Методологія управління за результатами діяльності як інструмент організації роботи органів місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія управління за результатами діяльності як інструмент організації роботи органів місцевого самоврядування

Івженко І.Б.

магістр державного управління

Стратегічним курсом політики України передбачено необхідність модернізації існуючої системи державного управління. Зазначене актуалізує потребу модернізації державних установ та застосування в їх діяльності ринкових механізмів, методів управління, навчання кадрів та вдосконалення роботи. У цих процесах одну з головних ролей відводять показникам результативності, оскільки саме вони дають змогу з більшою чи меншою точністю оцінити поточний рівень діяльності організації і планувати її надалі. Таким чином, системний погляд на проблему підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту дає підстави підкреслити, що ключовим аспектом у підвищенні результативності роботи є створення об'єктивної і комплексної системи індикаторів, що відображають виконання посадових обов'язків і ступінь досягнення поставлених цілей, що дають змогу сфокусувати увагу працівників на основних пріоритетах органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

Ключові слова: органи місцевого самоврядування, результативність, ефективність, показники результативності, підвищення ефективності.

Ивженко И.Б. Методология управления по результатам деятельности как инструмент организации работы органов местного самоуправления

Стратегическим курсом политики Украины предусмотрена необходимость модернизации существующей системы государственного управления. Указанное актуализирует необходимость модернизации государственных учреждений и применения в их деятельности рыночных механизмов, методов управления, обучения кадров и совершенствования работы. В этих процессах одну из главных ролей отводят показателям результативности, поскольку именно они позволяют с большей или меньшей точностью оценить текущий уровень деятельности организации и планировать ее в дальнейшем.

Таким образом, системный взгляд на проблему повышения эффективности деятельности органов местного самоуправления в сфере социальной защиты дает основания подчеркнуть, что ключевым аспектом в повышении результативности деятельности является создание объективной и комплексной системы индикаторов, отражающих выполнение должностных обязанностей и степень достижения поставленных целей, позволяющих сфокусировать внимание работников на основных приоритетах органов местного самоуправления в сфере социальной защиты населения.

Ключевые слова: органы местного самоуправления, результативность, эффективность, показатели результативности, повышение эффективности.

Ivzhenko I.B. Methodology for performance management as a tool for organization of local government

The strategy course of Ukrainian policy need to modernize the existing system of governance. The above mentioned actualize need to modernize public institutions and their use in the operation of market mechanisms, management, training and improvement. According to the Concept, in this process a major role assign performance indicators, as they allow more or less accuracy to assess the current level of the organization and plan its future. Thus, a systematic approach to the problem of improving the efficiency of local government in the area of social protection accentuate that a key aspect in improving the efficiency of the objective is to create and complex system of indicators that reflect the performance of official duties and the extent to which the goals that allow employees to focus on core priorities of local authorities in the area of social protection.

Key words: local government, effectiveness, efficiency, performance indicators, improving efficiency.

Постановка проблеми

В умовах проведення державно-правової реформи в Україні особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності державного механізму та окремих його елементів, зокрема органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення. Успадкована з радянських часів система соціальних стандартів та гарантій виявилась непридатною для умов ринкової економіки. Обмеженість бюджетних коштів істотно зменшила суспільні фонди споживання, у результаті певні послуги стали платними та майже недоступними в умовах низької купівельної спроможності населення. Тому постала потреба в модернізації системи управління, яка б відповідала вимогам демократичної держави із соціально орієнтованою економікою. Модернізація направлена, передусім, на впровадження систем, які сприяють поліпшенню послуг, що надають органи самоврядування.

Враховуючи зазначене, постає потреба в теоретичному та методологічному осмисленні процесів удосконалення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у переході від застарілих форм та методів управління до сучасних, де цілевстановлення та цілереалізація здійснюються в кожному окремому суб'єкті управління, а постановка цілей орієнтована на чітко визначений результат. Вищезазначене й зумовлює актуальність теми дослідження.

Аналіз стану наукової розробленості проблеми ефективності та результативності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засвідчує, що дослідження стають усе більш інтенсивними і різноспрямованими, що представлено у низці наукових робіт вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема, проблематиці ефективності управління присвячені пошуки таких зарубіжних учених, як Г.Емерсон [6], Й. Кхол [16], Р. Лайкерт [13], Г. Райт [17]; у дослідженнях вітчизняних науковців Б. Гаєвського та П. Надолішнього [14], В. Ребкала [18] та С. Серьогіна [21] висвітлюються питання політичної спрямованості ефективності державного управління в контексті владно-партійної взаємодії; вивченням питання ефективності на рівні місцевих органів влади займалися Л. Городенко [2], І. Дробуш [4], О.Коваль [7]; оптимізацію структури управління досліджували В. Авер'янов [1], О.Оболенський [15]; у наукових працях А. Гошка [4], Г. Дмитренка [3], О. Крайник [8], Ю. Шарова [23] розкривається стратегічне планування як основа ефективного управління; дослідженням важливості ефективної роботи окремого службовця як фактора загальної ефективності органу влади займався В. Саламатов [20]; вивченню питань підвищення ефективності роботи державних службовців, їх професійного розвитку присвячені роботи В. Князєва [11], О. Коржової [9], В. Лугового [12], В. Олуйка [16], О. Якубовського [24].

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми

Незважаючи на досить широке вивчення зазначеної проблеми, найбільший акцент у дослідженнях науковців ставиться на ефективність управлінських систем, а управління результативністю залишається дослідженим мало. Таким чином, потреба в поглибленому вивченні шляхів побудови показників результативності діяльності органів публічного управління зумовили вибір теми статті.

Тож метою роботи є обґрунтування підходів до побудови показників результативності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

місцеве самоврядування державний управління

Виклад основного матеріалу

Конституція України визначає Україну як соціальну державу, що передбачає її першочергову орієнтацію на забезпечення соціальних та економічних прав людини. Тим самим Україна як держава визнає себе відповідальною за економічне та соціальне благополуччя своїх громадян. Відповідно до загальних конституційних засад людина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Органами публічної влади розроблена і впроваджується низка заходів щодо реалізації соціальної політики, але через підміну її дієвого реформування екстенсивними збільшеннями соціальних видатків ці ресурси витрачаються неефективно. Відсутність чітких стратегічних пріоритетів соціальної політики призводить до розпорошування коштів та тотального недофінансування соціальних установ. Тому прийоми, способи, методи розв'язання зазначених проблем повинні відповідати складності сучасного життя, бути орієнтованими на використання й функціонування в умовах невизначеності і великої динамічності сучасної ситуації. Вирішення цих завдань неможливе без наукового підходу до планування та реалізації діяльності органів місцевого самоврядування, орієнтованої на результат.

Не викликає сумнівів, що вказана проблема пов'язана з організацією внутрішньої структури органу та управління робочими процесами при наданні послуг населенню на місцевому рівні. На сучасному етапі розвитку країни спостерігається тенденція до узагальнення цілей органів публічного управління, і, як наслідок, виникає небезпека щодо організації діяльності, спрямованої на досягнення проміжних, часткових результатів, що призводить до “управління заради управління”, втрати перспективи та витрати ресурсів. Така ситуація виявляється в суперництві, конфліктах між окремими ланками організації, причому збереження існування кожного з них виступає як самоціль, а головна мета, заради якої було створено організацію і здійснюється її діяльність, відходить на другий план. Для досягнення загальної мети з огляду на необхідність виконання нових робіт створюються все нові органи управління, які знову ж таки свою проміжну мету вважають за найголовнішу, у результаті чого з диференціацією головної мети зростає процес уособлення окремих ланок, що виконують проміжні завдання. Через це всупереч загальним інтересам організації виникають ситуації, за яких органи управління, створені відповідно до конкретної мети, починають виходячи з наявного складу кадрів, матеріальних та фінансових ресурсів впливати на генеральну мету, модифікуючи її відповідно до власних можливостей та поточних інтересів. Це призводить до викривлення головних цілей організації: мета за змістом стає не метою розвитку організації як відкритої соціально-економічної та матеріально-речової системи, а метою управління цим об'єктом [19].

Організація життєдіяльності територіальної громади є однією з основних функцій місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування мають передбачати забезпечення соціально гарантованих умов для нормального існування та розвитку людини, тобто певного її життєвого рівня. На них покладено відповідальність за виконання делегованих державою повноважень щодо створення відповідних і належних умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини як члена територіальної громади.

Місцева влада має бути дієвим компонентом сучасних демократичних перетворень у суспільстві, тому перелік її завдань та обов'язків у сфері соціального захисту є важливим та різноманітним. Тому сьогодні розвиток громад, підтримка високого рівня життя її жителів без інноваційних управлінських підходів неможливі.

Безперечно, чим складнішою є система управління, тим більше існує проміжних цілей, а досягнення кожної з них - це крок до головної мети. З метою підвищення ефективності діяльності органів публічної влади в процесі досягнення поставленої мети особливої уваги при модернізації привернула методологія орієнтації на результат, управління результативністю діяльності, автори якого наголошували на необхідності чіткої орієнтації діяльності організації на вимірювання запланованих та досягнутих у процесі роботи результатів. Визначено, що “управління за результатами” - це така система управління, яка має будуватися на основі певного способу мислення та поведінки членів організації, орієнтованих на досягнення очікуваних результатів. Оскільки мета - це критерій оцінки результатів, то залежно від типу мети, якою користується або організація у цілому, або - окремий підрозділ чи виконавець, застосовуються окремі показники, або система показників для оцінки результативності [19].

Основними етапами процесу управління результатами є: 1) процес визначення результатів (цілей); 2) процес управління досягненням результатів; 3) процес контролю результатів реалізації.

Процес визначення результатів (цілей) починається з глибокого аналізу намірів органів місцевого самоврядування, на основі якого прогнозуються бажані результати для різних рівнів управління. Цей процес закінчується побудовою лінії діяльності й напрацьованих ідей для її здійснення. Результати, що відповідають прагненням органів місцевої влади, виражаються у вигляді цілей, стратегій, ключових результатів і проміжних цілей. Результати, що відповідають устремлінням керівного персоналу, проявляються у вигляді ключових результатів, цілей і календарних планів використання робочого часу, а устремління кожного члена колективу проявляються у вигляді робочих планів. Таким чином, процес управління досягненням результатів можна назвати ще управлінням по днях, ядром якого є організація діяльності органів місцевого самоврядування таким чином, щоб плани перетворювалися в бажані результати. Володіння мистецтвом управління досягненням визначених результатів вимагає від керівника передбачати й виявляти зовнішні й внутрішні ситуаційні фактори, щоб використати їх відповідно до вимог сформованої ситуації. У процесі контролю з'ясовується, які результати реалізації діяльності досягнуті за планом, а які випадково. Важливою частиною процесу контролю є прийняття рішень за його результатами з метою проведення відповідних заходів. Ці заходи можна запрограмувати для виконання в рамках повсякденного управління [25]. Методологія “управління за результатами” розвинула положення про те, що визначення результатів приводить до знання завдань кожним виконавцем, а це, у свою чергу, підвищує мотиваційний потенціал робітників, дає змогу на цій основі дійсно забезпечити досягнення результатів усією організацією. Саме включення кожного працівника в процес забезпечення досягнення результатів і є визначальним досягненням підходу, що розглядається.

Як бачимо, основні складові управління результатами діяльності можна виділити таким чином: процес уточнення та формулювання місії, бачення цінностей органу місцевого самоврядування; процес уточнення й узгодження стратегічних та оперативних цілей для місцевого органу влади загалом і для кожного з його основних підрозділів; процедури донесення інформації про місію, бачення, цінності, стратегічні та оперативні цілі до всіх працівників; визначення цілей на кожному організаційному рівні в такий спосіб, щоб вони стосувалися безпосередніх підрозділів, колективів і окремих працівників; співвіднесення оперативних цілей із конкретними показниками діяльності, стандартами і завданнями; схеми, які пов'язують процес визначення цілей, стандартів і завдань для кожного працівника з вибором напряму власного розвитку й оцінкою підвищення результативності своєї діяльності та кар'єрного зростання; процедури моніторингу та перевірки на відповідних організаційних рівнях; відповідні схеми винагород і визнання результативності роботи.

Тож важливо визначити збалансований набір показників, які відображали б усі аспекти надання послуг. Здебільшого базовими одиницями вимірювання є такі:

- вартість та обсяг коштів, витрачених на придбання певного виду ресурсів;

- витрати та ресурси (наприклад людські ресурси, матеріали, приміщення), що їх організація використовує для надання послуг;

- кількісні величини обсягу наданих послуг, які відповідають певним якісним вимогам (скажімо, кількість послуг, наданих сім'ям);

- результати та наслідки, які принаймні частково зумовлені тим, що організація надавала ті чи інші послуги. Результати можуть мати коротко-, середньо- чи довгостроковий характер (наприклад відсоток сімей, які отримали послуги, від загальної кількості сімей, які проживають у територіальній громаді) [22].

Отже, у процесі впровадження інструменту управління результатами, поряд із плануванням, високо цінуються виконання планів (оперативне управління) і контроль як рівноправні етапи процесу управління. Творчий підхід, обов'язковість виконання планів і наполегливість також є істотними рисами управління результатами. Пріоритетним напрямом в управлінні результатами можна вважати й уважне ставлення до випадковостей поряд із запланованими й очікуваними результатами. Опираючись на отриманий результат, органам місцевого самоврядування необхідно робити відповідні висновки для вдосконалення діяльності органу й кожного окремого працівника. Таким чином, особлива увага приділяється питанням удосконалення персоналу, оцінки його роботи й системи заохочення, здійснюється збалансований розвиток організації в цілому, а також кожного окремого працівника.

Висновки

У процесі дослідження виявлено, що результативність характеризує досягнення системою управління встановлених цілей, які орієнтовані на чітко визначені результати діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування.

Установлено, що управління результатами діяльності пов'язує стратегічні цілі та мету надання послуг органом місцевого самоврядування з діяльністю та персоналом. Доведено, що управління за результатами становить системний підхід до ефективного управління, який має такі найважливіші складники, як: встановлення цілей органу місцевого самоврядування щодо надання якісних послуг та узгодження завдань між структурними підрозділами, а також з індивідуальними робочими планами працівників; розробка та використання відповідних показників результативності роботи; оцінка досягнень та визначення потреб у навчанні та розвитку посадових осіб місцевого самоврядування; застосування здобутих знань для модифікації цілей і методів, якщо цього вимагатимуть обставини. Таким чином, у процесі управління за результатами здійснюється збалансований розвиток організації в цілому, а також кожного окремого працівника.

Перспективи подальших досліджень. Проблема розробки інструментів та алгоритму запровадження методології управління результативністю в діяльність органів публічного управління у сфері соціального захисту населення потребує досконалого дослідження та подальшої розробки.

Список використаних джерел

1. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / Б. Аверьянов. - К.: Наук. думка, 1979. - 150 с.

2. Городенко Л. Основні шляхи взаємодії районних адміністрацій та районних рад у вирішенні питань регіонального соціально-економічного розвитку / Л. Городенко // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 2. - 75-76.

3. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметничного підходу / Г. А. Дмитренко. - К.: ІЗМН, 1996. - 140 с.

4. Дробуш І. Компетенційні спори між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями і шляхи їх вирішення / І. Дробуш // Упр. сучас. містом. - 2001. - № 4-6 (2). - С. 68-71.

5. Drucker P. F. Management: Tasks, Responsibilities, Practicies / P. F. Drucker. - N.-Y.: Harper L Rom, 1974.

6. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности / Г. Эмерсон. - М.: Экономика, 1972. - С.144-145.

7. Коваль О. Місцеві органи державної виконавчої влади: структура, повноваження та компетенція в умовах регіоналізації України / О. Коваль // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 2. - С. 82-86.

8. Крайник О. Стратегічне планування економічного розвитку регіону / О. Крайник // Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства: матеріали щоріч. наук.-практ. конф., Львів, 22 січ. 2002 р. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. - С. 267-272.

9. Коржова О. М. Професійна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності державної служби в Україні / О. М. Коржова // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: зб. наук. пр. / за заг. ред. В. М. Князєва. - К.: Вид- во УАДУ, 2000. - С. 270-275.

10. Кхол Й. Эффективность управленческих решений: пер. с чешс. / Й. Кхол. - М.: Прогресс, 1975. - 165 с.

11. Луговий В. І. Державне управління як галузь професійної діяльності академічної підготовки, наукових досліджень / В. І. Луговий, В. М. Князєв // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 3-4. - С. 9-12.

12. Луговий В. І. Реформування системи підготовки управлінських кадрів / В. І. Луговий // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 4. - С. 100-105.

13. LikertR. New patterns of management / R. Likert. - N. Y.: Mc. Graw - Hill, 1961. - Р. 125.

14. Надолішній П. Стиль державного управління: сутнісні характеристики і резерви раціоналізації / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 10. - С. 208-219.

15. Оболенський О. Ю. Методика проведення функціонального аналізу діяльності органів державної влади з урахуванням доцільності надання ними послуг / О. Ю. Оболенський, В. М. Сороко. - К.: НАДУ, 2009. - 39 с.

16. Олуйко В. Проблеми реформування регіональної кадрової політики / В. Олуйко // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 2/1. - С. 333-338.

17. Райт Г. Державне управління / Г. Райт; пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. - К.: Основи, 1994. - 191 с.

18. Ребкало В. Українське політичне управління: деякі сучасні риси / В. Ребкало, Б. Гаєвський // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 2. - С. 169-177.

19. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / кол. авт.; наук. кер. В. В. Цвєтков. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.

20. Саламатов В. Проблема розуміння ефективності діяльності державних службовців / В. Саламатов // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: зб. наук. пр. / за заг. ред. В. М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 82-89.

21. Серьогін С. Впровадження міжнародного досвіду владно-партійної взаємодії як напрям удосконалення державного управління в Україні / С. Серьогін, В. Баштанник // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 2.- С. 40-49.

22. Управління за результатами діяльності в місцевих органах влади: метод. посіб. / за ред. В. М. Гната. - К., 2007.

23. Шаров Ю. Методико-технологічне забезпечення стратегічного планування в муніципальних утвореннях / Ю. Шаров // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 169-177.

24. Якубовський О. П. Шляхи вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів / О. П. Якубовський // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2000. - С. 65-74.

25. Якунин В. И. Теоретические аспекты проблемы эффективного государственного управления / В. И. Якунин, С. С. Сулакшин, А. Н. Тимченко // Власть. - 2006. - № 8. - С. 7-14.

Размещено на Allbest.ru