Постановка проблеми. В багатьох країнах Європи, зокрема й Україні, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. На жаль, ці положення до сьогодні залишаються лише декларованими. Дійсністю сьогодення залишаються та набирають розмаху жорстокість, насилля, агресія, терор, тяжкі злочини, серед яких вбивство, торгівля людьми з метою вилучення її органів і тканин.

В останній час, до ООН все частіше надходить багато повідомлень про факти незаконної торгівлі органами і тканинами людей. На сьогодні внаслідок торгівлі органами, у світі відбувається 10% операцій по пересадці нирки, причому ці органи найчастіше вилучаються у жінок та дітей з бідних країн [1]. Все частіше органи і тканини людини стають предметом торгівлі, адже їх можна використовувати під час генетичних дослідів, а також релігійних або магічних обрядів. Але, в основному, їх продають з метою трансплантації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед праць вітчизняних та зарубіжних науковців значний внесок до дослідження питань незаконної торгівлі органів і тканин людини належить: С.В. Гринчаку, А. Вілксу, О.А. Кустовій, А.В. Мусієнку, В.С. Овчинському, Н.В. Павловій, О.В. Сапронову, Г.В. Чеботарьовій, Т.О. Фабрики, О.С. Якименку.

Метою публікації є виклад основних положень міжнародно-правових актів, які спрямовані на протидію незаконній торгівлі органами і тканинами людини.

Основні результати дослідження. В багатьох країнах Європи, зокрема й Україні, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Проте, на жаль, ці положення до сьогодні залишаються лише декларованими, а реалією сьогодення є жорстокість, насилля, агресія, терор, тяжкі злочини, серед яких вбивство, торгівля людьми з метою вилучення органів і тканин та ін.

Об'єктами трансплантації стають нирки, печінка, легені та підшлункова залоза [2], причому, більш за все пересаджують нирки, оскільки цей орган є парним. Від живих донорів також пересаджують і інші частини тіла, наприклад печінка, легені і підшлункова залоза. Загальною практикою є також трансплантація окремих тканин та клітин, які використовуються в рамках різноманітних медичних процедур [1].

Згідно з аналізом, світова потреба складає не менш як одного мільйона клінічних трансплантацій нирки, серця, печінки, не включаючи інших органів. Відображення клінічної ефективності такого методу лікування є показники річного виживання. В передових клініках, цей показник складає для: нирок - 90-95%; серця - 85%; печінки - 80% [2].

Наведені дані підтверджують вихід трансплантації із стадії медичного експерименту, оскільки вона стала визнаною частиною медичних послуг, які пропонуються населенню [3]. В багатьох європейських державах, таких як: Республіці Білорусь, Бельгії, Угорщині, Німеччині, Іспанії, Італії, Латвії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Польщі, Португалії, Сербії, Чорногорії, Румунії, Ватикані, Словаччині, Словенії, Туреччині, Фінляндії, Чехії, Швейцарії та Естонії збільшилась кількість операцій з пересадки органів і тканин людини. Як показують статистичні дані, найбільшим попитом користуються нирки та печінка, в таких країнах як: Німеччина, Італія, Іспанія, Латвія, Люксембург, Норвегія, Польща, Словаччина, Словенія, Фінляндія і Швейцарія. Що стосується пересадки тканин, то найбільшим попитом користуються операції з пересадки рогівки [4].

Відповідно до статистичних даних, сьогодні в економічно розвинених країнах потребують пересадки донорських органів і тканин не менше ніж 150 тис. людей.

Світова потреба в декілька разів більша. Якщо порівнювати дані 1988 р., то вона подвоїлась і продовжує щорічно збільшуватись на 15%, а задовольняє тільки пацієнтів до 65 років всього на 5-6%. Так, наприклад, у США приблизно 30 тис. осіб, у Великій Британії приблизно 6 тис осіб внесені до списку очікування донорського серця, легенів або печінки, і тільки у 10% з них є шанс дочекатись трансплантації [5].

У результаті проведеного нами дослідження виявилось, що значна кількість респондентів на сьогодні уважають реальним наявність незаконного ринку донорських органів і тканин в Україні (88,2% - медичні працівники; 82,6% - пересічні громадяни; 67,7% - працівники оперативних підрозділів), а також в інших державах (88,2% - медичні працівники; 82,6% - пересічні громадяни; 80,6% - працівники оперативних підрозділів). Однак, більшість працівників правоохоронних органів (77,8%) вважають, що сьогодні нереальне існування незаконного ринку донорських органів і тканин людини в Україні, и тільки 22,2% осіб вказали на можливість такої ситуації в Україні. Що стосується питання реального існування незаконного ринку донорських органів і тканин людини в інших державах, то значна кількість представників правоохоронних органів відповіли негативно - 55,6%, позитивну відповідь дали 44,4% осіб.

Як показала інформація, надана ДІАЗ МВС України, протягом 20062012 років було зареєстровано 34 факти порушення встановленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини [7].

торгівля орган тканина людина

Із наведених даних можна побачити, що з 2007 р. є темп росту 25,0%, відповідно темп приросту склав (-75,0%). З 2008 р. можна побачити спад злочинів даного виду і відповідно темп приросту склав 0%. З 2010 р. кількість НТОіТЛ збільшилось, а темп приросту збільшився до 100,0 %, при цьому темп збільшення склав - 200%. У 2011 р. відбувся сплеск кількості зареєстрованих злочинних посягань даного виду і темп приросту склав 1150,0%, при цьому темп збільшення склав - 1250,0%. У 2012 р. відбувся спад кількості НТОіТЛ (-96,0%). Тому, виходячи з цих даних, можна спостерігати за поступовим збільшенням цього виду злочинів. У роботі нами був використаний соціологічний метод - експертних оцінок. Як показує опитування, проведене нами в рамках дослідження, думки респондентів відносно цієї ситуації різняться наступним чином:

а) на поступове збільшення показників злочинів, передбачених ст.143 УК Украины, вказали 32,3% - працівники оперативних підрозділів; 88,9% - працівники правоохоронних органів; 29,4% - медичних працівників і 47,8% пересічних громадян;

б) на різке збільшення вказали - 25,8% працівників оперативних підрозділів; 11,8% - медичних працівників та 21,8% - пересічних громадян;

в) на незмінну ситуацію вказали - 22,6% працівників оперативних підрозділів; 11,1 % - працівників правоохоронних органів; 29,4% - медичних працівників та 17,4% - пересічних громадян;

г) відносно зменшення показників злочинів даного виду вказали: 16,1% - працівників оперативних підрозділів та 5,9% - медичних працівників.

Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що значна кількість респондентів (80,5%) схиляється до думки, що на сьогоднішній день ситуація залишається більш-менш стабільною.

Використовуючи в роботі математичний підхід вираховування показників злочинів, передбачених ст.143 УК України, а саме екстраполяцію тренда, можна зробити відповідний висновок, що кількість НТОіТЛ в подальшому буде постійно збільшуватись, що підтвердили результати нашого опитування.

Експерти Міжнародної організації з міграції (МОМ) підтверджують можливість суттєвої загрози торгівлі людськими органами у майбутньому, адже географічне розташування України та негативні тенденції сприяють цьому. Адже географічно Україна розташована неподалік від країн Східної та Південно-Східної Європи, які часто фігурують у справах, пов'язаних із торгівлею органами, зокрема це: Болгарія, Молдова, Румунія, Росія і Туреччина.

Якщо розглянути наявні нині тенденції у сфері торгівлі людьми, то можна дійти висновку, що рівень такої загрози може тільки підсилюватись. Україна вже вважається головним маршрутом для перевезення донорів із Молдови та інших країн Південно-Східної Європи до Росії, Туреччини з метою видалення органів. Більш того, статистичні дані Міжнародної організації з міграції (МОМ) про надання допомоги у поверненні жертв торгівлі людьми з Туреччини та Ізраїлю, яких вивозили для різних форм експлуатації, чітко вказує на масштаб організованих злочинних зв'язків між торгівцями людьми в Україні та у двох останніх країнах.

Хоча досі не встановлено підтверджених випадків вивозу громадян України до Росії, Туреччини або Ізраїлю як донорів-жертв, таку ймовірність треба розглядати як дуже високу у майбутньому. Можливо, такі випадки вже були, але сьогодні вони ще залишаються невідомими для відповідних правоохоронних органів [8].

Необхідно відзначити той факт, що незначна кількість порушених кримінальних справ та невисокі показники судової статистики як в Україні, так і в інших країнах світу, у жодному випадку не можуть вказувати на відсутність проблеми.

Виходячи з вищевикладеного можна констатувати, що надані ДІАЗ МВС України цифри не відображають реального стану і лише свідчать про те, що незаконна трансплантації органів і тканин людини є високолатентним злочином. Адже вказані злочини дійсно існують у нашому суспільстві та за останні роки поширюються. Взагалі, дефініція "латентний" походить від латинського "latens" і означає "прихований", "невидимий" [9]. У цьому зв'язку становить інтерес етимологія слів "прихований" і "невидимий". "Прихований" означає таємний, такий, що не виявляється явно, за значенням протилежність явному, загальновідомому [10]. "Невидимий" означає незримий, недоступний зору, непомітний [11]. На сьогодні існує багато точок зору щодо визначення дефініції "латентність", зокрема під нею необхідно розуміти: частину загальної злочинності, що являє собою "кумулятивний масив у межах дії строків давності" [12]; сукупність фактично вчинених, однак не виявлених або таких, що внаслідок інших певних обставин не стали відомими правоохоронним і судовим органам, злочинів, відомості про які у зв'язку з цим не відображуються в офіційній кримінально-правовій статистичній звітності [13]; "„криміно - генність, що прихована від спостерігача" [14] тощо. На нашу думку, більш вдалим є визначення надане О.М. Джужею, який під латентною злочинністю розуміє: "сукупність злочинних діянь, що були реально вчинені, але не стали відомі органам кримінального судочинства і, відповідно, не відображаються в офіційній статистиці" [15].

Деякі науковці зазначають, що дослідження латентної злочинності є вкрай важливим, оскільки вона має багато негативних аспектів, зокрема таких як: а) недостовірність даних про фактичні масштаби злочинності, її рівні, структуру, динаміку, про ціну злочинності; б) зменшення вірогідності прогнозів злочинності; в) ускладнює вивчення напрямів боротьби з нею; г) заважає реалізації принципу неминучості покарання за вчинений злочин; ґ) підриває авторитет правоохоронних органів держави, сприяє зростанню злочинності та ін. [16].

Як показали результати опитування, проведеного нами у рамках дослідження, думки щодо латентності злочинів, передбачених ст.143 КК України розділилися наступним чином:

показники латентності складають на сьогодні 100% (33,4% - працівників правоохоронних органів; 29,0% - практичні оперативні працівники і 17,4% - пересічних громадян), що в кінцевому рахунку складає - 76,8% опитаних;

показники латентності складають 80,0% (22,2% - працівники правоохоронних органів; 13,0% - пересічні громадяни; 6,4 % - практичні оперативні працівники) - 41,6% опитаних;

показники латентності складають 70% (11,1% - працівники правоохоронних органів; 17,4% - пересічні громадяни; 16,1% - практичні оперативні працівники) - 44,6% опитаних;

показники латентності складають 50% (22,2% - працівники правоохоронних органів; 26,1% - пересічні громадяни; 22,7% - практичні оперативні працівники) - 71,0%;

показники латентності складають менше 50% (11,1% - працівники правоохоронних органів; 21,6% - пересічні громадяни; 6,4% - практичні оперативні працівники) - 39,1% опитаних.

Отже, можна дійти висновку, що на сьогодні латентність НТОіТЛ складає 100%, про що свідчать результати проведеного нами опитування - 76,8%, хоча деякі респонденти схиляються до показнику 50,% (71,0%) і, як показало наше дослідження, співвідношення зареєстрованих та незареєстрованих злочинів, що пов'язані із НТОіТЛ становить приблизно 1: 5.

Як виявилося у ході опитування практичних оперативних працівників, основними причинами за якими інформація про окремі факти незаконної торгівлі органами і тканинами людини не надходить до правоохоронних органів та не враховується офіційною статистикою є: 50,3% - приховування потерпілим; 38,5% особам було важко відповісти на дане питання; 5,6% зазначили - приховування самими правоохоронними органами; 2,9% - не розглядають правоохоронними органами як злочини; 2,7% - розглядаються правоохоронними органами як злочини інших видів.

Під час дослідження з'ясувалося, що основними причинами латентності злочину даного виду були:

1) приховуванням фактів злочину з боку окремих медичних працівників (88,9% - працівники правоохоронних органів; 27,3% - пересічні громадяни, 47,7% - практичні оперативні працівники);

2) недосконалість диспозиції ст.143 КК України (24,2% - пересічні громадяни; 47,7% - практичні оперативні працівники) та 3) приховування фактів з боку окремих працівників правоохоронних органів (11,1% - працівники правоохоронних органів; 27,3% - пересічні громадяни; 4,6% - практичні оперативні працівники).

Науковий інтерес становить питома вага НТОіТЛ по регіонах України, зокрема, в тих, де спостерігалися найбільші та найменші абсолютні показники даного злочину.

Так, у 2006 році було зафіксовано 4 факти НТОіТЛ, зокрема в АР Крим - 1 (25%) та Харківській області - 3 (75%), що склало в загальній сукупності злочинів, пов'язаних із НТОіТЛ за період 2006-2012 рр. - 11,7%.

У 2007 році в м. Києві був зареєстрований лише один факт такої злочинної діяльності (100,0%), що склало в загальній сукупності злочинів, пов'язаних із НТОіТЛ за період 2006-2012 рр. - 2,9%.

У 2008 році був зафіксований лише один злочин в Дніпропетровській області (100,0%), і також в загальній сукупності злочинів, пов'язаних із НТОіТЛ за період 2006-2012 рр. склало 2,9%.

У 2010 році в Чернівецькій області було зареєстровано 2 факти злочину, що передбачені ст.143 КК України (100,0%), що в загальній сукупності злочинів даного виду склало 5,9%.

У 2011 році було зафіксовано найбільшу кількість злочинів даного виду у Київській області - 24 (96%) та один в м. Києві (4,0%), що в загальній сукупності злочинів даного виду склало 73,6%.

У 2012 році був зафіксований лише один злочин в Івано-Франківській області (100,0%), що в загальній сукупності злочинів, пов'язаних із НТОіТЛ за період 2006-2012 рр. склало 2,9%.

Отже, найбільш криміногенним регіоном вважається Київська обл. - 96,0%, адже саме тут знаходиться найбільша кількість клінічних лікарень, де проводять операції з пересадки органів та тканин людини [17]. Якщо відобразити ці дані графічним способом, то ми отримаємо наступну картину:

Цікавими, на наш погляд, вбачаються результати опитування практичних оперативних працівників щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст.143 КК України. Так, на запитання "Чи відомі Вам випадки притягнення до кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч.1 ст.143 КК України)?" респонденти зазначили таким чином: негативну відповідь надали - 71,0%, позитивну - 29,0% осіб.

74,2% респондентів на запитання "Чи відомі Вам випадки притягнення до кримінальної відповідальності за вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації (ч.2 ст.143 КК України), а також дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч.3 ст.143 КК України)?" надали негативну відповідь, лише 25,8% відповіли позитивно.

Значна частка респондентів негативно відповіла на питання "Чи відомі Вам випадки притягнення до кримінальної відповідальності за незаконну торгівлю органів або тканин людини (ч.4 ст.143 КК України)?" - 77,4% особи, позитивну відповідь надали - 22,6%.

90,3% респондентів надали негативну відповідь на запитання "Чи відомі Вам випадки притягнення до кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю (ч.5 ст.143 КК України)?", а решта 9,7% особи відповіли - "Так".

Більшість практичних оперативних працівників зазначила, що основним джерелом інформації, яка впливає на формування їх думки з вказаної проблеми було: засоби масової інформації - 31,4% та кіно-та відеофільми - 31,4% відповідно; 15,7% респондентів вказали - друзі, знайомі, колеги; 11,5% - особистий досвід та лише 10,0% зазначили науково-популярну літературу.

Аналіз статистичної інформації щодо кількості НТОіТЛ буде неповним без вивчення кримінальних справ, що підтверджують закономірності, які проявилися при вивченні статистичних даних, у цілому по Україні. На підставі вивчення 34 кримінальних справ за період 2006-2012 роки щодо 19 осіб нами викриті наступні закономірності. Так, серед усіх осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності, дії винних осіб кваліфікувалися за ч.1 ст.143 КК України - 3 (37,5 %), за ч.2 - 1 (12,5 %), за за ч.4 - 2 (25,0%), за ч.5 - 2 (25,0%). Отже, виходячи з наведених даних, злочинці найчастіше вчиняли злочини даної категорії за кваліфікуючих ознак, передбачених ч.1 ст.143 КК України.

В результаті вивчення кримінальних справ, з'ясувалося, що протягом 2006-2012 рр. було притягнуто до кримінальної відповідальності 19 осіб, які проходили по справам, передбачених ст.143 КК України: в 2006 р. - 2 (10,5%); в 2007 р. - 1 (5,3%); в 2008 р. - 1 (5,3%); в 2009 - 0 (0%); в 2010 р. - 1 (5,3%); в 2011 р. - 9 (47,3%) та 2012 р. - 5 (26,3%) осіб.

Висновок