Сутність та роль адміністративної процедури у забезпеченні координації правоохоронної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.9

Миколаївської області, старший радник юстиції

Сутність та роль адміністративної процедури у забезпеченні координації правоохоронної діяльності

Єфіменко Д.К.

Актуальність теми. Правоохоронна діяльність є однією з основних функцій для кожної сучасної демократичної правової держави. Це стосується й України у Конституції якої чітко закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Сутність правоохоронної полягає у на вирішення основних завдань щодо забезпечення охорони конституційного ладу, прав та свобод громадян, законності та правопорядку, всіх врегульованих правом суспільних відносин, і здійснюється у відповідних формах та особливими методами [2]. Або ж як пише І. В. Кріцак, що правоохоронна функція державиполягає у реалізації комплексу заходів (в тому числіпримусових), основаних на принципах справедливості та ефективності, спрямованих набезконфліктну реалізацію прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, забезпечення соціальної злагоди, недопущенняіндивідуальних, колективних та масових порушень законності і правопорядку [3, с.369].

Багатоаспектність та багатозадачність правоохоронної функції держави обумовлює наявність складної розгалуженої системи правоохоронних органів, які реалізують у межах своєї компетенції певні сторони зазначеної державної функції. Для того, що дана система працювала злагоджено, як єдине ціле, та з відповідним рівнем якості й ефективності, у ній чи по відношенню до неї має бути запроваджена відповідна координаційна діяльність. Координація правоохоронної діяльності -- це одна з управлінських функцій, що об'єднує й систематизує зусилля правоохоронних органів для досягнення загальної соціальне бажаної мети [4]. В. Т. Маляренко підкреслює, що координацію діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів по боротьбі зі злочинністю в структурно- функціональному й функціонально-рольовому значенні можна визначити як спеціальну систему теоретико-методологічних і праксеологічних засад інтерпретації методів і методик упорядкування та взаємоузгодження організаційно-управлінської діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів і організацій з метою створення ефективної організаційно-управлінської та правової системи перманентного контролю за криміногенними процесами в суспільстві та превентивної протидії злочинності [4]. В. Т. Білоус зазначає, що сутність координації полягає в об'єднанні зусиль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, насамперед організованою, в запобіганні їй, в узгодженні дій, додержанні законодавства, зокрема процесуального [5, с.47]. О. М. Бандурка та Л. М. Давиденко у своїх дослідженнях пишуть, що завдання координації полягає у об'єднанні зусиль правоохоронних органів в справі попередження злочинів і на цій основі досягнення більших результатів у більше стислий термін і з меншою витратою часу; створенні єдиного фронту боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями, що є необхідною умовою успіху[6, с.292]. І. Є. Марочкін та П. М. Каркач відмічають, що координація сприяє об'єднанню зусиль та активізує роботу правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю; усуненню дублювання і паралелізму в їх діяльності; розробленню і здійсненню узгоджених заходів щодо своєчасного виявлення, розкриття, розслідування та припинення злочинів і корупційних діянь, усуненню причин та умов, які сприяють їх вчиненню [7].

Для того, щоб координаційна діяльність мала належний позитивний ефект і призводила до очікуваних результатів, вона повинна бути мати якісне організаційно- правове підґрунтя. Оскільки координація реалізується як напрямок управлінської діяльності, то одним із основних питань її організаційно-правового забезпечення є встановлення відповідних адміністративних процедур здійснення координації.

Стан наукового дослідження. Проблематика юридичної, в тому числі адміністративно-правової процедури вже досить давно та активно аналізується дослідниками, зокрема такими як: В.Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, О.М. Бандурка, І. П. Голосніченко, В. М. Гаращук, В. К. Колпаков, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, А.Т. Комзюк, та іншими правниками. Втім, місце адміністративних процедур у контексті координації правоохоронної діяльності належного висвітлення не віднайшло. Тому у даній статті ми маємо на меті: дослідити сутність та роль адміністративних процедур у забезпеченні координації правоохоронної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Термін «процедура» походить від латинського «ргосесІо»,що у буквальному розумінні означає -- проходжу, просуваю. У тлумачних словниках слово «процедура» має таки визначення: офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь; тривала, послідовна справа, порядок, обряд; встановлена, прийнята послідовність дій для здійснення або оформлення якої-небудь справи[8, с.470;9, c.1179; 10, с.385]. Отже, у загальному розумінні процедура -- це певна сукупність дій чи операцій, за допомогою яких реалізується той чи інший процес або етап, стадія, що виражає зміст відповідної технології [11, с. 166].

Означене загальне розуміння процедури властиве і для процедури у сфері права, хоча вона й набуває певної специфіки обумовленої особливостями останньої. Як слушно відмічає О. В. Яковенко, що правова процедура -- це та, яка належить до законодавства, до правових актів, тобто процедура, що поміщена до правового середовища [12, с.43- 44]. Так, автори «Юридичної енциклопедії» пишуть -- це порядок, наступність, послідовність у вчиненні відповідних дій для досягнення певного результату. Процедура у правовому сенсі -- це врегульований законом, іншими нормативно-правовими актами порядок, який складається з послідовних дій і спрямований на досягнення правового результату. Сутність правової процедури зумовлена характером матеріально-правового відношення, реалізації якого вона служить [13, с. 185-186].

O.Д. Святоцький та В.В. Медведчук вважають, що юридична процедураявляє собоювстановлену в законі і спрямовану на здобуття людиною певних особистих чи соціальних цінностей, послідовність і узгодженість дій уповноважених суб`єктів, а також зміст, обсяг, форми, способи, методи та строки вчинення таких дій [14, с.77].

Деякі правники характеризують правову процедуру як законодавчо встановлені засоби реалізації норм права, що гарантують досягнення цілей правового регулювання в якій-небудь сфері суспільних відносин [15, с.408].М.І. Матузов, О.В. Малько та О.С. Мордовець відмічають, що юридична процедура має особливу соціальну цінність, так як вона врегульовує конфлікти в демократичному суспільстві, та поділяється на окремі певні види, а саме: а) процедура правотворчості, що передбачає підготовку та прийняття нормативно-правових актів; б) процедура правозастосування, змістом якої є підготовка та прийняття актів застосування права; в) процедура контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок діяльності уповноважених органів щодо недопущення порушення вимог законодавства зі сторони суб'єктів права[15, с.450-452]

P. С. Алімов у своїй праці який визначив правову процедуру як систему правових відносин, що складаються в певній послідовності, направлених на досягнення правового результату, який може виражатися у формуванні юридичних норм, утворень або припиненні певних правовідносин (головних для процедури), запобігання правопорушенням, також в інших, правових наслідках [16, с. 19].

О.О. Середа пише, що правова процедура -- це нормативно врегульована певну послідовності дій, пов`язаних цільовим напрямком, що здійснюються в імперативній чи диспозитивній формах, у певні строки, а результати здійснення дій мають юридичну фіксацію [17, с.21].

З викладеного видно, що попре певні відмінності у підходах до визначення поняття юридичної процедури, її сутнісне призначення більшість правників розуміє однаково: юридична процедура -- це встановлений правовим нормами порядок дій.Тобто якщо матеріальні норми права встановлюють, що може та що зобов'язаний вчинити суб'єкт, а також від вчинення чого повинен утриматися під загрозою покарання, то процедура визначає той юридичний порядок (послідовність), в якому повинен суб'єкт діяти, реалізуючи свої права (можливості) та виконуючи обов'язки. Тобто завдяки процедурі норми матеріального права досягають соціально значущого результату. При цьому слід зауважити, що процедура, як правило, орієнтована на те, щоб не просто встановити послідовність дій, а визначити найбільш доцільний, зрозумілий та ефективний порядок дій, який забезпечує максимально швидке досягнення бажаного результату без порушення режиму законності. Поєднуючись норми матеріального права та юридичні процедури і створюють той самий правопорядок.

Залежно від того, якими саме нормами права врегульовано процедурні питання юридичні процедури можуть бути конституційно-правовими, цивільно-правовими, міжнародно-правовими, адміністративно-правовими тощо. Щодо останні, то тут слід констатувати, що з приводу її розуміння у наукових колах немає одностайності. Так А. В. Філатова вважає, що адміністративна процедура -- це нормативно-правове закріплення (правову модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах адміністративних правовідносин і виражаються в певній, встановленій законом правовій формі [18, с.92]. юридичний адміністративний правоохоронний

З позиції Ю. О. Тихомирова адміністративна процедура -- це нормативно встановлений порядок здійснення уповноваженими суб'єктами права послідовно здійснюваних дій з метою реалізації їх компетенції і надання публічних послуг, її призначення обмежити вільний розсуд і запроваджувати легальні критерії дій службовців, посадових осіб, державних і муніципальних структур, громадян і юридичних осіб [19, с.214].

В.П. Тимощук визначив адміністративну процедура як встановлений законодавством порядок розгляду та вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ [20, с.24]. Так позиція автора цілком збігається з визначенням адміністративної процедури, що наводилося у Проекті Адміністративно-процедурного кодексу України від 18.07.2008, який так не було прийнято. У цьому Законопроекті пропонувалося розуміти адміністративну процедуруяквизначений законодавством порядок адміністративного провадження. У свою чергу адміністративне провадження -- це сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням [21].

На наш погляд таке бачень адміністративної процедури є занадто вузьким, оскільки відображає тільки юрисдикційний бік процедур. Вочевидь такий підхід до розуміння адміністративної процедури відповідає потребам відносин, які мав врегулювати адміністративно-процедурний кодекс, втім він не відображає усього обсягу тієї роботи, яку «виконує» адміністративно-правова процедура. З цього приводу варто відзначити думку, яку висловлює О. С. Мордовець. Автор наголошує на тому, що процедури «обслуговують» демократію, орієнтують її на досягнення конкретного соціального результату. Процедури виникають там, де виникає потреба нормативного визначення, не лише необхідної та можливої поведінки соціальних суб`єктів, але й порядку відповідних дій (у тому числі примусового характеру) [15, с.408]. Також досить влучно по даному питанню висловлювався В. М. Горшеньова, що вся діяльність адміністративних органів держави повинна бути організована так, щоб її результати досягалися ефективно, швидко та з максимальною зручністю для всіх, кого це стосується. Це можливо тоді, коли існують досконалі правила, які визначають усю процедуру такої діяльності. Тому процедурно-процесуальні форми та норми, які регламентують їх у галузі позитивної (а не правоохоронної) діяльності органів держави, мають не менш важливе значення, ніж у галузі юрисдикційній [22, с.209].

Отже адміністративна процедура не лише обслуговує розгляд та вирішення індивідуальних адміністративних справ, а й орієнтує та супроводжує різні види позитивної управлінської діяльності (процедури нормотворчої діяльності, процедури реалізації прав і обов'язків громадян і організацій у сфері управління, процедури контрольної діяльності). Також процедури прямим чином, пов'язані з організацією роботи апарату органів виконавчої влади. Така діяльність характеризується як організаційно-процедурна, що здійснюється органами виконавчої влади в процесі реалізації своїх функцій [23, с.222].

Висновок. Отже, на підставі всього вище сказаного з приводу того, що являє собою юридична процедура взагалі та адміністративна зокрема, можемо дійти висновку, що у питанні забезпечення координації правоохоронної діяльності процедура виступає свого роду юридичним інструментарієм, за допомогою якого визначається, порядок організації та здійснення координаційних заходів. Процедура встановлює, так би мовити, загальну модель, за якою (у відповідності з якою) мають реалізуватися, рухатися матеріальні норми права та різного роду управлінські рішення й дії в процесі здійснення досліджуваної координації. Грамотно розроблена адміністративна процедура не лише гарантує законність координації правоохоронної діяльності, але й забезпечує одноманітність та цілеспрямованість,ефективність і результативність реалізації як окремих координаційних заходів, так і всієї координації в цілому.

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР / / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141

2. Кріцак І. В. Правоохоронна функція держави та її вплив на формування функції надання послуг населенню органами внутрішніх справ / / «Форум права», 2009-3, с.365-372

3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьев. -- К.: Юрінком Інтер, 2002. -- 320.

4. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. - X. : Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. - 368 с.

5. Прокурорський нагляд в Україні. Підручник для юрид. вузів і факультетів (І. Є. Марочкін, П. М. Каркач,

6. Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. -- К.: Наук. думка, 2000. -- 680 с.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / / Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - Київ, Ірпінь. - Перун, 2005. - 1728 с.

8. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови, X.: «Фоліо», 2002 р., с.543

9. Галіцина Н. В. Адміністративна процедура як інститут адміністративного процесу / / Науковий журнал «Форум права», 2010. № 4,- с.1007

10. Яковенко О. В. Правовая процедура : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 (теория и история права и государства; история правовых учений)/ Яковенко О. В. - Саратов, 1999. - 219 с.

11. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. -- К.: «Укр. Енцикл», т. 5: П - С. - 2003. -- 736 с.

12. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність --К:ІнЮре 1997 - 320 с

13. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузоваи А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.

14. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: Ди. ... канд.. юрид. наук. теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право), ДІВС, Д., 2002,- 182 с.

15. Середа О. О. Правова процедура: теоретико-правові засади та практичні виміри : Дис... канд. наук: 12.00.01 (теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень), 2008.- 195 с.

16. Филатова А. В. Регламентыипроцедуры в сферереализациигосударственногоконтроля (надзора) : монография / А. В. Филатова ; под ред. Н. М. Конина. - Саратов : Научная книга, 2009. - 280 с.

17. Административное право ипроцесс: полный курс/ Ю.А. Тихомиров. - М.: 2001. - 652 с.

18. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимощук. - К. : Факт, 2003. - 496 с.

19. Горшенев В. М. Способыиорганизационныеформы правового регулирования в социалисти- ческомобществе / В. М. Горшенев. - М. : Юрид. лит., 1972. - 256 с.

20. Попов Л. Л. Административное право РоссийскойФедерации / Л. Л. Попов, Ю. И. Мигачев, С. В. Тихомиров ; под ред. Л. Л. Попова. - М. : Юрайт, 2010. - 444 с.

Анотація

У статті розглянуті наукової погляди на сутність юридичної взагалі та адміністративно-правової процедури зокрема; зроблено висновки про місце адміністративно-правової процедури у забезпеченні координації правоохоронної діяльності.

Ключові слова: правоохоронна функція держави, координація правоохоронної діяльності, процедура, юридична (правова) процедура, адміністративно-правова процедура.

В статье рассмотрены научные взгляды на сущность юридической вообще и административно-правовой процедуры в частности; сделаны выводы о месте административно-правовой процедуры в обеспечении координации правоохранительной деятельности.

Ключевые слова: правоохранительная функція государства, координація правоохранительной деятельности, процедура, юридическая (правовая) процедура, административно-правовая процедура.

The article deals with scientific views on the nature of legal and general administrative and legal procedures in particular; made conclusions about administrative and regulatory procedures to ensure the coordination of law enforcement.

Keywords: law enforcement function of the state, the coordination of law enforcement, procedure, legal (law) procedure, administrative and legal procedures.

Размещено на Allbest.ru