Особа винного як складова підстави призначення неповнолітнім покарання нижче від найнижчої межі, переходу до іншого, більш м'якого виду покарання

Размещено на http://allbest.ru

2

УДК 343.288

Особа винного як складова підстави призначення неповнолітнім покарання нижче від найнижчої межі, переходу до іншого, більш м'якого виду покарання

Леонід Маньковський

начальник Головного управління юстиції у

Дніпропетровській області,

заслужений юрист України

У законодавстві немає визначення терміну «особа винного», а вивчення літератури дозволяє зробити висновок, що загальновизнаного розуміння цього поняття в науці кримінального права немає, а деякі автори взагалі уникають такого визначення.

Врахування при призначенні покарання особи неповнолітнього винного припускає з'ясування судом і оцінку у вироку не лише тих властивостей, рис, якостей і особливостей особи винного, які пов'язані із вчиненим злочином, а й інших даних до та після вчинення злочину, що його всебічно характеризують.

Особу неповнолітнього винного як складову підстави призначення покарання нижче від найнижчої межі або переходу до іншого більш м'якого виду покарання досліджували М. І. Бажанов, В. М. Бурдін, А. П. Закалюк, Т. А. Денисова, О. В. Євдокімова, О. О. Кваша, Л. М. Кривоченко, Є. Ю. Самойленко, В. І. Тютюгін, О. С. Яцун та інші.

Метою цього дослідження є визначення характеристик особи неповнолітнього винного та даних щодо нього, які впливають на призначення покарання нижче від найнижчої межі або переходу до іншого більш м'якого виду покарання.

Вимога врахування особи винного належить до загальних засад призначення покарання і, відповідно, є загальним правилом, обов'язковим для суду в кожному випадку призначення покарання. Саме тому н. 3 ч. 1 ст. 65 Кримінального кодексу України (далі - КК) передбачає, що суд призначає покарання, враховуючи, наряду зі ступенем тяжкості, пом'якшуючими та обтяжуючими покарання обставинами, ще й особу винного.

Термін «особа винного» як н означення одного з критеріїв призначення покарання з'явився в ст. 32 Основ кримінального законодавства СРСР і союзних республік 1958 р. та в ст. 39 КК Української РСР 1960 р. За домінуючим поглядом «особа винного» у доктрині кримінального права відноситься до суб'єктивних ознак.

Врахування особи винного пов'язане із встановленням таких даних, які свідчать по її невелику суспільну небезпечність. Ці дані можуть характеризувати особу до вчинення злочину, під час його вчинення, а також після вчинення злочину.

Розмірковуючи над впливом особи винного О. С. Яцун вважає, що для застосування ст. 69 КК неповнолітній повинен позитивно характеризуватися як особистість (наприклад, раніше він не притягався до кримінальної відповідальності, добросовісно працює або вчиться, добра характеристика з місця навчання тощо), що в сукупності із іншими даними має свідчити про те, що призначення такому неповнолітньому навіть мінімального покарання у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК є занадто суворим [1, с. 165-166]. Науковці наголошують у цьому зв'язку про суттєво менший ступінь суспільної небезпеки особи винного порівняно із іншими злочинцями, що скоїли злочини цього виду.

При цьому дані про особу винного можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані із вчиненим злочином. При врахуванні особи винного беруться до уваги: зразкова поведінка в побуті як до, так і після вчинення злочину, позитивна характеристика, сприяння у розкритті злочину.

В усіх таких випадках повинні бути встановлені такі позитивні дані про особу винного, які дають суду можливість дійти обґрунтованого припущення про те, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, буде цілком достатнім для досягнення його цілей [2, с. 324; 3, с. 225]. Л. М. Кривоченко звертає увагу на те, що головне полягає в тому, що у всіх таких випадках повинні бути встановлені такі дані про особу винного, які дають суду можливість прийти до обґрунтованого припущення про те, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, буде цілком достатнім для досягнення його цілей [4, с. 391].

Особа винного, як і будь-яка особистість, включає в себе визначену систему морально-психологічних властивостей - поглядів і переконань, потреб та інтересів, життєвих цілей та очікувань, інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей.

Разом із тим ця особа характеризується певними соціально-індивідуальними ознаками, виконує у суспільстві соціальні ролі, можливо, може мати у своїй біографії факти вчинення протиправних діянь у минулому та ін. кримінологічний злочин неповнолітній покарання

Визначення обсягу поняття «особа винного» потребує її дослідження за певною структурою, оскільки її ефективне вивчення не можна уявити без скрупульозного дослідження структури даної особи. Особа винного (злочинця) - це поняття, за допомогою якого в кримінально-правовій, а більше, в кримінологічній науці та практиці створюється загальний портрет людини, яка вчинила злочин, та дає змогу:

1) визначити найбільш типові негативні риси характерні конкретним злочинцям за основними кримінологічними показниками;

2) побачити, які з цих рис є найбільш поширеними в особі та безпосередньо пов'язаними зі злочинною поведінкою та її мотивацією;

3) встановити причини формування негативних властивостей та якостей особи, під впливом яких вона вчинила злочин;

4) дослідити взаємозв'язок загально-соціальних детермінантів із біологічними особливостями особи на різних етапах її соціалізації; 5) навести типологію злочинців [5, с. 224-233; 6, с. 421].

А. П. Закалюк пропонує розгорнуту структуру особи злочинця. Ця структура, - на думку дослідника, - складається з дев'яти блоків (груп) ознак, у тому числі:

а) три відображають соціальну характеристику особи злочинця: (1) ознаки формування соціалізації особи; (2) ознаки соціального статусу та соціальних ролей; (3) безпосередні ознаки спрямованості особистості;

б) п'ять - біосоціальні, що включають: 1) демографічні ознаки, які мають соціальне і психологічне значення; 2) психофізіологічні особливості, в тому числі генетичного походження; 3) показники фізичного стану здоров'я; 4) показники психічного стану здоров'я; 5) індивідуальні психологічні риси.

Окремий блок (дев'ятий) містить ознаки, пов'язані із вчиненням злочину особою. Причому цей блок є єдиним, що має специфічну структуру порівняно зі структурою особи загалом, оскільки він відображує специфічно-типову ознаку такої особи [7, с. 257-258].

Намагаючись врахувати всі найбільш вдалі у кримінологічній літературі пропозиції стосовно підструктур, за якими слід, характеризувати особу винного (злочинця), О. О. Кваша, виокремлює такі блоки:

1) підструктура, що передбачає соціальні ролі та статуси особи (соціальне походження, посадовий стан, професійна належність, сімейний стан та ін.);

2) підструктура, яку утворюють морально-психологічні властивості особи (морально-політичні, світоглядні та моральні риси; погляди, переконання, цілі; психологічні риси: емоційні, вольові та інтелектуальні особливості, наявність психологічних відхилень);

3) підструктура, що включає спонукальну сферу особи (потреби, нахили, інтереси, мотиви, ідеали, звички, правосвідомість);

4) підструктура, що охоплює психофізіологічний бік особливості (стать, вік, стан здоров'я, особливості фізичної конструкції та ін.);

5) підструктура, що включає правову характеристику (відомості про характер вчиненого злочину, його мотивацію, роль у вчиненому злочині, наявність судимості, рецидив тощо) [8, с. 134].

На наш погляд, проводячи структурний аналіз особи неповнолітнього винного, усі характерні особливості необхідно об'єднати в чотири основні групи:

1) соціально-демографічні (вік, стать, соціальне положення, національність, освітній рівень, професія, рід занять, матеріальна забезпеченість, положення у суспільстві, умови виховання, соціально-корисна діяльність та ін.);

2) психологічні (мотиваційна сфера, самосвідомість, висока емоційна збудливість, тип нервової системи, неврологічні розлади, агресивність, слабкий самоконтроль, темперамент, волі, ділові зв'язки, уміння аналізувати ситуацію, що склалася, і на цій підставі приймати правильні рішення, гарна зорова й образна пам'ять та ін.);

3) моральні (соціальні, етичні та естетичні настанови, інтелект, світогляд, самооцінка, ціннісна орієнтація, неповага до особи, інтереси, потреби, ідеали, звички, схильності, індивідуальність, заповзятість і правосвідомість);

4) кримінально-правові (наявність судимості, кримінально-правова кваліфікація вчинених злочинів, злочинний досвід, рівень правової підготовки, інтенсивність злочинної діяльності, місце у злочинній групі, поведінка при відбутті покарання тощо).

Уявляється, що висловлене є доволі актуальним для аналізу злочинів неповнолітніх на етапі їх посиленої соціалізації, коли можна стверджувати про період інтенсивного включення підлітків до оточуючого світу, пізнання ними останнього, намагання зайняти у соціумі відповідну нішу тощо.

У злочинах неповнолітніх даються взнаки вікові особливості, що проявляються в несприятливому для формування та життєдіяльності особи соціальному середовищі та інше.

У дослідженнях зазначається, що особистісна характеристика неповнолітніх злочинців має суттєві особливості, у порівнянні з властивостями злочинців інших соціально-вікових груп. Такі особливості пов'язані з тим, що на загальні закономірності формування та поведінкової реалізації криміногенних ознак особи, що взаємодіють із певними зовнішніми факторами, суттєво впливають, як на період вікової психології (особливо її деформації), так і на специфіку соціального статусу, сфери спілкування життєдіяльності неповнолітніх та взаємодія з оточуючим середовищем [9, с. 69; 10, с. 130].

У межах вивчення особи неповнолітнього винного (злочинця) проводилися значні дослідження. Аналізувалися соціально-демографічні характеристики антисоціальних неповнолітніх осіб, особливості їх адаптації в суспільному середовищі, сімейне оточення, спосіб життя тощо.

Досліджувалися також ціннісні орієнтації, властиві неповнолітнім злочинцям, особливості правосвідомості, система інтересів і потреб, самооцінка, механізм психологічного захисту та самовиправдання тощо. Усі ці наукові розробки дали можливість дійти висновку, що жодна з окремо узятих особливостей особи не здатна відрізнити злочинця від законослухняної особи. Було чітко встановлено, що немає єдиної, однієї властивості особи, яка б викликала відхилення поведінки й відрізняла б осіб, схильних до такої поведінки, від осіб, які дотримуються певних норм, прийнятих у суспільстві.

Так, скажімо, дослідження особи неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця дозволило М. О. Маршубі зробити висновок, що під такою особою слід розуміти суспільно небезпечного нідлітка віком від 14 до 18 років із соціально-психологічними та морального-правовими вадами й дефектами соціалізації, зумовленими особливостями фізичного, психологічного та морального розвитку людини у цьому віці, що призвели до виникнення користолюбства, задоволення якого в умовах конкретної життєвої ситуації відбувається протиправним насильницьким способом.

При цьому у структурі особи злочинця доцільно виділяти соціально-демографічні ознаки, які створюють однойменну підструктуру; кримінально-правові характеристики; морально-психологічні ознаки, які, у свою чергу, представлені низкою змістовно важливих груп ознак, як-от: потребо-мотиваційні властивості, ціннісно-нормативні, інтелектуальні, емоційно-вольові ознаки; психофізіологічні властивості [11].

Складовою кримінологічної характеристики особи злочинця жіночої статі неповнолітнього віку, - вважає Н. С. Скриннікова, - є морально-психологічні якості особистості. Нею встановлено, що засуджені неповнолітні дівчата мали серйозні та глибокі деформації моральних та правових ціннісних орієнтацій:

1) на першому місці орієнтація на престиж, авторитет у групі спілкування будь-якою ціною;

2) зміщення життєвих цілей у бік психологічного комфорту до групи негайного задоволення, споживацтва;

3) відсутність самодостатньої оцінки щодо своєї природної зовнішності та фруструючі реакції на однолітків з привабливою зовнішністю;

4) притягнення їх до кримінальної відповідальності, а тим більше застосування суворих заходів покарання і фактичне виконання покарання їх стосовно неповнолітніх здається їм малоймовірним [12, с. 156].

В емоційно-вольовій сфері, у неповнолітніх дівчат, які вчинили злочини, спостерігається послаблення почуття сорому, розвиток байдужого ставлення до переживань інших, фіксується нестриманість, грубість, хитрість, відсутність самокритичності. Груповим насильницьким діям неповнолітніх дівчат властива насолода від спостерігання фізичного насильства, коли зграя підлітків люто виявляють свій емоційно-вольовий афект на вже поваленому потерпілому.

При цьому виявляє себе феномен дівочої агресивності та виняткової жорстокості. Можна припустити, що насильство дівчат - це, з одного боку, збочена форма самоствердження, а з іншого - адаптація до в цілому агресивного підліткового середовища.

Останнім часом відбувається «мускулізація» дівчат, особливо у вихідців із соціально занедбаних сімей, набуття ними чоловічих рис характеру, засвоєння насильницьких стереотипів поведінки, що помножені на емоційно нестійку, схильну до афективних спалахів жіночої психіки, що в сукупності призводить до вчинення насильницьких злочинів.

Універсальність підходу до аналізу структури особи неповнолітнього злочинця сприяла створенню кримінологічної характеристики особи, у якій більшістю вчених виокремлюється три складові - соціально-демографічні, кримінально-правові і морально-психологічні ознаки та якості.

У літературі, спеціально присвяченій проблематиці особи неповнолітнього злочинця, так само стверджується, що у вивченні особи неповнолітніх, схильних до правопорушень, визначальними є такі критерії: 1) біологічні чинники; 2) особистісні характеристика та 3) найближче соціальне оточення неповнолітнього [13, с. 89-90].

Отже, визначальними саме для побудови структури особи неповнолітнього злочинця, виходячи з такого розуміння архітектоніки особи, принаймні, слід вважати перший і другий критерії.

Третій критерій також слід опосередковано розглядати крізь призму діяльнісної компоненти особи неповнолітнього, що в цілому представлена групою ознак попередніх двох складових.

Тут необхідно звернути увагу на те, що коли формуються абстрактні поняття особи злочинця або структури цієї особи, то, як випливає із викладеного вище, ці поняття характеризуються доволі повно і різнопланово.

Отже, переважна більшість науковців у структурі особи неповнолітнього винного (злочинця) в якості структурних компонентів виділяють: 1) соціально-демографічну, 2) кримінально-правову і 3) морально-психологічну групу ознак.

Всі вищеперераховані структурні елементи так чи інакше вписуються в цю конструкцію. Розглядаючи соціально-демографічні ознаки неповнолітньої особи слід насамперед керуватися вимогами ст. 485 КПК «Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх», а саме згідно ч. 1 цієї норми під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру.

За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними. Соціально-демографічні ознаки особи неповнолітнього суттєво доповнюється аналізом його кримінально-правових ознак, які безпосередньо проявляються саме у вчиненні кримінального правопорушення.

В особі законослухняного неповнолітнього подібні ознаки відсутні. Кримінально-правові ознаки особи містить необхідні відомості про вчинений злочин, зокрема, відсутність судимості, мотиви злочину, способи, знаряддя його вчинення, причини припинення злочину та ін., що є значущими для індивідуалізації покарання, що визначається судом.

Серед морально-психологічних ознак ціннісні орієнтації неповнолітнього представляють значний інтерес тому, що вказують на найбільш значущі об'єкти, які ціняться нею найбільш за все. До інтелектуальних властивостей відносяться рівень розумового розвитку, обсяг знань, життєвий досвід, широта або вузькість поглядів, зміст і різноманіття інтересів.

Група емоційно-вольових ознак у підструктурі морально-психологічних характеристик представлена, зокрема, станом волі, темпераментом, характером, почуттями, емоціями та ін. Як зазначається недорозвиток емоційно-вольової сфери, що нерідко поєднується з недорозвитком пізнавальної діяльності є провідним симптомом психофізичного інфантилізму неповнолітніх правопорушників [14, с. 115].

Нову редакцію ч. 1 ст. 69 КК впроваджує Т. І. Іванюк. В ній вона, зокрема, пропонує за наявності декількох (не менше двох) обставин, які пом'якшують покарання, а також обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті

Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу [15, с. 12].

Проте з такою пропозицією важко погодитись, оскільки незрозуміло, які ще конкретно обставини, окрім пом'якшуючих покарання, можуть істотно знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину, при тому, що особа винного також має аналізуватися окремо.

Такого роду пропозиція є теоретично сумнівною та може дезорієнтувати суди при її застосуванні на практиці, а тому краще зберегти існуючу редакцію ст. 69 КК як в цілому оптимальну.

Серед обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо особи неповнолітніх, в ч. 1 пп. 2-4 ст. 485 КПК вказується, зокрема, (2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; (3) умови життя та виховання неповнолітнього; (4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього судам належить з'ясувати:

1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;

2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою (ст. 487 КПК).

Отже, приходимо до висновку, що застосування щодо неповнолітніх призначення покарання, нижче від найнижчої межі, або переходу до іншого, більш м'якого виду покарання при врахуванні особи винного мають братися до угави: зразкова поведінка в побуті як до, так і після вчинення злочину, чесна трудова діяльність, позитивна характеристика з місця проживання, навчання або роботи, прагнення залагодити заподіяну шкоду, повне визнання своєї вини, сприяння у розкритті злочину тощо.

Головне ж полягає в тому, що у всіх випадках мають бути встановлені такі позитивно характеризуючи особу неповнолітнього дані, які дають надають суду можливість прийти до вмотивованого висновку, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, буде достатнім для виправлення неповнолітнього правопорушника.

Список використаних джерел

1. Яцун О. С. Особливості кримінального покарання неповнолітніх: дис. На здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Спец. 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Олександр Сергійович Яцун - Класичний приватний університет. - Запоріжжя: КПУ, 2009. - 246 с.

2. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - Фріс П. Л. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

3. Хряпінський П. В. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальн. посібн. / П.В. Хрянінський. - Суми : Університетська книга, 2009. - 687 с. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін. За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 3-є вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 495 с.

4. Криминология : учеб. / под ред. Г.А. Аванесова. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 480 с.

5. Криминология : учеб. / под общ. ред. А. И. Долговой. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Норма, 2007. - 912 с.

6. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / А. П. Закалюк. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 424 с.

7. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження : моногр. / О. О. Кваша. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. - 216 с.

8. Білоус В. Т. Особистість злочинця як об'єкт кримінологічного та психологічного дослідження / В. Т. Білоус, Г. М. Бірюков // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологи : сб. науч. статей / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. - О. : Феникс, 2007. - С. 88-89.

9. Габрелян А. Ю. Протиправна поведінка неповнолітніх: проблеми та шляхи їх вирішення / А. Ю. Габрелян // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологи : сб. науч. статей / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. - О. : Феникс, 2007. - С. 129-133.

10. Маршуба М.О. Щодо питання змісту та визначення обсягу поняття особа неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця // http://nauka.jur-academy. kharkov.ua/download/el_zbirnik/2.2013/40.pdf

11. Скриннікова Н. С. Кримінологічна характеристика неповнолітнього злочинця (жіночої статі), яка вчинила злочин / Н. С. Скриннікова // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Юридичні науки. - 2010. - № 3. - С. 153-158.

12. Подільчак О. М. Особливості злочинності неповнолітніх жінок : монографія / Подільчак О. М. - Х.: Національна юридична академія, 2004. - 124 с.

13. Филимонов В. Д. Общественная опасность личности отдельных категорий преступников и ее уголовно-правовое значение : монография / В. Д. Филимонов. - Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1973. - 154 с.

14. Іванюк Т. І. Обставини, які пом'якшують покарання, за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Спец. 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Т. І. Іванюк - Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - Київ: КНУ, 2006. - 20 с.

Анотація

Особа винного як складова підстави призначення неповнолітнім покарання, нижче від найнижчої межі, або переходу до іншого, більш м'якого виду покарання. Маньковський Л. К.

У статті досліджується особа неповнолітнього винного, яка включає в себе визначену систему морально-психологічних властивостей, поглядів і переконань, потреб та інтересів, життєвих цілей та очікувань, інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей. Неповнолітня особа характеризується певними соціально-індивідуальними ознаками, виконує у суспільстві соціальні ролі. У цих випадках мають бути встановлені такі позитивно характеризуючи особу неповнолітнього дані, які дають надають суду можливість прийти до вмотивованого висновку, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, буде достатнім для виправлення неповнолітнього правопорушника.

Ключові слова: вчинення злочину, призначення покарання, мета покарання, неповнолітній, виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів.

Аннотация

Личность виновного как составляющая основания назначения несовершеннолетним наказания ниже низшего предела, или перехода к иному, более мягкому виду наказания. Маньковский Л. К.

В статье исследуется личность несовершеннолетнего виновного, включающая в себя определенную систему морально-психологических взглядов, убеждений, потребностей и интересов, жизненных целей и ожиданий, интеллектуальных, эмоциональных и волевых особенностей. Несовершеннолетний характеризуется определенными социально-индивидуальными признаками, выполняет в обществе социальные роли. В таких случаях должны быть установлены такие позитивные данные, характеризующие личность несовершеннолетнего, которые дают суду возможность прийти к мотивированному выводу о возможности назначить более мягкое наказание, чем предусмотрено в законе, и этого наказания будет достаточно для исправления несовершеннолетнего правонарушителя.

Ключевые слова: совершение преступления, назначение наказания, цель наказания, несовершеннолетний, исправление, предотвращение новых преступлений.

Annotation

Person guilty as a constituent of foundation of setting minor punishment, below from the lowest limit, or transition, to other, more to the type of punishment. Mankovsky L.

The face of minor guilty, which includes for itself the certain system morally psychological properties, looks and persuasions, necessities and interests, vital aims and expectations, intellectual, emotional and volitional features, is probed in the article. A minor person is characterized certain social individual signs, carries out social roles in society. In these cases must be set positively characterizing such the person minor information, which give a court possibility to come to the explained conclusion, that setting of more light punishment, than it is statutory, will be sufficient for the correction of minor offender.

Key words: commission of crime, awarding punishment, purpose of punishment, minor, correction, prevention of new crimes.

Размещено на Allbest.ru