Тактика обшуку при розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет ім. Я. Мудрого

Кафедра криміналістики

Тактика обшуку при розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби

здобувач Пелецький В.О.

Анотація

В статті розглядаються особливості тактики проведення такої важливої слідчої (розшукової) дії як обшук. Досліджено місце обшуку в системі слідчих дій, значення та функції в тактичних операціях. Сформульовано рекомендації щодо тактики обшуку при розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби в залежності від слідчої ситуації.

Ключові слова: тактика обшуку, самовільне залишення військової частини або місця служби, об'єкт пошуку, система тактичних прийомів.

Аннотация

В статье рассматриваются особенности тактики проведения такого важного следственного (розыскного) действия как обыск. Исследованы место обыска в системе следственных действий, значение и функции в тактических операциях. Сформулированы рекомендации по тактике обыска при расследовании самовольного оставления воинской части или места службы в зависимости от следственной ситуации.

Ключевые слова: тактика обыска, самовольное оставление воинской части или места службы, объект поиска, система тактических приемов.

Annotation

The article discusses the features of tactics of such an important investigative act as a search. The place of search in the investigative actions and the value and function in tactical operations has been explored. Recommendations about the tactic of the search in the investigation of unauthorized abandonment of a military unit or service place depending on the investigative situation have been formulated.

Keywords: search tactics, unauthorized abandonment of a military unit or service place, object of a search, system of tactical methods.

Актуальність теми. У сучасних умовах, коли Збройні Сили України та інші, створені у відповідності до закону військові формування ведуть інтенсивні бойові дії з метою захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, надзвичайно важливим постає питання підтримання правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців. Вирішенню цього завдання сприяє, зокрема, швидке та якісне розслідування військових злочинів, чого, в свою чергу, можна досягти при застосуванні органами, що здійснюють розслідування злочинів у військовій сфері, спеціально розроблених методик розслідування окремих видів злочинів. слідчий обшук тактичний військовий

Самовільне залишення військової частини або місця служби є кримінально караним діянням, яке суттєво впливає на боєготовність військових частин та підрозділів, насамперед, внаслідок того, що таке діяння підриває сталі принципи функціонування військового організму -- єдиноначальність та суворе дотримання військової дисципліни. При побудові методики розслідування самовільного залишення військової частини або місця служби важливого значення набувають моделі застосування тактичних прийомів або їх систем в рамках провадження окремих слідчих дій. Таким чином, розробка тактики обшуку при розслідуванні злочинів цього виду є однією зі складових побудови загальної методики їх розслідування.

Аналіз останніх досліджень. Тактичним аспектам проведення обшуку приділялась досить велика увага в криміналістичній літературі [1 - 5]. Тривалий час домінував підхід до визначення поняття обшуку через перерахування різних об'єктів пошуку. Але такий підхід не розкривав сутність обшуку та його відмінність від інших слідчих дій, яка полягає у його примусовому та пошуковому характері. На наш погляд, найбільш вдале визначення поняття обшуку дав В.Ю. Шепітько, який вважає, що «обшук -- це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб» [6, 229].

Важливе значення для формування тактичних засобів обшуку, поруч з такими факторами, як предмет пошуку, наявність або відсутність протидії з боку обшукуваних осіб, має його класифікація за видами. С.Ф. Денисюк вважає, що найбільш прийнятними критеріями диференціації обшуків за видами є: 1) вид злочину; 2) етап розслідування; 3) принцип повторності; 4) принцип одночасності (груповий і одиночний); 5) характер об'єктів обшуку; 6) характер об'єктів пошуку: 7) обсяг дослідження об'єктів обшуку [7, 272].

На думку В.Ю. Шепітька, прагматичне значення має диференціація видів обшуків за наступними підставами: 1) за характером об'єктів обшуку (обшук приміщень, місцевості, транспортних засобів, особи); 2) за характером об'єктів пошуку (обшуки, спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх частин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів злочинного посягання, слідів, документів та інших об'єктів); 3) за повторюваністю (первинний і повторний); 4) за одночасністю (груповий і одиночний) [6, 230].

Особливістю обшуку є те, що ця слідча дія має примусовий характер. В.І. Коміссаров, досліджуючи сутність та особливості тактики обшуку, справедливо зазначав, що «обшук є одним із способів отримання матеріалізованої інформації про вчинений злочин або обставини, пов'язані з розслідуваною подією. На відміну від інших дій він передбачає провадження особливих організаційно-підготовчих заходів, тому що пов'язаний з примусовим та раптовим вторгненням у сферу особистого життя громадян...» [8, 103]. Тому в новому кримінальному процесуальному кодексі законодавець закріпив ряд норм, які досить докладно регулюють підстави, порядок, умови та межі обшуку. За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Мета. В загальній теорії методики розслідування злочинів досліджується доцільність проведення обшуку на різних етапах розслідування, місце обшуку в системі слідчих дій (розшукових), значення та функції в тактичних операціях. Метою нашого дослідження є розробка найбільш оптимальної моделі застосування тактичних засобів проведення обшуку в залежності від конкретної слідчої ситуації при розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби.

Виклад основного матеріалу. При розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби застосування обшуку і як окремої слідчої (розшукової) дії, і у складі тактичних операцій, носить яскраво виражений ситуаційний характер. Так, у слідчій ситуації, коли військовослужбовець відсутній і відсутня будь-яка інформація про його місце перебування, основним завданням обшуку є встановлення місця перебування військовослужбовця та його затримання. В цій ситуації обшуки можуть проводитися за місцем проживання військовослужбовця, його батьків, родичів, знайомих тощо, у приміщеннях, транспортних засобах та на земельних ділянках, що їм належать, з метою виявлення самого військовослужбовця, зброї, боєприпасів, іншого майна, які були при ньому при залишенні частини, а також будь-яких матеріалізованих носіїв інформації про його місце перебування (листів, записок, нотатників, фотографій і т. ін.)

В іншій слідчій ситуації, коли військовослужбовець затриманий або добровільно з'явився у військову частину чи звернувся до правоохоронних органів, якщо механізм та обставини вчинення злочину є очевидними, як правило, доцільно здійснювати лише особистий обшук затриманого військовослужбовця. Але можливі випадки, коли затриманий військовослужбовець приховує дійсну причину самовільного залишення частини, місцезнаходження зброї, з якою він залишив частину, або виявляє себе перед правоохоронними органами з метою приховати участь у вчиненні інших злочинів. В цьому разі, в залежності від наявної інформації, може виникнути необхідність у проведенні обшуків у місцях достовірного перебування військовослужбовця.

Прийняття рішення щодо проведення обшуку та його обґрунтування потребують наявності визначеної кількості інформації. В процесі підготовки до обшуку обсяг цієї інформації повинен бути значно збільшений за допомогою проведення слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів. Інформація, що при цьому збирається, повинна стосуватися, як мінімум, трьох категорій відомостей: 1) про особу обшукуваного та осіб, що його оточують; 2) про об'єкти, які шукаються; 3) про місце (місця), де належить провести обшук [9, 556].

При підготовці до проведення обшуку в ході розслідування самовільного залишення військової частини або місця служби, насамперед, необхідно визначитись з місцем проведення обшуку. З цією метою слідчий аналізує наявні матеріали кримінальної справи, дає доручення підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, на збір інформації щодо можливого місцезнаходження військовослужбовця. На підставі отриманої інформації слідчий повинен визначитись з місцем (місцями) проведення обшуку, процесуально оформити своє рішення клопотанням у відповідності до вимог частини 3 статті 234 Кримінального процесуального кодексу України, узгодити це клопотання з прокурором та подати на розгляд слідчому судді [10, 130].

Під час підготовки до обшуку приміщень встановлюються: точна адреса, розташування на місцевості, шляхи підходу та відходу, кількість поверхів, входів та виходів, планування кімнат та підсобних приміщень, наявність вікон, горищ та підвалів, господарчих будівель, кількість та склад осіб, що знаходяться в приміщенні, їх взаємовідносини, образ життя, розпорядок дня і т. ін. У справах про самовільне залишення військової частини або місця служби обшук найчастіше проводиться за місцем проживання військовослужбовця, його батьків, родичів, близьких йому осіб.

Існує досить стійка залежність між характеристиками обшукуваної особи та місцем ймовірного приховування об'єктів пошуку. За твердженням В.О. Коновалової, «орієнтація у обстановці обшуку, що має бути проведений, неможлива без отримання відомостей про особу, яка сховала визначений об'єкт. Загальнолюдські уявлення та узагальнення досвіду слідчої практики свідчать про наявність залежності між професійними, етичними, інтелектуальними характеристиками особи та обранням місця переховування того чи іншого об'єкту» [11, 125].

Важливим елементом підготовки до обшуку є вибір часу його проведення. Слідчий визначає: а) етап розслідування, на якому необхідно провести обшук; б) час доби, найбільш сприятливий для обшуку; в) його тривалість. Так, етап розслідування, на якому доцільно провести обшук, обирається з урахуванням виду злочину, конкретної слідчої ситуації та особливостей розслідування [3, 12]. Передчасний, непідготовлений обшук, так само, як і затягування з його проведенням, можуть мати вкрай негативні наслідки для розслідування в цілому. Відкладання обшуку об'єктивно надає злочинцям час для реалізації вкраденого, знищення предметів, що їх викривають, тощо [12, 14].

Формування тактичних прийомів обшуку та їх систематизація повинні здійснюватись на підставі узагальнення слідчої практики. Такий підхід дозволяє виділити типові ситуації обшуку та дослідити ситуаційну обумовленість тактичних засобів. Разом з цим, виокремлення типових ситуацій обшуку дозволяє не тільки передбачати

їх виникнення у певних умовах, а й обирати цілеспрямовану тактику.

Знання типової поведінки та дій обшукуваного пов'язане з необхідністю встановлення оптимальних форм типової поведінки слідчого, своєрідної її алгоритмізації. Така типізація може охоплювати формування типових ситуацій обшуку, типових версій (у тому числі розшукових), типових технічних та тактичних прийомів та їх систем [4, 55].

Ситуації обшуку можуть бути диференційовані залежно від різних підстав. Так, залежно від фактора присутності обшукуваного при обшуку виділяють дві ситуації: 1) здійснення обшуку у присутності обшукуваного; 2) здійснення обшуку за його відсутності. За ставленням обшукуваного до пропозиції видати зазначені в ухвалі предмети чи документи, а також вказати місце, де переховується злочинець, можна виділити такі ситуації обшуку: 1) при добровільній видачі; 2) при відмові від добровільної видачі. В свою чергу, ситуація відмови від добровільної видачі за ознакою ставлення обшукуваного до проведення обшуку поділяється на наступні: 1) активної протидії (коли обшукуваний своїми діями заважає проведенню обшуку, провокує слідчого, влаштовує конфлікти і т.ін.); 2) нейтральної поведінки обшукуваного і його відмови від спілкування зі слідчим; 3) надання допомоги слідчому під час проведення пошукових дій.

Залежно від передбачуваного способу приховування предмета пошуку виокремлюють такі три ситуації, в яких передбачається, що предмет пошуку: 1) зберігається без спеціального маскування; 2) видозмінено або знищено; 3) сховано у спеціальних тайниках або інших суб'єктивно недоступних місцях.

У криміналістичній літературі запропоновано системи тактичних прийомів, які будуть найбільш доцільними у різних ситуаціях обшуку. В разі присутності обшукуваного слідчий пропонує йому добровільно видати об'єкти, які розшукуються. В цьому випадку можливе виникнення двох ситуацій: при добровільній видачі або при відмові від добровільної видачі. Якщо об'єкти, які розшукуються, видані добровільно, залишається перевірити істинність такої видачі. Система тактичних прийомів, спрямована на діагностику добровільної видачі, включає: 1) зіставлення інформації про предмет пошуку з реально виданим; 2) постановку обшукуваному уточнюючих запитань про об'єкти пошуку; 3) постановку обшукуваному контрольних запитань про невідповідність виданого й шуканого.

При відмові від добровільної видачі використовуються два види систем тактичних прийомів: 1) пов'язані зі взаємодією з обшукуваним; 2) пов'язані зі взаємодією з матеріальними об'єктами.

Система тактичних прийомів, спрямована на усунення активної протидії обшукуваного, може охоплювати: 1) використання навіювання у формі наказу; 2) роз'яснення неправильності зайнятої обшукуваним позиції; 3) роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування. Система тактичних прийомів, спрямована на подолання відмови обшукуваного від спілкування, включає: 1) роз'яснення мети і необхідності обшуку; 2) постановку нейтральних запитань; 3) залучення обшукуваного до діяльності слідчого; 4) словесну розвідку. Система тактичних прийомів, спрямована на отримання пошукової інформації від обшукуваного, охоплює: 1) постановку уточнюючих запитань про особливості обстежуваного приміщення; 2) постановку уточнюючих запитань щодо розташування і призначення тих чи інших предметів; 3) зіставлення інформації відповідей обшукуваного з реальною обстановкою місця обшуку; 4) показ (демонстрацію) окремих об'єктів пошуку; 5) постановку контрольних запитань.

Характер спрямованості систем тактичних прийомів, пов'язаних зі взаємодією з матеріальними об'єктами, ґрунтується на ймовірнісному судженні слідчого про спосіб зберігання предмета пошуку. Такі системи являють собою своєрідні алгоритми діяльності слідчого у тій чи іншій ситуації. Так, система тактичних прийомів, спрямована на пошук об'єктів, що зберігаються без спеціального маскування, включає: 1) аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета пошуку; 2) аналіз об'єктів, виявлених у місцях їх природного зберігання; 3) зіставлення виявленого об'єкта з ознаками того, що шукають. Система тактичних прийомів, спрямована на пошук видозмінених або знищених об'єктів, містить наступні прийоми: 1) аналіз можливостей видозмінення (знищення) предмета пошуку; 2) зіставлення окремих ділянок приміщення чи інших об'єктів; 3) аналіз виявлених слідів, предметів та їх ознак. Система тактичних прийомів, спрямована на пошук об'єктів, схованих у спеціальних тайниках та інших суб'єктивно недоступних місцях, може включати такі прийоми: 1) аналіз ознак предмета пошуку; 2) зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку; 3) орієнтацію на професійні (чи інші) навички обшукуваного під час визначення місця приховування; 4) використання можливостей типових аналогів; 5) аналіз окремих ділянок приміщення, меблів, інших об'єктів з метою встановлення демаскуючих ознак; 6) зіставлення однакових предметів між собою [6, 242-261].

Зазначені тактичні прийоми та їх системи тією чи іншою мірою використовуються при розслідуванні самовільного залишення військової частини або місця служби. Специфічним для цього виду злочинів є те, що найчастіше об'єктами пошуку є розшукуваний військовослужбовець та предмети, які можуть вказати на його місцезнаходження.

Значну роль відіграють тактичні прийоми та їх системи, спрямовані на встановлення психологічного контакту з обшукуваними, якщо такими є батьки, родичі, близькі військовослужбовцю особи, на подолання відмови від спілкування та на отримання пошукової інформації. При розслідуванні злочинів цього виду розглянуті вище тактичні прийоми дещо трансформуються, хоча і повинні використовуватися в тих же системах. Так, для встановлення психологічного контакту з обшукуваним, спонукання його до добровільної видачі предметів, які шукаються, або надання слідчому пошукової інформації можуть використовуватися такі тактичні прийоми як: 1) використання позитивної оцінки якостей розшукуваного військовослужбовця; 2) роз'яснення негативних наслідків продовження переховування від органів слідства та позитивних наслідків добровільного звернення до правоохоронних органів; 3) переконання у невідворотності притягнення до кримінальної відповідальності в разі продовження переховування від органів слідства. Як правило, по цій категорії кримінальних справ застосування вказаних тактичних прийомів у певній послідовності є досить ефективним. Близькі розшукуваному військовослужбовцю люди переконуються, що його доля небайдужа слідчому, що подальше переховування може істотно зашкодити його репутації, працевлаштуванню, кар'єрі, особистому життю тощо, в ході обшуку змінюють своє ставлення до слідчого та обшуку, що проводиться, та надають цінну пошукову інформацію або вказують на місце перебування військовослужбовця.

В ситуації, коли військовослужбовець не затриманий, а інформація щодо його місця перебування відсутня, при проведенні обшуків, передусім, звертається увага на приміщення, в яких може знаходитися сам військовослужбовець. Також значна увага повинна приділятися підсобним приміщенням, меблям, земельним ділянкам, іншим місцям, де може бути обладнано схованку великих розмірів і де може знаходитися зброя, яку військовослужбовець мав при собі. При цьому необхідно зіставляти зовнішні та внутрішні розміри приміщень, щоб виявити скриті ємності, звертати увагу на наявність демаскуючих ознак.

У іншій слідчій ситуації, коли військовослужбовець затриманий або добровільно з'явився до частини чи звернувся до правоохоронних органів, безпосередньо після затримання або добровільного з'явлення доцільно провести особистий обшук військовослужбовця. Під час особистого обшуку досліджується одяг, взуття, тіло, речі, які військовослужбовець має при собі. Звертається увага на особисті документи, нотатники, проїзні білети, наявність грошових коштів та інших матеріальних цінностей, наркотичних засобів та інших речей, вилучених з обігу тощо. Усі ці речі можуть містити важливу доказову інформацію щодо обставин самовільного залишення частини, діяльності військовослужбовця у період перебування поза межами частини або місця служби. Своєчасне виявлення та вилучення ножів, бритв та інших колючо-ріжучих предметів має важливе значення для запобігання спричинення шкоди життю та здоров'ю як співробітників правоохоронних органів, так і самого військовослужбовця.

Висновки

Успішно проведений обшук може дати такі результати, які по суті визначать успіх досудового розслідування. Виявлені під час обшуку речові докази нерідко дозволяють повністю викрити обвинуваченого. У ряді випадків обшук може бути єдиним засобом отримання доказів вчиненого злочину. Застосування тактичних прийомів обшуку у їх найбільш доцільній послідовності, вибір якої залежить від можливостей слідчого до рефлексивного управління, врахування конкретної ситуації обшуку та психологічних факторів, дозволить зменшити ступінь тактичного ризику при проведенні обшуку та підвищити його результативність.

Література

1. Михайлов А.И., Юрин Г. С. Обыск / А. И. Михайлов, Г. С. Юрин. - М. : Всесоюз. Ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1971. - 91 с.

2. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий / А. Н. Васильев. - М. : Юрид. лит., 1981. - 112 с.

3. Закатов А. А., Ямпольский А.Е. Обыск : Учеб. пособие / А. А. Закатов, А. Е. Ямпольский. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1983. - 42 с.

4. Коновалова В. Е., Шепитько В. Ю. Обыск: тактика и психология : Учеб. пособие / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. - X. : Г риф, 1997. - 80 с.

5. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ) : Науч.-практ. пособие / С. Ф. Денисюк, В. Ю. Шепитько. - X. : Консум, 1999. - 160 с.

6. Шепітько В.Ю. Криміналістична тактика (системно-структурний аналіз): Монографія / В.Ю. Шепітько. - X. : Харків юридичний, 2007. - 432 с.

7. Денисюк С. Ф. Тактика производства поисковых действий в расследовании преступлений / С. Ф. Денисюк / / Криміналістика XXI століття : матеріали наук.-практ. конф., 25-26 листоп. 2010 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, Ін-т вивчення проблем злочинності Нац. акад. прав. наук України. - X. : Право, 2010. - С. 270-272.

8. Комиссаров В. И. Обыск как сущность и явление в криминалистической тактике / В. И. Комиссаров / / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 4. Збірник науково-практичних матеріалів (до 80-річчя заснування Харківського НДІ судових експертиз). - X. : Право, 2004. - С. 103-110.

9. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Российская Е.Р. Криминалистика: Учебник для ВУЗов (3-е издание, перераб. и дополн.) / Под ред. Р.С.Белкина. - М.: Норма, 2011. - 944 с.

10. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України законом від 13.04.2012р. №4651 - VI. - X. : Право, 2012. - 392 с.

11. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учебное пособие / В. Е. Коновалова. - Xарьков: Консум, 1997. - 160 с.

12. Попов В. И. Обыск и выемка / В. И. Попов. - М. : ВЮЗИ, 1948. - 38 с.

Размещено на Allbest.ru