Ознаки інформації як об’єкта цивільних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України

здобувач Яриш О.М.

Анотація

У статті розглянуто питання ознак інформації як об 'єкта цивільних прав. Представлено нові ознаки та охарактеризовано існуючі ознаки інформації як об'єкта цивільних прав.

Ключові слова: інформація, об'єкт цивільних прав, ознаки інформації.

Аннотация

В статье рассмотрен вопрос признаков информации как объекта гражданских прав. Представлены новые признаки и дана характеристика существующим признакам информации как объекта гражданских прав.

Annotation

The characteristics of information as a civil matter are considered in the article. It is presented new features and existing features described information as a civil matter.

Інформація є важливою складовою сучасних суспільних відносин. При нормативному врегулюванні обов'язково має враховуватись інформаційна складова, яка може бути представлена об'єктом правовідносин чи виступати факультативною ознакою будь-якого іншого об'єкта правовідносин. Важливе значення інформація являє собою і в цивільних правовідносинах. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) визначає інформацію як один з об'єктів цивільних прав з характерними для такого об'єкта ознаками [1]. З метою якісного нормативного врегулювання суспільних відносин важливим є визначення правової природи інформації та її ознак.

Мета статті полягає у дослідженні та узагальненні наукових розробок вчених правників, аналізі законодавства України у сфері цивільно-правового регулювання інформації та вирішенні таких завдань: з'ясування правової природи інформації як об'єкта цивільного права; визначення ознак інформації як об'єкта цивільних прав; розкриття ознак інформації в цивільно-правовому аспекті. інформація цивільний право

Дослідженням даної проблеми займалися такі науковці, як А. І. Марущак, О. В. Кохановська, В. О. Копилов, О.О. Кулініч, О. А. Зверєва, І. Л. Бачило, В. М. Лопатін, М. О. Федотов.

Необхідність дослідження правової природи інформації як об'єкта цивільних прав вимагає використання діалектичного методу для розуміння такого поняття як правова природа. С. С. Алексєєв визначає правову природу як юридичну характеристику даного явища, що визначає його специфіку, місце та функції серед інших правових явищ відповідно до його соціальної природи [2, с. 227]. У свою чергу, Д. В. Перевалов вважає, що для розкриття правової природи явища необхідно звернутися до визначення його поняття [3]. О. Г. Коміссарова звертає увагу на те, що зрозуміти правову сутність можна шляхом дослідження функцій явища та визначення правової характеристики [4, с. 23].

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає природу як сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь; суть, сутність [5, с. 1129]. Тобто правова природа є правовою сутністю, сукупністю правових ознак відповідного поняття. З метою повного розкриття правової природи необідно дослідити ознаки інформації як об'єкта цивільних прав.

Конституція України встановлює, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на власний вибір [6]. Тобто Основний Закон закріплює в українському законодавстві таку юридичну категорію як «інформація».

Визначення інформації представлено у ЦК України та Законі України «Про інформацію», які інформацію визначають як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [7]. Дане визначення не повною мірою виокремлює інформацію серед інших нематеріальних об'єктів цивільних прав, що призводить до порушення меж між нематеріальними об'єктами цивільних прав, такими як результати інтелектуальної, творчої діяльності та особисті немайнові блага. Для точного визначення поняття інформації як об'єкта цивільних прав необхідно визначити його правові ознаки, тобто сукупність властивостей, що притаманні інформації та які визначають подібність та відмінність від інших об'єктів цивільних прав.

Першою властивістю, що вирізняє інформацію, є її нематеріальність. Матеріальність чи нематеріальність об'єкта цивільних прав має важливе значення для встановлення інституту права.

Іншою властивістю є змістовність, яка полягає у наповненості певним змістом. Інформація як нематеріальне благо містить у своїй внутрішній структурі будь-які відомості, які являють собою сукупність певних думок, знань, ідей. Вони, відбиваючись в людській свідомості, можуть змінюватися, наповнюючи інформацію новим змістом, тобто є прообразом для інформації. Цілком зрозуміло, що мозок людини не може бути матеріальним носієм в його юридичному значенні, а тим паче бути об'єктом електронного відображення. Тому необхідно погодитися з А. О. Самохваловим, який стверджує, що віднесення мозку до категорії носіїв інформації з точки зору права є неправильним, оскільки мозок людини не може бути предметом цивільного обороту являючи собою частину біологічного створіння, те саме правильно відносно людини [8].

Використовуючи такий вид наукового методу як аналіз, дослідимо ознаку, що характеризує змістовність інформації як об'єкта цивільних прав. Її характеризує корисність інформації для суб'єктів цивільних правовідносин, адже від змісту інформації залежить її економічна оцінка. Зважаючи не те, що корисність є економічною категорією, необхідно звернутися до спеціальних знань економіки, якщо взяти до уваги те, що об'єктами права вважаються блага в економічному розумінні [9, с. 876]. Споживач, використовуючи товари чи послуги, отримує задоволення своїх потреб, що є корисністю. Необхідно звернути увагу на те, що корисність - поняття виключно суб'єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ має суттєву різницю та залежить від особистих уподобань споживача. Наприклад, дим від цигарки для того, хто курить - благо, а для того, хто не курить - антиблаго. [10, с. 13]. Слід зазначити, що мультизмістовність інформації та різноплановість інтересів людей, головним чином економічних, утворюють ситуацію, за якої зміст інформації про ті чи інші явища є корисним для певних суб'єктів цивільних правовідносин, а для інших - ні, так і навпаки, що є безкорисним для перших - корисно для других. В даній ситуації доречною є думка Р. Роніна про те, що комусь видається інформацією (мається на увазі ознака змісту інформації як корисність - курсив наш - О. Я.), іншими може сприйматися як нікчемний та досить-таки звичайний шум [11, с. 6]. Тобто постає питання, чи може зміст загальнодоступної інформації мати корисність?

Вільний доступ без будь-яких правових обмежень. Але слід зазначити, що вільний доступ є не єдиною ознакою загальнодоступної інформації, оскільки поняття повинно розглядатися в широкому розумінні. В такому випадку необхідно зазначити всі правові властивості загальнодоступної інформації:

- право вільно збирати загальнодоступну інформацію;

- право зберігати загальнодоступну інформацію;

- право використовувати загальнодоступну інформацію;

- право поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на власний вибір. Тобто в тій сукупності ознак, якою інформація представлена в ст. 34 Конституції України [6].

Ще однією важливою властивістю є здатність до трансформації в інші нематеріальні об'єкти цивільних прав. Співвідношення нематеріальних об'єктів цивільних прав являє собою складне питання зі значною різноманітністю думок правників з цього питання. Вважається за необхідне з'ясувати, як саме законодавець вирішив це питання. Тому, використавши граматичний спосіб тлумачення ст. 177 ЦК України у зв'язку з тим, що пунктуація має важливе значення для правильного сприйняття а розумне застосування знаків пунктуації необхідне для правильної стилістики нормативно правового акта [12, с. 35].

Наприклад, стосовно такого особистого немайнового блага як право на таємницю про стан здоров'я у своїй монографії С. О. Сліпченко стверджує, що частина об'єктів особистих немайнових прав належить до об'єктивованих духовних благ, тобто деякі нематеріальні об'єкти можуть бути виражені в доступній для сприйняття органами людського чуття. [13, с. 290]. Відповідно, після об'єктивації в представленому випадку інформації про стан життя на матеріальному носії, а саме, в медичній картці інформація зберігається і після смерті суб'єкта цього нематеріального блага. Як бути в даному випадку, якщо беручи до уваги доктринальне поняття про невід'ємність особистих немайнових прав фізичної особи, стосовно інформації щодо стану здоров'я особи та яка об'єктивована на матеріальному носії інформації - медичній картці, коли особи більше не існує. Вбачається за доцільне зазначити, що інформація про стан здоров'я втратила ознаки такого об'єкта цивільних прав як особисте немайнове благо та, відповідно, набула ознак, властивих інформації. На підтвердження цього положення наведемо думку А. В. Панова, який стверджує, що оскільки розпорядником інформації про стан здоров'я померлого може бути будь-яка особа, за умови відсутності спеціального режиму захисту, якщо інше не встановлене законом, наприклад, як повага до тіла померлого [14]. Відповідно, правові відносини стосовно цієї інформації регулюються правовим режимом інформації як об'єкта цивільних прав.

Для з'ясування інших спеціальних властивостей інформації необхідно визначити залежність інформації від матеріального носія в правовому аспекті. У визначенні, представленому у ЦК України, інформація визначається як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Проаналізувавши це поняття, доходимо висновку, що інформацією є відомості та/або дані, які можуть бути збережені, тобто інформація, яка має властивість до зберігання. З аналізу визначення також випливає динамічний характер інформації, відповідно до якого інформація як об'єкт цивільних прав вже існує до її збереження на матеріальному носії. Динамічність як властивість проявляється за умови, що інформація зберігається на нематеріальному носієві, наприклад, звукова хвиля, електромагнітне поле. О. О. Городов стверджує, що з юридичної точки зору такі носії інформації матеріальними не являються, тому і зв'язку з матеріальним носієм не існує [15, с. 72-83]. Але те, що немає зв'язку, ще не значить, що така інформація не може бути зафіксована на матеріальному носієві інформації. Нині вже ні в кого не виникає сумнівів щодо можливості фіксування на матеріальному носієві звукових хвиль чи електромагнітного поля, відповідно отримуючи інформацію в статиці.

Статика як властивість інформації проявляється при збереженні відомостей та/або даних на матеріальному носії інформації.

Спроектувавши отримані властивості - динамічність та статичність на визначення, представлене в ЦК України, стає зрозуміло, що законодавець представив інформацію тільки в її динамічному прояві, тобто залишивши поза увагою інформацію, яка уже зафіксована на матеріальному носії інформації.

Розглядаючи думки інших науковців стосовно властивостей інформації, необхідно ще раз зазначити, що, розглядаючи інформацію як об'єкт цивільних прав, необхідно брати до уваги тільки ті властивості, які є спеціальними. Значна кількість науковців, визначаючи властивості інформації, вказують на її філософські властивості в різних аспектах та підміняють властивості інформації властивостями матеріального носія [8] .

І.Л. Бачило, В. М. Лопатін, М. О. Федотов виділяють такі властивості, як матеріальність, віртуальність, здатність до знищення, ідеальність, невичерпність, системність, відокремленість [16, с. 79-81].

О. В. Кохановська та В. А. Копилов відмічають такі властивості, як фізична невідчужуваність, відокремленість, екземплярність, властивість інформаційного об'єкта, тиражованість, організаційна форма [17, с. 187; 18, с. 49-50].

В. М Боєр та О. Г. Павельева наводять такі властивості: субстанційна несамостійність, якість, селективність, спадковий характер інформації (в розумінні утворення однієї інформації на основі іншої - О. Я.), старіння в часі, масовість, невідповідність якісної оцінки кількісній, цінність інформації, трансформованість, універсальність, здатність до обмеження, системність, невичерпність, ідеальність.

А. О. Самохвалов стверджує, що такі властивості інформації як системність, селективність є філософськими характеристиками, а тиражованість, екзмеплярність, властивість інформаційної речі, властивість організаційної форми підміняють властивості інформації властивостями матеріального носія [8]. На нашу думку, до цього переліку варто додати спадковий характер інформації, ідеальність, субстанціальну несамостійність, матеріальність як філософські характеристики та як властивості носія інформації: невичерпність, здатність до знищення.

Всі властивості, наведені авторами, зазначаються або в філософському аспекті, що є методологічно неправильно, або підміняються властивостями носія інформації, а решта є складовими частинами виведених нами властивостей. Наприклад, масовість, невідповідність якісної оцінки кількісній представлені в якісному аспекті [19, с. 7], а якість є ознакою такої властивості як змістовність, не говорячи вже про таку ознаку як безпосередньо якість та цінність. Щодо трансформованості як властивості інформації, у понятті незалежності змісту від форми фіксації та способу пред'явлення [19, с. 7], необхідно зауважити, що така властивість інформації як здатність до фіксації на матеріальному носієві, являє собою збереження змісту при фіксації незалежно від форми фіксації. Універсальність також може бути виражена через таку властивість як змістовність, адже зміст інформації може бути будь-яким. Залишилося проаналізувати таку ознаку інформації як відокремленість. Відокремленість розглядається як здатність відокремитися від її творця чи виробника і набути незалежного існування та бути об'єктом цивільного обороту [17, с. 187; 18, с. 49]. Така властивість цілком відповідає правовому характеру інформації, адже оборотоздатність об'єкта цивільних прав є важливою категорією для цивільного права.

Підсумовуючи розглянуті питання, зазначаємо, що спеціальними властивостями, характерними для інформації як об'єкта цивільних прав, є: нематеріальність, змістовність, трансформованість у інші нематеріальні об'єкти цивільних прав, здатність до фіксації на матеріальних носіях інформації, змінний характер форми інформації (динамічність та статичність) та відокремленість.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356

2. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. - М.: Юрид. лит., 1989. - 288 с.

3. Перевалов Д. В. Правовая природа контрразведывательной деятельности / Д. В. Перевалов // ЕврАзЮж. - 2010. - № 2 (21) - Режим доступу:http://www.eurasialaw.ru/index.php?option=com_jcontentplus&view=article&id= 4136:2013-04-15-09-57-23&catid=186:2010-12-13-14-28-03&Itemid=196.

4. Комиссарова Е. Г. Формально логические аспекты понятия «правовая природа» / Е. Г. Комиссарова // Вестник Пермского университета. - 2012. -Вып. 2(16) .- 240 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

6. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

7. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650

8. Самохвалов А. А. Информация как объект гражданських прав [Електронний ресурс] / А. А.Самохвалов // Право: теория и практика.- 2003. - № 15 - Режим доступу: http://www.yurclub.rU/docs/pravo/1503/4.html.

9. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: хрестоматия / В. Н. Хропанюк ; под. ред.. Т. Н. Редько. - М. : Интерстиль, 1998. - 944 с.

10. НаливайкоА.П.,ЄвдокимоваН.М.,ЗадорожнаН.В.Мікроекономіка: навч.-метод.посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. А. П. Наливайка.- К.: КНЕУ, 1999.- 208 с.

11. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съема информации. Практическое пособие. - М.: - АСТ, Мн.: Харвест, 2002. - 368 с.

12. Биля-Сабадаш І. О. Мовностилістичні правила вираження змісту нормативних правових актів / І. О. Биля-Сабадаш // Форум права. - 2009 - № 1.- 606 с.

13. Сліпченко С. О. Особисті немайнові правовідносини щодо оборотоздатних об'єктів: монографія / С. О. Сліпченко. Х. : Діса плюс, 2013. - 552 с.

14. Панов А. В. Пациент умер. Врачебная тайна осталась? [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://bono- esse.ru/blizzard/Socpom/Pravo/vr_tajna.html.

15. Городов О. А. Информация как обьект гражданских прав / О. А Городов // Правоведение. - 2001. - № 5. - С.72-83.

16. БачилоИ. Л.Информационное право: учеб./ И.Л. Бачило, В.Н.Лопатин,М.А.Федотов ; под ред. Б. Н. Топорнина. - 2-е изд., с изм. и доп. - СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2005. - 725 с.

17. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві. Монографія. - К.; Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - 463 с.

18. Копилов В. А. Информационное право: учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристь, 2003. - 512 с.

19. Боер В. М.,Павельева О. Г.Информационное право: учеб.пособие. Ч.1/ В.М.Боер,О.Г. Павельева; ГУАП. - СПб., 2006. - 116 c.

Размещено на Allbest.ru