Філософсько-правові проблеми детермінації позитивної правової відповідальності людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.12

Філософсько-правові проблеми детермінації позитивної правової відповідальності людини

Грищук О. В., професор кафедри теорії та філософії права ЛНУ ім. І. Франка, д.ю.н.;

Соломчак X. Б., асистент кафедри правознавства ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, к.ю.н.

Анотація

В статті досліджуються філософсько-правові проблеми детермінації позитивної правової відповідальності людини. Виділено природні (індивідуальні) та соціальні детермінанти позитивної правової відповідальності людини.

До природних (індивідуальних) детермінант позитивної правової відповідальності людини віднесено: самосвідомість, розум і волю, емоції та почуття. До соціальних детермінант позитивної правової відповідальності людини запропоновано віднести: культуру, соціальні і правові цінності та норми.

Ключові слова: позитивна правова відповідальність людини, детермінація, детермінанти, свідомість, розум, воля, емоції, почуття, культура, норми, цінності.

В статье исследуются философско-правовые проблемы детерминации позитивной правовой ответственности человека. Выделены природные (индивидуальные) и социальные детерминанты позитивной правовой ответственности человека.

К природным (индивидуальных) детерминант позитивной правовой ответственности человека отнесены: самосознание, разум и волю, эмоции и чувства.

К социальным детерминант позитивной правовой ответственности человека предложено отнести: культуру, социальные и правовые ценности и нормы.

Ключевые слова: позитивная правовая ответственность человека, детерминация, детерминанты, сознание, разум, воля, эмоции, чувства, культура, нормы, ценности.

The paper investigates the philosophical and legal problems in determination of positive legal responsibility of humans. Highlight natural (individual) and social determinants of positive legal responsibility of human. The natural (individual) determinants include: consciousness, mind and will, emotions and feelings. The social determinants include: culture, social and legal values and norms.

Keywords: positive legal responsibility of the person determination, determinants, consciousness, mind, will, emotions, feelings, culture, norms, values.

Вступ

Постановка проблеми. Право як соціальний регулятор найбільш ефективно реалізується за умов існування стабільного правопорядку, який досягається через свідоме неухильне виконання правових норм і ґрунтується на позитивній правовій відповідальності. Позитивна правова відповідальність оберігає право від правопорушень та виступає гарантом забезпечення інтересів людини та суспільства. Позитивна правова відповідальність є свідченням високої свідомості людини, що проявляється в солідарному розумінні суспільством позитивного й негативного. Вона є фундаментом правової системи, оскільки відповідальна людина не лише зіставляє свої дії з суспільними нормами, а й дотримується їх. Більше того, чим вищий рівень позитивної правової відповідальності, тим рідше виникає потреба у негативній відповідальності та покаранні, яке є крайнім застосуванням державного примусу.

Детермінація позитивної правової відповідальності -- це складний об'єкт для вивчення, який може бути досліджений лише в рамках комплексу наук про людину та суспільство, зумовленого як сприйняттям людини, так і впливом соціального середовища. Людина позиціонується як складна біосоціальна система, що включає самосвідомість, волю та розум, емоції і почуття (природні (індивідуальні) детермінанти позитивної правової відповідальності). На позитивну правову відповідальність впливає взаємодія людини із суспільством, що проявляється у культурі, соціальних і правових нормах та цінностях, які становлять собою соціальні детермінанти. В цьому аспекті позитивна правова відповідальність постає складною системною якістю людини, як єдність соціоцентричних та антропоцентричних ознак, що перебувають у взаємозв'язку і наділені цілісністю та стійкістю. Чим вища якість соціальних і природних (індивідуальних) детермінант, тим вищий рівень здатності до самоконтролю та самозобов'язання, абсолютної готовності та реалізації позитивної правової відповідальності людини.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Дослідження позитивної правової (юридичної) відповідальності проводили такі вчені, як: Ф. Паллак, Ж-П. Сарт, Н. Хайнс, 3. Астеміров, Б. Базилів, Н. Берлач, А. Горницький, В. Голубовський, Ю. Козлов, Р. Косолапов, В. Кудрявцев, В. Марков, М.І. Матузов, Б. Назаров, П. Недбайло, І. Самощенко, М. Слободчиков, В. Смирнов, М. Строгович, А. Тер-Акопов, В. Тугарінов, М. Фарукшин, Є. Черних, А. Черепніна, А. Щербак, Р. Хачатуров, Д. Ліпінский, Л. Наливайко, П. Недбайло та ін.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження детермінації позитивної правової відповідальності людини.

Виклад основного матеріалу дослідження

Правова відповідальність людини є складним соціально-правовим явищем, зміст якого можна розкрити лише через поєднання її негативного та позитивного аспектів. Позитивний зміст правової відповідальності випливає з філософського розуміння права як форми правової цінності. Негативний зміст правової відповідальності випливає з розуміння права як системи загальнообов'язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Методологічним підгрунтям нашого дослідження позитивної правової відповідальності людини обрано принцип детермінізму, який, залежно від сфери вивчення, поділяють на природний і соціальний. Оскільки людина завжди перебуває у двох взаємоконфліктуючих вимірах (природному та соціокультурному), то детермінанти позитивної правової відповідальності вважаємо розподілити на природні (індивідуальні) і соціальні. Однак слід зауважити, що дослідження базується на взаємодії соціального та природного в людині, і відповідно, в кожній детермінанті позитивної правової відповідальності є обидва ці чинники: у природних детермінантах їх відношення біологічно-соціальне, а в соціальних -- соціально-біологічне. Тому соціальний детермінізм не відмежований від природного детермінізму нездоланною стіною.

Природні (індивідуальними) детермінанти позитивної правової відповідальності ми розуміємо як фактори, пов'язані з фізичною, фізіологічною організацією людини, а також властивості нервової системи, функції організму як природжені, так і зумовлені тією чи іншою мірою середовищем. До природних (індивідуальних) детермінант позитивної правової відповідальності слід віднести: 1) самосвідомість (правосвідомість); 2) розум та волю; 3) емоції та почуття людини. Охарактеризуємо кожну із них.

1) Самосвідомість (правосвідомість) як природна (індивідуальна) детермінанта позитивної правової відповідальності людини. Самосвідомість виражається в готовності особи брати на себе відповідальність за прийняті нею рішення. Позитивна правова відповідальність -- це передусім обов'язок людини діяти правомірно, який вона накладає сама на себе, тобто самозобов'язується перед собою та суспільством.

Важливе значення для позитивної правової відповідальності має правосвідомість. Ця взаємозалежність проявляється у тому, що людина спочатку усвідомлює право, а вже потім приймає або не приймає обов'язок відповідальності на себе. Правова свідомість завжди виникає тільки з приводу права й у зв'язку з правом, її змістом завжди є право і правові явища в суспільстві. В окремих індивідів чи в різних соціальних верств населення складається позитивна або негативна оцінка діючих у суспільстві правових норм, позитивне чи негативне ставлення до них, але так чи інакше правосвідомість обов'язково пов'язана з правом. [1, 9-10] Дослідження правосвідомості як детермінанти позитивної правової відповідальності проводили А.С. Гречин [1], Ю.Ю. Калиновський, В.Ж. Келле, Д.А. Потопейко [2], А.Г. Спиркин [3], В.П. Тугаринов, І.Є. Фарбер [4] та ін.

Правосвідомість людини може бути як позитивна, так і негативна (деформація правосвідомості). Під позитивною правосвідомістю як детермінантою позитивної правової відповідальності людини розуміється осмислене відображення правової дійсності, яке полягає в усвідомленні людиною права як позитивного явища та проявляється у самопримусі і самозобов'язанні до позитивної правової відповідальності.

Деформація правосвідомості не виконує функцію детермінанти позитивної правової відповідальності людини, оскільки: в ній відсутні певні структурні компоненти, що є визначальними у правосвідомості; людина з деформованою правосвідомістю не може достатньо повно осмислювати поняття обов'язку та відповідальності; така людина не може оцінити власні дії та дати собі звіт про їх суспільну корисність; якщо людина і здійснює позитивну правову відповідальність, то не виходячи з суспільних потреб, а з власних; нерозуміння власних дій з точки зору покладених на особу обов'язків; деформація на відміну від позитивної правосвідомості є нестійкою та мінливою.

Таким чином, позитивна правова відповідальність має ґрунтуватись лише на позитивній правосвідомості, яка, на нашу думку, повинна мати такі ознаки:

- прийняття свободи волі як найвищої цінності. Усвідомлений людиною обов'язок -- це обов'язок, котрий безпосередньо обрано нею як цілеспрямована діяльність, що проявляється у схвалюваній суспільством поведінці;

- позитивна правосвідомість повинна проявлятись у соціально-правовій активності. Людина не може бути байдужою до права, вона має всіляко сприяти його реалізації, поважати його. Ця повага має виявлятись у оцінці права, оцінці оточуючої дійсності та реалізації соціально-корисних вчинків, які б відповідали не лише нормам права, а й внутрішньому стану людини, при якому особа відчуває незадоволеність у разі порушення чужих та своїх інтересів;

- бути заснованою на рівності та справедливості. Головним принципом позитивної правосвідомості повинен виступати водночас кантівський та біблійний принцип: «чини з іншими так, як хотів би ти, щоб чинили з тобою». Людина має оцінювати власну поведінку не лише стосовно права, а й стосовно інших, тобто це має проявлятись у самоздійсненні та самокомунікації, коли людина з-поміж інших не виділяє себе, а розуміє, що вона є членом суспільства, групи, колективу;

- позитивній правосвідомості повинен відповідати належний спосіб мислення, який має бути спрямовано на позитивне рішення, що ґрунтуватиметься на знаннях, праворозумінні, досвіді та моральній оцінці;

- позитивна правосвідомість найкраще проявляється у взаємодії з моральною свідомістю. Право має розглядатись людиною з погляду моральних категорій добра і зла, честі і гідності, керуючись такими критеріями, як дозволене чи заборонене, соціально-корисне чи шкідливе, моральне чи аморальне, засуджене чи схвалюване суспільством;

- позитивна правосвідомість має базуватись на почутті вільно визнаного обов'язку, самозобов'язання. Позитивна правова відповідальність включає в себе обов'язок, але такий, що водночас виступає характеристикою людини, як законослухняного громадянина, активного та корисного у своїх діях. Це той обов'язок, який людина накладає сама на себе, усвідомлюючи необхідність діяти відповідально та здійснювати власні дії в межах закону. Такий вибір орієнтує людину по житті, у будь-яких ситуаціях, бо він є її суттю та здійснений за власним переконанням, яке ґрунтується на правовій оцінці дійсності та моральній активності;

- особа з позитивною правосвідомістю повинна мати духовні почуття, основою яких є соціальні цінності. Тільки тоді людина здійснюватиме добровільну відповідальність, не порушуватиме єдності внутрішнього мотиву і вчинку. Така людина прагне до самоудосконалення, бо вона є носієм суспільних цінностей та діє лише відповідно до моральних принципів.

2) Розум та воля як природні (індивідуальні) детермінанти позитивної правової відповіальності людини. Дослідження розуму та волі як детермінант через призму розглядуваної проблематики досліджували: О.М. Грицай [5], В.А. Ойгензихт [6], Л. Соболев [7], В.А. Трофименко [8], Г.Л. Тульчинський [9] та ін.

В аналізі розуму як детермінанти позитивної правової відповідальності людини важливим є розуміння позитивного мислення. Позитивне правове мислення та його результат -- позитивна оцінка права та правових явищ є ідеальною детермінантою позитивної правової відповідальності людини, яка передбачає: необхідність розуміння ідеї права; бачення в нормах права ідеї справедливості і рівності для суб'єктів права; визнання у праві ефективності його дії; наявність згоди бути солідарним з вимогами права, бачити в праві загальнолюдські цінності; з розумінням ставитись до прогалин у праві. Проте вирішальне значення для позитивної правової відповідальності людини має концепція єдності розуму та волі має. Тільки та людина, яка розуміє право, свою роль у суспільстві і сама покладає на себе обов'язок відповідальності, може приймати рішення лише в межах норм права. Розум -- це чаша, наповнена знаннями, на основі яких здійснюється розуміння людиною закону. В свою чергу воля -- це індикатор дій людини, які вона вчиняє в межах знання та розуміння. Людина сама для себе визначає, що є правом і чи слід додержуватись його норм, та здійснює вольовий акт у межах реалізації правових норм чи ж, навпаки, якщо її знання недостатні або ж відсутнє здорове мислення, то її воля буде спрямована проти загальносуспільних правил поведінки.

Механізм взаємообумовленості розуму та волі у впливі на позитивну правову відповідальність діє поетапно: 1) людина через посередництво мозку та його діяльності здійснює духовне освоєння правової реальності, тобто відображає дійсність за допомогою здобутих знань, засвоєної інформації та уваги, що зосереджена на зовнішній світ та оточення (відбувається пізнання права); 2) людина осмислює дійсність; 3) людина здійснює вибір оптимальної поведінки, що використовується у ситуації, яка потребує правового регулювання; 4) в людини здійснюється боротьба мотивів, які викликані поставленою метою, що визначається потребами, активною ознакою яких є прагнення; 5) людина приймає рішення і реалізується позитивна правова відповідальність. Розум і волю запропоновано об'єднати в інтегруюче поняття

— розумна воля, яка також покликана бути ідеальною детермінантою позитивної правової відповідальності людини.

3) Емоції та почуття як природні (індивідуальні) детермінанти позитивної правової відповідальності людини розглядалися такими відомими науковцями як: В.Е. Дружинін, С.С. Занюк, Т.С. Кириленко [10], А.Г. Коваль, А.Е. Пасніченко, А.В. Смолинцев [11] та ін.

Емоційний компонент відповідальності об'єднує різні складні моральні, соціальні та інтелектуальні почуття, які виникають при виконанні людиною обов'язків, прийнятті важливого рішення чи виконання позитивної правової відповідальності. Серед почуттів варто виокремити правові почуття, які у своїй сукупності становлять емоційний компонент позитивної правової відповідальності людини. До ознак правових почуттів як детермінант позитивної правової відповідальності людини слід віднести: правове почуття - самостійна складова правової свідомості людини; правове почуття, як будь-яке почуття пов'язане, з досвідом людини; ступінь розвитку правового почуття залежить від самої людини (чим вищий розвиток людини в інших природних детермінантах позитивної правової відповідальності (самосвідомості, розуму, волі) людини -- тим краще вона володіє своїм правовим почуттям); якість правового почуття залежить від емоційного виховання людини; правове почуття впливає на характер діяльності людини та позитивні правові почуття, безпосередньо пов'язані з позитивною правовою відповідальністю людини.

Водночас слід наголосити, людина -- це соціальна істота, яка набуває свої людські властивості за посередництвом соціуму, до якого належить. Соціальними детермінантами позитивної правової відповідальності людини виступає культура суспільства, яку людина сприймає через соціальні і правові та цінності та норми.

1) Соціальні та правові цінності як детермінанти позитивної правової відповідальності людини розглядалися такими ученими як: А.Н. Бабенко [12], О.О. Бандура [13], М.С. Каган, І.Д. Мішіна, М.М. Підлісний [14] та ін.

Цінності як детермінанти позитивної правової відповідальності людини повинні характеризуватись наступними ознаками: виступати соціальним регулятором людської поведінки; бути історично зумовленими та сформованими внаслідок життєвого досвіду людини (індивідуальні цінності) або ж соціально-економічних, релігійних, політичних та інших обставин (суспільні цінності); могти виступати як у негативній, так і позитивній формі -- здатність до альтернативності; виникати у системі суб'єктно-об'єктних відносин; поєднувати у собі як матеріальну, так і духовну складову; виникати у результаті усвідомлення та оцінки навколишньої дійсності; рівень усвідомлення та засвоєння суспільних цінностей залежить від рівня свідомості, культури, виховання; цінності втілюються в ідеях, принципах, зразках, нормах, цілях, ідеалах; є елементом морально-правової свідомості; цінності невіддільні від оцінки, завдяки якій людина будує власну систему та ієрархію цінностей, тим самим одні цінності приймаючи, а інші відштовхуючи; виступати «ідеальними моделями» людської поведінки; мають здатність відповідати потребам та інтересам людини, колективу, суспільства; особистісні цінності є основою ціннісної орієнтації.

Вважаємо, такі вищі цінності, як: справедливість, свобода, рівність є найбільш фундаментальними для позитивної правової відповідальності людини, оскільки вони, по-перше виступають орієнтирами людського буття, по-друге, будь-які інші правові цінності засвоюються на основі цих вищих цінностей і, по-третє, у морально-зрілої особистості з високим рівнем правового виховання, правосвідомості та правової культури вони спрацьовують на рівні правової інтуїції. Вищі цінності є цінностями- цілями, оскільки являють собою бажану ціль та життєвий сенс. Окрім того справедливість, рівність, свобода є духовними, позитивними, правовими цінностями та ідеальними детермінантами позитивної правової відповідальності людини.

Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість, поведінку, позитивну правову відповідальність людини лише у тому разі, коли вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації. Ціннісна правова орієнтація -- це компонент структури індивідуальної свідомості людини, який складається з певної ієрархії правових цінностей і на основі яких людина здійснює вибір у межах права. В міру того, що є основою в ціннісній орієнтації людини -- цінність чи антицінність, що є її сенсом життя, можна судити про саму людину. На нашу думку, позитивна правова відповідальність залежить від рівня ціннісної орієнтації, адже кожним індивідом ті чи інші цінності сприймаються неоднаково. В одних ціннісна орієнтація співпадає з вимогами суспільства, в інших на вершині ціннісної орієнтації можуть бути антицінності. Тому, ми пропонуємо виділяти такі рівні ціннісної орієнтації, що залежать від форми взаємодії суспільного та індивідуального в людині у сфері права: 1) свідома ціннісна правова орієнтація (суспільні цінності співпадають з інтересами людини та є її власними інтересами); 2) допустима ціннісна правова орієнтація (цінності та інтереси людини і суспільства не збігаються, проте людина їх дотримується із власних корисливих мотивів); 3) антиціннісна орієнтація (цінності суспільства і цінності особистісні суперечать та взаємовиключають одні одних). Слід зауважити, що лише на найвищому рівні усвідомлена ціннісна правова орієнтація здатна мотивувати людину до позитивної правової відповідальності.

2) Соціальні (правові) норми як детермінанти позитивної правової відповідальності людини розглядалися такими науковцями як: М.І. Бобнєвою [15], І.В. Бурлайом, Є.М. Пеньковим [16], В.Д. Плаховим [17], Н.І. Сидоренком [18], П.А. Солкіною, Б.А. Урванцевим, М.С. Шальминовим та ін.

Соціальним нормам як детермінантам позитивної правової відповідальності притаманні такі ознаки: забезпечення соціального контролю, що проявляється у таких важелях переконання, як: громадська думка, що виступає дієвим інструментом контролю при моральних нормах, внутрішнє переконання у правильності тієї чи іншої норми, що є формою контролю при релігійних нормах, і санкції, що застосовуються з боку держави та є втіленням форм контролю у правових нормах; є соціальним орієнтиром, що виступає як еталон, правило, зразок суспільно допустимої чи суспільно бажаної поведінки чи як засіб оцінювання поведінки на предмет її допустимості; виступають взаємозв'язком між поведінкою людини та інтересами суспільства; стимулюють до суспільної активності членів суспільства; є елементом суспільної свідомості; виступають детермінантою позитивної правової відповідальності людини.

Вплив правових норм на позитивну правову відповідальність людини вбачається в тому, що: правова норма спричиняє вплив на інтереси людей, ставить перед ними певні цілі і тим самим стимулює позитивне ставлення до вимог суспільства, що передбачає і позитивну правову відповідальність; норми права не тільки формулюють у людини певний образ правомірного вчинку, але й викликають у її свідомості вирішальні мотиви на користь позитивної правової відповідальності; уповноважуючі норми встановлюють такі права, які самі по собі мають позитивний зміст, тобто такі права є спрямовані на здійснення позитивних дій, а, отже, і позитивної правової відповідальності людини, яка здійснюється шляхом вибору суб'єктом на власний розсуд правової можливості діяти тим чи іншим чином; в силу усвідомлення обов'язку вчинення певних дій, який закріплений в зобов'язуючих нормах права, людина визначає свою лінію поведінки в межах позитивної правової відповідальності; розуміючи суть заборонних правових норм, зі змісту яких випливає розуміння того, яка поведінка оцінюється державою як негативна, людина визначає свої дії так, щоб вони були в межах лише закону, дотримуючись позитивної правової відповідальності; розуміючи суть заохочувальних правових норм, які містять схвалення певних мотивів поведінки, вони сприяють соціально активним діям людини, що є вираженням найвищого рівня позитивної правової відповідальності; норма права сприяє застосуванню правомірних засобів досягнення цілей, надає вчинку бажаного правового значення.

Формою взаємозв'язку природнього та позитивного права покликаний бути правовий закон, який є втіленням ідеальної детермінанти позитивної правової відповідальності людини, адже лише «вбираючи» цінності природного права за допомогою правових законів, позитивне право знаходить ті сутнісні якості, які узгоджуються з інтересами суспільства.

Висновки

Правова відповідальності людини є складним соціально-правовим явищем, яке змістовно охоплює два аспекти -- позитивний і негативний. Позитивний зміст правової відповідальності випливає з філософського розуміння права як форми правової цінності. Негативний зміст правової відповідальності випливає з розуміння права як системи загальнообов'язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин. Через призму такого бачення правова відповідальність розглядається нами, з одного боку, як усвідомлена форма правового обов'язку, що проявляється у свідомій і добровільній реалізації суб'єктивних прав і обов'язків людини та об'єктивується у правомірній поведінці (позитивний аспект), а з іншого -- ґрунтується на необхідності зазнати негативних наслідків для правопорушника внаслідок недотримання або порушення ним правових норм (негативний аспект).

Під позитивною правовою відповідальністю людини розуміємо правовідношення, в якому добровільно та свідомо реалізуються суб'єктивні права і обов'язки людини та яке об'єктивується у її правомірній поведінці. На основі запропонованого визначення, до ознак позитивної правової відповідальності слід віднести: наявне правовідношення; добровільно та свідомо реалізовуване; об'єктивоване у правомірній поведінці; реалізовуване через суб'єктивні права та обов'язки.

Методологія нашого дослідження позитивної правової відповідальності базується на принципі детермінізму. Детермінізм як принцип позитивної правової відповідальності людини відображає взаємодію, опосередкованість, взаємообумовленість, рух, розвиток автономних, самостійних, самодетермінованих, субстанційних речей і явищ, що перебувають в активному стані, які своєю сукупністю утворюють позитивну правову відповідальність людини. Детермінанти позитивної правової відповідальності людини - це абсолютні, автономні, самостійні, самодетерміновані цінності, фактори, чинники, речі, елементи, взяті в активному стані, що перебувають у взаємодії між собою, чим і визначають виникнення позитивної правової відповідальності людини. Детермінанти можуть мати як конструктивну, творчу, так і неконструктивну, руйнівну спрямованість, тому одні детермінанти в змозі обумовлювати процеси організації, інші -- дезорганізації. Ті детермінанти, що не лише організовують процес певного явища, а й завдяки яким ця організація здатна досягти якнайвищого рівня ефективності, запропоновано назвати «ідеальними» детермінантами. Ідеальними детермінанти позитивної правової відповідальності людини є такі, що сприяють високій ефективності та найкращому рівню якості позитивної правової відповідальності людини.

Оскільки детермінізм залежно від сфери вивчення ділиться на природний та соціальний, а також людина завжди перебуває у двох взаємо-конфліктуючих вимірах природному та соціокультурному, пропонуємо детермінанти позитивної правової відповідальності трактувати як соціальні і природні. До природних (індивідуальних) детермінант позитивної правової відповідальності пропонується віднести: самосвідомість, розум та волю, емоції та почуття. Соціальними детермінантами позитивної правової відповідальності людини є: культура, соціальні і правові норми та цінності.

Детермінанти позитивної правової відповідальності повинні відповідати таким ознакам: мають перебувати у взаємодії; розглядатися лише в активній стадії; повинні бути автономними, самостійними, самодетермінованими (тобто у свою чергу теж складаються з певних детермінант), субстанційними (тобто мають бути абсолютними явищами); повинні визначати цілісне з безліччю структурно пов'язаних елементів, тобто бути системою.

детермінанта позитивний правовий відповідальність

Література

1. Гречин А.С. Социология правового сознания: учебное пособие / А.С. Гречин. - М.: Юнити, 2001. - 256 с.

2. Потопейко Д.А. Правосознание как особое общественное явление / Д.А. Потопейко. - К.: Наук. думка, 1970. - 340 с.

3. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание: монография / А.Г. Спиркин. - Москва: Политиздат, 1972. - 303 с.

4. Фарбер И.Е. Правосознание как форма общественного сознания / И.Е. Фарбер. - М.: Юрид. лит., 1963. - 205 с.

5. Грицай О.М. Теоретичне і практичне самовизначення розуму (філософсько-антропологічний аналіз): дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / О.М. Грицай; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. -- Х., 2006. - 192 с.

6. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление (Очерки теории, философии и психологии права) / В.А. Ойгензихт. - Душанбе: Дониш, 1983. -- 256 с.

7. Соболев Л. Анатомія розуму / Леонід Соболев. - USA: Xlibris Corporation, 2011 - 273 с.

8. Трофименко В.А. Разум и воля как универсальные антропологические основы права: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / ВА Трофименко; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. - Харьков, 2004. - 188 с.

9. Тульчинський Г.Л. Разум, воля, успех: О философии поступка / Г.Л. Тульчинський. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. - 216 с.

10. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості: навч.посіб. для студ.вищ.навч.закл /Т.С. Кириленко. - К.: Либідь 2007. - 253 с.

11. Смоленцев А.В. Правовое чувство: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / А.В. Смоленцев. - Н. Новгород, 1999. - 188 с.

12. Бабенко А.Н. Правовые ценности и освоение их личностью : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / А.Н. Бабенко. - Москва, 2002. - 395 с.

13. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз): дис. ... д-ра філос. наук: 12.00.12 / О.О. Бандура; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003. - 403 с.

14. Підлісний М.М. Цінності та буття особистості: монографія / М.М. Підлісний, В.І. Шубін. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2005. - 128 с.

15. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения / М.И.Бобнева; [отв. ред. Е.В.Шорохова].М.: Наука, 1978. - 312 с.

16. Пеньков Е.М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение: монография / Е.М. Пеньков.М.: Высш. шк., 1990. -- 176 с.

17. Плахов В.Д. Социальные нормы: философские основания общей теории / В.Д. Плахов. - М.: Мысль, 1985. - 253 с.

18. Сидоренко Н.И. Социальные нормы и регуляция человеческой деятельности: дис. ... док. фил. наук: 09.00.11 / Н.И. Сидоренко. - Москва, 1997. - 435 с.

Размещено на Allbest.ru