Умовно-дострокове звільнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що питання визначення суті умовно-дострокового звільнення, а також підстави, умови та правові наслідки його застосування потребують комплексного дослідження. Також варто зазначити, що можливість дострокового звільнення від покарання створює у засуджених прагнення до виправлення та ресоціалізації.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є одним з різновидів звільнення від відбування покарання та є окремим інститутом, в якому безпосередньо знаходять своє відображення принципи кримінального права.

Історично умовно-дострокове звільнення за своєю правовою природою є комплексним, міжгалузевим інститутом, передбаченим статтями кримінального, кримінально-виконавчого і кримінально-процесуального законодавства. Вивчення історії розвитку інституту умовно-дострокового звільнення і аналіз законодавства дозволяє зробити висновок і про його заохочувальну правову природу, адже його застосування пов'язується з правомірною поведінкою засудженого, його ставленням до праці, навчання, виховних заходів, що проводяться в колонії.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання бере свій початок у 1842 році, коли вперше було застосоване на австралійській каторзі при англійській системі заслання. Після цього, даний інститут, перейшов і до законодавства Європейських країн та Північної Америки. На території сучасної України, інститут умовно-дострокового звільнення вперше застосовується за часів Російської Імперії у XIXстолітті. У кримінальному законодавстві, що діяло у ХІХ ст. на територіях сучасної Західної України (під час перебування їх у складі Австро-угорської імперії), також містився інститут умовно-дострокового звільнення від покарання.

Інститут умовно дострокового звільнення від відбування покарання, вивчали і розвивали, такі науковці-правознавці як І. Г. Богатирьов, І. Д. Перлов, Ю. М. Ткачевський,Л. В. Кузнецова, В. В. Скибицький,А. П. Гель,В. О. Глушков,О. М. Бандурка,А. З. Перелигін,В. М. Трубников,Г. В. Дровосєков,Л. Є. Орел,О. В. Дащенко, Т. А. Денисова, Б. С. Житнігор, С. І. Зельдов, Д. В. Казначеєва, О. Г. Колб, Л. В. Кузнєцова, А. А. Музика, Д.П. Водяникова, В.К. Дуюнова, М.А. Єфімова,Є. О. Письменський. З сучасних правознавців, можна згадати З.А. Астеміров, Ю.В. Баулін, В.М. Бурдін, Г.С. Гаверов, А.А. Горшенін, Н.О. Гуторова, Т.А. Денисова.

Окремо треба зазначити, що за період незалежності України, було захищено лише дві кандидатські дисертації на цю тему: О. В. Дащенко «Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх» (2009 рік) та Д. В. Казначеєва «Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання» (2011 рік). умовний достроковий звільнення кримінальний

Об'єктом даної курсової роботи є суспільні відносини, що становлять суть і зміст умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в кримінальному праві України.

Предметом курсової роботи є нормативно-правове регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Мета роботи - проаналізувати і дати характеристику умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні і в зарубіжних країнах.

Завдання курсової роботи:

1) дослідити становлення інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні;

2) дати характеристику умовно дострокового звільнення від відбування покарання у зарубіжних країнах;

3) охарактеризувати правове регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні;

4) дослідити застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і його скасування в Україні;

5) ознайомитися з умовно-достроковим звільненням від відбування покарання неповнолітніх;

6) з'ясувати проблеми застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні та запропонувати шляхи їх розв'язання.

Структура …



Розділ 1. Загальна характеристика умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

1.1 Становлення інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні

Від моменту виникнення кримінального права у сучасному розумінні пройшло не одне століття. За цей період, кримінальне право розвивалось і вдосконалювалось. Цьому сприяли багато факторів, від науково технічної революції та утворення ООН до загального розвитку системи покарання у світі. На сьогоднішній день, можна поміти хорошу тенденцію у кримінальному праві стосовно відбування покарання, яка застосовується у всіх розвинутих країнах. Вона полягає у наступному: зменшення і пом'якшення покарання, відмова від смертної кари, використання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання тощо.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. (Бажан 2005)

За час свого існування основні положення умовно-достроковогозвільнення зазнали багатьох змін. Погляд у минуле дозволяє більш глибоко і ретельно дослідити існуючі на сьогодні проблеми застосування умовно-дострокового звільнення [Скригонюк с.3].

На території сучасної України, вперше почали застосовувати умовно- дострокове звільнення від відбування покарання у ХІХ столітті в Російській Імперії. Тоді виникають різні форми умовного та безумовного звільнення від відбування покарання. Так, перші спроби реалізації ідей умовно-дострокового звільнення зустрічаються у нормативно-правових актах про організацію каторжних робіт та відбування покарання, призначеного вироком суду у виправних установах,таких як Устав про засланців 1822 року [3, с. 66Уложение о наказанияхуголовных и исправительных 1885 года. - СПб. : Изд-во Н. С. Таганцева, 1889. - 775 с.].

На думку А. А. Піонтковського, в основу організації відбування каторги була покладена думка про прогресивне відбування цього покарання. Засуджений розподілявся до випробного загону, звідти, після закінчення встановленого законом терміну, якщо подавав надію на виправлення та характеризувався як помірний, охайний та працьовитий засуджений, переводився до загону, де відбували покарання засуджені, що подавали надію на виправлення, де становище його полегшувалось.

Такому засудженому дозволялося жити не в острозі, а в кімнатах заводських майстерень, будувати власний будинок, одружитись, користуватися грошима. Вчинення такими особами нового злочину чи проступку призводило до повернення в острог [4, с. 85Пионтковский А. А. Условноеосвобождение. Уголовно-политическоеисследование / А.А. Пионтковский. - Казань : Типо-лит. ун-та, 1900. - 251 с.].

Слід зазначити, що ідея прийняття закону про умовно-дострокове звільнення в Російській Імперії підтримувалось багатьма вченими. Так, на другому з'їзді російської групи Міжнародної спілки криміналістів у 1890 році була прийнята резолюція, де умовно-дострокове звільнення визнане у «вищому ступені бажаною та необхідною мірою» для Росії, а третій з'їзд, який проходив у 1901 році повністю підтримав резолюцію попередників [5, с. 398Малиновский И. М. Лекции по историирусского права / И. М. Малиновский. - СПб. : Тип. Стасюлевича, 1915. - 488 с. ].

Насамперед, законодавець зазначав, що мета умовно-дострокового звільнення - розбудити й розвинути в особах, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, прагнення до самовиправлення шляхомнадання їм можливості скоротити термін відбування покарання бездоганною поведінкою під час перебування під вартою та утриманням від вчинення нових проступків за умови недопущення непристойного способу життя після звільнення з в'язниці [6, с. 721Законыуголовные / под ред. В. Н. Новикова, Д. С. Постоловского. -СПб. : Тип. Стасюлевича, 1910. - 672 с.].

Відповідно до нового закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовувалось до осіб, які відбувають покарання у виправних арештантських відділеннях, виправних домах або тюрмах, якщо вони відбули не менш трьох четвертих терміну покарання (формальна підстава), призначеного вироком суду та при цьому знаходились під вартою не менше шести місяців. Також, суттєвою умовою було те, що такий вид звільнення міг надаватися засудженим у тому випадку, якщо їхня зразкова поведінка під час ув'язнення давала достатні підстави припускати, що після звільнення вони будуть вести добропорядний спосіб життя (матеріальна підстава). Під час невідбутого строку покарання умовно-достроково звільнений постійно знаходився під наглядом місцевої громади патронату.

Отже, законодавець покладав на умовно-достроково звільнених перелік певних обов'язків, невиконання яких могло призвести до поновлення терміну невідбутої частини покарання і повернення особи до реального відбування покарання. Такі обов'язки можна поділити на основні та додаткові. До перших, насамперед, належить обов'язок не вчиняти нового злочину. Поряд із цим, звільнений зобов'язаний відповідно поводитись, тобто не дозволяти «непристойної поведінки», а саме:

1) пияцтва;

2) розпусти;

3) дармоїдства;

4) спілкування з розпутними людьми тощо.

Також на засудженого могли бути покладені додаткові обов'язки, а саме:

1) періодичне відвідування членів громади патронату, поліцейського відділення;

2) повідомлення останніх у разі зміни місця проживання, від'їзду до іншої місцевості, виконання певних видів робіт [6, с. 718Законыуголовные / под ред. В. Н. Новикова, Д. С. Постоловского. -СПб. : Тип. Стасюлевича, 1910. - 672 с.].

Таким чином, умовно-дострокове звільнення могло призвести як до позитивних наслідків, так і до негативних, в залежності від поведінки звільненого.

Інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання продовжив своє існування і в радянський період, особливо в перші роки його існування. Загальновідомий факт, що радянська влада робила все, щоб позбутися всього, що було пов'язане з Царською Росією, але навіть не зважаючи на це, вони не відмінили умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а навпаки активно його вписували у законодавство.

Наприклад у Декреті про суд № 1 від 25 листопада 1917 року судовій владі було надане право помилування, яке включало умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. [11 Декрет о суде № 1 от 25 ноября 1917 года // Собрание узаконений РСФСР, 1917. - № 4. ], а Положенням Народного комісаріату юстиції «Про дострокове звільнення» від 25 листопада 1917 року були встановлені правила дострокового звільнення осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі [12 Положение народного комиссариатаюстиции «О досрочномосвобождении» от 25 ноября 1917 года // Собрание узаконений РСФСР,1917. - № 4.].

На думку О. М. Носенко, першим законодавчим актом, що заклав основи застосування інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на Україні, є Постанова Народного Секретаріату України від 4 січня 1918 року «Про введення народного суду», яка встановлювала право суду застосовувати до засуджених помилування, дострокове звільнення, умовне засудження і відновлення їх у правах. На його думку, цей період тривав до кодифікації кримінального і процесуального законодавства та прийняття Основних начал Кримінального законодавства Союзу РСР 1924 року [13, с. 24 Носенко А. М. Изисторииразвития на Украинеинститутаусловно-досрочногоосвобождения от наказания / А. М. Носенко // Труды Всесоюзного научно-исследовательскогоинститута МВД СССР. -1972.- №22. - С. 21-26.].

Декрет «Про позбавлення волі, умовно-дострокове звільнення та умовне засудження», прийнятий Радою народних комісарів УРСР 12 листопада 1921 року встановлював два види дострокового звільнення від відбування покарання: умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну покарання більш м'яким видом. Умовно-дострокове звільнення передбачалось як повне звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі та виправних робіт. Цей вид звільнення від відбування покарання розповсюджувався на всіх засуджених, незалежно від характеру вчиненого злочину, наявності рецидиву, за умови правослухняної поведінки та фактичного відбуття половини призначеного строку вироком суду невідбутої частини покарання. Якщо раніше під час невідбутої частини покарання до умовно-достроково звільненого висувалась вимога не скоювати нового будь-якого злочину, то, відповідно до Декрету, цю вимогу було звужено до не вчинення звільненим під час невідбутої частини строку покарання тотожного або однорідного злочину [16 Декрет Советанародныхкомиссаров УССР от 12 ноября 1921 года«Про лишениесвободы, условно-досрочноеосвобождение и условноеосуждение» // Собрание узаконений УССР. - 1921. - № 23. -Ст. 680. ].

Кримінальний кодекс УРСР було прийнято у 1922 році, відповідно до нього, умовно-достроковому звільненню підлягали засуджені, які стали на шлях виправлення, але не раніше відбуття ними половини строку покарання [17 Уголовный кодекс УССР. - Изд. 2-е, офиц. - Харьков : НаркомюстУССР, 1922. - 100 с.].

У процесі зміни радянського законодавства можна помітити тенденцію поступового звуження, а згодом і відмови від практики застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Наслідком такої політики стала повна ліквідація цього інституту наказом НКВС СРСР 1939 року. Цей захід мав негативні наслідки при досягненні цілей покарання, послабив прагнення засуджених до виправлення, призвів до масових хвиль протесту. Так, скасування цього інституту призвело до суттєвого обмеження прав засуджених, позбавило їх стимулу до більш скорішого виправлення, а також призвело до труднощів виправлення засуджених [22, с. 100Перлов И. Д. Исполнение приговора в советскомуголовномпроцессе : учебноепособие / И. Д. Перлов. - М. : Юрид. лит., 1963. - 227 с. ].Лише у 1954 році умовно-дострокове звільнення від відбування покарання було відновлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 липня 1954 року «Про введення умовно-дострокового звільнення з місць ув'язнення». Відповідно до указу, умовно-дострокове звільнення застосовувалось лише до тих засуджених, які довели своє виправлення чесним ставленням до праці та зразковою поведінкою, а також відбули не менш двох третин терміну призначеного судом покарання. Умовою надання цього виду звільнення від відбування покарання була вимога не вчинити протягом невідбутого строку покарання нового злочину [23, с. 548-549Собраниезаконов СССР и УказовПрезидиума Верховного Совета СССР: 1938-1958. - М., 1959.- 643 с].

У тому ж році, був виданий ще один важливий указ, який регулював питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засуджених віком до вісімнадцяти років.

Законодавець СРСР у 1969 році прийняв Закон «Про внесення доповнень і змін в Основи кримінального законодавства СРСР і союзних республік», що істотно вплинуло на подальше застосування цього інституту. У законодавстві закріплювалась нова вимога до умовно-достроково звільненого під час невідбутої частини покарання - не вчинення нового умисного злочину, за який призначено судом покарання у вигляді позбавлення волі, що значно підвищує відповідальність звільненого.

Нова редакція Кримінального кодексу УРСР 1977 року послабила обмеження та значно зменшила коло осіб, до яких умовно-дострокове звільнення не застосовувалось, натомість встановило правило длятакої категорії засуджених, відповідно до якого, обов'язкова для реального відбування частина покарання дорівнювала трьом четвертим призначеного судом строку покарання [28. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України» // Відомості Верховної Ради. - 1977. - № 14. - Ст. 128.].

Останнє реформування інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відбулось при прийнятті Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року. Даний інститут на сьогоднішній день регулюється ст. 81 ККУ.

Отже, інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні, почав свій шлях ще за часів Російської Імперії. В післяреволюційний період, даний інститут проіснував до 1939 року, після чого, був відновлений тільки у 1954 році. Також важливо зазначити, про започаткування і відокремлення, у 1954 році умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для осіб віком до вісімнадцяти років. Вже у період незалежної України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання активно застосовується як один з видів перевиховання і ресоціалізації злочинців.

1.2 Кримінально-правова регламентація інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у зарубіжних країнах

Такий інститут як умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, існує вже не одне століття, і за час свого існування він не однократно змінювався. Для того, щоб зрозуміти як саме у зарубіжних країнах використовують умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, потрібно дослідити початок використання даного інституту.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання бере свійпочаток у 1842 році, коли вперше було застосоване на австралійськійкаторзі при англійській системі заслання. Існувало правило, відповідно до якого кращі арештанти замість заслання могли бути відпущені із загальних каторжних робіт прямо на волю.Звільнений одержував особливий квиток з позначенням у ньому умов, на яких надавалось звільнення. Такими умовами були:

1) неприпустимість вчинення нового злочину;

2) ведення підозрілого способу життя, наприклад, ледарство й безладне життя;

3) вступ у зв'язок із підозрілими особами;

4) відсутність коштів на існування.

За недотримання умов тюремне керівництво могло скасувати дострокове звільнення, і арештант повертався до в'язниці [2, с. 166Сергеевский Н. Д. Русскоеуголовное право: Пособие к лекциям. Частьобщая / Н. Д. Сергеевский. - Петроград : Тип. Стасюлевича, 1911. - 397 с. ].

Практичність інституту умовно-дострокового звільнення дозволила йому міцно закріпитися в законодавствах багатьох держав Європи та Північної Америки. Уже в п'ятдесятих роках ХІХ ст. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання було впроваджено в англійських каторжних в'язницях, у шістдесятих роках воно застосовується у в'язницях деяких німецьких держав, на початку сімдесятих років - у низці швейцарських канонів, а потім швидко поширюється в інших європейських державах [2, с. 166Сергеевский Н. Д. Русскоеуголовное право: Пособие к лекциям. Частьобщая / Н. Д. Сергеевский. - Петроград : Тип. Стасюлевича, 1911. - 397 с.].

На даний момент Україна політично налаштована на інтеграцію з Європейським Союзом, і тому доцільно дослідити практику регламентації та використання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання саме країн учасників Європейського Союзу, а саме Франції та Німеччини. Також варто ознайомитися з правовою регламентацією даного інституту і в СШАоскільки це країна представник загального права.

У Франції питання умовно-дострокового звільнення врегульовані Кримінальним кодексом та Кримінально-процесуальним кодексом.

Формальною підставою цього виду звільнення є відбуття засудженим не менше половини строку позбавлення волі, для рецидивістів строк реального відбування покарання становить 2/3 строку, для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, відбуття не менше 15 років.

Надання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання може супроводжуватись «особливими умовами», а також «заходами впливу та контролю», які мають на меті полегшення повернення до нормального життя у суспільстві особи, яка звільняється (ст.731КПКФр). У разі нового засудження, явної недостойної поведінки, порушенняумов чи непокори заходам сприяння умовно-дострокове звільнення відміняється міністром юстиції, а засуджений повинен відбути частину строку покарання, що залишилась. Відповідно до ст. 132-44, 132-45 КК Франції, на умовно-достроково звільненого можуть бути покладені такі обов'язки: не змінювати без повідомлення до служби патронату та сприянню звільненим постійного місця проживання, роботи, навчання; постійно проживати у певному місці; не відвідувати певні місця (бари, трактири, ресторани); утримуватися від спілкування із визначеними судом особами (наприклад з потерпілими, співучасниками вчиненого злочину); не брати участі у парі, брати участь у тоталізаторі; не керувати транспортним засобом; пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії або венеричного захворювання; влаштуватися на роботу або навчання увизначений судом строк; надавати матеріальну допомогу родині у межах своїх можливостей; виконувати обов'язки щодо допомоги утриманцям; сплатити грошову суму до казни; не займатися професійною діяльністю, якщо з нею було пов'язане вчинення злочину; відшкодувати завдані злочином збитки у межах своїх матеріальних можливостей, навіть якщо немає рішення суду щодо цивільного позову.Codedeprocedurepйnale. - Paris : LibrairieDalloz, 1963. - 279 р.

У Федеративній Республіці Німеччина питання умовно-дострокового звільнення регулюються Кримінальним кодексом [3StrafgesetzbuchfьrdasDeutscheReichvom 15. Mai 1871 ]. Формальною підставою застосування умовно-дострокового звільнення є відбуття не менш 2/3 строку позбавлення волі. У деяких випадках суд може звільнити достроково і після відбуття 1/2 строку, якщо особа засуджена вперше або якщо строк покарання не перевищує 2 роки позбавлення волі, або якщо існують особливі обставини, що характеризують засудженого і вчинений злочин. Засудженому до довічного позбавлення волі необхідно відбути 15 років покарання.

Цікаво, що надання умовно-дострокового звільнення можливе лише за згоди засудженого. Умовно-достроково звільненому встановлюється іспитовий строк у межах невідбутої частини строку покарання. Для здійснення контролю за звільненим використовують професійну службу пробації разом із добровільними представниками громадськості, які безкоштовно здійснюють нагляд за такими особами та надають допомогу у його ресоціалізації. (В.М. МОРОЗ)Законодавство США про умовно-дострокове звільнення є специфічним і не має аналогів в національних правових системах інших країн. По-перше цей інститут чітко не передбачений Федеральним кримінальним кодексом і правилами США, а тому спеціальний розділ чи глава в ньому відсутні; по-друге, норми про види звільнення від покарання та його відбування, характеризуються своєю розпорошеністю, оскільки містяться не тільки в кримінальному законодавстві, а й у кримінально процесуальному законодавстві, Федеральній Конституції та інших законах. Іншими словами звільнення від відбування покарання належить до міжгалузевих інститутів.

За загальним правилом у США умовно-дострокове звільнення від відбування покарання означає звільнення засудженого з місць позбавлення волі до закінчення максимального строку покарання, встановленого вироком.Умовно-дострокове звільнення в США, дозволяється за наявності сукупності наступних обовязкових умов:

1. Закон забороняє дострокове звільнення осіб, які вчинили певні злочини: тяжке вбивство, згвалтування та інші особливо небезпечні злочини.Також не дозволяється звільнення наступних категорій засуджених: які мали судимості у минулому; які намагалися скоїти втечу з місць позбавлення волі; які вчинили злочин у складі організованих груп; які засуджені за збут наркотиків; які засуджені до довічного увязнення (штати Айова, Пенсільванія, Південна Дакота)

2. Засуджені повинні відбути певну частину строку (1/3, 1/2 або 2/3); засуджені до довічного позбавлення волі або на строк 30 років та більше можуть отримати право на умовно-дострокове звільнення після відбуття 10 років.

3. Орган, на який покладено вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення, повинен визнати, що увязнений проявив себе добре і після звільнення буде виконувати зазначені умови, які передбачені у Зразковому кримінальному Кодексі США: утримуватися від вчинення нових злочинів; виконувати певні зобовязання щодо власної сімї; залишатися в межах території, що у довідці про умовно дострокове звільнення;

Зразковий кодекс США містить статтю про можливість скорочення термінів тюремного увязнення за добру поведінку у період відбування покарання. Згідно із ст.305.1 Зразкового КК США за добру поведінку і сумлінне виконання обовязків, увязнений може отримувати додаткове скорочення строку не більше ніж на шість днів додатково за кожний місяць строку тюремного увязнення.

На федеральному рівні у США діє комісія з умовно-дострокового звільнення, яка є незалежним органом у складі Міністерства юстиції США і складається з девяти осіб, які призначаються президентом країни з відома Сенату.

На вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, можуть додатково впливати наступні фактори: рівень безробіття; сімейний стан засудженого; завантаженість вязниць; політичні фактори тощо. (В.М. МОРОЗ)?



Розділ 2. Особливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні

2.1 Сучасне правове регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні

Умовно-дострокове звільнення - є одним із видів звільнення від покарання, в якому знайшли своє відображення принципи гуманізму кримінального та кримінально-виконавчого права, індивідуалізації та диференціації виконання покарання, раціонального застосування заходів примусу, засобів виправлення та стимулювання правослухняної поведінки засудженого.

Це звільнення умовне тому, що воно здійснюється під певною, встановленою у законі умовою, недодержання якої тягне за собою часткове або повне відбування тієї частини строку покарання, від якої особа була умовно-достроково звільнена. Покарання не скасовується проте його реальне виконання припиняється. Тільки після закінчення певного строку, який дорівнює невідбутій частині покарання, умовно-достроково звільнений, що не порушив установлених законом умов звільнення, вважається таким, що відбув покарання (С.К. Гречанюк).

Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення від відбування покарання викликані тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні нею покарання. (Гречанюк)

Відповідно до ч.1 ст.81 Кримінального кодексу України встановлено вичерпний перелік строкових покарань, при відбуванні яких, можливе умовно-дострокове звільнення.

Це покарання:

1) у виді виправних робіт;

2) службових обмежень для військовослужбовців;

3) обмеження волі;

4) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

5) позбавлення волі. (ККУ)

Відповідно до положень Кримінального кодексу України, виділяються дві підстави для умовно-дострокового звільнення - матеріальна та формальна.

Матеріальна підстава - доведеність виправлення засудженого.

Формальна - фактичне відбуття засудженим установленої ч. 3 ст. 81 КК України частини строку покарання.

Засуджений може бути достроково звільнений судом тільки у разі, якщо він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці (ч. 2 ст. 81).

Сумлінна поведінка - це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Причому висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення. (ГРЕЧАНИК)

Під сумлінним ставленням до праці звичайно розуміють чесне та повне виконання своїх трудових обов'язків, підвищення ділової кваліфікації, суворе додержання правил техніки безпеки тощо. Про належне виконання трудових обов'язків може свідчити відповідна відмітка у характеристиці на засудженого у графі «Працевлаштування». У цьому ж розділі можуть бути вказані відомості про наявність чи відсутність заборгованості засудженого по заробітній платі, відповідних фінансових зобов'язаннях (аліменти тощо). При чому заборгованість може бути як з боку засудженого, так і з боку адміністрації установи. (ГРЕЧАНИК).

Разом із цим умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після відбування визначених ч. 3 ст. 81 ККУ строків, які диференційовані залежно від виду злочину, який вчинено засудженим, та його кримінально-правових характеристик. (гречаник)

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. (ККУ)

Законодавець прямо не передбачає в Кодексі наявність іспитового строку. Проте, формально, іспитовий строк - це певний проміжок часу, рівний невідбутій засудженим частині покарання, на який він умовно-достроково звільняється від подальшого відування. Початком іспитового строку вважається день винесення судом постанови про умовно-дострокове звільнення, а закінчення - день закінчення строку покарання, визначеного вироком суду. (гречанюк)

Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. (ККУ) При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання

3. Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

7. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

8. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

Стаття 155. Правовий статус осіб, які відбули покарання

Особи, які відбули покарання, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом.

2.2 Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і його скасування в Україні

Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання урегульований ст. 154 КВК України. Так ч. 3 цієї статті передбачає: «Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким».

У поданні мають міститися дані, які характеризують поведінку засудженого, його ставлення до праці та навчання за весь період відбування покарання (характеристика та довідка про заохочення та стягнення, опитувальний лист). Одночасно з поданням до суду направляється особиста справа засудженого.

Характеристика має містити таку інформацію:

1. відомості про особу засудженого ( ПІБ засудженого, дата та місце народження, національність, громадянство, освіта, сімейний стан, адреса проживання до засудження, місце роботи до засудження);

2. відомості про попередні судимості

3. кримінально-правову характеристику справи, за яку особа засуджена, включаючи дані про початок та кінець строку

4. відомості про попередні місця відбування покарання

5. відомості, що стосуються відбування покарання в даній установі

6. характеристика засудженого під час відбування покарання у цій установі

7. висновок адміністрації установи. (Гречанюк)

характеристика затверджується начальником установи.

Відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не може бути підставою для відмови у задоволені подання.

Відповідно до наказу ДДУПВП № 18 від 30.01.2006 р. відповідні матеріали про застосування заохочувальних норм закону повинні обовязково погоджуватися у територіальних органах управління Департаменту. Висновки керівників відповідних служб територіальних органів управління Департаменту повинні відображатися в опитувальному листі. (ГРЕЧАНЮК)

Матеріали щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до осіб, які перебувають на оперативно-профілактичних обліках, осіб, які у виправних колоніях максимального рівня безпеки або у дільницях посиленого контролю, засуджених за умисне вбивство: двох або більше осіб; заручника; особи чи її близького родичя у звязку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; вчинене на замовлення; вчинене особою яка раніше вчиняла умисне вбивство; бандитизм; посягання на життя: працівника правоохороного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного; вчинення умисного злочину у період відбування покарання у виді позбавлення волі, а також осіб, у яких не відбута частина покарання складає два роки, після погодження у територіальному органі управління Департаменту надсилати на вивчення до управління соціально-виховної та психологічної роботи Департаменту.

Незважаючи на те, що Кримінальний кодекс України 2001 року не містить норм щодо спільного подання адміністрації установи та спостережної комісії, на практиці процедура застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення майже не змінилася з часів Кримінального кодексу 1960 року. Згідно зі ст. 407 Кримінально-процесуального кодексу України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується суддею районного суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх. Суд має повідомляти ці органи про час і місце судового розгляду. Отже, доки не будуть змінені норми Кримінально-процесуального кодексу України, матеріали щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повинні узгоджуватися у виді спільного подання адміністрації установи виконання покарань, територіального управління Державної кримінально-виконавчої служби України та спостережної комісії. Таким чином, однозначно можна стверджувати, що для жодного з суб'єктів процедури умовно-дострокового звільнення нинішній порядок не є конструктивним. (Гречанюк)

Далі подання розглядаються судом у десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого. (Гречанюк)

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини покарання більш мяким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців. (Греч)

На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурором, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду. У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.

Після розгляду судом справи про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання копії ухваленої постанови мають надсилатися суду, який постановив вирок, а також спостережній комісії або службі у справах неповнолітніх за обраним засудженим місцем проживання. (Греч)

Необхідно додати, що відповідно до ст.ст. 160, 161, 162 КВК України, за особами, умовно-достроково звільненими встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації. Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненим від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовується спостережними комісіями і здійснюється громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб. Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання. Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу. (Греч)

До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.(греч)

У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду. (Гречанюк)

Отже, Задача суду, що розглядає справу про умовно-дострокове звільнення, полягає в тому, щоб встановити виправлення засудженого і у позитивному випадку звільнити його від подальшого відбування покарання. Щоб досягнути цього, суд зобов'язаний у кожнім конкретному випадку у судовому засіданні всебічно і повно досліджувати фактичні обставини справи і на підставі доказів, розглянутих у суді, винести законну постанову.

2.3 Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх

Ст. 107 КК України передбачає підстави і правові умови умовно-дострокового звільненя осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення. (греч)

Особливістю умовно-дострокового звільнення неповнолітніх порівняно із загальною нормою про умовно-дострокове звільнення є те, що його підставою є виправлення засудженого, доведене сумліною поведінкою та ставленням до праці і навчання.

Мають особливості і правові умови застосування ст. 107; по-перше, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується до осіб, що вчинили злочин до досягнення вісімнадцяти років, незалежно від віку на момент умовно-дострокового звільнення; по-друге, умовно-дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі; по-третє, застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину; по-четверте, воно застосовується при відбитті певної частини призначеного покарання, що за розміром є меншою, ніж уе передбачено в ст. 81 КК України щодо повнолітніх. (Греч)

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.(ККУ)

Порядок умовно-дострокового звільнення засуджених, що вчинили злочин до вісімнадцяти років, є таким же, як і для повнолітніх, при цьому додатковим суб'єктом цього процесу виступають служби у справах неповнолітніх. Крім того, щодо таких осіб суду необхідно з'ясовувати, де вони проживатимуть, працюватимуть або навчатимуться, якщо до них буде застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. (Греч)



Розділ 3. Проблеми застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в Україні та шляхи їх розв'язання

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання доволі поширений інститут дострокового звільнення, який використовують на практиці, особливо від відбування покарання у виді позбавлення чи обмеження волі.Оскільки умовно-дострокове звільнення застосовується при відбуванні тільки термінових видів покарання, а сам процес виправлення засудженого єпоступовим і вимагає певного часу, обов'язковою умовою умовно-дострокового звільнення у законі закріплено фактичне відбуття певної частини призначеного судом покарання.

Встановлена законом можливість реалізації дострокового звільнення від реального відбування покарання, з одного боку, є засобом заохочення засуджених, які довели, що виправились, а з другого - стимулом для зразкової поведінки засуджених під час відбування ними покарання і подальшого звільнення від нього. У цьому виді звільнення від відбування покарання найбільше проявляються принципи гуманізму та справедливості.

Размещено на Allbest.ru