Філософське осмислення права у спадщині Костя Левицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософське осмислення права у спадщині Костя Левицького

В.О. Рибак

Зважено на визначну постать українського громадського діяча і доктора права Костя Левицького. Окреслено широкий спектр проблем, яким він присвятив своє життя, перебуваючи в Галичині і за її межами. Акцентовано на ключових правових проблемах, які поставали для українців щоразу зі зміною влади. Встановлено цінні філософсько-правові ідеї тогочасного права у формулюванні Костя Левицького, виплекані ним на основі аналізу функціонування австрійського права у Галичині.

Ключові слова: історична спадщина, витоки права, філософські проблеми права, правнича галузь, розвиток видавничої справи.

Рыбак В.О. Философское осмысление права в наследстве Костя Левицкого

Обращено внимание к выдающейся личности украинского общественного деятеля и доктора права Костя Левицкого. Определен весь широкий спектр проблем, которым он посвятил свою жизнь, находясь в Галичине и за ее пределами.

Акцентировано на ключевых правовых проблемах, которые возникали для украинцев каждый раз со сменой власти. Установлено ценные философско-правовые идеи тогдашнего права в формулировке Костя Левицкого, сформулированные им на основании анализа функционирования австрийского права в Галичине.

Ключевые слова: историческое наследие, истоки права, философские проблемы права, юридическая отрасль, развитие издательского дела.

Rybak V. O. Understanding right of inheritance Kost Levitsky

This article focuses on the prominent Ukrainian figure and the doctor of law Kost Levytsky. It depicts a wide range of problems he devoted all his life to staying in Halychyna and beyond it. It concerns the key legal issues important for Ukrainians every time with the change of power. These philosophical and legal ideas were established by Kost Levytsky on the basis of the analysis of Austrian law in Halychyna. Nowadays, there is not any sign of complex analysis based on the inherited law of Poland and Austria- Hungary as well as personal contribution of some outstanding figures, including Kost Levytsky.

Kost Levytsky was a publicist, an editor of the magazine «Chasopys «pravnycha» (1889-1900), Zhyttia i pravo, the president of the Union of Ukrainian

Lawyers, an honorary member of the Shevchenko Scientific Society in Lviv, the cofounder of the Ukrainian National Democratic party (1899), the first president of the Audit Union of Ukrainian Cooperatives (1904), and the Ukrainian Bar Association in Lviv. Kost Levytsky was the first head of Western Ukrainian National Republic government (1918) who later headed different cultural, professional and economic institutions.

He also translated Austrian laws into Ukrainian and is known as an expert of legal terminology. Legal issues are widely represented in his scientific heritage. However, the most attention is paid to the issues of constitutionalism and functioning of natural law illustrated in the article «Legal protection of necessary required estate of the obliged person».

Philosophical and legal doctrine of this prominent scientist is a bright milestone in the history not only in Ukraine but also in Poland and Austria.

Key words: historical legacy, the origins of law, philosophical problems of law, legal specialization, development of publishing process.

Постановка проблеми. Україна, володіючи величезною правовою, культурною, історичною спадщиною, на жаль, досі, як і правнича наука, не до кінця використовує успадковані ідеї розвитку національного права. Держава не спричинилася до системного відтворення історичного контексту становлення норм права задля поступу української державності і національного права. Сьогодні в науці творчо не реалізовані засадничі витоки успадкованої науки держави і права, біля джерел яких стояли вчені із Галичини. Серед них і така видатна постать, як Кость Антонович Левицький (1859-1941), доктор права, адвокат і публіцист.

Стан дослідження. На жаль, із багатьох причин (і ідеологічних, і політичних, економічних та ін.) дослідники оминали проблематику розвитку права на теренах Галичини та у зв'язку з цим системно не оцінювали особистий внесок тих громадських і політичних діячів, які у складних умовах поневолення намагалися сприяти розвиткові національних ідей розвитку права і держави. Як правило, робили вони це, використовуючи зіставний аналіз австрійського, польського та російського права, чим формували основи розвитку вітчизняної юридичної науки.

Мета статті - увести в науковий обіг ім'я видатного українського правника і громадського діяча ХІХ-ХХ ст. Костя Антоновича Левицького, акцентуючи на його науковому спадку, присвяченому проблемам юриспруденції. філософський право левицький

Виклад основних положень. К. Левицький - найвизначніший політичний діяч Галичини кінця ХІХ і першої половини ХХ століття, дійсний і почесний член НТШ та «Просвіти», він же співзасновник і провідний діяч багатьох політичних, культурних і економічних установ. Народився К. А. Левицький у Тисмениці на Станіславщині у священичій родині, гімназію закінчив у Станіславі, університет - у Львові. Ступінь доктора права одержав 1884 року. Він - співзасновник Української Національно-Демократичної партії (1899 р.), згодом її голова, начальний директор Крайового Союзу Кредитового (пізніше - Центробанк) (1898-1939) рр.), перший президент Крайового Союзу Ревізійного (з 1904 р.), а також Товариства Українських Правників у Львові, редактор «Часописі правничої» (1889-1900 рр.), посол до австрійського парламенту і Галицького сейму, Голова Українського Парламентарного Клубу у Відні і Українського Сеймового Клубу у Львові, очолив Головну Українську Раду у Львові (1914 р.), Загальну Українську Раду у Відні, перший голова уряду ЗУНР (1918 р.). Після окупації Галичини поляками був членом галицького уряду у Відні, повернувся до Галичини (1924 р.), але вже не брав назагал участь у політичному житті, очолюючи різні культурні, господарські і фахові установи. К. Левицький - Голова Союзу Українських Адвокатів і редактор журналу «Життя і право» у Львові, член Начальної Ради Адвокатської Варшави (1935-1939 рр.), засновник і голова Української Національної Ради у Львові (1941 р.).

Заслуговує на увагу така обсяжна і різноспрямована подвижницька праця, яка до цього часу поглиблено і всебічно не вивчена. Є короткі бібліографічні довідки про К. Левицького в Енциклопедії Українознавства, у Юридичній енциклопедії. Він - автор праць і статей на історично-політичні та правничі теми: «Німецько-український правничий словник» (перше видання 1893 р.), друге видання, яке побачило світ 1920 р., а відома його «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914 рр.» - у 1926 р.; «Історія визвольних змагань галицьких українців в часі світової війни 1914-1918 рр.» - у 1928 р.; цікавою по-філософськи сформованою є документальна публіцистична праця під назвою «Великий зрив» - у 1931 р.

Кость Левицький перекладав українською мовою австрійські закони, розробляв українську юридичну термінологію, підсумком чого стало авторитетне видання Німецько-українського правничого словника, а також наукової праці «Про права руской мови» (1896 р.). Як дослідник із питань права, він вивчав проблеми конституційного права та українського конституціоналізму, конструктивні ідеї якого були сформовані Українською Національною Радою під головуванням К. Левицького у Тимчасовий Основний Закон ЗУНР. Дослідник розробляв та удосконалював виборче право і законодавство як інститут конституційного права, брав участь у проекті реформи виборчої ординації до Галицького сейму, а в період існування ЗУНР - головував у комісії виборчого законодавства Української Національної Ради.

Задіюючи значний для наукового обігу пласт творчого спадку Костя Левицького, який, на наш погляд, сьогодні становить суттєву прогалину в історико-правовому та філософсько-правовому вченні, зокрема у правотворчих процесах у Галичині, така праця акцентує на їхніх витоках, а також на перспективах розвитку вітчизняного права, зокрема філософії права. Візьмемо для прикладу його працю «Правна охорона необходимого маєтку зобовязаного» (1898 р.), в якій, розглядаючи суспільно-економічні питання про приватні спори: «кілько вільно взяти зобов'язаному, чи все, що він має, чи нї?», автор статті «Правна охорона необходимого маєтку зобовязаного» акцентує на тому, що право є носієм справедливості і рівності для всіх людей. Автор зауважує: «Новочасне право намагає ся погодити суперечні інтереси вірителя і довжника, але мимо того бачимо, як беруть з хати остатну свитину, як спекулюючий лихвар виганяє з хатини вдову з сиротами, тай питаємо ся: чому оно так дїє ся, чи так позваляє право? Довжник нарікає, що єму право не дає охорони, а невдоволений віритель, що єму право дає за мало помочи до здїйсненя належного домаганя. Пристяганє правіжу переходить в борбу о житє-бутє одиниць суспільних а з тих одиниць переноситься на цілі верстви суспільності, що ставить прилюдно в оборонї свого єствованя правіж маєткового «minimum»...

Автор, спираючись на природні права громадян, зауважує: «Не дасть ся заперечити, що провідною ідеєю того змаганя є признанє висшого значіня для добра суспільности перед добром одиниць та в дальшім для охорони слабшого перед економічно сильнішим. Найуправнений утратить частину правіжу або й цїлу свою належність, але най не доводить до цїлковитої руїни свого зобовязаного, та цїла суть річи того вічного питаня суспільного лежить в тім, де і як покласти тоту межу, поза котру не мож поступити».

К. Левицький апелює до історико-правових аналогій і зауважує: «Вязненє за довги широко було знане в староримскім праві а також і в старонїмецкім праві. Але і нинї екзекутива маєткого права не полишає вільної особи чоловіка. Провинена невиплатність довжника потягає за собою карноправну одвічальність. Тим способом так зване вязненє за довги і в новім законодавстві не вийшло з уживаня, противно в найновійших часах у нас прибрало досить широкі розміри, до чого дало привід легкодушне а навіть просто визискуюче поступованє несумлінних людий, що уміють укрити свої засоби маєткові на очевидну страту або й руїну маєткову других. Тут отже етичні засади права уступили невідрадній дїйсности людского житя».

К. Левицький формує аргументацію, залучаючи класичні основи права. Він стверджує, що «...вже і в праві римскім подибуємо докази на то, що не всї предмети зобовязаного підпадали екзекуциї, позаяк потрібна одїж і домашна обстава були виняті з'під займу вірителя, як також живий і мертвий інвентар господарский, однак сей інвентар тодї не підпадав екзекуциї, коли зобовязаному не продавано єго посїлости недвижимої, то є як довго невільники, воволи і наряди рільничі мали своє призначенє на ґрунтї та могли уважати ся за господарский fundus instructus, як то й у нас пояснено декретом надворним з 7. квітня 1826, з. с. 2178, відтак законом з 10. червня 1887. В. з. д. 74, і в §. 252. нового уставу екзекуційного щодо приналежносте по мисли §§. 294 до 297 з. кн. з. ц.» [9]. Автор робить закономірні і аргументовані висновки: «Взагалі питанє про minimum єствованя, що у всіх поступових сторонництв становить нині одну з головних точок програм політично-суспільних, не є новою справою, але старою як світ, що виринає на зверх то сильніше, то слабше, в мірі сучасних відносин економічних. З тими відносинами мусить також числити ся право .».

Висновки

На підставі малодосліджених і вперше уведених у науковий обіг праць Костя Левицького виникає потреба і нагода по-новому оцінити передумови формування філософсько-правової та історико-правової науки, вплив на їх розвиток утворення державності в Галичині на початку ХХ ст.; організацію та діяльність державних органів у Галичині. Повноцінний аналіз філософсько-правової спадщини Костя Левицького дасть змогу надати нового імпульсу розвиткові сучасної вітчизняної науки, відкрити перспективи оновлення переосмисленого правотворчого життя держави. Філософсько-правове вчення автора-правника є яскравою віхою в історії цієї науки не лише в Україні, але й у Росії, Австрії та Польщі.

Література

1. Енциклопедія Українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. В. Кубійович; перевид. в Україні: в 11-ти т. - Львів, 1993. - Т. 3. - 493 с.

2. Юридична енциклопедія: у 6-ти т.т. - К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. - Т. 3. - 789 с.

3. Енциклопедія сучасної України: у 12-ти т. - К.: Національна ака-демія наук України. Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 2012. - Т. 12. - 711 с.

4. Гошко Ю. Звичаєве право населення Українських Карпат та При-карпаття XIV-XIX ст. / Ю. Гошко. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. - 336 с.

5. Життя етносу: соціокультурні нариси: навч. посібник / Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степико та ін. - К.: Либідь, 1997. - 240 с.

6. Івановська О. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект: на-вч. посібник / О. Івановська. - К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2002. - 264 с.

7. Основи етнодержавознавства: підручник / за ред. Ю. Римаренка. - К.: Либідь, 1997. - 656 с.

8. Пономарьов А. Українська етнографія: курс лекцій / А. Понома- рьов. - К.: Либідь, 1997. - 320 с.

9. Часопись правнича. - Львів: Друкарня наукового товариства ім. Шевченка, 1898.

Размещено на Allbest.ru