Основні засади державного регулювання спортивно-оздоровчих послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні засади державного регулювання спортивно-оздоровчих послуг

Процес формування якісно нової моделі господарської діяльності з організації та надання спортивно-оздоровчих послуг відбувається одночасно з пошуком можливих способів руху до неї. Колишня практика їх організації переважно шляхом державного фінансування, не відповідає новим соціально-економічним умовам, а підприємницька діяльність у цій галузі перебуває на початковій стадії свого формування і розвитку, що вимагає проведення наукових досліджень, які мають за мету вдосконалення теоретичної бази для організації ефективної системи управління в спортивно-оздоровчій сфері. Основними завданнями фізичної культури і спорту в Україні є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві [1, с. 57].

Зростання значення соціального чинника в житті українського суспільства, визначення перспектив його розвитку вимагають наукового осмислення змісту та результатів політики держави в галузі фізичної культури і спорту. Одним з інститутів, що дозволяє здійснити перехід від простого перерозподілу до політики розвитку, до створення умов для самозабезпечення, саморозвитку сім'ї та окремих громадян, наданню їм дієвої допомоги у реалізації власних можливостей, є ринок спортивно - оздоровчих послуг.

Істотний внесок у розвиток теорії та практики державного регулювання розвитку спортивно-оздоровчої сфери зробили такі вчені: Е.О. Дружиніна, М. І. Золотов, В.В. Кузін, М. Є. Кутепов, В.М. Лабскир, О. І. Любієв, О.В. Маліков, Н.Д. Нікольська та інші.

Галузь фізичної культури та спорту є предметом численних досліджень, які проводилися протягом останніх десятків років в Україні та за кордоном. Перспективи і тенденції розвитку підприємництва в галузях сфери послуг в умовах ринкової економіки, питання вдосконалення організаційно-економічного управління та державного регулювання діяльності, у тому числі і підприємницької, в системі фізичної культури та спорту досліджуються в роботах Д.Л. Гадайчука, В.В. Галкина, О.О. Кузьменко, А. Павелко, А. Плошинської, Є. Приступи, Г.Н. Серикова та інших.

Не зважаючи на наявність значної кількості досліджень в даній галузі, багато питань, зокрема, стосовно факторів, які визначають особливості державного регулювання спортивно-оздоровчих послуг, залишаються слабо дослідженими.

Метою написання статті є аналіз стану державного регулювання спортивно-оздоровчих послуг в Україні. Ціллю дослідження виступає обґрунтування ефективних шляхів покращення державного регулювання спортивно-оздоровчих послуг на основі проведеного аналізу.

У сучасному світі посилюється усвідомлення ролі фізичної культури і спорту як чинника вдосконалення природи людини і суспільства. Здоровий спосіб життя в цілому, фізична культура і спорт зокрема, стають соціальним феноменом, об'єднуючою силою і національною ідеєю, що сприяє розвитку сильної держави і здорового суспільства. В Україні ухвалений Закон «Про фізичну культуру і спорт», розроблені регіональні програми залучення різних груп населення до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

Сутність ринку спортивно-оздоровчих послуг визначається виходячи з економічних відносин, з формування і розвитку людського капіталу індивідуума, що дозволяє йому вигідніше використовувати свій трудовий потенціал, збільшуючи дохід. Специфіка спортивно-оздоровчих послуг дозволяє розглядати їх як вид діяльності, пов'язаний з впливом на людину з метою формування та розвитку людського капіталу, а також як форму блага - людський капітал і його складові (освіта, здоров'я і фізична культура).

Незважаючи на політику держави зі створення національної системи фізичної культури і спорту, вона не може утримати у фокусі своєї політики багато аспектів підтримки і зміцнення здоров'я населення. Фізична активність і фізична підготовка населення продовжують залишатися на низькому рівні.

Основна причина виявлених недоліків державного регулювання спортивно - оздоровчою сферою - недооцінка органами управління соціальної та економічної ролі цього виду діяльності. Аналіз законодавства у галузі регулювання фізичної культури і спорту показує, що відсутні наукове, методологічне і організаційно-управлінське забезпечення ринку спортивно-оздоровчої сфери, не визначена компетенція організацій різного ієрархічного рівня в питаннях формування ресурсної бази спортивних споруд.

Управління розвитком ринку спортивно-оздоровчих послуг в регіонах України здійснюється в трьох напрямах: реорганізація структури управління, розробка нормативно-правової бази, перехід на програмно-цільове управління. Можна виділити наступні чинники, сприяючі вдосконаленню управління фізичною культурою і спортом в регіоні:

- формування системи фінансування, що охоплює бюджетні й позабюджетні джерела;

- поліпшення системи підготовки кадрів і науково-методичного забезпечення, формування інформаційної інфраструктури ринку;

- розширення міжнародної діяльності, інновації в муніципальних органах управління масовим спортом;

- формування цільових програм [3, с. 76]:.

Таким чином, ефективність регіональної політики розвитку надання спортивно - оздоровчих послуг вирішується за допомогою вдосконалення ресурсного забезпечення.

Основний принцип - вивчення потреб населення, як база для вирішення організаційних питань.

Формування законодавчої бази в плані ресурсного забезпечення зумовлює ефективний розвиток фізичної культури, а саме надання спортивно-оздоровчих послуг населенню. Державна політика у галузі регулювання ринку спортивно-оздоровчих послуг припускає:

- організаційну діяльність з проведення масових змагань і спортивно-оздоровчих заходів;

- підготовку фахівців високої кваліфікації [2, с. 227].

Мають бути закладені підвалини оптимізації економічних відносин між державою та суспільним сектором спортивно-оздоровчої сфери. Загальна економічна підтримка громадських організацій спортивної спрямованості з боку держави повинна бути дуже обмеженою. Водночас має формуватися система економічних відносин, яка б ґрунтувалась на принципі партнерства. Наприклад, центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту або органи місцевої влади на конкурсній основі можуть визначати виконавців проектів з конкретних проблем розвитку фізичної культури і спорту (фізкультурно-спортивні товариства, федерації тощо) й забезпечувати їх фінансування за рахунок коштів відповідних бюджетів. У цьому випадку економічні відносини між партнерами повинні врегульовуватися відповідними угодами, контроль за укладанням та виконанням яких може здійснюватися з боку суспільства.

Основні напрями державної політики у галузі регулювання розвитку ринку спортивно-оздоровчої сфери повинні ґрунтуватися на спільній діяльності фізкультурно - спортивних організацій, органів і установ освіти, охорони здоров'я, засобів масової інформації.

Необхідно забезпечити підготовку, перепідготовку і стимулювання діяльності громадських організаторів фізичної культури і спорту; інформаційне і пропагандистське забезпечення. Спортивно-оздоровча сфера повинна мати єдиний інформаційний простір (створення державної, регіональних і локальних інформаційних систем, розробка пропагандистських та інформаційних технологій з основних видів діяльності галузі). Управлінські заходи повинні ґрунтуватися на пріоритетності територіального принципу на основі суверенних прав і самоврядування місцевих спортивно-оздоровчих організацій, переорієнтації діяльності регіональних і місцевих спортивно-оздоровчих державних установ і громадських організацій з розвитку спорту вищих досягнень переважно на масовий розвиток ринку фізичної культури, спорту та спортивного туризму.

Цілями державного втручання у розвиток ринку спортивно-оздоровчих послуг повинні стати:

• забезпечення умов для задоволення потреб особи під час надання спортивно - оздоровчих послуг;

• підтримка громадського здоров'я і використання масового спорту як засобу профілактики неінфекційних захворювань;

• патріотичне виховання населення;

• реалізація соціальної функції галузі фізичної культури і спорту;

• підвищення продуктивності праці, поліпшення трудових ресурсів країни;

• покращення економічного добробуту країни.

Питання підвищення цінової і територіальної доступності послуг спортивно - оздоровчої сфери не повинні вирішуватися окремо від проблем контролю якості обслуговування [4, с. 160].

Організаційні принципи сучасного спорту можна розглядати як свого роду альянс між державним управлінням і бізнесом. Тому в сучасних умовах необхідно шукати найбільш оптимальні форми ефективної взаємодії держави і ринкових структур. Безпосередньо впливаючи на становлення, розвиток і ефективне функціонування індустрії спорту, держава має свої зовсім конкретні політичні, економічні і соціальні інтереси, які багато в чому пов'язані з тією особливою роллю, що спорт відіграє в сучасному суспільстві, впливаючи практично на всі сфери сучасного суспільства: політику, економіку, техніку, науку, освіту, мистецтво, засоби масової інформації, сферу дозвілля тощо. Тому держава повинна бути зацікавлена в розвитку як професійного, так і масового спорту.

Держава може активно впливати на формування попиту на спортивно-оздоровчі послуги. Пріоритетним напрямом впливу держави на попит є створення сприятливих умов для залучення до спортивної комунікації первинних споживачів послуг, тобто людей, які займаються фізичною культурою і спортом заради задоволення особистих потреб. З цією метою держава формує відповідний механізм впливу на суспільство, який включає філософські, морально-етичні, соціально-психологічні, економічні та інші засоби, які спонукають людей до активних занять фізичною культурою і спортом.

Тому у тих країнах, де державними засобами масової інформації активно пропагується здоровий спосіб життя, де реалізуються відповідні державні програми, де державні діячі публічно демонструють свою прихильність до занять фізичною культурою і спортом, існує велика ймовірність стабільного зростання інтересу до активних занять спортом. До загальних факторів зростання попиту на спортивно - оздоровчі послуги, на дію яких держава може активно впливати за допомогою правових та адміністративних методів регулювання, відноситься також висока якість послуг. Водночас високоякісні, а отже, дорогі спортивно-оздоровчі послуги є недоступними для всіх потенційних споживачів. Тому завдання держави полягає в тому, щоб виявляти групи населення, які не мають можливості долучитися до занять спортом через низьку купівельну спроможність, і допомогти їм задовольняти свої потреби у даному напрямку.

Отже, потрібне здійснення переходу від діючої системи державного регулювання до територіальної. Необхідно передбачити формування сприятливих умов для організацій, які беруть участь у програмах розвитку ринку спортивно-оздоровчих послуг, сприяють заняттям спортом своїх співробітників, вкладають грошові кошти у спорт. Тим більше, як показує регіональна практика, при дотриманні пріоритету масового спорту, розподілі спорту вищих досягнень і спорту для всіх, створюються умови для формування адекватного попиту ресурсної бази.

Проведений аналіз державного регулювання ринку спортивно - оздоровчих послуг доводить об'єктивну необхідність впливу держави на процеси становлення, розвитку та ефективного функціонування індустрії спорту як повноцінного інституту ринкової економіки. Ще раз підкреслимо, що держава має бути однаково зацікавлена у розвитку всіх сегментів індустрії спорту (професійного, оздоровчого, масового, студентського, дитячого і ін.) для реалізації своїх конкретних політичних і економічних інтересів, а також найважливіших соціальних потреб.

Таким чином, в сучасних умовах держава відіграє значну роль у забезпеченні ефективного функціонування індустрії спорту. Активна політика держави у даній сфері обумовлюється її інтересами, які полягають у тому, аби створити умови для збереження генофонду країни шляхом залучення населення до здорового способу життя, забезпечити сприятливі умови для відтворення сукупної робочої сили, використати досягнення вітчизняних спортсменів на престижних міжнародних змаганнях з метою створення та підтримання позитивного іміджу країни, виховання патріотичних почуттів у громадян.

Удосконалення економічних основ ринку спортивно-оздоровчої сфери в Україні сьогодні є однією з пріоритетних завдань держави та суспільства вцілому. В умовах тривалого періоду політичної нестабільності важливо розставити правильні акценти у використанні обмежених ресурсів суспільства з метою вирішення пріоритетних завдань розвитку досліджуваної сфери.

Враховуючи соціальну значущість спортивно-оздоровчої сфери, зростання її ролі у вирішенні соціальних проблем суспільства, необхідно, щоб органи державного управління та господарські організації переглянули ставлення до фізичної культури й спорту як до витратної галузі та усвідомили її високу економічну ефективність. Основне завдання, що стоїть сьогодні перед спортивно-оздоровчим ринком України, - це побудова ефективної системи державного регулювання, правового регулювання та контролю за відносинами в цій сфері, яка буде адекватною сучасним ринковим умовам і базуватиметься на комплексі ефективних сучасних правових норм.

Список використаних джерел

спортивний оздоровчий державний послуга

1. Галкин В.В. Экономика спорта и спортивный бизнес: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / В.В. Галкин. - М.: Кнорус, 2006. - 291 с.

2. Кузьменко О.О. Реалізація державної програми у сфері фізичної культури і спорту/ О.О. Кузьменко // Науковий вісник молодих вчених. - 2010. - Вип. 1 (1). - С. 225-229.

3. Павелко А. Спорт як специфічний об'єкт державної політики / А. Павелко // Актуальні проблеми державного управління. - 2007. - Вип.1 (27). - С. 76-82.

4. Площинська А. Розвиток державної політики в галузі фізичної культури та спорту в сучасній Україні / А. Плошинська // Молода спортивна наука України. - 2008. - Вип. 12, Т. 2. - С. 158 - 162.

Размещено на Allbest.ru