Механізми формування сучасної державної молодіжної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

П. Россохатський

Анотація

державний управління молодіжний політика

Здійснено аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел щодо визначення ролі молоді у соціальній структурі суспільства. Досліджено сутність державного управління у сфері молодіжної політики, проаналізовано його законодавчу та нормативно-правову базу. Узагальнено зарубіжний досвід здійснення молодіжної політики.

Ключові слова: державна молодіжна політика, державне управління у сфері молодіжної політики, механізми державного управління у сфері молодіжної політики.

Annotation

P. Rossohatskyi MECHANISMS OF FORMATION OF THE MODERN STATE YOUTH POLICY IN UKRAINE

The article presents the analysis of native and foreign scientific sources regarding the definition of the role of the youth in the social structure. The essence of public administration in the field of youth policy is researched, its legislative and regulatory framework is analysed. The foreign experience of the youth policy implementation is generalized.

Key words: state youth policy, public administration in the field of youth policy, mechanisms of public administration in the field of youth policy.

Виклад основного матеріалу

Успішність економічного розвитку завжди визначалась вихованням, освітою, відповідними вимогам часу, соціалізацією молодого покоління, здатного не лише адаптуватися до умов, які змінюються, а і бути готовим підтримати і розвивати позитивні начала в економічному, політичному, соціальному житті суспільства. Суспільство в особі держави визначає через молодіжну політику статус, місце і роль підростаючого покоління у світі, що змінюється, а водночас - майбутнє людського потенціалу.

Дослідження механізмів реалізації молодіжної політики в Україні є актуальним напрямком наукових пошуків, що зумовлено демократизацією суспільства, пріоритетністю прав людини для держави, реформуванням соціальної і політичної сфер, процесами глобалізації та європейської інтеграції. Своєрідність процесу формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні полягає в тому, що і владним інститутам, і інститутам громадянського суспільства необхідно враховувати особливості вітчизняних традицій у роботі з молоддю, які склалися історично, сучасні потреби молодих громадян, суспільства, держави з урахуванням курсу України на європейську інтеграцію.

Необхідною методологічною підставою для здійснення теоретичного аналізу та вивчення проблем становлення державної молодіжної політики стали підходи, представлені у наукових працях вітчизняних та зарубіжних дослідників [1 - 7].

Метою статті є аналіз механізмів формування сучасної державної молодіжної політики в Україні.

Україна XXI ст. обрала європейський шлях соціального і політичного розвитку. Надзвичайно актуальним і пріоритетним напрямом зовнішньої політики країни є налагодження плідних, багатосторонніх відносин із країнами євразійського простору, Західної і Східної Європи. Молодь як найбільш активна й ініціативна соціальна інституція усебічно підтримує інтеграційні процеси розвитку Української держави, пріоритетність чого також визначена п. 5 Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009 - 2015 рр. Підтримка органами державної влади і молодіжними громадськими організаціями міжнародної політики України має різнобічні форми: від локальних семінарів до оновлення підходів і форматів взаємодії усередині системи державного управління країною і з іншими громадськими групами, зокрема, в міжнародних відносинах у сфері молоді. У багатьох випадках співорганізаторами таких заходів виступають молодіжні громадські організації, для більшості яких міжнародний напрям роботи на сучасному етапі є пріоритетним. Залучаючись до міжнародних програм і проектів, які об'єднують, підтримують і піднімають на якісно новий рівень світовий молодіжний рух, вони тим же підтримують розвиток нової молодіжної еліти України, Європи і євразійського простору

Державна молодіжна політика не може бути успішною без урахування сталих традицій роботи з молоддю різних країн світу. Вдосконалення форм об'єднання молоді заради реалізації загальних намірів, відповідно до ключового документа Ради Європи - “Порядку денного 2020”, на сьогодні є одним із найперспективніших завдань для держави, молодіжних громадських організацій, міжнародних організацій, що працюють в Україні. Європейський формат проведення подібних заходів представлений комплексною системою органічного поєднання таких форм роботи за методом неформальної освіти, як семінари, тренінги, навчальні сесії. Це важливо ще й тому, що підтримка прагнення України до вступу в Європейський Союз серед молоді досить висока [8]. І від того, наскільки буде готове молоде покоління взяти на себе відповідальність за розвиток держави, як активно приєднається до суспільних процесів, значною мірою залежить доля країни. Тому нині стоїть завдання створення для цього інституційних, соціальних, економічних та політичних передумов. Все це потребує більш пильного розгляду механізмів провадження молодіжної політики західних країн. Серед найважливіших із них можна виділити: правовий, організаційний та фінансово-економічний механізми. Сформована на Заході сучасна система політики щодо молоді діє, як правило, на основі міжнародних правових норм. У цих документах на світовому рівні визначається мета молодіжної політики - розглянути активну участь молоді та її організацій у суспільно- політичному, соціально-економічному та культурному житті на міжнародному і національному рівнях, забезпечити реалізацію її прав в аспекті існуючих стандартів комплексу прав людини.

Засади молодіжної політики найчастіше закріплюються законодавчо в конституціях держав, про що свідчить практика здійснення молодіжної політики у Німеччині, Швеції, США й Україні [9]. Уряди зарубіжних країн приймають також законодавчі акти, що існують самостійно або як доповнення до інших законів. У правовому полі спеціальних законів знаходиться більшість сфер життєдіяльності молоді, таких як: освіта, праця, культура, родина, дозвілля, питання соціального захисту тощо. В Україні теж існує досить розроблена законодавчо-правова база молодіжної політики. Національні законодавства зарубіжних країн, крім загальних рис, мають свої особливості, обумовлені фактичним положенням молоді, традиціями, історією, культурою країн, особливостями геополітичного розташування тощо. Вони доповнюються міжнародними і міжурядовими угодами, що розвивають або конкретизують норми національних законів.

Особливості правового регулювання визначають основні напрями молодіжної політики держав. ДМП України й країн Західної Європи при всьому національному різноманітті має загальні риси, обумовлені специфікою молоді як об'єкта політики. І хоча у кожній країні є свій комплекс політичних цілей і заходів, спостерігається відносна однаковість при виділенні пріоритетів молодіжної політики, якими є: освіта, зайнятість, охорона здоров'я, житло, соціальний захист, сімейна політика, дозвілля і культура, військова служба, сприяння міжнародним зв'язкам між молодими людьми. Тобто, молодіжна політика здебільшого реалізується у трьох напрямах: вирішення актуальних проблем молоді у соціально-економічній, культурно-освітній сфері та підтримка молодіжного руху й забезпечення участі молодих людей у житті суспільства. Практична реалізація напрямів і завдань молодіжної політики обумовлює необхідність застосування організаційного механізму державного управління. Для вироблення і координації політики створюються державні органи, координаційні й дорадчі структури. Умовно, дослідники молодіжних питань класифікують розвинуті країни, враховуючи наявність органів управління, способи координації молодіжної політики за трьома категоріями:

- з розвинутим молодіжним сектором, де є тенденція до створення міністерств у справах молоді і розширення функцій державних органів управління (Німеччина, Україна, Австрія, Іспанія, Португалія тощо);

- з обмеженим молодіжним сектором, де питання молоді частково передано до спеціального комітету або департаменту по справах молоді одного з міністерств, а частково розподілено серед традиційних секторів, таких як: освіта, охорона здоров'я, соціальний захист (Швеція, Нідерланди, Франція, Бельгія, Ірландія, Фінляндія, Норвегія тощо);

- без спеціального молодіжного сектора, молодіжну політику розподілено за традиційними секторами без явно вираженого центру. Однаково добре розвинені державний, волонтерський, комерційний і неформальний (сім'я, друзі) сектори. Інститути влади спільно з громадянським суспільством виробляють та реалізують політику щодо молоді (США, Великобританія, Італія, Данія тощо) [10].

Важливою є проблема спеціальної підготовки кадрів для роботи з молоддю, яка в різних країнах вирішується неоднаково. Наприклад, у Швеції і Німеччині існує практика професійної молодіжної роботи, а в США, навпаки, налагоджена підготовка та перепідготовка працівників сфери через систему тренінг-курсів підвищення кваліфікації. У демократичних країнах панівною є точка зору, що процес управління має бути максимально наближеним до тих, на кого безпосередньо впливають управлінські рішення. Це стало рушійним поштовхом до вибору західними країнами політики децентралізації. Керівні органи у молодіжній сфері зарубіжних країн мають риси централізації й децентралізації. Законодавча база і загальні напрямки молодіжної політики розробляються на рівні центрального уряду, який делегує можливості її здійснення регіональним і муніципальним адміністраціям. Процеси децентралізації та модифікації органів центральної державної влади зумовлюють зміни в місцевих органах влади та збільшення їх фінансової автономії. В Україні переважає централізований підхід, більшість владних повноважень сконцентрована на рівні профільного міністерства. Поширення в Європі набуває принцип субсидіарності, коли на центральний рівень передаються лише ті питання, які не можуть бути вирішення на місцях [11].

Уряди західних країн покладають великі надії на можливості міжвідомчого і міжсекторального партнерства. Організаційний механізм пов'язаний також із координацією соціальних взаємовідносин, і ефективність державної молодіжної політики залежить від конструктивної взаємодії органів влади з молодіжними об'єднаннями, громадськими інституціями, організаціями політичних партій, сферою бізнесу, окремими громадянами.

Сучасною тенденцією в зарубіжних країнах (США, Німеччина, Швеція, Франція, Нідерланди тощо) є формування політики на основі принципу соціального партнерства і консенсусу, створення широкого співробітництва між різними суб'єктами та секторами, що слугує потребам соціального й економічного розвитку громади, держави [12]. Соціальне партнерство - політична ідеологія і практика цивільного, мирного, неконфронтаційного співіснування і такого способу врегулювання соціальних відносин між виразниками інтересів різних соціальних груп і державою, основою якого є соціальний діалог. Модель партнерства на сьогодні впроваджується в Україні, вона ефективна при розробленні та реалізації соціально значущих проектів. До того ж, урядові структури західних країн законодавчо регулюють діяльність добровільних носіїв соціальних послуг молоді (сюди належать молодіжні організації, церква, профспілки, благодійні організації й особи), делегуючи їм право на соціальну роботу з молоддю. Вважаємо, що досвід партнерських взаємовідносин у молодіжній сфері є актуальним для України.

Загальносвітовими тенденціями є визнання молоді, з одного боку, як особливої групи населення зі своїми конкретними потребами, а з іншого - як повноправного партнера. Тому, важливе значення уряди зарубіжних країн додають особистій участі молодих людей у розробці та реалізації молодіжної політики. Ефективними методами, які використовують офіційні структури у рамках цієї політики, є: зміна ставлення органів влади до молодіжної проблематики; широке громадське й експертне обговорення концепцій політики; соціальний взаємозв'язок та діалог із молодими людьми, їх організаціями через консультації та вплив; інформування молоді; використання волонтерських послуг; підтримка молодіжних ініціатив тощо [13].

Ефективним механізмом реалізації молодіжної політики в західних країнах та Україні є молодіжні програми. Для забезпечення комплексності молодіжної політики західних країн виробляються довгострокові стратегії розвитку, середньострокові та короткострокові програми. Спостерігається перехід від національних програм до цільових проектів, акцент робиться на зусиллях місцевих органів влади, які більше наближені до конкретних споживачів і враховують особливості конкретної території, де реалізується молодіжна політика. Усе більш широко визнається необхідність політичних заходів “проактивного” спрямування, що сприяють розвитку в молодих людях самостійності і відповідальності. Істотним для провадження молодіжної політики є її ресурсне забезпечення. Практично всі країни зштовхнулися з необхідністю збільшення кількості ресурсів, які виділяються на реалізацію молодіжної політики. Найчастіше уряди зарубіжних країн використовують такі фінансово-економічні заходи: бюджетне фінансування; гранти, кредити, субсидії для молоді; податкові пільги; добровільні майнові внески фізичних і юридичних осіб; виділення соціальних засобів для приватних підприємств. Незважаючи на різну економічну ситуацію, в західних країнах спостерігається тенденція делегування фінансових питань із центрального на регіональний та місцевий рівні. Окрім того, усе більшого значення набувають позабюджетні і додаткові джерела фінансування. Велике значення має використання ресурсів та досвіду роботи з молоддю міжнародних організацій, таких як: Рада Європи, Європейський Союз, Організація Об'єднаних Націй, Всесвітня організація охорони здоров'я, Європейська асоціація молодіжної інформації і консультування тощо.

Підсумовуючи зазначене, доречно наголосити, що незважаючи на деяке зближення позицій щодо молоді в сучасній Україні та країнах ЄС, відмінності залишаються досить суттєвими і відповідно проектуються на розуміння суті ДМП.

Перша відмінність полягає у визначенні ролі держави й молоді в процесі формування та реалізації молодіжної політики. У багатьох країнах Європейського співтовариства діяльність органів влади є допоміжною до молодіжної ініціативи, держава належним чином оформлює та надає всі необхідні ресурси для підтримки процесу самоорганізації молоді. В Україні державний напрямок реалізації молодіжної політики є практично єдиним. Роль держави, її структур на всіх рівнях управління є домінуючою.

Звідси виходить і визначення мети політики: в Україні - це піклування держави про створення умов і гарантій для самовизначення, розвитку, реалізації потенціалу молоді; в країнах ЄС - розгляд активної участі молоді, її організацій у суспільному житті та забезпечення реалізації їх прав.

Друга відмінність є продовженням викладеного і стосується визначення суб'єктів молодіжної політики. Головним суб'єктом молодіжної політики в Україні є держава, в особі уповноважених представників. Діяльність інших суб'єктів, зокрема молоді, виражена досить слабо.

Третя відмінність полягає у визначенні об'єкта молодіжної політики, зокрема вікових меж молоді. В Україні молодь визначена як особи віком від 14 до 35 років, у країнах ЄС вік молоді встановлено від 15 до 24 років, що значно звужує цільову групу і сприяє більшій адресності й підвищенню ефективності молодіжної політики.

Четверта відмінність полягає у тому, що центральною постаттю політики, здійснюваної в Україні, є громадські молодіжні організації; в країнах Заходу ця політика базується на системі, головним елементом якої є людина, а вже потім - організація, асоціація.

П'ята відмінність полягає у наявності різних принципів державного управління молодіжною сферою:

- принцип стратегічної спрямованості молодіжної політики в зарубіжних країнах виявляється у розробці довгострокових заходів, натомість в Україні концепції розвитку ДМП не існує;

- принцип децентралізації й субсидіарності в країнах ЄС передбачає передачу повноважень щодо здійснення молодіжної політики на регіональний та місцевий рівні, що підкріплюється забезпеченням відповідності між повноваженнями і ресурсами органів місцевої та регіональної влади стосовно їх спроможності надавати високоякісні послуги та адекватно реагувати на законні вимоги і сподівання громадян. В Україні переважає централізоване керування низовими ланками структур молодіжної політики згори вниз;

- принцип делегування передбачає широке створення урядами в країнах ЄС децентралізованих структур для молоді, передачу від держави до інститутів громадянського суспільства обов'язків з надання соціальних послуг молоді. В Україні існує тільки практика делегування обов'язків щодо надання послуг молоді молодіжним громадським організаціям шляхом фінансування їх соціальних проектів та програм щодо сприяння соціальному становленню й розвитку молодих людей;

- принципи відкритості, соціального партнерства встановлюють, що формування та реалізація молодіжної політики відбувається на основі консенсусу, соціального діалогу державних органів із молоддю, представниками різних секторів - громадського й приватного. Це забезпечується шляхом широкого громадського й експертного обговорення концепцій молодіжної політики в країнах ЄС, підвищення інтересу та залучення громадян до вирішення молодіжних питань на місцевому і регіональному рівнях, а також участі громадськості в діяльності соціальних служб. В Україні широка практика обговорення із зацікавленими суб'єктами аспектів формування та реалізації ДМП практично відсутня.

Шоста відмінність стосується результативності молодіжної політики. Націленість молодіжної політики й програм у країнах ЄС на досягнення окремих конкретних результатів, поряд із достатнім фінансуванням, забезпечує високий рівень результативності молодіжної політики. Основи молодіжної політики в Україні здебільшого є декларативними, а визначення цілей, завдань, пріоритетів - формальними.

Загальне порівняння основних відмінностей показало, що недоліки молодіжної політики в Україні пов'язані, на нашу думку, з неналежними механізмами державного управління в цій сфері. Все це ставить перед урядом Української держави низку завдань стосовно адаптації зарубіжного досвіду управління молодіжною сферою до українських реалій.

Висновки

Підсумовуючи викладене та ґрунтуючись на провідному досвіді країн Західної Європи, доцільно кристалізувати ті аспекти, які мають стати визначальними при формуванні та проведенні ДМП в Україні. На нашу думку, це можливо за таких умов:

- молодіжна політика держави повинна мати надійну законодавчу основу; держава має забезпечувати дієвість проголошених пріоритетів стосовно молоді;

- органи влади мають сприяти ініціативі та участі молоді, її об'єднань у суспільному житті та розбудові Української держави;

- потрібна стійка присутність діалогових форм взаємодії влади та громадськості, які проявляються на всіх рівнях державного управління; органам влади необхідно сприяти зростанню впливу та участі інститутів громадянського суспільства в формуванні, реалізації, контролі та ресурсному забезпеченні молодіжної політики для досягнення цілей ДМП;

- доцільним є впровадження нових принципів державного управління сферою молодіжної політики, які спрямовані на забезпечення стратегічної спрямованості ДМП;

- необхідне забезпечення сфери ДМП достатнім фінансуванням.

Вказані кроки, безумовно, пов'язані з необхідністю вдосконалення механізмів вироблення та реалізації державної молодіжної політики в Україні для забезпечення її дієвості та результативності.

Література

1. Бородін Є. І. Укази й розпорядження Президента України в галузі державної молодіжної політики / Є. І. Бородін // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. Вип. 3(13). Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2003. С. 22--32.

2. Головенько В. А. Український молодіжний рух в алгоритмі суспільних процесів / В. А. Головенько // Інформаційні матеріали для слухачів курсів підвищення кваліфікації працівників галузі Мінсім'ядітимолоді [Текст]: у 4 кн. Кн. 4 / за заг. ред. Черепанової Г. Л. К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. 136 с.

3. Козубовський В. До питання про можливості застосування Британського досвіду соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні / В. Козубовський // Соціальна політика і соціальна робота [Текст]. 2002. N° 3/4. С. 49--53.

4. Метьолкіна Н. Б. Міжнародний досвід молодіжної політики / Н. Б. Метьолкіна // Економіка розвитку [Текст]: наук. журн. № 1(37). Х.: ХНЕУ, 2006. С. 68--71.

5. Молодь Києва: вироблення ефективної політики у відповідь на виклики часу [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/ docs/files/8/ 1164030465_ans.pdf.

6. Ньюман К. Сравнительные исследования и законы по вопросам социального партнерства [Текст] / К. Ньюман. Алмати: МЦНП, 2001. 156 с.

7. Скробов А. П. О некоторых подходах к молодежной политике в условиях реформ / А. П. Скробов // Соціально-политический журнал [Текст]. 1998. № 3. С. 129--140.

8. Головенько В. А. Український молодіжний рух в алгоритмі суспільних процесів... 136 с.

9. Метьолкіна Н. Б. Міжнародний досвід молодіжної політики... С. 68--71.

10. Ньюман К. Сравнительные исследования и законы по вопросам социального партнерства... 156 с.

11. Головенько В. А. Український молодіжний рух в алгоритмі суспільних процесів... С. 36.

12. Ньюман К. Сравнительные исследования и законы по вопросам социального партнерства... С. 67.

13. Молодь Києва: вироблення ефективної політики у відповідь на виклики часу...

Размещено на Allbest.ru