Застосування природного права під час здійснення судового угляду: філософсько-правовий вимір

Особливості застосування природного права під час здійснення судового угляду. Знайомство з етапами розбудови правової держави в Україні. Загальна характеристика філософсько-правових проблем застосування природного права під час здійснення судового угляду.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.02.2019
Размер файла 36,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування природного права під час здійснення судового угляду: філософсько-правовий вимір

Проаналізовано місце природного права у реалізації принципу верховенства права та його застосування під час здійснення судового угляду. Відображено застосування природного права як додаткового засобу аргументації судового рішення під час здійснення судового угляду (норми моралі, звичаї, традиції, принципи права). Розглянуто застосування природного права у здійсненні судового огляду у випадках: 1) прогалин у законодавстві; 2) законодавчих колізій; 3) наявності неправових законів.

Постановка проблеми. На етапі розбудови правової держави в Україні одна з визначальних ролей належить суду, який здійснює свої завдання і функції у процесі застосування права. У сучасних теоріях права триває докорінне переосмислення його змісту як основоположного регулятора суспільних відносин. Простежується відродження звернення до природного права як частини соціальної реальності, яка відображає єдині принципи та цінності, що панують у природі та суспільстві. Це відображено у рішеннях Конституційного Суду України, який вважає, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, а охоплює й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, звичаї, традиції, принципи права тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем.

Українська правосвідомість спрямована на впровадження у вітчизняну правову доктрину європейських засад праворозуміння, прагне досягти європейських стандартів здійснення правосуддя. Це заперечує винятково формальний підхід до розуміння права та передбачає виявлення нових, сутнісних його властивостей. Результатом таких змін стало визнання нової, активної, творчої ролі судді у правотлумачній та правозастосовній діяльності, коли суддя не лише застосовує позитивне право, а й у необхідних випадках звертається до норм і принципів природного права. Особливого значення при цьому надають принципу верховенства права, який розуміють як панування права в суспільстві. Принцип верховенства права вимагає свого втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за змістом мають бути проникнуті насамперед ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності. В його основі - пріоритет у суспільстві невід'ємних прав і свобод людини, що уособлюють природно-правові начала та є формою вираження особистісної цінності природного права.

Водночас правотлумачну та правозастосовну діяльність судді неможливо уявити без розробленого теоретичного та філософсько-правового підґрунтя. Відтак актуалізується потреба в інноваційних методологічних підходах до розуміння судового угляду, які дають змогу відмежувати суд від суто механічного використання закону та переконують у тому, що в необхідних випадках суддя може застосовувати раціональні і справедливі норми та принципи природного права.

Стан дослідження. Серед правознавців, які розкривали поняття та зміст судового угляду, визначали його ознаки та межі здійснення, слід виокремити таких учених, як Д. Абушенко, В. Анішина, А. Барак, А. Боннер, М. Брагінський, М. Вопленко, О. Геселев, С. Глубоченко, В. Грищук, Ю. Грачова, В. Дубовицький, В. Канцір, К. Коміссаров, А. Коренєв, П. Куфтирєв, Б. Лазарєв, І. Лапшин, А. Луньов, М. Маліков, М. Марченко, Г. Мельник, О. Папкова, І. Петрухін, Н. Погорєлова, В. Подмосковний, М. Рісний, І. Сенякін, С. Студенікін, Г. Ткешеліадзе, Д. Хорошковська, Ц. Ямпольська та інші.

Вагомий внесок у дослідження природного права зробили: Ж.-Л. Бержель, І. Берлін, Г. Берман, Ю. Габермас, Р. Давид, Р. Дворкін, Д. Ролз, П. Рікер, Л. Фуллер, О. Хьоффе, К. Цвайгерт, Р. Циппеліус, Р. Штаммлер. Із представників сучасної науки права сферу природного права досліджували: С. Алексєєв, Е. Аннерс, М. Байтін, В. Бачинін, Л. Голоскоков, Г. Гурвіч, О. Данільян, С. Добрянський, А. Заєць, О. Івакін, І. Кальной, В. Капіцин, А. Ковлер, А. Козловський, О. Костенко, М. Костицький, В. Кузнєцов, С. Максимов, О. Мартишин, В. Нерсесянц, О. Петришин, Л. Петрова, Д. Прокопов, П. Рабінович, С. Рабінович, В. Селіванов, С. Сливка, А. Стовба, В. Четвертін, Б. Чміль, Л. Явіч та інші.

Не применшуючи роль і значення праць указаних науковців, зауважимо, що проблематика застосування природного права під час здійснення судового угляду не вичерпана і потребує подальшої наукової розробки.

Мета статті - дослідження філософсько-правових проблем застосування природного права під час здійснення судового угляду.

Виклад основних положень. Аналіз указаної проблематики видається за доцільне розпочати із філософії Давнього Сходу, де природне право розглядалося як надане Богом людині для регулювання відносин на землі. Його використовували, оцінюючи поведінку людей і під час розгляду судових справ. В Античний період Сократ, Платон, Аристотель, стоїки, а також софісти Антифонт та Гіппій розглядали природне право як ідеал для позитивного права. Вони зробили висновок, що прогалини закону швидко усунути неможливо, а тому для пришвидшеного розв'язання спору суддям треба застосовувати норми природного права, які не потребують змін чи уточнень та є безпосереднім регулятором суспільних відносин. Природне право у Середньовіччі розглядали крізь призму вищої Божої справедливості. Тома Аквінський заперечував обов'язковий характер застосування норм позитивного права, що суперечили природному праву, з метою забезпечення справедливості прийнятого рішення. Рушійною силою розвитку природного права в епоху Відродження був гуманізм як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. С. Оріховський зазначав, що суддям треба приймати рішення з метою захисту прав людини, збереження її свободи, дотримуючись принципів соціальної рівності та природної справедливості.

У період Нового часу природне право розглядали як сукупність тих ідеальних норм, які повинні слугувати орієнтиром під час створення позитивного права. Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза та інші вважали, що судді під час здійснення судового угляду повинні застосовувати лише ті закони, які відповідають вимогам природного права. Е. Кант виводив ідею природного права із категоричного імперативу як вищого принципу моральності. Г. В. Ф. Гегель пояснював легітимність права за допомогою його розумності. Е. Кант і Г. В. Ф. Гегель вважали, що розпізнати право і неправо, справедливий і несправедливий закон спроможна свідомість судді, сформована на основі вимог природно-правового характеру.

У XIX столітті у російській юридичній науці (І. Аксаков, О. Куніцин, П. Новгородцев, П. Рєдкін) вважалося, що природне право слід використовувати під час застосування законів: 1) як допоміжний засіб тлумачення; 2) у процесі вирішення спорів, для яких ще не створено спеціальний закон; 3) як складову законодавства, коли вирішення справи законодавець покладає на угляд судді чи прямо вказує вирішити спір за природним правом. У вітчизняній доктрині права початку ХХ століття прихильники ідеї «відродженого природного права» (Й. Михайловський [1], Б. Кістяківський [2], С. Дністрянський) визнавали природне право ідеалом для позитивного права, зважаючи на недоліки останнього, розглядали як критерій до вдосконалення, необхідну умову прогресивного розвитку у праві, формування його стабільності, єдності та несуперечності [3].

На сучасному етапі застосування природного права при здійсненні судового угляду набуває нового змісту, що зумовлено наближенням до європейських стандартів здійснення правосуддя, потребою реального забезпечення захисту прав і свобод людини [4], застосуванням у процесі здійснення правосуддя принципу верховенства права тощо.

Усебічне дослідження філософсько-правових засад застосування природного права під час здійснення судового угляду уможливлюється за умов використання філософсько-світоглядних підходів: діалектичного, антропологічного, трансцендентального, герменевтичного, які дозволили визначити шлях становлення ідеї застосування природного права при здійсненні судового угляду, взаємозв'язки буття людини і природного права, осмислити правову реальність та її різноманітні прояви тощо. Інші методи: системно-структурний, історичний, логічний, функціональний, соціально-психологічний, спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, узагальнення тощо - дали змогу розкрити зміст природного права, осмислити його значення як первинного регулятора суспільних відносин, виявити взаємозв'язок природного права і принципу верховенства права, дослідити повноту та ефективність законодавства, розкрити проблематику застосування природного права при здійсненні судового угляду.

Обрана методологія дає змогу розглядати природне право як природні права і обов'язки людини, які відображаються у домінантних у суспільстві нормах моралі, звичаях, традиціях, принципах права, що легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем і випливають із притаманної людській особі гідності. В основі природного права - природні права і обов'язки людини, які існують незалежно від держави. Людська гідність, як багатоаспектна цінність людини, глибоко проникає у зміст природного права, а тому ознаки, що характеризують і визначають людську гідність, є онтологічною основою прав людини [5]. Права людини не можуть бути реалізовані у суспільстві, не впливаючи на зміст та обсяг прав інших суб'єктів. Здійснення прав людини також неможливо без установлення обов'язку інших людей дотримуватись цих прав. Природні права однієї людини стають обов'язком іншої створити безперешкодні умови для реалізації цих прав і пропорційно співвідносити ці права. У процесі реалізації прав і обов'язків людини простежуються такі об'єктивно виражені форми природного права, як норми моралі, звичаї, традиції, принципи права.

Згідно з концепцією природного права, позитивне право є легітимним, коли закріплює основоположні права і свободи людини та відповідає принципам права. В такий спосіб здійснюється втілення норм природного права у законодавство, а в суспільстві проголошується принцип верховенства правового закону. Реалізація в суспільстві принципу верховенства права здійснюється тоді, коли природне право у вигляді природних, невід'ємних та невідчужуваних прав і свобод людини набуває основоположного значення у відносинах із державою.

Проголошення в суспільстві принципу верховенства права призвело до застосування при здійсненні судового угляду основоположних соціальних цінностей, як-от: свобода, справедливість, гуманізм, формальна рівність та ін. Принцип верховенства права є певним стандартом прийняття судових рішень. З нього очевидна можливість протиставлення позитивному праву таких соціальних регуляторів, як норми моралі, звичаї, традиції, принципи права, які є категоріями природного права. Тобто в разі колізії норм законів і цих регуляторів перевага надається останнім, оскільки закон може бути несправедливим, зокрема обмежувати свободу та порушувати рівність людей.

У сучасній доктрині права поняття судового угляду розглядають по-різному: як суб'єктивне право суду; обов'язок суду; можливість суду зробити вибір; повноваження суду; діяльність суду; форма правозастосування тощо. Незважаючи на різноманітні тлумачення, в основі судового угляду - певна міра свободи судді і щодо застосування права, і щодо вибору варіанту вирішення юридичного спору.

Здійснення судового угляду пов'язано із праворозумінням судді. Прихильники принципу верховенства закону розглядають судовий угляд як правозастосовну діяльність судді з вибору одного з передбачених законом варіантів вирішення юридичного спору. Свобода судді у такому випадку обмежується рамками закону як щодо здійснення судового угляду, так і щодо застосування права. Прихильники принципу верховенства права під судовим углядом розглядають надану судді свободу вибору такого варіанту вирішення юридичної справи, який є найбільш справедливим, відповідає нормам і принципам природного права, а також критеріям розумності, добросовісності, цілеспрямованості та основам моралі. У цьому випадку вихід за межі позитивного права не завжди означає прийняття свавільного судового рішення, оскільки закон може бути несправедливим.

На застосування природного права під час здійснення судового угляду значною мірою впливають: правосвідомість судді, його індивідуальні та світоглядні цінності, переконання, почуття, ідеали, наміри, моральні та емоційні якості тощо. На формування правосвідомості судді визначально впливає позитивне право, оскільки закріплює загальнообов'язкові, корисні для розвитку суспільства норми і правила поведінки. Судді, які приймають рішення у справі, повинні дотримуватися норм позитивного права. Однак в окремих випадках, у разі виявлення їх невідповідності Конституції України, вимогам природного права, суддям треба застосовувати норми і принципи природного права. Необхідною умовою в такому процесі є раціональні якості судді, які уможливлюють правильне поєднання норм і принципів позитивного та природного права.

Природне право є додатковим засобом аргументації судового рішення, який допомагає судді належно обґрунтовувати позицію щодо прийняття рішення у справі. Видається за доцільне виокремити такі випадки застосування норм моралі при здійсненні судового угляду: 1) суддя застосовує норму права, яка наділена етичним змістом, а відтак аргументує її застосування нормами моралі. Моральні норми права дають змогу приймати рішення на началах справедливості, гуманізму, законності, пропорційності тощо; 2) суддя враховує норми моралі, вирішуючи питання про те, який саме з допустимих варіантів рішення є найбільш прийнятним (у випадку колізії норм права, прогалин у законодавстві). Закон, який суперечить моральним вимогам, не повинен діяти, оскільки застосування юридичної норми досягається за допомогою моральної аргументації (прийняття судового рішення contra legem). На ухвалення рішення у цих випадках впливає правосвідомість судді, яка відображає морально-правову сукупність уявлень, ідей, поглядів.

Суддя застосовує правовий звичай у випадку доповнення нормативно-правового акта його положеннями. Звичай є засобом додаткової правової аргументації застосування закону, а відтак прийняття на його підставі судового рішення. Норми звичаєвого права застосовують тоді, коли законодавець з будь-якої причини не може забезпечити правове регулювання, або ж за допомогою норм права недоцільно регулювати певні відносини.

Судове рішення може бути аргументовано на основі посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини, які акумулюють норми природного права, є обов'язковими до виконання Україною. Упровадження у вітчизняне правосуддя практики Європейського суду з прав людини створює відповідні стандарти, дотримання яких є необхідною умовою євроінтеграційних процесів.

Висновки

природний філософський судовий правовий

Застосування природного права у здійсненні судового угляду, на нашу думку, можливе у випадку наявності відповідних підстав, серед яких: 1) прогалини у законодавстві; 2) законодавчі колізії; 3) наявність не правових законів.

У випадку прогалини у законодавстві суддя застосовує норму права, що регулює найбільш подібні суспільні відносини (аналогія закону), а за її відсутності застосовує принципи права (аналогія права). Проголошення в суспільстві принципу верховенства права дало суддям змогу в необхідних випадках, за наявності прогалин у законодавстві та неможливості вирішити спір за аналогією права (закону), - застосовувати норми і принципи природного права та приймати на їх підставі судові рішення. Судді дотримуються принципів справедливості, рівності, свободи, гуманізму, верховенства права для заповнення юридичних прогалин. Застосування лишень принципів права неможливе, якщо конфлікт може бути вирішений за аналогією. Як і не допустимо використовувати аналогію, якщо правове питання можна вирішити на підставі норм позитивного права. Тобто існує презумпція законності судового рішення.

У випадку колізії норм права та відсутності інших шляхів подолання колізії судді застосовують норму права, яка прийнята пізніше. Вплив природного права простежується у застосуванні тієї норми права, яка найбільшою мірою відповідає сучасному стану суспільних відносин, найповніше їх регулює та враховує усі особливості. Суддя тлумачить норми права для з'ясування їхньої відповідності природному праву. Він застосовує норму права, яка найбільшою мірою відповідає загальним принципам права, тобто вимогам, що встановлюються природним правом, та на її підставі ухвалює рішення у справі.

Згідно з концепцією природного права, критерієм розрізнення правового та неправового закону є відповідність закону нормам і принципам, що ґрунтуються на природному праві. Під час здійснення судового угляду суддя перевіряє відповідність закону нормам міжнародного права, Конституції України, вимогам природного права, критично оцінює невизначеність змісту закону, обмежує застосування неправових законів. Суддям у випадку неправового закону треба орієнтуватися на принципи права як на засіб вираження та розкриття істинного змісту права. Неправовий закон обмежує свободу та порушує рівність людей, а тому застосуванню підлягають принципи свободи та рівності. Суддя, керуючись принципом верховенства права, у виняткових випадках може допускати застосування норм і принципів природного права замість неправового закону, якщо останній суперечить змісту права. Керуючись принципом справедливості, суддя може в окремих випадках прийняти рішення всупереч змісту закону, якщо закон порушує засади справедливості та істини, а його застосування призведе до прийняття несправедливого рішення у справі.

природний філософський судовий правовий

Література

1.Михайловский И. В. О религиозно-нравственных основаниях права / И. В. Михайловский // Русская философия права: философия веры и нравственности: антология. - СПб., 1997. - С. 235-300.

2.Кистяковский Б. А. В защиту права / Б. А. Кистяковский // Вехи. - М., 1990. - 258 с.

3.Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія / А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк, С. П. Рабінович, В. С. Смородинський, О. В. Стовба; відп. ред. В. С. Бігун. - К.: Реферат, 2009. - 316 с.

4.Рабінович П. М. Проблеми юридичного забезпечення прав людини (за-гальнотеоретичний аспект) / П. М. Рабінович // Український часопис прав людини. - 1995.- № 2.- С. 16-23.

5.Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О. В. Грищук. - К.: Атіка, 2007. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Юридично-правовий статус судового експерта. Особи, які не можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта. Права та обов’язки судового експерта. Відповідальність судового експерта: дисциплінарна; матеріальна; кримінальна.

    реферат [25,7 K], добавлен 30.04.2008

  • Реалізація права - здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей. Проблема методів реалізації права. Особливості актів правозастосування. Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акту. Правова культура і правовий нігілізм.

    реферат [31,9 K], добавлен 01.05.2009

  • Загальна характеристика та зміст основних засад судочинства в Україні, здійснення правосуддя виключно судом. Незалежність суддів, колегіальність та одноособовість розгляду справ, рівність усіх учасників судового процесу, забезпечення права на захист.

    реферат [30,2 K], добавлен 17.05.2010

  • Важливі властивості застосування права в його поняттєво-юридичному розумінні та вираженні. Короткий огляд форм права, особливості та основні проблеми їх реалізації. Стадії процесу застосування права. Теоретичний та практичний зміст застосування права.

    курсовая работа [23,7 K], добавлен 11.11.2010

  • Сутність правоутворення як процесу виникнення і становлення права. Поняття, місце, види і функції судової практики. Значення і роль судового прецеденту у формуванні і розвитку права України і країн романо-германської та англо-американської правової сім’ї.

    контрольная работа [35,5 K], добавлен 13.01.2014

  • Природно-правова теорія походження держави й права (теорія природного права) як одна з найпоширеніших правових доктрин. Передумови зародження та характеристика природно-правової школи права, її сутність та основні напрямки, позитивні риси та недоліки.

    реферат [41,7 K], добавлен 21.06.2011

  • Особливості наказного провадження. Умови реалізації права на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, вимоги до неї та порядок її подання. Питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу, її повернення і відмова у її прийнятті.

    курсовая работа [47,4 K], добавлен 19.05.2012

  • Огляд порядку здійснення екологічного контролю і шляхів покращення нормативно-правового забезпечення його реалізації. Аналіз практики у сфері застосування відповідальності суб'єктів господарювання і правових наслідків порушень екологічного законодавства.

    курсовая работа [51,5 K], добавлен 13.06.2012

  • Норми права стимулюють осіб до створення об’єктів авторського права та надають можливості по їх реалізації. Форми захисту авторського права. Матеріальні та процесуальні аспекти здійснення судового захисту. Міжнародні акти забезпечення авторських прав.

    реферат [28,1 K], добавлен 04.04.2008

  • Життєвий шлях Бенедикта Спінози, особливості його природно-правової теорії-доктрини. Поняття природного права у розумінні Спінози як необхідності, згідно якої існують і діють природа і кожна її частина. Закони залежно від волі та сфери волевиявлення.

    реферат [54,2 K], добавлен 04.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.