Медіація у кримінальному процесі Сполученого Королівства Великої Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіація у кримінальному процесі Сполученого Королівства Великої Британії

У статті досліджено досвід застосування медіації на прикладі Великобританії, країни, яка першою в Європі почала запроваджувати цю процедуру. Розглянуто основні причини появи медіації та її історичні віхи розвитку. Проаналізовано два типи медіації - поліцейську та судову.

Україна не залишалась осторонь сучасних тенденцій. У Кримінальному процесуальному кодексі України містяться особливі процедури кримінального провадження. Однією з них є провадження на підставі угод, а саме на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Ця угода-новела кримінального процесуального законодавства, що потребує її вивчення, у тому числі на досвіді Великобританії, яка вперше в Європі її запровадила.

Англійська модель правосуддя полягає в наявності вибору тільки між двома традиційними варіантами реакції держави на вчинений злочин, виходячи з його небезпеки для суспільства. Перший варіант - це офіційне кримінальне переслідування особи, результатом якого має бути покарання як юридичний наслідок вчинення злочину. Другий варіант - це відмова від кримінального переслідування особи, тобто фактично залишення порушення кримінально-правової норми без будь-якої реакції з боку держави.

Не бажаючи відмовлятися від принципу доцільності, але розуміючи, що бездіяльність держави не може бути центральним елементом будь-якої кримінальної політики, англійська юриспруденція почала пошук «третього шляху», одним з яких є впровадження процедури медіації [2, с. 56].

Це перша країна в Європі, яка почала застосовувати програми відновного правосуддя, у тому числі й медіацію [3, с.107]. її концепція була запозичена в кінці 70-х - початку 80-х років, коли була отримана інформація про медіаційні проекти в США, Канаді, Австралії. Приблизно в цей період норвезький кримінолог Н. Крісті опублікував програмну статтю, яка відіграла важливу роль в становленні та розповсюдженні процедури медіації [5, с. 23].

Однією з основних причин появи медіації стало прагнення повноцінно залучити потерпілого у вирішення кримінально-правових конфліктів, оскільки у традиційній системі кримінальної юстиції він майже повністю усунений від активної участі в процесі та його думка майже не враховується при винесенні кримінально-процесуальних рішень, у тому числі тих, які пов'язані з відшкодуванням йому заподіяних злочином збитків.

У Великобританії склалася класична конструкція медіації, яка полягає в тому, що конфліктуючі сторони з дозволу вповноважених державних органів намагаються вирішити свій конфлікт поза рамками кримінальної юстиції, залучаючи до їх примирення третіх осіб, найчастіше представників громадських утворень, орієнтованих на попередження злочинності або боротьбу з нею. У разі успішно проведеної медіації обвинувачений відшкодовує шкоду в тій формі, яка прийнятна для потерпілого - у формі вибачення, сплати грошової суми, виконання робіт на користь суспільства або потерпілого тощо.

Серед родоначальників цієї процедури варто відзначити Джона Хардінга (проект в Ковентрі) та президента Асоціації допомоги в ресоціалізації засуджених Мартіна Райта (проект у Вульверхемптоні). У 1981 році Національна асоціація підтримки потерпілих публікує документ «Перший огляд британського розвитку медіації», а в 1984 р. створюється нова громадська організація - Форум за ініціативи щодо репарації та медіації (FIRM), яка нещодавно була перейменована в «Медіацію Великобританії» (Mediation U. К.), що здійснювала координацію регіональної практики застосування медіації [1, с.107]. Крім того, ініціативи щодо впровадження медіації здійснюють такі громадські організації, як Національна асоціація підтримки та ресоціалізації правопорушників, «Віч на віч» (м. Йорк). їх діяльність привернула увагу з боку Міністерства внутрішніх справ, яке почало надавати організаційну та фінансову підтримку відповідним проектам. Ці проекти фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також благодійних організацій (наприклад, Благодійний фонд Джозефа Роунтрі).

У 1988 році Міністерство внутрішніх справ Великобританії видало документ під назвою: «Покарання, ув'язнення та суспільство», де, зокрема, передбачено, що тюремне ув'язнення обмежує свободу злочинців, проте, у той же час, обмежує їх відповідальність, оскільки вони уникають можливості бути поставленими перед лицем заподіяної ними шкоди та її компенсації. У цьому контексті медіацію як альтернативу офіційному судочинству можна вважати визнаним напрямом кримінальної політики [4, с. 68].

Залежно від стадії кримінального судочинства можна виокремити два типи медіації: поліцейську та судову.

Перші кроки щодо застосування поліцейської медіації проводились в Екзе- тері, Кумбрії, Сандвелі. Спочатку вона застосовувалася винятково в справах неповнолітніх, проте з 1986 р. в Іпсвічі та Саффолку [6, с. 56] створюються перші програми медіації, що стосуються усіх осіб старших 17 років [1, с.108].

Суть поліцейської медіації полягає в тому, що поліція перед ухваленням рішення про початок кримінального переслідування може передати матеріали справи в службу медіації, яка зазвичай складається з членів служби пробації, представників відповідних громадських організацій, а іноді й самих поліцейських. Служба медіації організовує та проводить процедуру примирення, яка полягає в зустрічі медіатора з сторонами конфлікту для пошуку компромісу. Проведення спільної зустрічі не обов'язкове і може відбутися за умови досягнення попередньої угоди про відшкодування шкоди потерпілому, що полягає в сплаті грошової суми, письмових або усних вибаченнях, громадських роботах тощо.

У разі успішно проведеної медіації, а саме укладення угоди між сторонами, поліція відмовляється від кримінального переслідування, обмежуючись звичайним попередженням в офіційній (formal) або неофіційній (informal) формі. Якщо ж особа не виконує умов угоди, то в такому разі потерпілому може бути надано юридичну допомогу для пред'явлення позовних вимог у порядку цивільного судочинства.

Конкретні умови застосування поліцейської медіації мають свої нюанси в різних графствах. Зокрема в Нортгемптонширі, де медіацією займається спеціальне бюро для повнолітніх (adult reparation bureau), проведення медіації залежить від оцінки п'яти критеріїв [2, с. 72]: 1) характер та тяжкість злочинного діяння; наявність публічного інтересу по справі;

2) наявність достатньої сукупності доказів для визнання особи винного у випадку, якщо справа буде розглядатися в суді;

3) визнання самою особою всіх обставин справи, у тому числі власної вини; 4) потреби потерпілого.

Судова медіація (досвід Ковентрі, Лідсу) застосовується для всіх категорій кримінальних справ. Вона тісно пов'язана з англійською процесуальною особливістю, а саме можливістю відкладення судом при розгляді будь-якої справи проголошення остаточного вироку й призначення покарання після того, як особа визнана винною. Тобто між розглядом питання про винність і питання про покарання має місце, як правило, досить тривалий проміжок часу (у межах двох місяців), метою якого є збір інформації про особистість винного, а також рішення деяких інших процесуальних завдань. Протягом цього проміжку часу компетентна громадська організація намагається виступити посередником між потерпілим і засудженим, переконуючи останнього в необхідності добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну злочином. У разі успішного проведення процедури медіації, підписання й виконання відповідної угоди суддя майже завжди враховує подібну обставину при визначенні міри й розміру покарання.

Цікаву особливість має досвід Лідсу, де питання про використання медіації принципово повинно бути вирішене до початку судового розгляду. Тут спеціальна служба медіації відбирає з відповідних судів справи тільки тих осіб, які згодні на застосування примирних процедур. За статистичними даними, протягом перших двох років існування програми в м. Лідс було передано 272 справи: 201 з Суду Корони (Crown Court), 62 з магістратських судів (Magistrates Court) та 9 справ з Суду зі справ неповнолітніх (Juvenile Сourt). Майже половина з них - це справи про крадіжки (bulgary). У третині переданих справ була проведена процедура медіації. У наступні роки цей показник збільшився і становить майже 50 % від загальної кількості справ, що були направлені до організації [9, с. 5].

Водночас ця цифра здається не досить вражаючою, враховуючи розвиток програм медіації та їх підтримку. Можливо, це пояснюється тим, що більшість проведених процедур медіації здійснювалося шляхом непрямого методу (indirect). Це може пояснюватися: 1) небажанням потерпілого безпосередньо зустрічатися з особою, що вчинила злочин; 2) небажанням медіатора проводити пряму зустріч, можливо, завдаючи цим дискомфорт для потерпілого; 3) більшою зацікавленістю медіаторів у непрямій медіації, оскільки це дає їм можливість взяти контроль над справою.

Перевагою прямої медіації є, звичайно, економія фінансових ресурсів на її проведення, а також вона має більший ефект впливу на особу, що вчинила злочин, тим самим зменшуючи рецидив. Тому склалася практика, згідно з якою пряма медіація може бути проведена, якщо цього бажає правопорушник і є згода потерпілого, а також висновок медіатора, що проведення процедури можливе та безпечне. Крім цього, потерпілому повинна бути надана повна інформація про позитивні та негативні сторони такої зустрічі.

Досліджуючи процедуру медіації в англійській практиці, необхідно звернути увагу на широке залучення громадських організацій, що пропонують послуги медіатора. У Великобританії не існує спеціально уповноваженого органу для проведення медіації. Головною організацією, яка надає послуги медіаторів, є національна організація «Медіація Великобританії» (Mediation UK), що здійснює навчання, акредитацію медіаторів, координацію та керівництво медіаційною діяльністю. Медіатори поділяються на професіоналів, які працюють на постійній основі, та на добровольців, що проводять медіацію безоплатно у вільний від роботи час На другому місці - «Консорціум з відновного правосуддя» (Restorative Justice Consortium). Вартим уваги є проект «Thames Valley», який був впроваджений в 1998 році та стосувався спочатку злочинності неповнолітніх, а згодом і всіх категорій осіб.

Підготовка медіаторів полягає в проходженні базового тренінгу з проведення програм примирення, який проводять незалежні тренери або офіцери поліції.

Якщо оцінювати процедуру медіації в цілому, то вона розглядається англійськими юристами позитивно і вважається важливим етапом на шляху до перегляду цілей та завдань кримінальної юстиції, які повинні бути більш компенсаторними та менш каральними.

Слід вказати, що застосування медіації здійснюється з метою [7, с. 3]: задоволення потреб потерпілого; забезпечення відшкодування збитків потерпілому; реінтеграції осіб, що вчинили злочин, у своїх громадах; запобігання та/або скорочення ризику подальшої злочинності; зниження ймовірності майбутніх конфліктів між потерпілими та особами, що вчинили злочин; забезпечення потреб осіб, що вчинили злочин; залучення зміцнення сім'ї; залучення/зміцнення громади; забезпечення справедливого реагування на злочин.

Медіацію можна застосовувати на будь-якій стадії кримінального процесу, у тому числі і після винесення вироку, оскільки це дозволить ефективно реінтегрувати засудженого у соціальну спільноту, не відриватиме його від місцевої громади, а також надасть можливість здійснення контакту між ним та потерпілим з метою компенсації останньому завданого збитку та відновлення його внутрішньої рівноваги [8, с. 444].

Аналізуючи досвід Великобританії в питанні застосування медіації у кримінальних справах, зауважимо таке. Позитивною є можливість проведення медіації у будь-якій кримінальній справі та на будь-якій стадії кримінального процесу, у тому числі і після винесення вироку. Зазначена позиція підтверджує пріоритет відновної складової кримінального процесу над каральною, а також пріоритет прав людини над інтересами держави.

Саме така позиція має бути передбачена і в Україні в частині застосування медіації до широкого кола кримінальних справ, а також і після винесення вироку, що сприятиме ефективній реінтеграції засудженого у соціальну спільноту.

кримінальний медіація правовий

Список використаної літератури

1.Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном английском праве [Текст] / Л. В. Головко // Правоведение. - 1998. - № 3. - С. 103-112.

2.Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию как форма процессуальной дифференциации (современные тенденции развития) : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.09 / Л. В. Головко. - М. : РГБ, 2003. - 463 с.

3.Землянська В. В. Запровадження медіації у кримінальне судочинство України [Текст] /

B.В. Землянська // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 6. - С. 107-111.

4.Яковець І. С. Медіація на стадії виконання покарання як показник виправлення засуджених та засіб забезпечення деяких напрямків державної політики України у сфері виконання кримінальних покарань [Текст] / І. С. Яковець // Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи : міжнар. конф., 20-21 квітня 2006 р. : тези доповіді. - К., 2006. - С. 69-72.

5.An Exploratory Evaluation of Restorative Justice Schemes [Текст] / D. Miers, K. Sharpe,

C.Hale, T. Newburn. - Home Office Policing and Reducing Crime Unit, 2001. - 194 p.

6.Christie N. Conflicts as property / N. Christie // Restorative Justice : Critical Issues [Текст] / [ed. by E. McLaughlin, R. Fergusson, G. Hughes. and L. Westmarland]. - London : Sage, 2003. - P. 21-31.

Размещено на Allbest.ru