Державний контроль за використанням іноземних інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК:35

Державний контроль за використанням іноземних інвестицій

к.держ.упр.,

докторант Академії муніципального управління

Анотація

інвестиція державний комерційний телекомунікаційний

Україна знаходиться на межі чергової економічної кризи вихід з якої можливий при широкому залучені та ефективному використанні іноземного капіталу. Види та напрями залучення інвестицій, державне регулювання та організацію контролю за їх використанням зі сторони держави розглянуті у даній роботі.

Ключові слова. Державний контроль, державне регулювання, іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, прямі інвестиції, інвестування, імпорт капіталу, інвестиційних клімат.

Аннотация

Украина находится на грани дежурной экономического кризиса выход из которой возможен при широком привлеченные и эффективном использовании иностранного капитала. Виды и направления привлечения инвестиций, государственную регуляцию и организацию контроля, за их использованием со стороны государства рассмотренные в данной работе.

Ключевые слова. Государственный контроль, государственная регуляция, иностранные инвестиции, портфельные инвестиции, прямые инвестиции, инвестирования, импорт капитала, инвестиционных климат.

Annotation

Specifies the form of foreign investment , depending on the nature of participation in investment grade and actually exercised control over the invested capital.

Definitely negative factors nespryyatlyvosti investment climate in Ukraine due to political and economic instability, gaps in legislation , fiscal tax system , an inadequate system of state control, lack of market infrastructure .

It is established that the existing legislation on foreign investments does not reflect the economic reality of the country and requires revisions, the degree of risk of investing in Ukraine is one of the last places in the world. The Government should adopt a number of new regulations to attract foreign investment. Meanwhile, Ukraine's role in the global capital market is very small, and a counter- flow of investment into the economy of Ukraine abroad, the source of which is in addition to legal contracts and payments for illegal transactions, several times the import of capital in Ukraine . If we consider the possibility of bringing investment portfolio at the level of state or municipal securities , Ukraine greatly undermined investor confidence in the sector. Sorry, have repeatedly been thwarted or not met obligations issued by government securities.

Significant errors in attracting investors to the Ukrainian market was that the government had no clear program and the requirements for participation of foreign investors in the privatization of state enterprises. In each case dealt with different conditions for different investors that did not contribute to the proper information to investors about the general trends in the privatization of Ukrainian enterprises. It is concluded that features fast attracting foreign investment in Ukraine by traditional means almost non-existent . In order to be in Ukraine 's large investor needs for years to come , or drastic political, organizational management , credit and financial steps aimed at real democratization , reorganization cumbersome and inefficient state apparatus and the stabilization of the economic situation in the country, perhaps contribute to the emergence of confidence of foreign investors to the state.

Keywords: state control, state adjusting, foreign investments, portfolio investments, direct investments, investing, import of capital, investment climate.

Економічний розвиток України на сучасному етапі в значній мірі залежить від вирішення проблеми зростання капітальних вкладень у основні галузі виробництва. Політичні перегони, прийняття непродуманих політичних рішень, що інколи носили суто популістичний характер поставили державу на межу чергової економічної кризи. В таких умовах одним з реальних шляхів швидкого виправлення складної економічної ситуації є активізація дій влади і уряду у напрямі залучення іноземних інвестицій. Але, зважаючи на складні політичні і економічні умови, не кожен інвестор вкладе кошти в Україну, якщо не матиме державних гарантій щодо їх цільового і ефективного використання. Держава ж надасть ці гарантії тільки за умови наявності ефективної системи державного контролю за використанням іноземних інвестицій. На сьогодні інвестори, які вкладають кошти у розвиток приватного бізнесу користуються послугами незалежних аудиторських фірм і контор для практично відсутній механізм Тому організація дієвого механізму контролю порядку надходження і використання іноземних інвестицій державними органами наразі є актуальною та нагальною.

Економічні процеси, які відбуваються в Україні привертають увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-економістів. Аналізу проблем інвестиційної діяльності, значення інвестиційної діяльності для розвитку економіки країни присвячені праці таких українських науковців як І.Богдана, І.Бондарчука, О.Дація, Л.Дідківської, Л.Головко, І.Кулаги, В.Коломійцева, М.Корецького, В.Мартиненко, А.Пересади, Д.Черваньова, Є. Черняка, С.Чистова, В.Юрчишина та інших. Однак у них розглядаються лише окремі аспекти порушуваних проблем, недостатньо досліджені методи державного контролю за протіканням інвестиційного процесу, цільовим та ефективним використанням залучених іноземних коштів.

Постановка завдання. Мета даної роботи полягає у дослідженні видів та напрямів іноземного інвестування, необхідності їх залучення та визначенні основних напрямів і методів контролю інвестиційного процесу в Україні.

Виходячи з мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

- розкрити сутність та види іноземних інвестицій та організаційно-правові засади державного регулювання інвестиційного процесу в Україні;

- визначити напрями та основні заходи активізації державної інвестиційної політики;

- визначити основні напрями удосконалення системи державного фінансового контролю використання іноземних інвестицій.

Результати. Зарубіжні інвестиції виникають в результаті міжнародного руху капіталу, що передбачає «... вилучення з обігу частини національного капіталу і включення його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах» [1, с.123].

Інвестиції здійснюються в різних формах і класифікуються за різними ознаками: за об'єктами вкладень, за характером участі в інвестуванні, за ступенем ризику, за періодом інвестування, за формами власності інвесторів, за регіональною ознакою [2, с.9-12]

В залежності від характеру участі в інвестуванні та ступеня реально здійснюваного контролю за вкладеним капіталом виділяють дві форми іноземних інвестицій:

1. Прямі іноземні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

Прямий контроль за діяльністю підприємства-реципієнта забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу, так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10%).

2. Портфельні іноземні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Інвестування має велике значення і вигідне для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для повторних інвестицій в даній країні. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій в національних інтересах.

На сьогоднішній день особливо актуальним стає завдання залучення прямих іноземних інвестицій. Вони повинні не тільки дати серйозний імпульс оздоровленню української економіки, але і сприяти її входженню у світову економіку. Проте багато іноземних інвесторів вважають інвестиційний клімат в Україні несприятливим через політичну й економічну нестабільність, недоробки у законодавстві, фіскальну податкову систему, недосконалість системи державного контролю, нерозвиненість ринкової інфраструктури.

Так закордонні інвестори відзначають наявність в Україні законодавчих актів і постанов, що стосуються іноземних інвестицій, які суперечать один одному і дуже швидко змінюються та мають різноманітне тлумачення або навіть ігнорування їх положень окремими організаціями і місцевою владою.

На такі принципові питання як: право власності на землю, механізми реалізації заставних форм - іноземні інвестори не одержують однозначних відповідей. До того ж податкова система не стимулює інвестиційну активність.

Брак комерційної інформації про ринок України, її регіони і конкретні підприємства, транспортні та телекомунікаційні системи, правову базу також є перешкодою на шляху іноземного інвестування в економіку України, особливо для малих і середніх іноземних компаній і фірм.

Існуюче законодавство про іноземні інвестиції не відображає економічні реалії країни і вимагає доробок, за ступенем ризику вкладення капіталу Україна знаходиться на одному з останніх місць у світі. Тому уряд повинен прийняти ряд нових актів щодо залучення іноземних інвестицій.

Також необхідно зважати на те, що приток іноземних інвестицій життєво важливий, проте інтереси українського суспільства, з одного боку, і іноземних інвесторів з іншого, не збігаються, а інколи є діаметрально протилежними. Україна зацікавлена у відновленні свого виробничого потенціалу, насиченні споживчого ринку високоякісними і недорогими товарами, у розвитку і структурній перебудові свого експортного потенціалу, проведенні антиімпортної політики, у внесенні до нашого суспільства західної управлінської культури.

Іноземні ж інвестори, природно, зацікавлені в новому плацдармі для одержання прибутку за рахунок великого внутрішнього ринку України, її природних багатств, кваліфікованої і дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки і техніки і навіть її екологічної безпеки. Тому перед нашою державою стоїть складна і достатньо делікатна задача: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і спрямовуючи його на досягнення суспільних цілей.

Тим часом роль України у світовому ринку капіталу вкрай незначна, а зустрічний потік інвестицій з України в економіку зарубіжних країн, джерелом яких крім легальних контрактів є і платежі за нелегальними угодами, у декілька разів перевищує ввезення капіталу в Україну. І це також можна вважати однією з найважливіших проблем залучення іноземних інвестицій. Дуже важко змусити повірити іноземного інвестора в можливість нормальної роботи капіталу на території країни, якщо населення цієї країни інвестує усі свої кошти в долари США, а юридичні особи намагаються вивозити капітали за кордон, використовуючи при цьому фіктивні контракти й офшорні фірми. Саме дія цих негативних факторів гальмує залученню прямих іноземних інвестицій в економіку України і зумовлює необхідність посилення державного контролю для створення умов активізації інвестиційної діяльності.

Щодо можливості залучення портфельних інвесторів на український ринок цінних паперів, то на жаль, і це питання на сьогодні є досить проблематичним. Специфіка розвитку ринку цінних паперів в Україні, спричинила віднесення інвесторами нашої країни до, так званих “виникаючих ринків” (emerging markets), що традиційно відрізняються високими ризиками, нерозвиненою інфраструктурою ринку капіталів, нестійкістю курсів цінних паперів. Портфельні інвестиції на таких ринках, так само традиційно, пов'язані з високою можливістю значних збитків і втратою ліквідності вкладень, але, у силу нестійкості ринку спроможні приносити і фантастичні для стійких ринків прибутки. Робота з портфельного інвестування на “виникаючих ринках” є дуже специфічним видом фінансового бізнесу, що залучає дуже малу і найбільш ризиковану частину інвестиційного капіталу розвинених країн. Саме капітал такого роду і став у першу чергу вкладатися в акції українських акціонерних товариств, створених у процесі приватизації.

Але ціна великого ризику - великий прибуток. Якщо проаналізувати тенденції фондового ринку на початку процесу приватизації, то можна констатувати, що в момент виникнення акціонерних товариств котирування їхніх акцій росли з величезною швидкістю і ризикові інвестори поспішали вкладати гроші в ці акції. Такий ріст був обумовлений тим, що реальна вартість підприємств у процесі приватизації була істотно занижена і з'явився нерозподілений резерв акцій приватних осіб, частіше у робітників цих підприємств, що не знали про реальну вартість акцій і продавали їх на вторинному ринку цінних паперів.

Доти поки зберігалася тенденція швидкого зростання котирувань акцій, іноземні інвестори активно працювали на нашому ринку, але після насичення ринку котирування не тільки перестали зростати, але почали падати. До того ж, після перерозподілу акцій між потенційними хазяями підприємств різко впав попит на акції таких підприємств. До того ж, рідко хто з них міг дозволити собі виплачувати дивіденди. В останні роки ринок цінних паперів практично зупинився, що викликало відтік спекулятивних інвестицій.

Якщо розглядати можливість притягнення портфельних інвестицій на рівні державних або муніципальних цінних паперів, то Україна дуже сильно підірвала довіру інвесторів у цьому секторі економіки. На жаль, вже неодноразово були зірвані або не виконані зобов'язання за емітованими державними цінними паперами. Так можна навести як приклад долю державних казначейських зобов'язань, виплата за якими неодноразово не відбувалася в обумовлені терміни, а реструктурувалася. У сфері муніципальних цінних паперів Україна не може похвалитися жодною вдало проведеною позикою. І навпаки можна пригадати невдалі Одеську та Дніпропетровську муніципальну позику які були цілком провалені. Всі ці фактори сформували в іноземних інвесторів певну думку про функціонування фондового ринку України і не сприяли масовому залученню капіталів.

Значною помилкою при залученні інвесторів на український ринок стало те, що уряд не мав чіткої програми і вимог до участі іноземних інвесторів у приватизації державних підприємств. У кожному окремому випадку розглядалися різні умови для різних інвесторів, що не сприяло правильному інформуванню інвесторів про загальні тенденції в приватизації українських підприємств.

Аналізуючи всі перераховані вище тенденції можна сказати, що можливостей швидкого залучення іноземних інвестицій в економіку України традиційними засобами практично не існує. Для того, що б в Україну прийшов великий інвестор, потрібні довгі роки, або ж рішучі політичні, організаційно-управлінські та кредитно-фінансові кроки направлені на реальну демократизацію суспільства, реорганізацію громіздкого і неефективного апарату державного управління та стабілізацію економічної ситуації в країні, що можливо сприятиме зародженню довіри іноземних інвесторів до діяльності держави.

Від українського уряду вимагаються цілком конкретні практичні заходи для поліпшення роботи з іноземними інвесторами у сфері державного регулювання і контролю, кредитно-фінансової і податкової політики, в організаційній та інформаційній сферах. Важливим тут є вдосконалення правового забезпечення діяльності іноземних інвесторів в Україні.

Взагалі загальноприйняте тлумачення, що «... державне регулювання інвестиційної діяльності включає: пряме управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестиційної діяльності через макро- та мікроекономічні важелі та контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює інвестиційних процес» [3, с.118]. Перші дві функції державного регулювання процесу інвестування та формування інвестиційного клімату в країні науковій літературі розкриваються досить докладно, а от організація та методика контролю інвестицій розглядаються поверхово або ж взагалі не розглядаються.

Тому саме на функції контролю за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами у межах державного регулювання інвестиційної діяльності ми зупинимося більш докладно.

Визначальну роль тут гратиме реорганізація системи державного контролю. Необхідність термінового перегляду організаційної структури системи державного контролю викликана наявністю значних вад і проблем у функціонуванні діючої системи контролю до яких в першу чергу можна віднести:

- багаточисельність контролюючих органів (на сьогодні тільки загальнодержвних органів на які покладено функції контролю більше двох десятків), які підпорядковані різним відомствам;

- відсутність єдиного комплексного підходу контролюючими органами до об'єкту контролю при перевірці фінансово-господарської діяльності. Тобто кожне окреме відомство контролює обмежений контингент суб'єктів господарської діяльності або ж вузьке коло питань і, до того ж, має обмежені права, при виявлені порушень, що не відповідають переліку питань визначених для перевірки. Наприклад контрольно- ревізійна служба перевіряє державні підприємства та бюджетні організації, податкова адміністрація - нарахування та сплату податків, митна служба - законність зовнішньоекономічних операцій та повноту сплати податків за ними тощо. Кожний перевіряючий вихоплює той чи інших фрагмент з потоку діяльності підприємства і за ним робить висновки, при цьому втрачається об'ємне бачення сутності тієї чи іншої господарської діяльності, що нерідко не дозволяє адекватно оцінити цю діяльність та прийняти дієві заходи за фактами виявлених порушень;

- відсутність єдиного інформаційного простору у дослідженні фінансово-економічних проблем, а саме: створення вузьковідомчих інформаційних баз даних про суб'єктів господарювання та результати перевірки їх діяльності та обмеженість доступу до інформації посадових осіб, що причетні до організації та проведення перевірок;

- невірний підхід представників контролюючих органів при визначені об'єктів контролю - як правило це «віртуальні» юридичні особи, які виникають реорганізуються, зникають досить швидко (є фірми які існують по 3-6 місяців і при плановому підході до організації контролю під нього взагалі не підпадають), а не реальні фізичні особи в кармани яких осідають гроші і т.п..

На фоні недосконалості всієї системи контролю виникає багато проблемних питань в організації та проведенні контролю окремих напрямів господарської діяльності, в тому числі і в сфері інвестування. Основними недоліками організації і методики контролю залучення та використання інвестицій ми вважаємо:

- недосконалість методів оцінки доцільності і ефективності інвестиційних проектів з точки зору захисту економічних інтересів держави;

- відсутність єдиного координаційного центру з питань організації, методики та аналізу результатів контролю використання інвестицій в народногосподарському комплексі країни;

- відсутність єдиного методичного підходу при перевірках законності залучення, реальності і повноти використання інвестицій за інноваційними проектами тощо.

Висновки

Усунення даних недоліків, на наш погляд, можливе тільки за умови кардинальних змін в системі контролю і, насамперед, через перегляд принципових підходів в організації даної системи та реорганізацію структури контролюючих органів. З метою забезпечення єдиного підходу до організації та проведення контролю, комплексності перевірок вважаємо за доцільне підпорядкувати всі служби, що здійснюють економічний і фінансовий контроль Міністерству фінансів України, при якому створити окремий департамент державного фінансового контролю з управліннями за сферами економічної діяльності. Це дозволить оперативно без бюрократичних зволікань вирішувати питання організації контрольних заходів, комплексно підходити до перевірки окремого підприємства чи галузі, що покращить якість перевірок та їх результативність. Такий крок у реорганізації механізму фінансового контролю сприятиме також створенню єдиної інформаційної бази та ефективному її використанню.

Удосконалення методичних підходів до контролю інвестиційного процесу як єдиного цілого вимагає розробки окремих методичних рекомендацій з проведення контролю за інвестиційною діяльністю починаючи з оцінки необхідності і еколого-економічної ефективності інвестиційного проекту, до дотримання порядку його виконання та оцінки народногосподарського ефекту. Крім того необхідно звернути увагу на особливості залучення інвестицій у інноваційні проекти та визначити основні критерії за якими необхідно контролювати повноту та ефективність використання цих інвестицій на зазначені цілі.

Вважаємо, що впровадження на державному рівні вище перелічених заходів призведе до покращення інвестиційного клімату в Україні, активізацію інвестиційної діяльності та дозволить значно покращити контроль за інвестиційним процесом як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях.

Використані джерела інформації

1. Козак Ю.Г. Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навч.посіб. - К.: Ценрт навчальної літератури, 2004. - 676 с.

2. Бондарчук І. Інвестиційна політика в Україні: Навч.посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - 24 с.

3. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч.посіб. - К.: Знання, 2006. - 213 с.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991р.//

www.rada.gov.ua

5. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 25 квітня 1996р. // www.rada.gov.ua

6. Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” від 17 грудня 1994р. // www.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru