження недопустима.

Юридичний (психологічний) критерій неосудності свідчить про глибину ураження психіки, яка визначає здатність особи усвідомлювати характер дій, які нею вчиняються та керувати ними.

Таким чином неосудність під кутом зору юридичного критерію свідчить про нездатність особи усвідомлювати фактичний характер власної поведінки, її суспільну небезпечність (інтелектуальний момент) та керувати нею (вольовий момент).

Відповідно юридичний критерій складається в свою чергу також з двох ознак: інтелектуального та вольового моментів. Для наявності цього критерію неосудності достатньо визначити одну з двох його ознак.

Вольова ознака психологічного критерію осудності - здатність особи під час вчинення злочину керувати своїми діями (бездіяльністю). Кожна вольова дія є цілеспрямованою. Воля є практичною стороною свідомості, вона полягає в регулюванні практичної діяльності людини. В цю ознаку вкладена здатність людини вчиняти вольові вчинки, які відповідають її потребами. Ця ознака психологічного критерію осудності відображає певний рівень «свободи волі» особи, її здатність діяти винно (умисно або за необережністю). Про реальне вольове відношення говорять лише стосовно реальної вольової дії (бездіяльності), воно є практичною стороною свідомості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання пов'язані з обставинами, що виключають адміністративну відповідальність були розглянуті лише поверхнево такими вченими-адміністративістами, як: Ю. Абакумова, Д. Бахрах, Ю. Битяк, І. Голосніченко, О. Горбач, Є. Додін, М. Дорогих, З. Кисіль, Р. Кисіль, М. Ковалів Л. Коваль, Т. Коломоєць, А. Комзюк, В. Колпаков, О. Літошенко, Д. Лук'янець, В.Ортинський, О. Остапенко, О.Синявська, С. Стеценко, Л.Чистоклетов та інших.

Метою даної статті є порядок та критерії встановлення неосудності особи.

Виклад основного матеріалу

Про вольову ознаку йдеться мова тоді, коли у особи зберігається формальна оцінка подій та їх розуміння, але знижується, а іноді і втрачається здатність утриматися від вчинення певного вчинку. Слід зауважити, що на практиці спостерігаються випадки, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний (і навіть протиправний) характер вчинюваної поведінки, однак внаслідок ураження виключно вольової сфери неспроможна керувати нею (наприклад, при клептоманії, піроманії та ін.).

У більшості випадків порушення вольової регуляції поведінки призводять до вчинення немотивованих агресивних правопорушень, які, зазвичай, пов'язані або з посяганням на власність. Наявні психічні розлади можуть суттєво впливати на протікання абстинентного синдрому в осіб з наркотичною чи алкогольною залежністю, унеможливлювати вольову регуляцію поведінки у такі періоди. В. Бурдін зазначає, що навіть у тих випадках, коли з висновків судово-психіатричної експертизи очевидно випливає, що психічне захворювання чи розлад позбавляли особу можливості керувати своїми діяннями зі збереженням можливості усвідомлювати їхнє значення, у резолютивній частині висновку завжди міститься загальне формулювання про неможливість особи усвідомлювати свої діяння та керувати ними.

Медичний критерій визначає коло тих психічних захворювань, з якими пов'язані протиправні дії особи. Для визначення особи неосудною достатньо встановлення однієї ознаки юридичного критерію і одне психічне захворювання з перерахованих у статті 20 КУпАП:

1. хронічний психічний розлад, мається на увазі постійне, безперервне, важко виліковне. Який характеризується тривалістю протікання, тенденцією до прогресування, тобто наростання хворобливих явищ, це такі, як шизофренія, епілепсія, прогресивний параліч, маніакально-депресивний, енцефалітний і старечий психоз, сифілітичні захворювання мозку тощо. Хоча, слід відзначити, що при шизофренії бувають періоди тимчасового покращання стану психічно хворої особи, так звані ремісії;

2. тимчасовий розлад душевної діяльності - алкогольні психози, біла гарячка, патологічне сп'яніння тощо. Алкогольні психози - це різні за клінічними проявами порушення психічної діяльності з гострим, затяжним і хронічним перебігом, які виникають на другій і третій стадії алкоголізму. У чоловіків психози виникають частіше ніж у жінок (4:1). Розрізняють такі основні види алкогольних психозів: алкогольний делірій; алкогольний галюциноз; алкогольне марення ревнощів; алкогольне марення переслідування.

Патологічне сп'яніння якісно відрізняється від звичайного сп'яніння. Це гострий короткочасний психічний розлад, що виникає у зв'язку з прийомом алкоголю. Важливу роль у розвитку патологічного сп'яніння відіграють випадково послабляючі організм фактори: безсонна ніч, голод, психічна й фізична перевтома, душевні потрясіння.

Біла гарячка - найпоширеніший алкогольний психоз, що розвивається гостро і супроводжується розладом свідомості і частими галюцинаціями. Провісниками білої гарячки є безсоння, нІчні кошмари, тривога, зорові й слухові галюцинації, порушення координації, тремтіння кінцівок;

3. слабоумство - нерозвинутість інтелекту із зниженням розумових здібностей (дебільність, імбецильність, ідіотія). З точки зору судової психіатрії слабоумство, є розумовою недорозвиненістю, що може бути наслідком внутрішньоутробного ушкодження плоду, хвороби батьків (сифіліс, алкоголізм), пологової травми. Олігофренія може бути й набутою у результаті запалення головного мозку, захворювання залоз внутрішньої секреції (щитоподібної залози, статевих залоз тощо). До олігофренії прийнято відносити тільки ті зміни, що виникають у ранньому дитинстві. Загальною для всіх олігофренів є неповноцінність розумової діяльності, що поєднується з порушенням інших сторін пізнавального процесу, з афективними і вольовими розладами, а також із різними фізичними і неврологічними розладами. Як правило, при олігофренії відсутнє наростання змін психіки.

У залежності від ступеня розумової недостатності олігофренію умовно поділяють на три групи: ідіотію, імбецильність і дебільність. При ідіотії і імбецильності хворі є недієздатними. Також недієздатними є дебіли в тяжкому ступені хвороби, які в силу психічної неповноцінності не здатні розуміти значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки їх здійснення. За наявності дебільності більш легких ступенів ці особи визнаються дієздатними;

4. інший хворобливий стан - це стан, пов'язаний з розладом психічної діяльності. Він не є одним з вищезазначених, але за своїм психопатологічним порушенням може бути прирівняний до них. Сюди належать деякі види психопатій та психастеній: вища марення та галюцинації на ґрунті важкого інфекційного захворювання; стан абстиненції, тимчасові (короткочасні або більш тривалі), викликані окремими інфекційними захворюваннями (черевний або висипний тиф), пухлинами мозку, глухонімотою, що за несприятливих умов (відсутність належного виховання, навчання) може призвести до різкого обмеження розумових здібностей людини, а також затримки психофізичного розвитку в формі інфантилізму, тобто психічної незрілості.

Загалом встановлення діагнозу про будь-який психічний розлад відбувається на підставі Міжнародної статистичної класифікації хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям.

Не слід забувати, що в Україні діє презумпція психічного здоров'я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством.

В сучасній адміністративно-правовій літературі зазначається: якщо під час провадження адміністративних справ виникає питання з приводу психічного стану особи, за відповідним рішенням суду призначається судово-психіатрична експертиза, яка проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів.

В законодавстві України порядок призначення та проведення судово-психіатричної експертизи при розгляді справ про адміністративні правопорушення не закріплений. Тому судді, досить часто, на практиці визнають стан неосудності особи на основі медичних довідок. Так, Ніжинський міськрайоний суд встановив, що 21.03.2012 року ІДПС взводу супроводження РДПС ДАІ УМВС України в Чернігівській області мол. сержант міліції Помилуйко С.О. склав адміністративний протокол на ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому зазначено, що 22.03.2012 року в 09 год.20 хв. ОСОБА_1 в м. Ніжині, по вул. Прилуцька керував мопедом марки «Хонда» з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нерозбірлива мова, почервонінння очей, нестійка хода), їхать в лікарню для проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він спиртних напитків не вживає і під час складання на нього протоколу був трезвий, а його стан був такий в звязку з тим, що він перебуває на обліку в Ніжинському психо-невролггічному диспансері.

Судом була витребувана довідка з Ніжинського психоневрологічного диспансера і в наданій довідці від 04.05.2012 року за № 876 зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра в Ніжинському диспансерному психо-невроргічному відділенні з 1999 року з приворду олігофренії. Тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч. 1 КУпАП необхідно закрити.

В іншій справі суддя керувався витягом з акту огляду МСЕК. Так, До суду направлено протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП, зокрема, що він 12 січня 2011 року 0 18-ій годині знаходячись на вулиці Леніна в смт Муровані Курилівці перебував у стані алкогольного сп'яніння, при ходьбі хитався, мав неохайний зовнішній вигляд, чим ображав людську гідність та громадську мораль. Як вбачається із витягу із акту огляду МСЕК ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства має другу групу інвалідності з діагнозом шизофренія параноїдальної форми безперевного типу перебігу. Відповідно до ст. 17 КУпАП, адміністративній відповідальності не підлягають особи, які діяли в стані крайньої необхідності, необхідної оборони, або які були в стані неосудності. З урахуванням ч. 1 п. 3 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо особа яка притягується до адміністративної відповідальності перебуває у стані неосудності.

Довідка психіатричної МСЕК на думку іншого судді не завжди може бути доказом неосудності. Так, Золочівськийо районний суд встановив, що як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2011 року Серія ЛВ №0091887, 14.01.2011 року біля 21 год. 00 хв. у с.Білий Камінь Золочівського району ОСОБА_2 вчинив насильство в сім'ї відносно матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 ображаючи їх нецензурними словами, перебуваючи в п'яному вигляді.

Як вбачається із рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради народних депутатів від 31.08.1994 року №431 над ОСОБА_2, який є інвалідом дитинства встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_3 Крім цього, інвалідність ОСОБА_2 внаслідок психічного захворювання підтверджується і довідкою психіатричної МСЕК №1 від 14.04.2003 року. неосудність психіатричний експертиза правопорушення

Враховуючи вказане під час проведення перевірки звернення (копії такого до матеріалів справи не додано) працівникам міліції слід було вирішити питання про призначення ОСОБА_2 психіатричної експертизи для визначення його психічного стану на час вчинення дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення та на даний час, оскільки без вирішення вказаних питань неможливо вирішити питання притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Вказаного працівниками міліції здійснено не було. Враховуючи наведене матеріали справи слід направити Золочівському РВ ГУМВС України у Львівській області для вирішення питання про призначення психіатричної експертизи відносно ОСОБА_2 для визначення його психічного стану на час вчинення дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення та на даний час. В даному випадку слід погодитися з суддею так, як довідка МСЕК була видана більше 7 років тому.

В судовій практиці є випадки коли судді без призначення судово-психіатричної експертизи та без інших доказів визнають осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності неосудними. Так, суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області розглянувши матеріали, які надійшли від Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, не працюючої, інваліда дитинства ІІ групи, мешканки АДРЕСА_1 за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановив, що ОСОБА_2 01.06.2012 року в АДРЕСА_1 скоїла дрібну крадіжку чужого майна. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнала, щиро кається. Винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події, поясненнями свідків. У діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушення, передбачений ст. 51 КУпАП, але відповідно до ст. 20 КУпАП вона не підлягає адміністративній відповідальності як особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок хронічної душевної хвороби, а тому адміністративну справу відносно ОСОБА_2 необхідно закрити, так як вона являється неосудною особою. Керуючись ст. 20, ст. 51, ст. 247 ч.1 п.3 КУпАП, суддя постановив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності звільнити адміністративну справу відносно ОСОБА_2 закрити через неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність. З цієї справи видно, що особа, яка вчинила дрібну крадіжку є інвалідом ІІ групи. Інваліди ІІ групи не всі можуть бути неосудними, тобто деякі з них можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними. Проте суддя в своєму рішенні лише вказав, що ОСОБА_2 не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок хронічної душевної хвороби. Але у вищезазначеному рішенні суддя не вказав чим саме підтверджується неосудний стан ОСОБИ_2.

Інший суддя навпаки більш детально обґрунтував стан неосудності особи у своєму рішення. Так, суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя розглянувши матеріали, які надійшли з Маріупольського слідчого ізолятора УДПС України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 188 КпАП України, встановив, що ОСОБА_1 є неосудною. Ну думку цього судді це вбачається з акту № 47 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 18.01.2012 року ОСОБА_1 страждала хронічним психіатричним захворюванням - розумовою відсталістю в ступені помірної дебільності з вираженими емоційно-вольовими порушеннями (легка розумова відсталість із значними поведінковими порушеннями - в редакції Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду), за психічним станом не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - надання амбулаторної психічної допомоги в примусовому порядку. Таким чином, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Продовжуючи слід проаналізувати випадок, коли особа вчинила адміністративне правопорушення в стані осудності, але під час провадження по справі захворіла психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 19 КК України не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Таких положень адміністративне законодавство України не містить. Лише на теоретичному рівні вказується, що, якщо особа вчинила адміністративний проступок, але під час провадження по справі захворіла психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними, то в цьому випадку обов'язкове проведення психіатричної експертизи і вирішення, залежно від її висновку, питання про застосування примусових заходів медичного характеру, якщо не закінчився термін давності, слід вирішити питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В цьому випадку А. Мота пропонує враховуючи принцип гуманізму при застосуванні заходів юридичної відповідальності, законодавчо закріпити наведені вище теоретичні положення про звільнення від адміністративної відповідальності душевнохворої особи.

Цікавою видається для розгляду наступна справа. Так, Тернопільський міськрайонний суд встановив, що 17.06.2011 року інспектором ДАІ були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень ВО1 №214089, ВО1 №214090, ВО1 №214091 від 17.06.2011 року з яких вбачається, що гр. ОСОБА_3 17.06.2011 року о 07 год. 50 хв по вул. Л. Українки керуючи транспортним засобом марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після чого, гр. ОСОБА_3 залишив місце події будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди. А також гр. ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився на вимогу працівника міліції від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Чим порушив вимоги п.п 2.5, 2.10 (а), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та суду пояснив, що по даному факту пояснити нічого не може, у зв'язку з тим, що нічого не пам'ятає. Захисник ОСОБА_3 ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 виявив тимчасовий розлад душевної діяльності у вигляді гострого поліморфного психічного розладу без симптомів шизофренії, внаслідок цього він не міг усвідомити значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 на час вчинення протиправних дій в стадії патологічного сп' яніння не знаходився. Жодних доказів про те, що ОСОБА_3 17.06.2011 р. о 07 год. 50 хв. керував транспортним засобом марки «Опель» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, правоохоронними органами не надано. А тому станом на 07 год. 50 хв. 17.06.2011 р. і надалі ОСОБА_3 не міг вчинити будь-які правопорушення, так як був поміщений під варту близько 07 год. 00 хв. 17.06.2011 р. і був неосудним, на час вчинення правопорушення, що і стало причиною його відмови від проведення медичного огляду. Просить закрити провадження у даній справі на підставі п. 3 ст. 247 КУпАП.

З акта стаціонарної судово-психіатричної експертизи №129 від 01.08.2011 р. вбачається, що ОСОБА_3 на період інкримінованого йому злочину (17.06.2011 р.) виявляв тимчасовий розлад душевної діяльності у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу без симптомів шизофренії, внаслідок цього він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За таких обставин, вивчивши матеріли справи та проаналізувавши зібрані докази суд вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124, 130 ч. 1 КУпАП, у зв'язку із чим його слід звільнити від адміністративної відповідальності, а провадження в даній адміністративній справі закрити в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи цю справу, слід зазначити, що на основі наданих доказів суддя прийняв правильне рішення. Проте, враховуючи сучасний рівень корупції в медичних закладах України, а також розміри штрафів та види стягнень, які передбачені за вищезазначені порушення ПДР викликає невеликий сумнів вірність акту стаціонарно судово-психіатричної експертизи.

Висновок

Стан неосудності особи, яка вчинила діяння, що підпадає з точки зору об'єктивної сторони під ознаки адміністративного правопорушення, не усуває суспільної шкідливості дій вказаної особи і, отже, не може свідчити про правомірність його поведінки.

Вчинення адміністративного правопорушення неосудною особою виключає відповідальність, порушене адміністративне провадження припиняється за відсутністю складу правопорушення.

Для визначення неосудності використовують поєднані між собою два критерії: медичний та юридичний. Застосування одного з цих критеріїв без зв'язку з іншим при кваліфікації проступків та проведенні медичного обстеження не допустима.

Юридичний (психологічний) критерій неосудності свідчить про глибину ураження психіки, яка визначає здатність особи усвідомлювати характер дій, які нею вчиняються та керувати ними.

Таким чином неосудність під кутом зору юридичного критерію свідчить про нездатність особи усвідомлювати фактичний характер власної поведінки, її суспільну небезпечність (інтелектуальний момент) та керувати нею (вольовий момент). Відповідно юридичний критерій складається в свою чергу також з двох ознак: інтелектуального та вольового моментів. Для наявності цього критерію неосудності достатньо визначити одну з двох його ознак. Слід зауважити, що на практиці спостерігаються випадки, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний (і навіть протиправний) характер вчинюваної поведінки, однак внаслідок ураження виключно вольової сфери неспроможна керувати нею (наприклад, при клептоманії, піроманії та ін.).

Література

1. Бурдін В. М. Осудність танеосудність(кримінально-правове дослідження): монографія /В. М. Бурдін. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. 7 8 0 с.

2. Балабанова A.M. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений) /A.M. Балабанова. М.: Сталкер, 1998. 432 с.

3. Дриль Д.А. Малолетние преступники (Этюд по вопросу о человеческой престу пности, ее факторах и средствах борьбы с ней) Выпуск первый. М., 1884. 318 с.

4. Марчук А. І. Судова психіатрія. Навчальний посібник.К.: Атіка, 2003. 240 с.

5. Спасенников К.А. Принудительные меры медицинского характера: история, теория, практика / Предисловие заслуженного деятеля науки Российской Федерации, доктора юридических наук, профессора Ю. М. Антоняна. СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. 412 с.

6. Васильєв А.А. Проблеми осудності у кримінальному праві. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. Харків, 2005. 218 с.

7. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Науч.-практ. коммент. /В.С. Анджиевский, Э.Г. Герасеменко, Е.В. Додин и др. К.: Украина, 1991. 623 с.

8. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Атіка, 2004. 488 с.

9. Постанова Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 08.05.2012 р. // Електронний ресурс. Режим доступу: http://reyestr.court. gov. ua /Review/23950202.

10. Лазарев Б. Административная ответственность. М.: Моск. рабочий, 1985. 77 с.