Деякі питання здійснення управління у сфері земельних відносин у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі питання здійснення управління у сфері земельних відносин у зарубіжних країнах

Економічні та політичні перетворення, які відбуваються в сучасній Україні, висувають на перший план проблеми, які пов'язані з якістю здійснення управління в різних сферах суспільно-політичного життя. В цьому аспекті проблемам управління в сфері земельних відносин в останні роки приділяється все більше уваги. Адже розвиток земельного устрою будь-якої країни пов'язаний із встановленням і практичною реалізацією порядку, принципів і правил, що забезпечують правовий, економічний, екологічний і соціальний режим організації використання земельних ресурсів як просторового базису всіх галузей економіки країни, засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві, територіальної основи життєзабезпечення держави і підтримання здоров'я населення. Зрозумілим є те, що реформування та оптимізація системи управління в сфері земельних відносин неможлива без вивчення закордонного досвіду її здійснення в цій сфері. Звичайно, що наша країна повинна йти в цьому напрямку власним унікальним шляхом, який залежить від особливостей територіального устрою країни та порядку реалізації уповноваженими суб'єктами наданих повноважень. Проте, це не виключає можливості використання найкращих напрацювань закордонних фахівців у зазначеній галузі. Зважаючи на це, пропонована тема статті набуває відповідної актуальності.

У свій час питанням управління у сфері земельних відносин за кордоном присвячували праці Л.П. Альошкіна, Б. Верманн, С.Н. Волков, Т.О. Князькова, А.Л. Помаза - Пономаренко, Ю.А. Семеряк, Г.І. Шарий та ін. [1-7]. Однак, як свідчить практика, більшість наукових праць у цій сфері в основному зводилася до питань купівлі-продажу землі (у тому числі й сільськогосподарського призначення) та реєстрації прав власності на земельні ділянки. Натомість, у даній роботі ми спробуємо дослідити механізм та нормативну базу здійснення управління з боку держави та органів місцевого самоврядування у цій сфері в країнах СНД (як найбільш близьких за структурою правової системи), так і в країнах далекого зарубіжжя.

Метою статті є аналіз здійснення державного та самоврядного управління у сфері земельних відносин у зарубіжних країнах та дослідження можливостей застосування в Україні найкращого досвіду його здійснення.

Відповідно до положень законодавства Російської Федерації (далі - РФ), воно регулює відносини щодо використання та охорони земель, як основи життя і діяльності народів, що проживають на відповідній території. Федеральним органом, який формує політику держави в земельній сфері, звичайно, є Уряд РФ (стаття 2 Земельного кодексу РФ). Профільним міністерством, що здійснює управління у сфері земельних відносин, є Міністерство економічного розвитку РФ. Воно є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері оціночної діяльності, земельних відносин (за винятком земель сільськогосподарського призначення), державного кадастру нерухомості, здійснення державного кадастрового обліку та кадастрової діяльності, державної кадастрової оцінки, державного моніторингу земель (за винятком земель сільськогосподарського призначення), державної реєстрації прав на нерухоме майно, геодезії та картографії [8].

У структурі міністерства діє департамент нерухомості, який є структурним підрозділом центрального апарату, що здійснюєфункції з нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин (включаючи порядок та умови надання земельних ділянок для будівництва, резервування і вилучення земельних ділянок для державних і муніципальних потреб, перекладу земельних ділянок з однієї категорії в іншу). У підпорядкуванні Міністерства (щодо здійснення управління у сфері земельних відносин) знаходяться Федеральна служба державної реєстрації, кадастру і картографії та Федеральне агентство з управління державним майном.

Іншим державним органом, яке має - повноваження у сфері земельних відносин є Міністерство сільського господарства РФ, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин (в частині, що стосується земель сільськогосподарського призначення), та державного моніторингу таких земель [9]. В його структурі, зокрема, діє Департамент земельної політики, майнових відносин та державної власності, який здійснює практичну діяльність щодо реалізації покладених на міністерство функцій з вироблення державної політики та нормативноправового регулювання у сфері земельних відносин (в частині, що стосується земель сільськогосподарського призначення) [10].

Безпосереднім суб'єктом державного управління у сфері земельних відносин у РФ є Федеральна служба державної реєстрації, кадастру і картографії. До її основних повноважень у сфері земельних відносин відносяться: державна реєстрація прав на об'єктивне рухоме майно операцій із ним; ведення Єдиного державного реєстру правна нерухоме майно та угод з ним, ведення державного кадастру нерухомості; ведення державного фонду даних, отриманих у результаті проведення землеустрою; федеральний державний нагляд у галузі землевпорядкування; державний моніторинг земель у РФ (за винятком земель сільськогосподарського призначення) тадержавний земельний нагляд; надання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та угоди з ним та відомостей, внесених до державного кадастру нерухомості.

У разі виникнення питань із здійсненням приватизації державних земель, зміни їх статусу, та повноваження у цій сфері здійснює Федеральне агентство з управління державним майном, що здійснює контроль за управлінням, розпорядженням, використанням за призначенням і збереження мземельних ділянок, що перебувають у федеральній власності. За цим агентством у сфері земельних відносин закріплені наступні повноваження:

- прийняття в установленому порядку рішення про надання земельних ділянок, що перебувають у федеральній власності;

- прийняття рішення про припинення прав на земельні ділянки, що перебувають у федеральній власності;

- прийняття рішення про утворення - земельних ділянок із земельних ділянок, що перебувають у федеральній власності.

При продажі земельних ділянок, що - перебувають у федеральній власності або права на укладення договорів оренди таких земельних ділянок, агентство приймає рішення про проведення торгів; визначає на підставі звіту незалежного оцінювача, складеного відповідно до законодавства, початкову ціну земельної ділянки або початковий розмір орендної плати; виступає організатором торгів при продажі земельних ділянок; укладає договори оренди та купівлі-продажу земельних ділянок за результатами торгів.

У Республіці Білорусь власність на землю та земельні ділянки може бути державною і приватною. Землі, земельні ділянки, що не знаходяться у приватній власності громадян, недержавних юридичних осіб, перебувають у власності держави [11]. Провідною установою у Республіці Білорусь в галузі управління земельними відносинами є Державний комітет з майна. Згідно з Указом Президента Республіки Білорусь від 10.12.2002 №603 «Про створення системи державних організацій подержавної реєстрації нерухомого майна, прав на нього та угод з ним» Державний комітет з майна є спеціально уповноваженим органом державного управління Республіки Білорусь в області державної реєстрації нерухомого майна, прав на нього та угод із ним, а науково-виробниче державне республіканське унітарне підприємство «Національне кадастрове агентство» даного Державного комітету-республіканською організацією з державної реєстрації нерухомого майна, прав на нього та угод з ним [12-13].

Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 29.07.2006 №958 та Кодексом Республіки Білорусь про землю визначеноосновні повноваження Державного комітету з майна, згідно з якими у галузі використання та охорони земель він: визначає порядок проведення робіт з встановлення(відновлення) і закріпленню меж земельних ділянок; забезпечує розроблення проектів регіональних схем використання і охорони земельних ресурсів, схем землеустрою адміністративно-територіальних і територіальних одиниць; встановлює порядок проведення землеустрою, організовує його проведення; забезпечує ведення державного земельного кадастру, в тому числі кадастрової оцінки земель, земельних ділянок; здійснює вивчення та аналіз ринку землі, розробляє пропозиції про його розвиток тощо.

Зупинимося також на повноваженнях - місцевих органів влади. Так, обласні, міські, районні, сільські (селищні) виконавчі комітети у галузі використання та охорони земель:

- приймають рішення про придбання у державну власність земельних ділянок при їх відчуженні, що розташовані у межах відповідної території та які перебувають у приватній власності;

- приймають відповідно до компетенції рішення щодо вилучення та надання земельних ділянок, які є підставами для державної реєстрації створення, зміни, припинення існування земельних ділянок, виникнення, переходу або припинення прав, обмежень (обтяжень) прав на них;

- здійснюють державний контроль за - використанням та охороною земель у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці безпосередньоі (або) через свої землевпорядні служби;

- вирішують земельні спори щодо земель та земельних ділянок, прийняття рішень про вилучення і надання яких належить до їх компетенції;

- змінюють цільове призначення наданих ними земельних ділянок та умови їх відведення відповідно до законодавчими - актами [11].

Відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь від 11.12.2009 р. №622 «Про вдосконалення порядку регулювання земельних відносин та здійснення державного контролю за охороною та використанням земель» в структурі місцевих виконавчих комітетів на базі землевпорядних та геодезичних служб, що є територіальними органами Державного комітету з майна, утворені землевпорядні служби місцевих виконавчих комітетів [14-15].

Система управління у сфері земельних відносин у Республіці Казахстан наразі перебуває в стадії оптимізації у зв'язку із прийняттям постанови Уряду «Про відомства центральних виконавчих органів Республіки

Казахстан» [16]. Відповідно до Указу Президента «Про реформу системи державного управління у Республіці Казахстан» та Постанови Уряду «Питання Міністерства національної економіки Республіки Казахстан» Міністерство національної економіки Республіки Казахстан - є державним виконавчим органом Республіки Казахстан, який здійснює керівництво у сферах регіонального розвитку, архітектурної, містобудівної та будівельної діяльності, житлових відносин та комунального господарства, державного регулювання в галузі водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання і газопостачання в межах кордонів (риси) населених пунктів, управління земельними ресурсами, геодезичної і картографічної діяльності.

До складу цього міністерства входить Комітет у справах будівництва, житлово - комунального господарства та управління земельними ресурсами Міністерства національної економіки Республіки Казахстан, який був створений шляхом з'єднання Комітету у справах будівництва та житлово - комунального господарства Міністерства регіонального розвитку Республіки Казахстан і Комітету з управління земельними ресурсами Міністерства регіонального розвитку Республіки Казахстан [16-18].

У кожній області Казахстану функціонує Управління земельних відносин, яке є державною установою, що здійснює функції у галузі земельних відносин, уповноваженою на координацію, керівництво та контроль - за діяльністю районних, міських (обласного значення) виконавчих органів в частині використання та охорони земельних ресурсів. Ці установи є юридичними особами в організаційно-правовій формі, мають печатки і штампи зі своїм найменуванням, бланки встановленого зразка, рахунки в органах казначейства. Їх фінансування здійснюється з обласного бюджету, а керівник призначається та звільняється з посади акімом області. Загальні повноваження органів державного та самоврядного управління у сфері земельних відносин в Республіці Казахстан закріплені у статтях 14-19 Земельного кодексу Республіки Казахстан [19].

Так, до повноважень управлінь земельних відносин місцевих органів влади Республіки Казахстан відносяться:

- підготовка пропозицій та проектів рішень місцевого виконавчого органу області з надання земельних ділянок для різних цілей та підготовка пропозицій щодо резервування земель;

- затвердження кадастрової (оціночної) вартості конкретних земельних ділянок;

- організація проведення землеустрою та затвердження землевпорядних проектів щодо формування земельних ділянок;

- організація проведення земельних торгів (конкурсів, аукціонів) у межах його компетенції;

- укладення договорів купівлі-продажу та договорів оренди земельної ділянки та тимчасового безоплатного землекористування;

- підготовка пропозицій щодо переведення сільськогосподарських угідь з одного виду в інший;

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

- видача обов'язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства;

- розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства;

- підготовка і пред'явлення позовів до суду з питань порушення земельного законодавства;

- призупинення будівництва, розробки родовищ корисних копалин, експлуатації об'єктів, геологорозвідувальних та інших робіт, якщо вони здійснюються з порушенням земельного законодавства.

Закріплення за управліннями контрольних повноважень пов'язано з тим, що на сьогодні у Республіці Казахстан йде розформування територіальних земельних інспекцій та департаментів архітектурно-будівельного контролю.

Управління в сфері земельних відносин та здійснення операцій із землею в країнах Європи різниться в залежності від територіального устрою та системи державного управління. У федеральних країнах система регулювання земельних відносин значно різноманітніша, оскільки багато питань землекористування віддано в юрисдикцію окремих територій. У всіх країнах є спеціальні державні, суспільні або приватні структури, що займаються регулюванням і управлінням земельними ресурсами, деякі держави мають спеціалізовані суди з вирішення земельних суперечок (наприклад, Німеччина). Як правило, управління земельними ресурсами здійснюють на трьох рівнях: на рівні держави, на регіональному рівні та на рівні районів і муніципалітетів.

Так, у Німеччині законодавчо закріплено трирівневу систему планування використання та охорони земель: загальнодержавну, федеральну й муніципальну. Кожна із 16 федеральних земель має широкі повноваження щодо створення власних систем планування, проте всі зобов'язані розробляти генеральну земельну програму і генеральний план розвитку землекористування власних територій, положення яких обов'язкові для муніципалітетів (громад).

У Польщі з 1998 року діє закон, який дозволив продаж сільськогосподарських земель, а також дав змогу місцевим органам селянського самоврядування проводити торги й запроваджувати конкурсну систему розподілу земельних ресурсів, яка сприяє максимальній приватизації наділів та створенню ринку землі. Передача її селянам відбувається за договором купівлі-продажу або оренди. Крім того, Державний земельний фонд реформували в Агентство сільськогосподарської власності державної скарбниці (АСВДС). Воно викуповує в індивідуальних господарств землю та нерухомість і продає перспективним власникам. Із фонду АСВДС одержують наділи сільськогосподарські переселенці [20].

У Франції держава регулює придбання земельних ділянок, що поступають на ринок з метою подальшого перепродажу, що сприяє консолідації земель і збереженню їх цільового сільськогосподарського призначення. З метою запобігання спекуляції землею (особливо в приміських зонах) діють високі податки на прибуток від швидкого перепродажу сільськогосподарських ділянок. В Італії державний контроль за земельним оборотом зводиться до можливості примусової здачі в оренду (продажу) ділянки ефективнішим користувачам, якщо фермер не забезпечує ефективне господарювання (включаючи підтримку родючості землі і використання за цільовим призначенням). Існують обмеження на придбання землі у власність іноземними особами в прикордонних зонах, що забезпечує національну безпеку країни. Уведено жорсткі умови цільового використання земель різних категорій, зокрема екологічного характеру, які визначаються з урахуванням зонування територій, санкції за порушення встановлених правил землекористування.

Земельні операції у закордонних країнах регулюють різні структури: у Німеччині - Міністерство внутрішніх справ, Австралії (штат Новий Південний Уельс) - бюро земельної реєстрації, організоване у складі Департаменту з землекористування і землеустрою, Шотландії - самостійне бюро земельної реєстрації[21].

Слід зазначити, що у Європейському Союзі майже всі країни мають власні закони, які регулюють відносини в земельній сфері. Але слід звернути увагу, що, незважаючи на це, в країнах Європейського Союзу одночасно з прийняттям самостійних законів розробляється та впроваджується єдина аграрна політика. Важливу роль у державному управлінні земельними відносинами та в мінімізації корупційних ризиків у країнах ЄС відіграє кадастр. У Європі термін «кадастр» означає не тільки детальний фізичний опис землі й усього, що на ній розташовано, але й реєстрацію цієї ділянки із зазначенням власника в офіційному органі виконавчої влади. У кадастрі може не вказуватися вартість землі чи володінь (території і всього, що на ній побудовано) - це є в подетальному описі власності. Важливою складовою діяльності урядів усіх країн ЄС є створення і утримання системи управління земельними ресурсами, головною метою якої є підтримка дієздатного та ефективного ринку землі. Ця система зазвичай включає кадастрові зйомки, систему реєстрації прав та земельно-інформаційну систему для забезпечення доступу до необхідної інформації, зокрема через мережу Інтернет та засоби електронного урядування [22]. Загальна риса західноєвропейських кадастрових інформаційних систем полягає в тому, що вони забезпечують систематичний охоплення всієї території і безперервне оновлення даних. Для земельної інформаційної системи - це єдина гарантія її ефективності.

Також варто відзначити подібність техніки ведення інформації в реєстрах. Як правило, ділянки характеризуються типом землекористування, площею, типом розміщених будівель, місцем розташування, інформацією про власника та посиланнями на інші реєстри та інформаційні системи, що містять додаткові відомості про територію і власника.

Таким чином, проведене нами дослідження дозволяє сформулювати певні висновки та узагальнення.

1. У зарубіжних країнах управління земельними ресурсами засновано на праві приватної власності на землю, що не суперечить суспільним інтересам, оскільки вона активно і різносторонньо регулюється державою. Загальним в управлінні земельними ресурсами зарубіжних країн є те, що держава активно бере участь у розробці земельної політики, тому в законодавстві встановлені певні права і обмеження на сільськогосподарське землекористування.

2. У Російській Федерації законом «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним» створена єдина система державного обліку нерухомого майна, що об'єднує систему обліку земельних ділянок та систему обліку об'єктів нерухомого майна, отже питання державної реєстрації прав на нерухоме майно тепер знаходяться у віданні одного органу державної влади, що дозволяє уніфікувати обліково-реєстраційні процедури і створити єдину ефективну адміністративно-процесуальну модель надання послуг громадянам.

3. Республіка Білорусь також іде шляхом уніфікації управлінських процедур в земельній сфері, шляхом об'єднання повноважень органів управління державним майном та органів управління в сфері земельних відносин. Зазначимо, що права таких міністерств Республіки, як Міністерство сільського господарства і Міністерство при - родніх ресурсів та охорони навколишнього природного середовища обмежуються тим, що вони тільки здійснюють нагляд у сфері меліорації земель, організовують роботу зі створення оптимального водного режиму на меліорованих землях та здійснюють державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства Республіки Білорусь при проведенні суб'єктами підприємницької діяльності робіт, пов'язаних з порушенням земель (зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту).

4. Республіка Казахстан, шляхом передачі повноважень у сфері земельних відносин на місця, вирішила втілити принцип децентралізованого нагляду та контролю в сфері земельних відносин.

5. В економічно розвинутих державах Європейського Союзу значна увага приділяється розвитку кадастрової системи. Сьогодні навіть мова йде про функціонування повноцінних 3D моделей, які дозволяють отримувати найбільш повну інформацію про земельні ділянки та здійснювати управління ними.

6. Вважаємо, що в нашій країні цілком можливим є використання досвіду закордонних країн щодо здійснення управління у сфері земельних відносин за напрямами:

- створення єдиного реєстру обліку об'єктів нерухомого майна;

- оптимізація системи державних органів, що здійснюють управління в цій сфері;

- розбудова віртуального інформаційного простору територіальних органів управління в сфері земельних відносин;

- розробка системи інформування громадян про порядок надання державних послуг у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та нерухоме майно, угод з ними, а також про можливості та формах роботи з єдиною інформаційною системою.

Перспективними напрямами подальших наукових досліджень вважаємо розробку предметних пропозицій щодо оптимізації вітчизняної системи управління у сфері земельних відносин на основі досвіду закордонних країн.

Література

управління земельний правовий повноваження

1. Верманн Б. Управление режимом владения землей в странах Восточной Европы и содружества независимых государств (СНГ) [Електронний ресурс] / Б. Вер - манн, 2010. - Режим доступу: http://www.fao. org/docrep/013/al378r/al378r00.pdf

2. Князькова Т.О. ЄС і земельні відносини / Т.О. Князькова // 36. наук. пр. Луц. держ. техн. ун-ту. - 2007. - Вип. 4 (19). - С. 203-211.

3. Помаза-Пономаренко А.Л. Концептуальні підходи до вдосконалення організаційно-функціональної структури системи державного регулювання земельно-орендних відносин [Електронний ресурс] /-А.Л. Помаза-Пономаренко // Державне будівництво. - №2 / 2013. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2013-2/doc/2/06.pdf

4. Семеряк Ю.А. Державне регулювання ринку землі в Україні і досвід країн ЄС / Ю.А. Семеряк, М.Г. Москва // Наук. вісн. Нац. лісотехн. ун-ту України. - 2010. - Вип. 20.12. - С. 240-247.

5. Шарий Г.І. Закордонний досвід управління та реформування земельних відносин [Електронний ресурс] / Г. І. Шарий // Інноваційна економіка. - 2013. - №6.

- С. 165-166. - Режим доступу: http://nbuv. gov.ua/j-pdf/inek_2013_6_41.pdf

6. О министерстве экономического развития Российской Федерации [Електронний ресурс]: Офіційний портал Уряду РФ. - Режим доступу: http://government.ru/ department/79/about

7. О министерстве сельского хозяйства РФ [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Уряду РФ. - Режим доступу: http:// government.ru/department/59/about/

8. Положение о департаменте земельной политики, имущественных отношений и государственной собственности [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Міністерства сільського господарства РФ. - Режим доступу: http://www.mcx.ru/documents/document/ v7_show/8979.133.htm

9. Кодекс Республики Беларусь о земле [Електронний ресурс]: Закон Республіки Білорусь від 23.06.2008 р., №425-з (станом на 23.04.2014). - Режим доступу: http:// etalonline.by/? type = text&regnum=Hk08004 25#load_text_none_1_

10. О создании системы государственных организаций по государственной регистрации недвижимого имущества, прав на него и сделок с ним [Електронний ресурс]: Указ Президента Республіки Білорусь від 10.12.2002 р., №603. - Режим доступу: http://newsby.org/documents/ukazp/2012/ ukase-by3/ukaz2012-belarus-2871.htm

11. Задачи и функции научно-производственного государственного республиканского унитарного предприятия «Национальное кадастровое агентство» [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Державного республіканського унітарного підприємства «Національне кадастрове агентство». - Режим доступу: http://nca.by/ rus/about

12. О совершенствовании порядка регулирования земельных отношений и осу - ществлениягосударственного контроля за использованием и охраной земель [Електронний ресурс]: Указ Президента Республіки Білорусь від 11.12.2009 р., №622 (станом на 18.11.2013). - Режим доступу: http://gomeloblzem.by/normativno-pravovye - akty-v-oblasti-zemelnyh-otnoshenij/102-ukaz - prezidenta-respubliki-belarus-11 - dekabrja - 2009-g-622

13. Про затвердження Положення про землевпорядну службу Гомельського обласного виконавчого комітету [Електронний ресурс]: Рішення Гомельського обласного виконавчого комітету від 05.04.2010 р., - №377 (станом на 24.04.2014). - Режим доступу: http://gomeloblzem.by/o-zemleustroitelnoj-sluzhbe/pravovaja-osnova - dejatelnosti/15-polozhenie-o-zemleustroitel - sluzhbe

14. О ведомствах центральных исполнительных органовРеспублики Казахстан [Електронний ресурс]: Постанова Уряду Республіки Казахстан від 14.08.2014 р.. №933 (станом на 29.09.2014). - Режим доступу: http://www.nomad.su/? a=3-201408260024

15. О реформе системы государственного управления Республики Казахстан [Електронний ресурс]: Указ Президента Республіки Казахстан від 06.08.2014 р., №875 (станом на 14.09.2014). - Режим доступу: http://www.akorda.kz/ru/page/page_217504_ ukaz

16. Вопросы Министерства национальной экономики Республики Казахстан [Електронний ресурс]: Постанова Уряду Республіки Казахстан від 24.09.2014 р., №1011 (станом на 14.10.2014). - Режим доступу: http://www.nomad.su/? a=3-201410130034

17. Земельный кодекс Республики Казахстан [Електронний ресурс]: Закон Республіки Казахстан від 20.06.2003 р., 442-II (станом на 29.09.2014). - Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/? doc_ id=1040583

18. Земельна реформа-зарубіжний досвід [Електронний ресурс]: Аналітичний портал «Z-Україна». - Режим доступу: http:// zet.in.ua/zakonoproekt/apk/zemelna-reforma - zarubizhnij-dosvid

19. Боклаг В.А. Зарубіжний досвід у сфері державного управління земельними ресурсами [Електронний ресурс] /В.А. Боклаг // Актуальні проблеми державного управління. - №2 (40) / 2011. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/ apdu/2011-2/doc/6/02.pdf

20. Шкуропат О. Досвід країн Європейського Союзу в державному управлінні земельними відносинами / О. Шкуропат // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2013. - Вип. 3. - С. 186-197. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ dums_2013_3_24.pdf

Размещено на Allbest.ru