Онтологія та гносеологія правової реальності: сучасний стан проблеми дослідження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Онтологія та гносеологія правової реальності: сучасний стан проблеми дослідження в Україні

Сьогодні ми переживаємо ренесанс проблеми права. У сучасній юридичній науці з'ясування його змісту є однією з найбільш актуальних тем. Незаперечним доказом цього служить те, що до аналізу цього явища звертаються все більша кількість відомих авторів - як вітчизняних, так і зарубіжних. Практично кожен юрист-науковець у своїх роботах намагається дослідити, насамперед, його сутність.

Свідчення посиленого інтересу до ius та безпосереднього вияву його дії в нашому суспільстві у формі правової реальності, є поява останніми роками великої кількості робіт з даного питання. Однак, незважаючи на це, доводиться констатувати, що відповідна тематика в нашій науковій літературі розроблена поки ще недостатньо повно. Багато чого тут залишається ще нез'ясованим, оскільки незважаючи на ряд досліджень з проблем права, останньому, як відомо, ще не дана вичерпна оцінка. Основна сутність його й досі продовжує викликати суперечки та дискусії. Тому завдання подальшого філософсько-теоретичного осмислення у цьому напрямку й надалі залишається бути критичним та гостро-назрілим.

Наразі, ми вже можемо з усієї впевненістю констатувати (і з цим доконаним та беззаперечним фактом, напевно, ніхто не буде сперечатися), що в українській державі назавжди відійшли у минуле як марксистське розуміння права (в якості інструмента класового панування), так і його пострадянський палімпсест. В свою чергу, зняття з подальшою відмовою наприкінці минулого століття в країні монополії на істину породило у вітчизняній науці відповідний плюралізм бачення поняття ius. На цьому тлі спостерігається наявність численних концепцій праворозуміння, що взаємо - виключають одна одну. Однак, настільки безвідрадною може здатися картина теоретичного дискурсу лише на перший погляд. Оскільки існуючий різнобій, великий розкид позицій, одночасне існування безлічі парадигм породили, разом з тим, й багато корисних напрацювань в різних осмисленнях цього багатогранного явища. При цьому, обговорення сутності права виявляється тією платформою, на якій зустрічаються дослідники різних напрямків.

На сьогоднішній день вже значна кількість дослідників займаються проблемами філософії права. Серед відомих її теоретиків слід, насамперед, відмітити таких науковців як Козловський А.А. (Київ-Чернівці), Сливка С.С. (Львів), Рабінович П.М. (Львів), Максимов С. І. (Харків), Бігун В.С. (Київ-Львів - Тятчів), Стовба О.В. (Харків), Балинська О.М. (Львів), Бочаров Д.О. (Дніпропетровськ) тощо [1, 2, 3, 4, 5].

Значним же сьогоднішнім досягненням світової науки стало визнання того, що ідентифікація правової реальності повинно будуватися на комплексній методології, а не з використанням лише принципу монізму. Це означає як критику одностороннього підходу до «багатофакторності» проявів ius, так і штучних сумативно-інтеграційних тенденцій, а в позитивному плані, також прагнення представити єдність онтологічного та гносеологічного в якості потужно «працюючого» дослідного фактору. Недооцінка ж комплексного підходу до вивчення розглядуваних об'єктів тісно пов'язана з невизначеністю в розумінні предмета юриспруденції. Зняття юснатурального юрпозитивістським аспектом виявляється простим поглинанням, якщо «закон» ототожнюється з правом і до нього намагаються застосувати критерії теорії емпіричного раціоналізму. При цьому, відбувається просте вилучення ідеального ius зі сфери існуючої реальності.

В цілому, не можна сказати, що проблема співвідношення права та його пізнання взагалі не ставилась в нашій літературі, або їй не приділялася увага. Однак, навряд чи можна вважати її повністю розкритою. І це, незважаючи на те, що вказані питання в історії філософії права не нові. Попри це, слід зазначити, що в більшій частині таких робіт дане питання, як онтологічна тема та одночасне гносеологічне рішення, відкрито не формулюється. Крім того, як правило, дослідники всю увагу зосереджують на бутті права і при цьому залишаються осторонь процесу його пізнання. Тому природно, що в таких працях важко знайти чіткі відповіді про дійсну природу ius. При ретельному аналізі нашої наукової літератури виявляється, що спроб розглянути ці питання з сучасних системних позицій, до недавно ще практично не робилося. Й досі немає повноцінного дослідження, спеціально присвяченого праву та його розумінню крізь призму онтології та гносеології (як основоположних філософсько - теоретичних методологій), що, зрозуміло, не посилює ступінь розробленості визначеної нами теми, а тому, значно її заактуалізовує.

Таким чином, сьогодні все гостріше відчувається потреба у фундаментальних наукових працях, в яких був би здійснений серйозний сучасний синтетичний аналіз правової реальності. Існуюча ж строкатість концепцій розуміння ius поки що не зробила цю проблему менш таємничою.

На сьогоднішній день доводиться констатувати, що при дослідженні правової реальності виникають істотні труднощі. Цій проблемі в її системності, ще далеко не завжди приділяється належна увага. Тому, треба відзначити, що тут закладені значні дослідні резерви, які в даний час використовуються далеко не повністю.

Ступінь якості вивчення проблеми правової реальності все ще не відповідає висунутим вимогам сучасності. На жаль, не завжди і не всі питання взаємодії рівнів правової реальності вирішуються з достатньою повнотою. Так, досить часто відбувається гіперболізація раціонального «пласту», але недостатньо приділяється уваги метафізичності, що відповідно значно знижує результативність таких робіт. Доволі часто у вітчизняних працях ще спостерігається й зациклення на «оповіданні» вже досягнутого та ніким не заперечуваного.

В цілому, ні в кого немає жодних сумнівів, що за своєю природою і характером впливу на суспільні відносини, правова реальність займає центральне місце в системі суспільного буття. Однак, незважаючи на підвищений інтерес наукової громадськості до цієї проблеми, не тільки окремі аспекти, але й саме визначення цього фундаментального і наріжного поняття як і раніше залишається бути лише на стадії формування. В результаті цього, по питанню про те, що слід вважати правовою реальністю, також немає єдності в теорії. У різних авторів воно вирішується по - різному. Як наслідок, до сьогоднішнього дня практично відсутнє стійке поняття правової реальності, оскільки будь-якої загальновизнаної всіма дефініції, наразі, не існує. У доктрині ж висуваються різні варіанти, більш-менш вдалі. Тим не менш, принаймні для цілей наукового аналізу, необхідно чітко усвідомлювати, про який саме феномен йде мова.

Інше ключове питання в юридичній сфері - це співвідношення права і закону. Його розгляд виправдовується тим, що вже давно ці поняття застосовується в якості взаємозамінних еквівалентів. Цікаво розібратися в сенсі подібних виразів, а також з'ясувати, наскільки змістовна сама постановка такого питання, і в якій мірі виправдано таке злиття. Безумовно, що чисто формальний підхід при вирішенні цього завдання, беручи до уваги всю його важливість - неприпустимий. На даний же момент, розкид думок в доктрині тут також досить великий.

Багато хто продовжує робити тут принципову помилку, адже ще й досі можна зустріти позицію, відповідно до якої право залишає визначатися як закон. Така характеристика здається цілком прийнятною лише на перший погляд. При більш детальному вивченні, сумніви щодо неї збільшуються по-наростаючій, особливо у зв'язку з безапеляційним твердженням її прихильників, що право (тобто в даному випадку закон) є продукт діяльності виключно офіційного нормотворця, і ніяких ідеальних онтоматерій їй не передує та бути не може в принципі. Тому, у зв'язку з цим, принципово важливо прямо зв'язати право і закон, але вже з позиції змістовної сторони, - що ще донедавна у нас вважалося недоцільним.

Безумовно, що перше з чим ми стикалися в юридичній сфері - це закони. Але, з іншого боку, ні з методологічної, ані із практичної точок зору не було б виправданим зупинятися лише на констатації факту наявності правопозитивацій і, на основі вельми поширеного твердження повної вичерпності нормою усього ius, відмовитися від пошуку критеріїв та глибоких теоретичних підстав для правил, що походять від держави. Разом з тим, потреба у такому віднаходженні апріорі обумовлена вимогою, яка випливає з відомого гносеологічного положення про неминучість викривлення суб'єктом пізнання в своєму відображенні об'єктивної дійсності «під себе». В результаті цього, як показує наш історичний досвід, чим нижче рівень поваги до права і дбайливості про максимальну присутність його в законах, тим більше вірогідність переростання держави в тоталітарну машину.

Таким чином, підкреслимо ще раз: закон - це не право, а лише ступінь його відображення. На цій важливій та принциповій початково-вихідній позиції методологічного характеру нам усім слід твердо стояти, з тим, щоб впевнено рухатись вперед в загально - дослідному плані при осмисленні правової реальності.

А поки суттєвих якісних змін чи перетворень у вирішенні даного питання жодним чином не відбувається та, наразі, і не спостерігається. В цьому зв'язку, далеко не все належним чином запропоновано та зроблено наукою, хоча її потенціал є невичерпний у даному відношенні. Ще не на недостатньо високому рівні тут поставлена робота. Осторонь від вирішення правових проблем, відтак, не має залишитися жодний вчений-юрист. І в першу чергу, наш філософсько-правовий депозитарій настійливо вимагає свого поповнення новими сучасними дієвими та продуктивними ідеями. Слід, щоб до цієї ініціативи приєдналося якомога більше дослідників, оскільки сьогодні на кону поставлені наша доля та усе подальше майбутнє української держави в цілому, адже наявність належного законодавство та адекватна його реалізація - це основа розвитку будь-якого сучасного цивілізованого суспільства.

Література

1. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. - Чернівці: «Рута», 1999. - 295 с.

2. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, види та рівні // Право України. - 2010. - №4. - С. 10-21.

3. Мадіссон В. Онтологія приватного права // Право України. - 2001. - №1. - С. 29-34.

4. Максимов С.И. Правовая реальность как предмет философского осмысления: Дис…. д - ра юрид. наук: 12.00.12. / Национальная юридическая академия им. Я. Мудрого. - Х., 2002. - 434 с.

Размещено на Allbest.ru