До питання визначення поняття "охорона праці" за трудовим правом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Кафедра правознавства

До питання визначення поняття «охорона праці» за трудовим правом України

кандидат юридичних наук, доцент

Ю.Ю. Івчук

Анотація

Досліджено поняття «охорона праці» та розкрито його зміст в сучасних умовах господарювання. Обґрунтовано, що поняття «охорона праці» необхідно розглядати в широкому і вузькому значенні. Пропонується визначати термін «охорона праці» залежно від контексту як: а) принцип трудового права; б) право працівника на безпечні умови праці; в) правовий інститут трудового права; г) наукову дисципліну. Аргументовано, що зазначене поняття має також соціальне, економічне та правове значення, а також є об'єктом організаційно-управлінських відносин трудового колективу (відповідного профспілкового органу) з роботодавцем й соціально-партнерських відносин на національному, галузевому та регіональному рівнях.

Ключові слова: охорона праці, безпека життя і здоров'я, принцип трудового права, право працівника на безпечні умови праці, правовий інститут, наукова дисципліна.

Аннотация

Исследовано понятие «охрана труда» и раскрыто его содержание в современных условиях хозяйствования. Обосновано, что понятие «охрана труда» необходимо рассматривать в широком и узком смысле. Предлагается определять термин «охрана труда» в зависимости от контекста как: а) принцип трудового права; б) право работника на безопасные условия труда; в) правовой институт трудового права; г) научную дисциплину. Аргументировано, что указанное понятие имеет также социальное, экономическое и правовое значение, а также является объектом организационно-управленческих отношений трудового коллектива (соответствующего профсоюзного органа) с работодателем и социально-партнерских отношений на национальном, отраслевом и региональном уровнях.

Ключевые слова: охрана труда, безопасность жизни и здоровья, принцип трудового права, право работника на безопасные условия труда, правовой институт, научная дисциплина.

Annotation

The notion of the labor protection has been investigated and its contents in the modern conditions of the economic have been revealed. The Constitution of Ukraine in thep. 4 of article 43guarantees to every worker the right of adequate safe and healthy working conditions. This means the providing of safe and healthy working conditions, prevention of accidents at work and occupational diseases, the elimination of any harmful production factors and their influence on the health of workers is one of the priorities of the Ukrainian state. And it should provide the main Institute employment law Institute of labour protection, which of course is systemic in nature and covers a broad range of complex issues on creation of safe working conditions of workers in different directions. It has been given grounds that the notion of the «labor protection» should be considered in the broad and narrow sense. In the broad sense it should be considered as a consensual comprehensive system of safety of life and health of the hired employee in the process of the performance of his/her employment duties assigned to him/her. In the narrow legal interpretation, it is as the specific legal institute of labor law uniting norms directly aimed to the certain ensuring of the conditions of work which are safe both for employees' life and health.

It has been proposed to give definition of the term “labor protection” depending on the context as follow: a) principle of labor law; b) right of an employee to the safe conditions of work; c) legal institute of labor law; d) scientific discipline. It has been argued that above mentioned notion has also social, economic and legal meaning. The social value of health is that it promotes health workers from harmful and dangerous production factors. Economic value is realized in productivity growth, the economic recovery and increase production. The legal value of health is in the legal regulation of work based on the severity of the working conditions, the physiological characteristics of the female body, the body of the minor and the state of capacity of persons with disabilities, etc. It is also the object of the organizational and management relations of the labor collective (of the corresponding trade union body) with the employer and the social and partner relations at the national, branch and regional levels.

Keywords: labor protection; safety of life and health, principle of labor law; right of an employee to the safe working conditions; legal institute; scientific discipline.

З прийняттям Конституції України розпочався якісно новий етап розвитку суспільства, основними ознаками якого є демократія, політичний та економічний плюралізм. Головним завданням діяльності органів державної влади в сучасних умовах стало забезпечення прав і свобод людини та громадянина, що потребує оновлення всієї правової системи, приведення її у відповідність до норм Основного Закону та вимог міжнародного співтовариства. Слушною є думка О. А. Теличка, який переконливо довів першочерговість питання щодо адаптації трудового законодавства України у сфері охорони праці до європейських стандартів на шляху України до європейської спільноти і захисту соціально-трудових прав громадян України [14, с. 3--4]. У цьому процесі важливу роль повинно відіграти реформування вітчизняного трудового законодавства. Зміни, що відбулися останнім часом у соціально-економічній сфері, привели до появи нових можливостей для громадян у царині застосування ними своїх здібностей до праці, у процесі реалізації якої законодавство повинно максимально забезпечувати безпеку виробництва. Адже небезпека -- це явища, об'єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдати шкоди здоров'ю й життю людини, життю працівника конкретного підприємства або суспільству в цілому (наприклад, у разі техногенної катастрофи в результаті невиконання приписів з охорони праці). Небезпека виявляється внаслідок дії на людину небезпечних і небажаних факторів. Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє її значення по-своєму. За певних умов небезпека може реалізуватися в небезпечну подію і перейти в надзвичайну ситуацію [6, с. 28]. І саме на трудове законодавство покладено надзвичайно важливе і складне завдання обґрунтувати й виробити єдині критерії у сфері охорони праці з урахуванням міжнародного досвіду і міжнародних стандартів та визначити системний підхід щодо визначення самого поняття «охорона праці».

В умовах кардинальних змін економічних засад українського суспільства особливої актуальності набуває проблема вдосконалення правової регламентації відносин у сфері використання найманої праці, що може здійснювати як стимулюючий, так і гальмуючий вплив на процес соціально-економічних перетворень. Перед законодавством про працю нині стоїть складне завдання -- зробити правове регламентування праці соціально-справедливим, таким, що адекватно відображає реалії громадського життя, одночасно зберігши соціальне призначення трудового права, максимально захистивши інтереси працівника як найбільш уразливого суб'єкта трудового права, сторони трудового договору. Ця мета може бути досягнута лише за умови високої внутрішньої організації системи трудового права, несуперечності закладеного в її основу нормативно-правового матеріалу, максимально ефективного поєднання норм цієї галузі з юридичними приписами інших галузей права [13, с. 3--4]. Цей підхід дозволяє системно підійти до такого важливого інституту трудового права, як охорона праці, розглянути його змістовно і всебічно, забезпечити рівновагу прав працівників і роботодавців, баланс їх інтересів і інтересів держави як певного критерію, якому повинні відповідати всі нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері праці.

Проголошення незалежності України, перехід від адміністративно-командного регулювання економіки до ринкових відносин і здійснення господарської діяльності в ринкових умовах, та у зв'язку з цим реформування в цілому законодавства України, в тому числі трудового, стало позитивним поштовхом, спрямованим на забезпечення трудових прав працівників. Слід погодитись з О. М. Обушенком, який наводить переконливі аргументи, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства з переорієнтацією економіки та законодавства з охорони праці й забезпечення здоров'я працівників залишається ряд актуальних, невизначених у теоретичному й практичному планах питань у цій сфері. Так, до цього часу багато норм у сфері охорони праці регулюються законодавством, яке було прийняте ще за радянських часів, і відповідно мають застарілий характер; існує неузгодженість і «розпорошеність» нормативно-правових актів, що врегульовують організацію охорони праці на підприємствах, недосконалий механізм відповідальності за порушення вимог та положень з охорони праці, а це призводить до суттєвих ускладнень на шляху належної реалізації працівниками права на безпечні й здорові умови праці в процесі трудової діяльності. У трудовій сфері інколи ще не усунені дискримінаційні положення щодо умов праці окремих категорій працівників. Також слід підкреслити, що в сучасних умовах у сфері трудового права не можна залишити поза увагою зміщення акценту з боку врегулювання трудових правовідносин з виключно централізованого у бік договірного регулювання; перегляду правової природи та значення охорони праці в сучасних виробничих умовах з напряму «охорона праці» в бік «охорона здоров'я», а разом з тим і зміни змісту й призначення правовідносин з охорони праці в напрямі захисту здоров'я та збереження працездатності працівників [9, с. 7--8]. Неповне й застаріле регулювання відносин у сфері охорони праці є підґрунтям для більшої кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань працівників, втрати працездатності тощо. У свою чергу недосконалість науково-правової бази з питань охорони праці створюють умови для більш широкого застосування методів аналізу ризику з метою обґрунтування промислової безпеки [3, с. 12--18]. А це може призвести до певних зловживань з боку роботодавця в частині зменшення гарантій працівників щодо безпечних умов праці.

Питаннями щодо правового регулювання охорони праці різнобічно займались науковці, зокрема О. А. Абрамова, В. М. Андріїв, М. Й. Бару, Н. Б. Болотіна, Г. С. Гончарова, В. Я. Гоц, Д. В. Зеркалов,П. О. Ізуїта, М. І. Іншин, О. М. Обушенко, Р. З. Лівшиць, Л. О. Митюк, Р. І. Кондратьєв, К. М. Ткачук, О. І. Процевський, В. О. Процевський, С. М. Прилипко, П. Д. Пилипенко, О. А. Теличко, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, В. О. Чернобровка, І. І. Шамшина, О. М. Ярошенко та ін.

Мета статті -- визначення поняття «охорона праці» як сфери наукових знань та розкриття його змісту.

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, без якої неможливе існування будь-якої спільноти й процвітання будь-якого суспільства, неможливий розвиток будь-якої держави та її інституцій. Праця є певним і складним процесом, який відбувається між людиною і природою з використанням певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. При цьому слід акцентувати увагу, що в рамках правового поля під трудовою розуміється будь-яка діяльність (виробнича, наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Трудова діяльність -- це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність -- це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов'язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивності, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров'я працюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю [15, с. 3--4]. Складність полягає також у тому, що є певні загальновизначені стандарти у сфері охорони праці, а також існують особливості охорони праці у кожній конкретній галузі виробництва чи виробничої діяльності, а саме будівельній галузі [2], в гірничій галузі [4], в галузі освіти [8], в галузі телекомунікацій [1] тощо (наприклад, у сфері торгівлі існує загальна законодавча та організаційна основа охорони праці в Україні, поряд із цим запроваджуються особливі напрями забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці, техніка безпеки у торгівлі, пожежна безпека у галузі. Також існують специфічні питання економічного стимулювання охорони праці та ефективного управління нею при торговельній, комерційній та економічній діяльності, а також особливості методів і засобів забезпечення встановлених нормативів гігієни праці і виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки) [11, с. 3-7, 39-40, 75-80].

Конституція України в ч. 4 ст. 43 гарантує кожному працівнику право на належні, безпечні здорові умови праці. Це означає, що гарантування безпечних і здорових умов праці, попередження нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, ліквідація будь-яких шкідливих факторів виробництва і їх вплив на здоров'я й працездатність працівників є одним із першочергових завдань держави Україна. І саме це повинен забезпечити головний інститут трудового права -- інститут охорони праці, який, безумовно, має системний характер і охоплює широку низку складних питань щодо створення безпечних умов праці працівників у різних напрямах діяльності. Невипадково науковці наголошують, що охорона праці є одним із найважливіших понять трудового права України. Вказана категорія тісно пов'язана з різними галузями науки і техніки -- медициною, біологією, хімією, фізикою, механікою, електротехнікою тощо, тому займає особливе місце в системі трудового права України. В умовах науково-технічного прогресу поняття охорони праці охоплює широку систему заходів та засобів, які запроваджуються з урахуванням механізації й інформатизації виробництва [7, с. 13--14].

Законодавство України про працю гарантує працівникові дотримання всіх умов трудового договору, які були визначені працівником і роботодавцем при його укладенні, а також умов, які обумовлені законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Змінювати умови трудового договору сторони можуть тільки за взаємною згодою сторін, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому слід зазначити, що сторони трудового договору не можуть встановлювати умови у сфері охорони праці, які зменшують гарантії працівників у зазначеній сфері. Згідно зі ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Водночас роботодавець відповідно до ст. 31 КЗпП не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, тобто виходити за межі трудового договору. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір -- це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Створення безпечних і здорових умов праці забезпечується шляхом впровадження безпечних і здорових умов праці на виробничому рівні [12, с. 178]. Це також забезпечується наданням конкретних пільг окремим категоріям працівників. Так, наприклад, трудовим законодавством України передбачено для працівників, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, певні пільги, а саме: ця категорія працівників безкоштовно забезпечується лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. При роз'їзному характері роботи в зазначених умовах цим працівникам виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Працівники цієї категорії мають право на оплачувані перерви в роботі санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі й інші пільги і компенсації, передбачені законодавством. Протягом дії трудового договору роботодавець повинен не пізніше ніж за два місяці письмово інформувати працівників про передбачувані зміни виробничих умов і розмірів пільг і компенсацій, включаючи і надані додатково.

Однією з найважливіших умов, що забезпечує стабільну та безпечну трудову діяльність, є охорона праці. Г. С. Гончарова правильно наголошує, що охорона праці визначає широку, розгалужену систему, певну сукупність правових норм і правил, що встановлюють створення безпечних умов праці на виробництві, які спрямовані на попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, а також регулюючий нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, який відбувається за активною участю трудових колективів та профспілкових організацій [5, с. 5--6]. Праця як спільна діяльність здійснюється в економічних інтересах роботодавця та під його керівництвом (тобто є несамостійною і характеризує працівника як найману особу). Виходячи з цього, виникає необхідність захистити працівника від надмірної експлуатації з боку роботодавця та зобов'язати останнього створити безпечні умови праці. Працівник, у свою чергу, в процесі трудової діяльності повинен виконувати встановлені правила поведінки. охорона праця трудовий управлінський

За умов становлення ринкових відносин у державі, переходу від адміністративно-командних методів управління суспільними відносинами у сфері застосування праці до ринкових, плюралізму форм власності на засоби виробництва, правове регулювання охорони праці потребує нового концептуального підходу [10, с. 185]. Це зумовлено тим, що головною цінністю будь-якої цивілізованої правової держави є громадяни і в силу цього безумовним є пріоритет життя і здоров'я працівника порівняно з результатами виробничої діяльності. Проголосивши в Конституції України життя і здоров'я людини найвищою соціальною цінністю, гарантувавши йому право на відповідні, безпечні та здорові умови праці, держава тим самим взяла на себе обов'язок забезпечити всім громадянам захист їх здоров'я і життя у процесі трудової діяльності. Цей обов'язок полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, юридичні засоби охорони даного права, а також правові засоби захисту цього права у випадку його порушення [16, с. 3].

Термін «охорона праці» залежно від контексту означає: а) принцип трудового права; б) право працівника на безпечні умови праці; в) правовий інститут трудового права; г) наукову дисципліну.

Мета законодавства у сфері охорони праці -- створення таких правових норм, які будуть не тільки сприяти збереженню життя та здоров'я працівників у процесі їх трудової діяльності, а й гарантувати його. Для її досягнення потрібен механізм, за допомогою якого буде впроваджуватися в життя весь комплекс заходів щодо створення умов праці, що відповідають вимогам збереження життя та здоров'я працівників. Щоб такий механізм діяв, необхідно виробити державну політику в галузі охорони праці, в основу якої було б покладено турботу про життя та здоров'я працівника, й уповноважити відповідні державні й інші органи її реалізовувати.

Згідно зі ст. 4 Конвенції МОП 2006 р. № 187 «Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці» національна система охорони праці включає: а) законодавчі та інші нормативно-правові акти, колективні договори, у відповідних випадках, і будь-які інші акти з безпеки та гігієни праці; б) органи або відомства, відповідальні за питання безпеки та гігієни праці; в) механізми для забезпечення дотримання національних нормативно-правових актів, включаючи систему інспекцій; г) заходи, спрямовані на забезпечення співробітництва на рівні підприємства між його керівництвом, працівниками та їх представниками як основний елемент заходів профілактики на виробництві.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері охорони праці, є Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Поняття «охорона праці» необхідно розглядати в широкому і вузькому значенні. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Як вбачається, в цій нормі охорона праці розглядається законодавцем у широкому сенсі -- як узгоджена комплексна система безпеки життя і здоров'я найманого працівника у процесі виконання покладених на нього трудових обов'язків. Саме таке розуміння цього терміна забезпечує правильне тлумачення норм, які регламентують відносини працівника і роботодавця у сфері охорони праці. Якщо будь-який з її складників (правовий, соціальний, медичний, організаційний тощо) не виконується (або неналежним чином виконується), то в цілому не забезпечується і охорона праці, що в кінцевому рахунку порушує конституційні права людини. Таким чином, всебічна охорона праці може бути забезпечена за наявності та одночасної дії усіх її складових.

У вузькому юридичному тлумаченні термін «охорона праці» означає конкретний правовий інститут трудового права, який об'єднує норми, безпосередньо спрямовані на певне забезпечення умов праці, які є безпечними для життя і здоров'я працівників. Норми цього інституту покладають на роботодавця та його посадових осіб, певний комплекс конкретних обов'язків, виконання яких повинно забезпечити безпеку праці, збереження здоров'я, працездатності та життя людини в процесі реалізації її здатності до праці, оздоровлення та покращення умов праці. Інститут охорони праці є одним із фундаментальних інститутів трудового права.

Охорона праці має соціальне, економічне та правове значення. Соціальне значення охорони праці полягає в тому, що вона сприяє зміцненню (збереженню) здоров'я працівників від шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Економічне значення реалізується у зростанні продуктивності праці, підйомі економіки та збільшенні виробництва. Правове значення охорони праці полягає в правовому регулюванні роботи з урахуванням важкості умов праці, фізіологічних особливостей жіночого організму, організму неповнолітніх і стану працездатності інвалідів тощо. Крім того, питання охорони праці є об'єктом організаційно-управлінських відносин трудового колективу (відповідного профспілкового органу) з роботодавцем, а також соціально-партнерських відносин на національному, галузевому та регіональному рівнях.

Як зазначалося вище, інститут охорони праці має системний і багатоаспектний характер, а тому охорона праці має певну структуру й містить певні основні складові: певні юридичні та економічні гарантії працівника у різних галузях виробництва; правові норми трудового законодавства, які регулюють відносини у сфері охорони праці, виробничу санітарію, гігієну та техніку безпеки, а також протипожежний захист і захист у процесі використання електрообладнання.

Список використаних джерел

1. Батлук, В. А. Охорона праці в галузі телекомунікацій [Текст] : навч. посіб. / В. А. Батлук, Г Г Гогіташвілі, Р. В. Уваров, Т А. Смердова. -- Л. : Афіша, 2003. -- 320 с.

2. Батлук, В. А. Охорона праці у будівельній галузі [Текст] : навч. посіб. / В. А. Батлук, Г. Г. Гогіташвілі. -- К. : Знання, 2006. -- 550 с.

3. Володченкова, Н. В. Дослідження методів кількісного оцінювання ризику кількості вибухів на виробничих об'єктах [Текст] / Н. В. Володченкова, О. В. Хіврич, О. Г Левченко // Проблеми охорони праці, промислової та цивільної безпеки : зб. матеріалів дев'ятої наук.-метод. конф. 12--13 лист. 2013 р. -- К. : Основа, 2013. -- 290 с.

4. Голінько, B. I. Основи охорони праці [Текст] : підручник / В. І. Го- лінько. -- Д. : Нац. гірн. ун-т, 2008. -- 270 с.

5. Гончарова, Г С. Охорона праці [Текст] : текст лекцій / Г С. Гончарова. -- Х., 1995. -- 28 с.

6. Демиденко, Г П. Безпека життєдіяльності [Текст] : навч. посіб. / Г П. Демиденко. -- К. : НТУУ «КП1», 2008. -- 300 с.

7. Ізуїта, П. О. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук / П. О. Ізуїта. -- Х., 2008. - 177 с.

8. Катренко, Л. А. Охорона праці в галузі освіти [Текст] : навч. посіб. : 2-ге вид., доп. / Л. А. Катренко, І. П. Пістун. -- Суми : ВТД «Уні- версит. книга», 2004. - 304 с.

9. Обушенко, О. М. Правове регулювання охорони праці в Україні: проблеми теорії та практики [Текст] : монографія / О. М. Обушенко. -- К. : Хай-Тек Прес, 2014. -- 372 с.

10. Осокін, В. В. Охорона праці у торгівлі [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Осокін, Ю. А. Селезньова ; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Бара- новського. -- Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. -- 185 с.

11. Осокін, В. В. Охорона праці у торгівлі [Текст] : підручник / В. В. Осокін, Ю. А. Селезньова. -- Донецьк : ДНУЕ, 2008. -- 218 с.; Купчик, М. П. Основи охорони праці [Текст] : підручник / М. П. Купчик, М. П. Гандзюк. -- К. : Основа, 2000. -- 416 с.

12. Пилипенко, П. Д. Трудове право України [Текст] : навч. посіб. / П. Д. Пилипенко. -- К. : Істина, 2005. -- 208 с.

13. Прилипко, С. М. Трудове право України [Текст] : підручник / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. -- 4-те вид., перероб. і доп. -- Х. : Вид-во «ФІНН», 2011. -- 799 с.Теличко, О. А. Адаптація трудового законодавства України у сфері охорони праці до європейських стандартів [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. А. Теличко. -- Луганськ, 2011. -- 20 с.

14. Ткачук, К. Н. Основи охорони праці [Текст] : підручник / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Са- барно, О. І. Полукаров, В. С. Коз'яков, Л. О. Митюк ; за ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. -- К. : Основа, 2003. -- 403 с.

15. Шамшина, И. И. Правовые проблемы регулирования отношений в сфере охраны труда в современных условиях [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / И. И. Шамшина ; Восточноукр. Нац. ун-т им. В. И. Даля. -- Луганск, 2002. -- С. 3.

Размещено на Allbest.ru