Типовий договір в системі господарських договорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

ТИПОВИЙ ДОГОВІР В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Кицик Я. Р., аспірант, молодший науковий

співробітник відділу правових проблем підприємництва

Анотація

Статтю присвячено питанню визначення місця типових договорів у систематиці господарських договорів. Розглянуто особливості використання типових договорів у господарському праві України.

Ключові слова: договір, господарський договір, типовий договір.

Annotation

The article is dedicated to the issue of place standard contracts in commercial contracts system. The peculiarities of standard contracts usage in the commercial law of Ukraine were considered.

Аннотация

Статья посвящена вопросу определения места типовых договоров в систематике хозяйственных договоров. Рассмотрены особенности использования типовых договоров в хозяйственном праве Украины.

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на те, що законодавче визначення поняття «господарський договір» наразі відсутнє, воно має широке використання як на практиці, так і в юридичній літературі. При цьому слід визнати, що господарський договір, по-перше, відіграє одну із провідних ролей в динаміці економічних відносин, зокрема, у сферах виробництва та розподілу, по-друге, є стійкою правовою формою, що вносить правопорядок в дані відносини. А отже, варто погодитись із твердженням В. В. Іванова, який зазначав, що вивчення договору потрібне не тому, що він став сьогодні більш необхідним, а тому, що він був необхідним практично скрізь та завжди [1, с. 7].

Дослідженнями різних питань договірного права в цілому та господарських договорів зокрема займались такі вітчизняні правники: О. А. Беляневич, В. В. Луць, В. С. Мілаш, С. А. Подоляк, В. М. Черешнюк, В. С. Щербина та інші.

Незважаючи на ту обставину, що більше десяти років минуло з моменту набуття чинності Господарського кодексу України (далі - ГК України), в якому окрему главу присвячено питанням господарських договорів, це поняття до цього часу є дискусійним. Як слушно з цього приводу зазначає Г. В. Пронська, спірність поняття «господарський договір» обумовлена не лише труднощами в розумінні родового поняття - «договір», а й, власне, суперечками щодо змісту видового поняття господарського договору [2, с. 624].

З урахуванням наведеного, метою цього дослідження є дослідження наукових поглядів та тенденцій у формуванні такого самостійного поняття господарського права як типовий договір, зокрема, з огляду на його місце в систематиці господарських договорів.

Аналізуючи поняття «договір», О. А. Беляневич зазначає, що залежно від обраного ракурсу дослідження, можуть бути запропоновані такі визначення цього поняття:

- договір як дво- або багатостороння угода/домовленість, що слугує підставою виникнення відносин, за якими визнається правовий (юридичний) характер;

- договір як зобов'язання, тобто абстрактна модель правовідношення, в якому управомоченій особі протистоять конкретний зобов'язальний суб'єкт і де праву однієї особи протистоїть обов'язок іншої особи до відповідної поведінки [3, с. 27].

Крім того, поняття «договір» також розглядається в значенні документа, в якому фіксують факт вчинення угоди/домовленості.

Таким чином, дослідження поняття договору є багатоаспектним та складним процесом.

Ще більш складним є дослідження поняття господарського договору. Серед українських та російських вчених існують різні думки стосовно природи та самостійності господарського договору.

Так, О. С. Іоффе у своїх працях висловлював думку про те, що цивільний договір є видовим поняттям, а господарський договір - родовим [4, с. 69-74]. Позицію щодо кваліфікації господарського договору як цивільно- правового відстоює А. В. Луць, яка вказує на те, що господарські договори за своєю економічною і правовою суттю є аналогічними загально-цивілістичним [5, с. 163]. Також відстоює думку про господарський договір як різновид цивільно-правової угоди О. В. Старцев [6, с. 87].

Більш правильною, на нашу думку, є позиція В. С. Щербини, який співвідносить поняття «договір» і «господарський договір» як загальне і особливе [7, с. 280]. Цієї самої думки дотримується і А. Я. Пилипенко [8, с. 120].

Крім того, слід відзначити наявну в юридичній літературі дискусію щодо можливості тлумачення господарського договору як поняття, що має або економічний, або юридичний зміст [2, с. 624; 9, с. 14; 10, с. 95-96].

З метою дослідження правової природи господарських договорів доречно визначити їх ознаки, які досить детально характеризує О. М. Вінник:

- мета, а саме, спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин;

- особливий суб'єктний склад, як правило, даними суб'єктами виступають суб'єкти господарювання, хоча існують винятки;

- можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів);

- тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньо-фірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств- монополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності);

- поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передання продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, передання-приймання виконання, підстави дострокового розірвання договору, порядок розгляду спорів між сторонами договору тощо);

- обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів та загальногосподарських інтересів, у тому числі щодо захисту економічної конкуренції, національного товаровиробника тощо [11, с. 277-278].

Вважаємо, що наведені ознаки повно та достатньо характеризують поняття господарського договору. Тому можна зробити висновок, що господарський договір як самостійне явище та поняття існує та, в свою чергу, має свою систему окремих видів господарських договорів, одним з яких є типовий господарський договір.

Визначення поняття типового договору міститься в 20-й главі ГК України, що має назву «Господарські договори». Частина 2 ст. 179 ГК України вказує на те, що типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими Президентом України міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Частина 4 даної статті закріплює, що сторони не можуть відступати від змісту типового договору, лише конкретизувати його умови.

Таким чином, у господарському праві типовому договору притаманні такі риси, як імперативність (умови договору, що укладені на його основі, не можуть бути змінені сторонами) та владність (приймається державними органами).

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) [12] також використовує термін «типовий договір», зокрема в ч. 1 ст. 1111, де зазначається, що уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори. типовий договір господарський цивільний

Порівнюючи процитовані вище положення ГК та ЦК України, можна стверджувати про істотну відмінність в порядку затвердження типових договорів в господарському та цивільному праві, оскільки типовий договір в цивільному праві може бути затверджено творчою спілкою, в той час як типовий господарський договір може бути затверджено винятково Кабінетом Міністрів України, міністерствами чи іншими центральними органами виконавчої влади.

Ще однією істотною відмінністю типових договорів у цивільному праві порівняно з господарським правом є їх більший ступінь диспозитивності. Останню тезу можна аргументувати нормою ч. 2 ст. 1111 ЦК України, де зазначено, що ліцензійний договір може містити умови, які не передбачені типовим ліцензійним договором. При цьому в зазначеному положенні ЦК України нічого не говориться про обов'язковість використання умов, що зазначені в типовому договорі. Таким чином, можна стверджувати про певну вибірковість регулятивного впливу типових договорів на суспільні відносини згідно з положеннями ЦК України.

Сукупно оцінюючи вказані обставини, С. А. Подоляк цілком виважено стверджує, що в ГК України більш вдало на законодавчому рівні визначено сутність та функції типових договорів [13, с. 39].

У цілому погоджуючись з тією обставиною, що наука господарського права та господарське законодавство сьогодні пропонує гідне обґрунтування суті та змісту господарських договорів, вважаємо за необхідне виділити такі особливості типових договорів:

1. У сфері господарювання типові договори затверджуються спеціально уповноваженими державними органами. Таким чином, як слушно зазначає О. А Беляневич, типові договори є своєрідними нормативно-правовими актами господарського договірного права [3, с. 184].

2. Типовий договір затверджується для регулювання лише визначеного кола відносин. При цьому типові договори повинні визначати права та обов'язки контрагентів в соціально-значущих договірних відносинах [3, с. 187]. Тобто вони застосовуються в тих сферах господарювання, де вплив держави в регулюванні договірних відносин є вкрай потрібним, в тому числі і для захисту інтересів самої держави (наприклад, Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затверджений наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

3. Типові договори виступають своєрідними проектами господарських договорів, а тому вони певною мірою покликані спростити порядок укладання господарських договорів. В цьому сенсі доречно згадати М. І. Брагінського, який вказував, що типові договори можуть складатись з двох видів умов, одні з яких встановлюють права та обов' язки сторін, тоді як інші визначають, які умови, а в окремих випадках, і як повинні фіксуватись в договорі [14, с. 85-86].

4. Наявність типових договорів є одним із правових засобів попередження та розв'язання конфлікту інтересів (в тому числі публічних і приватних) у сфері господарювання та дотримання їх балансу.

Прикладом застосування типового договору для подібного регулювання суспільних відносин може бути Типовий договір на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету будівництва і архітектури та житлової політики України від 07.09.1998 року №194 [15].

5. Сутність типових договорів пов' язана з певним обмеженням свободи договору, на що звертають увагу В. С. Мілаш [16, с. 86], Л. Степняк та інші вчені. Так, Л. Степняк вказує на те, що всеосяжне використання типових договорів може привести до повного скасування принципу свободи договору [17, с. 46].

Таким чином, характеризуючи типовий договір у сфері господарювання, можна стверджувати, що він займає самостійне місце в систематиці господарських договорів, а ознак типового договору може набути значне коло господарських договорів у випадку необхідності посилення ролі держави в регулюванні господарської діяльності шляхом затвердження типового договору.

Список використаних джерел

1. Иванов В. В. Общая теория договора. М.: Юристъ, 2006. 238 с.

2. Пронська Г. В. Вибране. К. Освіта України, 2013. 696 с.

3. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): монографія. К.: Юрінком Інтер, 2006. 592 с.

4. Иоффе О. С. План и договор в социалистическом хозяйстве. М.: Юридическая литература, 1971. 216 с.

5. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Львівський національний університет ім. Івана Франка. Львів, 2001. 166 с.

6. Старцев О. В. Підприємницьке право: навч. посіб. / За ред. О В Старцева. К.: Істина, 2006. 208 с.

7. Щербина В. С. Господарське право: підручник / В. С. Щербина. 5-те вид., перероб. і допов. К.: Юрінком Інтер, 2012. 600 с.

8. Пилипенко А. Я. Вибране. К.: Освіта України, 2013. 504 с.

9. Новіков С., Лобанов О., Винокуров Д. Договори в господарській діяльності. 3-тє вид., перероб. і доп. Х. Фактор, 2008. 704 с.

10. Кравчук С. Й. Господарське право України: навчальний посібник. К. Кондор, 2007. 264 с.

11. Вінник О. М. Господарське право: навчальний посібник. 2-ге вид., змін. та доп. К.: Правова єдність, 2009. 766 с.

12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.

13. Подоляк С. А. Правові підстави та наслідки визнання господарських договорів недійсними неукладеними в Україні: дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько- процесуальне право» / С. А. Подоляк. Київ, 2010. 215 с.

14. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая. Общие положення. 3-е изд., стер. М.: Статут, 2008. 847 с.

15. Типовий договір на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджений Наказом Державного комітету будівництва і архітектури та житлової політики України, від 07.09.1998 року №194 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0826-98.

16. Мілаш В. С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: монографія. Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. 440 с.

17. Степняк Л. Проблемы свободы договоров и ответственности в общественном обороте // Современное польское право. 1981. № 4. С. 43-55.

Размещено на Allbest.ru