Суїцид у постіндустріальному суспільстві: причини виникнення та засоби протидії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Національна академія управління»

СУЇЦИД У ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ

Постановка проблеми. Відповідно до ст.3 Конституції України [10] людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Суїцид як поведінка людини, спрямована на навмисне позбавлення себе життя, є свідомим потуранням і нехтуванням цими цінностями. За різних епох у країнах світу існувало діаметрально протилежне ставлення до самогубств: від заохочення до кримінальної відповідальності. В Україні як і інших сучасних цивілізованих країнах самогубство не переслідується законом. Злочином вважається доведення особи до самогубства, що визначається Кримінальним кодексом України (ст. 120) та пояснюється коментарем до цієї статті [11, 9]. Серед науковців триває дискусія щодо доцільності розгляду самогубства як об'єкта кримінологічних досліджень.

Якщо відсутність кримінальних обставин за фактом самогубства знімає подальшу необхідність його розслідування, то аналіз соціальних ситуацій, що зумовлюють суїцидальну поведінку, є актуальним за будь-яких умов. Розуміння причин виникнення самогубств і тенденцій постійного зростання їх кількості в сучасному суспільстві зумовить подальшу розробку нових методів, способів і шляхів протидії цьому деструктивному явищу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням самогубств і дій, пов'язаних з ними, займається наука суїцидологія. Більшість цих досліджень складають роботи російських вчених, а саме: Г. Старшенбаума, І. Шелехової, Т. Каштанової, А. Корнетова та інших.

Проте проблема виходить далеко за межі суїцидології. Міждисциплінарний характер дослідження цього поняття вимагає вивчення не тільки психіатрами, а і психологами, педагогами, філософами, соціологами. Важливе місце займають роботи юристів, оскільки за умов розслідування випадків самогубств працівники органів внутрішніх справ відмежовують їх від загальних тенденцій соціальних явищ.

З точки зору психології та педагогіки феномен суїциду розглядається в історичному контексті О. Чудаковою. Психологічні особливості суїцидальної поведінки в Україні аналізують А. Хоптюк та І. Майстрюк. Динаміку розвитку феномену суїциду в історії західноєвропейської філософії ґрунтовно аналізує О. Осетрова та інші. Проблеми самогубств у роботах філософів опрацьовував Н. Моховіков.

Самогубство та шляхи його попередження вивчали також українські науковці, зокрема юристи: Ю.Александров, В. Глушков, В. Войцех, С. Жабо- крицький, М. Мелентьєв, Г.Пілягіна, В. Сулицький, А. Тіщенко, А. Чупріков, В. Шаповалов, С. Яковенко, Н. Ярмиш та інші, ними висловлювалися різні точки зору. Однак усі ці роботи були присвячені окремим питанням, у той час як всебічного комплексного кримінологічного дослідження проблеми самогубств в Україні не було. Таке дослідження з точки зору кримінології було здійснено Л.Шестопаловою [19]. Крім того, суперечливий характер поглядів різних авторів часто не сприяє розробці загальних тенденцій щодо виникнення і попередження самогубств.

Розвиток сучасного постіндустріального суспільства характеризується прискореними темпами змін, появою нових чинників і тенденцій, що впливають на суїцидальну поведінку жителів різних країн і відповідно вимагають удосконалення існуючих заходів протидії і розробці нових. Це зумовлює необхідність вивчення самогубства на даному етапі розвитку суспільства як соціального явища.

Метою статті є аналіз динаміки самогубств у сучасному світі як глобальному соціальному просторі, факторів, що впливають на збільшення їх кількості, а також виявлення останніх новітніх заходів щодо їх попередження.

Основні результати дослідження. Термін «суїцид» було введено англійським лікарем Томасом Брауном для визначення однієї з крайніх форм деві- антної поведінки.

На сьогодні приблизно мільйон осіб на рік у світі завершує своє життя суїцидом. За прогнозами ВОЗ у 2020 році щорічно закінчувати життя самогубством буде один мільйон п'ятсот тисяч осіб. Причинами виникнення самогубств є психологічні, генетичні, соціальні чинники. Доведено, що переважною мірою основою самогубства є депресія (у 70% випадків спостерігається схильність до суїциду), що часто не діагностується і не лікується.

З ХІХ століття спостерігається постійне зростання статистики самогубств у всіх країнах світу. Такі тенденції дослідив Еміль Дюркгейм (18581917 рр.) - автор першого соціологічного дослідження феномену самогубства. Представник класичної західної соціології, професор університетів Бордо і Сорбони найбільш ґрунтовно проаналізував причини виникнення суїцидів і тенденції збільшення їх кількості, розподіливши самогубства на егоїстичні, альтруїстичні та аномічні. Він відзначив, що з другої половини ХІХ століття почалась тенденція невпинного зростання самогубств, що захопила всю Західну Європу [8, с. 6].

Чим більш традиційним є суспільство, що зберігає з покоління в покоління культурні цінності і традиції, тим менша кількість самогубств (незалежно від фізичного і психічного стану мешканців і економічних умов). Натомість, в урбанізованих індустріальних суспільствах культурні цінності руйнуються, а показники самогубств надзвичайно високі [8, с. 15].

Високий рівень суїцидів (майже на 25-90% вищий) властивий спільнотам, де панує диктатура з обмеженням свобод особистості і жорсткою регламентацією поведінки. Це переважно торкається армії, тюрем, колоній. Причиною такого високого відсотку Е.Дюркгейм вважав жорсткий рівень контролю всіх сфер життя людини і відповідно слабке усвідомлення нею своєї індивідуальності, наслідок - падіння цінності власного життя.

Чим вищий рівень добробуту, тим вищі показники суїцидів, проте економічні кризи зумовлюють різке зростання кількості самогубств. Такий висновок науковця став підґрунтям для подальшої розробки економічної теорії ґенези самовбивств іншими вченими. Взагалі під час будь-яких соціальних потрясінь кількість самогубств у будь-якій країні зростає. Саме в такі часи люди втрачають соціальні орієнтири і цінності (аномія), звідси - відчай і втрата сенсу життя [ 8, с.50, 131].

Існує чітка тенденція впливу релігії на кількість суїцидів. З усіх релігій самовбивство найбільше засуджується мусульманством, бо це є крайнім проявом бунту проти Аллаха, а в католичних суспільствах рівень самогубств нижчий за протестантські [ 8, с. 119].

Переважною мірою самогубство - прерогатива чоловіків, оскільки на одну жінку, яка пішла з життя, припадає чотири чоловіки [ 8, с. 15]. Це співвідношення (4:1) за результатами досліджень сучасних науковців лишилось незмінним, проте є винятки із загальних правил.

Такі висновки соціологічних досліджень Е.Дюркгейма є актуальними й на сьогодення, оскільки вони підтверджуються у сучасному постіндустріаль- ному суспільстві. В межах статті ми можемо проаналізувати ці тенденції на прикладах деяких сучасних країн світу.

Перше місце за кількістю самогубств у світі посідає країна вічних снігів - Гренландія (108 осіб на 100 тисяч жителів). До такої позиції в рейтингах за рівнем самогубств вона почала прямувати з 90-х років ХХ століття. Будучи раніше традиційним суспільством ескімосів, з 1953 р. Гренландія стала частиною Датського Королівства. З того часу Данія стала проводити політику урбанізації G60, в рамках якої ескімоські спільноти переселяли в блочні поселення. Так традиційно складені сторіччями основи життя вічних мисливців і рибалок були різко змінені на умови міського життя, звідси - не завжди легкі моменти пристосування до нових соціальних умов. З 21 червня 2009 р. Гренландія отримала розширену автономію, тобто фактичну незалежність від Датського Королівства. З цього часу уряд зосередився на антиалкогольних заходах (за рік кількість людей, які споживали алкоголь, знизилась на 44%) та збільшенні ВВП, оскільки кожен мешканець відтепер більшою мірою працював на Гренландію, а не на Данію. За півроку ВВП Данії збільшився на 77%, ціни на нерухомість в Гренландії почали шалено зростати, безробіття скоротилось до 4,4% не зважаючи на діаметрально протилежні тенденції економічної кризи в інших країнах світу, а робочий день почав наближатися до 12 годин. Наслідок - кількість самогубств і спроб щодо їх скоєння зросла в багато разів. Опитування населення місцевими соціологами призвели до висновків, що різка погоня кожного мешканця за економічними благами зруйнувала духовні цінності жителів Гренландії як єдиної спільноти. Тільки у 2010 р. пішли з життя 62 особи (кількість населення країни на цей рік складала 57600 жителів), суї- цидальні спроби були зафіксовані у чотирьох сотень мешканців. Більшість молоді намагається виїхати на навчання за межі своєї країни і потім не повертається [15]. Саме серед молоді чоловічої статі (на відміну від Данії, де з життя йдуть переважно літні люди, і яка посідає 41 місце за кількістю самогубств у світі) зафіксований найвищий рівень суїцидів. Міністр охорони здоров'я Гренландії Стен Люнге запровадив розробку заходів, спрямовану на запобігання суїцидальних спроб серед молоді. Ці заходи включають підготовку більшої кількості професійних педагогів, медиків і соціальних працівників, які будуть спрямовувати свою діяльність на виявлення осіб із проявами депресії з метою допомоги виходу з такого стану [4].

Наступне друге місце в світі за кількістю самогубств посідає Південна Корея (31,7 самогубств на 100 тисяч мешканців), третє - Литва: відповідно (31, 6 на 100 тисяч), четверте - Гайана (26,4), п'яте - Казахстан - (25,6), шосте - Білорусь (22,9), сьоме - Китай (22,2), восьме - Словенія (21,8), дев'яте - Угорщина (21,7), десяте - Японія (21,77), одинадцяте - Шрі-Ланка (21,6), дванадцяте - Україна (21,2), тринадцяте - Росія (20,2). Перераховувати всі країни за рейтингами не дозволяє обсяг нашого дослідження, тому зосередимось далі на деяких з них. Відповідно 29 місце - Австрія (12,8), 33 - США (12), 37 - Великобританія (11,8), 40 - Канада (11,5), 41 - Данія (11,3), 44 - Швеція (11,1), 47 - Індія (10,5), 49 - Німеччина (9,9), 50 - Австралія (9,7), 60 - Іспанія - (7,6), 66 - Італія (6,3), 68 - Ізраїль (5,8), 77 - Мексика (4,0), 82 - Турція (3,62), 97 - Іорданія (1,1), 98 - Пакистан (1,10), 104 - Сірія, Єгипет (0,1) [ 2 ].

Обсяг дослідження не дає можливості аналізувати специфіку самогубств у всіх країнах, тому спробуємо дослідити їх особливості в постіндустрі- альному суспільстві на прикладі Китаю, Японії та України.

Займаючи сьоме місце в світі за рейтингом самогубств (22, 2 мешканці країни на 100 тисяч мешканців), за кількістю суїцидів Китай утримує перше місце в світі, оскільки приблизно 300 тисяч китайців на рік закінчує таким способом своє життя, що складає 30% всіх самогубств світу.

Не зважаючи на надзвичайно швидкі темпи розвитку економіки: не тільки зростання обсягів промислового виробництва, а і новітніх інформаційних технологій, що властиво постіндустріальному суспільству, Китай - соціалістична держава. Е.Дюркгейм свого часу зазначав найвищий рівень суїцидів у диктаторських суспільствах, де нівелюються свободи особистості і різко обмежується її поведінка, а занижена самооцінка людини призводить до усвідомлення себе і свого життя як надто незначної соціальної цінності. Крім того, чим вищий ступінь релігійності суспільства, тим менша кількість самогубств. Китай переважною мірою є атеїстичним. Ця держава є наочним прикладом таких висновків.

Саме Китай є винятком із загальних правил, де суїцид - чоловіче явище, оскільки більша кількість самогубств у цій країні здійснюється жінками. На семінарі науковців, присвяченому проблемам самогубства, професор кафедри соціології Цзин Цзюн наголосив, що кожного року більш, ніж 150 тисяч китайських селянок закінчують життя самогубством, а близько мільйона здійснюють такі спроби. Переважною мірою вони випивають отруйні хімічні речовини. Це навіть занижені показники. Кількість самогубств серед селянок у три рази вища за міське населення, а кількість жінок, які йдуть з життя, на 25% вища за показники серед чоловіків. Основна вікова категорія - молодь від 15 до 34 років. Причиною такого стану речей визнається важке матеріальне становище і втрата сенсу життя [17].

Сучасним ефективним заходом запобігання самогубствам у Китаї є своєчасна діагностика і лікування психічних та емоційних розладів на ранньому етапі, виявлення причин агресивної поведінки. Створюються спеціальні організації, спеціалісти яких надають консультації в телефонному режимі. Також існують спеціальні реабілітаційні центри в таких містах, як Пекін, Нанькін, Чаньша, Далянь та інших [14].

Японія як найяскравіший приклад постіндустріального суспільства з найвищими темпами розвитку новітніх технологій займає десяте місце за кількістю самогубств у світі, що уряд визнає вагомою національною проблемою. Показник є найвищим серед усіх постіндустріальних країн з високими темпами економічного розвитку: він вдвічі перевищує аналогічні показники США. самогубство суїцидальний поведінка економічний

За статистикою 77% самогубств здійснено чоловіками віком 20-44 років. Якщо в інших країнах чоловіки переважною мірою йдуть з життя внаслідок повішання, для японців це стрибки під потяг.

Історично згідно з культурними і релігійними традиціями Японії деякі види самогубств були в пошані (Е.Дюркгейм називав їх альтруїстичними самогубствами), наприклад самураї, камікадзе або старі батьки, які навмисно уходили вмирати від голоду та спраги зі своїх будинків, щоб не обтяжувати дітей піклуванням про себе. Проте дослідники вважають, що такі традиції не впливають на сучасні тенденції суїцидальної поведінки в цій країні. З 90-х років ХХ століття кількість суїцидів у Японії почала швидко зростати (наприклад у 1998 році їх кількість збільшилась порівняно з 1997 роком на 34,7%). У своїй доповіді на 2008 рік уряд країни визнав основними причинами стреси на робочих місцях, оскільки у великої кількості мешканців були зафіксовані пов'язані з цим психози і депресія. Занадто довгий робочий день, праця понад нормою також є впливовим підґрунтям збільшення кількості самогубств. Світова економічна криза також наклала свій відбиток: станом на 2009 р. втрата робочого місця стала причиною 65,3% випадків суїцидів [3]. Тому уряд почав виділяти значні кошти на запобігання самогубствам.

Проте існують інші теорії, згідно з якими японські науковці найбільший сплеск самогубств пов'язують із додатковим тиском на психіку з боку погодних умов, особливо довготривалих дощів. Дослідники навіть радять владним структурам у такі дні збільшувати контроль на платформах, оскільки спостерігається найбільша кількість стрибків під потяг [12].

Україна посідає 12 місце за рейтингом (21,2 самогубства на 100 тисяч населення). На жаль, Україну не можна назвати постіндустріальною, оскільки частка продукції її високотехнологічних галузей складає лише 4,6%, а домінуючими в експорті є галузі середніх низьких технологій (56,1%). Це означає, що країна зорієнтована на виробництві традиційно індустріальної продукції [7].

Найбільша кількість самогубців в Україні серед чоловіків (75%). Ця цифра стабільна протягом багатьох років. Серед способів самогубств на першому місці - повішання (80%), на другому - падіння з висоти (17%), решта - отруєння ліками, вогнепальні поранення, самоспалення. Державна служба статистики підрахувала, що у 2012 р. добровільно пішли з життя понад 9 049 українців. Це в 2,7 разів більше, ніж загинуло за дев'ять років війни в Афганістані. За інформацією Українського Союзу ветеранів Афганістану, ця цифра становить 3360 осіб. Темпи самогубств шалено зростають: тільки за перше півріччя 2013 р. внаслідок самогубств загинуло 4,7 тисяч українців [5]. Багатьма дослідниками в якості причин суїциду в країні визнається алкогольна залежність населення. За регіонами найвищий рівень смертності від самогубств спостерігається у промислових регіонах Східної України (приблизно 33,6 на 100 тисяч населення) і в районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської аварії (34, 5 на 100 населення) [1, 6]. Низький рівень спостерігається в Західних областях (частота завершених суїцидів у Львівській області коливається від 7,0 до 7,9 на 100 тис. населення [6]), що можна пояснити впливом релігійних традицій, порівняно з більш атеїстичними промисловими східними регіонами. Самогубство є лідером смертей в українській армії (близько 50%). Причиною визнають важку адаптацію молоді до фізичних і психологічних навантажень. Занепокоєння викликає зростання кількості самогубств серед підлітків (збільшення в три рази за останнє десятиріччя) Так, у 2013 р. ними вчинено понад 130 самогубств. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України здійснює профілактичні заходи щодо запобігання самогубствам у навчальних закладах, рекомендує підсилити увагу до цієї проблеми з боку викладачів, психологів та соціальних педагогів. Для всіх верств населення діють телефони довіри.

Висновки

Таким чином, зростання самогубств зумовлено значною кількістю генетичних, психологічних, соціальних, економічних, релігійних чинників. Оскільки ми зосереджувались переважно на причинах суїцидів як соціального явища, потрібно зазначити, що подальша урбанізація і надання переваг економічному добробуту зумовлює подальший відхід від культурних і релігійних традицій і цінностей у населення постіндустріальних країн. Високий рівень життя вимагає значних додаткових навантажень: збільшення тривалості робочого дня, конкурентну боротьбу на підприємствах. Наслідок - стресові ситуації і депресії. Економічні кризи як невід'ємна складова розвитку ринкової економіки призводять до втрати робочих місць, неможливості сплачувати кредити тощо і несуть за собою хвилі суїцидів. Оскільки економічним чинникам у постіндустріальному суспільстві надається більше значення, релігійні відходять на другорядний план, а саме вони завжди стримують суїциди.

Уряди постіндустріальних країн визнають самогубство серйозною національною проблемою і приділяють значну увагу заходам їх запобігання, спрямованим на своєчасне виявлення психологами і соціальними працівниками проявів депресій з метою допомоги виходу з цього стану, починаючи з дитячих закладів освіти. Обов'язковими є робота телефонів довіри і гарячих ліній для надання кваліфікованих консультацій, робота реабілітаційних центрів. Проблемою лишається небажання звернутись по допомогу, а це призводить до невідворотних наслідків.

Список використаних джерел

1. Гренландия разработала комплекс мер по сокращению рекордного количества самоубийств. 12.09.2013.

2. Десяте вересня - Всесвітній день запобігання самогубствам. 9.09.2014.

3. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд / [пер, с фр.]; под ред. В. А. Базарова. - М.: Мысль, 1994.-- 399 с.

4. Предотвращение самоубийств. Справочное пособие для консультантов. Департамент психического здоровья и злоупотребления психоактивными веществами. Всемирная организация здравоохранения. - Женева: Всемирная организация здравоохранения, 2006 - 31 с.

5. Старшенбаум Г.В. Суицидология и кризисная психотерапия. Серия: Клиническая психология. - М. : Когито-Центр, 2005 . - 376 с.

6. Самоубийство является основной причиной смертности китайской молодёжи. 22.08.2012.

7. Шелехов И. Л, Каштанова Т. В., Корнетов А. Н., Толстолес Е. С. Суицидо- логия: учебное пособие / И. Л Шелехов, Т. В. Каштанова, А. Н. Корнетов, Е. С. Толс- толес - Томск : Сибирский государственный медицинский университет, 2011. - 203 с.

8. Шестопалова Л. М. Самогубство та доведення до самогубства: заходи протидії: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2001. - 237с.

Анотація

У статті автором здійснено розгляд питань, пов'язаних з поняттям «суїцид», а також проаналізовано причини виникнення самогубств і тенденції їх динаміки в країнах постіндустріального суспільства.

Ключові слова: суїцид, постіндустріальне суспільство, соціальне явище.

Ключевые слова: суицид, постиндустриальное общество, социальное явление.

In the article the author carried out a review of the issues associated with the concept of «suicide», and analysed the causes of suicide and trends in the countries of post-industrial society.

Key words: suicide, post-industrial society, social phenomenon.