Контрольна марка як предмет незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.35+343.6

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ

КОНТРОЛЬНА МАРКА ЯК ПРЕДМЕТ НЕЗАКОННОГО ВИГОТОВЛЕННЯ, ПІДРОБЛЕННЯ, ВИКОРИСТАННЯ АБО ЗБУТУ НЕЗАКОННО ВИГОТОВЛЕНИХ, ОДЕРЖАНИХ ЧИ ПІДРОБЛЕНИХ КОНТРОЛЬНИХ МАРОК

І.О. Бердиченко

Досліджено контрольну марку як предмет незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок.

Аргументовано, що є необхідність в удосконаленні відповідальності за незаконні дії з контрольними марками, оскільки протиправна діяльність у результаті їх підробки та незаконного використання набула не меншого резонансу, ніж з акцизними марками. Обґрунтовано внесення змін безпосередньо до ст. 216 КК, оскільки зміни до Кримінального кодексу України обумовлюють багато запитань щодо застосування цієї норми на практиці і відповідності її доктрині кримінального права під час формування норм Кримінального кодексу.

Ключові слова: контрольна марка, предмет злочину, виготовлення, підроблення, одержання, використання, збут.

відповідальність незаконний контрольний марка

Бердиченко О. И. Контрольная марка как предмет незаконного изготовления, подделки, использования или сбыта незаконно изготовленных, полученных или поддельных контрольных марок

Исследовано контрольную марку как предмет незаконного изготовления, подделки, использования или сбыта незаконно изготовленных, полученных или поддельных контрольных марок.

Аргументировано, что существует необходимость в усовершенствовании ответственности за незаконные действия с контрольными марками, поскольку противоправная деятельность в результате их подделки и незаконного использования приобрела не меньший резонанс, чем с акцизными марками. Обосновано внесение изменений непосредственно в ст. 216 КК, поскольку изменения в Криминальный кодекс Украины вызывают много вопросов относительно применения этой нормы на практике и соответствия ее доктрине криминального права при формировании норм Криминального кодекса.

Ключевые слова: контрольная марка, предмет преступления, изготовление, подделка, получение, использование, сбыт.

Berdychenko I. O. Control mark as a subject of illegal production, forgery, utilization or sale of illegally produced, received or fabricated control marks

The article is dedicated to the research of control mark as a subject of illegal production, forgery, utilization or sale of illegally produced, received or fabricated control marks.

According to the type of the document forgery in criminal law, criminalistics, and criminal proceeding, it may be subdivided into: complete forgery - the document is produced completely, with all the details and partial - the changes are made to certain data of the valid document.

Material forgery is making changes to certain details of valid document - partial forgery; and producing the document with the violation of law and with the imitation of form and data of the valid document - complete forgery. Intellectual forgery is the introduction of admittedly untruthful information to the document, especially by officials.

With regard to the fact that in practice material and intellectual forgery are often intertwined, the specialists single out one more forgery type called intellectu- ally-material, materially-intellectual or mixed forgery.

Forged document is a document which: а) has the forged content, but valid form; b) valid content but forged form; c) forged both in form and content.

Control mark as a crime subject is: general by capacity; specified by content; depending upon origin is a subject of social origin; according to the ownership type - is a state ownership; according to the socially-economical properties - subject of economic significance.

Control marks as a crime subject can be both material benefit and «material anti-benefit».

As to the lawful marks, the following illegal actions can be made: illegal production, illegal utilization or sale of illegally produced, received control marks, and as to the forged marks -forgery, illegal utilization or sale offorged control marks.

To our point of view, now there is a necessity in harsher punishment for illegal actions with control marks, as the scope and resonance of adverse activity resulting in their forgery and illegal utilization are even greater than those of the excise marks. We consider it appropriate to make amendments to the art.216 of the Criminal Code, as the abovementioned amendments to the Criminal Code of Ukraine arise many questions both as to the practical implementation of this norm, and its compliance with the criminal law doctrine when constructing the Criminal Code norms.

Key words: kontrolnaya mark the subject of crime, payment of, purchase of, forgery, the use, sale.

Постановка проблеми. За оцінками експертів, щорічно в Україні в обігу знаходиться приблизно 50 мільйонів піратських компакт-дисків і їх можна купити практично на кожному кроці. Спектр протиправної діяльності дуже широкий, насамперед це аудіо- та відеопіратство, комп'ютерне піратство, а саме - незаконне тиражування компакт-дисків і комп'ютерних програм та їх розповсюдження. Піратський бізнес - надприбутковий. За прибутковістю він може конкурувати і з наркобізнесом, і з проституцією, і з іншими високоприбутковими злочинними сферами [1].

Особливої актуальності ця проблема набула після рекомендації Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA) надати Україні статус Priority Foreign Country в його списку держав, які порушують авторське право.

IIPA також рекомендує державному агентству США «Американське торговельне представництво» позбавити Україну права отримувати торгові пільги.

У повідомленні йдеться про те, що за останні два роки в Україні значно погіршилась ситуація з рівнем захисту авторських прав, а на підприємствах і установах розповсюджено використання неліцензованого програмного забезпечення [2].

Одним із способів захисту авторських і суміжних прав є контрольна марка. Відповідно до статті 2 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 р., контрольна марка - спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист [3].

Стан дослідження. Вивчення предмета суспільно небезпечного діяння, зокрема злочинів у сфері господарської діяльності, присвятили свої праці такі вчені: Ю. В. Александров, М. І. Бажанов, П. С. Берзін, Д. Д. Байрактар, М. О. Буртовий, С. О. Варламова, О. О. Дудоров, М. Й. Коржанський, С. Ф. Кравцов, Є. В. Лащук, С. Я. Лихова, В. Р. Мойсик, Б. С. Нікіфоров, Г. П. Новосьолов, В. Я. Тацій, Н. О. Тимошенко, П. Л. Фріс та ін.

Водночас особливості контрольної марки як предмета злочину, передбаченого ст. 216 КК України, до цього часу не досліджувалось. Низка вчених присвятили увагу лише окремим аспектам цієї проблеми. Тому, на нашу думку, треба здійснити поглиблений аналіз цього предмета злочину.

Метою статті є аналіз контрольної марки як предмета злочину, передбаченого ст. 216 КК України, а також з'ясування його значення для кваліфікації злочинів.

Це питання набуло ще більшої актуальності у зв'язку зі змінами у Кримінальному кодексі України, а саме - з прийняттям Закону України від 18.09.2012 р. № 5283-VI «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальшування марок акцизного збору», відповідно до якого марки акцизного збору включені до ознак складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, тоді як контрольні марки залишилися предметом злочину, передбаченого ст. 216 КК України.

Виклад основних положень. Учення про предмет злочину, від часу його виникнення і дотепер, завжди вирізнялося дискусійними положеннями і розвивалося в основному завдяки необхідності встановлення предмета злочину у правозастосовній діяльності чи у процесі наукового тлумачення [4, с. 1].

Комплексно досліджуючи предмет злочину, Є. В. Лащук розробив такі правила визначення предмета злочину: 1) предмет злочину - це матеріальні цінності, що фіксуються органами чуття людини або спеціальними технічними засобами; 2) предмет злочину є складовою об'єкта злочину та нерозривно пов'язаний із суспільними відносинами, які охороняються кримінальним законом; 3) предмет злочину пов'язаний з об'єктивною стороною - з приводу предмета вчиняються злочинні діяння та (або) здійснюється безпосередній злочинний вплив на нього, а також предмет відрізняється від «активних» ознак - знарядь і засобів учинення злочину своєю «пасивністю» і зв'язком з об'єктом злочину; 4) предмет злочину пов'язаний з метою злочинця певним чином на нього вплинути (саме з приводу цього предмета вчиняється злочин); 5) предмет злочину є факультативною ознакою об'єкта злочину (якщо він визначений у законі або логічно випливає з його змісту, - предмет стає обов'язковою ознакою конкретного складу злочину).

Є. В. Лащук класифікує предмети злочинів за низкою різних критеріїв (за правилами формальної логіки, залежно від походження предмета злочинів, за правом власності, за соціально-економічними властивостями тощо). Для нашого дослідження найбільш цікавий поділ за об'єктом кримінально-правової охорони, та певною мірою ґрунтуючись на положеннях цивільного законодавства (ст. 178 Цивільного кодексу України), предмети злочинів цей вчений поділяє на матеріальні блага (позитивні цінності) і матеріальні антиблага (негативні цінності). Зазначені поняття у сукупності утворюють категорію «матеріальні цінності». Матеріальними благами Є. В. Лащук вважає матеріальні цінності, що мають позитивне значення для людини. Матеріальні блага можуть бути двох видів: 1) предмети, що не вилучені з цивільного обігу; 2) предмети, що є обмежено обігоздатними, тобто перебування яких у цивільному обігу допускається за спеціальним дозволом. Матеріальні антиблага - це матеріальні цінності, певні діяння з якими становлять загрозу для суспільства та окремих громадян, унаслідок чого законодавець забороняє обіг таких цінностей. Іншими словами, це предмети, що вилучені з цивільного обігу. До матеріальних антиблаг, зокрема, Є. В. Лащук відносить підроблені гроші, фальсифіковані вимірювальні прилади чи інструменти [4, с. 11-14].

Кожен предмет злочину має основні ознаки - фізичну, юридичну і соціальну.

Фізична ознака предмета злочину відображає, що йому притаманні певні фізичні властивості, тобто його можна розглядати як матеріальне явище, предмет матеріального світу.

Юридична ознака передбачає, що предмет повинен бути прямо вказаний у законі або прямо випливати з його змісту, тобто бути обов'язковою ознакою складу злочину.

Соціальна ознака предмета злочину свідчить про його нерозривний зв'язок із суспільними відносинами як об'єктом злочину [5, с. 81-82].

Розглянувши поняття та класифікацію предмета злочину у кримінальному праві України, проаналізуємо такий предмет злочину, як контрольна марка.

Контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм засвідчують законність і правомірність використання вказаних об'єктів інтелектуальної власності відповідно до набутих авторських чи суміжних прав, їх видача має на меті протидіяти нелегальному ввезенню, виготовленню та реалізації так званої піратської аудіовізуальної продукції, зробити ринок цієї продукції більш контрольованим і прозорим [6, с. 239].

Відповідно до статті 3 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.

Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювачі примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольні марки видаються установою. Будь-яка посередницька діяльність щодо одержання та розповсюдження контрольних марок забороняється (ст. 4).

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, кожна контрольна марка має власні серію і номер.

Установлюються такі серії контрольних марок: А - для примірників фонограм у формі магнітних носіїв та вінілових дисків; В - для примірників аудіовізуальних творів і відеограм у формі магнітних носіїв та кіноплівки; К - для примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних у формі оптичних носіїв. Контрольні марки виготовляються на замовлення установи в порядку, встановленому законодавством.

На кожну контрольну марку наноситься інформація, яка ідентифікує її з відповідним примірником аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних [3].

У статті 8 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» визначено, що маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних контрольними марками здійснюють імпортери, експортери та відтворювачі цих примірників перед їх розповсюдженням.

Імпортовані примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних маркуються після митного оформлення на території України.

Примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, що експортуються, маркуються перед їх митним оформленням для перевезення через митний кордон України чи передачі іноземному контрагенту на митній території України.

Кожна упаковка примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних маркується однією контрольною маркою [3].

На думку О. О. Дудорова, предметом злочину, який розглядається, є контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм, голографічні захисні елементи [6, с. 240].

Як зазначає М. О. Буртовий, у низці випадків предмет злочину входить у предмет суспільних відносин, що охороняється кримінальним правом, в інших випадках вони не збігаються. Він відносить контрольні марки до різновиду документів і вважає, що розподіл документів на справжні і підроблені має важливе значення для кваліфікації пов'язаних із ними злочинів. Для цілей правильної кваліфікації злочинів справжній документ можна визначити як документ, який містить достовірну інформацію, закріплену на матеріальному носії за встановленою формою. Справжній документ може бути дійсним і недійсним. Дійсний документ може бути придбаний законним або незаконним шляхом. Документ, одержаний незаконним шляхом, - це дійсний документ, який придбаний поза встановленим порядком, наприклад, за допомогою хабара, обману, в результаті зловживання службовою особою своїм службовим становищем, невиконання або неналежного виконання нею своїх обов'язків унаслідок несумлінного або недбалого ставлення до служби [7, с. 39-41].

За способом підробки документа у кримінальному праві, криміналістиці, кримінальному процесі можна поділити так: повна підробка - документ виготовляється в цілому, з усіма реквізитами та часткова - вносяться зміни в окремі реквізити дійсного документа.

Матеріальне підроблення полягає у внесенні змін до окремих реквізитів правдивого документа - часткова підробка; та виготовленні документа з порушенням установленого порядку та з імітацією форми й реквізитів справжнього документа - повна підробка.

Інтелектуальне підроблення - це внесення завідомо неправдивих відомостей до документа службовою особою.

У зв'язку з тим, що на практиці матеріальне і інтелектуальне підроблення часто переплітаються, фахівці виділяють ще один різновид підроблення, який називають інтелектуально-матеріальне, матеріально-інтелектуальне або змішане підроблення.

Отож, підроблений - це документ, що є: а) підробленим за змістом, але справжнім за формою; б) дійсним за змістом, але фіктивним за формою; в) підробленим і за формою, і за змістом [7, с. 42-44].

Оскільки М. О. Буртовий відносить контрольні марки до різновиду документів, то такі поняття можливо використовувати і щодо контрольних марок як предмета злочину.

Розглянувши документи як предмети злочинів, необхідно зазначити, що їх кримінально-правове значення полягає у тому, що, аналізуючи норми кримінального законодавства, документи можна поділити на справжні (дійсні та недійсні) та підроблені. Вони можуть бути одержані законним чи незаконним шляхом [7, с. 63].

Аналіз складів злочинів залежно від учинюваних діянь, в яких документи виступають у якості їх предметів, дозволяють виявити їх певні властивості. Способи вчинення злочинів залежать від того, чи є документи справжніми або підробленими, адже для злочинів із дійсними документами характерні такі дії, як викрадання, знищення, пошкодження, збут, видача, використання тощо. Кримінально-правові властивості документів визначаються в тому, що для злочинів із підробленими документами характерні дії, що виражаються у їх фальсифікації, підробленні, збуті, використовуванні для вчинення інших суспільно небезпечних діянь, у яких документи виконують різноманітну роль [7, с. 88].

Придбання документа як предмета злочину - це незаконне заволодіння ним, отримання його будь-яким шляхом, оплатним чи безоплатним. Способи придбання - обман, купівля, обмін, отримання як подарунка, сплати боргу або засіб взаєморозрахунку за надану послугу, виконану роботу.

Особливістю документів як предметів злочинів у сфері господарювання є їх обіг у формі збуту - оплатної чи безоплатної передачі документів іншим особам будь-яким способом (наприклад, продаж, дарування, обмін, сплата боргу, в рахунок відшкодування заподіяних збитків та ін.).

Іншою особливістю документів як предметів господарських злочинів є їх використання у процесі вчинення суспільно небезпечних діянь. Йдеться про використання незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216) [7, с. 96-97].

Зовні підроблений документ повинен мати порівняно високий ступінь схожості зі справжнім, а якщо справжнього не існує - то зі звичайним документом такого виду [7, с. 100].

Використання незаконно виготовлених або одержаних, а також підроблених марок означає маркування такими марками примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних [8, с. 252].

Для опису документів як предметів великої групи злочинів, зокрема злочинів у сфері господарювання, законодавець вживає поняття «фальсифікація», «підробка», «виготовлення підроблених документів». До цих злочинів належить і злочин, предметом якого виступають і контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів і фонограм, голографічні захисні елементи (ст. 216 КК) [7, с. 100].

Погоджуємося з думкою М. О. Буртового, який зазначає про те, що найбільш доцільний термін «підробка» документів для визначення дій, пов'язаних із злочинним обігом документів. По-перше, в українській мові слово «підроблення» застосовується для тлумачення понять «підробка» і «фальсифікація». По-друге, закон повинен бути зрозумілий і доступний громадянам. Тому кримінальний закон повинен містити терміни, що широко вживаються у звичному використанні та легко сприймаються людьми [7, с. 63-64]. Цій вимозі більшою мірою порівняно з поняттями «підробка» і «фальсифікація» відповідає термін «підроблення».

Такий підхід сприятиме правильній кваліфікації злочинів і зрештою зміцненню законності, єдиному розумінню та тлумаченню під час кваліфікації злочинів, індивідуалізації покарання [7, с. 103-104].

Підроблення означає і повне виготовлення фальшивих контрольних марок будь-яким способом (друкарський, ксерокопіювання, малювання, фотографування, тиснення, наклеювання, комп'ютерна графіка тощо), і часткове підроблення, тобто внесення у справжні марки неправдивих відомостей (наприклад, зміна їх реквізитів) [8, с. 252].

У разі незаконного виготовлення та використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних контрольних марок, предметом злочину є справжні контрольні марки, які незаконно виготовлені чи одержані.

У разі, коли використовуються підроблені контрольні марки, то, на нашу думку, йдеться про так звані «матеріальні антиблага».

Так, за нормальних суспільних відносин, які здійснюються під час законного використання справжніх контрольних марок імпортерами, експортерами та відтворювачами цих примірників перед їх розповсюдженням, предметом є справжні контрольні марки. За вчинення злочину, а саме - підроблення контрольних марок, суб'єкт злочину створює нові, але в цьому випадку соціально шкідливі відносини.

Як зазначає С. І. Марко, відбувається підміна предмета суспільних відносин присутнього до злочину. У процесі здійснення злочинного діяння виникає категорія «предмет злочину», але зникає предмет відносин, що передував такому злочину і зумовив його вчинення [5, с. 82].

Висновки

Контрольна марка як предмет злочину є: за обсягом - загальним; за змістом - конкретним; залежно від походження - предметом соціального походження; за правом власності - перебуває у державній формі власності; за соціально-економічними властивостями - предмет, що має економічне значення.

Контрольні марки як предмет злочину можуть виступати як матеріальні блага та «матеріальні антиблага».

Щодо справжніх контрольних марок можуть бути вчинені такі незаконні дії, як незаконне виготовлення, незаконне використання або збут незаконно виготовлених, одержаних контрольних марок, а щодо підроблених марок - підробка, незаконне використання або збут підроблених контрольних марок.

На нашу думку, наразі існує необхідність в удосконаленні відповідальності за незаконні дії з контрольними марками, оскільки противна діяльність у результаті їх підробки та незаконного використання набула не меншого резонансу, ніж з акцизними марками. Уважаємо за доцільне внесення змін безпосередньо до ст. 216 КК, оскільки зміни до Кримінального кодексу України, про які йшлося обумовлюють багато запитань і щодо застосування цієї норми на практиці, і стосовно відповідності її доктрині кримінального права за побудови норм Кримінального кодексу.

Перспективи подальших розвідок. У зв'язку з актуальністю суспільно небезпечного діяння, яке досліджується, про що неодноразово наголошувалось, існує необхідність у ретельному дослідженні його складових, зокрема предмета, який має суттєве значення для правильної кваліфікації злочину.

Література

1. Макаренко Г. Україна у боротьбі з піратством: поступ і бар'єри / Г. Макаренко // Рубрика: Кримінальне право. Теорія злочину та відповідальності. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_ of_Ukraine/publications

2. Товстиженко А. Украину намерены признать самой пиратской страной в мире ZN.UA / А. Товстиженко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zn.ua/TECHNOLOGIES/ukrainu-namereny-vklyuchit-v-spisok-naibolee-piratskih- stran.html

3. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Закон України від 23 березня 2000 р. № 1587-Ш. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/ show/1587-14

4. Музика А. А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання: монографія /А. Музика, Є. В. Лащук. - К.: Видавець ПАЛИВОДА А. А., 2005. - 191 с.

5. Марко С. І. Кримінально-правова характеристика виготовлення, зберігання, придбання, перевезеня, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї / С. І. Марко. - Львів: Львівській державний університет внутрішніх справ, 2010. - 247 с.

6. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльностіі: кримінально- правова характеристика: монографія / О. О. Дудоров. - К.: Юридична практика, 2003. - 924 с.

7. Буртовий М. О. Документ як предмет злочинів у сфері господарської діяльності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / М. О. Буртовий. - Дніпропетровськ, 2010.

8. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник /Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.; за ред. М. І. Мельника, А. Клименка. - вид. 5-те, перероб. та допов. - К.: Атіка, 2009. - 406 с.

Размещено на Allbest.ru